Рішення

від 03.05.2023 по справі 922/809/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" травня 2023 р.м. ХарківСправа № 922/809/23

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Калініченко Н.В.

без повідомлення (виклику) учасників справи

розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження справу

за позовом Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Харківміськгаз», місто Харків, доВиробничого кооперативу «Керамзит» з виготовлення керамзиту, місто Харків, простягнення коштів, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Харківміськгаз», звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача, Виробничого кооперативу «Керамзит» з виготовлення керамзиту, про стягнення коштів у розмірі 89092,70 грн., з них: 73948,44 грн. основного боргу за послуги розподілу природного газу за період з липня 2022 року по грудень 2022 року, 11 497,46 грн. пені, 689,85 грн. - 3% річних, 2 956,95 грн. інфляційних втрат.

06 березня 2023 року, ухвалою господарського суду Харківської області, прийнято позовну заяву Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Харківміськгаз» до розгляду та відкрито позовне провадження у справі № 922/809/23. Розгляд справи № 922/809/23 вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами. Відповідачеві, згідно статті 251 Господарського процесуального кодексу України, встановлено строк п`ятнадцять днів з дня вручення цієї ухвали для подання відзиву на позов. 22 березня 2023 року, ухвалою господарського суду Харківської області, долучено до матеріалів справи № 922/809/23 відзив (вх. № 6599) на позовну заяву. Надано відповідачу, Виробничому кооперативу «Керамзит» з виготовлення керамзиту, строкдо 28 березня 2023 року (включно) для скерування позивачу, Акціонерному товариству «Оператор газорозподільної системи «Харківміськгаз», примірника відзиву та доданих до нього документів, а докази скерування представити суду до 31 березня 2023 року (включно). Вирішено, що питання про прийняття до розглядувідзиву буде вирішено після усунення обставин, які послугували підставою для постановлення даної ухвали суду. 29 березня 2023 року, ухвалою господарського суду Харківської області, прийнято до розгляду відзив (вх. № 6599 від 17 березня 2023 року) на позовну заяву. Суд констатує про те, що відповідач скористався своїм правом на подання відзиву на позовну заяву.

Згідностатті 248 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. Відповідно до частини 1статті 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. Згідно частини 2статті 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Відповідно достатті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободвід 04 листопада 1950 року, яка ратифікована Україною 17 липня 1997 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі "Смірнова проти України"). Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про вчинення усіх необхідних дій для розгляду справи та про достатність у матеріалах справи документальних доказів для вирішення спору по суті.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються заявлені позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарським судом встановлено наступне.

Як зазначено у позовній заяві, АТ «Харківміськгаз» здійснює діяльність з розподілу природного газу на підставі Кодексу газорозподільних систем, затвердженого Постановою Національної комісії, що здійснює державне у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 № 2494 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 06 листопада 2015 року за № 1379/27824. Відповідно до пунктів 1, 2 гл. 1 р. VІ Кодексу газорозподільних систем суб`єкти ринку природного газу (у тому числі споживачі), які в установленому законодавством порядку підключені до газорозподільних систем, мають право на отримання/передачу природного газу зазначеними газорозподільними системами за умови дотримання ними вимог цього Кодексу та укладення договору розподілу природного газу. Доступ споживачів, у тому числі побутових споживачів, до ГРМ для споживання природного газу надається за умови та на підставі укладеного між споживачем та Оператором ГРМ (до ГРМ якого підключений об`єкт споживача) договору розподілу природного газу, що укладається за формою Типового договору розподілу природного газу, затвердженого постановою НКРЕКП, від 30.09.2015 № 2498 (далі - Типовий договір розподілу природного газу), в порядку, визначеному цим розділом. Відповідно до пунктів 3, 4, 5 гл. 3 р. VІ Кодексу ГРМ договір розподілу природного газу є публічним та укладається з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 ЦК України за формою Типового договору розподілу природного газу. Договір розподілу природного газу між Оператором ГРМ та споживачем укладається шляхом підписання заяви-приєднання споживача до умов договору розподілу природного газу, що відповідає Типовому договору розподілу природного газу, розміщеному на офіційному веб-сайті Регулятора та Оператора ГРМ та/або в друкованих виданнях, що публікуються на території його ліцензованої діяльності з розподілу газу, і не потребує двостороннього підписання сторонами письмової форми договору. Фактом приєднання споживача до умов договору розподілу природного газу (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які засвідчують його бажання укласти договір розподілу природного газу, зокрема повернення підписаної заяви-приєднання, сплата рахунка Оператора ГРМ та/або документально підтверджене споживання природного газу (п 7 гл. З р. VI Кодексу ГРМ.). Відповідно до п. 1.3 Типового договору розподілу природного газу фактом приєднання Споживача до умов цього Договору (акцептування договору) є вчинення Споживачем будь-яких дій, які засвідчують його бажання укласти Договір, зокрема, надання підписаної Споживачем заяви-приєднання за формою, наведеною у додатку 2 (для споживачів, що не є побутовими) до цього Договору та/або сплата рахунка Оператора ГРМ, та/або документально підтверджене споживання природного газу.

Як зазначено у позові, між позивачем (Оператор ГРМ) та відповідачем було укладено договір розподілу природного газу (надалі «Договір»), що відповідає Типовому договору розподілу природного газу, шляхом підписання заяви-приєднання № 094206І55KAP016 від 01 січня 2016 року з додатком 4 «Розрахунок втрат і витрат природного газу. Перелік точок комерційного обліку споживача» (надалі «Заява-приєднання»). У відповідності до п. 2.1. Договору, з урахуванням додатку № 4 до Заяви-приєднання, позивач зобов`язується надати відповідачу послугу з розподілу природного газу на об`єкти ВК «КЕРАМЗИТ» З ВИГОТОВЛЕННЯ КЕРАМЗИТУ за адресою: м. Харків, вул. Плиткова, 12, а останній зобов`язується прийняти зазначену послугу та сплатити її вартість у розмірі, строки та порядку, визначені цим Договором.

Відповідно до п. 1 гл. 6 р. VІ Кодексу та п. 6.3. Договору розрахунки споживача за послугу розподілу природного газу, що надається Оператором ГРМ за договором розподілу природного газу, здійснюються виходячи з величини річної замовленої потужності об`єкта (об`єктів) споживача та оплачуються споживачем рівномірними частками протягом календарного року. Місячна вартість послуги розподілу природного газу визначається як добуток 1/12 річної замовленої потужності об`єкта (об`єктів) споживача на тариф, встановлений Регулятором для відповідного Оператора ГРМ із розрахунку місячної вартості одного кубічного метра замовленої потужності. Відповідно до п. 2 гл. 6 р. VІ Кодексу ГРМ річна замовлена потужність (за замовчуванням) об`єкта (об`єктів) споживача на розрахунковий календарний рік визначається Оператором ГРМ виходячи з фактичного обсягу споживання природного газу цим об`єктом за газовий рік, що передував розрахунковому календарному року, який визначається відповідно до вимог цьогоКодексу, крім випадків, передбачених цією главою. Газовий рік - період часу, який розпочинається з першої газової доби жовтня поточного календарного року і триває до першої газової доби жовтня наступного календарного року (п 4 гл. 1 р. І Кодексу ГРМ). Відповідно до п. 6.1.та п. 6.2. Договору оплата вартості послуги Оператора ГРМ з розподілу природного газу здійснюється Споживачем за тарифом, встановленим Регулятором для Оператора ГРМ, що сплачується як плата за річну замовлену потужність, з урахуванням вимог Кодексу газорозподільних систем та є обов`язковим для Сторін з дати набрання чинності постановою Регулятора щодо його встановлення. Постановою НКРЕКП від 22.12.2021 № 2772 встановлено тариф на послуги розподілу природного газу для АТ «Харківміськгаз» у розмірі 0,43 грн. за 1 м. куб. на місяць (без урахування ПДВ). Згідно з п.6.4. Договору розрахунковим періодом за цим Договором є календарний місяць.

Як зазначає позивач, з урахуванням величини річної потужності на 2022 рік в обсязі 286621,97 м.куб. щомісячний обсяг послуг розподілу для відповідача визначений як 1/12 замовленої останнім річної потужності, дорівнює 23885,16 м. куб на місяць, що вбачається з акту приймання-передачі природного газу № ХРГ0070084 від 30.09.2021, підписаного двома сторонами Договору. Відповідно вартість послуги розподілу природного газу для ВК «КЕРАМЗИТ» З ВИГОТОВЛЕННЯ КЕРАМЗИТУ на місяць складає 12324,74 грн. з ПДВ (0,43 грн. за м. куб. на місяць (з ПДВ) х 23885,16 м. куб. на місяць = 10270,62 грн. + 2054,12 грн. ПДВ = 12324,74 грн.

Як вказує позивач, за час дії Договору АТ «Харківміськгаз» належним чином виконував прийняті на себе зобов`язання, надаючи послуги розподілу природного газу боржнику. Зокрема, послуги розподілу природного газу надавались відповідачу протягом 2022 року, однак останнім сплачено лише за січень та лютий 2022 року. Господарським судом Харківської області 01 серпня 2022 року у справі № 922/1146/22 за заявою позивача до відповідача про видачу судового наказу за вимогою про стягнення 49107,82 грн. за послуги розподілу природного газу за період з березня 2022 року по червень 2022 року було видано судовий наказ, яким стягнуто зазначений борг. Оскільки послуги з розподілу природного газу відповідач продовжує отримувати, заяви про розірвання договору розподілу природного газу від відповідача не надходило, останній має виконувати свій обов`язок зі сплати, однак в порушення цих зобов`язань оплати не проводяться, заборгованість зростає. Як вбачається з акту звіряння взаєморозрахунків за період з липня 2022 року по грудень 2022 року (6 місяців) від 10 січня 2023 року заборгованість відповідача дорівнює 73948,44 грн. (6 місяців * 12324,74 грн.).

Відповідно до п. 6.6. Договору оплата вартості послуги з розподілу природного газу за цим Договором здійснюється Споживачем, який не є побутовим, на умовах попередньої оплати до початку розрахункового періоду на підставі рахунка Оператора ГРМ. Остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводиться Споживачем до десятого числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акта наданих послуг та з урахуванням раніше перерахованих коштів. Оплата здійснюється виключно грошовими коштами на поточний рахунок Оператора ГРМ. Дата оплати визначається датою, на яку були зараховані кошти на рахунок Оператора ГРМ. Відповідно до п. 9 гл. 6 р. VI Кодексу та п. 6.8. Договору надання Оператором ГРМ послуги з розподілу природного газу Споживачу, що не є побутовим, має підтверджуватися підписаним між Сторонами актом наданих послуг, що оформлюється відповідно до вимог Кодексу газорозподільних систем.

Позивач зазначає, що акти наданих послуг направлялись відповідачу шляхом електронного документообороту за допомогою програмного забезпечення «M.E.Doc». Також, акти наданих послуг, рахунки на оплату, претензії про погашення заборгованості направлялись на адресу відповідача засобами поштового зв`язку. Позивач також зазначає, що у січні 2023 року звертався до господарського суду Харківської області із заявою про видачу судового наказу про стягнення з відповідача заборгованості за послуги розподілу природного газу за період з липня 2022 року по грудень 2022 року. Однак, ухвалою від 06.02.2023 господарським судом Харківської області (суддя Добреля Н.С.) було відмовлено заявнику (позивачу) у видачі судового наказу про стягнення вищевказаної заборгованості. Разом із тим, відповідач продовжує отримувати послуги з розподілу природного газу на його об`єкт за адресою: м. Харків, вул. Плиткова, 12, однак не виконує свої обов`язки щодо оплати цих послуг, не надіслав до теперішнього часу підписані зі свого богу акти наданих послуг, тому позивачем вирішено стягнути борг у позовному провадженні.

У відзиві (вх. № 6599 від 17 березня 2023 року) на позовну заяву відповідач надає своє пояснення щодо справи № 922/1146/22 по розгляду питання з видачі судового наказу, що виданий відносно заборгованості за період з березня 2022 року по червень 2022 року у розмірі 49107,82 грн. Також, відповідач зазначає, що починаючи з 04 червня 2021 року взагалі не отримує будь-яких послуг від позивача, про що свідчить відповідний Акт від 04.06.2020 року № Г-06.04-01 та відповідні фото лічильників на яких видно, що жодного кубометру газу відповідачем не споживалося з моменту складання цього Акту. Також, відповідач зазначає, що 01 березня 2022 року фактично не працює та знаходиться в стані простою, що підтверджується відповідним Наказом № 29 від 28.02.2022 року. Окремо, відповідач зазначає, що враховуючи форс-мажорні обставини, він має бути на підставі положень розділу Х Типового договору звільнений від оплати послуг природного газу. Також, відповідач зазначає, що враховуючи форс-мажорні обставини, до нього не можуть бути застосовані будь-які штрафні санкції, оскільки їх застосування в умовах дії форс-мажорних обставин є незаконним. Крім цього, відповідач вважає, що рішення Регулятора про встановлення тарифів на послуги з розподілу природного газу є не чинними через відсутність їх державної реєстрації.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд зазначає наступне.

ВІДНОСНО СТЯГНЕННЯ ОСНОВНОЇ СУМИ БОРГУ.

Стаття 11 Цивільного кодексу Українивказує, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини. Встатті 174 Господарського кодексу Українивизначено, що господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать. Згідно статей6,627 Цивільного кодексу Українисторони є вільними в укладені договору, в виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимогцивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту. Загальні положення про договір визначеністаттям 626-637 Цивільного кодексу України, а порядок укладення, зміна і розірвання договору статтями638-647,649,651-654 Цивільного кодексу України. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є обов`язковим для виконання сторонами. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Відповідно до статтей509,510 Цивільного кодексу Українизобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. Згідностатей 526-527 Цивільного кодексу Українивизначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.Стаття 599 ЦК Українипередбачає, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Відповідно достатті 610 Цивільного кодексу Українипорушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Згідностатті 612 Цивільного кодексу Україниборжник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Відповідно до частини 1статті 193 Господарського кодексу Українисуб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положенняЦивільного кодексу Україниз урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно частини 7статті 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленимиЦивільним кодексомз урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом. Відповідно достатті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Позивач є оператором газорозподільної системи. Згідно Кодексу ГРМ, оператор газорозподільної системи - суб`єкт господарювання, що на підставі ліцензії здійснює діяльність з розподілу природного газу газорозподільною системою, яка знаходиться в його власності або користуванні відповідно до законодавства та здійснює щодо неї функції оперативно-технологічного управління. Відповідно до пункту 1 розд. 3 глави VI Кодексу ГРМ споживачі, у т.ч. побутові споживачі, для здійснення ними санкціонованого відбору природного газу з ГРМ та можливості забезпечення постачання їм природного газу їх постачальниками зобов`язані укласти договір розподілу природного газу з оператором ГРМ, до газорозподільної системи якого в установленому законодавством порядку підключений їх об`єкт. Договір розподілу природного газу - правочин, укладений між оператором газорозподільної системи та споживачем (в т.ч. побутовим споживачем) відповідно до вимог кодексу, згідно з яким оператор газорозподільної системи забезпечує цілодобовий доступ об`єкта споживача до газорозподільної системи для можливості розподілу природного газу. Згідно пункту 3 глави 3 розд. VI Кодексу ГРМ договір розподілу природного газу є публічним та укладається з урахуванням статей633,634,641,642 Цивільного кодексу Українита за формою Типового договору розподілу природного газу. Відповідно до пункту 4 глави 3 розд. VI Кодексу ГРМ, договір розподілу природного газу між оператором ГРМ та споживачем укладається шляхом підписання заяви-приєднання споживача до умов договору розподілу природного газу, що відповідає типовому договору розподілу природного газу, розміщеному на офіційному веб-сайті Регулятора та оператора ГРМ та/або в друкованих виданнях, що публікуються на території ліцензованої діяльності з розподілу газу і не потребує двостороннього підписання сторонами письмової форми договору.

Як вже було зазначено вище, відповідач приєднався до умов Типового договору розподілу природного газу шляхом підписання Заяви-приєднання № 094206І55KAP016 від 01.01.2016 року. Відповідно до додатку 4 «Розрахунок втрат і витрат природного газу. Перелік точок комерційного обліку споживача» до Заяви-приєднання передбачено кількість ГСО 3 (три) одиниці, а номінальні витрати природного газу на одиницю ГС 700.000 м3/год. Позивачем, на підтвердження виконання зобов`язань за договором, було представлено акти наданих послуг: - № ХРГ82018090 від 31 липня 2022 року на суму 12324,74 грн.; - № ХРГ82020960 від 31 серпня 2022 року на суму 12324,74 грн.; - № ХРГ82023799 від 30 вересня 2022 року на суму 12324,74 грн.; - № ХРГ82026633 від 31 жовтня 2022 року на суму 12324,74 грн.; - № ХРГ82029481 від 30 листопада 2022 року на суму 12324,74 грн.; - № ХРГ82032332 від 31 грудня 2022 року на суму 12324,74 грн.

Вищезазначені акти наданих послуг надіслані відповідачу як електронними засобами, так і на поштову адресу разом з рахунком на оплату № 62013971 від 10 листопада 2022 року на суму 98406,78 грн. та рахунком на оплату № 63000615 від 13 січня 2023 року на суму 123056,26 грн.

Відповідно до п. 6.6 Договору оплата вартості послуги з розподілу природного газу за цим Договором здійснюється Споживачем, який не є побутовим, на умовах попередньої оплати до початку розрахункового періоду на підставі рахунка Оператора ГРМ. Остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводиться Споживачем до десятого числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акта наданих послуг та з урахуванням раніше перерахованих коштів.

Тобто, умовами укладеного між сторонами договору визначено, що оплата з розподілу природного газу здійснюється на умовах попередньої оплати. Крім того, п. 10глави 6 КодексуГРМ передбачено, що надання Оператором ГРМ послуги споживачу, що не є побутовим, за договором розподілу природного газу підтверджується підписаним між ними актом наданих послуг. Оператор ГРМ до п`ятого числа місяця, наступного за звітним, надсилає споживачу два примірники оригіналу акта наданих послуг за звітний період, підписані уповноваженим представником Оператором ГРМ. Споживач протягом двох днів з дня одержання акта наданих послуг зобов`язаний повернути Оператору ГРМ один примірник оригіналу акта, підписаний уповноваженим представником споживача, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта наданих послуг. У випадку відмови від підписання акта наданих послуг розбіжності підлягають урегулюванню в порядку, встановленому законодавством.

Враховуючи п. 6.6. Договору, відповідач остаточно мав розрахуватися з позивачем за актами: - № ХРГ82018090 від 31 липня 2022 року до 10.08.2022 року; - № ХРГ82020960 від 31 серпня 2022 року до 10.09.2022 року; - № ХРГ82023799 від 30 вересня 2022 року до 10.10.2022 року; - № ХРГ82026633 від 31 жовтня 2022 року до 10.11.2022 року; - № ХРГ82029481 від 30 листопада 2022 року до 10.12.2022 року; - № ХРГ82032332 від 31 грудня 2022 року до 10.01.2023 року.

Як вже було зазначено вище, позивачем було направлено відповідачу підписані зі свого боку акти наданих послуг, проте відповідачем вказані акти повернуті не були, докази мотивованої відмови від їх підписання в матеріалах справи відсутні.

Посилання відповідача на те, що рішення Регулятора про встановлення тарифів на послуги розподілу природного газу для АТ «Харківміськгаз» є нечинними через відсутність їх державної реєстрації не беруться судом до уваги, адже не входять до предмета доказування по цій справі.

Враховуючи вищенаведене та те, що в матеріалах справи відсутні докази коригування розміру величини замовленої потужності газу, а також мотивованої відмови відповідача від підписання актів наданих послуг, приймаючи до уваги відсутність доказів сплати заборгованості за надані позивачем послуги з розподілу природного газу за період з липня 2022 року по грудень 2022 року, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення заборгованості за Договором за період з липня 2022 року по грудень 2022 року є обґрунтованими, законними, підтвердженими матеріалами справи і такими, що підлягають задоволенню у повному розмірі, а саме 73948,44 грн..

Відповідно до частини 2статті 614 Цивільного кодексу Українивідсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання. Відповідно до частини 3 та 4статті 13 Господарського процесуального кодексу Україникожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій. Відповідачем не надано належних та допустимих доказів на спростування наведених вище висновків, як і не надано належним доказів на підтвердження здійснення повної оплати.

ВІДНОСНО РОЗРАХУНКУ ПЕНІ, 3% РІЧНИХ ТА ІНФЛЯЦІЙНИХ ВТРАТ.

Відповідно до п. 8.2. Договору у разі порушення споживачем, що не є побутовим, строків оплати за цим Договором він сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу. Нарахування пені здійснюється починаючи з першого робочого дня наступного за останнім днем граничного строку здійснення оплати за цим Договором.

Позивачем заявлено до стягнення пеню у розмірі 11497,46 грн., 3% річних 689,85 грн., інфляційні втрати у розмірі 2 956,95 грн.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 26 січня 2022 року по справі № 910/18557/20 зазначено наступне: «Визначаючи розмір заборгованості відповідача, суд зобов`язаний належним чином дослідити подані стороною докази (зроблений позивачем розрахунок заборгованості, інфляційних втрат та трьох процентів річних), перевірити їх, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а в разі незгоди з ними повністю бо частково - зазначити правові аргументи на їх спростування та навести в рішенні свій розрахунок - це процесуальний обов`язок суду».

Перевіривши розрахунок пені суд зазначає, що він здійснений частково невірно, а саме позивачем визначено за актом: - № ХРГ82018090 від 31 липня 2022 року на суму 12324,74 грн. період нарахування з 11.08.2022 16.02.2023, однак відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано. В періоді з 11.08.2022 16.02.2023 6 місяців та 6 днів, що виходить за межі граничного строку, що передбачений ч. 6 ст. 232 ГК України. У зв`язку з цим, правильною сумою нарахування пені - 3 106,50 грн., проти 3 207,81 грн., що визначена позивачем.; за актом - № ХРГ82020960 від 31 серпня 2022 року на суму 12324,74 грн. період нарахування з 11.09.2022 16.02.2023, однак відповідно до п. 8.2. Договору нарахування пені здійснюється починаючи з першого робочого дня наступного за останнім днем граничного строку здійснення оплати за цим Договором. 11.09.2022 є вихідним днем (неділя), а отже нарахування починається з наступного робочого дня 12.09.2022 (понеділок). У зв`язку з цим, початковим періодом є 12.09.2022 по 16.02.2023, а правильною сумою нарахування пені 2 667,55 грн., проти 2 684,43 грн., що визначена позивачем.; за актом - № ХРГ82029481 від 30 листопада 2022 року на суму 12324,74 грн. період нарахування з 11.12.2022 16.02.2023, однак відповідно до п. 8.2. Договору нарахування пені здійснюється починаючи з першого робочого дня наступного за останнім днем граничного строку здійснення оплати за цим Договором. 11.12.2022 є вихідним днем (неділя), а отже нарахування починається з наступного робочого дня 12.12.2022 (понеділок). У зв`язку з цим, початковим періодом є 12.12.2022 по 16.02.2023, а правильною сумою нарахування пені 1 131,17 грн., проти 1 148,06 грн., що визначена позивачем. За актами № ХРГ82023799 від 30 вересня 2022 року на суму 12324,74 грн., № ХРГ82026633 від 31 жовтня 2022 року на суму 12324,74 грн., № ХРГ82032332 від 31 грудня 2022 року на суму 12324,74 грн. сума нарахувань пені є вірною.

Таким чином, правильна сума нарахованої пені за вищезазначеними актами є 11 362,38 грн., проти 11497,46 грн., що визначена позивачем.

Щодо нарахування 3% річних, суд зазначає, що позивачем він також здійснений частково невірно. Так, за актом № ХРГ82020960 від 31 серпня 2022 року на суму 12324,74 грн. визначено період нарахування з 11.09.2022 по 16.02.2023. Водночас, 10.09.2022 (кінцевий строк виконання зобов`язання) є вихідним днем (суботою), а отже відповідно до ч. 5 ст. 254 ЦК України, виконання зобов`язання переноситься на робочий день, тобто на 12.09.2022. У зв`язку з цим, початковим періодом є 13.09.2022 по 16.02.2023, а правильною сумою нарахування 3% річних 159,04 грн., проти 161,07 грн., що визначена позивачем. Аналогічно і з актом № ХРГ82029481 від 30 листопада 2022 року на суму 12324,74 грн., а саме визначено період нарахування з 11.12.2022 по 16.02.2023. Водночас, 10.12.2022 (кінцевий строк виконання зобов`язання) є вихідним днем (суботою), а отже відповідно до ч. 5 ст. 254 ЦК України, виконання зобов`язання переноситься на робочий день, тобто на 12.12.2022. У зв`язку з цим, початковим періодом є 13.12.2022 по 16.02.2023, а правильною сумою нарахування 3% річних 66,86 грн., проти 68,88 грн., що визначена позивачем. За актами № ХРГ82018090 від 31 липня 2022 року на суму 12324,74 грн., № ХРГ82023799 від 30 вересня 2022 року на суму 12324,74 грн., № ХРГ82026633 від 31 жовтня 2022 року на суму 12324,74 грн., № ХРГ82032332 від 31 грудня 2022 року на суму 12324,74 грн. сума нарахувань 3% річних є вірною.

Таким чином, правильна сума нарахованої 3% річних за вищезазначеними актами є 685,80 грн., проти 689,85 грн., що визначена позивачем.

Нарахування інфляційних втрат здійснений позивачем вірно, а саме у розмірі 2 956,95 грн., що було перевірено судом.

Таким чином, підлягають задоволенню до стягнення: пеня у розмірі 11 362,38 грн., проти 11497,46 грн., 3% річних у розмірі 685,80 грн., проти 689,85 грн. та інфляційні втрати у розмірі 2 956,95 грн.

ВІДНОСНО ПОСИЛАННЯ ВІДПОВІДАЧА НА СУДОВУ СПРАВУ № 922/1146/22.

01 серпня 2022 року, господарським судом Харківської області, було видано судовий наказ по справі № 922/1146/22 про стягнення заборгованості у розмірі 49 107,82 грн., який виник на підставі письмового договору розподілу природного газу, шляхом підписання заяви приєднання № 094206155КАР016 від 01.01.2016 року (суддя Трофімов І.В.). Як вбачається із заяви про видачу судового наказу, що долучена до матеріалів справи, заборгованість за наказом № 922/1146/22 стосується періоду з березня 2022 року по червень 2022 року.

Отже, видача судового наказу по справі № 922/1146/22 за Договором немає відношення до справи № 922/809/23, де предметом позову є заборгованість з липня 2022 року по грудень 2022 року.

ВІДНОСНО ЗАПЕРЕЧЕНЬ ВІДПОВІДАЧА СТОСОВНО ПРИПИНЕННЯ НАДАННЯ ПОСЛУГ ПОЗИВАЧЕМ.

В даному випадку матеріали справи не містять доказів припинення газопостачання чи відключення останнього від системи газоспоживання. Крім того, матеріали справи не містять доказів проведення коригування величин замовленої річної потужності на 2022 рік на об`єкті відповідача щодо зменшення замовленої потужності.

Також, суд зауважує, що відповідно до пункту 6.1. Договору, оплата вартості послуги оператора ГРМ з розподілу природного газу здійснюється споживачем за тарифом, встановленим регулятором для оператора ГРМ, що сплачується як плата за річну замовлену потужність з урахуванням вимог Кодексу газорозподільних систем. Згідно пункту 6.3. Договору визначено, що величина річної замовленої потужності об`єкта споживача на розрахунковий календарний рік визначається відповідно до Кодексу ГРМ. Споживач, що не є побутовим, оплачує замовнику потужність виходячи з наявних об`єктів, зазначених в заяві-приєднанні, що є додатком до договору розподілу природного газу. Таким чином, умовами договору передбачено, що оплата вартості послуги оператора ГРМ з розподілу природного газу здійснюється споживачем за річну замовлену потужність з урахуванням вимог Кодексу газорозподільних систем. В той час, як умовами Договору не передбачено оплати за фактично розподілений газ. Крім того, як вже було зазначено вище, в матеріалах справи відсутні докази погодження з позивачем зменшення замовленої потужності природного газу за 2022 рік.

Таким чином, з урахуванням положень Договору та вимог Кодексу газорозподільних систем, відповідачем має здійснюватись оплата за річну замовлену потужність та можливість здійснення оплати за фактично розподілений газ не передбачено.

В свою чергу суд також наголошує, що п. 9 глави 6 розділу VI Кодексу ГРМ передбачено, що припинення або обмеження розподілу (споживання) природного газу не звільняє споживача від зобов`язання оплати вартості послуг за договором розподілу природного газу, крім випадків, передбачених цим пунктом, у тому числі розірвання цього договору або внесення змін до заяви-приєднання, що є додатком до договору розподілу природного газу, та вилучення об`єкта споживача.

В даному випадку, як вже було зазначено вище, матеріали справи не містять ані мотивованої відмови відповідача від підписання актів наданих послуг за період з липня 2022 року по грудень 2022 року, ані заявки щодо коригування замовленої потужності на 2022 рік, також відсутні докази розірвання чи припинення договору.

ВІДНОСНО ПОСИЛАНЬ ВІДПОВІДАЧА НА ФОРС-МАЖОРНІ ОБСТАВИНИ, СПРИЧИНЕНІ ВІЙСЬКОВОЮ АГРЕСІЄЮ РФ ТА ВІДПОВІДНО ВІЙСЬКОВИМ СТАНОМ, А ТАКОЖ ВВЕДЕНЯМ ПРОСТОЮ НА ПІДПРИЄМСТВІ.

28 лютого 2022 року ТПП повідомила, що на підставі ст.ст.14,14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» від 02.12.1997 № 671/97-ВРта інших документів вона засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) військову агресію російської федерації проти України, що стало підставою для введення воєнного стану із 05:30 ранку 24.02.2022 строком на 30 діб відповідно доУказу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні». Для засвідчення форс-мажорних обставин ТПП підтверджує, що зазначені обставини з 24.02.2022 до їх офіційного закінчення є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності.

Одночасно сторона, яка посилається на форс-мажорні обставини, повинна надати докази причинно-наслідкового зв`язку між обставиною (подією) і неможливістю виконання стороною своїх конкретних зобов`язань. Відповідно до п. 10.3 Договору сторони зобов`язані негайно повідомити про форс-мажорні обставини та протягом 14 днів з дня їх виникнення надати підтвердні документи щодо їх настання відповідно до законодавства.

Таким чином, умовами договору передбачено порядок повідомлення сторонами про настання форс-мажорних обставин.

В свою чергу в матеріалах справи відсутні докази виконання обов`язку, визначено п. 10.3 Договору відповідачем. Отже, за відсутності в матеріалах справи доказів письмового повідомлення відповідача про настання вищезгаданих обставин, посилання на такі обставини є необґрунтованими. Будь-яких інших доказів, які б підтверджували об`єктивні обставини, які стали підставою не виконання зобов`язання за спірним договором відповідачем також надано не було. Одночасно судом береться до уваги, що сторона, яка посилається на форс-мажорні обставини, повинна надати докази причинно-наслідкового зв`язку між обставиною (подією) і неможливістю виконання стороною своїх конкретних зобов`язань.

Так, у постанові Верховного Суду від 30.11.2021 у справі № 913/785/17 визначено, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання. В постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.01.2022 у справі № 904/3886/21 зазначено: «Форс-мажорні обставини не мають преюдиціального (заздалегідь встановленого) характеру. При їх виникненні сторона, яка посилається на дію форс-мажорних обставин, повинна це довести. Сторона, яка посилається на конкретні обставини, повинна довести те, що вони є форс-мажорними, в тому числі саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність. Те, що форс-мажорні обставини необхідно довести, не виключає того, що наявність форс-мажорних обставин може бути засвідчено відповідним компетентним органом».

Відповідач не надав доказів, які свідчать про те, як саме форс-мажорні обставини, пов`язані з введенням воєнного стану в Україні, безпосередньо вплинули на виконання ним зобов`язань за Договором. Також, в обґрунтування своїх доводів відповідачем не надано будь-яких доказів на підтвердження скрутного фінансового становища загалом, та його погіршення після введення воєнного стану. Форс-мажор повинен бути у причинному зв`язку з негативними наслідками для підприємницької діяльності. Відтак посилання відповідача на форс-мажорні обставини, як на підставу звільнення від виконання обов`язку за договором є безпідставними.

Так само, відповідачем не доведено, що введення простою наказом № 29 від 28.02.2022 року знаходиться у зв`язку із неможливістю виконання зобов`язання за Договором.

ВІДНОСНО СУПЕРЕЧЛИВОЇ ПОЗИЦІЇ ВІДПОВІДАЧА.

Окремо суд звертає увагу на суперечливість позиції відповідача. Так, на 3 аркуші у другому розділі відзиву відповідачем доводиться позиція про те, що починаючи з 04 червня 2021 року останній: «…взагалі не отримує будь-яких послуг від Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Харківміськгаз», про що свідчить відповідний акт від 04.06.2020 року № Г-06.04-01». Водночас, на 4 аркуші відзиву відповідач, посилаючись на дію форс-мажорних обставин, зазначає наступне: «Враховуючи вищенаведене, вважаєм, що такий споживач, як ВК «Кермазит» з виготовлення керамзиту на підставі положень розділу Х Типового договору має бути звільнений від оплати послуг з розподілу природного газу».

Тобто, відповідач одночасно доводить позицію про те, що він з 04 червня 2021 року не отримує послуг від відповідача, а також те, що він має бути звільнений від оплати послуг з розподілу природного газу в період з липня 2022 року по грудень 2022 року у зв`язку із поширенням на виникли правовідносини дії форс-мажорних обставин.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 квітня 2019 року по справі № 390/34/17 зазначено наступне: «Добросовісність (пункт 6статті 3 ЦК України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), базується ще на римській максимі- «non concedit venire contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них. Очевидно, що дії позивача, який уклав 24 грудня 2013 рокудодаткову угоду до договору оренди землі від 19 листопада 2007 року № 61, а згодом пред`являє позов про визнання договору оренди землі від 19 листопада 2007 року № 61 неукладеним, суперечить його попередній поведінці (укладенню додаткової угоди та отриманню плати за користування земельною ділянкою) і є недобросовісним. Договір оренди землі від 19 листопада 2007 року № 61 є укладеним після досягнення сторонами усіх істотних умов, а це відбулося 19 листопада 2007 року за життя орендодавця і за його підписом і підстав вважати спірний договір неукладним немає».

Тобто, відповідач не повинен одночасно займати позицію про те, що він не отримує послуги від позивача з 04 червня 2021 року та позицію про те, що він має бути звільнений від оплати послуг за період з липня 2022 по грудень 2022 року у зв`язку із дією форс-мажорних обставин. Означені події виключають одна одну.

Таким чином, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Здійснюючи розподіл судових витрат за наслідками розгляду справи, враховуючи вимогистатті 129 ГПК України, а також висновки суду про часткове задоволення позову, судові витрати, понесені позивачем, покладаються на відповідача пропорційно задоволеним вимогам.

У відповідності до частини 1статті 13 Господарського процесуального кодексу Українисудочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Відповідно до ч. 4 ст. 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справКонвенцію про захист прав людини і основоположних свобод1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Рішення суду як найважливіший акт правосуддя має ґрунтуватись на повному з`ясуванні того, чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у справі, якими доказами вони підтверджуються та чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин. У пункті 58 рішення Європейського суду з прав людини від 10 лютого 2010 року "Справа "Серявін та інші проти України" (заява N 4909/04) Європейський суд з прав людини наголошує, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії", № 37801/97, пункт 36, від 01 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії", № 49684/99, пункт 30, від 27 вересня 2001 року). Суд також враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

З огляду на вищевикладене, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Враховуючи викладене та керуючись статтями1-5,8, 10-12,20,41-46,73-80,86,123, п. 2 ч. 1 ст.129,232,233,236-238,240,241,247-252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Харківської області, -

ВИРІШИВ:

Позов Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Харківміськгаз» задовольнити частково.

Стягнути з Виробничого кооперативу «Керамзит» з виготовлення керамзиту (61106, місто Харків, вулиця Плиткова, будинок 12; код ЄДРПОУ: 06653200) на користь Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Харківміськгаз» (61004, місто Харків, вулиця Москалівська, будинок 57/59; код ЄДРПОУ: 03359552) суму основного боргу за послуги розподілу природного газу за період з липня 2022 року по грудень 2022 року у розмірі 73948,44 грн., пеню в розмірі 11 362,38 грн., 3% річних в розмірі 685,80 грн., інфляційні втрати у розмірі 2 956,95 грн., а також судові витрати (сплачений судовий збір) у розмірі 2 679,81 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позову відмовити

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення, відповідно до статей 256, 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням пункту 17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено "03" травня 2023 р.

СуддяН.В. Калініченко