Рішення

від 27.04.2023 по справі 921/5/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

27 квітня 2023 року м. ТернопільСправа № 921/5/23

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Бурди Н.М.

за участі секретаря судового засідання Крутіної Ю.С.

Розглянув матеріали справи

за позовом: Державної служби України з безпеки на транспорті, проспект Перемоги, 14, м. Київ, 01135

до відповідача: Приватного підприємства "Патмос", вул. Тиха, 1, с. Котів, Бережанський район, Тернопільська область (адреса, зазначена у позовній заяві: вул. Симоненка, 18, м. Тернопіль)

про стягнення 26 217,16 грн.

За участі представників:

Позивача: Якубовського Олексія Олексійовича, витяг з ЄДРПОУ, паспорт серія НОМЕР_1 виданий Лановецьким РВ УМВС України в Тернопільській області від 06.02.1997р.

Відповідача: не прибув.

В судовому засіданні 27.04.2023 року, відповідно до ст.240 ГПК України, проголошено вступну та резолютивну частини рішення

Суть справи: 27.12.2022 (згідно відмітки на поштовому конверті) Державна служба України з безпеки на транспорті, м. Київ, звернулася до Господарського суду Тернопільської області з позовом до Приватного підприємства "Патмос" про стягнення 26 217,16 грн плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні.

Ухвалою суду від 18.01.2023 відкрито провадження у справі №921/5/23 за правилами спрощеного позовного провадження та призначено справу до розгляду у судовому засіданні на 16.02.2023 з подальшим його відкладенням на 23.03.2023 та на 27.04.2023 на 10:30 год.

16.02.2023 від Приватного підприємства "Патмос" надійшло клопотання (вх.№1386 від 16.02.2023) про розгляд даної справи без участі його представника, зважаючи на відсутність у останнього можливості забезпечити участь представника в судовому засіданні.

Представник відповідача в жодне судове засідання не прибув.

Слід зазначити, що процесуальні документи у даній справі (ухвали суду від 18.01.2023, від 16.02.2023 та від 23.03.2023) надсилались відповідачу судом за адресою, вказаною у позовній заяві: вул. Симоненка, 18, м. Тернопіль. Ухвали суду від 18.01.2023 та від 16.02.2023 були отримані представником ПП "Патмос", поряд з цим копія ухвали від 23.03.2023 повернулась суду без вручення адресату з відміткою: "Адресат відсутній за вказаною адресою".

Судом з`ясовано, що згідно актуальних відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, офіційним місцезнаходженням відповідача є: вул. Тиха, 1, с. Котів, Бережанський район, Тернопільська область.

Частинами 2, 3 ст.120 ГПК України передбачено, що суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Встановлений порядок надання послуг поштового зв`язку, доставки та вручення рекомендованих поштових відправлень, строк зберігання поштового відправлення забезпечує адресату можливість вжити заходів для отримання такого поштового відправлення та, відповідно, ознайомлення з судовим рішенням (ухвалою).

Також суд враховує, що відповідно до приписів ч.1 ст.9 ГПК України, статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом.

Усі процесуальні документи щодо розгляду спору у даній справі офіційно оприлюднені у Єдиному державному реєстрі судових рішень - www.reyestr.court.gov.ua, та знаходяться у вільному доступі, отже відповідач мав можливість ознайомитися з їх змістом.

Частиною 1 ст.202 ГПК України визначено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Враховуючи, що: - відповідачем отримано ухвали суду від 18.01.2023 та від 16.02.2023, отже, останньому було відомо про розгляд даної справи судом; - відповідачем висловлено свою позицію щодо заявлених вимог у відзиві на позов (вх. №1118 від 08.02.2023) та у запереченнях на відповідь (вх.№2319 від 16.03.2023), а також подано клопотання (вх.№1386 від 16.02.2023) про розгляд даної справи без участі його представника; - участь представників сторін в судовому засіданні 27.04.2023 обов`язковою не визнавалась; - дана справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, особливістю якого є те, що суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням учасників справи - додатково заслуховує їх усні пояснення, а тому, застосовуючи принципи змагальності, диспозитивності та пропорційності господарського судочинства, що закріплені в п.4 ч.3 ст. 129 Конституції України, ст.ст. 13-15 ГПК України, та беручи до уваги забезпечення сторонам рівних та належних умов для надання доказів, необхідних для розгляду справи, суд визнав за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами за відсутності представника відповідача.

Позиції учасників справи.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги повністю підтримав з підстав, наведених у позовній заяві, відповіді на відзив (вх.№1589 від 22.02.2023) та посилаючись на долучені до матеріалів справи докази.

Позовні вимоги мотивовані тим, що Приватним підприємством "Патмос" здійснювалось перевезення вантажу з перевищенням транспортним засобом нормативних вагових параметрів та за відсутності відповідного дозволу, внаслідок чого останньому нараховано плату за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, у сумі 26 217,16 грн згідно розрахунку плати за проїзд великовагових та великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування №024815 від 02.07.2020.

Відповідач згідно поданого відзиву на позов (вх. №1118 від 08.02.2023) та заперечень на відповідь (вх.№2319 від 16.03.2023) проти заявлених вимог заперечив.

Зокрема, підтвердив, що 02.07.2020 працівниками Київського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки було здійснено габаритно-ваговий контроль транспортного засобу Приватного підприємства "ПАТМОС" марки RENAULT, номер державної реєстрації НОМЕР_2 , з причепом KRONE, номер державної реєстрації НОМЕР_3 під управлінням працівника підприємства (водія) ОСОБА_1 на 36 кілометрі відрізку автодороги М-06 Київ-Чоп. За наслідками проведеного габаритно-вагового контролю йому було видано Довідку про результати здійснення габаритно-вагового контролю №048188 від 02.07.2020, Акт про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів №024678 від 02.07.2020 та Розрахунок плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування №024678 від 02.07.2020, відповідно до яких нараховано плату у розмірі 873,99 ЄВРО за проїзд транспортного засобу автомобільними дорогами, що перевищують встановлені норми.

Поряд з цим, відповідач просить суд врахувати, що:

- Інформація про вагові параметри транспортного засобу, щодо якого здійснюється габаритно-ваговий контроль, в довідку про результати здійснення габаритно-вагового контролю та в акт про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів може вноситися лише на підставі документа, автоматично сформованого відповідним ваговим обладнанням за результатами зважування (чека або талона зважування, квитанції, тощо), а такий документ у відповідача відсутній, у зв`язку з чим зазначені вище довідка та акт не можуть вважатися допустимим доказом реальної ваги транспортного засобу відповідача, оскільки вони є похідними від результатів зважування;

- Зі змісту актів, довідки та розрахунку неможливо встановити будь-яких характеристик зважувального обладнання, яке було використане при проведенні габаритно-вагового контролю, зокрема, якими саме вагами проводилось зважування транспортних засобів відповідача, який відсоток похибки таких ваг, чи проходили вони періодичну повірку (метрологічну атестацію) тощо;

- У зв`язку із недоліками та порушеннями при складенні вищевказаної довідки, інформація, зазначена у ній, не могла братися до уваги при складанні розрахунку, Акту про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів та прийнятті постанови;

- Відповідачем перевозився сипучий вантаж (покрив для черепиці), який є рухомим під час зміни напрямків руху чи швидкості автомобіля, а тому його маса не є сталою у різних точках автомобіля під час руху, що, в свою чергу, не дає можливості, за відсутності відповідної методики зважування, з достовірністю встановити, що перевезення вантажу здійснювалось з перевищенням вагових обмежень на одну з осей. При цьому, для визначення фактичної маси та навантаження на осі транспортного засобу відповідна методика не застосовувалась, оскільки така не затверджувалась у встановленому законом порядку. Проведення зважування у русі, шляхом поосьового заїзду тягача на платформу ваг, без дотримання часу, необхідного для врівноваження сипучого (подільного) вантажу, на переконання відповідача, не може дати достовірних результатів навантаження на одну вісь транспортного засобу, адже це не дозволяє врахувати перерозподіл тиску на осі та зсув центру ваги під час нахилу тягача при заїзді на платформу ваг, тоді як вантаж, в силу своїх властивостей, легко деформується під дією мінімальних сил

- В п.7 акту №024678 та у розрахунку вказано маршрут: "с. Оженин Рівненська обл. - м.Волноваха", відстанню 1079 км, який не відповідає маршруту, що було пройдено транспортним засобом відповідача до моменту його зупинки. Ваговий контроль проводився на відрізку автодороги М06 Київ-Чоп 36 км, а відстань, яку проїхав транспортний засіб з місця завантаження с. Оженин Рівненської обл. до місця зупинки складає 308 км. При цьому, нарахування плати за весь маршрут положеннями Порядку №879 не передбачено, що також свідчить про протиправність дій позивача;

- Після зважування водієм було перерозподілено вантаж по причепу автомобіля, після чого продовжено його рух, проте в повторному зважуванні автомобіля водію було відмовлено;

- З урахуванням положень п.22.5. Правил дорожнього руху, затверджених постановою КМ України №1306 від 10.10.2001 року, п.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 року №363, ст.179, ст.183, ст.188 Цивільного кодексу України, ДСТУ Б.В.2.7-126.2011_Сухі будівельні суміші. Технічні умови", відповідач також стверджує, що ним перевозився саме подільний вантаж, а діючим законодавством не передбачено можливості надання дозволу великоваговим транспортним засобам для перевезення подільних вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень, до того ж, його вага є меншою ніж та, що потребує отримання окремого дозволу. На думку відповідача, навіть у разі, якщо б правильно було визначено масу транспортного засобу відповідача з можливістю перевантаження на якусь вісь, відповідач не міг би отримати такий дозвіл, а тому не може притягуватись до відповідальності у вигляді плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування при перевищенні вагового показника на одну з осей згідно з абз. 3 ч.1 ст.60 Закону України "Про автомобільний транспорт".

- За відсутності процедури адміністративного оскарження розрахунок плати (виходячи з принципу правомірності рішення суб`єкта владних повноважень) є правовою підставою для стягнення з автоперевізника плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування та підставою визначення розміру такої сплати. За таких умов, зазначений розрахунок безпосередньо впливає на стан прав та обов`язків відповідача (а саме щодо обов`язку підприємства сплачувати зазначену плату за проїзд), а тому при визначеннні його розміру суд повинен врахувати всі обставини справи в тому числі і фактичні дані.

На підставі наведеного, відповідач вважає дані позовні вимоги необгрунтованими та просить суд відмовити в їх задоволені в повному обсязі.

З приводу заперечень відповідача, позивач у відповіді на відзив (вх.№1589 від 22.02.2023) зазначив, що процедура здійснення габаритно-вагового контролю регламентується Порядком здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 №879 (далі - Порядок № 879).

Згідно з Порядком №879 за результатами габаритно-вагового контролю оформлюються (складаються) у відповідній послідовності наступні документи: талон (чек) про зважування, який формується ваговим обладнанням автоматично, без втручання співробітників компетентних органів; довідка про результати здійснення габаритно-вагового контролю, в якій фіксуються результати габаритно-вагового контролю; акт про перевищення транспортним засобом нормативних вагових/габаритних параметрів, який складається виключно при виявленні відповідних порушень; рахунок плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, який складається виключно на підставі акту про перевищення транспортним засобом нормативних вагових/габаритних параметрів. Чек зважування міститься в матеріалах справи, зазначений в пункті 5 в переліку додатків до позовної заяви.

Бланки документів не містять граф для внесення інформації щодо вимірювального обладнання і такі складені державними інспекторами з дотриманням вимог законодавства. Занесення будь-яких додаткових відомостей про вимірювальне обладнання не передбачено.

З огляду на аргументи позивача щодо відсутності методики зважування транспортних засобів, які здійснюють перевезення рідких (сипучих) вантажів відсутня, позивач просить суд врахувати, що відсутність відповідної методики не є підставою, яка звільняє перевізників від відповідальності за перевищення вагових та габаритних параметрів транспортного засобу. Такого ж висновку дійшли суди у справі №820/1420/17 (постанова Харківського окружного адміністративного суду від 17.05.2017, ухвала Харківського апеляційного адміністративного суду від 25.07.2018, постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 02.08.2018): на момент виникнення спірних правовідносин, не була затверджена відповідна методика Мінекономрозвитку, якою мали керуватися органи Укртрансбезпеки під час проведення габаритно-вагового контролю. Але оскільки за змістом статей 4 і 29 Закону України "Про дорожній рух", статті 33 Закону України "Про автомобільні дороги" визначення порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування віднесено до компетенції Кабінету Міністрів України, і такий механізм здійснення габаритно-вагового контролю великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів визначено Порядком №879, яким керувався орган Укртрансбезпеки, тому, відповідно, правомірно складено розрахунок плати за проїзд. Наведене узгоджується з подальшим нормативним регулюванням спірних правовідносин, а саме скасування Постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №671 пункту 19 Порядку №879 без визначення необхідності застосування затвердженою Мінекономрозвитку або іншою методикою. Жодним нормативним документом, що регулює діяльність Укртрансбезпеки під час здійснення габаритно-вагового контролю не встановлено обов`язок використання методики при зважуванні тих чи інших видів вантажів (у тому числі сипучих, рідин). Відповідно до пункту 2 Порядку №1567 державному контролю підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних суб`єктів господарювання, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України.

Щодо інших доводів відповідача, позивач також просить суд врахувати, що відповідно до п.12.5. Правил №363 для транспортування вантаж треба рівномірно розміщувати в кузові таким чином, щоб не була порушена стійкість автомобіля і не утруднювалося керування ним. Вантаж не повинен зміщуватися під час руху. Відповідно до п.8.15 Правил №363 вантаж повинен бути належним чином закріплений засобами кріплення (ременями, ланцями, розтяжками, тросами, розпірними перекладинами, якірними рейками (балками), сітками тощо) відповідно до національних стандартів щодо правил безпечного закріплення вантажів і засобів кріплення. Кількість засобів кріплення вантажу повинна бути достатньою для здійснення його безпечного перевезення.

До того ж, транспортний засіб на вагу заїжджає повільно - зі швидкістю не більше 5 км на годину, а така швидкість руху не може призвести до зміщення вантажу. Дане узгоджується з висновками Верховного Суду по справам №820/1420/17 та №803/1540/16.

Згідно з чинним законодавством жодними вітчизняним чи/та міжнародним нормативним документом не передбачені виключення з Правил дорожнього руху України щодо правильності розміщення та кріплення вантажу при перевезенні подільних вантажів та не передбачається можливості звільнення перевізника від відповідальності за порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень вантажів автомобільним транспортом у випадку переміщення вантажу у вантажному відсіку автомобіля.

Переміщення вантажу під час руху не є припустимим, оскільки його переміщення спричиняє збільшення динамічної маси транспортного засобу при гальмуванні, а також порушує стійкість транспортного засобу, що є загрозою для безпеки дорожнього руху. Завантажуючи вантажний автомобіль в межах дозволеної фактичної маси, перевізник зобов`язаний враховувати дозволені навантаження на осі транспортного засобу, нерівномірний розподіл маси вантажу на осі, зміну маси транспортного засобу та можливе перевищення вагових параметрів після здійснення заправки автомобіля пальним, та використовувати, в таких випадках, транспортний засіб з відповідними технічними параметрами.

Вказані негативні переміщення вантажу під час руху можуть призвести до непередбачуваних катастрофічних наслідків та є загрозою для безпеки дорожнього руху (дана позиція викладена в постанові Верховного Суду від 29.01.2020 по справі №814/1460/16).

Станом на момент проведення перевірки, водієм транспортного засобу ОСОБА_1 , який є працівником ПП "Патмос", надано працівникам Укртрансбезпеки товарно-транспортну накладну №1 від 02.07.2020 в якій зазначено, що автомобільним перевізником є ПП "Патмос", пункт навантаження - Оженин, Рівненська обл., пункт розвантаження - м.Волноваха, відповідно водій не заперечував цей факт під час складання відповідних документів, зокрема, в акті №024678 та розрахунку, що зафіксував власним підписом.

Згідно з пунктом 24 Порядку №879 після приведення габаритно-вагових параметрів транспортного засобу у відповідність з установленими нормативами і внесення плати за проїзд такий засіб спрямовується для здійснення повторного габаритно-вагового контролю. Якщо під час здійснення повторного габаритно-вагового контролю фактів перевищення габаритно-вагових параметрів не виявлено, транспортний засіб може продовжити подальший рух.

Водночас, не надано жодного доказу того, що після встановлення перевищення нормативно допустимих вагових параметрів, водій або власник транспортного засобу привів габаритно-вагові параметри транспортного засобу у відповідність з установленими нормативами. Під час розгляду даного спору, відповідач не спростовує факту перевищення вагових параметрів транспортного засобу, що стало підставою для складення розрахунку плати за проїзд представниками Укртрансбезпеки та звернення до суду з даним позовом.

Таким чином, вказаний рахунок здійснено у відповідно до вимог Постанови Кабінету Міністрів України "Про заходи щодо збереження автомобільних доріг загального користування" від 27.06.2007 №879.

У запереченнях на відповідь (вх.№2319 від 16.03.2023) відповідач додатково звертає увагу суду на те, що додане до позовної заяви Свідоцтво про повірку засобу вимірювальної техніки в підтвердження відповідності засобу вимірювання серії "Лахта У" модель СВ 80000А/18 зав №0616 встановленим законодавчим вимогам, не може враховуватись за відсутності в матеріалах справи жодних доводів та посилань на докази його використання під час вимірювання транспортного засобу відповідача 02.07.2020 (відсутні відомості в Акті №024678 від 02.07.2020, Довідці №048188 від 02.07.2020, рахунку №024678 від 02.07.2020 та Квитанції від засобу вимірювання). Отже, відсутня можливість встановити яким саме обладнанням здійснювались заміри вагового контролю, та на допустимість врахування ним похибок, що при умові відсутності застосування відповідної методики, затвердженої у встановленому законом порядку, ставить під сумнів доводи позивача, що перевезення вантажу здійснювалось з показниками перевищення вагових обмежень на здвоєну вісь, та на якому відрізку автодороги і протягом якої відстані.

Стверджує, що відповідно до пункту 23 Порядку №879 власник великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу або уповноважена ним особа має право привести габаритно-вагові параметри транспортного засобу у відповідність з установленими нормативами шляхом часткового розвантаження, перевантаження та інший транспортний засіб або у будь який інший спосіб, що і було здійснено водієм відповідача. Без вчинення таких дій він не мав би права продовжити свій рух згідно пункту 24 Порядку №879. На підставі викладеного, просить відмовити в позові в повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача, судом встановлено таке.

Відповідно до пункту 1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 №103 (далі - Положення), Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.

Згідно з пп. 1, 3 п.4 Положення основними завданнями Укртрансбезпеки є реалізація державної політики з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування, міському електричному, залізничному транспорті; здійснення державного нагляду (контролю) за безпекою на автомобільному, міському електричному, залізничному транспорті.

Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань: здійснює габаритно-ваговий контроль транспортних засобів у зонах габаритно-вагового контролю; здійснює стягнення, у тому числі в судовому порядку, плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування з транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні (підпункти 15, 27 пункту 5 Положення).

- 02.07.2020 посадовими особами Київського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки на підставі направлення на рейдову перевірку №000201 від 26.06.2020, на а/д М-06 Київ-Чоп, км 36+500м, проведена рейдова перевірка додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом.

Під час перевірки було зупинено транспортний засіб марки RENAULT MAGNUM, номер державної реєстрації НОМЕР_2 , з напівпричепом KRONE, номер державної реєстрації НОМЕР_3 під керуванням водія ОСОБА_1 ; автомобільним перевізником під час здійснення вантажних перевезень було Приватне підприємство "Патмос".

Працівниками Київського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки проведено габаритно-ваговий контроль транспортного засобу RENAULT, номер державної реєстрації НОМЕР_2 з напівпричепом KRONE, номер державної реєстрації НОМЕР_3 , та виявлено перевищення нормативних вагових параметрів, а саме фактичне навантаження на одиночну вісь складало - 12,44т при допустимому - 11т, що підтверджується долученою до матеріалів справи копією талона про зважування № 09471 від 02.07.2020.

Як зазначено у товарно-транспортній накладній №1 від 02.07.2020 (копію якої також долучено до матеріалів справи) перевезення вантажу, а саме: покрив для печериць, здійснювалося ПП "Патмос" за маршрутом: с. Оженин Рівненська обл. - м. Волноваха.

За результатами перевірки складено: довідку про результати здійснення габаритно-вагового контролю №048188 від 02.07.2020, якою зафіксовано результати вагового контролю навантаження на осі, тонн: 1) 5,98, 2) 12,44, 3) 6,08, 4) 6,12, 5) 6,34, повна маса транспортного засобу 36,96 тонн; акт про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів №024678 від 02.07.2020; акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом № 238130 від 02.07.2020, яким зафіксоване порушення вимог Закону України "Про автомобільний транспорт", пункту 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306, а саме при наданні послуг з перевезення вантажу ТТН №1 від 02.07.2020 встановлено перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм на 13,09% та здійснення перевезення за відсутності відповідного дозволу (на підставі зазначеного акта також було винесено припис від 11.08.2020 №0420461).

На підставі вказаних документів посадовими особами Укртрансбезпеки здійснено розрахунок плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування №024678 від 02.07.2020 та нараховано Приватному підприємству "Патмос" плату за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні - у розмірі 873,99 євро, що еквівалентно 26217,16 грн (курс НБУ станом на 02.07.2020 за 1 євро = 29,9971).

При цьому, у розрахунку зазначено відстань, яку взято при визначенні розміру плати 1079 км, маршрут: с. Оженин Рівненська обл. - м. Волноваха.

Водієм зазначеного транспортного засобу акт про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів №024678 від 02.07.2020 та акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом №238130 від 02.07.2020 підписано без заперечень.

Окрім того, останнім отримано другі примірники зазначених документів, а також довідки про результати здійснення габаритно-вагового контролю №048188 від 02.07.2020 і розрахунку плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування №024678 від 02.07.2020.

Не погоджуючись із визначеним посадовими особами Укртрансбезпеки розміру плати, вказаної у Розрахунку плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування №024678 від 02.07.2020, Приватне підприємство "Патмос" звернулося із адміністративним позовом до Київського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки про визнання протиправними та скасування розрахунку плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування.

Ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 06.08.2020 у справі №500/1995/20 відмовлено у відкритті провадження у справі за позовом ПП "Патмос" на підставі п.1 ч.1 ст.170 КАС України, оскільки такі вимоги не підлягають розгляду як в порядку адміністративного судочинства, так і взагалі не підлягають судовому розгляду. При цьому, судом також зазначено, що розрахунок сам по собі не створює для позивача додаткових обов`язків, а є лише письмовим документом (засобом) доказування, на підставі якого може мати місце стягнення у судовому порядку задокументованих у ньому сум збитків; належність, допустимість та достовірність даного доказу (розрахунку) може бути перевірена судом під час розгляду спору про стягнення таких збитків.

Київське міжрегіональне управління Укртрансбезпеки зверталося до відповідача з листом №61973/18/24-20 від 17.08.2020, в якому повідомило останнього про нараховану відповідно до розрахунку від 02.07.2020 за №024678 під час здійснення рейдової перевірки (габаритно-вагового контролю транспортного засобу) плату за проїзд та наголосило на тому, що у разі несплати нарахованих коштів за проїзд у добровільному порядку, зазначену у розрахунку суму буде стягнуто в примусовому порядку.

Оскільки відповідач зазначені кошти у добровільному порядку не сплатив, позивач звернувся із даним позовом до господарського суду.

Оцінивши зібрані у справу докази та дослідивши норми чинного законодавства, що регулюють розглядувані правовідносини, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення, виходячи з такого.

Частиною 2 статті 29 Закону України "Про дорожній рух" передбачено, що з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Статтею 33 Закону України "Про автомобільні дороги" передбачено, що рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Згідно з п. 4 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №30 від 18.01.2001, рух великовагових та великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні (далі - дозвіл), виданим перевізникові уповноваженим підрозділом Національної поліції, або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів.

Процедура здійснення габаритно-вагового контролю регламентується Порядком здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України №879 від 27.06.2007 (в редакції чинній станом на дату виникнення правовідносин, далі Порядок №879).

Згідно з пп.3 п.2 Порядку №879 великовагові та великогабаритні транспортні засоби - транспортні засоби, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні навантаження на вісь (осі) та загальна маса або габарити яких перевищують один з параметрів, що зазначені у пункті 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. № 1306. При цьому транспортний засіб не може вважатися великоваговим та/або великогабаритним, якщо його параметри не перевищують нормативи більш як на 2 відсотки.

У відповідності до пп. 4 п. 2 вказаного Порядку - контроль за проїздом великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, який включає перевірку відповідності габаритно-вагових параметрів таких транспортних засобів установленим законодавством параметрам і нормам, наявності дозволу на рух за визначеними маршрутами, а також дотримання визначених у дозволі умов та режиму руху транспортних засобів.

Пунктом 3 Порядку габаритно-вагового контролю визначено, що габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами та уповноваженими підрозділами Національної поліції.

Пунктом 22.5 Правил дорожнього руху (в редакції чинній станом на дату виникнення правовідносин) передбачено, що за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м (для сільськогосподарської техніки, яка рухається за межами населених пунктів, дорогами сіл, селищ, міст районного значення, - 3,75 м), за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м. Осі слід вважати здвоєними або строєними, якщо відстань між ними (суміжними) не перевищує 2,5 м.

Рух транспортних засобів та їх составів з навантаженням на одиночну вісь понад 11 т, здвоєні осі - понад 16 т, строєні осі - понад 22 т або фактичною масою понад 40 т (для контейнеровозів - навантаження на одиночну вісь - понад 11 т, здвоєні осі - понад 18 т, строєні осі - понад 24 т або фактичною масою понад 44 т, а на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - понад 46 т) у разі перевезення подільних вантажів автомобільними дорогами забороняється.

Відповідно до пункту 21 Порядку № 879 у разі виявлення факту перевищення хоча б одного вагового та/або габаритного нормативного параметра більш як на 2 відсотки подальший рух транспортного засобу забороняється до внесення плати за його проїзд автомобільними дорогами загального користування (далі - плата за проїзд). Плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, що рухався без відповідного дозволу, здійснюється у подвійному розмірі за пройдену частину маршруту по території України. Довідка про здійснення габаритно-вагового контролю та/або сертифікат зважування, або документ щодо внесення плати за проїзд є чинними протягом усього маршруту.

Власник великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу або уповноважена ним особа має право привести габаритно-вагові параметри транспортного засобу у відповідність з установленими нормативами шляхом часткового розвантаження, перевантаження на інший транспортний засіб або у будь-який інший спосіб (п.23 Порядку).

Після приведення габаритно-вагових параметрів транспортного засобу у відповідність з установленими нормативами і внесення плати за проїзд такий засіб спрямовується для здійснення повторного габаритно-вагового контролю. Якщо під час здійснення повторного габаритно-вагового контролю фактів перевищення габаритно-вагових параметрів не виявлено, транспортний засіб може продовжити подальший рух (п.24 Порядку).

Пунктом 26 Порядку №879 передбачено, що кошти, стягнені за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів, спрямовуються в установленому порядку до державного бюджету.

Плата за проїзд автомобільними дорогами загального користування справляється з транспортних засобів вітчизняних та іноземних власників, у тому числі тих, що визначені у статті 5 Закону України "Про єдиний збір, який справляється у пунктах пропуску через державний кордон України", справляється у разі виявлення факту перевищення їх фактичних параметрів над параметрами, які враховувалися під час встановлення розміру єдиного збору в пунктах пропуску через державний кордон, де відсутні вагові комплекси, та з транспортних засобів, які виїжджають за межі України і на які в установленому порядку не отримано дозвіл на рух або не внесено плату за проїзд. Плата за проїзд справляється в національній валюті за офіційним курсом гривні, встановленим Національним банком на день проведення розрахунку (ч.1 ст.27 Порядку №879).

Відповідно до пункту 28 Порядку №879 плата за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу вноситься перевізником за затвердженими ставками виходячи з вагових та/або габаритних параметрів транспортного засобу, протяжності маршруту, кількості перевезень.

Згідно з положеннями п.30 Порядку плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу справляється за встановленими ставками залежно від маси такого транспортного засобу, навантаження на вісь (осі), габаритів та протяжності маршруту за формулою: П = (Рзм + Рнв + Рг) х В, де П - розмір плати за проїзд; Рзм - розмір плати за перевищення загальної маси транспортного засобу за 1 кілометр проїзду; Рнв - розмір плати за перевищення навантаження на вісь (осі) (за одиничну + за здвоєну + за строєну) транспортного засобу за 1 кілометр проїзду; Рг - розмір плати за перевищення габаритів (за висоту + за ширину + за довжину) транспортного засобу за 1 кілометр проїзду; В - відстань перевезення, кілометрів. Осі вважаються здвоєними або строєними, якщо відстань між зближеними (суміжними) осями не перевищує 2,5 метра.

При визначенні розміру плати за проїзд транспортних засобів з осьовим сполученням більше трьох береться до рахунку схема, що спричиняє більші руйнування доріг з комбінацій одно-, двох- та трьохосьових сполучень, а найбільша сума навантаження на суміжні осі припадає на максимальну колісну формулу. Для строєних осей з одиночними шинами плата за перевищення допустимих навантажень на вісь (осі) збільшується у два рази (п.31 Порядку №879).

Відповідно до пункту 31-1 Порядку №879 (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) якщо рух здійснюється без відповідного дозволу або внесення плати за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, така плата визначається за пройдену частину маршруту по території України або за частину, яку перевізник має намір проїхати, у разі перевищення нормативу хоча б одного вагового або габаритного параметру: до 10 відсотків - у подвійному розмірі; на 10-40 відсотків - у потрійному розмірі; більше як на 40 відсотків - у п`ятикратному розмірі. У разі перевищення кількох нормативів вагових або габаритних параметрів плата за проїзд визначається виходячи з параметру з найбільшим перевищенням. Перевізник зобов`язаний протягом 30 календарних днів з моменту визначення плати внести її та повідомити про це відповідний територіальний орган Укртрансбезпеки.

Таким чином, із системного аналізу вищенаведених законодавчих приписів вбачається, що у разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення - дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів; у разі ж якщо рух здійснюється без відповідно дозволу або внесення плати за проїзд, така плата визначається за пройдену частину маршруту по території України або за частину, яку перевізник має намір проїхати.

Отже, у разі перевищення нормативу хоча б одного вагового або габаритного параметру плату за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу має вносити саме перевізник.

У розділі 1 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 за № 128/2568 визначено, що перевізником є фізична або юридична особа суб`єкт господарювання, що надає послуги з перевезень вантажів чи здійснює за власний кошт перевезення вантажів автомобільними транспортними засобами.

Як свідчать матеріали справи, перевезення вантажу відповідачем на транспортному засобі 02.07.2020 здійснювалось із порушенням вимог Закону України "Про автомобільний транспорт", пункту 22.5 Правил дорожнього руху, з перевищенням нормативно вагових параметрів - перевищенням навантаження на одиночну вісь транспортного засобу 12,44 т, при нормативно визначених 11 тонн, і без відповідного дозволу або внесення плати за проїзд.

За своєю правовою природою плата за проїзд великоваговим транспортним засобом є не штрафною санкцією, а сумою відшкодування матеріальних збитків державі внаслідок руйнування автомобільних доріг загального користування (аналогічна правова позиція викладена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 06.06.2018 у справі №820/1203/17 та від 12.02.2020 у справі № 926/16/19).

Судом встановлено, що розмір плати за проїзд визначено позивачем відповідно до вимог зазначених вище норм Порядку №879 (п.п. 30, 31-1), однак цих коштів відповідач у встановлений строк не сплатив, отже, вказана сума набула статусу заборгованості перед Державним бюджетом України.

Частинами 1, 2 статті 13 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Частиною 1 ст.77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Частинами 2, 3 ст.80 ГПК України передбачено, що позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Відповідно до ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Поданими позивачем доказами підтверджено, що перевезення вантажу відповідачем 02.07.2020 здійснювалось з перевищенням транспортним засобом нормативно вагових параметрів і без відповідного дозволу або внесення плати за проїзд.

Разом з тим, відповідачем не було надано жодних доказів на спростування факту перевищення нормативно-вагових параметрів транспортним засобом, який перебуває в його користуванні, як і не подано інших доказів, які б спростовували викладені у позовній заяві обставини.

Слід також зазначити, що пунктами 37, 41 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 №879, визначено, що учасники відносин у сфері габаритно-вагового контролю несуть відповідальність згідно із законодавством, а дії або бездіяльність учасників відносин у сфері габаритно-вагового контролю можуть бути оскаржені в установленому порядку (аналогічного висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.02.2020 у справі № 926/16/19).

Заперечення відповідача, викладені у відзиві на позов, стосуються можливих порушень зі сторони позивача щодо фіксування правопорушення та нарахування розміру стягуваної суми збитків (плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні).

Поряд з цим, доказів оскарження в установленому порядку дій позивача щодо фіксування правопорушення та нарахування стягуваної суми збитків (чи визнання протиправними, незаконними таких в судовому порядку) відповідачем не подано, а матеріали справи не містять.

Питання дотримання процедури зважування, як і наявності чи відсутності відповідної Методики зважування транспортного засобу для підтвердження встановлення точного показника навантаження на кожну з осей транспортного засобу з відповідним вантажем (сипучим, подільним), не є предметом дослідження у даній справі.

Підставою для нарахування відповідної плати за проїзд автомобільними дорогами транспортним засобом є акт про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів №024678 від 02.07.2020, проте в матеріалах справи відсутні докази його оскарження чи скасування (чи визнання протиправними та незаконними дій по складанню відповідних документів за результатами проведеної перевірки 02.07.2020), у зв`язку з чим підстави для висновку про порушення процедури зважування у суду відсутні.

Враховуючи вищенаведене, та оскільки відповідач викладені у позовній заяві обставини у встановленому порядку, шляхом подання належних та допустимих доказів, не спростував, як і не подав суду доказів погашення заявленої до стягнення заборгованості станом на дату розгляду справи, а тому позовні вимоги Державної служби України з безпеки на транспорті про стягнення з Приватного підприємства "Патмос" 26 217,16 грн плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, підлягають до задоволення як підтверджені матеріалами справи та не спростовані у встановленому порядку відповідачем.

Судові витрати.

Згідно зі ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору в сумі 2 481 грн 00 коп. у зв`язку із задоволенням позову покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 73-79, 86, 129, 202, 232, 233, 236-238, 240, 247, 248 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Патмос" (вул. Тиха, 1, с. Котів, Бережанський район, Тернопільська область, код 40756025) в дохід Державного бюджету України (одержувач: ГУК у м.Києві/Шевченк.р-н/22160100, код ЄДРПОУ: 37993783, номер рахунку (IBAN) UA 178999980313141216000026011, банк отримувача казначейство України (ЕАП), призначення платежу: 22160100; плата за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні) - 26 217 (двадцять шість тисяч двісті сімнадцять) грн 16 коп. плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших сомохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні.

3. Стягнути з Приватного підприємства "Патмос" (вул. Тиха, 1, с. Котів, Бережанський район, Тернопільська область, код 40756025) на користь Державної служби України з безпеки на транспорті (проспект Перемоги, 14, м. Київ, 01135, ідентифікаційний код 39816845) - 2 481 (дві тисячі чотириста вісімдесят одну) грн 00 коп. в повернення сплаченого судового збору.

Видати накази після набрання судовим рішенням законної сили.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, в порядку та строки встановлені ст.ст. 256-257 ГПК України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі ухвалення рішення за відсутності учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст складено та підписано 02.05.2023.

Суддя Н.М. Бурда