Рішення

від 01.05.2023 по справі 915/401/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 травня 2023 року Справа № 915/401/22

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області,

головуючий суддя Ткаченко О.В.

за участі секретаря Сулейманової С.М.

представники сторін в засідання не з?явилися;

розглянувши у відкритому судовому засіданні господарську справу № 915/401/22

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕЛЕРАДІОКОМПАНІЯ "ОРІОН",

поштова адреса: вул. Соборності, 33, офіс 362, м. Вознесенськ, Миколаївська область, 56501;

електронна адреса: jrcfyfjrcfyf1980@meta.ua;

до приватного нотаріуса Вознесенського районного нотаріального округу Миколаївської області Прокопчук Валентини Дмитрівни,

АДРЕСА_1 ;

електронна адреса: ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

про визнання права власності на нерухоме майно

В С Т А Н О В И В:

Товариством з обмеженою відповідальністю (ТОВ) "ТЕЛЕРАДІОКОМПАНІЯ "ОРІОН" пред?явлено до приватного нотаріуса Вознесенського районного нотаріального округу Миколаївської області Прокопчук Валентини Дмитрівни (далі ? нотаріус Прокопчук В.Д.) з позов про визнання за ТОВ "ТЕЛЕРАДІОКОМПАНІЯ "ОРІОН" права власності на квартиру № 16 по вул. 60 років Жовтня (Героїв України), 18 у м. Вознесенську Миколаївської області, яке виникло на підставі договору купівлі-продажу від 06.10.1997, реєстровий номер № 1953, посвідченого приватним нотаріусом Вознесенського нотаріального округу Миколаївської області Загороднюк Л.К.

Позов мотивовано тим, що нотаріусом Прокопчук В.Д. листом від 11.08.2022 № 19/01-16 "Роз?яснення законодавства з приводу вчинення нотаріальної дії" відмовлено позивачу у вчиненні реєстраційної дії з посвідчення договору купівлі-продажу указаного вище нерухомого майна, оскільки у документі, який підтверджує право власності на це майно, власником вказано іншу особу, а саме товариство з обмеженою відповідальністю "ОРИОН", тоді як назва заявника ? товариство з обмеженою відповідальністю "ТЕЛЕРАДІОКОМПАНІЯ "ОРІОН".

Викладені обставини позивача вважає такими, що свідчать про невизнання відповідачем права власності ТОВ "ТЕЛЕРАДІОКОМПАНІЯ "ОРІОН" на спірну квартиру та про наявність підстав для захисту свого оспореного права в судовому порядку.

За такими вимогами ухвалою від 10.10.2022 відкрито провадження в даній справі, вирішено розглядати дану справу за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 08.11.2022, проте в указану дату засідання не відбулося у зв?язку із оголошенням повітряної тривоги.

У зв?язку з цим ухвалою від 08.11.2022 підготовче засідання в даній справі призначене на іншу дату ? 21.12.2022.

Ухвалою від 21.12.2022, занесеною до протоколу судового засідання, продовжено строк підготовчого провадження у справі; підготовче засідання відкладено на 01.03.2023.

Ухвалою від 01.03.2023, занесеною до протоколу судового засідання, закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті в судовому засіданні на 01.05.2023.

Нотаріус Прокопчук В.Д. у відзиві від 21.10.2022 зазначила, що вважає даний спір таким, що підлягає вирішенню на розсуд суду.

Разом із тим, нотаріус указала, що підтримує свою позицію, викладену в довідці-роз?ясненні від 11.08.2022 № 19/01-16 "Роз?яснення законодавства з приводу вчинення нотаріальної дії", наданій позивачу, а саме, вважає, що відповідно до вимог ст. 55 Закону України "Про нотаріат" від 02.09.1993, угоди про відчуження та заставу майна, що підлягає реєстрації, посвідчуються за умови подання документів, що підтверджують право власності на майно, що відчужується або заставляється, або за наявності державної реєстрації права власності на таке майно у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. На підтвердження належності позивачу спірного нерухомого було надано договір купівлі-продажу, посвідчений приватним нотаріусом Вознесенського нотаріального округу Миколаївської області Загороднюк Л.К. 06.10.1997 за реєстровим № 1953, набувачем згідно якого є ТОВ "ОРИОН". Крім того, Вознесенське бюро технічної інвентаризації Миколаївської області 07.10.1997 за реєстровим № 8058 зареєструвало вищезгадану квартиру також за ТОВ "ОРИОН". Згідно Статуту ТОВ "ТЕЛЕРАДЮКОМПАНІЯ "ОРІОН", зареєстрованого Вознесенською міською радою Миколаївської області 02.11.2000 за реєстраційним № 684, ТОВ "ТРК "ОРІОН" є правонаступником ТОВ "ОРІОН". Таким чином, назва юридичної особи-покупця за вищевказаним договором та назва юридичної особи, яка звернулася за відчуженням вищевказаного нерухомого майна, різні.

У своїй діяльності нотаріус керується законодавством України та посвідчує лише безспірні права та безспірні факти, у наявності яких він може переконатися безпосередньо або на підставі відповідних документів. Позивачем не було надано документів, які б підтверджували право власності на спірне нерухоме майно, або безспірних доказів того, що позивач та Товариство з обмеженою відповідальністю "ОРИОН" ? це одна й та сама особа. На підставі цього нотаріус вважає, що ним правомірно та у відповідності до вимог ст. 49 Закону України "Про нотаріат" відмовлено у вчинені нотаріальної дії.

Інших документів по суті справи від сторін не надійшло.

Від сторін, належним чином повідомлених про час та місце розгляду справи, представники не з?явилися, проте від позивача 27.04.2023 надійшла заява про проведення судового засідання та розгляд даної справи за відсутності його представника; відповідачем у відзиві також викладено клопотання про розгляд справи за його відсутності за наявними в матеріалах справи документами.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до такого.

Згідно Свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 № 177880, довідки АБ № 537972 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України та виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 01.02.2022 № 94875916816, найменуванням позивача є: "ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВДАЛЬНІСТЮ ТЕЛЕРАДІОКОМПАНІЯ "ОРІОН", ІДЕНТИФІКАЦІЙНИЙ КОД 24784816; місцезнаходження юридичної особи: 56500, Миколаївська область, м. Вознесенськ, вул. Героїв України (до перейменування ? 60 років Жовтня), буд. 18, кв. 16; види діяльності за КВЕД-2010: основний: 61.90 Інша діяльність у сфері електрозв?язку; 95.21 Ремонт електронної апаратури побутового призначення для приймання, записування, відтворювання звуку й зображення; 95.22 Ремонт побутових приладів, домашнього та садового обладнання; 61.90 Інша діяльність у сфері електрозв?язку (а.с. 11-12, 14).

Позивач, згідно п. 1.2 його статуту, затвердженого на загальних зборах товариства протоколом від 15.08.2000 № 7 та зареєстрованого в реєстрі суб?єктів підприємницької діяльності 02.11.2000 за № 684, є правонаступником ТОВ "ОРІОН"; місцезнаходженням позивача є: м. Вознесенськ, вул. 60 років Жовтня, буд. 18, кв. 16 .

Засновниками позивача є громадяни України: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (розділ 2 статуту).

За твердженнями позивача, ним згідно укладеного з ОСОБА_4 договору купівлі-продажу від 06.10.1997, посвідченого приватним нотаріусом Вознесенського нотаріального округу Загороднюк Л.К. та зареєстрованого в реєстрі за № 1953, придбано у власність квартиру № 16 по вул. Героїв України, 18 (до перейменування ? вул. 60 років Жовтня) у м. Вознесенськ Миколаївської області , загальною площею 35,3 кв.м. (далі ? квартира, спірне нерухоме майно). Зазначений правочин від імені позивача підписано директором ОСОБА_2 (а.с. 8).

Зазначений договір у подальшому зареєстровано в КП "Вознесенське МБТІ" за № 8058, що підтверджується відповідним реєстраційним посвідченням (а.с. 9).

Із змісту договору купівлі-продажу вбачається, що його складено українською мовою; покупцем зазначено: ТОВ "ОРИОН".

За твердженнями позивача, розбіжність в записі його найменування (назви) є орфографічною (технічною) помилкою та пов?язана з різним написанням цього найменування російською (якою були складені деякі протоколи підприємства для укладення договору купівлі-продажу квартири) та українською мовою (як в правовстановлюючих документах), на що не звернув увагу нотаріус при посвідченні договору купівлі-продажу від 06.10.1997.

Позивач указує, що він, маючи намір відчужити належну йому квартиру, звернувся до відповідача ? приватного нотаріуса Вознесенського районного нотаріального округу Миколаївської області Прокопчук В.Д., проте останньою листом від 11.08.2022 № 19/01-16 "Роз?яснення законодавства з приводу вчинення нотаріальної дії" відмовлено позивачу у вчиненні реєстраційної дії з посвідчення договору купівлі-продажу указаного вище нерухомого майна, оскільки у документі, який підтверджує право власності на це майно, власником вказано іншу особу, а саме ТОВ "ОРИОН", тоді як назва заявника ? ТОВ "ТЕЛЕРАДІОКОМПАНІЯ "ОРІОН". При цьому відповідачем в зазначеному вище листі рекомендовано позивачу звернутися для вирішення спірного питання до суду (а.с.10).

На думку позивача, викладені обставини свідчать про те, що у відповідача виникли сумніви щодо права власності ТОВ "ТЕЛЕРАДІОКОМПАНІЯ "ОРІОН" на спірну квартиру.

Викладеними обставинами зумовлене звернення позивача до суду з позовом у даній справі.

За твердженнями позивача, право власності на спірне нерухоме майно набуте ним на підставі договору купівлі-продажу № 1953, який укладено 06.10.1997.

Законодавством, чинним на момент укладення зазначеного договору купівлі-продажу, передбачено наступне.

Цивільні права і обов?язки виникають з підстав, передбачених законодавством Союзу РСР і Української РСР, а також з дій громадян і організацій, які хоч і не передбачені законом, але в силу загальних начал і змісту цивільного законодавства породжують цивільні права і обов?язки. Відповідно до цього цивільні права і обов?язки виникають, зокрема, з угод, передбачених законом, а також з угод, хоч і не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать(ст. 4 ЦК Української РСР в редакції, чинній на 06.10.1997, далі ? ЦК УРСР).

Угодами визнаються дії громадян і організацій, спрямовані на встановлення, зміну або припинення цивільних прав або обов?язків (ч. 1ст. 41 ЦК УРСР).

Угоди державних, кооперативних та інших громадських організацій між собою і з громадянами, за винятком угод, зазначених у статті 43 цього Кодексу, та окремих видів угод, для яких інше передбачено законодавством Союзу РСР і Української РСР, повинні укладатись у письмовій формі (п. 1 ч. 1 ст. 44 ЦК УРСР).

Письмові угоди повинні бути підписані особами, які їх укладають (ч. 2 ст. 44 ЦК УРСР).

Відповідно до частини першої статті 45 ЦК УРСР, недодержання форми угоди, якої вимагає закон, тягне за собою недійсність угоди лише в разі, якщо такий наслідок прямо зазначено в законі.

Стаття 47 ЦК УРСР передбачає, що нотаріальне посвідчення угод обов?язкове лише у випадках, зазначених у законі. Недодержання в цих випадках нотаріальної форми тягне за собою недійсність угоди з наслідками, передбаченими частиною другою статті 48 цього Кодексу.

За приписами ст. 224 ЦК УРСР за договором купівлі-продажу продавець зобов??язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов?язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.

Момент виникнення права власності у набувача майна за договором визначає ст. 128 ЦК УРСР. Відповідно до наведеної правової норми право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором. Передачею визнається вручення речей набувачеві, а так само здача транспортній організації для відправки набувачеві і здача на пошту для пересилки набувачеві речей, відчужених без зобов?язання доставки. До передачі речей прирівнюється передача коносаменту або іншого розпорядчого документа на речі.

Згідно з частиною першою статті 227 ЦК УРСР договір купівлі-продажу жилого будинку повинен бути нотаріально посвідчений, якщо хоча б однією з сторін є громадянин. Недодержання цієї вимоги тягне недійсність договору (стаття 47 цього Кодексу).

З системного аналізу наведених правових норм ЦК УРСР слідує, що нотаріальне посвідчення договорів купівлі-продажу вимагалося лише для договорів купівлі-продажу жилого будинку, якщо хоча б однією з сторін є громадянин, а недотримання цієї вимоги, в силу положень статті 47 ЦК УРСР, спричиняло їх недійсність.

В даному випадку матеріали справи не містять доказів на підтвердження порушення при укладенні договору купівлі-продажу вимог законодавства, діючого на час його укладення.

Чинним законодавством України передбачено, що право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (ч. 2 ст. 328 ЦК України).

Майнові права та майнові обов?язки суб?єкта господарювання можуть виникати: з угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать; з актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування. їх посадових осіб у випадках, передбачених законом: внаслідок створення та придбання майна з підстав, не заборонених законом; внаслідок заподіяння шкоди іншій особі, придбання або збереження майна за рахунок іншої особи без достатніх підстав; внаслідок порушення вимог закону при здійсненні господарської діяльності; з інших обставин, з якими закон пов?язує виникнення майнових прав та обов?язків суб?єктів господарювання (ч. 1 ст. 144 ГК України).

Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Перша та найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним, а держави мають право здійснювати контроль за використанням майна шляхом введення "законів".

У відповідності до частини 1 статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах. передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У рішенні Європейського суду з прав людини по справі "Девелопмент ЛТД" та інші проти Ірландії" зазначено, що ст. 1 Першого протоколу до Конвенції можна застосувати до захисту "правомірних очікувань" щодо певного стану речей (у майбутньому), оскільки їх можна вважати складовою частиною власності. "Правомірні очікування" виникають у особи, якщо нею було дотримано всіх вимог законодавства для отримання відповідного рішення уповноваженого органу, а тому вона мала усі підстави вважати, що таке рішення є дійсним та розраховувати на певний стан речей.

Статтею 7 Закону України "Про нотаріат" встановлено, що нотаріуси у своїй діяльності керуються законами України, постановами Верховної Ради України, указами і розпорядженнями Президента України, постановами і розпорядженнями Кабінету Міністрів України, а на території Республіки Крим, крім того, - законодавством Республіки Крим, наказами Міністра юстиції України, нормативними актами обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій.

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України (далі - Порядок) та Правила ведення нотаріального діловодства (далі - Правила), затверджені відповідними наказами Міністерства юстиції України, що регламентують діяльність нотаріату, не містять визначення терміну "технічна помилка".

Однак, визначення терміну "технічна помилка" міститься у ряді нормативних актів. Найчастіше технічна помилка визначається як описка, друкарська, граматична, арифметична помилка при вчиненні тієї чи іншої дії в залежності від напрямку, який регулює відповідний акт. Такі норми містяться зокрема у Законах України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", а також у Постановах КМУ № 881 та № 882 від 30.11.2016; № 916 від 07.12.2016; № 979 від 21.12.2016; № 599 від 14.04.2017 та інших.

Статтею 8 ЦК України надана можливість застосовувати аналогію закону у разі, якщо цивільні відносини не врегульовані відповідними актами цивільного законодавства. Інститут аналогії в цивільному праві є правовим способом заповнення прогалин у праві, зміст якого полягає у виникненні цивільних прав та обов?язків також з дій фізичних та юридичних осіб, які хоч і не передбачені законом, але внаслідок загальних засад і змісту цивільного законодавства породжують цивільні права та обов?язки. В доктрині аналогію закону визначають як застосування, у разі відсутності закону, що регулює дані відносини, закону, який регулює подібні суспільні відносини.

Статтею 47 Закону України "Про нотаріат" встановлено, що для вчинення нотаріальних дій не приймаються документи, які не відповідають вимогам законодавства або містять відомості, що принижують честь, гідність та ділову репутацію фізичної особи або ділову репутацію юридичної особи, які мають підчистки або дописки, закреслені слова чи інші незастережні виправлення, документи, тексти яких неможливо прочитати внаслідок пошкодження, а також документи, написані олівцем. Аналогічна вимога встановлена в п. 1 гл. 8 розділу 1 Порядку.

Оскільки законодавство, яке регулює діяльність нотаріату, прямо не забороняє приймати у нотаріальне провадження документи, які мають належним чином застережені виправлення, можна зробити висновок, що у разі допущення орфографічної або технічної помилки при складанні документу нотаріус може виправити таку помилку та зробити відповідне застереження про це, засвідчивши виправлення своїм підписом та печаткою.

Пункт 6.12 Правил встановлює, що текст нотаріально оформлюваного документа (договору, заповіту, довіреності, заяви тощо) повинен бути викладений зрозуміло, чітко, грамотно, не повинен мати підчисток, з дотриманням вимог чинного законодавства.

При цьому зазначено, що зміни чи доповнення до документу вносяться та оформлюються нотаріусом у порядку, встановленому законодавством, у разі якщо текст нотаріально оформлюваного документа викладено неграмотно, нечітко (незрозуміло).

Статтями 651-654 ЦК України передбачені підстави та порядок внесення змін до договору. Зокрема зазначено, що зміна договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже необхідності (вимоги) виправлення технічної або орфографічної помилки, якщо не змінюються умови договору, шляхом укладання договору про внесення змін цивільне законодавство України не передбачає.

Між тим, пунктом 6.13 Правил встановлений порядок виправлення помилки у тексті нотаріально оформлюваного документа, який не потребує підпису особи, що звернулася за вчиненням нотаріальної дії (свідоцтва, виданого нотаріусом, копії документа, дубліката документа тощо).

Керуючись статтею 8 ЦК України, при виправленні технічної або орфографічної помилки у тексті нотаріально оформлюваного документа, який потребує підпису особи, що звернулася за вчиненням нотаріальної дії вбачається можливим застосувати аналогію закону та керуватися порядком, встановленим для виправлення помилки у документі, що не потребує підпису особи, яка звернулася за вчиненням нотаріальної дії.

Внести виправлення технічної або орфографічної помилки до тексту такого документа можна за заявою особи, заінтересованої у вчиненні нотаріальної дії, зареєстрованої у Журналі реєстрації вхідних документів.

У такому випадку виправлення технічної або орфографічної помилки застерігається нотаріусом, який вчиняв нотаріальну дію, після посвідчувального напису, із зазначенням дати та проставленням свого підпису та печатки на такому застереженні.

Відповідні висновки викладені і в Інформаційному листі Нотаріальної палати України щодо виправлення технічних помилок в текстах нотаріальних документів від 02.09.2019.

Отже, у разі, якщо допущені помилки можуть бути виправлені нотаріусом, такі виправлення здійснюється лише тим нотаріусом, який вчинив нотаріальну дію. Інший нотаріус не вправі усувати недоліки такого нотаріального акту.

Разом із тим, згідно листа Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Одеса) від 04.10.2022 № 2399/12085/08.1-23/08.1-30, за заявою приватного нотаріуса Вознесенського міського нотаріального округу Миколаївської області Загороднюк Людмили Казимирівни, у відповідності до частини 1 статті 30 Закону України "Про нотаріат" та пункту 14 Положення про реєстрацію приватної нотаріальної діяльності, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 04.03.1994 № 10/5 (чинний на момент надходження заяви), 11.02.2008 її приватна нотаріальна діяльність по Вознесенському міському нотаріальному округу Миколаївської області припинена, реєстраційне посвідчення про реєстрацію приватної нотаріальної діяльності по Вознесенському міському нотаріальному округу від 29.02.1996 № 10 анульовано (наказ Головного управління юстиції у Миколаївській області від 11.02.2008 № 85/9-о) (а.с. 68).

Таким чином, в даному випадку відсутня можливість виправлення помилки в договорі нотаріусом, яким його посвідчено.

Попри це, у відповідності до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа мас право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

За змістом статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

В силу приписів п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України та ч. 2 ст. 20 ГК України, одним із способів захисту прав та інтересів є визнання права (визнання наявності або відсутності прав).

Законодавчо визначені способи захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень ст. ст. 55, 124 Конституції України та ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.

Згідно з частинами 1, 2 статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

За змістом статті 317 Цивільного кодексу України власникові належать права володіти, користуватися і розпоряджатися своїм майном.

Статтею 321 цього Кодексу встановлено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Власник майна може пред?явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюються або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (ст. 392 ЦК України).

Тобто, за правилами ст. 392 ЦК України позов про визнання права власності може бути пред?явлено, по-перше, якщо особа є власником майна, але її право оспорюється або не визнається іншою особою; по-друге, якщо особа втратила документ, який засвідчує її право власності.

Слід зазначити, що ст. 392 ЦК України не породжує, а підтверджує наявне в позивача право власності, набуте раніше на законних підставах.

У розумінні наведених норм позов про визнання права власності у порядку ст. 392 ЦК України пред`являється на захист існуючого, наявного права, що виникло у позивача за передбачених законодавством підстав і підтверджується належними та допустимими доказами. Об?єктом цього позову є усунення невизначеності відносин права власності позивача щодо індивідуально визначеного майна. Підставою для звернення до суду з позовом про визнання права власності є оспорювання або невизнання існуючого права, а не намір набути таке право за рішенням суду.

Позов про визнання права власності на майно необхідний позивачеві тоді, коли у інших осіб виникають сумніви у належності йому цього майна.

Передумовами та матеріальними підставами для захисту права власності у судовому порядку, зокрема у визначений спосіб, є наявність підтвердженого належними доказами права власності особи щодо майна, право власності на яке оспорюється або не визнається іншою особою, а також підтверджене належними доказами порушення (невизнання або оспорювання) цього права на спірне майно.

Слід зазначити, що позивачем позову про визнання права власності може бути будь-який учасник цивільних правовідносин, який вважає себе власником (суб?єктом права повного господарського відання або права оперативного управління) певного майна, однак не може належним чином реалізувати свої правомочності у зв?язку з наявністю щодо цього права сумнівів з боку третіх осіб.

Відповідачем за відповідним позовом може бути будь-яка особа, яка має сумніви у приналежності майна позивачу, або не визнає за позивачем права здійснювати правомочності володіння, користування і розпорядження таким майном, або має власний інтерес у межах існуючих правовідносин.

Отже, у разі, якщо особа, яка вважає себе власником майна, не може належним чином реалізувати свої правомочності у зв?язку з наявністю щодо цього права сумнівів або претензій з боку третіх осіб, то відповідно до статті 392 ЦК України права такої особи підлягають захисту шляхом пред?явлення позову про визнання права власності на належне цій особі майно. Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 15.05.2019 у справі № 910/7523/15-г.

За твердженнями позивача, при оформленні договору купівлі-продажу спірної квартири приватним нотаріусом Вознесенського нотаріального округу Загороднюк Л.К. було від самого початку допущено помилку у назві покупця. Про те, що це саме технічна помилка свідчить те, що усі інші відомості товариства з обмеженою відповідальністю записані правильно, у т.ч. відомості про директора позивача ? Горковського П.І. Усі подальші дії, пов?язані з реєстрацією, експлуатацією та використанням спірної квартири базувалися саме на нотаріально посвідченому договорі купівлі-продажу (зокрема, внесення відомостей про місцезнаходження позивача за адресою цієї квартири до Статуту та відповідних Реєстрів, отримання ліцензій та дозволів).

На підтвердження доводів про наявність у позивача права власності на спірну квартиру, останнім подано суду наступні докази:

1) згадані вище Свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 № 177880, довідку АБ № 537972 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України та виписку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 01.02.2022 № 94875916816, згідно яких адресою реєстрації позивача (місцезнаходженням юридичної особи) є адреса, яка збігається з адресою спірного нерухомого майна: 56500, Миколаївська область, м. Вознесенськ, вул. Героїв України (до перейменування ? 60 років Жовтня), буд. 18, кв. 16 ;

2) згаданий вище статут позивача, у відповідності до якого ТОВ "ТЕЛЕРАДІОКОМПАНІЯ "ОРІОН" є правонаступником ТОВ "ОРІОН"; місцезнаходженням позивача є: м. Вознесенськ, вул. 60 років Жовтня, буд. 18, кв. 16 ; одним із засновників позивача є громадянин ОСОБА_2 , яким і підписано від імені позивача договір купівлі-продажу спірного нерухомого майна;

3) складений російською мовою протокол зборів учасників товариства від 23.05.1997 № 1, у відповідності до якого громадянами ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 прийняті рішення (мовою оригіналу):

"1. Создать общество с ограниченной ответственностью "ОРИОН"

2. Считать доли в Уставном фонде распределенными следующим образом: ОСОБА_5 - 34 %, ОСОБА_2 - 33 %, ОСОБА_7 - 33 %

3. Утвердить устав в данной редакции

4. Избрать директором ОСОБА_2.".

Із змісту наведеного документа вбачається, по-перше, що російськомовною версією назви "ОРІОН" є "ОРИОН"; по-друге, що директором товариства обрано ОСОБА_2 , який в якості директора є і підписантом договору купівлі-продажу спірної квартири;

4) складений російською мовою протокол зборів учасників товариства від 03.10.1997, згідно якого на зборах засновників було прийняте рішення придбати у ОСОБА_4 за 6130 грн. квартиру для потреб товариства. Викладені відомості збігаються з зазначеною у договорі купівлі-продажу спірної квартири вартістю майна та продавцем цього майна; крім того, пропозицію придбати для потреб товариства квартиру викладено ОСОБА_2 , яким в якості директора підписано договір купівлі-продажу спірної квартири;

5) наданий ТОВ "ОРІОН" дозвіл на використання телевізійних каналів від 16.04.1998 № 9/284-2066, лист заступника начальника Державного комітету зв?язку та інформації України Українського державного центру радіочастот та нагляду за зв?язком від 01.07.2002 № 11.3-1164/5321, а також ліцензію серії НР № 0735-п провайдера програмної послуги, в яких адреса ТОВ "ОРІОН" та його правонаступника, ТОВ "ТРК "ОРІОН", співпадає з адресою спірного нерухомого майна.

Господарським процесуальним законодавством визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 74, ч. 1 ст. 73 ГПК України).

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 76 ГПК України).

Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об?єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв?язок доказів у їх сукупності (ст. 86 ГПК України).

В даному випадку суд вважає за необхідне наголосити на тому, що 17.10.2019 набув чинності Закон України від 20.09.2019 № 132-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до України змінено назву статті 79 ГПК з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів".

Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

У відповідності до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов?язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 21.08.2020 у справі № 904/2357/20.

Зазначені вище положення законодавства, правові висновки та надані позивачем докази у своїй сукупності дозволяють дійти висновку про доведеність, законність та обґрунтованість заявлених ТОВ "ТЕЛЕРАДІОКОМПАНІЯ "ОРІОН" позовних вимог, а отже, наявність підстав для задоволення позову.

У судовому засіданні 01.05.2023, згідно зі ст. 240 ГПК України, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Керуючись ст.ст. 232, 233, 236-238 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕЛЕРАДІОКОМПАНІЯ "ОРІОН" задовольнити повністю.

2. Визнати за Товариством з обмеженою відповідальністю "ТЕРАДІОКОМПАНІЯ "ОРІОН", вул. Героїв України, 18, кв. 16, м. Вознесенськ, Миколаївська область, 56507, ідентифікаційний код 24784816, право власності на квартиру № 16 по вул. 60 років Жовтня (Героїв України), 18 у м. Вознесенськ Миколаївської області, яке виникло на підставі договору купівлі-продажу від 06.10.1997, реєстровий номер № 1953, посвідченого приватним нотаріусом Вознесенського нотаріального округу Миколаївської області Загороднюк Л.К.

Рішення може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені статтею 256 і підпунктом 17.5 пункту 17 Розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено та підписано 03.05.2023.

Суддя О.В.Ткаченко