Постанова

від 27.04.2023 по справі 530/303/22

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 530/303/22 Номер провадження 22-ц/814/2671/23Головуючий у 1-й інстанції Должко С.Р. Доповідач ап. інст. Абрамов П. С.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 квітня 2023 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

Головуючого судді: Абрамова П.С.,

Суддів: Пікуля В.П., Одринської Т.В.,

за участю секретаря судового засідання - Сальної Н.О.,

прокурора - Вороненко А.М.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи апеляційну скаргу керівника Диканської окружної прокуратури Полтавської області О. Рябовола на рішення Зіньківського районногосуду Полтавськоїобласті від 16 червня 2022 року

у справі за позовом ОСОБА_1 до Зіньківської міської ради про визнання права власності на земельну ділянку

УСТАНОВИВ:

короткого змісту позовних вимог і рішення суду першої інстанції;

Рішенням Зіньківського районногосудуПолтавськоїобласті від 16 червня 2022 року, з урахуванням ухвали про виправлення описки від 20.10.2022 (а.с. 60), позовну заяву ОСОБА_1 доЗіньківськоїміськоїрадипровизнання прававласностіназемельну ділянку - задоволено.

Визнано за ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 5321386000:00:009:0092, площею 1,1400 га, з цільовим призначенням для веденняособистого селянськогогосподарства яка знаходиться на території Ставківського старостинського округу Зіньківської територіальної громади Полтавського району Полтавської області.

короткого змісту вимог апеляційної скарги; узагальнених доводів особи, яка подала апеляційну скаргу;

Керівником Диканської окружної прокуратури Полтавської області в інтересах держави за підписом керівника ОСОБА_2 на вказане рішення подана апеляційна скарга.

В апеляційній скарзі прокурор прохав рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити у справ нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Вказував на порушення місцевим судом норм матеріального права, зазначивши, що чинним законодавством не передбачено визнання права власності на земельну ділянку за судовим рішенням у випадку відмови місцевої ради в затвердженні проекту землеустрою.

узагальнених доводів та заперечень інших учасників справи;

Відзив на апеляційну скаргу до апеляційного суду не надходив.

Позивач ОСОБА_1 та відповідач Зінківська міська рада подали до апеляційного суду заяви про розгляд справи без їх участі.

встановлених судомпершої інстанціїта неоспоренихобставин,а такожобставин,встановлених судомапеляційної інстанції,і визначенихвідповідно доних правовідносин;доводів,за якимисуд апеляційноїінстанції погодивсяабо непогодився звисновками судупершої інстанції; мотивів прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу;

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим судом, рішенням восьмої сесії восьмого скликання Зінківської міської ради від 09.07.2021 було надано ОСОБА_1 дозвіл на розробку проекту землеустрою земельної ділянки сільськогосподарського призначення орієнтовною площею 1,14 га, що розташована за межами населених пунктів на території Полтавського району (Ставківського старостинського округу Зінківської територіальної громади).

На виконанняцього рішення ОСОБА_1 замовила проектземлеустрою, було виготовлено технічну документацію, сформовано земельну ділянку з кадастровим номером 5321386000:00:009:0092 площею 1,1400 га та внесено земельну ділянку до Державного земельного кадастру.

07.09.2021 ОСОБА_1 звернулась до Зінківської міської ради із заявою про затвердження проекту землеустрою та передачі цієї земельної ділянки їй у власність.

Листом № 08-24/579 від 14.03.2022 ОСОБА_1 було роз`яснено, що її заява розглядалася 11 лютого 2022 року на засіданні дванадцятої сесії восьмого скликання Зінківської міської ради. Рішення про затвердження документації із землеустрою та передачу у власність земельної ділянки ОСОБА_1 не прийнято, так як не отримано необхідної кількості голосів.

Встановивши вказані обставини, місцевий суд дійшов висновку про необхідність визнання за ОСОБА_1 права власності на земельну ділянку, що є ефективним способом правового захисту позивача.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення місцевого суду в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов таких висновків.

Щодо підстав представництва прокурора у суді.

Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 4 ЦПК України передбачено, що у випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.

Згідно з пунктом 3 частини першої та частиною другою статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом. Організація та порядок діяльності прокуратури визначаються законом.

Випадки та порядокпредставництва прокурором інтересівдержави в суді визначені у Законі України «Про прокуратуру» № 1697-VII, частина третя статті 23 якого визначає, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.

Відповідно до частини 4 статті 23 вказаного Закону наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу.

З наведеного можна дійти висновку, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 587/430/16-ц (пункт 37)).

Оскільки повноваження органів влади, зокрема і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, суд згідно з принципом jura novit curia («суд знає закони») під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 587/430/16-ц (пункт 69)).

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників як значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо (пункт 40 зазначеної постанови).

Таким чином, за наявності органу, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист інтересів держави саме у спірних правовідносинах, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону № 1697-VII, і якщо цей компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо, чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Процедура,передбачена абзацамитретім ічетвертим частиничетвертої статті23Закону України«Про прокуратуру»застосовується тількидо встановленнянаявності підставдля представництваінтересів державив судіу випадку,якщо захистзаконних інтересівдержави нездійснює абоненалежним чиномздійснює суб`єктвладних повноважень,до компетенціїякого віднесеніповноваження такогозахисту (пункт70постанови ВеликоїПалати ВерховногоСуду від26червня 2019року усправі №587/430/16-ц).Інакше кажучи,прокурор зобов`язанийпопередньо,до зверненнядо суду,повідомити проце відповідногосуб`єкталише тоді,коли тоймає повноваженняздійснювати захистзаконних інтересівдержави успірних правовідносинах,але нездійснює чиненалежно їхздійснює (пункт26постанови ВеликоїПалати ВерховногоСуду від15січня 2020року усправі №698/119/18). Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Великої ПалатиВерховного Суду від 18.01.2023 у справі № 488/2807/17.

Згідно з ч. 3 ст. 56 ЦПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Частиною 4 ст. 56 ЦПК України визначено, що прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбаченихстаттею 185цього Кодексу.

У данійсправіпрокурор вступив у справу з метою захисту інтересів держави в особі уповноваженого органу Зіньківської міської ради Полтавської області, подавши апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 318 ЦК України одним з суб`єктів права власності є територіальна громада міста, яка реалізує свої повноваження через відповідну міську (сільську) раду (ст. 10 Закону України «Про місцеве самоврядування вУкраїні»).

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин» від 28.04.2021 внесено зміни до Земельного Кодексу України, яким змінено суб`єктів розпорядження землями сільськогосподарського призначення та визначено, що такі повноваження перейшли до органів місцевого самоврядування. 3 огляду на це належним суб`єктом, який наділений правом розпорядження державними землями запасу сільськогосподарського призначення, наразі, є відповідна сільська, селищна чи міська рада.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцію та законами України (ч. 2 ст. 19 Конституції України).

Верховний Суд у постанові від 08.02.2019 у справі № 915/20/18 дійшов висновку, що органи місцевого самоврядування є рівними за статусом носіями державної влади, як і державні органи, що беззаперечно свідчить про можливість представництва органами прокуратури в суді інтересів держави в особі органів місцевого самоврядування.

У даній справі прокурором попередньозапитано у Зіньківської міської ради Полтавської області чи плануєтьсяздійснення заходів,спрямованих назахист інтересівдержави,зокрема,шляхом подачіапеляційної скаргина рішенняЗіньківського районногосуду Полтавськоїобласті від16червня 2022року усправі №530/303/22,яким порушуютьсяінтереси держави,оскільки,всупереч передбаченомуч.ч.10,11ст.118ЗКУкраїни порядкупозивачем обраноневірний спосібзахисту,суд фактичноперейняв дискреційніповноваження повноважногоу спірнихправовідносинах органумісцевого самоврядування,на щоотримано відповідь, щона даниймомент міськоюрадою нездійснювалися тане плануєтьсяздійснювати заходищодо оскарженнярішення Зіньківськогорайонного судупо справі№ 530/303/22від 16.06.2022.У подальшому,заступником керівника Диканської окружноїпрокуратури Є.Коваль направленолист наім`я Зіньківськогоміського голови,відповідно доякого повідомлено,що рішенняЗіньківського районногосуду Полтавськоїобласті від 16 червня 2022 року буде оскаржено прокурором в інтересах держави в особі Зіньківської міської ради Полтавської області.

Таким чином, прокурором у даній справі виконано вимоги ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», а також вимоги ч. 4 ст. 56 ЦПК України, в апеляційній скарзі обґрунтовано у чому полягає порушення інтересів держави, підстави для звернення до суду прокурора у зв`язку із неналежним виконанням уповноваженим органом своїх повноважень щодо захисту інтересів держави у справі, а саме бездіяльності щодо оскарження рішення суду першої інстанції.

Отже, апеляційним судом у становлено, а сторонами у справі не заперечувалась наявність законних підстав на здійснення прокурором інтересів держави в особі Зіньківської міської ради Полтавської області.

Щодо суті спору.

Правовідносини у сфері забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель регулюються, зокрема, Земельним кодексом України (далі - ЗК України).

За змістом ч. ч. 1 - 3 ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі, зокрема, одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Підставою для набуття прав на земельну ділянку є відповідне рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.

У відповідності із вимогами ч. 9 ст. 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, що передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду (частина 10 вказаної статті).

У разі відмови органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду питання вирішується в судовому порядку (частина 11).

Як вбачається з матеріалів справи, Зінківською міською радою рішення щодо затвердження проекту землеустрою не було прийнято у зв`язку з відсутністю необхідної кількості голосів. (а.с. 18)

Стаття 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначає компетенцію сільських, селищних, міських рад, зокрема, щодо вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин. Вказані питання мають вирішуватися виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради.

Право розпоряджатися землями комунальної власності, у тому числі, право передавати їх у власність або користування фізичним та юридичним особам, належить до компетенції органів місцевого самоврядування.

Прийняття рішень щодо затвердження технічної документації чи підстав її не затвердження та передання земельної ділянки у власність є виключною компетенцією органу місцевого самоврядування.

При вирішенні спору місцевий суд зазначених положень не врахував та безпідставно визнав за позивачкою право власності на земельну ділянку, вважаючи, що обраний позивачем спосіб правового захисту є ефективним.

Апеляційний суд зазначає, що в даному випадку позивачка не була власником спірної земельної ділянки та у неї щодо цієї земельної ділянки ще не виникли жодні права та обов`язки ані як власника, ані як користувача земельної ділянки.

Дійсно у позивачки виникли «законні сподівання» (в контексті ст. 1 протоколу № 1 Європейської конвенції), що спірна земельна ділянка може перейти їй у власність, але лише в разі прийняття компетентним органом відповідного рішення, яким є орган місцевого самоврядування.

Доводи апеляційної скарги прокурора в зазначеній частині є обґрунтованими.

висновків за результатами розгляду апеляційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції;

Згідно зп.2ч.1ст.374ЦПК Українисуд апеляційноїінстанції зарезультатами розглядуапеляційної скаргимає право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно доп.4ч.1ст.376ЦПК Українипідставами дляскасування судовогорішення повністюабо частковота ухваленнянового рішенняу відповіднійчастині абозміни судовогорішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Враховуючи те, що суд першої інстанції визнав право власності за позивачем всупереч норм матеріального права, рішення місцевого суду підлягає скасуванню з ухваленням у справі нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Щодо розподілу судового збору

Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Частиною 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Враховуючи те, що позов задоволенню не підлягає, скаржнику за рахунок позивача підлягає відшкодуванню судовий збір, сплачений за подачу апеляційної скарги, в розмірі

1 488,60 грн. Оскільки Диканська окружна прокуратура Полтавської області не є юридичною особою, а входить до системи органів Полтавської обласної прокуратури, яка, в свою черг, є розпорядником бюджетних коштів в діяльності прокуратури, судовий збір підлягає стягненню з позивача на користь Полтавської обласної прокуратури.

Судові витрати, понесені позивачем, відшкодуванню не підлягають.

Керуючись п. 2 ч. 1 ст. 374, п. 4 ч. 1 ст. 376, ст. ст. 381, 382, 383, 384 ЦПК України

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу керівника Диканської окружної прокуратури Полтавської області О. Рябовола - задовольнити.

Рішення Зіньківського районногосуду Полтавськоїобласті від 16 червня 2022 року - скасувати.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Полтавської обласної прокуратури судовий збір за подачу апеляційної скарги у сумі 1 488,60 грн.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня її проголошення, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції, яким є Верховний Суд.

У разі оголошення лише вступної та резолютивної частини судового рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, строк на касаційне оскарження обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 02 травня 2023 року.

Головуючий суддя П.С. Абрамов

Судді В.П. Пікуль

Т.В. Одринська