Ухвала

від 03.05.2023 по справі 914/1337/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

03.05.2023 Справа№914/1337/23

Суддя Наталія Мороз, розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Захід-Інвест», м. Стрий, Львівська область

про вжиття заходів забезпечення позову у справі № 914/1337/23

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Захід-Інвест», м. Стрий, Львівська область

до відповідача: Державного підприємства «Стрийського КХП № 1» ДАР України, м. Стрий, Львівська область

про зобов`язання передати зерно, загальною вартістю 5 145 490,00 грн

встановив:

26.04.2023 на розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Захід-Інвест» до Державного підприємства «Стрийського КХП № 1» ДАР України про зобов`язання передати зерно, загальною вартістю 5 145 490,00 грн.

Ухвалою суду від 01.05.2023 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Захід-Інвест» до Державного підприємства «КХП № 1» ДАР України про зобов`язання передати зерно, загальною вартістю 5 145 490,00 грн залишено без руху та надано позивачу строк для усунення виявлених недоліків.

01.05.2023 через службу діловодства господарського суду Товариством з обмеженою відповідальністю «Агро-Захід-Інвест» подано заяву про забезпечення позову шляхом встановлення Державному підприємству «Стрийський КХП №1» ДАРУ:

заборони на використання спірного зерна пшениці у власному виробництві, а саме: пшениці 3 класу 8,000 т (вартістю 4 534,00 грн за 1 т), загальна вартість якої складає 36 272,00 грн; пшениці 4 класу 448,000 т (вартістю 4 508,00 грн за 1 т), загальна вартість якої складає 2 019 584,00 грн;

заборони здійснювати відчуження спірного зерна, а саме: пшениці 3 класу 8,000 т (вартістю 4 534,00 грн за 1 т), загальна вартість якої складає 36272,00 грн; пшениці 4 класу 448,000 т (вартістю 4 508,00 грн за 1 т), загальна вартість якої складає 2 019 584,00 грн.

Заява обґрунтована тим, що за інформацією, отриманою у ході усних перемовин повноважних осіб сторін, позивач (ТзОВ «Агро-Захід-Інвест») дізнався, що відповідач (ДП «Стрийський КХП № 1» ДАР України) здійснює незаконне використання зерна пшениці, яке підлягало поставці позивачу за договором № 35 від 07.11.2022.

Враховуючи наведене, заявник стверджує про наявність в останнього ґрунтовних, об`єктивних припущень про реальну та дійсну загрозу невиконання чи ускладнення виконання можливого рішення суду, у зв`язку з можливістю відчуження відповідачем спірного зерна на користь інших осіб.

Дослідивши матеріали заяви про вжиття заходів забезпечення позову та докази, подані в її обґрунтування, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. ч.1, 2 ст.136 ГПК України, господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст.137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Однак, положення зазначеної норми пов`язують вирішення питання про забезпечення позову з обґрунтуванням обставин необхідності такого забезпечення в контексті положень статті 73 ГПК України, яке (забезпечення) застосовується як гарантія ефективності задоволення вимог позивача. Аналогічний правовий висновок викладений, зокрема, у постанові Верховного Суду від 18.12.2018 у справі № 912/1616/18.

За приписами п.2 ч.1 ст.137 ГПК України, позов забезпечується, зокрема, забороною відповідачу вчиняти певні дії.

Згідно з ч.4 ст.137 ГПК України, заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

У відповідності до позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеній у постанові від 15.09.2020 у справі № 753/22860/17, співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Отже, необхідною умовою для вжиття заходів до забезпечення позову є наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди щодо виконання рішення суду. Безпосередньою метою вжиття заходів є саме забезпечення виконання рішення.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії", Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішеннях Європейського суду з прав людини, ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17.07.2008), Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Заходи щодо забезпечення позову мають застосовуватися відповідно до їх мети, з урахуванням безпосереднього зв`язку між предметом позову та заявою про забезпечення позову.

Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб`єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.

Відповідно до правового висновку Великої палати Верховного Суду, який наданий у постанові від 15.08.2018 у справі № 922/4587/13, достатньо обґрунтованим припущенням для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо).

Згідно позиції, викладеної у п.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 16 «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову», що особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову. У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Водночас, у Рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України, законів України «Про Вищу раду юстиції», «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо недопущення зловживань правом на оскарження» від 16.06.2011 № 5-рп/2011 зазначено, що регулювання підстав та порядку забезпечення позову здійснюється в інтересах не лише позивача, а й інших осіб - учасників провадження, суспільства, держави в цілому з дотриманням критеріїв домірності (пропорційності).

З поданої заяви про забезпечення позову слідує, що позивач просить встановити відповідачу заборону на використання спірного зерна пшениці у власному виробництві, а також заборону здійснювати відчуження відповідачем спірного зерна задля зобов`язання в подальшому відповідача передати позивачу зерно, що є предметом позову у справі № 914/1337/23.

Однак, судом критично оцінюються доводи заявника щодо наявності підстав для забезпечення позову. Наведені в заяві обставини є безпосередньо предметом позову у судовій справі, а факт ухилення відповідача від виконання зобов`язань не є встановленим та підлягає доведенню під час вирішення справи по суті і сам по собі не може свідчити про майбутнє ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду.

Аналіз наведених заявником обґрунтувань доцільності вжиття заходів забезпечення позову не дає суду підстав вважати, що є необхідність у забезпеченні позову, оскільки заявником не надано суду доказів які б свідчили про наявність у відповідача намірів вчинення чи фактичного вчинення ним дій, спрямованих, зокрема, на відчуження спірного зерна тощо.

Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку відмовити в задоволенні заяви про вжиття заходів забезпечення позову.

Крім того, суд звертає увагу позивача, що згідно інформації що міститься у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, повним найменуванням юридичної особи відповідача є Державне підприємство «СТРИЙСЬКИЙ КОМБІНАТ ХЛІБОПРОДУКТІВ № 1 „ДЕРЖАВНОГО АГЕНТСТВА РЕЗЕРВУ УКРАЇНИ».

Керуючись ст. ст. 139, 140, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Захід-Інвест» від 01.05.2023 про забезпечення позову у справі № 914/1337/23 відмовити.

Ухвала набирає законної сили відповідно до ст. 235 ГПК України та може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені ст. 256, 257 ГПК України.

Суддя Мороз Н.В.