Постанова

від 02.05.2023 по справі 826/26237/15

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 травня 2023 року

м. Київ

справа № 826/26237/15

касаційне провадження № К/9901/24738/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Бившевої Л.І.,

суддів: Ханової Р.Ф., Хохуляка В.В.,

розглянув в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Екватор А» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 31.05.2016 (суддя Погрібніченко І.М.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 25.10.2016 (головуючий суддя - Файдюк В.В., судді - Мамчур Я.С., Желтобрюх І.Л.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Екватор А» до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

УСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Екватор А» (далі - Товариство, позивач, платник) звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління ДФС у місті Києві (далі - Інспекція, відповідач, контролюючий орган) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 08.10.2014 №0007382203 та №0007372203.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що суми витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість були сформовані ним по реальним правочинам, що пов`язані із його господарською діяльністю, у тому числі з ТОВ «Транс - Інвестбуд».

Окружний адміністративний суд міста Києва постановою від 31.05.2016, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 25.10.2016, у задоволенні позову відмовив повністю.

Відмовляючи у задоволенні позову, суди виходили з того, що господарські операції позивача з ТОВ «Транс-Інвестбуд» не підтверджені належними первинними документами, не були спрямовані на реальне настання правових наслідків, а були спрямовані на отримання податкової вигоди переважно з контрагентами, які виконують свої податкові зобов`язання, з метою штучного формування витрат та податкового кредиту, які не мають реального товарного характеру.

Товариство, не погодившись із судовими рішеннями першої та апеляційної інстанцій, звернулося до суду із касаційною скаргою, в якій просить скасувати судові рішення попередніх інстанцій та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.

В обґрунтування вимог касаційної скарги позивач посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, неповне з`ясування обставин справи, що мають значення для вирішення спору. Наполягає на реальності здійснення господарських операцій між ним і його контрагентом, зазначає, що зазначені господарські операції підтверджується належним чином оформленими первинними документами. Вважає необґрунтованими висновки судів про нереальність господарських операцій між позивачем і ТОВ «Транс - Інвестбуд» з підстав порушення кримінального провадження відносно посадових осіб зазначеного контрагента, оскільки за вказаним кримінальним провадженням не було ухвалено вироку. Зауважує про ненадання судами оцінки його посиланням на порушення контролюючим органом строків прийняття податкового-повідомлення рішення, передбаченого пунктом 102.1 статті 102 Податкового кодексу України (далі - ПК України, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 28.02.2017 відкрив провадження за касаційною скаргою Товариства.

Відповідач правом подання відзиву (заперечень) на касаційну скаргу не скористався, що не перешкоджає її розгляду.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 27.07.2018 прийняв до провадження касаційну скаргу та витребував матеріали справи із суду першої інстанції, а ухвалою від 01.05.2023 призначив справу до касаційного розгляду в попередньому судовому засіданні на 02.05.2023.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи відповідача та дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій установлено, що Інспекцією проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин із ТОВ «Транс-Інвестбуд» за період з 01.06.2011 по 31.12.2011, за результатами якої складено акт перевірки від 25.09.2014 №5166/26-56-22-03-09/33639727 (далі - акт перевірки), яким встановлено порушення позивачем вимог: підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, підпункту 138.1.1 пункту 138.1 статті 138, пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, пункту 149.1 статті 149 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток підприємства, що підлягає нарахуванню та сплаті до бюджету всього на суму 265785,00 грн, у тому числі за 2 квартал 2011 року - 54147,00 грн, 3 квартал 2011 року - 198115,00 грн, 4 квартал 2011 року - 13523,00 грн; пункту 185.1 статті 185, пункту 188.1 статті 188, пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.2 статті 200 ПК України, в результаті чого занижено суму податку на додану вартість, що підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за підсумками поточного звітного (податкового) періоду всього на суму 220038,00 грн, у тому числі за червень 2011 року - 47084,00 грн, липень 2011 року - 53950,00 грн, серпень 2011 року - 75227,00 грн, вересень 2011 року - 43097,00 грн, грудень 2011 року - 680,00 грн.

На підставі висновків акту перевірки контролюючим органом прийняті податкові повідомлення - рішення від 08.10.2014: №0007382203, яким позивачу донараховано податок на додану вартість у розмірі 122159,00 грн, у тому числі: за основним платежем в сумі 97727,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 24432,00 грн; №0007372203, яким позивачу визначено податкові зобов`язання з податку на прибуток на суму 211638,00 грн за основним платежем.

Фактичною підставою для прийняття зазначених рішень слугували висновки контролюючого органу про непідтвердження господарських операцій між позивачем та ТОВ «Транс-Інвестбуд», оскільки відносно посадових осіб зазначеного контрагента позивача порушено кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 24.11.2012 №32012110090000029, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених статтею 27, пунктом 5 частини другої статті 205 Кримінального кодексу України. Зазначений контрагент позивача не мав необхідних умов для здійснення господарської діяльності щодо купівлі, продажу, зберігання, відвантаження товарно-матеріальних цінностей та надання послуг чи здійснення робіт в силу відсутності відповідного персоналу, транспортних засобів, приміщень та матеріальних ресурсів, при значних обсягах купівлі та реалізації товарів (робіт, послуг). Надані до перевірки первинні документи не розкривають змісту та обсягу господарських операцій з метою їх придбання в цілях господарської діяльності позивача, а відтак такі документи не можуть слугувати належною підставою для відображення у податковому обліку платника податків.

Надаючи оцінку правомірності прийняття відповідачем оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, Верховний Суд виходить із такого.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює ПК України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до абзаців першого та другого пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

За визначенням, наведеним у підпункті 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 ПК України, витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Доходи - це загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за її межами (підпункт 14.1.56 пункту 14.1 статті 14 ПК України).

Підпунктом 134.1.1 пункту 134 статті 134 ПК України встановлено, що об`єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 135.1 статті 135 ПК України доходи, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 135.5.4 пункту 135.5 статті 135 ПК України інші доходи включають: вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи;

За змістом пункту 138.1 статті 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктами 138.5, 138.10-138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Пунктом 138.2 статті 138 ПК України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Таким чином, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг з метою їх використання в господарській діяльності.

Положеннями пункту 198.6 статті 198 ПК України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 №996-ХІV (надалі - Закон №996-ХІV).

Відповідно до статті 1 цього Закону (тут і далі - у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно з частиною першою статті 9 Закону №996-ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною другою зазначеної статті передбачено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат, що враховуються при визначенні об`єкта оподаткування, та податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання у власній господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

Відтак підтвердженням господарської операції виходячи з визначення Закону №996-ХІV є саме рух матеріальних активів та коштів між контрагентами, натомість первинна документація є відображенням такої операції.

Будь-який документ, виданий від імені суб`єкта господарювання (платника податків), що не був позбавлений відповідного статусу на час складення цього документа, має силу первинного документа та згідно зі статтею 44 ПК України та статтею 9 Закону №996-ХІV підтверджує дані податкового обліку суб`єкта господарювання та/або його контрагентів у тому разі, якщо цей документ містить, зокрема: достовірні дані про фактично здійснену господарську операцію та відображає її економічну суть; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, необхідно враховувати, що відповідно до вимог частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать про те, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит та сформував витрати, що враховуються при визначені об`єкта оподаткування, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини першої статті 77 КАС України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, перевірка Товариства здійснювалась контролюючим органом на підставі: інтегрованої автоматизованої інформаційної системи Міндоходів «Податковий блок», Пошуково-довідкової системи ЦБД; декларацій з податку на додану вартість за червень - вересень 2011 року; додатку 3 до декларацій; декларацій з податку на прибуток за 1 квартал, півріччя та 9 місяців 2011 року; листа ГУ Міндоходів у м. Києві від 27.06.2014 №3194/7/26-58-09-01; постанови старшого слідчого управління фінансових розслідувань ДПІ у Солом`янському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві від 11.06.2014; протоколу допиту свідка від 17.07.2012.

Так, контролюючим органом отримано лист від СУ ФР ДПІ у Солом`янському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 07.07.2014 вх. № 7141/7, яким спрямовано постанову про призначення позапланової документальної перевірки від 11.06.2014 з питань дотримання податкового, митного та іншого законодавства по відображенню у бухгалтерському та податковому обліках фінансово-господарських операцій та взаєморозрахунків із ТОВ «Транс - Інвестбуд» за весь період взаємовідносин.

Відповідно до даної постанови СУ ФР ДПІ у Солом`янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві здійснює судове розслідування у кримінальному проваджені, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 32012110090000029 від 24.11.2012, за ознаками кримінальних правопорушень, передбаченого статтею 27, частиною другою статті 205 Кримінального кодексу України., згідно якого не встановлені особи за період 2009-2012 років створили та використовували ТОВ «ГСМ - Техсервіс», ТОВ «Йонассен Експрес», ТОВ «Техностар ЛТД», ТОВ «Центр Осіг», ТОВ «ЛіссТрейд», ПП «Герасименко і партнери», ТОВ «ТМС ЛІМІТЕД», ТОВ «Арсана», ТОВ «Екнон ЛТД», ТОВ «Перший фінансовий взвод», ТОВ «Компанія РВК», ТОВ «Вертикаль», ПП «ІТС Україна» для прикриття незаконної діяльності, чим завдали значної матеріальної шкоди державі. Під час проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні, а саме під час проведення обшуку в приміщенні, що використовувалось для прикриття незаконної діяльності та функціонування конвертаційного центру, за адресою: м. Київ, вул. Машинобудівна, 35а, було виявлено печатки наступних підприємств: ТОВ «Косалтингова Група «Стратегії і Технології», ТОВ «Авеста Трейд», ТОВ «Транс Централ», ТОВ «Века Груп», ПП «Система», МПП «К.В. Ком», ПП «КТМ груп». Під час допиту осіб, що перебували в приміщенні за адресою: м Київ, вул. Машинобудівна, 35а, встановлено, що зазначені особи готували бухгалтерські документи ПП «Стройторг-Т», ТОВ «Арт-ДК», ПП «ІТС Україна», ПП «Ніка Сервіс», ТОВ «Транс-Інвестбуд». Під час проведення обшуку були виявленні оригінали первинних фінансово-господарських документів суб`єктів господарювання, що мали взаємовідносини з із зазначеними підприємствами, які використовувались для прикриття незаконної діяльності.

Проколом допиту свідка від 17.07.2012 було допитано ОСОБА_1 , яка дала пояснення, що працювала бухгалтером ТОВ «ЛОТ», в обов`язки якої входило оброблення первинної документації ПП «Ніка Сервіс», ТОВ «Транс-Інвестбуд».

Листом від 07.07.2014 вх. № 7141/7 СУ ФР ДПІ у Солом`янському районі ГУ Міндоходів у м. Києві було спрямовано матеріали кримінального провадження №32012110090000029 від 24.11.2012 з копіями вилучених первинних документів, зокрема, актів виконаних робіт організації експедиторсько-транспортних послуг.

СУ ФР ДПІ у Солом`янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві в рамках судового розслідування у кримінальному проваджені, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 32012110090000029 від 24.11.2012, було надано до перевірки вилучені первинні документи щодо здійснених фінансово-господарських операцій позивача з ТОВ «Транс-Інвестбуд» на суму 1024709,00 грн.

Акти виконаних робіт на суму 130876,00 грн СУ ФР ДПІ у Солом`янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві та позивачем до перевірки не надано.

Перевіркою встановлено, що відповідно до поданої податкової звітності підприємством було віднесено до складу скоригованих витрат витрати по взаємовідносинам з ТОВ «Транс-Інвестбуд» у розмірі 1155585,00 грн.

Відповідно до даних аналітичної системи «Податковий блок» встановлено, що ТОВ «Транс-Інвестбуд» знаходиться на обліку у ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві, основний вид діяльності: 45.21.1 - будівництво будівель. Стан підприємства: 7 - до ЄДР внесено запис про відсутність підтвердження відомостей. Зазначеним контрагентом позивача декларація з податку на додану вартість була подана за березень 2013 року з нульовими показниками. Встановити кількість працюючих на підприємстві не є можливим, скільки підприємством не подано звітності щодо нарахування заробітної плати та єдиного внеску.

Надані до перевірки акти виконаних робіт не містять обов`язкової інформації, зокрема, в якому місці були підписані вищезазначені акти виконаних робіт, щодо організації експедиційно-транспортних послуг; посад та посадових осіб, якими були підписані акти виконаних робіт.

До перевірки позивачем не було надано в повному обсязі первинних документів в підтвердження реальності здійснення фінансово-господарських операцій щодо організації експедиційно-транспортних послуг ТОВ «Транс-Інвестбуд» протягом перевіряємого періоду з 01.06.2011 по 31.12.2011 на суму 1155585,00 грн (ПДВ - 231117,00 грн). Зокрема, позивачем не надано: замовлення або заявки на отримання транспортно-експедиційних перевезень; звіту перевізника про надані послуги транспортно-експедиційних перевезень товарів; дорожніх листів; заявок вантажовідправника щодо перевезення вантажів транспортом і маршрутом затвердженим експедитором; тарифів експедитора; графіку перевезень (визначення ваги, об`єму, типу та вартість вантажу, кінцевого пункту призначення доставки вантажу); рахунків-фактур; декларацій про прийняття вантажу, в яких наводяться відомості про тип та кількість вантажу, пункт призначення, строк давності, відомість про відправника та одержувача вантажу, платника послуг перевізника; інших супроводжуючих товар документів, що підтверджують його кількість та вартість; документів на підтвердження оплати наданих послуг, тощо.

Позивачем не було надано до суду первинної документації по взаємовідносинам з ТОВ «Транс-Інвестбуд».

Судами також установлено, що операції між позивачем та ТОВ «Транс-Інвестбуд» не мали реального характеру, фактично перевіркою встановлено документування операцій по регістрах бухгалтерського обліку. Акти наданих послуг не відповідають вимогам до первинних документів, встановлених статтею 9 Закону № 996-XIV, не підтверджують факту здійснення господарських взаємовідносин із вказаним вище контрагентом.

Ураховуючи зазначені встановлені обставини у даній справі, колегія суддів вважає необгрунтованими доводи позивача про підтвердження реальності здійснення господарських операцій між ним та ТОВ «Транс-Інвестбуд».

Колегія суддів не приймає доводи скаржника про ненадання судами оцінки його посиланням на порушення контролюючим органом строків прийняття податкового-повідомлення рішення, передбаченого пунктом 102.1 статті 102 ПК України, оскільки судами надано оцінку таким доводам, з якою погоджується суд касаційної інстанції.

Так, пунктом 102.1 статті 102 ПК України визначено, що контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання.

У разі подання платником податку уточнюючого розрахунку до податкової декларації контролюючий орган має право визначити суму податкових зобов`язань за такою податковою декларацією протягом 1095 днів з дня подання уточнюючого розрахунку.

Відповідно до пункту 137.4 статті 137 ПК України податковим періодом податку на прибуток підприємства є календарний рік з урахуванням положень визначених пунктом 57.1 статті 57 цього Кодексу платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, для подання податкової декларації. Податковий (звітний) рік для платників податків починається з першого календарного дня податкового (звітного) року і закінчується останнім календарним днем податкового (звітного) року.

Як установлено судами, податкова декларація з податку на прибуток за 2011 року подана позивачем 06.01.2012 №9013139724.

Згідно з пунктом 202.1 статті 202 ПК України звітним (податковим) періодом податку на додану вартість є календарний місяць.

Податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) періоду (пункт 203.1 статті 203 ПК України).

Позивачем були подані податкові декларації з податку на додану вартість за серпень 2011 року - 19.09.2011 №9007875230, за вересень 2011 року - 19.10.2011 №9009083125, за грудень 2011 року - 19.01.2012 №9014042917.

Ураховуючи встановлені обставини у даній справі та наведені правові норми, колегія суддів погоджується з висновками судів про дотримання контролюючим органом строків прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

З огляду на встановлені у справі фактичні обставини та досліджені докази, колегія суддів вважає, що відповідач, приймаючи оскаржувані податкові повідомлення-рішення, діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені ПК України, а отже, відсутні підстави для скасування даних податкових повідомлень-рішень.

Доводи касаційної скарги зводяться виключно до непогодження з оцінкою обставин справи, наданою судами попередніх інстанцій. Касаційна скарга не містить інших обґрунтувань ніж ті, які були зазначені (наведені) в позовній заяві, та з урахуванням яких суди попередніх інстанцій вже надали оцінку встановленим обставинам справи. Обґрунтувань неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права касаційна скарга відповідача не містить.

З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, а суди першої та апеляційної інстанцій не допустив порушення норм процесуального права, які б могли вплинути на встановлення дійсних обставин справи, та правильно застосували норми матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржуваного судового рішення - без змін.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

Керуючись статтями 341, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Екватор А" залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 31.05.2016 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 25.10.2016 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

СуддіЛ.І. Бившева Р.Ф. Ханова В.В. Хохуляк