Рішення

від 18.04.2023 по справі 910/14585/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

18.04.2023Справа № 910/14585/22

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Датчикове підприємство "Завод Рапід"</a>;

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Спільне підприємство "Укрзолотопостач";

про розірвання договору та стягнення 314 217,31 грн.

Суддя Мандриченко О.В.

Секретар судового засідання Рябий І. П.

Представники:

Від позивача: не з`явилися;

Від відповідача: не з`явилися.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Датчикове підприємство "Завод Рапід"</a> звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом, в якому просить:

- розірвати договір купівлі-продажу, укладений 11.01.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Спільне підприємство "Укрзолотопостач" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Датчикове підприємство "Завод Рапід" на продаж товару - дріт ПЛ 2-А, М 0,05, ГОСТ 21007-2014 ТС 00195200-488-2020 вагою 200,00 гр. за ціною 497 520,00 грн;

- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Спільне підприємство "Укрзолотопостач" суму заборгованості в розмірі 314 217,31 грн, яка складається з: попередньої оплати за товар у розмірі 298 512,00 грн; 3% річних за користування грошовими коштами у розмірі 2 428,99 грн; інфляційних витрат у розмірі 13 276,32 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.01.2023 відкрито провадження у справі № 910/14585/22 та вирішено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін; судове засідання призначено на 31.01.2023.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.01.2023 постановлено здійснювати розгляд справи № 910/14585/22 за правилами загального позовного провадження, а підготовче засідання призначено на 28.02.2023.

24.02.2023 до суду від представника позивача Павленка А.В. надійшла заява, в якій останній просив проводити розгляд справи № 910/14585/22 без особистої участі представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Датчикове підприємство "Завод Рапід"</a>.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.02.2023 постановлено закрити підготовче провадження та призначити справу № 910/14585/22 до судового розгляду по суті на 28.03.2023.

У судовому засіданні 28.03.2023 судом оголошувалася перерва до 18.04.2023.

12.04.2023 до суду від представника позивача Павленка А.В. надійшла заява, в якій останній просив проводити розгляд справи № 910/14585/22 без особистої участі представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Датчикове підприємство "Завод Рапід"</a>.

У судове засідання 18.04.2023 представники сторін не з`явилися, про дату, час та місце слухання справи були повідомлені належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення ухвали суду від 28.03.2023 позивачеві та розпискою представника відповідача у судовому засіданні 28.03.2023.

Згідно з частинами 1, 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Судом, враховано, що в силу вимог п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням п.1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Відповідно до листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України № 1-5/45 від 25 січня 2006, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей ст. 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений ухвалою суду від 09.01.2023, не подав до суду відзив на позов, а відтак, не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України.

З огляду на наведене та з урахуванням того, що неявка представників сторін не перешкоджає всебічному, повному та об`єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

18.04.2023 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України, господарський договір укладається в порядку, встановленому Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Як встановлено ч. 1, 2 ст. 639 Цивільного кодексу України, договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Статтею 657 Цивільного кодексу України визначено форму окремих видів договорів купівлі-продажу, та вказано, що договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.

Враховуючи наведені положення, суд приходить до висновку, що цивільним законодавством України до договору купівлі-продажу не встановлено обов`язкової форми його укладання у письмовій формі, у зв`язку з чим такі договори можуть укладатися в усній формі.

Судом встановлено, що між Товариством з обмеженою відповідальністю "Датчикове підприємство "Завод Рапід" (далі - позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Спільне підприємство "Укрзолотопостач" (далі - відповідач) був укладений договір купівлі-продажу в усній формі.

На виконання наведеної угоди позивач на підставі виставленого відповідачем рахунку-фактури від 11.01.2022 №01 (в якому відсутні будь-які посилання на укладений між сторонами у письмовій формі у вигляді єдиного документа договір) згідно з платіжним дорученням №521 від 09.02.2022 сплатив на розрахунковий рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "Спільне підприємство "Укрзолотопостач" грошові кошти у загальному розмірі 298 512,00 грн за товар погоджений між сторонами.

Про належне виконання позивачем своїх грошових зобов`язань зі здійснення попередньої оплати товару в розмірі 298 512,00 грн свідчить також відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення покупцем своїх зобов`язань.

Водночас судом встановлено, що відповідач оплачений позивачем товар у погодженому сторонами порядку не передав.

Зважаючи на тривале невиконання відповідачем своїх зобов`язань за досягнутими між сторонами домовленостями та ненадання позивачі погодженого товару, претензією № 01 (536) від 06.09.2022 Товариство з обмеженою відповідальністю "Датчикове підприємство "Завод Рапід"</a> звернулося до відповідача з вимогою, в якій просило Товариство з обмеженою відповідальністю "Спільне підприємство "Укрзолотопостач" негайно виконати умови договору купівлі-продажу та передати відповідачу товар.

Листом № 536 від 19.09.2022, Товариство з обмеженою відповідальністю "Спільне підприємство "Укрзолотопостач" повідомило позивача про форс-мажорні обставини, у зв`язку з настанням яких, відповідач не може передати Товариству з обмеженою відповідальністю "Датчикове підприємство "Завод Рапід"</a> товар.

Претензією № 02 (573) від 22.09.2022 Товариство з обмеженою відповідальністю "Датчикове підприємство "Завод Рапід"</a> звернулося до відповідача з вимогою, в якій просило Товариство з обмеженою відповідальністю "Спільне підприємство "Укрзолотопостач" негайно повернути попередню оплату у розмірі 298 512,00 грн.

Претензією № 03 (623) від 18.10.2022 Товариство з обмеженою відповідальністю "Датчикове підприємство "Завод Рапід"</a> звернулося до відповідача з вимогою, в якій просило Товариство з обмеженою відповідальністю "Спільне підприємство "Укрзолотопостач" негайно повернути попередню оплату у розмірі 298 512,00 грн та повідомило про односторонню відмову та розірвання договору купівлі-продажу.

Однак відповіді на претензію № 02 (573) від 22.09.2022 та претензію № 03 (623) від 18.10.2022 позивачем не отримано, грошові кошти у розмірі 298 512,00 грн відповідачем не повернуті.

Враховуючи наведені обставини, Товариство з обмеженою відповідальністю "Датчикове підприємство "Завод Рапід"</a> звернулося до суду з даним позовом.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, та безпосередньому їх дослідженні, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі статтею 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до статті 662 Цивільного кодексу України, продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Договір, відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Положеннями статей 525, 526 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 663 Цивільного кодексу України передбачено, що продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

За змістом статті 662 Цивільного кодексу України, обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.

Відповідно до частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Зі змісту цієї норми вбачається, що договором на покупця може покладатися обов`язок здійснення попередньої оплати товару, тобто оплати до його передання продавцем. Шляхом попередньої оплати може бути оплачено повну вартість товару або її частину. Розмір попередньої оплати та строки її оплати встановлюються договором.

Непередання продавцем, який одержав суму попередньої оплати, товару у встановлений строк надає покупцеві право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Умовою застосування частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України є неналежне виконання продавцем свого зобов`язання зі своєчасного передання товару покупцю.

У постанові Верховного Суду від 08.02.2019 року у справі № 909/524/18 викладено правовий висновок, відповідно до якого припис частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України містить в собі альтернативу щодо реалізації покупцем своїх прав у випадку не поставки товару у встановлений договором строк, а саме: покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати. Наведена норма наділяє покупця, як сторону правочину, саме правами, і яке з них сторона реалізує - є виключно її волевиявленням.

Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.

Оскільки законом не визначено форму пред`явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред`явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі позову.

Як було зазначено вище, факт перерахування позивачем на рахунок відповідача грошових коштів за погоджений сторонами товар у сумі 298 512,00 грн. підтверджується платіжним дорученням № 521 від 09.02.2022.

Також перерахування позивачем на рахунок відповідача грошових коштів за погоджений сторонами товар у сумі 298 512,00 грн. підтверджується банківською випискою по рахунку позивача, яка наявна в матеріалах справи.

Проте, відповідач погоджений сторонами товар позивачу не передав, сплачені останнім грошові кошти не повернув. Докази, які свідчать про протилежне, у матеріалах справи відсутні.

Таким чином, зважаючи на виконання позивачем своїх зобов`язань з перерахування відповідачу попередньої оплати за товар, а також беручи до уваги нездійснення відповідачем передачі цього товару позивачу, суд, з урахуванням обставин даної справи, дійшов висновку про те, що у позивача відповідно до частин 1 та 2 статті 693 Цивільного кодексу України виникло право вимагати від відповідача повернення суми попередньої оплати непереданого товару, яким він скористався, направивши відповідачу, зокрема, претензію №02 (573) від 22.09.2022.

Суд також звертає увагу на положення статті 664 Цивільного кодексу України, якими визначено, що обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:

1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар;

2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.

У той же час, у разі відмови продавця передати проданий товар покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу (частина 1 статті 665 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною 3 статті 615 Цивільного кодексу України, внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання частково або у повному обсязі відповідно змінюються умови зобов`язання або воно припиняється.

Однак станом на момент розгляду спору, відповідач не надав суду жодних доказів на підтвердження передачі ним товару позивачу як на суму 298 512,00 грн так і на суму 497 520,00 грн (вказана у рахунку-фактурі № 01 від 11.01.2022), як і доказів, які свідчать про повернення ним позивачеві означеної суми грошових коштів у добровільному порядку.

Отже, враховуючи те, що загальна сума грошового зобов`язання відповідача, яка складає 298 512,00 грн, підтверджена належними доказами, наявними у матеріалах справи, і відповідач на момент прийняття рішення не надав документи, які свідчать про сплату вказаних грошових коштів на користь позивача, або належні докази передачі ним чи іншою особою за його замовленням позивачу погодженого сторонами товару, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Датчикове підприємство "Завод Рапід"</a> до Товариства з обмеженою відповідальністю "Спільне підприємство "Укрзолотопостач" про стягнення попередньої оплати у розмірі 298 512,00 грн.

У зв`язку з невиконанням відповідачем грошового зобов`язання позивач нарахував та просить стягнути з відповідача 13 276,32 грн інфляційних втрат за період з 13.09.2022 по 01.12.2022 та 2 428,99 грн трьох процентів річних за період з 13.09.2022 по 20.12.2022.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як було раніше встановлено судом, позивач звертався до відповідача з претензією № 01 (536) від 06.09.2022, в якій просило Товариство з обмеженою відповідальністю "Спільне підприємство "Укрзолотопостач" негайно виконати умови договору купівлі-продажу та передати відповідачу товар.

А претензією № 02 (573) від 22.09.2022 Товариство з обмеженою відповідальністю "Датчикове підприємство "Завод Рапід"</a> звернулося до відповідача з вимогою, в якій просило Товариство з обмеженою відповідальністю "Спільне підприємство "Укрзолотопостач" негайно повернути попередню оплату у розмірі 298 512,00 грн.

За змістом частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Оскільки у зобов`язанні відповідача, щодо повернення позивачеві попередньої оплати у розмірі 298 512,00 грн, строк не встановлений, а позивач звернувся до відповідача з вимогою саме про повернення попередньої оплати у розмірі 298 512,00 грн претензією № 02 (573) від 22.09.2022, то в силу приписів частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України початок періоду прострочення зобов`язання починається з 30.09.2022.

А тому, здійснивши перерахунок трьох процентів річних та інфляційних втрат, з урахуванням прострочення відповідачем сплати грошового зобов`язання, господарський суд дійшов до висновку, що позовні вимоги про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат підлягають частковому задоволенню, а саме, у розмірі 9 604,62 грн інфляційних втрат та 1 545,72 грн трьох процентів річних, оскільки позивачем невірно визначений період.

Також позивач просить розірвати договір купівлі-продажу, укладений 11.01.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Спільне підприємство "Укрзолотопостач" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Датчикове підприємство "Завод Рапід" на продаж товару - дріт ПЛ 2-А, М 0,05, ГОСТ 21007-2014 ТС 00195200-488-2020 вагою 200,00 гр. за ціною 497 520,00 грн.

Згідно із статтею 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічна правова норма передбачена частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України.

Частиною 1 статті 598 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням проведеним належним чином (статті 599 Цивільного кодексу України).

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 188 Господарського кодексу України, зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Отже, за змістом ст. 188 Господарського кодексу України, розірвання господарського договору може бути вчинено як за згодою сторін, так і у разі односторонньої відмови від нього.

Тобто, за загальним правилом, розірвання договору в односторонньому порядку не допускається, однак окремі договірні відносини допускають можливість одностороннього розірвання договору. Повноваження сторони на одностороннє розірвання договору можуть бути встановлені законом або безпосередньо в договорі.

Одностороння відмова від договору не потребує узгодження та як самостійний юридичний факт зумовлює його розірвання.

Розірванням договору є припинення договірного зобов`язання, тобто зникнення правового зв`язку між сторонами договірного зобов`язання на підставах, встановлених у законі або договорі, та припинення їхніх прав та обов`язків.

Оскільки, виконання зобов`язання, проведене належним чином, є однією із підстав його припинення (ст. 599 Цивільного кодексу України), то виконання боржником, у даному випадку відповідачем як продавцем за договором (зобов`язаною стороною за договором передання товару), повинно бути підтверджено відповідачем належним чином.

З урахуванням наведеного, тягар доведення належного виконання відповідачем свого обов`язку за договором, а так само обставин, які перешкоджали виконанню цього обов`язку, несе відповідач як боржник у цьому зобов`язанні.

Як вказувалося судом раніше, претензією № 01 (536) від 06.09.2022 Товариство з обмеженою відповідальністю "Датчикове підприємство "Завод Рапід"</a> звернулося до відповідача з вимогою, в якій просило Товариство з обмеженою відповідальністю "Спільне підприємство "Укрзолотопостач" негайно виконати умови договору купівлі-продажу та передати відповідачу товар.

Тобто, з урахуванням частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України, відповідач був зобов`язаний виконати свій обов`язок з передачі позивачеві товару у строк до 13.09.2023.

Враховуючи відсутність у матеріалах справи доказів виконання відповідачем договору купівлі-продажу, а саме доказів передання товару, за який позивачем було здійснено попередню оплату, суд приходить до висновку про доведеність порушення відповідачем умов договору, які полягають у неспроможності відповідача виконати його умови у встановлений строк, що є істотною умовою договору, а тому суд вважає за можливе задовольнити вимогу позивача про розірвання договору купівлі-продажу від 11.01.2022, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Датчикове підприємство "Завод Рапід" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Спільне підприємство "Укрзолотопостач" .

Відповідно до положень статті 2 Господарського процесуального кодексу України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Згідно з частиною 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частинами 1, 3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Як вказано в статті 76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України встановлено що, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

В статті 79 Господарського процесуального кодексу України вказано, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За приписами частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З урахуванням вищевикладеного, оцінивши подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Враховуючи наведене, витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Також позивач просить стягнути з відповідача 15 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частини 1 статті 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом (ч. 2 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України). До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з частинами 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст.126 Господарського процесуального кодексу України).

Матеріалами справи підтверджується, що 01.09.2022 між позивачем (далі - клієнт) та адвокатом Павленком Андрієм Васильовичем (далі - адвокат) укладено договір про надання правничої допомоги адвокатом, відповідно до п. 1.1 якого, адвокат бере на себе зобов`язання за завданням клієнта виконати роботу, а клієнт зобов`язується здійснити оплату роботи адвоката на умовах договору, а саме: правничої допомоги, надання усних та письмових консультацій, складання документів правового характеру, участь в переговорах, представництво інтересів в поліції, прокуратурі, суді державній виконавчій службі, у нотаріуса, експерта, спеціаліста в тому числі: в спорі з ТОВ "Спільне підприємство "Укрзолотопостач" в питанні щодо виконання договірних зобов`язань, господарського договору, стягнення заборгованості.

За змістом п. 2.1.1. договору, за виконану роботу клієнт сплачує адвокату гонорар, який складається з фіксованої суми, а саме: підготовка та подання документів до суду, при необхідності участі в суді першої інстанції - 15 000,00 грн.

В матеріалах справи міститься долучений позивачем акт підтвердження виконаної роботи від 20.12.2022 та звіт від 20.12.2022, з яких вбачається, що адвокатом Павленком Андрієм Васильовичем надано позивачу послуги, пов`язані з розглядом даної справи, а саме надання консультацій, претензійна робота, вибірка та підготовка документів, доказів та складання позовної заяви та підготовка документів, що підтверджують судові витрати у справі на загальну суму 15 000,00 грн.

За змістом п. 1 ч. 2 ст. 126 та ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. Натомість положеннями п. 2 ч. 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України регламентовано порядок компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги (витрати на проїзд, проживання, поштові послуги тощо), для розподілу яких необхідною умовою є надання відповідних доказів, які підтверджують здійснення таких витрат.

Аналогічних висновків дійшла Об`єднана палата Верховного Суду в постанові від 03.10.2019 у справі №922/445/19.

Також суд зазначає, що у відповідності до частини 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються, у разі часткового задоволенні позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За наведених обставин, перевіривши подані позивачем докази на підтвердження обсягу виконаних робіт на надання правової допомоги, враховуючи співмірність заявленої позивачем суми із складністю справи, виконаних адвокатом робіт (наданих послуг) та частковим задоволенням позову, суд вважає за можливе покласти на відповідача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 14 782,50 грн.

Керуючись ст. 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Розірвати договір купівлі-продажу від 11.01.2022, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Датчикове підприємство "Завод Рапід" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Спільне підприємство "Укрзолотопостач".

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Спільне підприємство "Укрзолотопостач" (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 4-А, кв. 2, ідентифікаційний код 31570585) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Датчикове підприємство "Завод Рапід"</a> (14030, м. Чернігів, вул. Захисників України, буд. 25А, ідентифікаційний код 35779941) суму попередньої оплати у розмірі 298 512 (двісті дев`яносто вісім тисяч п`ятсот дванадцять) грн 00 коп., 3 % річних у розмірі 1 545 (одна тисяча п`ятсот сорок п`ять) грн 72 коп., інфляційні втрати у розмірі 9 604 (дев`ять тисяч шістсот чотири) грн 62 коп., витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 14 782 (чотирнадцять тисяч сімсот вісімдесят дві) грн 50 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 7 125 (сім тисяч сто двадцять п`ять) грн. 94 коп.

4. У задоволенні іншої частини позову - відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду відповідно до положень Господарського процесуального кодексу України подається до Північного апеляційного господарського суду протягом 20 (двадцяти) днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 03.05.2023.

Суддя О.В. Мандриченко