Рішення

від 02.05.2023 по справі 927/96/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

Іменем України

02 травня 2023 року м. Чернігівсправа № 927/96/23

Господарський суд Чернігівської області у складі судді Моцьора В.В., за участю секретаря судового засідання Гринчук О.К., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження господарську справу

За позовом: Міністерства оборони України

код ЄДРПОУ 00034022, пр-т Повітрофлотський, 6, м. Київ, 03168

e-mail kabmin_doc@mil.gov.ua

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю РАС ЦЕНТР,

код ЄДРПОУ 38054199, вул. Любецька, 56, м. Чернігів, 14021

Предмет спору: про стягнення 111 000,00 грн

Представники учасників справи:

від позивача: Хатунцева І.В. (поза межами приміщення суду);

від відповідача: не прибув;

Міністерством оборони України подано позов до Товариства з обмеженою відповідальністю РАС ЦЕНТР про стягнення 111 000,00 грн пені за період з 01.09.2022 до 06.09.2022.

Дії суду щодо розгляду справи.

Разом із позовною заявою позивачем подано заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на рахунки та нерухоме майно, що належать ТОВ "РАС ЦЕНТР" і які знаходяться (обліковуються) на його балансі на території України в межах суми заявлених позовних вимог у розмірі 111 000,00 грн.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 05.01.2023 відмовлено Міністерству оборони України у задоволенні заяви про забезпечення позову у справі №927/96/23.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 05.01.2023 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, встановлено сторонам строки для подання заяв по суті.

Позивач був належним чином повідомлений про відкриття провадження у даній справі та здійснення розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №1400056040090.

Ухвали суду від 05.01.2023, направлені на адресу відповідача (вул. Малиновського, 34, оф.1, м. Чернігів, 14021), повернуті відділенням зв`язку з відміткою адресат відсутній за вказаною адресою.

Судом були вчинені дії щодо перевірки місцезнаходження відповідача шляхом перевірки даних у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань місцезнаходження юридичної особи - Товариства з обмеженою відповідальністю РАС ЦЕНТР: Україна, 14021, Чернігівська область, місто Чернігів, вул. Любецька, будинок 56.

Ухвала суду про відкриття провадження у справі, направлена на адресу відповідача, вказану в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (вул. Любецька, 56, м. Чернігів, 14021), отримана останнім 14.02.2023, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №1400056418468.

Таким чином, відповідач також був належним чином повідомлений про відкриття провадження у даній справі та здійснення розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

27.02.2023, у встановлений судом строк, від відповідача на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву від 23.01.2023, який долучено судом до матеріалів справи.

У відзиві на позовну заяву відповідач просить суд розглядати справу в судовому засіданні з викликом сторін, оскільки бажає прийняти участь в дослідженні письмових доказів по справі.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 03.03.2023 задоволено клопотання відповідача про розгляд справи з викликом сторін; ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 29.03.2023.

Сторони були належним чином повідомлені про дату, час та місце підготовчого засідання, але відповідач своїм правом участі в підготовчому засіданні 29.03.2023 не скористався, повноваженого предсавника не направив, заяв та клопотань від відповідача до суду не надходило.

Суд постановив протокольно ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 18.04.2023, про що повідомив позивача під розписку, а відповідача ухвалою від 29.03.2023, отриманою останнім 31.03.2023 (рекомендоване повідомлення №1400056236858).

18.04.2023 від відповідача надійшла заява про відкладення розгляду справи для надання часу врегулювання спору мирним шляхом.

Заява обгрунтована тим, що позивачем запропоновано відповідачу подати на розгляд проект мирової угоди, який перебдачає компенсацію Міністерству оборони України на підготовку позовної заяви та судових витрат. Відповідачем розроблено проект мирової угоди, який надіслано позивачу для погодження та доданий до даної заяви.

Суд у судовому засіданні 18.04.2023 задовольнив заяву відповідача та постановив протокольно ухвалу про відкладення розгляду справи на 02.05.2023, про що повідомив відповідача ухвалою від 18.04.2023, отриманою останнім 20.04.2023 (рекомендоване повідомлення №1400056737504).

Представник позивача у судовому засіданні 02.05.2023 повідомила про те, що проекту мирової угоди позивач не отримував, просить позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

У судовому засіданні 02.05.2023 на підставі ч. 6 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України суд проголосив вступну та резолютивну частини рішення.

Позиції учасників справи.

Позовні вимоги обґрунтовано порушенням відповідачем строків виконання зобов`язань за договором №286/3/22/294 про закупівлю для державних потреб товарів речової служби (за кошти Державного бюджету України) від 05.07.2022.

Відповідач проти позову заперечує, зазначаючи про те, що позивач не відповів на вимогу відповідача про проведення попередньої оплати в розмірі 49 % вартості товарів, передплату не здійснив, а тому сторони договору не досягли згоди по істотній умові договору порядку та формі (по передплаті) оплати, тобто договір не вступив в силу, не створює ніяких правових наслідків для сторін договору, а відповідний позов про стягнення штрафних санкцій підлягає відхиленню.

Фактичні обставини справи.

05.07.2022 між Міністерством оборони України, в особі тимчасового виконуючого обов`язки директора Департаменту державних закупівель та постачання матеріальних ресурсів Міністерства оборони України (Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «РАС ЦЕНТР» (Постачальник) укладено договір №286/3/22/294, за умовами якого (пункт 1.1., 1.2.) Постачальник зобов`язався у 2022 році поставити Замовнику товар (спальні мішки (39522540-4) (Мішок спальний темно-синього, зеленого, темно-сірого та чорного кольорів) в асортименті, комплектності, кількості, у строки (терміни), вказані у цьому Договорі, а Замовник забезпечити приймання та оплату Товару.

Відповідно до пункту 1.3 Договору номенклатура Товару, передбаченого до поставки за Договором, вимоги згідно яких виготовляється Товар, терміни виконання Договору, визначаються специфікацією:

-найменування Товару: Мішок спальний темно-синього, зеленого, темно-сірого та чорного кольорів;

- строки (терміни) постачання; загальна кількість Товару; ціна Товару: до 31.08.2022 включно 10 000 шт. на суму 18 500 000,00 грн; до 30.09.2022 40 000 шт. на суму 74 000 000,00 грн; до 31.10.2022 50 000 шт. на суму 92 500 000,00 грн; всього за рік 100 000 шт. на загальну суму 185 000 000,00 грн.

Ціна Договору становить 185 000 000,00 грн, у т.ч. ПДВ 0 грн (Платник єдиного податку ІІІ група за ставкою 2%) (за загальним фондом) (п.2.1. Договору).

Підставою для укладення Договору є постанова Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №169 (зі змінами) «Деякі питання здійснення оборонних та публічних закупівель товарів, робіт і послуг в умовах воєнного стану» (п.1.4 Договору).

Згідно з п.3.1. Договору Замовник оплачує поставлені товари за договірною ціною, встановленою сторонами.

Розрахунки за фактично поставлений Товар проводяться шляхом поетапної оплати Замовником поставлених йому партій товарів протягом 10 банківських днів після пред`явлення Постачальником рахунку на їх оплату (далі - рахунок) (п.3.2. Договору).

За умовами п.3.6. Договору за рішенням Замовника, у встановленому законодавством порядку розрахунки за товари можуть здійснюватися шляхом проведення попередньої оплати (авансу) у розмірі, шо не перевищує 50 відсотків вартості товарів за договором на строк не більше, як строк постачання, який зазначено у специфікації, за умови обгрунтування постачальником строку та розміру такої попередньої оплати.

Відповідно до пункту 4.1 Договору, товар постачається на об`єднані центри забезпечення Замовника власними силами Постачальника та за рахунок Постачальника згідно з положеннями Договору, встановленими нормами відвантаження у тарі та упаковці, яка забезпечує її збереження під час транспортування, вантажно-розвантажувальних робіт і зберігання в межах термінів, установлених діючими стандартами.

Строк (термін) поставки Товару визначений в специфікації Договору (п. 1.3).

Приймання Товару за кількістю та якістю у всіх випадках, які не врегульовані положеннями цього Договору, здійснюється Одержувачем Замовника відповідно до вимог наказу Міністерства оборони України від 19.07.2017 № 375 "Про затвердження Порядку здійснення контролю за якістю речового майна, шо постачається для потреб Збройних Сил України», Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за кількістю (затверджена постановою Державного арбітражу при Раді Міністрів СРСР від 15.06.65 № П-6) (п.4.6. Договору).

Товар постачається партіями, які формуються відповідно до рознарядки та ростовки Міністерства оборони України, які є невід`ємними частинами цього Договору (п.4.7. Договору).

Згідно з умовами п.6.3. Договору Постачальник, зокрема, зобов?язаний забезпечити поставку Товару у строки (термін), встановлені Договором; забезпечити поставку Товару у кількості та якості, що визначені пунктом 1.3 Договору.

Сторони у п.6.2.3. Договору встановили, що у разі порушення Постачальником умов Договору в частині поставки Товару, його кількості, та/або якості, та/або комплектності, та/або термінів, які визначені у Специфікації, та/або рознарядці, та/або інших умов Договору чи відмови від виконання Договору, Замовник, в односторонньому порядку у спрощений спосіб (шляхом повідомлення Постачальника листом), має право: відмовитися від подальшого приймання виконання зобов`язань Постачальником за Договором; достроково розірвати Договір, повідомивши письмово про це Постачальника.

Застосування зазначених оперативно-господарських санкцій не позбавляє Замовника права вимагати від Постачальника сплати штрафних санкцій та відшкодування збитків за неналежне виконання цього Договору.

Відповідно до пункту 7.3.2 Договору, за порушення строків виконання зобов`язання Постачальник сплачує пеню в розмірі 0,1 відсотка від вартості несвоєчасного поставленого Товару за кожну добу затримки, а за прострочення понад 30 днів з Постачальника додатково стягується штраф у розмірі 7 відсотків вказаної ціни Договору (пункт 2.1).

Відповідно до пункту 7.3.6 Договору, неустойка (пеня, штраф) за несвоєчасне постачання Товару, яка передбачена п.7.3.4 Договору нараховується за весь період прострочення.

Відповідно до п.11.1 Договору, договір набирає чинності з дати його підписання Сторонами і діє до 31.12.2022.

Згідно з п.12.1 Договору зміни і доповнення до нього вносяться тільки у письмовій формі шляхом укладання відповідних додаткових угод (крім випадків передбачених пунктом 6.2.3 Договору), які будуть додаватися до тексту цього Договору, як невід`ємні його частини.

Листом від 05.07.2022 відповідач просив позивача прийняти рішення про проведення попередньої оплати в розмірі 49% вартості товарів згідно з п.3.6. Договору в сумі 90 650 000,00 грн у строк до 10 днів після підписання договору, у зв?язку з тим, що виробничі запаси відповідача для виготовлення спальних мішків для потреб ЗСУ є мінімальними і недостатніми для виконання замовлення у вказані у договорі строки.

Рішення про проведення попередньої оплати (авансу) позивачем прийнято не було.

Листом вих. 2608 від 25.08.2022 відповідач, посилаючись на вагомі труднощі в логістиці сировини та матеріалів для виготовлення мішків, просив позивача погодити нові термініи поставки, а саме: 50 000 одиниць до 30.09.2022, 50 000 одиниць до 30.10.2022. До листа відповідачем додано лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1, яким засвідчено форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а саме військова агресія Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні».

Позивач повідомив відповідача, що для розгляду питання щодо перенесення термінів постачання за Договором через обставини непереборної сили потрібно надати документи, які відповідають умовам укладеного договору та вимогам законодаства України (лист №286/3184 від 05.09.2022).

Враховуючи, що відповідачем не виконано договірні зобов`язання та не здійснено поставку товару у встановлений Договором строк, позивачем направлено відповідачу претензію №286/3281 від 08.09.2022 з вимогою спалатити штрафні санкції за порушення строків виконання зобов?язання.

Відповідач претензію не визнав, про що повідомив позивача у відповіді на претензію вих.№294 від 04.10.2022.

Департаментом державних закупівель та постачання матеріальних ресурсів Міноборони надіслано лист від 07.09.2022 №286/8/3211 до відповідача з повідомленням про розірвання договору 07.09.2022.

У зв`язку з порушенням відповідачем строків поставки позивачем нараховано та пред`явлено до стягнення 111 000,00 грн пені за період з 01.09.2022 до 06.09.2022.

Позивач звернувся до суду за захистом свого порушеного права.

Оцінка аргументів та нормативно-правове обґрунтування.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з частинами 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується з нормами статей 525, 526 Цивільного кодексу України.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до положень статей 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір, відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Укладений між сторонами Договір, з огляду на встановлений статтею 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, є належною підставою, у розумінні статті 11 Цивільного кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов`язків, та за своєю правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частин 1, 2 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За змістом статті 663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За умовами Договору відповідач зобов`язався поставити Міністерству оборони України у 2022 році спальні мішки (39522540-4) (Мішок спальний темно-синього, зеленого, темно-сірого та чорного кольорів) у кількості 100 000 шт. на загальну суму 185 000 000,00 грн, зокрема, до 31.08.2022 включно 10 000 шт. на суму 18 500 000,00 грн; до 30.09.2022 40 000 шт. на суму 74 000 000,00 грн; до 31.10.2022 50 000 шт. на суму 92 500 000,00 грн.

Листом вих. 2608 від 25.08.2022 відповідач просив позивача погодити нові терміни поставки, а саме: 50 000 одиниць до 30.09.2022, 50 000 одиниць до 30.10.2022 через обставини непереборної сили.

Відповідно до розділу VIII Договору (п.8.1-8.6.) Сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за цим Договором у разі виникнення обставин непереборної сили, які не існували під час укладення Договору та виникли поза волею Сторін, а саме знищення в наслідок бойових дій виробничих потужностей Виконавця, партії (партій) товару тощо.

Сторона не може виконувати зобов`язання за Договором унаслідок дії обставин непереборної сили, повинна не пізніше ніж протягом п`яти робочих днів з моменту їх виникнення повідомити про це іншу Сторону у письмовій формі.

У разі не повідомлення у строк, який визначений у пункті 8.2 Договору, у письмовій формі іншої сторони про настання обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин), вона позбавляється права посилатися на ці обставини та не звільняється від відповідальності, передбаченої розділом VII Договору, навіть при наявності відповідного сертифікату, виданого Торгово-промисловою палатою України та/або регіональними Торгово-промисловими палатами України.

Доказом виникнення обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин) та строку їх дії є сертифікат, який виданий Торгово-промисловою палатою України та/або регіональними Торгово-промисловими палатами України.

Сторони можуть бути звільнені від відповідальності за часткове чи повне невиконання обов`язків за Договором, якщо доведуть, що воно було викликано неконтрольованою перешкодою, яка відбувалась поза контролем Сторін і виникло після укладення Договору та Стороною було дотримано умови п. 8.1.-8.3. даного Договору.

Невиконання або неналежне виконання Постачальником п. 8.1.-8.3. цього Договору позбавляє останнього права посилатися на обставини непереборної сили та не звільняє його від відповідальності за порушення зобов`язань.

Подовження строків (термінів) виконання зобов`язання за цим Договором у зв`язку із виникненням обставин непереборної сили можливо лише при виконанні Постачальником п. 8.1.-8.3. цього Договору.

Відповідно до ч.1 ст.617 ЦК, ч.2 ст.218 ГК та ст.14-1 Закону «Про торгово-промислові палати в Україні» форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні і невідворотні обставини за даних умов здійснення господарської діяльності, що об`єктивно унеможливлюють виконання особою зобов`язань за умовами договору, обов`язків, передбачених законодавством.

Частина 2 ст.14-1 Закону «Про торгово-промислові палати в Україні» містить невичерпний перелік обставин, що можуть бути визнані форс-мажором (обставинами непереборної сили), до яких належить у тому числі військові дії.

Форс-мажорні обставини не мають преюдиціального характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку виконання господарського зобов`язання. Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору (правові висновки наведені у постановах Верховного Суду від 15.06.2018 у справі №915/531/17, від 26.05.2020 у справі №918/289/19, від 17.12.2020 у справі №913/785/17).

Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 19.08.2022 у справі №908/2287/17 зазначив, що сертифікат торгово-промислової палати, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом про їх існування, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами (подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 14.02.2018 у справі № 926/2343/16, від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18 та від 25.11.2021 у справі № 905/55/21). Адже визнання сертифіката торгово-промислової палати беззаперечним та достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) без надання судом оцінки іншим доказам суперечить принципу змагальності сторін судового процесу».

Як вже зазначалося вище, відповідно до п.8.3 Договору доказом виникнення обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин) та строку їх дії є сертифікат, який виданий Торгово-промисловою палатою України та/або регіональними Торгово-промисловими палатами України.

Доказів надання відповідачем позивачу Сертифікату ТПП про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) матеріали справи не містять.

Відповідно до статей 42, 44 Господарського кодексу України підприємництво це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Підприємництво здійснюється на основі, зокрема, комерційного розрахунку та власного комерційного ризику.

За змістом цих правових норм у разі здійснення підприємницької діяльності особа має усвідомлювати, що така господарська діяльність здійснюється нею на власний ризик, особа має здійснювати власний комерційний розрахунок щодо наслідків здійснення відповідних дій, самостійно розраховувати ризики настання несприятливих наслідків в результаті тих чи інших її дій та самостійно приймати рішення про вчинення чи утримання від таких дій.

Виходячи з засад розумності та враховуючи здійснення підприємницької діяльності на власний ризик, відповідач, укладаючи договір №286/3/22/294 від 05.07.2022 вже на момент існування обставин непереборної сили, мав усвідомлювати можливі негативні наслідки, які можуть виникнути, пов`язані з цим. Так, відповідач міг або мав передбачити можливість існування перебоїв із постачанням сировини та матеріалів для виготовлення мішків.

Враховуючи, що відповідачем не було доведено причинно-наслідковий зв`язок між існуванням обставин непереборної сили та неможливістю виконати поставку у встановлені у Договорі строки, Міністерство оборони України не погодило внесення змін до Договору в частині строку та обсягів виконання зобов`язання з поставки продукції.

Сторони укладаючи договір погодили усі його істотні умови, в тому числі ціну, штрафні санкції, обсяги та строки поставки. Відтак відповідач, прийнявши на себе зобов`язання за договором, погодився із передбаченою ним відповідальністю за прострочення взятих на себе зобов`язань.

Заперечення відповідача щодо недосягнення між сторонами істотної умови договору щодо попередньої оплати судом відхилено, оскільки у п. 3.6 Договору передбачено право Міністерства оборони України здійснювати попередню оплату по договору, а не його обов`язок, натомість відповідно до п. 3.2 Договору прямо вказано, що розрахунки за фактично поставлений товар проводяться шляхом поетапної оплати Замовником поставлених товарів, протягом 10 банківських днів після пред`явлення Постачальником рахунку на їх оплату.

Між тим, обставини справи свідчать про те, що відповідач порушив взяті на себе договірні зобов`язання щодо поставки позивачу товару в строк, визначений за домовленістю сторін.

Стаття 610 Цивільного кодексу України передбачає, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Статтями 546, 549 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов`язань за договором можуть забезпечуватись неустойкою (штрафом, пенею). Неустойка (штраф, пеня) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредитору в разі порушення боржником зобов`язання.

Згідно зі ст.230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яка сплачується у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Частинами 4 та 6 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому співвідношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

У відповідності до ст. 1,3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

У зв`язку з несвоєчасним виконанням відповідачем обов`язку щодо поставки замовнику передбаченого укладеним між сторонами Договором товару, позивач просить суд стягнути з відповідача 111 000,00 грн пені за період з 01.09.2022 до 06.09.2022.

Пунктом 7.3.2 Договору передбачено, що за порушення строків виконання зобов`язань Постачальник сплачує пеню у розмірі 0,1 % від вартості несвоєчасно поставленого товару за кожну добу затримки.

Суд, здійснивши перерахунок заявленої до стягнення пені, встановив, що розрахунок позивача за вказаний ним період прострочення є вірним.

Висновки суду.

Відповідно до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Принцип змагальності тісно пов`язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з`ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні. Змагальність є різновидом активності зацікавленої особи (сторони). Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами й активно впливати на процес з метою захисту прав і охоронюваних законом інтересів.

Частиною 3 статті 13 та частиною 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст.ст. 74, 76-79 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Обов`язок доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права.

Відповідачем не надано належних та допустимих доказів на спростування наведених вище висновків, як і не надано належних доказів на підтвердження вчасної поставки товару позивачу, у зв`язку з чим, на підставі встановлених під час розгляду справи обставин, суд вважає заявлені позивачем вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Усі інші твердження та заперечення відповідача не спростовують вищевикладених висновків суду.

Суд звертає увагу сторін, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі Конвеція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського Суду з прав людини у справі Трофимчук проти України, №4241/03, від 28.10.2010).

Розподіл судових витрат.

Статтею 129 ГПК України передбачено, що судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У зв`язку із задоволенням позову в повному обсязі сплачений позивачем судовий збір у розмірі 2481,00 грн покладається на відповідача.

Керуючись ст. 129, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю РАС ЦЕНТР (код ЄДРПОУ 38054199, вул. Любецька, 56, м. Чернігів, 14021) на користь Міністерства оборони України (код ЄДРПОУ 00034022, пр-т Повітрофлотський, 6, м. Київ, 03168) 111 000,00 грн пені та 2481,00 грн судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили у строк та в порядку, встановленому ст.241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду в строк, встановлений ст.256 Господарського процесуального кодексу України та в порядку, передбаченому ст.257 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено та підписано 03.05.2023.

Повідомити учасників справи про можливість одержання інформації по справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.

Суддя В.В. Моцьор