Рішення

від 26.04.2023 по справі 465/5666/17

ФРАНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

465/5666/17

2/465/604/23

РІШЕННЯ

Іменем України

26.04.2023 року м. Львів

Франківський районний суд м. Львова в складі:

головуючого-судді-Мартинишин М.О.

з участю секретаря Оверко Я.Б.

представника позивача ОСОБА_1

відповідача ОСОБА_2

розглянувши усудовому засіданні в м. Львові цивільну справу за позовом Львівського комунального підприємства «Магістральне» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за житловокомунальні послуги -

ВСТАНОВИВ:

29.09.2017 року представник позивача звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення заборгованості за житловокомунальні послуги,посилаючись нате,що відповідачпроживає тазареєстрований вквартирі АДРЕСА_1 . Даний будинок знаходиться на балансі та обслуговуванні ЛКП «Магістральне». Між ними встановились фактичні договірні відносини щодо надання житловокомунальні послуги. Однак відповідач не вносить плату за надані ЛКП «Магістральне» послуги. У зв`язку чим, за період з 01.10.2011 року по 30.09.2020 року у відповідача перед ЛКП «Магістральне» утворилася заборгованість за утримання будинку та прибудинкової території, за центральне опалення, за холодне водопостачання та за гаряче водопостачання у розмірі 26 404,09 гривень.

На підставі вищевикладеного, з врахуванням заяви про зменшення позовних вимог(том-3 а.с.174-175) просив суд стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за житлово-комунальні послуги у розмірі 26 404,09 гривень, а також суму судових витрат.

Ухвалою судді від 27.02.2023 року прийнято дануцивільну справудо свогопровадження,призначено розглядсправи посутіза участю учасників справи.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю, надав пояснення аналогічні викладеним у позові та до заяви про зменшення позовних вимог. Просив суд стягнути з відповідача заборгованість за житлово-комунальні послуги у розмірі26404,09гривень та судові витрати у розмірі 2102 гривень.

Відповідач у судовому засіданні позов не визнав, заперечував проти його задоволення, посилаючись на те, що послуги ЛКП «Магістральне» йому не надаються належним чином. Будь-яких договірних відносин між сторонами немає. Його претензій щодо надання житлово-комунальних послуг ЛКП «Магістральне»не задоволені. Заборгованість, що виставляється ЛКП «Магістральне» вважає незаконною. Крім цього, на його думку така виставлена заборгованість не є заборгованістю, а є несплатою за надані житлово-комунальні послуги належним чином та ненадані частини житлово-комунальні послуги. Просить відмовити у задоволенні позову за безпідставністю позовних вимог.

Заслухавши пояснення представника позивача, відповідача та свідка ОСОБА_3 , вивчивши матеріали справи, дослідивши письмові докази, оцінивши докази кожен окремо та в їх сукупності, повно, об`єктивно та всебічно з`ясувавши обставини справи, суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити частково з наступних підстав.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства.

За вимогами ст. ст.12,81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених цим кодексом. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК Українисуд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно роз`яснень п.11Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 18.12.2009 «Про судове рішення у цивільній справі», оскільки, правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, то суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, а якщо були, то вказати, чи є залучений у справі відповідач відповідальним за це.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач зареєстрований та проживає у квартирі АДРЕСА_1 . Даний факт підтверджується довідкою ЛКП «Магістральне» з місця проживання про склад сім`ї і прописку №2806 від 28.08.2017 року(том-1 а.с.15) та відповіддю відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання ГУ ДМС України у Львівській області(том-1 а.с.19).

Зазначений будинок знаходиться на обслуговуванні ЛКП «Магістральне» відповідно до розпорядження Франківської районної адміністрації Львівської міської ради №1568 від 30.11.2001р.

Згідно розрахунків, представлених позивачем(том-1 а.с.8-9, 12-14; том-2 а.с.16) внаслідок несплати відповідачем за послуги утримання будинкута прибудинковоїтериторії,за центральнеопалення,за холодневодопостачання таза гарячеводопостачання виникала утворилась заборгованість за періодз 01.10.2011року по30.09.2020року у розмірі 26 404,09 гривень.

Представником позивача надано докази, що підтверджують надання житлово-комунальних послуг, а саме договори з підрядними організаціями, робочі листки, акти виконаних робіт тощо(том-1 а.с.70-210; том-2 а.с.1-181; том-3 а.с.28-135).

Законом України «Про житлово-комунальні послуги», чинним на час виникнення спірних правовідносин (далі - Закон №1875-ІV), визначено основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов`язки.

Відповідно до частини першої статті 13 Закону № 1875-ІV залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: 1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води, водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); 2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); 3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); 4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).

Хоч у частині першій статті 19 Закону №1875-ІV й передбачено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах, проте відповідно до пункту 1 частини першої статті 20 цього Закону споживач має право, зокрема, одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг.

Такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини третьої статті 20 Закону №1875-ІV обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Наведеними положеннями закону передбачено, що споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними, а відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 20 Закону №1875-ІV споживач зобов`язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору.

Згідно з пунктом 3 частини другої статті 21 Закону №1875-ІV виконавець зобов`язаний підготувати та укласти із споживачем договір на надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором.

Статтею 67 ЖК Українипередбачено, що плата за комунальні послуги (водопостачання, газ, теплова енергія та інші послуги) береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами.

Відповідно до ст.162ЖК України громадянин, якому належить квартира (будинок) на праві приватної власності, зобов`язаний своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги.

Устатті 32 Закону № 1875-IV передбачено, що плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку.

Обов`язок власника квартири укласти договір на надання житлово-комунальних послуг та оплачувати надані послуги передбачено також пунктом 7 Правил користування приміщеннями житлових будинків і гуртожитків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 08 жовтня 1992 року № 572.

Споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Відповідна правова позиція сформульована у постанові Верховного Суду України від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2951цс15, постанові Верховного Суду від 26 вересня 2018 року у справі № 750/12850/16-ц (провадження № 61-11107св18).

Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 18 березня 2019 року у справі № 210/5796/16-ц, споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Відсутність письмово оформленого договору з позивачем не позбавляє відповідача обов`язку оплачувати надані йому послуги.

Таким чином, факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживач зобов`язаний оплатити житлово-комунальні послуги, якщо він фактично користувався ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Відповідно до положень частини четвертоїстатті 319 ЦК Українивласність зобов`язує.

Згідностатті 322 ЦК Українивласник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Тобто, положеннястатті 322 ЦК Українивстановлюють презумпцію обов`язку власника нести усі витрати, пов`язані з утриманням належного йому майна, у тому числі з оплати комунальних та інших наданих йому послуг, поза залежністю від того, чи користується він ними безпосередньо чи ні. До таких витрат належать витрати, пов`язані зі зберіганням майна, його ремонтом, забезпеченням збереження його властивостей тощо. Такий обов`язок власника є похідним від належних йому, як абсолютному володарю, правочинів володіння, користування та розпорядження майном. Невиконання власником свого обов`язку по утриманню своєї власності може створювати небезпеку для третіх осіб.

Разом із тим відповідно до загальних умов виконання зобов`язання, установлених статтею 526 ЦК України, зобов`язання повинно виконуватись належним чином згідно з умовами договору та вимогами ЦК України, інших актів цивільного законодавства. Недотримання таких вимог призводить до порушення зобов`язань.

Згідно із частиною першою статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання боржника сплатити певну грошову суму на користь кредитора відповідно до цивільно-правового договору або з інших підстав, визначених законом, є грошовим зобов`язанням.

Таким чином, правовідношення, в якому замовник зобов`язаний оплатити надану послугу в грошах, а виконавець має право вимагати від замовника відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору, є грошовим зобов`язанням.

З огляду на викладене слід дійти висновку про те, що правовідносини, які склалися між сторонами, є грошовим зобов`язанням, в якому, серед інших прав і обов`язків сторін, на боржників покладено виключно певний цивільно-правовий обов`язок з оплати отриманих житлово-комунальних послуг, якому кореспондує право вимоги кредитора (частина перша статті 509 ЦК України) - вимагати сплату грошей за надані послуги.

Згідно із статтею 610ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Як вбачається з матеріалів справи відповідач отримував надані послуги, проте своїх обов`язків щодо повної та своєчасної оплати отриманих послуг не виконував та не сплачував їх рахунки.

Відповідно до частин першої та другої статті 614 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Аналіз положень статті 614 ЦК України дає підстави для висновку про те, що, установлюючи презумпцію вини особи, яка порушила зобов`язання, ЦК України покладає на неї обов`язок довести відсутність своєї вини.

Такий висновок викладено у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 листопада 2019 року по справі №717/1323/16-ц (провадження №61-22244св18).

Проте, відповідач не довів належними та допустимими доказами відсутності своєї вини у порушенні зобов`язання з оплати вартості за житловокомунальні послуги, наданих позивачем за адресою: АДРЕСА_2 .

Заперечуючи щодо задоволення позовних вимог, відповідачем, всупереч ч. 1ст. 81 ЦПК України, не надано доказів на підтвердження відсутності у нього заборгованості, як і не надано доказів на спростування поданого позивачем розрахунків заборгованості, в тому числі і не подано власного розрахунку заборгованості.

Разом з тим, заперечень чи спростувань (у формі відповідних розрахунків) розрахунку заборгованості відповідач не подав, іншого розрахунку суду не представив, як і не доведено те, що невиконання зобов`язань по сплаті вартості отриманих послуг сталося не з його вини.

Натомість оцінюючи подані позивачем розрахунки заборгованості з точки зору допустимості та належності, суд враховує, що такий був проведений із застосуванням відповідних формул, належним чином обґрунтовані та мотивовані. У свою чергу, в процесі розгляду справи не здобуто жодних доказів, які ставлять під сумнів математичні розрахунки наведені позивачем.

Оскільки позивач забезпечив надання споживачу відповідних послуг, а саме надавав житловокомунальні послугиза адресою: АДРЕСА_2 , відповідач їх споживав, від отримання не відмовлявся, тобто, між сторонами встановлені фактичні договірні відносини на тих умовах, за яких надається ці послуги, та те, що відповідач не надав належних доказів неправильності проведених позивачем розрахунків існуючої заборгованості за надані послуги, слід дійти висновку про обґрунтованість позовних вимог позивача до відповідача.

З огляду на викладене правовідносини, які виникли між сторонами, є грошовим зобов`язанням, в якому, серед інших прав і обов`язків сторін, на боржників покладено виключно певний цивільно-правовий обов`язок з оплати отриманих житлово-комунальних послуг, якому кореспондує право вимоги кредитора (частина перша статті 509 ЦК України) вимагати сплати грошей за надані послуги.

Крім цього, відповідач по справі не надав суду належних та допустимих доказів, які б підтверджували факт ненадання ЛКП «Магістральне» комунальних послуг.

Водночас суд не бере до уваги пояснення свідка ОСОБА_3 матір відповідача, оскільки надані пояснення її суду не стосуються предмета та періоду доказування, так як вона вказала, що з 2011 року не живе за адресою відповідача. В тому числі її твердження про місцевість на фотографіях, які здійснені відповідачем, суд вважає є безпідставним та враховує, що вона є зацікавленою особою.

З поданих фото відповідача також неможливо встановити коли, за яких обставин вони були зроблені, якого саме об`єкту вони стосуються, чи повідомлявся позивач про проведення будь-яких дій, робіт, чи складались акти щодо аварійності даху, затоплення, водопостачання, тощо.

Порядок проведення перерахунку розміру плати за послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій у разі перерви в їх наданні, ненадання або надання не в повному обсязі визначенийпостановою Кабінету Міністрів України від 11 грудня 2013 року № 970 «Про затвердження Порядку проведення перерахунку розміру плати за послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій у разі перерви в їх наданні, ненадання або надання не в повному обсязі»(далі - Порядок).

У пункті 11 Порядку вказано, що у разі надходження актів-претензій від споживачів про перерву в наданні послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, їх ненадання або надання не в повному обсязі та прийняття виконавцем рішення про їх задоволення, проводиться перерахунок (протягом наступного місяця з дати отримання виконавцем акта-претензії).

Статтею 18 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»встановлено, що у разі порушення виконавцем умов договору споживач має право викликати його представника для складення та підписання акта-претензії споживача, в якому зазначаються строки, види, показники порушень тощо.

Акт-претензія складається споживачем та представником виконавця і скріплюється їхніми підписами. У разі неприбуття представника виконавця в погоджений умовами договору строк або необґрунтованої відмови від підписання акта-претензії він вважається дійсним, якщо його підписали не менш як два споживачі.

Проте відповідач, заперечуючи проти позовних вимог позивача не надав суду належних та допустимих доказів, що спростовували б отримання ним відповідних комунальних послуг, або надання таких послуг не в повному обсязі.

Згідно з ст.5ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Відповідно до ч.1 ст. 89 ЦПК Українисуд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до приписів ст. 263 ЦПК Українисудове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

В свою чергу, відповідно дост. 256 ЦК Українипозовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4ст. 267 ЦК України).

За загальним правилом перебіг позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1ст. 261 ЦК України).

Перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку.

Після переривання перебіг позовної давності починається заново (ч.ч. 1, 3ст. 264 ЦК України).

Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться у ст.ст. 252-255 ЦК України.

За змістомстатті 261 ЦК Українипочаток перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

За таких обставин, в судовому засіданні встановлено, що при звернені до суду з позовом, позивачем пропущений строк встановлений ст.257 ЦК України, поважності причин представник позивача пропуску строку звернення до суду не надав.

Оскільки, позовні вимоги пред`явлені за період з жовтня 2010 р. по серпень 2014 р. виходять за межі строку позовної давності, а тому до задоволення підлягає борг, що утворився з вересня 2014 року, а саме по оплаті послуги з утримання будинку та прибудинкової території у розмірі 14 681,28 гривень та з врахуванням відшкодування позивачу субсидії за у розмірі 1769,42 гривень(14681,28грн.(нарахування)-1769,42грн.(субсидія))буде становитиу розмірі12911,86гривень тапо оплатіпослуг зхолодного водопостачанняу розмірі1297,59 гривень.

А щодо вимога щодо стягнення боргу за центральне опалення та за гаряче водопостачання не підлягає задоволенню оскільки не входить в межі позовної давності.

Відтак, оскільки представником позивача надано докази на підтвердження надання послуг та їх обґрунтованості, то вимоги позивача щодо стягнення з відповідача плати за житлово-комунальні послуги знайшли своє підтвердження в ході розгляду справи, так як відповідач у встановленому законом порядку не відмовлявся від надання послуг позивачем, належних доказів ненадання послуг або надання послуг неналежної якості, що давало б підстави для звільнення від оплати, відповідачем не надано, тому суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог частково в межах строку позовної давності, строк такий слід здійснити від вересня 2014 року, а саме з відповідача на користь позивача слід стягнути заборгованість за послуги з утримання будинку та прибудинкової території у розмірі 12911,86 гривеньтаза послугухолодного водопостачанняу розмірі1297,59 гривень, а всього разом 14209,45 гривень.

Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відтак,вирішуючи питаннястягнення судовихвитрат напідставі ст.141ЦПК України,суд приходитьдо висновку,що слідстягнути звідповідача накористь позивачапонесені судовівитрати урозмірі 1131,19 гривень, тобто пропорційно до задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 4, 5, 10-13, 19, 76, 77, 79, 80, 83, 89, 95, 141, 223, 247, 259, 263-265, 268, 273, 353 ЦПК України -

ВИРІШИВ:

позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Львівського комунального підприємства «Магістральне» заборгованість за послуги з утримання будинку та при будинкової території у розмірі 12911,86 гривень,за послугухолодного водопостачанняу розмірі1297,59 гривень, а всього разом 14209,45 гривень (чотирнадцять тисяч двісті дев`ять гривень, сорок п`ять копійок).

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Львівського комунального підприємства «Магістральне» 1131,19 гривень понесених судових витрат.

Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до апеляційного суду Львівської області. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач: Львівське комунальне підприємство «Магістральне», адреса: м.Львів вул. Наукова, буд. 32 «а», код ЄДРПОУ 20806797

Відповідач: ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП:.

Дата складення повного судового рішення - 01.05.2023 року.

Суддя: Мартинишин М.О.