Ухвала

від 02.05.2023 по справі 916/3076/19

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

02 травня 2023 року

м. Київ

cправа № 916/3076/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Случ О. В. - головуючий (доповідач), Волковицька Н. О., Могил С. К.,

перевіривши матеріали касаційної скарги фізичної особи-підприємця Копійки Наталії Гайясівни

на ухвалу Південно-західного апеляційного господарського суду від 27.12.2022 (головуючий суддя Савицький Я. Ф., судді Діброва Г. І., Колоколов С. І.)

і ухвалу Південно-західного апеляційного господарського суду від 30.01.2023 (головуючий суддя Савицький Я. Ф., судді Діброва Г. І., Колоколов С. І.)

у справі № 916/3076/19

за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Шота."

до 1) фізичної особи-підприємця Копійки Наталії Гайясівни і 2) Головного управління Держгеокадастру в Одеській області

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів - 1) Одеська міська рада, 2) Департамент комунальної власності Одеської міської ради і 3) Товариство з додатковою відповідальністю "Виробниче будівельно-монтажне об`єднання "Одесбуд",

про зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

27.12.2022 ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою фізичної особи-підприємця Копійки Наталії Гайясівни на ухвалу Господарського суду Одеської області від 18.07.2022 у справі № 916/3076/19 на підставі пункту 4 частини першої статті 261 Господарського процесуального кодексу України.

30.01.2023 ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою фізичної особи-підприємця Копійки Наталії Гайясівни на ухвалу Господарського суду Одеської області від 18.07.2022 у справі № 916/3076/19 на підставі пункту 3 частини першої статті 261 Господарського процесуального кодексу України.

02.03.2023 скаржник надіслав до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу на Південно-західного апеляційного господарського суду від 27.12.2022 і від 30.01.2023 у справі № 916/3076/19.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 16.03.2023 вказану касаційну скаргу передано для розгляду колегії суддів у складі: Случ О. В. - головуючий (доповідач), Волковицька Н. О., Могил С. К.

Ухвалою Верховного Суду від 22.03.2023 касаційну скаргу залишено без руху. Надано скаржникові строк для усунення недоліків, який не може перевищувати 10 днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху.

Ухвалу про залишення касаційної скарги без руху із зазначеними вище вимогами скаржниця отримала 31.03.2023, а її адвокат Васильєв І. І. 01.04.2023, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення.

На виконання вимог вказаної ухвали скаржниця 10.04.2023 надіслала до суду заяву про поновлення строку на касаційне оскарження.

А отже посилання на те, що Верховний Суд направив ухвалу про залишення касаційної скарги без руху не на ту адресу не приймаються до уваги, оскільки адресати отримали направлені Верховним Судом поштові відправлення.

За результатами розгляду матеріалів касаційної скарги в частині оскарження ухвали Південно-західного апеляційного господарського суду від 27.12.2022, Суд зазначає таке.

Колегія суддів, розглянувши клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку на касаційне оскарження ухвали Південно-західного апеляційного господарського суду від 27.12.2022, дійшла висновку, що підстави, які наводить у клопотанні скаржник, не можуть вважитися поважними з огляду на таке.

Відповідно до статті 288 Господарського процесуального кодексу України, касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині четвертій статті 293 цього Кодексу.

Ухвала Південно-західного апеляційного господарського суду була винесена 27.12.2022, повний текст підписано у той же день, тобто останнім днем оскарження зазначеної ухвали є 16.01.2023.

Касаційну скаргу скаржник надіслав до суду касаційної інстанції лише 02.03.2023, тобто з порушенням встановленого Законом строку на касаційне оскарження зазначених.

У своєму клопотанні про поновлення строку на касаційне оскарження, скаржниця знову зазначила, що копію оскаржуваної постанови вона отримала 10.02.2023, що підтверджує Актом прийому-передачі від 10.02.2023, який додала до клопотання про поновлення строку (після усунення недоліків), де невідома особа ОСОБА_1 , зазначає, що отримав особисто копію ухвали від 27.12.2022 02.01.2023, проте передав її Копійці Н. Г. лише 10.02.2023 після отримання копії ухвали від 30.01.2023. Складений акт містить лише підписи ОСОБА_1 і Копійки Н. Г. і випискою з сайту укрпошти, з якої вбачається, що поштове відправлення за трек-номером "6511914018605" вручено особисто 02.01.2023 (яку скаржниця сама подала разом із клопотанням про усунення недоліків касаційної скарги).

З доданого Акта вбачається та як зазначає Копійка Н. Г. , що 02.01.2023 було вручено саме ухвалу від 27.12.2022.

Щодо посилань Копійки Н. Г. на можливість витребування справи для порівняння її підпису у касаційній скарзі та підпису на рекомендованих повідомленнях про вручення поштового відправлення, колегія суддів зазначає, що Верховний Суд не є експертною установою, яка може встановлювати справжність або порівнювати підпис Копійки Н. Г .

Крім того, повторне подання апеляційної скарги 25.01.2023 на ухвалу Господарського суду від 18.07.2022 безумовно свідчить про її обізнаність про ухвалу про повернення апеляційної скарги від 27.12.2022.

Також, скаржниця зазначила, що вважає, що її перебування в Республіці Болгарії, перебування її представника на військовій службі, оголошення в Україні воєнного стану, масові бомбардування енергетичної інфраструктури в Україні і постійні сирени є поважними причинами для поновлення строку на касаційне оскарження.

Проте, колегія суддів повторно звертає увагу, що Копійка Н. Г. повторно зверталася до апеляційного суду зі скаргою ще 25.01.2023, а отже у неї була змога підготувати касаційну скаргу та надіслати її до суду апеляційної інстанції.

Отже, скаржниця не надала доказів того, що зазначені вище обставини не дали їй змогу оскаржити ухвалу Південно-західного апеляційного господарського суду від 27.12.2022 в межах строку передбаченого Господарським процесуальним кодексом України.

Щодо посилань на те, що адвокат Васильєв І. І. перебуває на фронті та не зміг вчасно звернутися із касаційною скаргою не можуть бути розцінені судом як поважні причини чи непереборні обставини для поновлення строку на касаційне оскарження, оскільки такі доводи зводяться до внутрішньої організації роботи самого скаржника та його взаємовідносин з його представником.

Інші доводи і докази, додані до заяви про поновлення строку на касаційне оскарження (після усунень недоліків) також не підтверджують поважності причин пропуску Копійкою Н. Г. строку на касаційне оскарження ухвали Південно-західного апеляційного господарського суду від 27.12.2022, оскільки не можуть вважатися достеменними доказами беззаперечної неможливості отримання Копійкою Н. Г. копії оскаржуваної ухвали від 27.12.2022, а також не спростовують презумпцію добросовісного виконання працівниками пошти своїх обов`язків.

Щодо посилань на постанову Верховного Суду від 16.09.2021 у справі № 916/662/20, колегія суддів зазначає, що у цій справі копії процесуальних документів було направлено на відмінну від юридичної адреси скаржника, у той час коли в справі № 916/3076/16 процесуальні документи надсилалися за місцем реєстрації фізичної особи-підприємця Копійки Наталії Гайясівни (що не заперечує остання), а тому суд не приймає ці доводи до уваги.

Інших, нових підстав для поновлення пропущеного процесуального строку скаржниця у своїй заяві не навела.

Частиною першою статті 119 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними.

Зі змісту наведеної правової норми вбачається, що законодавець не передбачив обов`язок суду автоматично поновлювати пропущений строк за наявності відповідної заяви скаржника, оскільки в кожному випадку суд має чітко визначити, з якої саме поважної причини такий строк було пропущено та чи підлягає він поновленню. При цьому, Господарський процесуальний кодекс України не пов`язує право суду відновити пропущений строк з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку.

За змістом статті 129 Конституції України до основних засад судочинства належить, зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Верховний Суд зазначає, що статтею 129 Конституції України як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, тому самі лише обставини, пов`язані з фінансуванням та відсутність у нього коштів для сплати судового збору не можуть вважатися безумовною підставою для поновлення строку на касаційне оскарження, оскільки всі учасники рівні перед законом та мають прямий обов`язок сплатити судовий збір за перегляд судових рішень у суді касаційної інстанції.

Положеннями статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства України з 1997 року, кожному гарантовано право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у контексті Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна із сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Рябих проти Росії").

При цьому, якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності. Хоча саме національним судам, перш за все, належить виносити рішення про поновлення строку оскарження, їх свобода розсуду не є необмеженою. Суди повинні обґрунтовувати відповідне рішення. У кожному випадку національні суди повинні встановити, чи виправдовують причини поновлення строку оскарження втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів стосовно часу або підстав для поновлення строків (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Пономарьов проти України").

Можливість відновлення пропущеного процесуального строку пов`язана із наявністю саме поважних причин його пропуску. Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними та пов`язані із дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій.

Проте скаржниця у своєму клопотанні, після усунення недоліків, не навела достатніх обґрунтувань пропуску процесуального строку, які можна було б вважати непереборними та пов`язані із дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій.

Зважаючи на викладене, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що у клопотанні про поновлення строку (після усунення недоліків) не наведено достатнього обґрунтування поважності причин пропуску строку на касаційне оскарження ухвали Південно-західного апеляційного господарського суду від 27.12.2022, а також не зазначено об`єктивних непереборних обставин, що стали причиною пропуску строку, у зв`язку з чим колегія суддів визнає наведені підстави неповажними та відмовляє у його задоволенні.

Відповідно до абзацу 2 частини третьої статті 292 Господарського процесуального кодексу України якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або наведені підстави для поновлення строку на касаційне оскарження визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 4 частини першої статті 293 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 293 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на касаційне оскарження визнані судом неповажними.

Виходячи з наведеного, Верховний Суд дійшов до висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою фізичної особи-підприємця Копійки Наталії Гайясівни в частині оскарження ухвали Південно-західного апеляційного господарського суду від 27.12.2022 у справі № 916/3076/19 з наведених вище підстав.

Здійснивши перевірку матеріалів касаційної скарги в частині оскарження ухвали Південно-західного апеляційного господарського суду від 30.01.2023 у справі № 916/3076/19 Верховний Суд відмовляє у відкритті касаційного провадження і в обґрунтування цієї відмови зазначає про таке.

За змістом положень статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Наведене повністю узгоджується з правовими позиціями, сформованими Європейським судом з прав людини у справах Levages Prestations Services v. France (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) та Brualla Gomez de la Torre v. Spain (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії), згідно з якими умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.

30.01.2023 ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою фізичної особи-підприємця Копійки Наталії Гайясівни на ухвалу Господарського суду Одеської області від 18.07.2022 у справі № 916/3076/19.

Вказане судове рішення мотивоване тим, у зв`язку з відмовою у відкритті апеляційного провадження у справі ухвалою суду апеляційної інстанції від 27.12.2022, Суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо є постанова про залишення апеляційної скарги цієї ж особи без задоволення або ухвала про відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою цієї особи на це саме судове рішення (пункт 3 частини першої статті 261 Господарського процесуального кодексу України).

А отже, відмова скаржникові ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 27.12.2022 у відкритті апеляційного провадження за апеляційної скаргою фізичної особи-підприємця Копійки Наталії Гайясівни на ухвалу Господарського суду Одеської області від 18.07.2022 у справі № 916/3076/19 виключає можливість розгляду по суті його повторної касаційної скарги на те ж саме судове рішення.

Відповідно до частини першої статті 17 Господарського процесуального кодексу України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути більш суворими ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v. France" від 23.10.1996; "Brualla Gomez de la Torre v. Spain" від 19.12.1997).

Відповідно частини другої статті 293 Господарського процесуального кодексу України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

З урахуванням наведеного, суд касаційної інстанції дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою фізичної особи-підприємця Копійки Наталії Гайясівни в частині оскарження ухвали Південно-західного апеляційного господарського суду від 30.01.2023 у справі № 916/3076/19 на підставі частини другої статті 293 Господарського процесуального кодексу України у зв`язку з її необґрунтованістю, оскільки правильне застосування норм права (зокрема, пункту 3 частини першої статті 261 Господарського процесуального кодексу України) судом апеляційної інстанції є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення.

За таких обставин, керуючись статтями 234, пунктом 4 частини першої, частини другої статті 293 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою фізичної особи-підприємця Копійки Наталії Гайясівни на ухвалу Південно-західного апеляційного господарського суду від 27.12.2022 і ухвалу Південно-західного апеляційного господарського суду від 30.01.2023 у справі № 916/3076/19.

2. Матеріали касаційної скарги повернути скаржникові разом з доданими до неї додатками.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. В. Случ

Судді Н. О. Волковицька

С. К. Могил