Рішення

від 25.04.2023 по справі 902/1402/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"25" квітня 2023 р. Cправа № 902/1402/22

Господарський суд Вінницької області у складі судді Матвійчука Василя Васильовича, розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Державного підприємства "Берегівське лісове господарство" (вул. Головна, 50 "а", с. Яноші, Берегівський район, Закарпатська область, 90233)

до: Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІСПРОМ ГРУП" (вул. Івана Богуна, буд. 2, офіс 508, м. Вінниця, 21036)

про стягнення 99 843,35 грн.

за участю секретаря судового засідання Марущак А.О.,

представників сторін:

позивача не з`явився;

відповідача Сковронський В.І. згідно ордеру (в режимі відеоконференції).

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду Вінницької області надійшла позовна заява Державного підприємства "Берегівське лісове господарство" з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІСПРОМ ГРУП" про стягнення 99 843,35 грн, з яких: 69 532,60 грн - заборгованість; 7 018,03 грн - 3% річних; 23 292,72 грн - інфляційні втрати.

Суд, ухвалою від 03.01.2023 за вказаним позовом відкрив провадження у справі № 902/1402/22 за правилами спрощеного позовного провадження з призначенням розгляду справи по суті на 02.02.2023.

02.02.2023 до суду надійшов відзив на позовну заяву № б/н від 26.01.2023 (вх. № 01-34/1025/23 від 02.02.2023).

За результатами судового засідання 02.02.2023, суд, без виходу до нарадчої кімнати, постановив ухвалу із занесенням її до протоколу судового засідання від 02.02.2023 про перехід від спрощеного позовного провадження до розгляду справи № 902/1402/22 за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 28.03.2023.

Виконавши завдання підготовчого провадження, судом закрито дану стадію господарського процесу та призначено справу до розгляду по суті на 25.04.2023, про що 28.03.2023 постановлено протокольну ухвалу.

На визначену судом в судове засідання з`явився представник відповідача в режимі відеоконференції.

Позивач явки уповноваженого представника в засідання суду не забезпечив. При цьому суд зважає, що про дату, час та місце розгляду справи позивач повідомлений належним чином, ухвалою суду 28.03.2023, яка направлена на адресу його електронної пошти 29.03.2023.

Статтею 42 Господарського процесуального кодексу України визначено права та обов`язки учасників судового процесу, зокрема учасники справи зобов`язані: виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази тощо.

Також, суд зазначає, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Перебіг строків судового розгляду у цивільних справах починається з часу надходження позовної заяви до суду, а закінчується ухваленням остаточного рішення у справі, якщо воно не на користь особи (справа "Скопелліті проти Італії" від 23.11.1993), або виконанням рішення, ухваленого на користь особи (справа "Папахелас проти Греції" від 25.03.1999).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду неефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (параграфи 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Суд нагадує, що роль національних судів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (51 рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 у справі "Красношапка проти України").

Також, суд зазначає, що роль національних судів - організовувати судові провадження таким чином, щоб вони були без затримок та ефективними (див.рішення Суду у справі Шульга проти України, no. 16652/04, від 02.12.2010).

Згідно із ч.1 ст.202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Враховуючи положення ст.ст.13, 74 ГПК України якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній матеріалами і документами без явки в судове засідання представника позивача.

Будь-яких письмових заяв і клопотань щодо відкладення розгляду справи на день розгляду справи від позивача до суду не надійшло.

З огляду на вищезазначене суд приходить висновку, що позивача належним чином було повідомлено про дане судове засідання. Неявка останнього є підставою до розгляду справи за його відсутності, що передбачено п.1 ч.3 ст.202 ГПК України.

В судовому засіданні 25.04.2023 суд повідомив про завершення розгляду справи по суті та вийшов до нарадчої кімнати для постановлення судового рішення, повідомивши представника відповідача про орієнтовний час повернення з нарадчої кімнати.

На проголошення вступної та резолютивної частини рішення в судове засідання 25.04.2023 представник відповідача не з`явився, у зв`язку з чим вступна та резолютивна частина рішення долучена до матеріалів справи без її проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд,

В С Т А Н О В И В:

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач вказує, що 28.05.2019 між Державним підприємством «Виноградівське лісове господарство», як Продавцем, з одного боку, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ліспром Груп», як Покупцем, з іншого боку, було укладено Договір купівлі-продажу необробленої деревини №6052/6052/3кв-о/2019, до якого 30.07.2019 укладено та додаткову угоду №1.

За умовами вказаного Договору Продавець зобов`язався передати у власність на умовах франко склад Продавця необроблену деревину (надалі - товар), а Покупець зобов`язався прийняти товар і сплатити за нього ціну відповідно до умов, що визначені у договорі.

На виконання умов Договору, з урахуванням змін, внесених додатковою угодою, позивачем поставлена, а відповідачем прийнята необроблена деревина на суму 72 311,10 згідно товарно-транспортної накладної серії ЗВК №393896 від 01.08.2019.

Проте, відповідачем у повному обсязі не проведено оплату за необроблену деревину, оскільки проведено лише часткові розрахунки у розмірі 2 778,50 грн.

Отже, станом на момент звернення до суду з цим позовом у відповідача перед позивачем існує невиконане грошове зобов`язання з оплати за поставлену необроблену деревину у розмірі 69 532,60 грн.

Відповідач заперечив проти позову. Суть заперечень зводиться до того, що Товариство з обмеженою відповідальністю «ЛІСПРОМ ГРУП» дійсно брало участь в аукціоні з продажу необробленої деревини за третій квартал 2019 року та як переможець аукціонних торгів отримало аукціонне свідоцтво №6052. На підставі даного аукціонного свідоцтва між ТОВ «ЛІСПРОМ ГРУП» та Державним підприємством «Виноградівське лісове господарство» було підписано Договір купівлі-продажу необробленої деревини №6052/6052/3кв-о/2019 від 28.05.2019.

Проте, з моменту укладення і станом на сьогоднішній день, даний Договір в частині поставки товару є не виконаним. ТОВ «ЛІСПРОМ ГРУП» не отримувало жодного товару від ДП «Виноградівське ЛГ» відповідно до даного Договору, жодних накладних, в тому числі товарно-транспортних та/або актів прийому-передачі товару відповідачем та/або його представниками не підписувались.

Відповідач зауважує, що відповідно до підписаного Договору, а саме п. 5.1., прийом-передача товару здійснюється на складі Продавця за умовами: франко (нижній/проміжний/верхній) склад Продавця у відповідності з нормами діючих державних стандартів та вимог законодавства України, зокрема Інструкції про порядок приймання лісопродукції по кількості і якості П-6, П-7 ДСТУ 4020-2-2001, 2034-92.

Проте відповідачем не направлялися жодні представники для отримання товару від позивача, а також не видавались довіреності на третіх осіб, а також не підписувались жодні договори доручення, перевезення, поставки тощо, які б давали право комусь отримати товар по даному Договору на користь відповідача. Накладна, яку вказує в позовній заяві позивач, серії ЗКВ №393896 від 01.08.2019, директором товариства та будь якою уповноваженою особою від імені нашого Товариства не підписувалась, товар не отримувався.

Також відповідачем заперечуються доводи позивача про здійснення часткової оплати за поставлений товар. При цьому відповідач зауважує, що у виписці вказано «переведення гарантійного внеску згідно договору №60, 52/6052/Зкв-о/2019 ТОВ «Ліспром Груп». За повідомленням Закарпатської універсальної товарно-сировинної біржі №2413 від 13.06.2019, Біржа інформує учасника торгів куди і в якому розмірі перераховано гарантійні внески, який був оплачений для участі в аукціоні 28.05.2019, а саме те, що 13.06.2019 було Біржею перераховано частину гарантійного внеску на ДП «Виноградівське ЛГ» в сумі 2778,50 грн. Оскільки для участі в кожному аукціоні учасник зобов`язаний сплатити гарантійний внесок на Біржу для допуску в торги, після відрахування винагороди біржі, решту суми гарантійного внеску Біржа самостійно пересилає на рахунок Продавця, який виставляв лот на аукціон. В п. 6.3. Договору зазначено, що сума гарантійного внеску перерахована Покупцем на рахунок ЗУТСБ для участі в аукціоні із продажу ресурсів необробленої деревини, зараховується Продавцю в якості частини оплати за проданий товар з урахуванням вимог регламенту про організацію та проведення торгів з продажу деревини, що діє на ЗУТСБ.

Аналогічною, на переконання відповідача, є ситуація і з реєстрацією податкової накладної №48, яка проведена на суму 2778,50 грн. та зареєстрована в реєстрі податкових накладних 13.06.2019, адже вона зареєстрована по факту перерахунку частини гарантійного внеску Біржею на рахунок Продавця. Що стосується податкової накладної №18 від 01.08.2019, відповідач зазначає, що реєстрація податкових накладних є прерогативою особи, яка проводить її реєстрацію, і є незрозуміло на якій підставі позивач реєстрував дану податкову накладну, а також жодного впливу на суб`єктів господарської діяльності, які здійснюють реєстрації податкових накладних у Товариства відповідача немає, зокрема і на позивача.

Із наявних у справі та досліджених судом доказів слідує, що 28.05.2019 між Державним підприємством «Виноградівське лісове господарство» (позивач, за Договором Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ліспром Груп» (відповідач, за Договором Покупець) укладено Договір купівлі-продажу необробленої деревини №6052/6052/3кв-о/2019. (надалі Договір) (а.с. 7, 8)

Згідно з предметом Договору за результатами проведення основних аукціонних торгів із продажу ресурсів необробленої деревини заготівлі 3 кварталу 2019 року, що відбулися 28.05.2019, Продавець передає у власність на умовах франко склад Продавця необроблену деревину (надалі - товар), на номерами лоту (п. 3.1.), а Покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього ціну відповідно до умов, що визначені в цьому Договорі.

На підставі пункту 1.3. Положення про організацію та проведення аукціонів з продажу необробленої деревини, затвердженого наказом Державного комітету лісового господарства України від 19.02.2007 №42 (зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26.02.2007 за №164/1342) та Регламенту про організацію та проведення торгів з продажу деревини, що діє на ЗУТСБ, Продавець продає, а Покупець купує товар для власної переробки. (п. 1.2. Договору)

Відповідно до п. 1.3. Договору право власності на майно переходить до Покупця з моменту повної оплати Продавцю вартості купленого на аукціоні товару та підписання акта його приймання-передачі та/або видаткової накладної на товар.

Ціна на товар встановлена в гривнях за 1 куб. м. на умовах франко-склад Продавця згідно Аукціонного свідоцтва про результати проведення основного аукціону від 28.05.2019. (п. 3.1. Договору)

Загальна сума Договору 55 570,00 грн з урахуванням ПДВ. (п. 3.2. Договору)

Відповідно до п. 4.1. Договору поставка товару по даному Договору здійснюється згідно щомісячного подекадного графіку поставок, який є невід`ємною частиною даного Договору та підписується самостійно між Покупцем та Продавцем без обов`язку реєстрації такого на ЗУТСБ, на умовах франко-верхній склад, навантаження проводить Покупець; франко-нижній/проміжний склад - навантаження проводить Продавець. У випадку не підписання Сторона щомісячного подекадного графіку поставок, товар поставляється рівними частинами.

За змістом п. 4.2. Договору місячна партія становить пропорційну частину загальної кількості товару, що забезпечує рівномірну поставку та погоджується сторонами графіком поставки.

Згідно п. 4.6. Договору поставка товару провадиться у відповідності до кількості, в обсязі та асортименті за кожним окремим лотом, що пропонувався до продажу Продавцем на аукціонних торгах з продажу ресурсу необробленої деревини та був придбаний Покупцем. Поставка товару не обумовленого даним Договором забороняється.

Прийом-передача товару здійснюється на складі Продавця за умовами: франко-(нижній/проміжний/верхній/) склад Продавця у відповідності з нормами діючих державних стандартів та вимог законодавства України, зокрема Інструкції про порядок приймання лісопродукції по кількості і якості П-6, П-7 ДСТУ 4020-2-2001, 2034-92. (п. 5.1. Договору)

Не пізніше 3 (трьох) робочих днів до передачі товару Продавець повідомляє Покупця про дату та місце поставки. (п. 5.2. Договору)

Датою передачі товару Продавцем та прийому його Покупцем, тобто датою поставки, вважається дата товарно-транспортної накладної постійного лісокористувача та специфікації накладної (форма ЛГ-25) (акту приймання-передачі). (п. 5.3. Договору)

Розділом 6 Договору визначено наступне:

Платіж (передоплата 100% вартості) здійснюється шляхом банківського переказу коштів на розрахунковий рахунок Продавця за кожну партію товару, згідно виставленого рахунку-фактури протягом 3 (трьох) робочих днів з дати пред`явлення рахунку до сплати, а якщо такий пред`явлений - у відповідності до узгодженого сторонами графіку поставок не пізніше дня, що передує даті поставки чергової партії товару. (п. 6.1);

Банківські витрати, пов`язані із перерахуванням коштів, оплачуються Покупцем. (п. 6.2.);

Сума гарантійного внеску перерахована Покупцем на рахунок ЗУТСБ для участі в аукціоні із продажу ресурсів необробленої деревини зараховується Продавцю в якості частини оплати за проданий Товар з урахуванням вимог Регламенту про організацію та проведення торгів з продажу деревини, що діє на ЗУТСБ. (п. 6.3.)

У випадку ненадходження коштів на рахунок Продавця в зазначений у пункті 7.1. Договору термін, крім сум, визначених п. 6.3. даного Договору, Покупець втрачає право на придбання даної партії товару і вона залишається у власності Продавця. (п. 6.4.)

Пунктом 7.1. Договору передбачено, що Покупець зобов`язаний здійснювати попередню оплату за кожну партію протягом 3 (трьох) робочих днів з дати пред`явлення рахунку до сплати, а якщо такий не пред`явлений - у відповідності до узгодженого сторонами графіку поставок не пізніше дня, що передує даті поставки чергової партії товару. Кінцева оплата за товар повинна відбутись не пізніше як за 10 (десять) календарних днів до завершення календарного кварталу, в якому повинна відбутись поставка товару за даним Договором.

Цей Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін. (п. 11.1. Договору)

Даний Договір діє в частині обов`язку поставки товару з 01.07.2019 по 30.09.2019, а в частині оплати придбаного товару - з дати укладення Договору до повного проведення розрахунків за придбаний товар. (п. 11.2. Договору)

30.07.2019 між Сторонами укладено Додаткову угоду № 1 до Договору купівлі-продажу необробленої деревини № 6052/6052/3кв-о/2019 від 28.05.2019, відповідно до якої змінено ціну Договору, та погодили загальну ціну Договору в розмірі 84 399,00 грн. (а.с. 9)

Як стверджує позивач, в межах Договору купівлі-продажу та Додаткової угоди до нього, позивачем було поставлено відповідачу необроблену деревину на суму 72 311,10 грн, підтвердженням чого, за доводами позивача, слугує товарно-транспортна накладна серія ЗВК №393896 від 01.08.2019. (а.с. 11)

Проте відповідач частково оплатив поставлену необроблену деревину, перерахувавши, за платіжним дорученням від 13.06.2019, грошові кошти в сумі 2 778,50 грн.

Тому, станом на момент звернення до суду з позовом у відповідача перед позивачем існує невиконане грошове зобов`язання з оплати за поставлену необроблену деревину в розмірі 69 532,60 грн.

Наведені обставини стали підставою звернення до суду з позовом про стягнення заборгованості за поставлену необроблену деревину в розмірі 69 532,60 грн.

Спірні правовідносини сторін за правовою природою віднесені до договірних зобов`язань поставки, загальні положення про купівлю-продаж визначені параграфом 1 глави 54, особливості поставки - параграфом 3 глави 54 ЦК України, параграфом 1 глави 30 ГК України, загальні положення про правочини визначені розділом IV книги 1 ЦК України, про зобов`язання і договір - розділами І і ІІ книги 5 ЦК України, правові наслідки порушення зобов`язання, відповідальність за порушення зобов`язання - главою 51 ЦК України, розділом V ГК України.

Статтею 3 ЦК України визначено загальні засади цивільного законодавства, якими, зокрема, є: свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність.

Статтями 13 і 14 ЦК України встановлено, відповідно, межі здійснення цивільних прав та загальні засади виконання цивільних обов`язків. Зокрема, і цивільні права і цивільні обов`язки здійснюються (виконуються) в межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 ст. 15 ЦК України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з ч. 1, ч. 2 п.п. 5, 8 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, примусове виконання обов`язку в натурі, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Статтею 20 Господарського кодексу України передбачено право кожного суб`єкта господарювання на захист своїх прав і законних інтересів шляхом, зокрема, присудження до виконання обов`язку в натурі, відшкодування збитків, іншими способами, передбаченими законом. Порядок захисту прав суб`єктів господарювання та споживачів визначається цим Кодексом, іншими законами.

Статтею 204 ЦК України встановлено презумпцію правомірності правочину, за змістом якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 598, ч. 1 ст. 599 ЦК України, зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

Частина 1 ст. 626 ЦК України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до положень ст. ст. 638, 639 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір може укладатися у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

В силу ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 662 ЦК України, продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Згідно положень ч. 1 ст. 692 цього ж кодексу, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України, ст.ст. 193, 202 ГК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

На підтвердження факту поставки відповідачу необробленої деревини позивачем надано товарно-транспортну накладну серії ЗКВ №393896 від 01.08.2019. (а.с. 11)

Заперечуючи щодо даного позову відповідач зазначив, що останнім не підписувалась товарно-транспортна накладна серії ЗКВ №393896 від 01.08.2019, вона не містить відтиску печатки підприємства відповідача, що спростовує факт одержання товару.

Оцінюючи зазначену товарно-транспортну накладну як доказ здійснення господарської операції в межах Договору купівлі-продажу необробленої деревини № 6052/6052/3кв-о/2019 від 28.05.2019 суд виходить з наступного.

Згідно із положеннями ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (в редакції, чинній на час, коли оформлювалися відповідні накладні) господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

Як вказано в ч.1,2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

За приписами Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин):

- господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів (абзац другий п.2.1);

- первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення (абзац перший п.2.1);

- первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (абзац перший п.2.4);

- документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою. Електронний підпис накладається відповідно до законодавства про електронні документи та електронний документообіг. (абзац перший п.2.5);

- первинні документи підлягають обов`язковій перевірці (в межах компетенції) працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов`язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству у сфері бухгалтерського обліку, логічна ув`язка окремих показників (п.2.15).

Суд зауважує, що відсутність у товарно-транспортній накладній підпису уповноваженої особи на отримання товару та відписку печатки Товариства з обмеженою відповідальністю «Ліспром Груп», не може свідчити про те, що така товарно-транспортна накладна є неналежним доказом у справі.

Суд зазначає, що визначальною ознакою господарської операції є те, що внаслідок її здійснення має відбутися реальний рух активів, отже, судам у розгляді справи належить досліджувати, окрім обставин оформлення первинних документів, наявність або відсутність реального руху такого товару (обставини здійснення перевезення товару, поставленого за спірною видатковою накладною, обставини зберігання та використання цього товару у господарській діяльності покупця тощо).

У разі дефектів первинних документів та невизнання стороною факту постачання спірного товару, сторони не позбавлені можливості доводити постачання товару іншими доказами, які будуть переконливо свідчити про фактичні обставини здійснення постачання товару.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 18.08.2020 у справі №927/833/18.

З огляду на зміст товарно-транспортної накладної, складеної позивачем на виконання умов Договору купівлі-продажу необробленої деревини № 6052/6052/3кв-о/2019 від 28.05.2019, пунктом розвантаження є м. Ужгород. Тоді як відповідач наголошує, що у підприємства ніколи не було складів, заводів, виробництва, пунктів зберігання у даному населеному пункті, завод з переробки лісопродукції знаходиться за адресою вул. Мухи, 10, м. Рогатин, Івано-Франківська область.

Крім того, в графі «супровідні документи на вантаж» товарно-транспортної накладної вказано: видаткова накладна № ЗК-050007-03875 від 01.08.2019.

Проте матеріали справи не містять зазначеної видаткової накладної, і про наявність такої позивач не вказує. При цьому, із наявної у справі копії документу не видається за можливе встановити його зміст у зв`язку з його нечитабельністю (а.с. 10)

Щодо доводів позивача про часткову оплату відповідачем поставленої необробленої деревини в сумі 2 778,50 грн, судом встановлено наступне.

За повідомленням Закарпатської універсальної товарно-сировинної біржі №2413 від 13.06.2019, біржею 13.06.2019 було перераховано частину сплаченого ТОВ «Ліспром Груп» гарантійного внеску на ДП «Виноградівське ЛГ» в сумі 2778,50 грн. (а.с. 86)

За змістом 6.3. Договору сума гарантійного внеску перерахована Покупцем на рахунок ЗУТСБ для участі в аукціоні із продажу ресурсів необробленої деревини, зараховується Продавцю в якості частини оплати за проданий товар з урахуванням вимог регламенту про організацію та проведення торгів з продажу деревини, що діє на ЗУТСБ.

За висновками суду, зарахування позивачем суми страхового внеску в рахунок оплати товару за Договором купівлі-продажу необробленої деревини №6052/6052/3кв-о/2019 від 28.05.2019 не може свідчити про проведення відповідачем такої оплати, та, як наслідок, прийняття зобов`язання до виконання.

З-поміж іншого суд звертає увагу, що згідно з п.15.1. ст.15 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) платниками податків України визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об`єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об`єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов`язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

За змістом ст.16 Податкового кодексу України платник податків зобов`язаний, зокрема, сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи (пп.16.1.4.)

Положеннями пп.14.1.178 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України визначено, що податок на додану вартість - це непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V Податкового кодексу України.

Відповідно до пп. "а" п.185.1. ст.185 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є, зокрема, операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Платник податку на підставі п.201.1. ст.201 Податкового кодексу України зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Згідно з абз.1,2 п.201.10. ст.201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з пп. "в", "д", "е", "є" п.201.1. ст.201 Податкового кодексу України у податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов`язкові реквізити як повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; ціна постачання без урахування податку.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту (п.198.1., 198.2. ст.198 Податкового кодексу України) виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення послуг. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг.

У постанові від 01.06.2020 у справі №906/355/19 Верховний Суд зазначив, що як доказ податкова накладна може оцінюватися судом лише у сукупності з іншими доказами у справі, проте не може буди єдиним доказом, на підставі якого суд встановлює факт постачання товару покупцю та його прийняття ним. Проте, оцінюючи податкові накладні у сукупності з іншими доказами у справі господарські суди повинні враховувати положення Податкового кодексу України та фактичні дії як постачальника, так і покупця, щодо відображення ними в податковому та бухгалтерському обліку постачання спірного товару.

Отже, податкові накладні є вторинними, похідними документами від первинного документу, що підтверджує факт здійснення господарської операції. Тобто податковий облік є вторинним по відношенню до бухгалтерського і можливий лише у випадках реального здійснення господарської операції.

Посилання позивача на реєстрацію податкової накладної №48 від 13.06.2019 по факту надходження попередньої оплати та відвантаження деревини судом відхиляються, позаяк вона зареєстрована по факту перерахунку частини гарантійного внеску біржею на рахунок Продавця.

Що стосується реєстрації позивачем податкової накладної №18 від 01.08.2019, суд, виходячи з наведеної вище правової позиції Верховного Суду, з огляду на відсутність в матеріалах справи первинних доказів на поставку товару, не може розцінювати даний факт як належний доказ на підтвердження проведення господарської операції по поставці товару за Договором купівлі-продажу необробленої деревини №6052/6052/3кв-о/2019 від 28.05.2019.

В той же час, інших доказів, які б свідчили про поставку та прийняття товару відповідачем до матеріалів справи суду не подані.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно зі статтею 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, то суд робить висновок про її недоведеність. Обов`язок (тягар) доказування обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини (аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 27.02.2019 у справі №922/1163/18, від 23.12.2020 у справі №910/2284/20).

У постанові Верховного Суду від 29.01.2021 у справі №922/51/20 зазначено, що Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.

Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто, коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі №129/1033/13ц (провадження № 14-400цс19).

Оцінивши докази у справі в їх сукупності, враховуючи наведені норми чинного законодавства, матеріалами справи підтверджується, що позивачем не було надано достатньо доказів, які у своїй сукупності дали б суду змогу дійти висновку про поставку позивачем відповідачу необробленої деревини на суму 72 311,10 грн, а наявні у матеріалах справи товарно-транспортна накладна та податкові накладні зазначені обставини не підтверджують, отже, позовні вимоги про стягнення суми основного боргу не підлягають задоволенню у зв`язку із недоведеністю.

Стосовно вимог про стягнення 7 018,03 грн трьох процентів річних та 23 292,72 грн інфляційних втрат суд зауважує, що згідно з положеннями ст. 625 ЦК України право вимагати сплати 3% річних та суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції виникають за умови порушення боржником основного зобов`язання.

При цьому, беручи до уваги те, що позивачем не доведено факт поставки товару, відповідач не може вважатись таким, що прострочив виконання свого грошового зобов`язання, а тому в цій частині позову слід також відмовити.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат сторін, суд зазначає таке.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Враховуючи те, що позовні вимоги не підлягають до задоволення, сплачений позивачем за подання позову судовий збір покладається на позивача.

Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

У відзиві на позовну заяву відповідач просить стягнути з Державного підприємства «Берегівське лісове господарство» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ліспром Груп» витрати понесені у зв`язку з наданням правової допомоги у розмірі 19000,00 грн.

Згідно із ч.ч. 1-3 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до п. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокат - це фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом; адвокатська діяльність - це незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

За змістом ч. 3 ст. 4 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро (організаційні форми адвокатської діяльності).

Згідно зі ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30.09.2009 № 23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Отже, з викладеного слідує, що до правової допомоги належать й консультації та роз`яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру; представництво у судах тощо (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 ГПК України).

Відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Як слідує з матеріалів справи, 18.01.2023 між Сковронським Віктором Івановичем (Адвокат) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ліспром Груп» (Клієнт) укладено Договір про надання правової (правничої) допомоги згідно з предметом якого Адвокат зобов`язується надати правову допомогу, в тому числі, за окремими дорученнями Клієнта. Адвокат приймає на себе обов`язки представляти права і законні інтереси Клієнта з фізичними та юридичними особами, незалежно від форми власності та підпорядкування, будь яких фінансових установах та компаніях, банках, також в усіх без виключення суд, які здійснюють судочинство на території України, в тому числі Господарському суді Вінницької області, здійснювати професійну діяльність Адвоката згідно з умовами цього Договору з усіма правами представника, які передбачені Цивільним процесуальним кодексом України, у всіх відділеннях державної виконавчої служби, приватними виконавцями, тощо.

За змістом п. 4.2. Договору гонорар Адвоката визначається за домовленістю сторін та детальний їх опис Сторони погоджують в Додатку №1 Протокол погодження договірної ціни, який є невід`ємною частиною даного Договору.

Додатком № 1 до Договору, Сторони, на виконання п. 4.2. Договору, погодили вартість правової допомоги, яка надається Адвокатом Клієнту, та узгодили наступне:

консультація стосовно порядку здійснення захисту прав та інтересів Клієнта (як відповідача) відповідно до норм чинного законодавства, зокрема передбаченого Господарським процесуальним кодексом України - 1000,00 грн.;

ознайомлення з позовною заявою та додатками доданими до позовної заяви - 3000,00 грн;

аналіз чинного законодавства, норм, які підлягають застосуванню, підготовка та відправлення відзиву на позовну заяву - 10 000,00 грн.;

участь у судових засіданнях з представництва інтересів Клієнта як відповідача у Господарському суді Вінницької області, вартість послуг з представництва інтересів в суді визначають фіксованою у розмірі 2500,00 грн. за одне судове засідання, з розгляду господарської справи №902/1402/22.

Орієнтовний попередній розрахунок витрат на професійну правову допомогу по розгляду справи №902/1402/22 становить 19000,00 грн., виходячи з призначення судом два судових засідання.

Відповідно до Акту приймання-передачі наданих послуг від 26.01.2023 до Договору, Адвокатом надано, а Клієнтом прийнято послуги, обумовлені в Додатку № 1 до Договору, вартість яких склала 14 000,00 грн.

Факт оплати позивачем Адвокату за надання правової допомоги за Договором в сумі 14 000 грн підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордера № КТР1035905 від 26.01.2023 на суму 14 000,00 грн.

Поряд з цим суд зважає на узгодження Сторонами вартості послуг Адвоката з представництва інтересів Клієнта в суді (2500,00 грн за одне судове засідання) та участь Адвоката у всіх судових засіданнях по даній справі. При цьому відповідачем заявлено до стягнення 5 000,00 грн за такі послуги Адвоката.

Також матеріали справи містять Ордер серії АТ №1035905 від 26.01.2023 на представництво адвокатом Сковронським Віктором Івановичем інтересів Товариства з обмеженою відповідальністю "Ліспром Груп".

Суд враховує, що від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою, але не доказів обґрунтування часу, витраченого фахівцем в галузі права (постанова Верховного Суду від 16.05.2019 у справі № 823/2638/18).

Частиною 4 ст. 126 ГПК України встановлено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співрозмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 126 ГПК України). При цьому обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката. Таку правову позицію щодо права суду зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони, викладено в постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19.

Позивачем не подано клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, а також доказів, котрі могли б підтвердити неспівмірність таких витрат, отже, у суду відсутні підстави втручатися у розмір визначеного сторонами гонорару, зміст наданих послуг та їх співмірність з предметом спору. При цьому заявлена відповідачем сума витрат на професійну правову допомогу перебуває в межах орієнтовного розрахунку таких витрат, викладених у відзиві на позовну заяву.

З огляду на викладене, беручи до уваги, що заявлені відповідачем витрати на професійну правничу допомогу є обґрунтованими та підтверджуються матеріалами справи, враховуючи, що позивачем в порядку, визначеному п. 5 ст. 126 ГПК України не подано суду клопотання про їх зменшення, суд дійшов висновку про необхідність покладення зазначених витрат в заявленій відповідачем сумі (19 000,00 грн) на позивача в силу приписів ч. 4 ст. 129 ГПК України.

Враховуючи вищенаведене та керуючись статтями 2, 4, 5, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд,

УХВАЛИВ:

В позові відмовити.

Витрати по сплаті судового збору у справі № 902/1402/22 залишити за позивачем.

Стягнути з Державного підприємства "Берегівське лісове господарство" (вул. Головна, 50 "а", с. Яноші, Берегівський район, Закарпатська область, 90233; код ЄДРПОУ 22114537) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІСПРОМ ГРУП" (вул. Івана Богуна, буд. 2, офіс 508, м. Вінниця, 21036; код ЄДРПОУ 39291979) 19 000 грн. 00 коп. - витрати понесені у зв`язку з наданням правової допомоги.

Примірник рішення направити сторонам рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення, та на відомі та на відомі суду адреcи електронної пошти: позивача - ІНФОРМАЦІЯ_1, ber_lg@zakarpatlis.gov.ua, представника позивача - ІНФОРМАЦІЯ_2.

Рішення суду набирає законної сили у строки передбачені ст. 241 ГПК України.

Рішення може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду, в порядку та строки визначені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повне рішення складено 03 травня 2023 р.

Суддя Василь МАТВІЙЧУК

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу (вул. Головна, 50 "а", с. Яноші, Берегівський район, Закарпатська область, 90233)

3 - відповідачу (вул. Івана Богуна, буд. 2, офіс 508, м. Вінниця, 21036)