Рішення

від 20.04.2023 по справі 914/504/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.04.2023 Справа № 914/504/23

Господарський суд Львівської області у складі судді Мазовіти А.Б. за участю секретаря судового засідання Прокопів І.І., розглянув матеріали позовної заяви

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Арніка ЛТД», м.Львів

до відповідача: Дочірнього підприємства «Львівський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» в особі філії «Пустомитівська ДЕД», с.Зимна Вода, Львівська область

про стягнення стягнення 341 095,55 грн

Представники сторін:

від позивача: Данілін С.В. (в приміщенні суду) - адвокат

від відповідача: не з`явився.

Обставини розгляду справи.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Арніка ЛТД», м.Львів звернулося до Господарського суду Львівської області із позовною заявою до Дочірнього підприємства «Львівський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» в особі філії «Пустомитівська ДЕД», с.Зимна Вода, Львівська область про стягнення 341 095,55 грн.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 13.02.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 06.03.2023.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 06.03.2023 підготовче засідання відкладено на 27.03.2023.

13.03.2023 на адресу суду від відповідача надійшли письмові пояснення по справі б/н від 10.03.2023 (вх. № 6213/23 від 13.03.2023).

16.03.2023 представником позивача через канцелярію суду подано клопотання б/н від 14.03.2023 (вх. № 6635/23 від 16.03.2023) про долучення до матеріалів справи доказів понесених судових витрат на професійну правничу допомогу.

22.03.2023 представником позивача через канцелярію суду подано відповідь на відзив (письмові пояснення) б/н від 22.03.2023 (вх. № 7260/23 від 22.03.2023).

Ухвалою суду від 27.03.2023 закрито підготовче провадження у справі, призначено справу до судового розгляду по суті на 20.04.2023.

В судове засідання 20.04.2023 представник позивача з`явився, відповідач явку представника не забезпечив. Заяви про відвід суду не поступали.

Суть спору та правова позиція сторін.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що відповідач в порушення умов договору поставки №10/2103 від 22.03.2018, укладеного між позивачем та відповідачем, за умовами якого постачальник зобов`язується поставляти та передавати у власність покупця, а покупець зобов`язується прийняти і оплатити наступні товари спецодяг і спецвзуття, не здійснив оплату поставленого позивачем товару в повному обсязі. Наведене стало підставою для звернення позивача до суду з вимогою про стягнення з відповідача 261 256,33 грн основної заборгованості, 3% річних в розмірі 8 895,29 грн та інфляційних втрат в розмірі 70 943,93 грн, судового збору в розмірі 5 116,43 грн та 20 000,00 грн витрат на адвокатські послуги.

В судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечив з підстав, викладених у письмових поясненнях (відзиві на позовну заяву). Зазначив, що позивач не виконав вимоги п. 4.3. договору поставки та не скеровував на адресу відповідача повного пакету документів, визначених договором, цінним листом з описом вкладення, відтак, враховуючи наведене, обов`язок щодо оплати відстрочується на цей період і настає лише після належного виконання постачальником взятих на себе зобов`язань. Крім того, у зв`язку з невиконанням позивачем вимоги п. 4.3. договору поставки №10/2103 від 22.03.2018, відповідач заперечив щодо вимоги позивача про стягнення 3% річних від суми заборгованості в розмірі 8 895,29 грн та інфляційних в розмірі 70 943,93 грн.

У процесі розгляду справи суд встановив наступне.

22.03.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Арніка ЛТД» (позивач у справі, продавець) та філією «Пустомитівська ДЕД» ДП «Львівський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» (відповідач у справі, покупець) було укладено договір поставки №10/2103, згідно з яким позивач зобов`язався передати у власність відповідача товар, а відповідач зобов`язався прийняти товар та оплатити його вартість.

Відповідно до додаткової угоди до договору поставки від 22.03.2018 року № 10/2103 пункт 3.1 договору викладено у наступній редакції: «Ціна цього договору становить 500 000 грн».

Пунктом 4.1 договору встановлено, що розрахунки за товар проводяться шляхом оплати покупцем після отримання від постачальника рахунку на оплату товару та підписання акту приймання-передачі товару і передачі документів, зазначених в п. 4.2 договору.

Пунктом 4.2. договору передбачено, що до рахунку додаються: документи, що підтверджують належну якість товару (сертифікат або паспорт якості), видаткові накладні, податкові накладні та інші первинні документи, передбачені для даного виду товару чинним законодавством. В разі ненадання зазначених цим пунктом договору документів постачальник зобов`язується відшкодувати спричинені покупцю збитки (витрати).

Пунктом 4.3. договору передбачено, що сторони свідчать, що покупець зобов`язується розрахуватись з постачальником за отриманий товар не раніше ніж через 5 (п`ять) робочих днів з моменту отримання від постачальника документів, зазначених в п. 4.1., п. 4.2 цього договору. У випадку затримки постачальником передачі покупцю повного пакету документів, визначених договором, цінним листом з описом вкладення, обов`язок оплати відстрочується на цей період і настає лише після належного виконання постачальником взятих на себе зобов`язань.

Пунктом 4.4. договору передбачено, що у разі недостатності суми проведеного покупцем на постачальника платежу для виконання грошового зобов`язання у повному обсязі, ця сума погашає вимоги постачальника у такій черговості:

- за будь-яких умов у першу чергу сплачується (погашається) сума основаного боргу;

- всі інші нарахування та платежі сплачуються (погашаються) виключно після сплати (погашення) суми основного боргу.

Пунктом 5.4. договору передбачено, що замовник зобов`язаний прийняти товар в місці прийому-передачі, згідно товарних накладних.

Поставка та отримання відповідачем товару підтверджується відповідними видатковими накладними, підписаними сторонами та скріпленими печатками підприємств.

Пунктом 5.5. договору передбачено, що перехід права власності на товар відбувається в момент передачі товару замовнику.

Враховуючи п. 4.4 договору, неоплаченими залишаються наступні видаткові накладні:

№ РН-0000152 від 16.07.2021 року на суму 320980,80 грн - частково в сумі 35915,53 грн.,

№ РН-0000159 від 27.07.2021 року на суму 154 291,20 грн - повністю,

№ РН-0000215 від 04.10.2021 року на суму 28 041,60 грн - повністю,

№ РН-0000011 від 24.01.2022 року на суму 43 008 грн - повністю.

За період з 22.03.2018 по 24.01.2022 ТОВ «Арніка ЛТД» поставила товар відповідачу на загальну суму 2 084 691,32 грн, за зазначений товар відповідач розрахувався частково в сумі 1 823 434,99 грн, у зв`язку з чим виникла заборгованість в розмірі 261 256,33 грн.

Між сторонами підписаний акт звірки взаєморозрахунків станом на 03.01.2023 року, згідно якого заборгованість становить 261 256,33 грн.

Відповідно до п. 7.1. договору у разі невиконання або належного виконання своїх зобов`язань за договором сторони несуть відповідальність, передбачену законами та цим договором. Передбачена законами України відповідальність застосовується з врахуванням положень цього договору.

У зв`язку з цим відповідачу було нараховано 3 % річних від суми заборгованості в розмірі 8 895,29 грн та інфляційні за весь час прострочення в розмірі 70 943,93 грн.

Дослідивши представлені суду докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Відповідно до ст. 11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов`язань, є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно ч. 1 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 664 ЦК України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:

1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар;

2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.

Як зазначено позивачем, підтверджується матеріалами справи, не спростовано відповідачем, останнім не оплачено поставлений позивачем товар на суму 261 256,33 грн.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 599 ЦК України вказує на те, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги встановлені ст. 193 ГК України.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У відповідності до ст. 615 ЦК України, у разі порушення зобов`язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом. Одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання. Внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання частково або у повному обсязі відповідно змінюються умови зобов`язання або воно припиняється.

Пунктом 5.4. договору передбачено, що замовник зобов`язаний прийняти товар в місці прийому-передачі, згідно товарних накладних.

Пунктом 5.5. договору передбачено, що перехід права власності на товар відбувається в момент передачі товару замовнику.

Як встановлено судом, відповідач згідно умов договору поставки №10/2103 від 22.03.2018 зобов`язався прийняти товар та оплатити його вартість, відповідно до умов цього договору. На виконання умов договору, позивачем, за період з 22.03.2018 по 24.01.2022 поставлено товар відповідачу на загальну суму 2 084 691,32 грн, що підтверджується видатковими накладними, однак за зазначений товар відповідач розрахувався частково в сумі 1 823 434,99 грн, у зв`язку з чим виникла заборгованість в розмірі 261 256,33 грн. Доказів оплати поставленого товару суду відповідач не надав.

Як вбачається із матеріалів справи, між сторонами підписаний акт звірки взаєморозрахунків станом на 03.01.2023, згідно якого відповідач визнав заборгованість перед позивачем в розмірі 261 256,33 грн.

Щодо твердження відповідача про те, що позивач не виконав вимоги п. 4.3. договору поставки та не скеровував на адресу відповідача повного пакету документів визначених договором цінним листом з описом вкладення покупцю, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 666 ЦК України, якщо продавець не передає покупцеві приналежності товару та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передання.

Якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві.

Відповідно до ст. 692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару; покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до п. 2.2. договору претензії щодо якості товару приймаються на протязі 5-ти днів після отримання товару замовником.

Доказів пред`явлення претензій щодо якості, кількості та термінів поставки товару у відповідності до умов договору, а також наявності письмових претензій та/або повідомлень про невідповідність, ознак ушкодження чи псування поставленого товару від відповідача не надходило, позивачем виконані прийняті на себе зобов`язання з передачі товару відповідачу, а відповідачем, у свою чергу, прийнято товар без будь-яких зауважень.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарська операція дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства. Первинний документ документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій, та які повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Факт виникнення у останнього зобов`язання з його оплати, є видаткові накладні, які сторонами належним чином оформлені та підписані без будь-яких зауважень, а також засвідчені печатками обох сторін.

Таким чином, підписання покупцем (відповідачем) видаткових накладних, які є первинними обліковими документами у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і які відповідають вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/174, та фіксують факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за поставлений позивачем товар.

Відповідач не повертав товар позивачу, не звертався до позивача з претензіями щодо кількості та якості поставленого товару або відсутності належних товаросупровідних документів на товар, а тому його доводи про ненастання строку оплати є надуманими, і у нього наступив обов`язок з його оплати, що в свою чергу є підставою для стягнення на користь позивача заборгованості за договором поставки. (постанова Верховного Суду від 29 квітня 2020 року у справі № 911/1189/19).

За таких обставин, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення основної заборгованості в розмірі 261 256,33 грн.

Частиною 1 ст. 612 ЦК України зазначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до положень ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 7.1. договору у разі невиконання або належного виконання своїх зобов`язань за договором сторони несуть відповідальність, передбачену законами та цим договором. Передбачена законами України відповідальність застосовується з врахуванням положень цього договору.

Відповідно до п. 7.3.12. договору нарахування будь-яких сум, щодо відповідальності покупця за невиконання грошового зобов`язання за цим договором, припиняється через один місяць від дня порушення такого зобов`язання.

В п. 7.3.13. договору зазначено, що сторони домовились та підтверджують, що загальний розмір відповідальності покупця за цим договором не може перевищувати 1% від загальної вартості порушених зобов`язань покупця.

За змістом ст.ст. 524, 533-535, 625 ЦК України, грошовим є зобов`язання, виражене в грошових одиницях (національній валюті України чи в грошовому еквіваленті зобов`язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому право кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати.

Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові 07.04.2020 у справі № 910/4590/19, зобов`язання зі сплати інфляційних та річних процентів є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов`язання і поділяє його долю. Відповідно, й вимога про сплату інфляційних та річних процентів є додатковою до основної вимоги.

Відтак, твердження відповідача про те, що нарахування 3% річних та інфляційних втрат за невиконання грошового зобов`язання за договором припиняється через 1 місяць, є безпідставними.

З урахуванням цих положень позивачем за період часу з 01.02.2022 по 06.02.2023 нараховано 3% в сумі 8 895,29 грн та за період часу з лютого 2022 по грудень 2022 інфляційні в сумі 70 943,93 грн.

Судом перевірено розрахунок пені та інфляційних та встановлено, що такі нараховано позивачем правильно, з урахуванням суми заборгованості, яка існувала на момент таких нарахувань.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Частиною 2 статті 86 ГПК України передбачено, що жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані поданими доказами, а загальна сума заборгованості, яка підтверджена матеріалами справи та підлягає до задоволення, складає 261 256,33 грн основного боргу, 8 895,29 грн 3% річних та 70 943,93 грн інфляційних втрат.

Оскільки спір виник з вини відповідача, судовий збір по розгляду справи відповідно до ст. 129 ГПК України необхідно покласти на відповідача.

Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (ч. 1 ст. 126 ГПК України).

Згідно ч. 2 ст. 126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

В силу дії статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»: гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту; порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань.

Частиною 4 ст. 126 ГПК України встановлено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 126 ГПК України).

Відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Відповідно до п.п. 3.1., 3.3., 3.4. договору про надання юридичних (адвокатських) послуг, за домовленістю сторін гонорар за надання правничих послуг є фіксованим та складає 20 000,00 грн. Оплата послуг виконавця здійснюється замовником на протязі 6-х календарних місяців з моменту підписання замовником та виконавцем відповідного акту наданих послуг. Факт наданих послуг підтверджується актом наданих послуг.

Позивачем на підтвердження його витрат на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 20 000,00 грн надано копії свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії ЛВ №001266 від 17.12.2018, ордеру ВС №1182977 від 27.01.2023, договору про надання правової допомоги від 25.01.2023, акту наданих послуг від 06.03.2023 на суму 20 000,00 грн.

Верховний Суд у постанові від 02.02.2023р. № 915/606/21 зазначає про те, що у разі погодження між адвокатом (адвокатським бюро/об`єднанням) та клієнтом фіксованого розміру гонорару такий гонорар обчислюється без прив`язки до витрат часу адвоката на надання кожної окремої послуги. Фіксований розмір гонорару не залежить від витраченого адвокатом (адвокатським бюро / об`єднанням) часу на надання правничої допомоги клієнту.

Ознайомившись з вищезазначеними документами, оцінивши наявні матеріали справи, суд прийшов до висновку, що заявлені до стягнення витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 20 000,00 грн є співмірними із складністю справи та виконаною адвокатом роботою.

Матеріалами справи підтверджується факт отримання позивачем послуг адвоката та понесення ним витрат в суді першої інстанції, а саме адвокатом позивача складалися документи як по суті справи, так і з процесуальних питань.

Відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі повного задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Зважаючи на те, що позов було задоволено повністю, витрати на професійну правничу допомогу підлягають покладенню на відповідача у повному розмірі.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 4, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 129, 233, 236, 237, 241, 326, 327 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з Дочірнього підприємства «Львівський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» м. Львів, вул. В.Великого, б. 54 (ідентифікаційний код 31978981) в особі філії «Пустомитівська ДЕД», Львівська область, Пустомитівський район, с. Зимна Вода, вул. Опільського, б. 1, (ідентифікаційний код 26256197) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Арніка ЛТД», м. Львів, проспект В.Чорновола, б. 4 (ідентифікаційний код 20777400) 261 256,33 грн основного боргу, 8 895,29 грн 3% річних, 70 943,93 грн інфляційних втрат, 3 918,85 грн судового збору, 20 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

3.Наказ видати згідно ст. 327 ГПК України.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.

В судовому засіданні 20.04.2023 оголошено вступну та резолютивну частину рішення. Повне рішення складено та підписано 01.05.2023.

Суддя Мазовіта А.Б.