Рішення

від 19.04.2023 по справі 357/1317/21

БІЛОЦЕРКІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 357/1317/21

Провадження № 2/357/118/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 квітня 2023 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючий суддя Цукуров В. П.,

секретар судового засідання Чайка О.В.,

за участю представника позивача адвоката Мохонько К.М., представників відповідача Рашкової В.В., Старинко А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Біла Церква Київської області за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Білоцерківський автобусний парк», третя особа ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди,

В С Т А Н О В И В :

1. Описова частина.

Короткий зміст позовних вимог.

У лютому 2021 року ОСОБА_1 (далі «Позивач») звернувся до суду з даним позовом до ТОВ «Білоцерківський автобусний парк» (далі «Відповідач»), третя особа ОСОБА_2 (далі «Третя особа») про відшкодування матеріальної шкоди.

В обґрунтування заявлених позовних вимог Позивач посилається на такі обставини.

На підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_1 , виданого 13.08.2019 року ТСЦ 3242, Позивачу належить транспортний засіб марки MERCEDES BENZ, модель 312, тип загальний автобус D, рік випуску 1999, колір білий, номер (шасі) кузова: НОМЕР_2 , реєстраційний номер НОМЕР_3 .

14.08.2019 року між Позивачем та Публічним акціонерним товариством «Білоцерківський автобусний парк», правонаступником якого є Відповідач, було укладено Договір оренди вказаного транспортного засобу, посвідчений приватним нотаріусом Білоцерківського міського нотаріального округу Київської області Дуб Н.М., зареєстрований в реєстрі за №1318 (далі «Договір»).

Відповідно до умов п. 1.1 Договору, у порядку і на умовах, визначених цим Договором, Орендодавець зобов`язується передати Орендарю у строкове платне володіння та користування, а Орендар зобов`язується прийняти у строкове платне володіння та користування, визначений у цьому Договорі (надалі іменується «автомобіль, що орендується»), і зобов`язується сплачувати Орендодавцю орендну плату.

Відповідно до п. 1.6 Договору, автомобіль, який передається в оренду за цим Договором, оглянуто до підписання та посвідчення цього Договору. Недоліків чи дефектів, які перешкоджали його використанню за призначенням на момент огляду виявлено не було.

Відповідно до п. 2.1 Договору, автомобіль, що орендується, передається з метою задоволення потреб Орендаря для використання за цільовим призначенням відповідно до його статутної діяльності, а саме - для здійснення послуг пасажирського автомобільного транспорту (послуг по обслуговуванню пасажирів автомобільним транспортом загального користування) відповідно до ліцензії Орендаря.

За умовами п. 3.1 Договору, автомобіль, що орендується, передається Орендарю протягом двох календарних днів з дня оформлення та підписання цього Договору.

Згідно з п. 4.1 Договору, строк оренди автомобіля становить один рік з 14.08.2019 року до 14.08.2020 року.

15.08.2019 року на вказаний транспортний засіб Відповідач отримав тимчасовий реєстраційний талон серії НОМЕР_4 .

20.12.2019 року під час перебування вказаного транспортного засобу в законному володінні та користуванні Відповідача, за участю цього транспортного засобу та під керуванням Третьої особи, сталася дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої транспортний засіб отримав механічні пошкодження та був поміщений на територію Ружинського ВП Бердичівського ВП ГУ НП в Житомирській області.

26.12.2019 року ухвалою слідчого судді Ружинського районного суду Житомирської області на вказаний транспортний засіб було накладено арешт.

Вироком Попільнянського районного суду Житомирської області від 20.07.2020 року у справі №291/636/20, який набрав чинності 19.08.2020 року, арешт накладений ухвалою слідчого судді Ружинського районного суду Житомирської області скасований.

03.09.2020 року на території Ружинського ВП Бердичівського ВП ГУ НП в Житомирській області, транспортний засіб на замовлення Позивача був оглянутий судовим експертом Петрушанко В.Ф. на предмет пошкоджень, отриманих в результаті ДТП.

04.09.2020 року працівниками поліції вказаний транспортний засіб був повернутий Позивачу.

Згідно з висновком експертного дослідження №130 про визначення матеріального збитку, завданого ушкодженням колісного транспортного засобу MERCEDES BENZ 312, реєстраційний номер НОМЕР_3 , складеного 09.09.2020 року експертом Петрушанко В.Ф., вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля MERCEDES BENZ 312, реєстраційний номер НОМЕР_3 , складає 104 458,67 гривень.

Також, в зв`язку з оплатою послуг за виконану роботу по проведенню автотоварознавчого дослідження, Позивач поніс додаткові витрати в розмірі 5 500,00 гривень.

Таким чином, загальний розмір матеріального збитку, заподіяного Позивачу, в зв`язку з пошкодженням належного йому транспортного засобу, становить 109 958,67 гривень.

18.11.2020 року Позивачем було направлено на адресу Відповідача претензію з вимогою про відшкодування матеріального збитку в сумі 109 958,67 гривень.

Однак, відповіддю №307 від 16.12.2020 року вказану претензію Відповідач залишив без задоволення, оскільки вважає, що на підставі статей 1166, 1187, 1194 ЦК України, заподіяну шкоду має відшкодовувати водій ОСОБА_2 , під керуванням якого сталася ДТП, а також АТ «СК «Країна», якою відповідальність Відповідача була застрахована на підставі Полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Позивач розцінює таку поведінку Відповідача як спробу уникнути відшкодування завданої матеріальної шкоди.

Посилаючись на ст. ст. 11, 22, 509, 526, 610, 611, 614, 623, 779, 803 ЦК України, Позивач просив суд тягнути з Відповідача на його користь відшкодування матеріальної шкоди в розмірі 109 958,67 гривень та понесені судові витрати.

Історія справи. Заяви та клопотання, позиції учасників справи.

16.02.2021 року ухвалою суду було відкрито провадження у даній справі, постановлено провести її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження (т.1 а.с. 68).

12.03.2021 року до канцелярії суду засобами поштового зв`язку від представника Відповідача адвоката Рашкової В.В. надійшов відзив на позовну заяву, у якому остання просила відмовити в задоволенні позовних вимог. Зазначила, що заподіяну шкоду має відшкодовувати водій ОСОБА_3 , під керуванням якого сталася ДТП, а також страхова компанія АТ «СК «Країна», якою відповідальність Відповідача була застрахована. Наголосила, що Позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження факту передачі саме Відповідачем пошкодженого майна, не доведено вини останнього у пошкодженні майна (т.1 а.с. 70-75).

22.03.2021 року до канцелярії суду засобами поштового зв`язку від представника Позивача адвоката Мохонько К.М. надійшла відповідь на відзив, у якому останній наголосив, що строк оренди автомобіля за Договором сплив 14.08.2020 року, а Відповідач в порушення умов Договору його не повернув. За таких умов Позивач самостійно вирішував питання повернення належного йому транспортного засобу. Наполягав на задоволенні позовних вимог у повному обсязі (т.1 а.с. 92-94).

05.05.2021 року до канцелярії суду від представника Відповідача адвоката Рашкової В.В. надійшло клопотання про витребування доказів та клопотання про виклик свідків (т.1 а.с. 105, 106).

19.03.2021 року, 05.05.2021 року, 17.06.2021 року судові засідання відкладалися за клопотаннями представника Відповідача та через неявку Третьої особи (т.1 а.с. 86, 88, 102, 108, 112).

27.07.2021 року у судовому засіданні представник Позивача адвокат Мохонько К.М. позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити. Надав пояснення аналогічні за змістом позовній заяві та відповіді на відзив. Заперечував проти задоволення клопотання представника Позивача про призначення експертного дослідження транспортного засобу «MERCEDES BENZ 312».

27.07.2021 року представники Відповідача заперечували проти задоволення позовних вимог у повному обсязі. Адвокат Рашкова В.В. пояснила, що Позивач мав застрахувати автомобіль, чого ним здійснено не було. Факту ДТП не оспорювала, зазначила, що дійсно пригода сталася з вини Третьої особи, який на той час працював водієм у Відповідача та був звільнений 04.01.2021 року за власним бажанням. Зазначила, що Відповідачем було укладено договір обов`язкового страхування цивільної відповідальності з АТ «СК «Країна». Заявила клопотання про призначення експертного дослідження транспортного засобу з метою визначення розміру матеріального збитку, завданого його власнику. Проведення експертизи просила доручити експертам Київського науково-дослідного інституту судових експертиз. Представник Відповідача Старинка А.С. підтримав заявлене клопотання, просив його задовольнити. Зазначив, що Відповідач гарантує оплату витрат на проведення експертизи.

27.07.2021 року у судове Третя особа не з`явилася, про дату, час та місце розгляду справи вважається повідомленим належним чином, що підтверджується довідкою підприємства поштового зв`язку про причини повернення поштового відправлення. Причини неявки суду не повідомив. Письмових пояснень, будь-яких заяв, клопотань на адресу суду від нього не надходило (т.1 а.с.163).

27.07.2021 року ухвалою суду призначено по справі судову автотоварознавчу експертизу, проведення якої доручено експертам Київського науково-дослідного інституту судових експертиз. До закінчення експертизи провадження по справі зупинено (т.1 а.с. 132-133).

26.10.2021 року до канцелярії суду засобами поштового зв`язку від експерта Київського науково-дослідного інституту судових експертиз надійшли наступні клопотання та листи: супровідний лист від 30.09.2021 року №25371-21/54 з клопотанням про надання додаткових матеріалів; лист від 30.09.2021 року №25371/21-54 щодо погодження строків проведення експертизи понад 90 календарних днів; лист від 30.09.2021 року №25371/21-54 про направлення рахунку за проведення судової автотоварознавчої експертизи; лист від 30.09.2021 року №25371-21/54 про залишення ухвали без виконання, оскільки Відповідач не здійснив оплату рахунку за проведення експертизи (т.1 а.с.135, 136-137, 139, 141, 143).

17.01.2022 року ухвалою суду було поновлено провадження у справі, проведення судового засідання призначено на 16.02.2022 року (т.1 а.с. 145).

16.02.2022 року у судовому засіданні представник Відповідача адвокат Рашкова В.В. заявила клопотання про повторне направлення матеріалів справи до експертної установи для проведення експертизи (т.1 а.с. 151).

16.02.2022 року у судовому засіданні представник Позивача адвокат Кардаш М.О. просив розглянути клопотання представника Відповідача на розсуд суду.

16.02.2022 року у судове Третя особа не з`явилася, про дату, час та місце розгляду справи вважається повідомленим належним чином, що підтверджується довідкою підприємства поштового зв`язку про причини повернення поштового відправлення. Причини неявки суду не повідомив. Письмових пояснень, будь-яких заяв, клопотань на адресу суду від нього не надходило (т.1 а.с.148).

16.02.2022 року ухвалою суду повторно направлено ухвалу Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 27.07.2021 року про призначення у справі судової автотоварознавчої експертизи для визначення розміру збитків, яких було завдано власнику транспортного засобу «MERCEDES BENZ 312», державний номерний знак НОМЕР_3 , у результаті дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 20.12.2019 року до Київського науково-дослідного інституту судових експертиз. До закінчення експертизи провадження по справі зупинено (т.1 а.с. 159-160).

21.06.2022 року до канцелярії суду засобами поштового зв`язку надійшло клопотання про надання додаткових матеріалів експерта Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Олега Єрмоленка (т.1 а.с. 172).

05.07.2022 року представником Відповідача адвокатом Рашковою В.В. подано клопотання, до якого остання долучила докази оплати рахунку за проведення експертизи (т.1 а.с. 175).

03.01.2023 року дана цивільна справа надійшла до Білоцерківського міськрайонного суду після проведення судової автотоварознавчої експертизи. Згідно з висновком експерта розмір збитків, завданих власнику транспортного засобу «Мерседес-Бенц», державний номерний знак НОМЕР_3 в результаті дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 20.12.2019 року, дорівнювала 70994,38 гривень (т.1 а.с. 191-196).

05.01.2023 року ухвалою суду провадження у даній справі поновлено, проведення судового засідання призначено на 09.02.2023 року (т.1 а.с. 204).

09.02.2023 року у судове засідання Позивач та його представник не з`явилися. Засобами електронного зв`язку представником Позивача адвокатом Мохонько К.М. подано клопотання, у якому останній просив відкласти судове засідання на іншу дату (т.1 а.с. 210).

09.02.2023 року у судове засідання представник Відповідача та Третя особа не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення (т.1 а.с. 206, 207).

16.03.2023 року у судовому засіданні представник Позивача адвокат Мохонько К.М. позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити. Зазначив, що на його думку судову автотоварознавчу експертизу було проведено із порушення методики, просив суд не враховувати відповідний висновок при визначенні розміру завданих збитків.

16.03.2023 року у судове засідання представник Відповідача та Третя особа не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення (т.1 а.с. 219, 220).

16.03.2023 року після судового засідання головуючому судді надійшло клопотання представника Відповідача адвоката Рашкової В.В. про відкладення розгляду справи (т.1 а.с. 232).

16.03.2023 року ухвалою суду, занесеною до протоколу судового засідання, відмовлено у задоволенні клопотання представника Відповідача про витребування доказів, оскільки в порушення приписів ст. 84 ЦПК України останнім не надано суду доказів неможливості самостійного отримання цих доказів (т.1 а.с. 222, зворот).

Так само судом відмовлено у задоволенні клопотання про виклик свідків, оскільки в порушення приписів ч.2 ст. 91 ЦПК України у ньому не зазначено обставини, які указані у клопотанні свідки можуть підтвердити (т.1 а.с. 222, зворот).

Після розгляду наявних заяв та клопотань і дослідження матеріалів справи суд видалився до нарадчої кімнати для ухвалення рішення.

16.03.2023 року ухвалою суду поновлено розгляд справи з метою вчинення такої процесуальної дії як пояснення представників обох сторін щодо розбіжностей у розмірі завданих збитків, які містяться у висновках експертів та розгляду відповідних заяв і клопотань (т.1 а.с. 225).

18.04.2023 року до канцелярії суду представником Позивача адвокатом Мохонько К.М. подано клопотання, у якому останній просив: визнати поважним причини неподання заяви про збільшення розміру позовних вимог та висновку експерта; поновити строк для подання заяви про збільшення розміру позовних вимог та приєднати її до матеріалів справи; встановити строк для подання висновку експерта №55 від 31.03.2023 року та приєднати його до матеріалів справи (т.1 235-237).

19.04.2023 року до канцелярії суду представником Відповідача адвокатом Рашковою В.В. подано заперечення на заяву про збільшення розміру позовних вимог (т.1 а.с. 248-250).

19.04.2023 року у судовому засіданні представник Позивача адвокат Мохонько К.М. підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити. Зазначив, що на його думку висновок експерта №13361/22-54 від 19.12.2022 року за результатами судової автотоварознавчої експертизи у даній справі складено з порушенням Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністра юстиції України, Фонду державного майна України від 24.11.2003 року № 142/5/2092. Наголосив, що експертом не було досліджено безпосередньо транспортний засіб, хоча така можливість була і є, адже останній досі є невідремонтованим.

19.04.2023 року у судовому засіданні року представники Відповідача заперечували проти задоволення позовних вимог у повному обсязі. Адвокат Рашкова В.В. зазначила, що при проведенні експертного дослідження, висновок по якому було долучено Позивачем до матеріалів позовної зави при зверненні до суду, представник Відповідача та Третя особа участі не брали. Під час проведення другого дослідження судовий експерт самостійно прийняв рішення здійснювати його за наявними фотоматеріалами.

19.04.2023 року у судове Третя особа не з`явилася, про дату, час та місце розгляду справи вважається повідомленим належним чином. Причини неявки суду не повідомив. Пояснень, будь-яких заяв, клопотань на адресу суду від нього не надходило.

19.04.2023 року ухвалою суду, занесеною до протоколу судового засідання, у зв`язку з порушенням встановленого законом процесуального порядку, судом відмовлено у задоволенні клопотання представника Позивача адвоката Мохонько К.М. про визнання поважними причин неподання заяви про збільшення позовних вимог та висновку експерта, поновлення строку для подання заяви про збільшення розміру позовних вимог та приєднання її до матеріалів справи, встановлення строку для подання висновку експерта №55 від 31.03.2023 року та приєднання його до матеріалів справи (т. 2 а.с. 35).

Фактичні обставини справи, встановлені судом.

Судом встановлені наступні обставини та зміст спірних правовідносин.

У власності Позивача перебуває транспортний засіб марки MERCEDES BENZ, модель 312, тип загальний автобус D, рік випуску 1999, колір білий, номер (шасі) кузова: НОМЕР_2 , реєстраційний номер НОМЕР_3 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_1 , виданим 13.08.2019 року ТСЦ 3242 (т.1 а.с. 13).

14.08.2019 року між Позивачем та Публічним акціонерним товариством «Білоцерківський автобусний парк», правонаступником якого є Відповідач, було укладено Договір оренди вказаного транспортного засобу, посвідчений приватним нотаріусом Білоцерківського міського нотаріального округу Київської області Дуб Н.М., зареєстрований в реєстрі за №1318 (далі «Договір») (т.1 а.с. 14-15).

Відповідно до умов п. 1.1 Договору, у порядку і на умовах, визначених цим Договором, Орендодавець зобов`язується передати Орендарю у строкове платне володіння та користування, а Орендар зобов`язується прийняти у строкове платне володіння та користування, визначений у цьому Договорі (надалі іменується «автомобіль, що орендується»), і зобов`язується сплачувати Орендодавцю орендну плату.

Згідно з п. 1.2 Договору, під автомобілем, що орендується, розуміється автомобіль марки: MERCEDES BENZ, модель 312, тип загальний автобус D, державний номер НОМЕР_3 , рік випуску 1999, колір білий, номер (шасі) кузова: НОМЕР_2 .

Відповідно до п. 1.6 Договору, автомобіль, який передається в оренду за цим Договором, оглянуто до підписання та посвідчення цього Договору. Недоліків чи дефектів, які перешкоджали його використанню за призначенням на момент огляду виявлено не було.

Згідно з п. 2.1 Договору, автомобіль, що орендується, передається з метою задоволення потреб Орендаря для використання за цільовим призначенням відповідно до статутної діяльності Орендаря, а саме для здійснення послуг пасажирського автомобільного транспорту (послуг по обслуговуванню пасажирів автомобільним транспортом загального користування) відповідно до ліцензії Орендаря.

За умовами п. 3.1 Договору, автомобіль, що орендується, передається Орендарю протягом двох календарних днів з дня оформлення та підписання цього Договору.

Відповідно до п. 4.1 Договору, строк оренди автомобіля становить один рік з 14.08.2019 року до 14.08.2020 року.

Згідно з п. 7.2. Договору, Відповідач зобов`язався, зокрема, підтримувати автомобіль у технічно справному стані, за власний рахунок виконувати поточний ремонт та технічне обслуговування автомобіля та нести усі пов`язані із цим витрати, протягом строку користування автомобілем усувати наслідки аварій та пошкодження автомобіля.

За умовами п. 8.3 Договору, предмет оренди повинен бути повернутий в справному стані з урахуванням нормального фізичного зносу, що виник у період експлуатації разом із необхідною документацією.

15.08.2019 року на указаний транспортний засіб ПАТ «Білоцерківський автобусний парк» отримало тимчасовий реєстраційний талон серії НОМЕР_4 (т.1 а.с. 13).

Відповідно до Детальної інформації про юридичну особу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ТОВ «Білоцерківський автобусний парк» було зареєстровано 05.12.2019 року в результаті перетворення ПАТ «Білоцерківський автобусний парк» (т.1 а.с. 16).

20.12.2019 року під час перебування вказаного транспортного засобу у користуванні Відповідача, за участю цього транспортного засобу під керуванням водія ОСОБА_2 , сталася дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої, транспортний засіб марки MERCEDES BENZ, модель 312, реєстраційний номер НОМЕР_3 отримав механічні пошкодження та був поміщений на територію Ружинського ВП Бердичівського ВП ГУ НП в Житомирській області (т.1 а.с. 17-29).

На момент дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_2 перебував у трудових відносинах із Відповідачем, що було визнано сторонами.

26.12.2019 року ухвалою слідчого судді Ружинського районного суду Житомирської області на вказаний транспортний засіб було накладено арешт.

Вироком Попільнянського районного суду Житомирської області від 20.07.2020 року у справі №291/636/20, який набрав чинності 19.08.2020 року, арешт накладений ухвалою слідчого судді Ружинського районного суду Житомирської області на автомобіль марки MERCEDES BENZ, реєстраційний номер НОМЕР_3 , було скасовано (т.1 а.с. 7-10).

Указаним вироком встановлено, що порушення ОСОБА_2 вимог п.п.2.3 «б», 12.1 та 1.10 ПДР України находиться в прямому причинному зв`язку із створенням аварійної обстановки, виникненням даної дорожньо-транспортної події та її наслідками. У зв`язку із цим, останнього визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України.

03.09.2020 року на території Ружинського ВП Бердичівського ВП ГУ НП в Житомирській області, транспортний засіб марки MERCEDES BENZ, модель 312, реєстраційний номер НОМЕР_3 , на замовлення Позивача був оглянутий судовим експертом Петрушанко В.Ф. на предмет пошкоджень, отриманих в результаті ДТП.

Згідно з висновком експертного дослідження №130 про визначення матеріального збитку, завданого ушкодженням колісного транспортного засобу MERCEDES BENZ 312, реєстраційний номер НОМЕР_3 , складеного 09.09.2020 року судовим експертом Петрушанко В.Ф., вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля MERCEDES BENZ 312, реєстраційний номер НОМЕР_3 , складає 104 458,67 гривень (т.2 а.с. 16-30).

Для участі у проведенні указаного експертного дослідження було запрошено представника Відповідача та Третю особу (т.2 а.с. 31, 32).

Відповідно до акту виконаних робіт №30 від 09.09.2020 року вартість виконаного експертного дослідження становить 5500,00 гривень (т.1 а.с. 48).

Указані кошти було сплачено Позивачем судовому експерту у повному обсязі, що підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордера №54 від 09.09.2020 року (т.1 а.с. 49).

04.09.2020 року працівниками поліції вказаний транспортний засіб було повернуто Позивачу (т.1 а.с. 30).

18.11.2020 року Позивач звернувся до Відповідача з претензію про відшкодування матеріального збитку на суму 109 958,67 гривень (т.1 а.с. 51-53).

Листом №307 від 16.12.2020 року вказану претензію Відповідач залишив без задоволення, оскільки вважає, що на підставі статей 1166, 1187, 1194 ЦК України, заподіяну шкоду має відшкодовувати водій ОСОБА_2 , під керуванням якого сталася ДТП, а також страхова компанія АТ «СК «Країна», якою відповідальність Відповідача була застрахована на підставі Полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (т.1 а.с. 54-56).

Згідно з висновком №13361/22-54 від 19.12.2022 року за результатами проведення судової автотоварознавчої експертизи, який складено експертом Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Олегом Єрмоленко «розмір збитків, завданих власнику транспортного засобу «Мерседес-Бенц», державний номерний знак НОМЕР_3 в результаті дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 20.12.2019 року дорівнювала 70994,38 грн.» (т.1 а.с.191-196).

На дату ухвалення даного рішення транспортний засіб не відновлено, про що повідомив суду представник Позивача та що не оспорювали й представники Відповідача.

2. Мотивувальна частина.

Вирішуючи дану справу суд керується наступними нормами процесуального та матеріального права України.

Згідно з приписами статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод та практику Суду як джерело права.

За змістом пункту 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який, зокрема, вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Стаття 13 Конвенції гарантує кожному, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, право на ефективний спосіб юридичного захисту в національному органі. А статтею 1 Першого протоколу до Конвенції передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном.

У той же час, у пункті 36 рішення від 09 грудня 2010 року у справі «Буланов і Купчик проти України», Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право звернутися до суду з будь-якою вимогою щодо своїх цивільних прав та обов`язків. У такий спосіб здійснюється «право на суд», яке, відповідно до практики Суду, включає не тільки право ініціювати провадження, а й право отримати «вирішення» спору судом. Така сама правова позиція викладена Європейським судом з прав людини й у пункті 50 рішення від 13 січня 2011 року у справі «Чуйкіна проти України» та інших рішення Суду.

Реалізація принципу змагальності сторін в процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно з ч. 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч.1 ст.4 ЦПК України).

За правилами ч.ч.1,3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Статтею 76 ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до ст.77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Згідно зі ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

У свою чергу, ст. 80 ЦПК України передбачає, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Стаття 81 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Аналіз наведених норм процесуального та матеріального права дає підставу вважати, що кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, тягар доказування лежить на сторонах спору, а суд розглядає справу виключно у межах заявлених ними вимог та наданих доказів (Постанова Верховного Суду від 08 серпня 2019 року у справі №450/1686/17).

Верховний Суд також неодноразово наголошував на необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.

У частині третій статті 2 ЦПК України однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у статті 12 Кодексу.

Відповідно до частин третьої-четвертої статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 22 ЦК України, збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Відповідно до ст. 803 ЦК України наймач зобов`язаний відшкодувати збитки, завдані у зв`язку із втратою або пошкодженням транспортного засобу, якщо він не доведе, що це сталося не з його вини.

Відповідно до ч.1 1 ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Згідно з роз`ясненнями, що містяться в абзаці 2 пункту 6 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» від 01 березня 2013 року № 4: не вважається особою, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка керує транспортним засобом у зв`язку з виконанням своїх трудових (службових) обов`язків на підставі трудового договору (контракту) із особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, якщо з нею укладено цивільно-правовий договір. Така особа, враховуючи характер відносин, які між ними склалися, може бути притягнута до відповідальності роботодавцем лише у регресному порядку відповідно до статті 1191 ЦК України.

У такому випадку обов`язок по відшкодуванню шкоди покладається на того власника (володільця) джерела підвищеної небезпеки, з вини водія якого завдана шкода, а не безпосередньо на винного водія.

Висновки суду.

Судом встановлено, що між Позивачем та правопопередником Відповідача було укладено договір оренди транспортного засобу, за умовами якого орендодавець передав орендарю у строкове платне володіння та користування, автомобіль марки: MERCEDES BENZ, модель 312, тип загальний автобус D, державний номер НОМЕР_3 , рік випуску 1999, колір білий, номер (шасі) кузова: НОМЕР_2 .

При передачі указаного транспортного засобу його було оглянуто орендарем. Недоліків чи дефектів, які перешкоджали його використанню за призначенням на момент огляду виявлено не було.

Згідно з умовами договору оренди строк оренди автомобіля становить один рік - з 14.08.2019 року до 14.08.2020 року.

20.12.2019 року, тобто під час дії вказаного договору, сталася дорожньо-транспортна пригода за участю указаного транспортного засобу та під керуванням Третьої особи - ОСОБА_2 , який на момент ДТП перебував у трудових відносинах із Відповідачем.

За наслідками ДТП об`єкт оренди отримав механічні пошкодження та був поміщений на територію Ружинського ВП Бердичівського ВП ГУ НП в Житомирській області.

Вина Третьої особи у даній ДТП встановлена вироком Попільнянського районного суду Житомирської області від 20.07.2020 року у справі №291/636/20, який набрав чинності 19.08.2020 року.

Після закінчення строку оренди указаного автомобіля та зняття з нього арешту, його було отримано Позивачем від працівників поліції.

Вказані обставини сторонами у справі визнавалися, а тому за приписами ч.1 ст.82 ЦПК України доказуванню не підлягають.

При цьому, суд відхиляє посилання представників Відповідач на те, що за заподіяну майну Позивача шкоду мала відповідати АТ «СК «Країна», якою нібито була застрахована відповідальність Відповідача, оскільки страхування цивільно-правової відповідальності за заподіяну життю, здоров`ю, майну третіх осіб не має правового значення при вирішенні даного спору. Предметом спору у даній справі не є стягнення шкоди на підставі Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Позивач у даній справі не є третьою особою у розумінні вказаного Закону, а є власником пошкодженого транспортного засобу.

Також суд не погоджується з доводами представників Відповідача про те, що заподіяну шкоду має відшкодувати Третя особа ОСОБА_2 , оскільки відповідно до вищенаведених приписів законодавства України, шкоду, завдану працівником під час виконання ним своїх трудових обов`язків відшкодовує відповідна юридична особа, якою у даній справі є Відповідач ТОВ «Білоцерківський автобусний парк».

Водночас суд ураховує, що спеціальна норма матеріального права чітко встановлює обов`язок наймача відшкодувати збитки, завдані у зв`язку з втратою або пошкодженням транспортного засобу, якщо він не доведе, що це сталося не з його вини (ст.803 ЦК України).

Відтак, повно та всебічно проаналізувавши докази, що містяться в матеріалах справи в їх сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, суд приходить до висновку про те, що Відповідачем не було належним чином виконано умови договору оренди транспортного засобу в частині його повернення в обумовлений сторонами строк у справному стані з урахуванням нормального фізичного зносу, що виник у період його експлуатації. Саме Відповідач, як наймач, зобов`язаний відшкодувати збитки, завдані Позивачу у зв`язку з пошкодженням його транспортного засобу, оскільки він не довів, що це сталося не з його вини.

Даючи оцінку розміру вартості матеріального збитку, завданого Позивачу внаслідок пошкодження об`єкта оренди суд виходить із наступних фактів та пов`язаних із ними обставин.

03.09.2020 року на території Ружинського ВП Бердичівського ВП ГУ НП в Житомирській області, транспортний засіб марки MERCEDES BENZ, модель 312, реєстраційний номер НОМЕР_3 , на замовлення Позивача був оглянутий судовим експертом Петрушанко В.Ф. на предмет пошкоджень, отриманих в результаті ДТП.

При здійсненні указаного дослідження судовим експертом здійснювався безпосередній огляд указаного транспортного засобу (т.2 а.с. 16).

За результатами проведеного дослідження, згідно з висновком експертного дослідження вартість матеріального збитку, завданого Позивачу складає 104 458,67 гривень.

Позивачем також доведено належними та допустимими доказами факт повної оплати вартості проведеної експертизи у розмірі 5500,00 гривень.

Відповідно до п.1.2 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністра юстиції України, Фонду державного майна України від 24.11.2003 року № 142/5/2092 (далі Методика), методика встановлює механізм оцінки (визначення вартості) колісних транспортних засобів (далі - КТЗ), а також вимоги до оформлення результатів оцінки, оціночні процедури визначення вартості КТЗ.

Згідно з п.1.3 Методики, вимоги методики є обов`язковими під час проведення автотоварознавчих експертиз та експертних досліджень судовими експертами науково-дослідних інститутів судових експертиз Міністерства юстиції України, експертами науково-дослідних експертно-криміналістичних центрів Міністерства внутрішніх справ України, експертами інших державних установ, суб`єктами господарювання, до компетенції яких входить проведення судових автотоварознавчих експертиз та експертних досліджень, а також всіма суб`єктами оціночної діяльності під час оцінки КТЗ у випадках, передбачених законодавством України або договорами між суб`єктами цивільно-правових відносин.

Відповідно п.5.1 Методики, визначення матеріального збитку чи вартості КТЗ без його огляду особисто експертом, який складає висновок, можливе тільки за рішенням органу (особи), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта), в якому міститься обґрунтування неможливості надання об`єкта дослідження на огляд, у разі надання ним даних, необхідних для проведення дослідження.

Проте, ухвалою суду про призначення автотоварознавчої експертизи у даній справі такого рішення не постановлялося. Натомість, у мотивувальні частині указаного судового рішення зазначено, що відповідний транспортний засіб не відновлений та перебуває у Позивача (а.с. 132-133).

Згідно з висновком №13361/22-54 від 19.12.2022 року за результатами проведення судової автотоварознавчої експертизи у даній справі, який складено експертом Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Олегом Єрмоленко, розмір збитків, завданих Позивачу, «дорівнювала 70994,38 грн.»

Як убачається із частини висновку «Дослідження» при проведенні дослідження такі розрахункові величини як: вартість однієї нормо-години ремонтно-відновлювальних робіт; довідкова ціна середньостатистичного уживаного неушкодженого автобусу відповідної марки та вартість відновлюваного ремонту було визначено експертом не на момент проведення експертизи, а станом на дату ДТП, тобто на 20.12.2019 року.

При цьому, згідно з висновком експерта експертиза проводилась за матеріалами справи та наданого диску з кольоровими фотознімками досліджуваного КТЗ в пошкодженому стані. Тобто судовим експертом не здійснювався безпосередній огляд указаного транспортного засобу.

Такий спосіб проведення експертизи накладає на її результати певні обмеження, про що судовий експерт самостійно зазначає у своєму висновку. Експертом наголошено, що такі обмеження полягають у тому, що ним враховані лише ті пошкодження, які можливо було визначити за наданими фотознімками (т.1 а.с. 195, зворот).

Незважаючи на роз`яснення та надану можливість, заяв про проведення у справі повторної експертизи у порядку ст.113 ЦПК України, а також про виклик і допит у порядку ст.102 ЦПК України експертів сторони суду не заявили, а тому, справа підлягає вирішенню на підставі наявних у ній доказів.

Відповідно до ст. 110 ЦПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу.

Ураховуючи викладене, суд відхиляє висновок №13361/22-54 від 19.12.2022 року за результатами проведення судової автотоварознавчої експертизи у даній справі, який складено експертом Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Олегом Єрмоленко.

З огляду на викладене, даючи оцінку зібраним доказам у справі, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги є законними та підлягають задоволенню.

З Відповідача на користь Позивача необхідно стягнути 109958,67 грн. (104458,67 грн. + 5500,00 грн.)

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках.

Таким чином, справу розглянуто в межах заявлених Позивачем позовних вимог, з урахуванням обраного ним способу захисту права, на підставі наданих сторонами доказів.

Розподіл судових витрат.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки Позивачем при подачі позову було сплачено судовий збір у розмірі 1099,60 гривень, а позов задоволено повністю, то вказана сума підлягає стягненню з Відповідача на користь Позивача (т.1 а.с. 6).

У матеріалах справи міститься заява представника Позивача адвоката Мохонько К.М. щодо судових витрат, у якій, поряд із іншим, зазначено, що докази понесених витрат, пов`язаних з наданням правової допомоги, буде надано відповідно до вимог чинного законодавства протягом п`яти днів з моменту винесення рішення (т.1 а.с. 221).

Відтак, питання про судові витрати на професійну правничу допомогу має бути вирішено додатково у встановлений законом спосіб.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 3, 13, 81, 141, 254, 263, 264-265, 273, 352, 354 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Білоцерківський автобусний парк», третя особа ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Білоцерківський автобусний парк» на користь ОСОБА_1 відшкодування матеріальної шкоди у розмірі 109958,67 гривень (сто дев`ять тисяч дев`ятсот п`ятдесят вісім гривень 67 копійок).

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Білоцерківський автобусний парк» на користь ОСОБА_1 суму сплаченого судового збору в розмірі 1099,60 гривень (одна тисяча дев`яносто дев`ять гривень 60 копійок).

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано до Київського апеляційного суду учасниками справи, а також особами, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_5 .

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Білоцерківський автобусний парк», місцезнаходження: вулиця Сухоярська, будинок 18, місто Біла Церква, Київська область, 09109, код ЄДРПОУ: 05538721.

Третя особа: ОСОБА_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_6 .

Повне судове рішення складено 21.04.2023 року.

Суддя В. П. Цукуров