Рішення

від 03.05.2023 по справі 305/1893/22

РАХІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 305/1893/22

Провадження по справі 2/305/58/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03.05.2023 року м. Рахів

Рахівський районний суд Закарпатської області у складі: судді Попової О.М., при секретарі судового засідання Грегірчак А.Я., за участі: ОСОБА_1 , представника відповідача ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» філія «Рахівське лісове дослідне господарство», про визнання звільнення незаконним та поновлення на роботі, -

ВСТАНОВИВ:

Позивачка, ОСОБА_1 , звернулася до Рахівського районного суду Закарпатської області з позовом до Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» філія «Рахівське лісове дослідне господарство», про визнання звільнення незаконним та поновлення на роботі.

Позовні вимоги мотивує тим, що 05.07.2021 року наказом № 127-к Державного підприємства «Рахівське лісове дослідне господарство», позивачка, ОСОБА_1 , була переведена на посаду юриста з антикорупційного законодавства відділу юридичної та кадрової роботи. Дана посада була створена на виконання вимог ст. 62 ЗУ «Про запобігання корупції» для реалізації антикорупційної програми підприємства. Посадові обов`язки та права позивачки регулюються посадовою інструкцією від 05.07.2021 року, яка була розроблена на підставі Типового положення про уповноважений підрозділ (уповноважену особу) з питань запобігання та виявлення корупції, затвердженого наказом НАЗК від 17 березня 2020 року № 102/20, та посадовою інструкцією від 11.10.2021 року, яка була розроблена на підставі Типового положення про уповноважений підрозділ (уповноважену особу) з питань запобігання та виявлення корупції, затвердженого наказом НАЗК від 27 травня 2021 року № 277/21, а з 01.02.2022 року також розділом ІІІ Антикорупційної програми Державного підприємства «Рахівське лісове дослідне господарство», затвердженої наказом директора від 01.02.2022 року № 20.

30.06.2022 року старшим інспектором з кадрів ДП «Рахівське ЛДГ» позивачці надано наказ № 76-к для ознайомлення та підпису про скорочення штату працівників, а саме посаду юриста з антикорупційного законодавства відділу юридичної та кадрової роботи. У вступній частині наказу було посилання, як на підставу, лист Закарпатського ОУЛМГ № 05-15/569 від 23.05.2022 року. У зв`язку з тим, що позивачці невідомий зміст даного листа, а в наказі його зміст не висвітлено, позивачка просила надати їй вказаний лист для ознайомлення, але інспектор з кадрів повідомила, що у неї його немає, він знаходиться в начальниці відділу юридичної та кадрової роботи, а вона не бачить підстав для ознайомлення її із змістом листа Закарпатського ОУЛМГ.

Разом із наказом позивачці надали попередження про скорочення штату працівників, в якому зазначено, що посади, які можна б було запропонувати позивачці відповідно до її кваліфікації відсутні.

Оскільки, суть причини скорочення посади, яку займала позивачка їй не відома, позивачка не підписала наказ про скорочення штату працівників та попередження.

31.08.2022 року позивачці було вручено наказ № 117-к про звільнення у зв`язку із скороченням чисельності та штату працівників. Перед підписанням позивачкою наказу, на її вимогу надали лист Закарпатського ОУЛМГ директор Шемота Василь в усній формі повідомив, що в ньому йдеться про приведення у відповідність посади з антикорупційної діяльності до чинного законодавства, однак, в ознайомленні позивачкою особисто з листом їй було відмовлено.

Позивачка вважає своє звільнення безпідставним, протизаконним, з порушенням норм чинного законодавства з наступних підстав. Відмова їй в ознайомленні із змістом листа Закарпатського ОУЛМГ № 05-15/569 від 23.05.2022 року є незаконною та грубо порушує конституційні права позивачки. Оскільки позивачка не знає фактичної причини її звільнення та була позбавлена такого права, вважає, що її не попереджено про звільнення, чим порушено норми статті 49-2 КЗпП України. У зв`язку з цим, 06.09.2022 року позивачка звернулася в письмовій формі до начальника Закарпатського ОУЛМГ з проханням надати їй копію листа Закарпатського ОУЛМГ № 05-15/569 від 23.05.2022 року та діючого штатного розпису ДП «Рахівське ЛДГ». Окрім того позивачка зазначила, що їй зовсім не зрозумілі слова у вступній частині наказу № 76-к «… щодо дотримання антикорупційного законодавства …» та «… та уникнення дублювання функціональних обов`язків працівників» (про яких працівників іде мова…???), оскільки ДП «Рахівське ЛДГ» підпадає під особливі вимоги запроваджені для високоприбуткових підприємств відповідно до ч. 2 ст. 62 ЗУ «Про запобігання корупції», в якому в обов`язковому порядку затверджується антикорупційна програма і призначається уповноважена особа, відповідальна за її реалізацію. Такою уповноваженою особою на посаді юриста з антикорупційного законодавства була тільки позивачка. З моменту призначення на посаду позивачки і включно до моменту її незаконного звільнення дана стаття та інші норми законодавства, пов`язані з статусом уповноваженої особи, змін не зазнавали.

Враховуючи вищевикладене позивачка просить визнати звільнення незаконним та поновити на посаді уповноваженої з антикорупційної діяльності ДП «Рахівське лісове дослідне господарство», стягнути з ДП «Рахівське лісове дослідне господарство» середній заробіток за час вимушеного прогулу з 01.09.2022 року.

Відповідачем подано через канцелярію суду відзив.

У відзиві директор ДП «Рахівське ЛДГ» Шемота В. просив відмовити в задоволенні позову в повному обсязі з огляду на наступне. 24.05.2022 року підприємством отримано лист Закарпатського обласного управління лісового та мисливського господарства № 05-15/569 від 23.05.2022 року «Про введення в штатний розпис підприємства уповноваженого з антикорупційної діяльності». Відповідно до листа підприємство було зобов`язано переглянути діючий штатний розпис та передбачити штатний розписі посаду, відповідальну за реалізацію антикорупційної програми з кодом 2414.2 за класифікатором професій, тобто уповноваженої з антикорупційної діяльності. На момент отримання листа № 05-15/569 від 23.05.2022 року «Про введення в штатний розпис підприємства уповноваженого з антикорупційної діяльності» ОСОБА_1 працювала на посаді «Юрист із антикорупційного законодавства» з кодом 2421.2 за класифікатором професій. Відповідно, для приведення штатного розпису підприємства у відповідність з нормами чинного антикорупційного законодавства, та на виконання листа Закарпатського ОУЛМГ, необхідно було вивести із штатного розпису посаду «Юрист з антикорупційного законодавства» з кодом 2421.2, та в наступному ввести в штатний розпис посаду «Уповноваженого з антикорупційної діяльності» з кодом 2414.2 за класифікатором професій, що є посадовою особою в розумінні ст. 64 ЗУ «Про запобігання корупції» та правовий статус якого і визначений статтею 64 ЗУ «Про запобігання корупції». Враховуючи викладене, було прийнято рішення про внесення змін до штатного розпису та виведення з 01.09.2022 року посади юриста з антикорупційного законодавства та скорочення відповідної штатної одиниці, про що 26.05.2022 року було видано наказ з основної діяльності підприємства № 120 «Про внесення змін до штатного розпису у зв`язку зі скороченням посад (професій)». В подальшому з метою дотримання вимог КЗпП України зокрема ст. 49-2 щодо строків попередження працівника про майбутнє вивільнення 30.06.2022 року видано наказ № 76-к від 30.06.2022 року «Про скорочення штату працівників» та підготовлено Попередження про скорочення ОСОБА_1 , в якому було зазначено про відсутність вакантних посад на підприємстві. Відсутність вакантних посад, які можливо було запропонувати ОСОБА_1 підтверджується штатним розписом підприємства введеним в дію з 01.06.2022 року та довідкою підготованою старшим інспектором станом на 30.06.2022 року про те, що згідно штатного розпису по управлінню вакантні дві посади: «Заступник головного бухгалтера» з кваліфікаційними вимогами до стажу роботи на посаді бухгалтера не менше трьох років та «Заступник директора» з вимогами до стажу роботи за професіями керівників нижчого рівня не менше трьох років. Такі посади ОСОБА_1 не пропонувалися, оскільки вона не відповідала кваліфікаційним вимогам.

Наказ та Попередження старшим інспектором з кадрів у присутності начальника відділу юридичної та кадрової роботи, та голови профкому були надані ОСОБА_1 під підпис. Про те ОСОБА_1 прочитала та ознайомилась з відповідними Наказом та Попередженням, але засвідчити факт ознайомлення особистим підписом відмовилась і повернула наказ старшому інспектору з кадрів без підпису, та згодом покинула робоче місце і повідомила, що вона вже знаходиться на лікарняному. Наведене вище підтверджується Актом № 1 від 30.06.2022 року, який спростовує доводи позивачки про те, що її не було попереджено про наступне звільнення. Те що ОСОБА_1 захворіла після того як їй вручили попередження про звільнення можна розцінювати, як навмисне створення ситуації за для порушення підприємством строків щодо попередження працівника про скорочення та свідчить про недобросовісність позивача. Тимчасова непрацездатність ОСОБА_1 продовжувалася по 29.08.2022 року включно.

Враховуючи те, що ОСОБА_1 ознайомилась з відповідними документами завчасно, з дотриманням строків передбачених КЗпП України, тобто була належним чином повідомлена про скорочення, оскільки навіть змогла зробити копії документів, які засвідчити власним підписом відмовилась, 31.08.2022 року видано наказ № 117-к «Про звільнення ОСОБА_1 у зв`язку зі скороченням чисельності та штату працівників». Ознайомлення з наказом на звільнення, ОСОБА_1 здійснювала у кабінеті директора у присутності начальника відділу лісового та мисливського господарства голови профкому ОСОБА_3 , головного інженера ОСОБА_4 та начальника відділу юридичної юридичної та кадрової роботи ОСОБА_2 .. Перед тим як надати ОСОБА_1 відповідний наказ для ознайомлення, у присутності вищезазначених працівників, їй було в усній формі, директором ОСОБА_5 запропоновано зайняти вакантну посаду контролера лісозаготівельного виробництва, яка була введена згідно штатного розпису виробничого цеху з 01.07.2022 року та була вакантним станом на 31.08.2022 року згідно довідки старшого інспектора з кадрів. Про те, від такої посади остання відмовилась. Зазначене вище підтверджується Актом від 31.08.2022 року складеним ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_2 ..

Таким чином у зв`язку з відмовою зайняти запропоновану вакантну посаду контролера лісозаготівельного виробництва наказом № 176-к від 31.08.2022 року ОСОБА_1 було звільнено з посади юриста з антикорупційного законодавства ДП «Рахівське ЛДГ», а посаду юриста з антикорупційного законодавства з 01.09.2022 року було виведено зі штатного розпису, що підтверджується змінами до штатного розпису по управлінню, що вводяться в дію з 01.09.2022 року. Згідно штатного розпису по управлінню ДП «Рахівське ЛДГ», що введений в дію з 03.10.2022 року введено посаду уповноваженого з антикорупційної діяльності, яка станом на дату подання відзиву є вакантною.

Відповідно до ч. 3 ст. 64 Господарського кодексу України підприємство самостійно визначає свою організаційну структуру, встановлює чисельність працівників і штатний розпис. Цим забезпечується свобода вибору при здійсненні внутрішньо-господарської діяльності підприємства, у тому числі і свобода при формуванні штатного розпису та внесення до нього змін. Тобто з урахуванням цього працівник не може обґрунтовувати чи заперечувати доречність, доцільність, користь чи ефективність, для підприємства скорочення чисельності чи штату працівників. А при вирішенні спору це питання не може ставитись на обговорення. Тобто яких цілей бажав досягнути роботодавець, чим він керувався при прийнятті рішення про скорочення, чи можна було б уникнути скорочення в судовому порядку не доводиться та не оспорюється працівником. Цим спростовуються твердження позивача, що їй невідомо «суть причини скорочення посади» внаслідок чого вона не підписала наказ № 76-к від 30.06.2022 року та Попередження про наступне звільнення.

Поряд з цим порядок скорочення чисельності або штату працівників, має чітко відповідати вимогам законодавства про працю та не допускати зловживань та порушень трудових прав і законних інтересів працівників.

При розірвані трудового договору за п. 1 ст. 40 КЗпП України та з метою реалізації гарантій, визначених у статті 5-1 КЗпП України, частина 3 ст. 49-2 КЗпП України встановлює, що одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації. Так, роботодавець є таким, що виконав вимоги ч. 3 ст. 49-2 КЗпП України, якщо працівникові були запропоновані всі вакантні посади (інша робота), які були на підприємстві у день попередження, з`явилися протягом періоду попередження та існували на день звільнення. Відповідні норми ст. 49-2 КЗпП України при звільненні ОСОБА_1 дотримані, що підтверджується доданими до справи документами.

Також, якщо на момент скорочення на підприємстві у штатному розписі є вакантні посади, проте кваліфікаційні вимоги до цих посад передбачають для претендентів відповідного рівня освіти, досвіду роботи, тощо, яких у працівника не має, то роботодавець не зобов`язаний пропонувати такі посади працівнику. Тобто межі свободи вибору у контексті права на працю за п. 1 ст. 40 КЗпП України визначається кваліфікаційними вимогами до посади, яким працівник має відповідати. Така правова позиція Верховного суду України викладена у постанові від 09.08.2017 року у справі № 6-1264цс17.

При розірванні трудового договору у цьому контексті Пленум Верховного Суду у пункті 19 постанови «Про практику розгляду судами трудових спорів» № 9 від 06.11.1992 року роз`яснює: «Розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням за п. 1 ст. 40 КЗпП України, суди зобов`язані з`ясувати, зокрема, чи додержано власником чи уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які доказами про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник чи уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника за його згодою на іншу роботу на тому ж підприємстві, установі, організації, чи не користувався вивільнений працівник переважним правом на залишення на роботі».

Відповідно до ст. 43 КЗпП України розірвання трудового договору з підстав передбачених п. 1 ст. 40 КЗпП України може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу первинної профспілкової організації. Про те відповідно до ЗУ «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», а саме ч. 2 ст. 5 у період дії воєнного стану норми ст. 43 КЗпП України, не застосовуються, крім випадків звільнення працівників підприємств, установ або організацій, обраних до профспілкових органів. ОСОБА_1 була членом первинної профспілкової організації працівників ДП «Рахівське ЛДГ», проте до профспілкового органу не обиралась. Таким чином ДП «Рахівське ЛДГ» жодним чином не порушило норми діючого законодавства.

Крім того відповідач зазначає, що у своїх позовних вимогах ОСОБА_1 просить поновити її на посаді уповноваженої з антикорупційної діяльності, тобто поновити на посаді, яку вона ніколи не займала, тобто у ОСОБА_1 відсутнє суб`єктивне право на захист якого подана заява та про захист якого вона просить.

Позивачка до суду через канцелярію суду подала письмові відповідь на відзив.

У наданій відповіді на відзив позивачка зазначила свої заперечення щодо доводів зазначених відповідачем у відзиві. А саме зазначила, що розглянувши відзив ДП «Рахівське ЛДГ» на її позовну заяву зазначає наступне.

Юридичні особи, які підпадають під критерії, зазначені в ст. 62 ЗУ «Про запобігання корупції», зокрема щодо перевищення середньооблікової чисельності працюючих за звітний (фінансовий) рік п`ятдесяти осіб та перевищення валового доходу від реалізації продукції (робіт, послуг) за цей період сімдесяти мільйонів гривень, зобов`язані неухильно дотримуватися норм чинного антикорупційного законодавства та в обов`язковому порядку затвердити антикорупційну програму та ввести в штатний розпис підприємства посаду, відповідальну за реалізацію антикорупційної програми та забезпечити підбір на цю посаду кандидата відповідно до професійно-кваліфікаційних вимог, про що йдеться також у листі Закарпатського ОУЛМГ № 05-15/569 від 23.05.2022 року.

Як зазначено в позовній заяві позивачки, вона була переведена на посаду юриста з антикорупційного законодавства відділу юридичної та кадрової роботи. Дана посада була створена на виконання вимог ст. 62 ЗУ «Про запобігання корупції» для реалізації антикорупційної програми підприємства. Доказом того що саме позивачка і тільки вона була відповідальною за реалізацію антикорупційної програми підприємства (Уповноваженою) є також п. 6 розділу 3 антикорупційної програми ДП «Рахівське ЛДГ», затвердженої наказом директора від 11.04.2019 року № 55 із змінами від 21.09.2021 року, де конкретно було записано та повністю прописано фамілію, ім`я, по батькові та контактні данні позивачки як відповідальної за реалізацію антикорупційної програми підприємства.

З дня призначення позивачки на посаду юриста з антикорупційного законодавства в складі відділу юридичної та кадрової роботи позивачка багато разів повідомляла директора про невідповідність даної посади в частині назви та місця знаходження в структурі підприємства вимогам чинного антикорупційного законодавства та Національного класифікатора України ДК 003:2010 «Класифікатор професій», а також інших питань, які впливають на ефективність діяльності позивачки на посаді та повинні бути забезпеченні згідно законодавства.

Як зазначив сам відповідач у листі Закарпатського ОУЛМГ, було зобов`язано підприємство переглянути діючий штатний розпис та ввести в штатний розпис посади, відповідальної за реалізацію антикорупційної програми, тобто введення окремої посади «Уповноваженого з антикорупційної діяльності» (код класифікатора професії 2414.2). Іншими словами, основною метою даного листа було привести у відповідність до законодавства посаду уповноваженого, а не звільняти позивачку, як працівника, яка відповідальна за реалізацію антикорупційної програми підприємства (Уповноваженої).

Переглянувши Національний класифікатор України ДК 003:2010 «Класифікатор професії» за кодом професії 2421.2, то до нього віднесено професійні назви роботи прокурор-криміналіст, юрист, старший помічник Генерального прокурора з особливих доручень, юрист-міжнародник, адвокат, консультант науковий (правознавство) всі вони відносяться до класифікатора професій стосовно адвокатів та прокурорів, а професійної назви роботи юриста з антикорупційного законодавства, як такої немає і не може бути, оскільки посада відповідального за реалізацію антикорупційної програми (Уповноважений) належить до професії професіоналів з фінансово-економічної безпеки під професійною назвою роботи уповноважений з антикорупційної діяльності під кодом 2414.2. Назва професійної роботи (посади) уповноважений з антикорупційної діяльності вже була передбачена та існувала у Національному класифікаторі України ДК 003:2010 «Класифікатор професії» на момент створення посади юриста з антикорупційного законодавства. Це лише підтверджує факт незнання та непрофесіоналізм посадових осіб підприємства, які брали участь у створенні посади юриста з антикорупційного законодавства, а також мету листа Закарпатського ОУЛМГ виправити помилки та привести у відповідність до чинного законодавства України. Основним та неспростовним доказом також є той факт, що з моменту призначення на посаду позивачки і включно до моменту її незаконного звільнення дана ст. 62 ЗУ «Про запобігання корупції» та інші норми законодавства, пов`язані зі статусом уповноваженої особи, змін не зазнавали. Отже, тому керівництво та посадові особи підприємства і приховували від позивачки лист Закарпатського ОУЛМГ та його зміст.

Звинувачення позивачки у навмисному створенні ситуації за для порушення підприємством строків щодо попередження працівника про скорочення та у її недобросовісності спростовується рецептним листом лікаря та чеком аптеки. В свою чергу позивачка просить звернути увагу на вищу ступінь цинізму не назвавши ім`я позивачки, а лише прописавши «тещо бузаш захворіла …».

Також позивачка додатково пояснює, що ще вдома зранку 30.06.2022 року вона погано себе почувала, своєчасно прийшовши на роботу повідомила про поганий стан здоров`я старшого інспектора кадрів підприємства, оскільки на 08:00 годин начальника відділу юридичної та кадрової роботи ще не було на робочому місці (всупереч законодавству по структурі підприємства посада, яку позивачка займала входила в склад відділу), і десь о 08:20 годин позивачка знову пішла до начальника відділу з метою повідомити, що вона відлучиться з робочого місця на прийом до лікаря поліклініки. Оскільки начальника відділу все ще не було, то позивачка пішла до директора, який дозволив їй в цьому. Після відвідування лікарні, десь біля 12:00 годин позивачка повернулась на робоче місце, щоб забрати свої речі та повідомити про відкриття їй лікарняного, але прийшовши на робоче місце, старший інспектор з кадрів ДП «Рахівське ЛДГ» одразу дала позивачці наказ № 76-к для ознайомлення та підпису про скорочення штату працівників, а саме посаду юриста з антикорупційного законодавства відділу юридичної та кадрової роботи. Оскільки, у вступній частині наказу було посилання, як на підставу, лист Закарпатського ОУЛМГ, зміст якого їй на той момент не був відомий, позивачка попросила надати їй його на ознайомлення, але інспектор з кадрів повідомила, що у неї його немає і вона вийшла з кабінету позивачки і пішла у кабінет до начальника відділу. Знову повернувшись інспектор з кадрів повідомила позивачці, що лист Закарпатського ОУЛМГ знаходиться в начальниці відділу юридичної і кадрової роботи, а вона не надасть їй його для ознайомлення, бо не бачить для цього підстав. Після чого позивачка повідомила, що знаходиться на тимчасовій непрацездатності. Разом із наказом позивачці надали попередження про скорочення штату працівників, в якому зазначено, що посади, які можна було б запропонувати позивачці відповідно до її кваліфікації відсутні. Оскільки, суть причини скорочення посади, яку позивачка займала їй невідома, позивачка не підписала наказ про скорочення штату працівників та попередження і залишила робоче місце.

Отже із зазначеного, позивачка повідомляє, що твердження відповідача про те, що «Наказ та Попередження старшим інспектором з кадрів у присутності начальника відділу юридичної та кадрової роботи та голови профкому були надані …» - є відвертою брехнею, оскільки того дня зазначених осіб, крім інспектора кадрів, позивачка взагалі їх не бачила і з ними в приміщенні підприємства не перетиналась, не те що у їх «присутності».

Спроба незаконно звільнити позивачку з посади, як виявилось зараз, була і раніше. Про це свідчить наказ № 62-к від 30.05.2022 року яким, за вказівкою директора, хотіли перевести позивачку тимчасово на посаду провідного юрист-консульта, на період тимчасової непрацездатності основного працівника (під підкриттям забезпечення підприємства юридичною роботою). Тобто мали на меті перевести позивачку на іншу тимчасову посаду, після чого ліквідувати посаду юриста з антикорупційного законодавства, а після припинення тимчасової непрацездатності звільнити позивачку у зв`язку з виходом на роботу основного працівника. Позивачка просить звернути увагу, що таке переведення планувалось зробити без письмової згоди позивачки, посилаючись на ЗУ «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану». В ст. 3 даного закону зазначено, у період дії воєнного стану роботодавець має право перевести працівника на іншу роботу, необумовлену трудовим договором, без його згоди (крім переведення на роботу в іншу місцевість, на території якої тривають активні бойові дії), якщо така робота не протипоказана працівникові за станом здоров`я, лише для відвернення або ліквідації наслідків бойових дій, а також інших обставин, що становлять або можуть становити загрозу життю чи нормальним життєвим умовам людей. Як відомо, на території Закарпатської області, зокрема в Рахівському районі не проводяться бойові дії, а таке переведення позивачки не впливало на відвернення або ліквідацію наслідків ні на території Закарпатської області, ні на території України в цілому… В даному випадку це лише спроба маніпулювати нормами закону посадовими особами в такий важкий для України час. Після довготривалого на позивачку тиску з боку головного інженера підписати наказ, було вирішено іншим наказом покласти на позивачку виконання обов`язків провідного юрист-консульта (що також суперечить антикорупційному законодавству).

Знову, повертаючись до листа Закарпатського ОУЛМГ від 23.05.2022 року, метою якого було зобов`язати виправити помилки та впровадження виконання норм антикорупційного законодавства шляхом введення відповідної посади, позивачка звертає увагу на те, що як зазначено у відзиві, таку посаду було введено лише з 03.10.2022 року. Виправляючи помилки керівництво підприємства могло уникнути такого критичного шляху, як звільнення позивачки шляхом скорочення. І як видно, нажаль, керівництво підприємства зовсім не має наміру виправляти помилку та неухильно забезпечувати втілення норм чинного законодавства України в сфері запобігання корупції. Це було лише приводом для незаконного звільнення позивачки.

Основною доказовою базою відповідача є лише різні акти і довідки, які скоріш за все, штучно готувалися «задніми числами» тільки для подання в суд, оскільки в нормальній робочій практиці, де в роботі керуються законодавством, вони не практикуються та не потрібні.

Після чого відповідачем було надано заперечення на відповідь на відзив, в якому відповідач також просив відмовити в задоволенні позовних вимог позивачки.

В наданих заперечення відповідач зазначив наступне.

Ознайомившись із змістом відповіді на відзив, що подано позивачем, вважаємо доводи позивача необґрунтованими та недоведеним.

ДП «Рахівське ЛДГ» є юридичною особою, комерційним підприємством самостійним суб`єктом господарювання та відповідно до п. 3 ст. 64 Господарського кодексу України наділено правом самостійно визначити свою організаційну структуру, встановлювати чисельність працівників і штатний розпис. Тому питання необхідності введення чи необхідності виведення тієї чи іншої посади зі штатного розпису підприємства, а також дати та строки введення чи виведення посад та їх доцільність взагалі, не є предметом розгляду у відповідній категорії справ та у даній справі зокрема. Тому доводи позивача, щодо необхідності виведення та введення посад до штатного розпису підприємства, є спростованими та ні чим іншим як бажанням позивача ставити на вирішення суду питання щодо доцільності прийняття відповідачем рішення про скорочення штатної одиниці, що абсолютно неприпустимим.

Прийняття рішення про скорочення та процедура розірвання трудового договору з позивачкою за п. 1 ст. 40 КЗпП України відбулися із дотриманням всіх законодавчих вимог, що підтверджується поясненнями зазначеними у відзиві на позовну заяву та доданими до нього доказами, які підтверджують факти та доводи відповідача зазначені у відзиві на позовну заяву. Такими доказами є: - наказ № 120 «Про внесення змін до штатного розпису у зв`язку зі скороченням посад (професій)», яким прийнято рішення про виведення зі штатного розпису підприємства посади; - наказ № 76-к від 30.06.2022 року «Про скорочення штату працівників»; - Попередження про скорочення ОСОБА_1 ; - штатні розписи введені в дію з 01.06.2022 року, з 01.07.2022 року та з 01.09.2022 року; довідки старшого інспектора з кадрів станом на 30.06.2022 року та станом на 31.08.2022 року; - акт № 1від 30.06.2022 року та акт № 3 від 31.08.2022 року.

Натомість «доказами» позивачки є слова «відверта брехня», «вищий ступінь цинізму» та інші оціночні категорії, якими позивач намагається викликати у суду та відповідача емоції жалю та відійти від розгляду справи у правовому полі, керуючись не нормами права, а емоціями.

Також у відповіді на відзив позивачка посилається на наказ № 62 від 30.05.2022 року як на спробу незаконного звільнення її з посади. Про те незрозумілим залишається для відповідача, чому ОСОБА_1 не звернулась до суду для скасування відповідного наказу, якщо вважала його таким, що порушує її права. Більше того вважаємо, що відповідний наказ взагалі не має жодного доказового значення у відповідній справ та не стосується її, тому не бачимо підстав для якихось пояснень чи доводів з приводу останнього.

Позивачка не подає до суду жодного доказу, який доводить, що при її звільненні відповідачем не дотримано процедури, не дотримано порядку розірвання трудового договору за п. 1 ст. 40 КЗпП України, натомість заперечує доречність, доцільність та користь для підприємства прийняття ним рішення про скорочення чисельності чи штату працівників.

Таким чином, враховуючи вище викладене відповідач вважає, що доводи позивачки наведені у позовній заяві та у відповіді на відзив на позовну заяву є повністю спростованими відповідачем, у цьому запереченні на відповідь на відзив на позовну заяву та у відзиві на позовну заяву, а вимоги позовної заяви не підлягають до задоволення.

Позивачка ОСОБА_1 у судовому засіданні позовні вимоги підтримали з підстав наведених у позовній заяві та відповіді на відзив. Інших заяв чи клопотань від останньої до суду не надходило.

Представник відповідача, у судовому засіданні заперечувала проти задоволення позовних вимог з підстав наведених у відзиві на позовну заяву та запереченнях на відповідь на відзив.

Заслухавши учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність та допустимість кожного доказу, взявши до уваги відзив на позовну заяву, відповідь на відзив та заперечення на відповідь на відзив, суд, прийшов до наступного висновку.

Згідно ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

За змістом ст. 43 Конституції України, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Статтею 23 КЗпП України передбачено, що трудовий договір може бути: 1) безстроковим, що укладається на невизначений строк; 2) на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; 3) таким, що укладається на час виконання певної роботи.

Пунктом 1 статті 40 КЗпП України передбачено, що трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані роботодавцем лише у випадках: змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Частиною 3 статті 64 Господарського кодексу України передбачено, що підприємство самостійно визначає свою організаційну структуру, встановлює чисельність працівників і штатний розпис.

Частиною 1 статті 49-2 КЗпП України передбачено, що про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.

Відповідно до ч. 3 ст. 49-2 КЗпП України, одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган, фізична особа, яка використовує найману працю, пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації, у фізичної особи. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації, у фізичної особи працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно.

Відповідно до постанови Верховного Суду України від 06.05.2020 року у справі № 487/2191/17, роботодавець є таким, що виконав вимоги ч. 3 ст. 49-2 КЗпП України, якщо працівникові були запропоновані всі вакантні посади (інша робота), які були на підприємстві у день попередження, з`явилися протягом періоду попередження та існували на день звільнення.

Пленум Верховного Суду у пункті 19 постанови «Про практику розгляду судами трудових спорів» № 9 від 06.11.1992 року роз`яснює: «Розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням за п. 1 ст. 40 КЗпП України, суди зобов`язані з`ясувати, зокрема, чи додержано власником чи уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які доказами про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник чи уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника за його згодою на іншу роботу на тому ж підприємстві, установі, організації, чи не користувався вивільнений працівник переважним правом на залишення на роботі»

Враховуючи викладене суд звертає увагу, що відповідно до наданих відповідачем доказів ОСОБА_1 була завчасно, відповідно до КЗпП України, (за два місяці) повідомлена та попереджена про скорочення штату та її звільнення. Крім того на час попередження ОСОБА_1 про скорочення штату та її звільнення (30.06.2022 року), їй було повідомлено про відсутність вакантних посад, які можна б було запропонувати позивачці ОСОБА_1 , відповідно до її кваліфікації. Останнє також підтверджено Актом № 1 від 30.06.2022 року «Про відмову ОСОБА_1 ознайомитись з наказом № 76-к від 30.06.2022 року та отримати попередження від 30.06.2022 року».

Крім того відповідно до Акту № 3 від 31.08.2022 року встановлено, що головним інженером ОСОБА_4 , начальником відділу лісового та мисливського господарства головою профкому Лофердюк О.В., начальником відділу юридичної та кадрової роботи ОСОБА_2 31.08.2022 року у кабінеті директора ДП «Рахівське ЛДГ» Бузаш Г.М., перед ознайомленням її з наказом на звільнення у зв`язку зі скороченням чисельності та штату, директором ОСОБА_5 було запропоновано зайняти посаду контролера лісозаготівельного виробництва, проте ОСОБА_1 не погодилась з такою посадою та відмовилась. Вказане позивачка підтвердила у судовому засіданні.

Також суд звертає увагу на те, що позивачка у позовній заяві просить поновити її на посаді «уповноваженої з антикорупційної діяльності», що відповідно до Національного класифікатора України ДК 003:2010 «Класифікатор професій» має номер 2414.2, однак позивачка ОСОБА_1 жодного дня не працювала на вказаній посаді, оскільки остання працювала на посаді «юриста з антикорупційного законодавства відділу юридичної та кадрової роботи», що відповідно до Національного класифікатора України ДК 003:2010 «Класифікатор професій» має номер 2421.2, про що позивачкою самостійно зазначено у відповіді на відзив та надані копії «Класифікатор професій: пошук». Вказане також підтверджується копією трудової книжки на ім`я позивачки ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 від 13.03.2003 року.

Пояснення позивачки щодо спроби її звільнення раніше за допомогою наказу № 62-к від 30.05.2022 року яким, за вказівкою директора, хотіли перевести позивачку тимчасово на посаду провідного юрист-консульта, на період тимчасової непрацездатності основного працівника (під підкриттям забезпечення підприємства юридичною роботою), суд не бере до уваги, оскільки у даній позовній заяві позивачка не оскаржує такий наказ.

Також суд не бере до уваги пояснення позивачки щодо відсутності на робочому місці начальника відділу юридичної та кадрової роботи, в день вручення їй наказу № 76-к від 30.06.2022 року та Попередження від 30.06.2022 року, оскільки таке не підтверджено жодним доказом. Натомість відповідачем надано суду письмовий доказ, що спростовує пояснення позивачки, а саме Акт № 1 від 30.06.2022 року.

Згідно з статтею 235 КЗпП України підставою для поновлення працівника на роботі є його звільнення без законних підстав. Тому поновлено на роботі може бути лише працівника, якого звільнено незаконно, з порушенням процедури звільнення чи за межами підстав, передбачених законом чи договором або за відсутності підстав для звільнення.

Відповідно до частини 3 статті 12 та частини 1 статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Зважаючи на те, що будь-яких переконливих і безспірних доказів на підтвердження обставин, з якими як з юридичним фактом пов`язувались матеріально-правові вимоги, позивачкою не надано, не містять їх і матеріали справи, а обставини, на які позивач посилалася, не є достатніми для висновку про наявність цивільно-правових підстав для визнання звільнення незаконним та поновлення її на роботі.

Інші доводи позивача цих висновків не спростовують.

Оскільки під час розгляду справи порушень прав позивача під час звільнення за трудовим договором, які б були підставою для її поновлення на роботі не встановлено, відсутні підстави для задоволення позовних вимог.

Відповідно до вимог ст.141 ЦПК України, суд відносить судові витрати у справі за рахунок держави.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 76-81, 89, 141, 178, 263-265, 273, 279, 354, 355, Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні позовних вимог за позовом ОСОБА_1 до Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» філія «Рахівське лісове дослідне господарство», про визнання звільнення незаконним та поновлення на посаді уповноваженої з антикорупційної діяльності ДП «Рахівське лісове дослідне господарство», стягнення з ДП «Рахівське лісове дослідне господарство» середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 01.09.2022 року, - відмовити у повному обсязі.

Судовий збір віднести за рахунок держави.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду.

Повне судове рішення складено 03 травня 2023 року.

Суддя О.М. Попова