Рішення

від 20.04.2023 по справі 320/2616/23

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 квітня 2023 року №320/2616/23

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Щавінського В.Р., при секретарі судового засідання Ставничому Н.В., за участю: представника позивача Євєєва М.В., представника відповідача - Дехтярова В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби України у місті Києві та Київській області про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби України у місті Києві та Київській області (далі - ЦМУ ДМС у м. Києві та Київської області) з вимогами:

- визнати протиправним та скасувати Рішення Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області №572 від 27.10.2022 року про скасування дозволу на імміграцію в Україну громадянину Республіки Узбекистан ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

- визнати протиправним та скасувати Рішення Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області про заборону в`їзду в Україну громадянину Республіки Узбекистан ОСОБА_2 ( ОСОБА_3 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 від 14 жовтня 2022 року.

- зобов`язати Центральне міжрегіональне управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області направити до апарату ДМС України, АДПС України, ініціатору подання (ДСР НП України) інформацію про скасування Рішення Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області №572 від 27.10.2022 року про скасування дозволу на імміграцію в Україну громадянину Республіки Узбекистан ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 та Рішення Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області №572 від 27.10.2022 року про скасування дозволу на імміграцію в Україну громадянину Республіки Узбекистан ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а також видалити дані про посвідку на постійне проживання серії НОМЕР_1 від 01.10.2014 з ЄЇАС УМП ПІ «ФМ «Недійсні документи».

- зобов`язати Центральне міжрегіональне управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області надіслати повідомлення до територіальної громади, на території якої задекларовано/зареєстровано місце проживання іноземця, про скасування Рішення Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області №572 від 27.10.2022 року про скасування дозволу на імміграцію в Україну громадянину Республіки Узбекистан ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та Рішення Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області №572 від 27.10.2022 року про скасування дозволу на імміграцію в Україну громадянину Республіки Узбекистан ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 21.02.2023 відкрито спрощене позовне провадження в даній адміністративній справі.

На обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що він є громадянином Республіки Узбекистан, з 2005 року постійно проживає на території Україні, у 2007 році ним одержано картку фізичної особи-платника податків (РНОКПП) № НОМЕР_2 . У 2011 році він отримав рішення про надання дозволу на імміграцію, що підтверджується посвідкою на постійне проживання серії НОМЕР_3 від 23.04.2011, яку в подальшому замінено посвідкою серії НОМЕР_1 від 01.10.2014. З 2007 року здійснює підприємницьку діяльність, як фізична особа-підприємець (вид діяльності роздрібна торгівля з лотків і на ринках харчовими продуктами, напоями та тютюновими виробами), з 2019 року є співзасновником українського господарського товариства ТОВ «КИШ-МИШ» код за ЄДРПОУ 42913144 (види діяльності оптова торгівля цукром, шоколадом і кондитерськими виробами, оптова торгівля кавою, чаєм, какао та прянощами, роздрібна торгівля фруктами й овочами. Він одружений, має сина громадянина України ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , (Свідоцтво про народження серія НОМЕР_4 , видане 21.12.2010), постійно проживає та зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , жодного разу до кримінальної відповідальності не притягувався, веде звичайний законослухняний спосіб життя.

На думку позивача, оскаржувані рішення є протиправними та підлягають скасуванню, оскільки їх ухвалення суперечить вимогам Закону України «Про імміграцію» та подальше виконання фактично призведе до безпідставного позбавлення гарантованого Конституцією України права громадянина іншої держави на постійне проживання в Україні.

Відповідач надав до суду відзив на адміністративний позов у якому зазначив, що не визнає заявлені вимоги та заперечує проти доводів викладених в ньому. Зокрема, вказує, що оскаржувані рішення були прийняті відповідачем на підставі подання Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України про скасування ОСОБА_1 дозволу на імміграцію, посвідки на постійне проживання та встановлення заборони в`їзду на територію України в якому викладена інформація, що є достатньою для прийняття ЦМУ ДМС у м. Києві та Київської області оскаржуваних рішень.

Позивач надав до суду відповідь на відзив, в якій додатково зазначив, що Відповідач, перед прийняттям оскаржуваних рішень, мав вчинити передбачені чинним законодавством дії для перевірки викладених в поданні ДСР НПУ даних та інформації відносно ОСОБА_1 , що зроблено не було, та лише у разі підтвердження викладених фактів прийняти відповідні рішення, а у разі їх відсутності залишити подання ДСР НПУ без задоволення.

При цьому, на думку Позивача, саме подання ДСР НПУ не містить зазначення будь-яких конкретних незаконних дій вчинених ОСОБА_1 , які б свідчили про протиправність його поведінки, а містить лише загальні та формальні фрази, що не підтвердженні жодними фактичними обставинами.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив суд даний адміністративний позов задовольнити.

Представник відповідача заперечував проти задоволення позову, просив суд відмовити у його задоволені.

Дослідивши матеріали адміністративної справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню в повному обсязі, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином Республіки Узбекистан, що підтверджується паспортом № НОМЕР_5 від 26.02.2014.

01.03.2011 ОСОБА_1 звернувся до ВГІРФО Дарницького РУ ГУ МВС України в м. Києві із заявою про надання дозволу на імміграцію в Україну на підставі пункту 1 частини третьої статті 4 Закону України «Про імміграцію», як батько громадянина України ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Надалі, 14.04.2011 ВГІРФО Дарницького РУ ГУМВС України в м. Києві прийнято рішення про надання ОСОБА_1 дозволу на імміграцію.

23.04.2011 видано посвідку на постійне проживання в України серії НОМЕР_3 .

В подальшому, у зв`язку із обміном вказаної вище посвідки на постійне місце проживання позивачем отримано посвідку серії НОМЕР_1 від 01.10.2014.

05.10.2022 до ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області надійшло з ДСР НП України подання за №9184/55/01-2022 про скасування дозволу на імміграцію та посвідки на постійне проживання позивачу.

Відповідно до інформації зазначеної у поданні ДРС НПУ позивач прибув в Україну з метою вчинення протиправної діяльності направленої на дестабілізацію громадського порядку в Україні шляхом підбурення до масових безпорядків, організацію масових протестів та заколотів, які можуть призвести до підриву державності, та направлені на повалення державного ладу в Україні.

Також, у поданні зазначено, що у ході проведення оперативно-розшукової діяльності встановлено, що позивач має намір прибути до західних регіонів України, де шляхом підбурення вихідців з російської федерації та близьких їм осіб, планує створити масові протести та спротиви біля місцевих державних адміністрацій. Таким чином, вказане може призвести до чисельних порушень громадського порядку та дестабілізації всередині держави, тим самим призвести до порушень конституційних прав громадян України та інших осіб, які тимчасово чи постійно проживають в Україні.

Разом з тим вказано, що позивач станом на 27.09.2022 не перебуває в статусі підозрюваного чи обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення та за час перебування на території України скоїв наступні адміністративні правопорушення:

- 14.05.2009 протокол № 173368 ст. 204 порушення правил працевлаштування;

- 28.09.2021 протокол № 4831212 ст. 122 ч. 1 перевищення швидкості руху т/з;

- 08.02.2022 протокол № 561452 ст. ч. 1 перевищення швидкості руху т/з;

В подальшому, 14.10.2022 відповідачем прийнято рішення про заборону в`їзду в Україну громадянину Республіки Узбекистан ОСОБА_2 ( ОСОБА_3 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 строком на три роки, на підставі подання ДСР НПУ від 05.10.2022 вих. №9184/55/01-2022.

Відповідачем 27.10.2022 складено Висновок за результатами розгляду вказаного подання ДСР НПУ про скасування дозволу на імміграцію позивачу та вирішено:

1. Скасувати рішення ВГІРФО Дарницького РУ ГУМВС України в м. Києві від 14.04.2011 про надання дозволу на імміграцію в Україну громадянину Республіки Узбекистан ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати недійсною та такою, що підлягає вилученню та знищенню, видану на підставі цього дозволу посвідку на постійне проживання серії НОМЕР_1 від 01.10.2014 р.

2. Відповідну інформацію про скасування дозволу на імміграцію громадянину Республіки Узбекистан ОСОБА_1 направити до апарату ДМС України, АДПС Україну, ініціатору подання, а також внести дані про посвідку на постійне проживання до ЄЇАС УМП ПІ «ФМ «Недійсні документи».

3. Про прийняте рішення повідомити громадянина Республіки Узбекистан ОСОБА_1 .

4. На підставі підпункту 4 пункту 22 Порядку створення, ведення та адміністрування реєстрів територіальних громад, затвердженого постановою КМУ від 07.02.2022 р. № 265, надіслати повідомлення до територіальної громади, на території обслуговування якої задекларовано/зареєстровано місце проживання іноземця, про припинення підстав для перебування на території України (про визнання недійсною посвідки на постійне проживання) громадянина Республіки Узбекистан ОСОБА_1 , з метою внесення відповідних змін до реєстру територіальних громад.

Відповідачем 27.10.2022 прийнято рішення №572 про скасування дозволу на імміграцію в Україну видане громадянину Республіки Узбекистан ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю Республіки Узбекистан, національний паспорт № НОМЕР_5 виданий 26.02.2014), про те, що йому на підставі пунктів 3 та 4 частини першої статті 12 Закону України «Про імміграцію» скасовано дозвіл на імміграцію в України, виданий 14.04.2011.

Цим же рішенням, посвідка на постійне проживання серії НОМЕР_1 від 01.10.2014 скасована на підставі пункту 64 Порядку оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення, визнання недійною та знищення посвідки на постійне проживання, затвердженого постановою КМУ від 25.04.2018 №321.

Не погоджуючись з правомірністю прийняття відповідачем оскаржуваного рішення, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що склалась між сторонами, суд виходить з наступного.

Конституція України встановлює, що іноземці та особи без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов`язки, як і громадяни України, - за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України (ст. 26).

Відповідно до положень частини 1 статті 1 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства":

- іноземець - особа, яка не перебуває у громадянстві України і є громадянином (підданим) іншої держави або держав;

- іноземці та особи без громадянства, які перебувають на території України на законних підставах, - іноземці та особи без громадянства, які в установленому законодавством чи міжнародним договором України порядку в`їхали в Україну та постійно або тимчасово проживають на її території, або тимчасово перебувають в Україні;

- іноземці та особи без громадянства, які постійно проживають в Україні, - іноземці та особи без громадянства, які отримали посвідку на постійне проживання, якщо інше не встановлено законом;

- посвідка на постійне проживання - документ, що посвідчує особу іноземця або особу без громадянства та підтверджує право на постійне проживання в Україні.

Згідно з ч. 1 ст. 3 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" іноземці та особи без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов`язки, як і громадяни України, за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України.

Частиною 1 статті 4 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" визначено, що іноземці та особи без громадянства можуть відповідно до Закону України "Про імміграцію" іммігрувати в Україну на постійне проживання.

Іноземці та особи без громадянства, зазначені у частинах першій та шістнадцятій статті 4 цього Закону, отримують посвідку на постійне проживання (ч. 1 ст. 5 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства").

Положеннями статті 1 Закону України "Про імміграцію" визначені наступні дефініції термінів:

- імміграція - це прибуття в Україну чи залишення в Україні у встановленому законом порядку іноземців та осіб без громадянства на постійне проживання;

- іммігрант - іноземець чи особа без громадянства, який отримав дозвіл на імміграцію і прибув в Україну на постійне проживання, або, перебуваючи в Україні на законних підставах, отримав дозвіл на імміграцію і залишився в Україні на постійне проживання;

- квота імміграції - це гранична кількість іноземців та осіб без громадянства, яким передбачено надати дозвіл на імміграцію протягом календарного року;

- дозвіл на імміграцію - рішення, що надає право іноземцям та особам без громадянства на імміграцію.

Відповідно до статті 4 Закону України "Про імміграцію" дозвіл на імміграцію надається в межах квоти імміграції.

Квота імміграції встановлюється Кабінетом Міністрів України у визначеному ним порядку по категоріях іммігрантів:

1) діячі науки та культури, імміграція яких відповідає інтересам України;

2) висококваліфіковані спеціалісти і робітники, гостра потреба в яких є відчутною для економіки України;

3) особи, які здійснили іноземну інвестицію в економіку України іноземною конвертованою валютою на суму не менше 100 (ста) тисяч доларів США;

4) особи, які є повнорідними братом чи сестрою, дідом чи бабою, онуком чи онукою громадян України;

5) особи, які раніше перебували в громадянстві України;

6) батьки, чоловік (дружина) іммігранта та його неповнолітні діти;

8) особи, які безперервно проживали на території України протягом трьох років з дня встановлення їм статусу особи, яка постраждала від торгівлі людьми;

9) особи, які прослужили у Збройних Силах України три і більше років.

Дозвіл на імміграцію поза квотою імміграції надається:

1) одному з подружжя, якщо другий з подружжя, з яким він перебуває у шлюбі понад два роки, є громадянином України, дітям і батькам громадян України;

2) особам, які є опікунами чи піклувальниками громадян України, або перебувають під опікою чи піклуванням громадян України;

3) особам, які мають право на набуття громадянства України за територіальним походженням;

4) особам, імміграція яких становить державний інтерес для України;

5) закордонним українцям, подружжям закордонних українців, їх дітям у разі їх спільного в`їзду та перебування на території України.

У свою чергу, умови, порядок та перелік документів, необхідних для вирішення питання про надання дозволу на імміграцію, визначені статтею 9 Закону України "Про імміграцію".

Так, для надання дозволу на імміграцію до заяви додаються такі документи: 1) три фотокартки; 2) копія документа, що посвідчує особу; 3) документ про місце проживання особи; 4) відомості про склад сім`ї, копія свідоцтва про шлюб (якщо особа, яка подає заяву, перебуває в шлюбі); 5) документ про те, що особа не є хворою на хронічний алкоголізм, токсикоманію, наркоманію або інфекційні захворювання, перелік яких визначено центральним органом виконавчої влади з питань охорони здоров`я.

Крім зазначених документів подаються: для осіб, зазначених у пункті 6 частини другої статті 4 цього Закону, - копії документів, що засвідчують їх родинні стосунки з іммігрантом, і документ про те, що іммігрант не заперечує проти їх імміграції та гарантує їм фінансове забезпечення на рівні не нижчому від прожиткового мінімуму, встановленого в Україні.

У разі неподання особою всіх визначених цим Законом документів заява про надання дозволу на імміграцію не приймається.

З аналізу вищенаведених норм Закону України "Про імміграцію" вбачається, що для оформлення дозволу на імміграцію заявник повинен подати заяву з доданням певного пакету документів. У разі ж ненадання особою повного пакету документів, заява про надання дозволу на імміграцію не приймається та дозвіл на імміграцію не видається.

Суд зазначає, що процедуру провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію іноземцям та особам без громадянства, які іммігрують в Україну, поданнями про його скасування та виконання прийнятих рішень, а також компетенцію центральних органів виконавчої влади та підпорядкованих їм органів, які забезпечують виконання законодавства про імміграцію, визначено відповідним Порядком, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 26.12.2002 №1983 (далі - Порядок №1983).

У відповідності до підпункту 2 пункту 2 цього Порядку № 1983 рішення за заявами про надання дозволу на імміграцію залежно від категорії іммігрантів приймають територіальні органи ДМС - стосовно іммігрантів, які підпадають під квоту імміграції (крім іммігрантів, стосовно яких рішення приймає ДМС), а саме: батьків, чоловіка (дружини) іммігранта та його неповнолітніх дітей.

Згідно пункту 12 Порядку № 1983 територіальні підрозділи за місцем проживання, до яких подано заяви про надання дозволу на імміграцію: формують справи, перевіряють підстави, законність перебування в Україні іммігрантів, справжність поданих документів та відповідність їх оформлення вимогам законодавства, у разі потреби погоджують це питання з органами місцевого самоврядування, у межах своєї компетенції з`ясовують питання щодо наявності чи відсутності підстав для відмови у наданні дозволу на імміграцію; надсилають у місячний термін разом з матеріалами справи інформацію про результати їх розгляду територіальним органам або підрозділам (відповідно до категорії іммігрантів). Справи, прийняття рішення за якими належить до компетенції ДМС чи територіальних органів, надсилаються територіальним органам, в інших випадках - територіальним підрозділам; здійснюють провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію, якщо таке провадження належить до їх компетенції.

Пунктом 14 Порядку №1983 визначено, що Територіальні органи і підрозділи після отримання документів від зазначених у пунктах 12 і 13 цього Порядку органів перевіряють у місячний термін правильність їх оформлення, з`ясовують у межах своєї компетенції питання щодо наявності чи відсутності підстав для відмови у наданні дозволу на імміграцію, передбачених статтею 10 Закону України "Про імміграцію", надсилають відповідні запити до МВС, органів Національної поліції, регіональних органів СБУ та Держприкордонслужби.

МВС, органи Національної поліції, регіональні органи СБУ та Держприкордонслужба проводять відповідно до компетенції у місячний строк після надходження таких запитів перевірку з метою виявлення осіб, яким дозвіл на імміграцію не надається. Про результати перевірки інформується орган, який надіслав запит.

У разі коли прийняття рішення щодо надання дозволу на імміграцію належить до компетенції територіальних органів і підрозділів, ці органи аналізують у місячний термін отриману від зазначених в абзаці другому пункту 14 цього Порядку органів інформацію та на підставі матеріалів справи приймають рішення про надання дозволу на імміграцію чи про відмову у наданні такого дозволу (п. 16 Порядку).

Згідно з пунктом 19 Порядку №1983 рішення про надання дозволу на імміграцію чи про відмову у наданні такого дозволу діє протягом року від дня його прийняття.

Особи, яким надано дозвіл на імміграцію, зобов`язані протягом періоду дії дозволу звернутися до територіального підрозділу за місцем проживання із заявою про видачу посвідки на постійне проживання, якщо вони перебувають на законних підставах в Україні.

З викладеного слідує, що прийняття рішення щодо надання дозволу на імміграцію належить до компетенції відповідних державних органів, які на підставі заяви іммігранта, аналізу отриманої інформації, матеріалів справи приймають рішення про надання дозволу на імміграцію чи про відмову у наданні такого дозволу. Рішення про надання дозволу на імміграцію є підставою для отримання посвідки на постійне проживання.

Судом встановлено, що компетентний орган державної влади при прийнятті рішення про надання позивачеві дозволу на імміграцію в Україні та оформленні посвідки на постійне проживання в Україні проводив необхідну перевірку поданих документів та з`ясовував у межах своєї компетенції питання щодо наявності підстав для відмови у наданні дозволу на імміграцію, проте таких підстав не виявив, за результатом розгляду було оформлено і видано 23.04.2011 посвідку на постійне проживання в України серії НОМЕР_3 , яку в подальшому, у зв`язку із обміном вказаної вище посвідки на постійне місце проживання,було замінено на посвідку серії НОМЕР_1 від 01.10.2014.

У свою чергу, підстави для скасування дозволу на імміграцію визначені статтею 12 Закону України "Про імміграцію", а саме, якщо: 1) з`ясується, що його надано на підставі свідомо неправдивих відомостей, підроблених документів чи документів, що втратили чинність; 2) іммігранта засуджено в Україні до позбавлення волі на строк більше одного року і вирок суду набрав законної сили; 3) дії іммігранта становлять загрозу національній безпеці України, громадському порядку в Україні; 4) це є необхідним для охорони здоров`я, захисту прав і законних інтересів громадян України; 5) іммігрант порушив законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства; 6) в інших випадках, передбачених законами України.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем 27.10.2022 прийнято рішення №572, яким позивачу скасовано дозвіл на імміграцію в України виданий 14.04.2011, на підставі пунктів 3 та 4 частини першої статті 12 Закону України «Про імміграцію» (дії іммігранта становлять загрозу національній безпеці України, громадському порядку в Україні; це є необхідним для охорони здоров`я, захисту прав і законних інтересів громадян України) із скасуванням посвідки на проживання.

З відзиву відповідача вбачається, що вказане рішення було прийнято на підставі подання Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України за №9184/55/01-2022, яке надійшло до ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області та в якому була зазначена інформація про особу позивача щодо вчинення ним дій передбачених пунктами 3 та 4 частини першої статті 12 Закону України «Про імміграцію».

Крім того, у відповідності до пунктів 21-24 Порядку №1983 дозвіл на імміграцію скасовується органом, який його видав.

Для започаткування процедури розгляду питання про скасування дозволу на імміграцію відповідне подання надсилається до органу, який приймав рішення про надання такого дозволу.

ДМС, територіальні органи і підрозділи всебічно вивчають у місячний термін подання щодо скасування дозволу на імміграцію, запитують у разі потреби додаткову інформацію в ініціатора подання, інших органів виконавчої влади, юридичних і фізичних осіб, а також запрошують для надання пояснень іммігрантів, стосовно яких розглядається це питання. На підставі результату аналізу інформації приймається відповідне рішення.

Про прийняте рішення письмово повідомляються протягом тижня ініціатори процедури скасування дозволу на імміграцію та іммігранти.

Рішення про скасування дозволу на імміграцію надсилається протягом тижня органом, що його прийняв, до територіального підрозділу за місцем проживання для вилучення посвідки на постійне проживання в іммігранта та вжиття заходів відповідно до статті 13 Закону України "Про імміграцію". Копія рішення надсилається Держприкордонслужбі.

Отже, функція територіальних органів, які розглядають питання про скасування дозволу на імміграцію, реалізується шляхом всебічної перевірки на підставі відповідного подання, а також запрошення для надання пояснень іммігрантів, стосовно яких розглядається це питання.

Разом з тим, відповідачем в порушення вищевказаних приписів до суду не надано будь-яких доказів надіслання (вручення) позивачу запрошення про надання пояснень та відповідних документів.

Крім того, суд звертає увагу на те, що відповідачем всупереч вимогам пункту 23 Порядку провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію і поданнями про його скасування та виконання прийнятих рішень не вчинено жодної дії задля забезпечення всебічного вивчення подання ДСР НП України, що свідчить про необґрунтованість та протиправність рішення про скасування позивачу дозволу на імміграцію.

Крім того, відповідач на час прийняття оскаржуваного рішення не мав належних та допустимих доказів вини позивача у вчинені протиправних дій зазначених у поданні ДСР НП України, відсутні будь-які дані, що підтверджують обставини викладені в поданні та, яків подальшому були покладені в основу висновку та рішення відповідача про скасування дозволу на імміграцію позивача.

Відповідачем під час розгляду справи не надано доказів наявності об`єктивних обставини для скасування дозволу на імміграцію позивача, скасування посвідки на постійне проживання та заборону в`їзду позивача в Україну.

Натомість, позивачем повністю доведено правомірність його перебування на території України протягом тривалого часу, відсутність вчинення ним дій, що можуть бути підставою для скасування дозволу на імміграцію.

Також, суд враховує особу Позивача, який має в Україні постійне зареєстроване місцепроживання, одружений, має неповнолітню дитину, веде підприємницьку діяльність, до кримінальною відповідальності ніколи не притягувався.

Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено обов`язок органів державної влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Водночас, відповідно до ст. 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Стаття 26 Конституції України зазначає, що іноземці та особи без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов`язки, як і громадяни України, - за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України.

Відповідно до ст.8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

Суд вважає, що ст.8 Конвенції по суті має захищати особу від свавільного втручання суб`єкта владних повноважень у здійснення ним своїх прав.

Згідно ч.2 ст.8 Конвенції таке втручання має бути «передбачено законом» і виправдане необхідністю досягнення законної мети чи цілі (рішення Європейського суду від 23.03.2006 у справі «Вітело проти Італії» (Vitiello c. Italie) скарга №77962/01).

Суд зазначає, що в даному випадку оскаржуване рішення про скасування дозволу на імміграцію в Україну переслідувало законну мету забезпечення порядку імміграції в Україну іноземців та осіб без громадянства.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи зокрема прийняті (вчинені) вони пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

На думку суду, відповідачем, як суб`єктом владних повноважень не дотримано принципу пропорційності, що в свою чергу є підставою для визнання рішення протиправним і його скасування.

Таким чином, суд дійшов висновку, що оскаржувані позивачем Рішення Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області №572 від 27.10.2022 про скасування дозволу на імміграцію в Україну та від 14.10.2022 про заборону в`їзду в Україну громадянину Республіки Узбекистан ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є необґрунтованими та безпідставними, а відтак підлягають скасуванню.

Інші заявлені позивачем вимоги є похідними від основних та також підлягають задоволенню, оскільки обраний ним спосіб захисту порушених прав є ефективним та забезпечить поновлення прав позивача.

Щодо заявленого клопотання відповідача клопотання про залучення до участі у справі Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України.

Судом вказане клопотання відповідача відхилене з огляду на те, що позивачем не заявлено жодних позовних вимог до ДСР НПУ, зміст складеного Департаментом подання сторонам у справі відомий та зрозумілий, його копія долучена до матеріалів справи, а оскарження подання, як окремого документу, чинним законодавством не передбачено.

Згідно з ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем при поданні позовної заяви сплачено судовий збір у розмірі 3969,60 грн., що підтверджується квитанцією від 22.12.2022 № 0.0.2789211232.1.

Суд дійшов висновку про стягнення з Центрального міжрегіонального Управління ДМС у м. Києві та Київській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача 3969,60 грн. судового збору.

Керуючись статтями 9, 14, 72-78, 90, 139, 143, 242-246, 251, 255 КАС України, суд

в и р і ш и в:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області №572 від 27.10.2022 про скасування дозволу на імміграцію в Україну громадянину Республіки Узбекистан ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

3. Визнати протиправним та скасувати рішення Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області про заборону в`їзду в Україну громадянину Республіки Узбекистан ОСОБА_2 ( ОСОБА_5 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 від 14.10.2022.

4. Зобов`язати Центральне міжрегіональне управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області направити до апарату ДМС України, АДПС України, ініціатору подання (ДСР НП України) інформацію про скасування рішення Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області №572 від 27.10.2022 про скасування дозволу на імміграцію в Україну громадянину Республіки Узбекистан ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та рішення Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області №572 від 27.10.2022 про скасування дозволу на імміграцію в Україну громадянину Республіки Узбекистан ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а також видалити дані про посвідку на постійне проживання серії НОМЕР_1 від 01.10.2014 з ЄЇАС УМП ПІ «ФМ «Недійсні документи».

5. Зобов`язати Центральне міжрегіональне управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області надіслати повідомлення до територіальної громади, на території якої задекларовано/зареєстровано місце проживання іноземця, про скасування рішення Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області №572 від 27.10.2022 про скасування дозволу на імміграцію в Україну громадянину Республіки Узбекистан ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та рішення Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області №572 від 27.10.2022 про скасування дозволу на імміграцію в Україну громадянину Республіки Узбекистан ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

6. Стягнути сплачений судовий збір у розмірі 3969 (трьох тисяч дев`ятиста шістдесяти дев`яти) грн. 60 коп. на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення .

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Щавінський В.Р.

Дата виготовлення і підписання повного тексту рішення - 01 травня 2023 р.