Рішення
від 03.05.2023 по справі 420/8050/22
ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/8050/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 травня 2023 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд під головуванням судді Андрухіва В.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області, в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати підпункт 7 пункту 2 рішення Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області від 24.02.2021 року № 4144-VIIІ «Про відмову у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства на підставі рішення суду» про відмову у наданні дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки із земель сільськогосподарського призначення комунальної власності для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,0000 га, яка розташована на території Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області, наступним громадянам: 7. ОСОБА_1 ;

- зобов`язати Куяльницьку сільську раду Подільського району Одеської області надати ОСОБА_1 дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки орієнтовною площею 2 га у власність для ведення особистого селянського господарства у відповідності із пунктом "б" частини 1 статті 121 ЗК України, за рахунок сформованої земельної ділянки комунальної власності Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області, яка знаходиться на загальному земельному масиві земельної ділянки кадастровий номер 5122984800:01:002:0440, за межами населеного пункту Перешори на території Куяльницької сільської ради;

стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Куяльницької сільської ради судові витрати - сплату судового збору, та за подання правничої допомоги в сумі 5500 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач звернувся із клопотанням про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки орієнтовною площею 2 га. у власність для ведення особистого селянського господарства до сільської ради, але отримав відмову, яку оскаржив в судовому порядку. Рішенням суду позов задоволено та зобов`язано повторно розглянути подане клопотання. На виконання рішення суду, відповідачем прийнято рішення від 24.02.2021 року №4144-VІІІ, яким відмовлено позивачу у наданні відповідного дозволу без наведення будь-яких підстав для відмови. Вважаючи таке рішення протиправним, позивач звернувся до суду.

Ухвалою від 13.06.2022 року прийнято до розгляду вказану позовну заяву та відкрито провадження у справі. Ухвалено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

Копію ухвали про відкриття провадження у справі та матеріали позовної заяви відповідач отримав 13.06.2022 року, що підтверджується звітом про доставку електронного листа.

20.06.2022 р. до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому, зокрема, наголошено на тому, що рішення ради щодо безоплатної передачі земельної ділянки комунальної власності у приватну власність (крім земельних ділянок, що перебувають у користуванні громадян, та випадків передачі земельної ділянки власнику розташованого на ній жилого будинку, іншої будівлі, споруди) приймається не менш як двома третинами голосів депутатів від загального складу ради. 24 лютого 2022 року на 16-й черговій сесії Куяльницької сільської ради VІІІ скликання було зареєстровано 15 (п`ятнадцять) депутатів та сільський голова. Саме тому, у зв`язку із відсутністю кворуму 2/3 режиму голосування, рада прийняла рішення про відмову.

20.06.2022 року від відповідача надійшло клопотання про зменшення розміру судових витрат і витрат на правову допомогу, в якому наголошено на тому, що адвокат Опалько О.М. здійснює представництво у багатьох тотожних справах, які мають абсолютно аналогічні позови та додатки, отже виконання цієї роботи не є складним.

Дослідивши в письмовому провадженні наявні в матеріалах справи докази, суд встановив такі обставини.

30.10.2021 року позивач подав до Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області клопотання від 30.10.2021 року про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки орієнтовною площею 2 га у власність для ведення особистого селянського господарства у відповідності із пунктом "б" частини 1 статті 121 ЗК України, за рахунок сформованої земельної ділянки комунальної власності Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області, яка знаходиться на загальному земельному масиві земельної ділянки кадастровий номер5122984800:01:001:0440, за межами населеного пункту Перешори, на території Куяльницької сільської ради.

30.11.2021 року Куяльницька сільська рада Подільського району, Одеської області розглянула звернення Позивача та прийняла рішення № 3342 - VIIІ «Про відмову у наданні дозволу на виготовлення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства» в якому пунктом 1 відмовила у наданні дозволу на виготовлення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки із земель сільськогосподарського призначення комунальної власності для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,0000 га, яка розташована на території Куяльницької сільської ради, Подільського району, Одеської області, у зв`язку з тим, що рішенням Куяльницької сільської ради раніше було надано дозвіл нищезазначеним громадянам: 1.2. ОСОБА_1 .

Вказане рішення оскаржено до Одеського окружного адміністративного суду.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 21.02.2022 року, у справі №420/26192/21 позовні вимоги ОСОБА_1 до Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області про визнання протиправним та скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково.

Пункт 1 рішення Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області №3342 - VIIІ від 30 листопада 2021 року «Про відмову у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства», у частині відмови у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки із земель сільськогосподарського призначення комунальної власності для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,0000 га, яка розташована на території Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області, у зв`язку з тим, що рішенням Куяльницької сільської ради раніше було надано дозвіл 1.2. ОСОБА_1 визнано протиправним та скасовано.

Зобов`язано Куяльницьку сільську раду Подільського району Одеської області (код ЄДРПОУ 04379835) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) від 30 жовтня 2021 року про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки орієнтовною площею 2 га у власність для ведення особистого селянського господарства, у відповідності пункту «б» частини 1 статті 121 Земельного кодексу України, за рахунок сформованої земельної ділянки комунальної власності Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області, яка знаходиться на загальному земельному масиві земельної ділянки кадастровий номер 5122984800:01:001:0440, за межами населеного пункту Перешори, на території Куяльницької сільської ради, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

24.02.2022 року Куяльницька сільська рада Подільського району Одеської області повторно розглянула заяву ОСОБА_1 від 30.10.2021 року та прийняла загальне рішення №4144-VIIІ «Про відмову у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства на підставі рішення суду» в якому вирішила: 2. Відмовити у наданні дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки із земель сільськогосподарського призначення комунальної власності для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,0000 га, яка розташована на території Куяльницької сільської ради, Подільського району, Одеської області, наступним громадянам: 7. ОСОБА_1 (а.с.11-12).

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, вважаючи його протиправним та таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся до суду з даною позовною заявою.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Зазначені критерії є вимогами для суб`єкта владних повноважень, який приймає відповідне рішення, вчиняє дії чи допускає бездіяльність.

Таким чином, суд з`ясовує, чи використане повноваження, надане суб`єкту владних повноважень, з належною метою; обґрунтовано, тобто вчинено через вмотивовані дії; безсторонньо, тобто без проявлення неупередженості до особи, стосовно якої вчиняється дія; добросовісно, тобто щиро, правдиво, чесно; розсудливо, тобто доцільно з точки зору законів логіки і загальноприйнятих моральних стандартів; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, тобто з рівним ставленням до осіб; пропорційно та адекватно; досягнення розумного балансу між публічними інтересами та інтересами конкретної особи.

Відповідно до ч.1 ст. 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР (далі Закон № 280/97-ВР), сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Повноваження відповідних органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність або користування та порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування встановлені статтями 118, 122, 123 Земельного кодексу України, статтями 26, 33, 59 Закону № 280/97-ВР.

Як передбачено п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону № 280/97-ВР, виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання, як вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Відповідно до ст. 59 Закону № 280/97-ВР рішення місцевої ради приймаються у формі відповідних рішень, прийнятих на сесії місцевої ради та рішень виконавчого комітету.

За приписами частини десятої вказаної статті акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

За змістом ч. 1-3 ст. 116 Земельного кодексу України (далі ЗК України) громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі, зокрема, одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Пунктом б ч.1 ст.81 Земельного кодексу України визначено, що громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.

Відповідно до пп. б ч.1 ст.121 Земельного кодексу України, громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.

Згідно з частиною першою статті 122 Земельного кодексу України, сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами регулюється положеннями статті 118 ЗК України та передбачає визначену земельно-правову процедуру, яка включає такі послідовні стадії:1) подання громадянином клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування щодо отримання земельної ділянки у власність;2) отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (або мотивованої відмови у його наданні);3) після розроблення проекту землеустрою такий проект погоджується, зокрема з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин у відповідності до приписів статті 186-1 ЗК України;4) здійснення державної реєстрації сформованої земельної ділянки у Державному земельному кадастрі;5) подання громадянином погодженого проекту землеустрою до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність, про що, в свою чергу, такий орган у двотижневий строк, зобов`язаний прийняти відповідне рішення.

Згідно ч.6 ст.118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідно до ч.7 ст.118 Земельного кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб`єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

Частинами першою та другою статті 79-1 ЗК України передбачено, що формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; шляхом інвентаризації земель у випадках, передбачених законом; за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв)

Відповідно до частини п`ятої статті 79-1 ЗК України формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій - сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

Згідно із частинами шостою, сьомою статті 79-1 ЗК України формування земельних ділянок шляхом поділу та об`єднання раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні, без зміни їх цільового призначення здійснюються за технічною документацією із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок. Винесення в натуру (на місцевість) меж сформованої земельної ділянки до її державної реєстрації здійснюється за документацією із землеустрою, яка стала підставою для її формування.

Проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок та технічна документація із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок є різними за своєю суттю документами із землеустрою, не є тотожними за процедурою виконання цієї документації.

Надання дозволу на розробку проекту землеустрою має на меті лише формування земельної ділянки як окремого об`єкта.

Натомість, коли йдеться про формування земельної ділянки з частини вже сформованого земельного масиву, що має кадастровий номер, її відведення відбувається на підставі технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки.

Так, згідно із частиною першою статті 25 Закону України «Про землеустрій» документація із землеустрою розробляється у вигляді схеми, проекту, робочого проекту або технічної документації, до видів якої належить технічна документація із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок (пункт «й» частини другої статті 25).

За загальним правилом, визначеним положеннями статті 50 Закону України «Про землеустрій» проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок складаються у разі зміни цільового призначення земельних ділянок або формування нових земельних ділянок.

Згідно із статтею 56 вищезазначеного Закону, технічна документація із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок включає:а) пояснювальну записку; б) технічне завдання на складання документації, затверджене замовником документації; в) кадастрові плани земельних ділянок, які об`єднуються в одну земельну ділянку, або частини земельної ділянки, яка виділяється в окрему земельну ділянку;г) матеріали польових геодезичних робіт; ґ) акт приймання-передачі межових знаків на зберігання при поділі земельної ділянки по межі поділу; д) перелік обтяжень прав на земельну ділянку, обмежень на її використання та наявні земельні сервітути; е) нотаріально посвідчену згоду на поділ чи об`єднання земельної ділянки заставодержателів, користувачів земельної ділянки (у разі перебування земельної ділянки в заставі, користуванні); є) згоду власника земельної ділянки, для земель державної власності - органу, уповноваженого здійснювати розпорядження земельною ділянкою, на поділ чи об`єднання земельних ділянок користувачем (крім випадків поділу земельної ділянки у зв`язку з набуттям права власності на житловий будинок, розташований на ній).

Зміст наведених норм права свідчить про те, що поділ та об`єднання земельних ділянок за свою суттю фактично є формуванням нової чи нових земельних ділянок, що передбачає певну процедуру щодо надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок, його погодження та затвердження в порядку, встановленому ЗК України, який визначає вичерпний перелік підстав для відмови у наданні такого дозволу, зокрема: невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Аналогічні висновки містяться в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 07.04.2021 р. по справі №0640/4182/18.

При цьому, загальними вимогами, які висуваються до акту індивідуальної дії, як акта правозастосування, є його обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення органом конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття.

Як вбачається із змісту оскаржуваного рішення Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області від 24.02.2022 р. №4144-VIII «Про відмову у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства на підставі рішень суду» позивачу відмовлено у наданні дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки із земель сільськогосподарського призначення комунальної власності для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,0000 га., без зазначення підстав для прийняття такого рішення.

Отже, оскаржуване рішення від 24.02.2022 р. №4144-VIII не містить конкретної підстави з посиланням на відповідні докази, які слугували підставою для відмови позивачу у наданні дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки із земель сільськогосподарського призначення комунальної власності для ведення особистого селянського господарства, а тому дане рішення є протиправним.

Крім того, як підтвердив відповідач у відзиві, 24 лютого 2022 року на 16-й черговій сесії Куяльницької сільської ради VІІІ скликання було зареєстровано 15 (п`ятнадцять) депутатів та сільський голова.

Всього склад Куяльницької сільської ради VІІІ скликання складає 27 депутатів.

Відповідно до ч. 2 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», рішення ради щодо безоплатної передачі земельної ділянки комунальної власності у приватну власність (крім земельних ділянок, що перебувають у користуванні громадян, та випадків передачі земельної ділянки власнику розташованого на ній жилого будинку, іншої будівлі, споруди) приймається не менш як двома третинами голосів депутатів від загального складу ради.

Європейський суд з прав людини у рішенні по справі "Рисовський проти України" (№29979/04) визнав низку порушення пункту 1 статті 6 Конвенції, статті 1 Першого протоколу до Конвенції та статті 13 Конвенції у справі, пов`язаній із земельними правовідносинами; в ній також викладено окремі стандарти діяльності суб`єктів владних повноважень, зокрема, розкрито елементи змісту принципу "належного урядування".

Принцип "належного урядування", зокрема, передбачає, що державні органи повинні діяти в належний і якомога послідовний спосіб. При цьому, на них покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливості уникати виконання своїх обов`язків.

Відтак, враховуючи принцип належного урядування, суд дійшов висновку, що рішення щодо безоплатної передачі земельної ділянки комунальної власності у приватну власність Куяльницька сільська рада взагалі не мала права приймати, оскільки на 16-й черговій сесії Куяльницької сільської ради VІІІ скликання було зареєстровано 15 (п`ятнадцять) депутатів, замість необхідних 18 (вісімнадцяти), що складає менше 2/3 складу ради.

Отже, оскільки спірне рішення всупереч приписам ч.2 ст.59 Закону №280/97-ВР прийняте за відсутності кворуму для вирішення земельних питань, це також свідчить про протиправність прийняття вказаного рішення.

За таких обставин, суд вважає за необхідне визнати протиправним та скасувати підпункт 7 пункту 2 рішення Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області від 24.02.2021 року №4144-VІІІ «Про відмову у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства на підставі рішення суду» про відмову у наданні дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки із земель сільськогосподарського призначення комунальної власності для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,0000 га, яка розташована на території Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області ОСОБА_1 .

В той же час, надаючи оцінку вимогам позивача зобов`язального характеру, суд зазначає наступне.

На законодавчому рівні поняття "дискреційні повноваження" суб`єкта владних повноважень відсутнє.

У Рекомендаціях Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2, яка прийнята Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, зазначається, що під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення.

Повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.

Ці повноваження та порядок їх реалізації, в силу вимог чинного законодавства, - передбачають лише один вид правомірної поведінки відповідного органу - надати дозвіл або не надати (відмовити), розглянувши в порядку, визначеному законом.

Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.

Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.

Як зазначив Конституційний Суд України в своєму рішенні від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003, правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом (стаття 8). Право на ефективний засіб захисту закріплено також у Міжнародному пакті про громадянські та політичні права (стаття 2) і в Конвенції про захист прав людини та основних свобод (стаття 13).

На цій підставі адміністративні суди, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим статтею 2 КАС України критеріям, не втручаються у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями

При цьому, відповідно до положень ст. 9 КАС України, суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Таким чином, оскільки оскаржуване рішення не містить належним чином обґрунтованих підстав для його прийняття, визначених статтею 118 Земельного кодексу України, а розгляд заяви позивача передбачає з`ясування обставин, зокрема, щодо відповідності місця розташування бажаної земельної ділянки та чи виконано позивачем усі визначені законом умови, необхідні для надання відповідного дозволу, належним способом захисту прав позивача є зобов`язання Куяльницьку сільську раду Подільського району Одеської області повторно розглянути заяву позивача від 30 жовтня 2021 року про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки орієнтовною площею 2 га у власність для ведення особистого селянського господарства, у відповідності пункту «б» частини 1 статті 121 Земельного кодексу України, за рахунок сформованої земельної ділянки комунальної власності Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області, яка знаходиться на загальному земельному масиві земельної ділянки кадастровий номер 5122984800:01:001:0440, за межами населеного пункту Перешори, на території Куяльницької сільської ради, з урахуванням висновків суду, викладених у рішенні, та прийняти відповідне рішення.

У свою чергу, вимога позивача в частині зобов`язання надати дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки із земель сільськогосподарського призначення комунальної власності для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,0000 га, яка розташована на території Куяльницької сільської ради, Подільського району, Одеської області у відповідності із пунктом "б" частини 1 статті 121 ЗК України за рахунок сформованої земельної ділянки, яка знаходиться на загальному земельному масиві земельної ділянки кадастровий номер 5122984800:01:001:0440, за межами населеного пункту Перешори, на території Куяльницької сільської ради - не підлягають задоволенню з тих підстав, що відповідачем у рішенні не було зазначено конкретних підстав для відмови у наданні вказаного дозволу, які міг би перевірити суд, а посилання відповідача у відзиві на відсутність кворуму лише підтверджує, що належний розгляд заяви позивача не здійснювався.

Отже, позов ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню.

Задовольняючи частково позов ОСОБА_1 , суд також враховує наступне.

Законом України від 24.03.2022 № 2145-XI "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення умов для забезпечення продовольчої безпеки в умовах воєнного стану", який набрав чинності 07.04.2022, внесені зміни до ЗК України.

Так, вказаним законом розділ X "Перехідні положення" ЗК України доповнено пунктом 27, згідно з яким під час дії воєнного стану земельні відносини регулюються з урахуванням таких особливостей: безоплатна передача земель державної, комунальної власності у приватну власність, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі, розроблення такої документації забороняється (пп. 5).

З 24 лютого 2022 року в Україні діє воєнний стан. Так, 24 лютого 2022 року Президентом України видано Указ №64/2022 Про введення воєнного стану в Україні (далі Указ). Відповідно до пункту 1 Указу воєнний стан діє з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Приписами пункту 1 Указу Президента України від 14 березня 2022 року №133/2022 продовжено строк дії воєнного стану з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб. Приписами пункту 1 Указу Президента України від 22 квітня 2022 року №259/2022 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб. Приписами пункту 1 Указу Президента України від 17.05.2022 № 341/2022 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб. Наразі воєнний стан в Україні продовжено Указом Президента України від 06.02.2023 року № 58/2023 до 20 травня 2023р.

Отже, до припинення (чи скасування) воєнного стану в Україні діє встановлена законом заборона на надання уповноваженим органом виконавчої влади чи органом місцевого самоврядування дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою безоплатної передачі земельних ділянок у власність.

Тому, положення Закону України від 24.03.2022 №2145-XI, який повинен застосовуватися органом місцевого самоврядування при розгляді ініційованого позивачем земельного питання, виключатиме позитивне вирішення заяви позивача під час дії воєнного стану.

Тому порушене позивачем питання має бути розглянуто лише після припинення чи скасування дії воєнного стану в Україні.

Відтак, суд вбачає підстави для задоволення похідної позовної вимоги у спосіб зобов`язання Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області повторно розглянути заяву позивача, у тому числі з урахуванням обмежень, запроваджених підпунктом 3 пункту 27 розділу Х "Перехідні положення" Земельного кодексу України.

Щодо витрат позивача на правову допомогу суд зазначає наступне.

У відповідності з ч.ч. 1, 3 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Згідно ч. 7 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У відповідності з ч. 9 ст. 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (ч.3 ст. 134 КАС України).

За приписами ч.5 ст. 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч.6 ст. 134 КАС України, у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч.7 ст. 134 КАС України).

До суду надійшло клопотання відповідача про зменшення розміру судових витрат і витрат на правову допомогу з посиланням на незначну складність справи та представництво адвокатом Опальком О.М. багатьох позивачів за аналогічними вимогами.

Згідно додатку 1 до договору про надання професійної правничої допомоги від 20/06/2021 року, в якому наведено детальний опис робіт (наданих послуг), адвокат Опалько О.М. надав заявнику роз`яснення та консультацію по рішенню Одеського ОАС від 21.02.2022 року у справі № 420/26192/21 про задоволення позову частково (1 година, 1500 грн); надав заявнику роз`яснення по рішенню Куяльницької ОТГ від 24.02.2022 року № 4144-VIII, надав консультацію (1 година, 1000 грн); зібрав докази, підготував позов до Одеського ОАС (2 години, 1500 грн); додаткова консультація замовника, складання акту виконаних робіт, заяви про відшкодування судових витрат, надав роз`яснення щодо подальших дій, в подальшому підготовка та подання відповіді на відзив (2 години, 1500 грн), всього 5500 грн.

Суд вважає, що надання роз`яснень судового рішення в іншій справі, яким Куяльницьку ОТГ зобов`язано повторно розглянути заяву позивача, не є наданням правової допомоги у даній справі.

Щодо збирання доказів у справі суд зазначати, що справа містить лише такі докази як оскаржуване рішення відповідача та рішення суду від 21.02.2022 року у справі № 420/26192/21, щодо яких адвокат попередньо надавав консультації позивачу.

Такі послуги як додаткова консультація, надання роз`яснення щодо подальших дій не є конкретними послугами з надання правничої допомоги у даній справі.

Складання акту виконаних робіт не є окремою послугою з надання правничої допомоги, а є документом, що підтверджує сам факт надання адвокатом послуг за договором.

Заява про відшкодування судових витрат по суті дублює заяву позивача у тексті позову щодо стягнення з відповідача витрат зі сплати судового збору та витрат на надання правничої допомоги.

Щодо такого виду послуги як «в подальшому підготовка та подання відповіді на відзив» суд зауважує, що відповідь на відзив позивачем чи його представником до суду не подавалася.

Крім того, суд звертає увагу на те, що позов подано та підписано 09.06.2022 року через електронний суд представником позивача Чорним І.Б., а не адвокатом Опальком О.М., з яким укладено договір 20.06.2021 року про надання правничої допомоги.

За викладених обставин, враховуючи фактичний обсяг виконаної роботи та незначну складність справи, суд вважає, що співмірними є заявлені витрати на професійну правничу допомогу, які підлягають компенсації позивачу за рахунок відповідача в розмірі 1000 грн.

Указаний розмір витрат зумовлений об`єктивною тривалістю часу, яку мав витратити адвокат на підготовку позову, який до того ж до суду подавався іншою особою.

Отже, загальний розмір судових витрат, що підлягають відшкодуванню, складає 1992,40 грн.

Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v.» від 9 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи

Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Частково задовольняючи позов, суд враховує допущену позивачем описку в даті оскаржуваного рішення (зазначено « 24.02.2021 року» замість правильної дати « 24.02.2022 року»), а тому зазначає у рішенні правильну дату його ухвалення відповідачем.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 5-6, 9, 72, 77, 90, 241-246, 262, 293 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 (адреса: с.Мардарівка, Подільський район, Одеська область, 66373, р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ) до Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області (адреса: вул. Куяльницька, 26-А, с.Куяльник, Подільський район, Одеська область, 66350, код ЄДРПОУ 04379835) задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати підпункт 7 пункту 2 рішення Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області від 24.02.2022 року №4144-VIIІ «Про відмову у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства на підставі рішення суду» про відмову у наданні дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки із земель сільськогосподарського призначення комунальної власності для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,0000 га, яка розташована на території Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області, наступним громадянам: 7. ОСОБА_1 .

Зобов`язати Куяльницьку сільську раду Подільського району Одеської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 30 жовтня 2021 року про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки орієнтовною площею 2 га у власність для ведення особистого селянського господарства, у відповідності пункту «б» частини 1 статті 121 Земельного кодексу України, за рахунок сформованої земельної ділянки комунальної власності Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області, яка знаходиться на загальному земельному масиві земельної ділянки кадастровий номер 5122984800:01:001:0440, за межами населеного пункту Перешори, на території Куяльницької сільської ради, з урахуванням висновків суду, викладених у рішенні, та прийняти відповідне рішення, з урахуванням обмежень, запроваджених підпунктом 5 пункту 27 розділу Х "Перехідні положення" Земельного кодексу України.

Стягнути з Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 1992 (одна тисяча дев`ятсот дев`яносто дві гривні) грн. 40 коп.

У задоволенні решти позову - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

Суддя В.В. Андрухів

СудОдеський окружний адміністративний суд
Дата ухвалення рішення03.05.2023
Оприлюднено05.05.2023
Номер документу110612173
СудочинствоАдміністративне
КатегоріяСправи з приводу регулюванню містобудівної діяльності та землекористування, зокрема у сфері землеустрою; державної експертизи землевпорядної документації; регулювання земельних відносин, з них

Судовий реєстр по справі —420/8050/22

Рішення від 03.05.2023

Адміністративне

Одеський окружний адміністративний суд

Андрухів В.В.

Ухвала від 12.06.2022

Адміністративне

Одеський окружний адміністративний суд

Андрухів В.В.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2025Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні