Ухвала

від 02.05.2023 по справі 240/11036/23

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про відмову у відкритті провадження у справі

02 травня 2023 року м. Житомир справа № 240/11036/23

категорія 109020100

Суддя Житомирського окружного адміністративного суду Єфіменко О.В., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю "Інсорсинг Фобос-Груп" до Житомирської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

До Житомирського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 та Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНСОРСИНГ "ФОБОС-ГРУП" (далі - ТОВ "ІНСОРСИНГ "ФОБОС-ГРУП") у якій просять:

- визнати протиправним та скасувати рішення Житомирської міської ради в особі Комісії з вирішення земельних спорів Житомирської міської ради згідно із пунктом 7 протоколу засідання Комісії з вирішення земельних спорів Житомирської міської ради №1 від 23.03.2023;

- зобов`язати Житомирську міську раду в особі Комісії з вирішення земельних спорів Житомирської міської ради прийняти рішення, яким визнати межі земельної ділянки по АДРЕСА_1 , що виділяється ОСОБА_2 , з урахуванням рішення міської комісії з безпеки дорожнього руху Житомирської міської ради оформленого листом за підписом заступника міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради О. Шевчука від 30.12.2021 року №33/6590 та особливостей рельєфу і відстаней між земельною ділянкою, що їй відводиться, та земельною ділянкою 1 Позивача 1, забезпечивши під`їзд та вільний доступ до земельної ділянки 1 Позивача 1 у відповідності з п. 15.3.1 ДБН Б.2.2-12:2019 «Планування та забудова територій» та при підготовці графічних матеріалів з позначенням місця розташування земельної ділянки ОСОБА_3 (її розміщення, площа, конфігурація) по АДРЕСА_1 чітко визначити в натурі та позначити цифровими значеннями відстані між земельними ділянками по АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1 з урахуванням інтересів Позивачів;

- установити судовий контроль за виконанням рішення після набрання ним законної сили.

Так, відповідно до п.4 ч.1 ст.171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, зокрема, чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Вважаю, що у відкритті провадження за вказаними позовними вимогами слід відмовити з огляду на наступне.

Відповідно до ч.1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Статтею 4 КАС України визначено, що адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір. Зокрема, публічно-правовий спір - спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.

Згідно п.1 ч.1 ст.19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Зі змісту позовних вимог слідує, що позивачі звернулися до суду із позовними вимогами щодо скасування рішення Житомирської міської ради в особі комісії з вирішення земельних спорів Житомирської міської ради, яким погоджено межу земельної ділянки по АДРЕСА_1 , згідно з запропонованою конфігурацією земельної ділянки площею 0,0808 га.

Наведене рішення позивачі вважають винесеним без врахування раніше прийнятого Житомирською міською радою рішення про надання згоди на облаштування під`їзду до земельних ділянок та без з`ясування думки ТОВ "ІНСОРСИНГ "ФОБОС-ГРУП", інтереси якого порушуються оскаржуваним рішенням. Вказують, що при визначенні меж земельної ділянки, що відводиться ОСОБА_2 по АДРЕСА_1 не враховані особливості рельєфу та відстань між її земельною ділянкою та земельною ділянкою ОСОБА_1 , внаслідок чого відсутній під`їзд та вільний доступ йому до своєї земельної ділянки, оскільки перекрито розворот вже облаштованого під`їзду до земельних ділянок. Наголошують, що існуючий під`їзд, облаштований з дозволу Житомирської міської ради, визначений проектом підготовчої документації ОСОБА_2 по АДРЕСА_1 як межа її земельної ділянки. Оскільки, висота пагорба, на якому цей проїзд розташований, складає приблизно від 2 метрів на початку межі ділянки до 1,5 метрів на її закінченні, то за затвердженої оскаржуваним рішенням конфігурації, інший під`їзний шлях до земельної ділянки ОСОБА_1 відсутній взагалі, так як похилий рельєф (нахил близько 30-40 градусів) земної поверхні на шляху слідування до неї не дає можливості для безперешкодного та безпечного маневрування транспортним засобом (в тому числі для карет "швидкої допомоги" та пожежних автомобілів) з метою доступу до такої земельної ділянки поза межами вже існуючого проїзду.

Так, відповідно до частини першої статті 155 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Спірні правовідносини стосуються захисту права власності суміжних користувачів щодо належних їм земельних ділянок, зокрема в частині користування ними та встановленням їх меж. Вирішення спору залежить від обставин, встановлених судом.

Відповідно до положень п.п "г" ч.1 ст. 91 ЗК України власники земельних ділянок зобов`язані не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів.

Частиною другою статті 103 ЗК України передбачено, що власники та землекористувачі земельних ділянок зобов`язані не використовувати земельні ділянки способами, які не дозволяють власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок використовувати їх за цільовим призначенням (неприпустимий вплив).

Згідно з ч.3 ст. 106 ЗК України власник земельної ділянки, землекористувач має право вимагати від власника суміжної земельної ділянки сприяння у встановленні спільних меж, а також встановлення або відновлення межових знаків, у разі якщо вони відсутні, зникли, перемістилися або стали невиразними. У разі відсутності згоди власника суміжної земельної ділянки встановлення спільних меж здійснюється за рішенням суду.

Статтею 107 ЗК України передбачено, що основою для відновлення меж є дані земельно-кадастрової документації. У разі неможливості виявлення дійсних меж їх встановлення здійснюється за фактичним використанням земельної ділянки. Якщо фактичне використання ділянки неможливо встановити, то кожному виділяється однакова за розміром частина спірної ділянки. У випадках, коли в такий спосіб визначення меж не узгоджується з виявленими обставинами, зокрема з встановленими розмірами земельних ділянок, то межі визначаються з урахуванням цих обставин.

Як свідчать матеріали справи, позивачі є суміжними землекористувачами, набули право власності на належні їм земельні ділянки.

ОСОБА_1 набув право власності на земельну ділянку за кадастровим номером 1810136300:10:055:0004, що знаходиться за адресою АДРЕСА_2 , цільове призначення земельної ділянки - «02.01 «Для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка)» на підставі цивільно-правового договору Житомирської міської ради від 09.12.2005.

ТОВ "ІНСОРСИНГ ФОБОС-ГРУП" являється власником земельної ділянки кадастровий номер 1810136300:10:055:0016, що знаходиться за адресою АДРЕСА_3 , цільове призначення земельної ділянки - «02.01 «Для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка)» на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Ковалевським А.В 26.04.2021 за реєстровим №1732.

У той час, за змістом листа №144/13 від 04.04.2023 відслідковується, що 23.03.2023 під час засідання комісії з вирішення земельних спорів при Житомирській міській раді погоджено межу земельної ділянки площею 0,0808 га по АДРЕСА_2 згідно з запропонованою ОСОБА_2 конфігурацією.

Однак, як вважають позивачі, винесенню оскаржуваного рішення передували розбіжності між позивачами та ОСОБА_2 стосовно меж ділянки, яка їй відводиться, з огляду на незабезпечення у випадку її виділення у заявлених ОСОБА_2 межах під`їзду до земельної ділянки, яка на праві приватної власності належить ОСОБА_1 та неможливістю розвороту транспортних засобів для руху у зворотньому напрямку.

Таким чином, в даному випадку існує спір з приводу погодження меж земельних ділянок, які належать на праві приватної власності ОСОБА_1 ,ТОВ "ІНСОРСИНГ ФОБОС-ГРУП" та ОСОБА_2 , оскільки на думку позивачів такі не відповідають фактичному порядку користування суміжними земельними ділянками.

З приводу встановлених обставин справи, вважаю за необхідне вказати, що виникнення, зміна або припинення суб`єктивних прав громадян відноситься до цивільного процесуального законодавства.

Разом з тим, вважаю за необхідне наголосити, що приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення, як правило, майнового приватного права чи інтересу.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору та/або інтерес, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Згідно з ст.19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

При цьому, ч.1 ст. 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом:

1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень;

2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень;

3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій;

4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії;

5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень;

6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Частиною першою статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Аналіз зазначеної норми міжнародного права свідчить, що обов`язково суд повинен бути встановлений законом, тобто кожен має право на розгляд справи компетентним судом, компетентність якого встановлюється тільки законом.

Європейський суд з прав людини у справі «Zand v. Austria» від 12.10.1978 р. вказав, що словосполучення «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття «суд, встановлений законом» у частині першій статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з (…) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів (…)». З огляду на це не вважається «судом, встановленим законом» орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.

А тому, оскільки, позивачі звернулися до адміністративного суду з позовом, в якому позовні вимоги не стосуються захисту прав і свобод та інтересів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, внаслідок чого даний позов не підлягає розгляду у порядку адміністративного судочинства.

Так, п. 1 ч. 1 ст. 170 КАС України визначено, що суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Враховуючи викладене, у відкритті провадження за вказаними у позовній заяві позовними вимогами слід відмовити.

Керуючись статтями 170, 171, 243, 248, 256, 294, 295 Кодексу адміністративного судочинства України,

ухвалив:

У відкритті провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 ,Товариства з обмеженою відповідальністю "Інсорсинг Фобос-Груп" до Житомирської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, відмовити.

Роз`яснити позивачам, що розгляд даної справи відноситься до суду загальної юрисдикції у порядку цивільного судочинства.

Копію ухвали про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі надіслати особам, які подали позовну заяву, не пізніше наступного дня після її постановлення, разом із позовною заявою й усіма доданими до неї матеріалами.

Ухвала суду набирає законної сили негайно після її підписання суддею.

Ухвала суду може бути оскаржена до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Суддя О.В. Єфіменко