Рішення

від 08.03.2023 по справі 759/57/22

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ун. № 759/57/22

пр. № 2/759/509/23

08 березня 2023 року Святошинський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді - П`ятничук І.В.,

за участю секретаря - Марус А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Злагода-2012», Приватного акціонерного товариства «Холдингова компанія «Київміськбуд» про стягнення моральної та матеріальної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 04.01.2022 року звернувся до Святошинського районного суду м. Києва з позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Злагода-2012», Приватного акціонерного товариства «Холдингова компанія «Київміськбуд» про стягнення моральної та матеріальної шкоди, яким з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог просить, стягнути солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСББ «Злагода-2012», ПрАТ «Холдингова компанія «Київміськбуд» на його користь 86000,00 грн. моральної шкоди, стягнути з ОСОБА_2 на свою користь 241053,44 грн. матеріальної шкоди, стягнути з ОСОБА_3 на свою користь 49960,00 грн. матеріальної шкоди, стягнути з ОСББ «Злагода-2012» на свою користь 45000,00 грн. матеріальної шкоди, стягнути з ПрАТ «Холдингова компанія «Київміськбуд» на свою користь 45000,00 грн. матеріальної шкоди.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 10.09.2020 року ним було набуто право власності на квартиру АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу укладеного між ним та ПрАТ «ХК «Київміськбуд», посвідчений приватним нотаріусом КМНО Пашкевич Л.Г. Однак доступу до даної квартири у нього не було і тільки в грудні 2021 року в порядку примусового виконання судових рішень Святошинського районного суду м. Києва по справах № 759/16801/20 та № 759/13591/20.

Зазначив, що відповідно до договору купівлі-продажу № 933 укладеного між ним та ПрАТ «ХК «Київміськбуд», продавець стверджував про те, що на момент укладення договору щодо спірної квартири не ведуться будь-які судові спори, від покупця не приховано обставини, які мають істотне значення та можуть вплинути на волю щодо укладення даного договору.

Однак після оформлення правовстановлюючих документів та підписання акту приймання-передачі квартири він разом з представником компанії прибули за місце знаходження квартири, проте не змогли до неї потрапити, оскільки як з`ясувалось у даній квартирі проживає ОСОБА_2 , який повідомив що він проживає як орендар тому має першочергове право на квартиру, вважає її спірною і залишати її не збирається.

Зазначив, що після 11.09.2020 року він був позбавлений можливості потрапити навіть до коридору ( місця загального користування) що веде безпосередньо до його квартири, оскільки власником сусідньої квартири ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , були встановлені металеві двері, від яких він ключів не мав.

Вказав, що ОСОБА_2 було повідомлено про звернення його до суду з позовом про визнання договору купівлі-продажу квартири № 933 недійсним та про визнання за ним права власності на квартиру АДРЕСА_1 .

Крім того, зазначив, що ним було подано позов до суду про зобов`язання усунення ОСОБА_3 перешкод у доступі до його квартири, шляхом демонтажу металевих дверей, оскільки при зверненні до ОСББ «Злагода-2012», яке здійснює управління багатоквартирним житловим будинком відповіді так і не отримав з даного приводу.

Зазначив, що внаслідок винних дій відповідачів щодо належного йому майна йому було заподіяно моральну шкоду, яка виразилась в негативних емоціях та перериваннях у зв`язку із їх протиправними діями, протягом тривалого часу він був позбавлений можливості реалізувати права щодо свого майна з одночасною необхідністю додатково доводити наявність та законність цих прав на придбане майно, яка становить 86000,00 грн. та підлягає стягненню солідарно з відповідачів.

Крім того, зазначив, що у відповідності до ст. 623 ЦК України з ОСОБА_2 на його користь підлягає стягненню матеріальна шкода у розмірі 241053,44 грн., з якої 235280,00 грн. упущена вигода та 16053,44 грн. реальних збитків; у відповідності до ч. 2 ст. 785 ЦК України з ОСОБА_3 на його користь підлягає стягнення матеріальна шкоду у розмірі 49960,00 грн., з якої 45000,00 грн. упущена вигода та 4960,00 грн. реальні збитки; у відповідності до ч. 2 ст. 785 ЦК України з ОСББ «Злагода-2012» та ХК «Київміськбуд» на його користь підлягає стягненню матеріальна шкода у розмірі 45000,00 грн. з кожного, що складається з упущеної вигиди.

На підставі викладеного просив задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою судді Святошинського районного суду м. Києва від 12 січня 2022 року було відкрито провадження за правилами загального позовного провадження.

В судовому засіданні позивач та його представник підтримали позовні вимоги, просили задовольнити у повному обсязі, посилаючись на обставини викладені у позові.

Відповідач ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_4 в судовому засіданні заперечували проти задоволення позову, просив відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_3 в судовому засіданні заперечував проти задоволення позову, просив відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Представник ОСББ «Злагода-2012» Долінос В.М. в судовому засіданні заперечував проти задоволення позову у повному обсязі, просив відмовити в задоволенні позову, посилаючись на обставини викладені у поданому до суду 09.02.2022 року відзиві.

Представник ПрАТ «ХК «Київміськбуд» в судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, 09.02.2022 року до суду подав відзив, яким просить відмовити в задоволенні позову у повному обсязі, посилаючись на обставини викладені у відзиві.

Дослідивши матеріали справи, надані в справі докази в їх сукупності, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що 01.09.2020 року між ПрАТ «ХК «Київміськбуд» та ОСОБА_1 було укладено попередній договір купівлі-продажу квартири, відповідно до якої сторони зобов`язуються в майбутньому в строк та на умовах визначених цим договором укласти договір купівлі-продажу квартири за адресою: АДРЕСА_3 (т.1 а.с. 36-37).

10.09.2020 року між ПрАТ «ХК «Київміськбуд» та ОСОБА_1 було укладено договір купівлі-продажу квартири, відповідно до якого продавець продає а покупець ОСОБА_1 приймає у власність квартиру за адресою: АДРЕСА_3 (т.1 а.с. 34-35).

З матеріалів справи вбачається, що в серпні 2020 року ОСОБА_2 звернувся до Святошинського районного суду м. Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства «Холдингова компанія «Київміськбуд», 3-тя особа: ОСОБА_1 про визнання права власності.

Не погоджуючись з даним позовом ОСОБА_1 07.10.2020 року звернувся до суду з самостійним позовом до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні власністю шляхом виселення.

Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 10.06.2021 року по цивільній справі № 759/13591/20 за позовом ОСОБА_2 до Приватного акціонерного товариства «Холдингова компанія «Київміськбуд», 3-тя особа: ОСОБА_1 про визнання права власності та за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні власністю та стягнення шкоди, в задоволенні позову ОСОБА_2 до Приватного акціонерного товариства «Холдингова компанія «Київміськбуд», 3-тя особа: ОСОБА_1 про визнання права власності було відмовлено, позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні власністю та стягнення шкоди, задоволено частково, усунено перешкоди ОСОБА_1 у користуванні власністю шляхом виселення ОСОБА_2 з квартири АДРЕСА_1 , яке постановою Київського апеляційного суду від 29.09.2021 року залишено без змін (т.1 а.с. 46-53).

В зв`язку з наявність перешкод у користуванні спірною квартирою ОСОБА_1 в жовтні 2020 року було подано до Святошинського районного суду м. Києва позов до ОСОБА_3 про усунення перешкод в користуванні та зобов`язання вчинити дії.

Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 11.06.2021 року по цивільній справі № 759/16801/20 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа: ОСББ «Злагода-2012» про усунення перешкод в користуванні та зобов`язання вчинити дії, позовні вимоги було задоволено частково, зобов`язано ОСОБА_3 вчинити дії по усуненню перешкод в користуванні шляхом звільнення приміщення загального користування від металевих дверей, які знаходяться безпосередньо перед квартирами АДРЕСА_1 , стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 сплачену суму судового збору в розмірі 840,80 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5500,00 грн.

Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб (пункт третій постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 р. «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»).

Згідно статті 2 ЦК України моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

За змістом частини першої статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до вимог статті 56 Конституції України, статей 1173, 1174 ЦК України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень незалежно від вини цих органів чи посадових осіб.

Означеною вище постановою Пленуму Верховного Суду України визначено, що відповідно до положень Конституції України фізичні та юридичні особи мають право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди, заподіяної внаслідок порушення їх прав і свобод та законних інтересів, та роз`яснено, що відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зав`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків. Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, з яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставин, що мають значення для вирішення спору (пункти, третій, четвертий постанови).

Позивач ОСОБА_1 звертаючись до суду із вимогами до відповідачів про солідарне стягнення моральної шкоди у розмірі 86000,00 грн., в позовній заяві стверджує, що моральна шкода полягає у порушенні його прав в результаті сукупності винних дій відповідачів, зокрема безвідповідального та безконтрольного ставлення ХК «Київміськбуд» до свого майна, невжиття заходів по звільненню майна від присутності третіх осіб; захоплення ОСОБА_2 квартири без відповідної правової підстави, відмова від звільнення житлового приміщення; встановлення ОСОБА_3 металевих дверей, що блокувало підхід до дверей його квартири та чинення перешкод у доступі до належному йому квартири; бездіяльність ОСББ «Злагода-2012» в реалізації функцій управління багатоквартирним будинком.

Крім того, позивач в позовній заяві, зазначив, що внаслідок винних дій відповідачів щодо належного йому майна йому було заподіяно моральну шкоду, яка виразилась в негативних емоціях та перериваннях у зв`язку із їх протиправними діями, протягом тривалого часу він був позбавлений можливості реалізувати права щодо свого майна з одночасною необхідністю додатково доводити наявність та законність цих прав на придбане майно.

На підтвердження заявлених позовних вимог позивачем надано суду в якості письмових доказів копії зазначених вище процесуальних рішень судів першої та апеляційної інстанції у справі № 759/16801/20 та № 759/13591/20, водночас місцевий суд під час розгляду справи у порядку цивільного судочинства позбавлений можливості перевіряти законність дій та рішень суддів апеляційного суду, зокрема, прийнятих, вчинених під час розгляду даних справ.

Натомість стаття 17 ЦПК України гарантує, що учасники справи мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до частин першої-четвертої статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно частин першої-третьої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Частиною першою статті 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У статті 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

За нормами статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).

За таких обставин, вбачається, що вимоги позивача про солідарне стягнення з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСББ «Злагода-2012», ПрАТ «Холдингова компанія «Київміськбуд» моральної шкоди не знайшли свого підтвердження належними доказами, а тому позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідачів а недоотриманого доходу (упущеної вигоди), суд зазначає наступне.

Статтею 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: 1) протиправної поведінки; 2) збитків, 3) причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками; 4) вини та встановлення заходів, вжитих стороною для одержання такої вигоди.

Позивач повинен довести, що він міг і повинен був отримати визначені доходи і тільки неправомірні дії відповідачів стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати прибуток. Таким чином, вимоги про відшкодування збитків у вигляді втраченої вигоди повинні бути належним чином обґрунтовані, підтверджені конкретними підрахунками і доказами на підкріплення реальної можливості отримання потерпілою стороною відповідних доходів.

Упущена вигода це доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене. При визначенні упущеної вигоди (неодержаних доходів) враховуються вжиті кредитором заходи для їх одержання. При обрахуванні розміру упущеної вигоди мають враховуватися тільки ті точні дані, які безспірно підтверджують реальну можливість отримання грошових сум, або інших цінностей, якби зобов`язання було виконано боржником належним чином. Нічим не підтверджені розрахунки кредитора про можливі доходи до уваги братися не повинні.

Розмір упущеної вигоди повинен визначатися з урахуванням часу, протягом якого тривали протиправні дії відповідача, розумних витрат на отримання доходів, які кредитор поніс би, якби не відбулося порушення права. Обґрунтування і доказування розміру збитків здійснюється кредитором. Така вимога обумовлена основною спрямованістю інститутів цивільно-правової відповідальності саме на відшкодування збитків. Нездатність кредитора обґрунтувати вимоги про відшкодування упущеної вигоди може бути для суду підставою для відмови в задоволенні таких вимог.

Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що відшкодування збитків (упущеної вигоди) є видом цивільно-правової відповідальності, для застосування якої потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, дії чи бездіяльності, негативного результату такої поведінки (збитків), причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками, вини правопорушника. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає. Отже, відшкодування збитків може бути покладено на відповідача лише за наявності передбачених законом умов, сукупність яких створює склад правопорушення, яке є підставою для цивільно-правової відповідальності. При цьому пред`явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на позивача обов`язок довести, що вони не є абстрактними, а дійсно були б отримані в разі, якщо б відповідач не здійснював протиправних дій.

З урахуванням вищевказаного, відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог в частині стягнення на користь ОСОБА_1 з ОСОБА_2 упущеної вимоги у розмірі 225000,00 грн., з ОСОБА_3 упущеної вигоди у розмірі 49960,00 грн., з ОСББ «Злагода-2012» упущеної вимоги у розмірі 45000,00 грн., з ПрАТ «Холдингова компанія «Київміськбуд» упущеної вимоги у розмірі 45000,00 грн., оскільки відсутні необхідні елементи складу цивільного правопорушення.

Щодо позовних вимог ОСОБА_1 в частині стягнення з ОСОБА_3 матеріальної шкоди у розмірі 4960,00 грн. та в частині стягнення з ОСОБА_2 матеріальної шкоди в розмірі 10280,00 грн., то суд вважає що позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню, оскільки дані витрати стосуються виконання рішення суду по цивільній справі № 759/18023/20 та № 759/16801/20.

За таких обставин, суд приходить до висновку, щодо відсутності правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 у повному обсязі.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача, а тому судовий збір слід покласти на позивача.

Керуючись статтями 1, 3, 9, 19, 22, 55, 68, 129 Конституції України, статтями 1-23, 76-81, 89, 95, 131, 141, 258-259, 263-265, 279, 352, 354, 355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Злагода-2012», Приватного акціонерного товариства «Холдингова компанія «Київміськбуд» про стягнення моральної та матеріальної шкоди - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: І.В. П`ятничук