Рішення

від 27.04.2023 по справі 346/710/23

КОЛОМИЙСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 346/710/23

Провадження № 2/346/695/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 квітня 2023 р.м. Коломия Коломийський міськрайонний суд Івано - Франківської області

в складі головуючого судді Яремин М.П.

з участю секретаря Тимошишин І.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Коломийської районної державної адміністрації Івано-Франківської області, Коломийської міської ради Івано-Франківської області про визнання права на земельну частку (пай),-

В С Т А Н О В И В:

свої вимоги позивач обгрунтовує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його батько ОСОБА_2 , якому 02.03.2000 року державним нотаріусом Першої Коломийської районної державної нотаріальної контори видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом на спадкове майно, яке складається із земельної частки (паю) у землі, яка перебуває у колективній власності спілки селян ім. Лесі Українки, розміром 25,6 в умовних кадастрових гектарах. 24.09.2013 року Першою Івано-Франківською державною нотаріальною конторою заведено спадкову справу після його смерті, а 16.06.2021 року нотаріусом видано довідку, згідно з якою позивач є спадкоємцем за заповітом належного ОСОБА_2 майна.

З метою оформлення спадщини позивач звернувся до державного нотаріуса із відповідною заявою. Однак, останній 01.07.2022 року відмовив позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину у зв`язку з тим, що спадкоємцем не представлені документи, які підтверджують право власності на спадкове майно, а саме державний акт на землю, що підтверджує право власності на земельну ділянку, в якому би було зазначена площа даної земельної ділянки, її цільове призначення, місце знаходження, коли і яким органом видані правовстановлюючі документи, дату реєстрації у відповідному реєструючому органі.

Згідно з відповіддю на запит (щодо інформації про назву масиву, в якому знаходиться земельна ділянка, на яку ОСОБА_2 видано свідоцтво про право на спадщину) за підписом старости Раківчицького старостинського округу від 19.07.2022 року, номер земельної ділянки - 112, площа 0,80 га, розташована в урочищі Запоріжжя. Згідно з наданою відповіддю Коломийської районної державної адміністрації від 17.10.2022 року вказаною РДА не вчинялася реєстрація свідоцтва про право на спадщину за заповітом. Оскільки відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» передбачено, що документами, що посвідчують право на земельну частку (пай), також є свідоцтво про право на спадщину, рішення суду про визнання права на земельну частку (пай), тому позивач просить визнати за ним право на земельну частку (пай) у землі, яка перебувала у колективній власності спілки селян ім. Лесі Українки, розміром 25,6 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), що згідно з листом від 19.07.2022 року № 28/7.1-18 за підписом старости Раківчицького старостинського округу Коломийської міської ради має № 122 та площу 0,80 га і знаходиться в урочищі «Запоріжжя» Раківчицького старостинського округу Коломийської міської ради.

Позивач в судове засідання не з`явився, 24.03.2023 року надіслав до суду письмове клопотання, в якому зазначає, що позовні вимоги підтримує та просить розгляд справи проводити у його відсутності (а.с. 43).

Представник відповідача - Коломийської районної державної адміністрації Івано-Франківської області в судове засідання не з`явився, про його час і місце повідомлявся належним чином, про що свідчать поштові повідомлення про одержання ним судових повісток-викликів. Причин своїх неявок вказаний відповідач суду не повідомив, не звернувся із заявою про розгляд справи в його відсутності та не подав відзив на позов.

Представник відповідача - Коломийської міської ради Івано-Франківської області в судове засіданняне з`явився,27.03.2023 року міськийголова Б. Станіславський звернувся до суду з письмовим клопотанням, в якому проситьсправу розглянутиу відсутностіпредставника вказаноїради тавідповідно донорм чинногозаконодавства (а.с.49-50).

В зв`язку з неявкою в судове засідання сторін фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося, що відповідає правилам ч.2 ст. 247 ЦПК України.

Суд, перевіривши матеріали справи, і, оцінивши досліджені докази в сукупності, дійшов наступних висновків.

11.04.1975 року ОСОБА_2 одружився з ОСОБА_3 , яка у зв`язку з одруженням змінила прізвище на « ОСОБА_4 », актовий запис № 361, про що свідчить копія свідоцтва про укладення шлюбу НОМЕР_1 від 11.04.1975 року (а.с. 61).

ІНФОРМАЦІЯ_2 народився ОСОБА_1 , його батьками вказані ОСОБА_2 та ОСОБА_5 , що стверджується даними свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , виданого 30.12.1981 року (а.с. 27).

Згідно з даними свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 , виданого 16.12.1996 року, ОСОБА_6 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , актовий запис № 23 (а.с. 115).

02.03.2000 року державним нотаріусом Першої Коломийської районної державної нотаріальної контори Калиняк Н.М. видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом та зареєстроване в реєстрі за № Д-541, згідно з яким спадкоємцем майна ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , є її син ОСОБА_2 . Спадщина, на яку видане це свідоцтво, складається із земельної частки (паю ) у землі, яка перебуває в колективній власності спілки селян ім. Лесі Українки, розміром 25,6 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), належної померлій на підставі сертифікату серії ІФ 07-34 № 035082, виданого 10.09.1999 року за № 62 Коломийською райдержадміністрацією (а.с.11).

Згідно із заповітом, посвідченим 01.08.2003 року секретарем Раківчицької сільської ради Коломийського району Івано-Франківської області та зареєстрованим в реєстрі за № 275, ОСОБА_2 заповів все своє майно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , тобто позивачу (а.с. 12).

Відповідно до даних копії дублікату сертифікату на право на земельну частку (пай) серії РН № 245602, виданого 28.10.2003 року на підставі рішення Коломийської районної державної адміністрації від 22.04.1999 року № 164 та зареєстрованого 10.09.1999 року у Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за № 62, ОСОБА_6 належало право на земельну частку (пай) розміром 25,6 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), яка перебуває в колективній власності СС «ім. Лесі Українки», що в с. Раківчик Коломийського району Івано-Франківської області (а.с. 10).

Згідно з даними свідоцтва про смерть серії НОМЕР_4 , виданого 14.05.2013 року, ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Івано-Франківськ (а.с.13).

24.09.2013 року позивач звернувся до державного нотаріуса Першої Івано-Франківської державної нотаріальної контори Федчук О.Б. із заявою про прийняття спадщини після смерті свого батька ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 - із заявою про видачу йому свідоцтва про право на спадщину за заповітом, а ОСОБА_5 24.09.2013 року із заявою про відмову від належної їй обов`язкової частки у спадщині після смерті чоловіка ( а.с. 58, 59, 75).

Даними витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі № 35207677, виданого державним нотаріусом вищевказаної нотаріальної контори 24.09.2013 року, стверджується, що до вказаного реєстру внесено реєстраційний запис, параметрами якого є реєстрація спадкової справи № 727/2013 за номером у спадковому реєстрі 55053662, спадкодавець ОСОБА_2 (а.с.14).

Відповідно до довідки Раківчицької сільської ради № 180/02-33/05 від 01.10.2013 року ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , належала земельна ділянка, призначена для ведення особистого підсобного господарства площею 0,3176 га, що розташована на території Раківчицької сільської ради; підстава: державний акт на право власності на земельну ділянку серії ІФ 057602. Заповіт від імені ОСОБА_2 , посвідчений у виконкомі Раківчицької сільської ради 01.08.2003 року, зареєстрований в реєстрі за №275, не змінювався і не скасовувався (а.с. 66).

Згідно з даними листа Міськрайонного управління у Коломийському районі та м. Коломиї Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області № 0-9-0.191-38/114-21 від 26.02.2021 року вказане управління повідомило нотаріуса про те, що державний акт на право приватної власності на землю зареєстрований в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю ОСОБА_6 за реєстраційним номером 885 від 08.08.2002 року, площею 0,8000 га, на підставі рішення Раківчицької сільської ради 20 сесії 3 скликання від 20.12.2001 року із цільовим використанням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Раківчицької сільської ради (а.с.78).

23.03.2021 року державним нотаріусом вказаної нотаріальної контори Кравець О.М. видані свідоцтва про право на спадщину за заповітом, зареєстровані з реєстрі за №4-154 та №4-155, згідно з якими спадкоємцем майна ОСОБА_2 є його син ОСОБА_1 . Спадщина, на яку видані ці свідоцтва, складається із: 1/3 частки квартири АДРЕСА_1 ; земельної ділянки площею 0,0703 га, кадастровий номер 2610193001:17:001:0356, призначеної для ведення садівництва, що знаходиться на території с. Микитинці м. Івано-Франківськ, садівниче товариство Магістраль Івано-Франківської міської ради Івано-Франківської області ( а.с. 90, 91 зворот ).

Згідно з даними довідки № 1078/02-14, виданої вказаним нотаріусом 16.06.2021 року, у вказаній нотаріальній конторі заведена спадкова справа за №727/2013 після смерті ОСОБА_2 , на день видачі довідки спадкоємцем за заповітом всього належного йому майна є його син ОСОБА_1 (а.с. 15).

Відповідно до даних листа відділу № 3 Управління надання адміністративних послуг Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області № 130/0-0.353-170/28-22 від 22.02.2022 року, адресованого ОСОБА_1 , щодо надання копії документу, який посвідчує право власності на земельну ділянку, державний акт на право приватної власності на землю серії ІІ-ІФ № 015062 зареєстрований в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю ОСОБА_6 за реєстраційним номером 885 від 08.08.2002 року площею 0,8000 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Раківчицької сільської ради Коломийського району Івано-Франківської області. Крім того, в архіві других примірників державних актів на право власності на землю вищевказаний документ відсутній (а.с. 115 зворот).

01.07.2022 року державним нотаріусом Першої Івано-Франківської державної нотаріальної контори Антонюк Л.І. видані свідоцтва про право на спадщину за заповітом, зареєстровані з реєстрі за №2-401, №2-402, №2-403 та №2-404, згідно з якими спадкоємцем майна ОСОБА_2 є його син ОСОБА_1 . Спадщина, на яку видані ці свідоцтва, складається із: житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 ; земельної ділянки площею 0,2500 га, кадастровий номер 2623286001:01:001:0008, призначеної для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд ( присадибна ділянка ), що знаходиться на території с Раківчик Коломийського району Івано-Франківської області; земельної ділянки площею 0,3176 га, кадастровий номер 2623286001:01:001:0009, призначеної для ведення особистого підсобного господарства, що знаходиться на території с Раківчик Коломийського району Івано-Франківської області; автомобіля марки ВАЗ 2101, номерний знак « НОМЕР_5 ». Вказані свідоцтва як підстава для державної реєстрації вказані у відповідних витягах з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (а.с. 106, 107 зворот, 109, 110 зворот, 112-114).

Постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії вказаного нотаріуса від 01.07.2022 року позивачу відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на земельну ділянку площею 0,8000 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що знаходиться на території Раківчицької сільської ради Коломийського району Івано-Франківської області, що належала ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , спадкоємцем якої був її син ОСОБА_2 , який прийняв спадщину, але не оформив своїх спадкових прав, у зв`язку з тим, що спадкоємцем не представлені документи, які підтверджують право власності на спадкове майно, а саме державний акт на землю, що підтверджує право власності на земельну ділянку, в якому би було зазначена площа даної земельної ділянки, її цільове призначення, місце знаходження, коли і яким органом видані правовстановлюючі документи, дату реєстрації у відповідному реєструючому органі; відсутність правовстановлюючих документів унеможливлює видачу свідоцтва про право на спадщину на вищевказану земельну ділянку ( а.с. 16).

Відповідно до листа Раківчицького старостинського округу Коломийської міської ради №28/7.1-18 від 19.07.2022 року, що наданий на запит від 07.07.2023 року, земельна ділянка розташована в урочищі Запоріжжя , розмір 0,80 га, номер земельної ділянки - № НОМЕР_6 ( а.с. 17-20 ).

Відповідно до даних листа Коломийської районної державної адміністрації Івано-Франківської області №Ми-19/73 від 17.10.2022 року, наданого на відповідний запит, реєстрація свідоцтва про право на спадщину за заповітом (як зазначено в запиті), що видане 02.03.2000 року державним нотаріусом Першої Коломийської державної нотаріальної контори Калиняк Н.М. та зареєстроване в реєстрі за № Д-541, райдержадміністрацією не вчинялась (а.с. 22-25 ).

Згідно з ч. 1 ст.4, ч. 1 ст.5ЦПКУкраїни кожна особа має право в порядку, встановленим цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

В силу положень ч.1ст.13ЦПКУкраїни суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згіднозі ст. 41 Конституції Україникожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право власності є непорушним.

Спірні правовідносини регулюються ЦК УРСР 1963 року, який був чинним на день смерті ОСОБА_6 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ).

Відповідно до ст.524 ЦК УРСР спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом. Спадкоємство за законом має місце, коли і оскільки воно не змінено заповітом.

Згідно зі ст.534 ЦК УРСР кожний громадянин може залишити за заповітом усе своє майно або його частину одній або кільком особам, а також державіабо окремим організаціям. Частина майна, що залишилася незаповіданою, розподіляється між спадкоємцями за законом в порядку черговості (ст.537 ЦК УРСР).

Відповідно до ст.548 ЦК УРСР для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту її відкриття.

Згідно зі ст.549 ЦК УРСР визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління і володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені дії повинні бути вчинені протягом шести місяців із дня відкриття спадщини.

Аналогічні норми передбачені і у Цивільному Кодексі України.

Так, статтею 1216 ЦК України передбачено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов`язки.

За змістом наведених норм до спадкоємців переходять лише ті права та обов`язки (спадщина) спадкодавця, які належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини.

Предметом спорув данійсправі є земельна частка (пай) у землі, яка перебувала у колективній власності спілки селян ім. Лесі Українки, розміром 25,6 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), яка, як стверджує позивач згідно з відповідним листом має № 122 та площу 0,80 га і знаходиться в урочищі «Запоріжжя» Раківчицького старостинського округу Коломийської міської ради та яка належала ОСОБА_6 , після смерті якої видано свідоцтво про право на спадщину батьку позивача ОСОБА_2 .

Отримання земельних ділянок у власність на пай в колективних сільськогосподарських підприємствах має свої особливості.

Паювання сільськогосподарських земель започатковано Указом Президента України від 08.08.1995 року № 720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям», згідно з яким паювання земель передбачає визначення розміру земельної частки (паю) у колективній власності на землю кожного члена КСП без виділення земельних ділянок в натурі (на місцевості).

Процедура паювання згідно з цим Указом передбачала низку послідовних етапів, зокрема: виготовлення Державного акта на право колективної власності на землю та складання списку членів колективного сільськогосподарського підприємства, які мають право на земельну частку (пай); грошову оцінку угідь, що знаходяться у колективній власності згідно методики КМ України; визначення вартості та розміру земельної частки (паю) кожного члена, який визначається в умовних кадастрових одиницях комісією КСП, затвердження районною державною адміністрацією визначених комісією КСП розміру земельної частки (паю); видача громадянам районною державною адміністрацією сертифікату на право на земельну частку (пай) та його реєстрація.

І лише після виконання сукупності наведених умов та отримання сертифіката на право на земельну частку (пай) та його реєстрації громадянин має право на виділення йому на пай земельної ділянки в натурі з дотримання положень Земельного кодексу України.

Відповідно до положень статті 1, 2 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» право на земельну частку (пай) мають, зокрема, колишні члени колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств, у тому числі створених на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств, а також пенсіонери з їх числа, які отримали сертифікати на право на земельну частку (пай) у встановленому законодавством порядку; громадяни - спадкоємці права на земельну частку (пай), посвідченого сертифікатом. Основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною державною адміністрацією.

Згідно з п. 5 Указу видача громадянам сертифікатів на право на земельну частку (пай) єдиного в Україні зразка та їх реєстрація провадяться відповідною районною державною адміністрацією.

Відповідно до пунктів 16, 17 Перехідних положень Земельного кодексу України громадянам - власникам земельних часток (паїв) за їх бажанням виділяються в натурі (на місцевості) земельні ділянки з видачею державних актів на право власності на землю. Сертифікати на право на земельну частку (пай), отримані громадянами, вважаються правовстановлюючими документами при реалізації ними прав вимоги на відведення земельної частки (пай) в натурі (на місцевості) відповідно до законодавства. Сертифікати на право на земельну частку (пай), є дійсними до виділення власникам земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) земельних ділянок та видачі їм державних актів на право власності на землю.

Згідно з п. 2 вищевказаного Указу право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, у тому числіпенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства,кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю. При паюванні вартість і розміри в умовних кадастрових гектарах земельних часток (паїв) всіх членів підприємства, кооперативу, товариства є рівними.

За змістом статей 22, 23 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), особа набуває право на земельний пай за наявності трьох умов:перебування в членах КСП на час паювання; включеннядо списку осіб, доданого до державного акта на право колективної власності на землю; одержання КСП цього акта.

Член кооперативного сільськогосподарського підприємства, включений досписку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта і в разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється за нормами ЦК, у тому числі й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай).

Відповіднодо пунктів 23, 24 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» № 7 від 16.04.2004 року (із змінами та доповненнями, внесеними згідно з постановою Пленуму Верховного Суду України від 19.03.2010 року №2), згідно зі статтею25 ЗК України, при приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій земельні ділянки передаються працівникам цих підприємств, установ та організацій, працівникам державних та комунальних закладів освіти, культури, охорони здоров`я, розташованих на території відповідної ради, а також пенсіонерам з їх числа з визначенням кожному з них земельної частки (паю) за рішенням органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, кожна з цих осіб має гарантоване право одержати безоплатно свою земельну частку (пай), виділену на місцевості. Член КСП, включений до списку, що додається до державного акту на право колективної власності на землю, набуває право на земельну частку (пай) з дня видачі цього акту.

Пунктом 11 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» № 7 від 30.08.2008 року судам роз`яснено, що при вирішенні спору про спадкування права на земельну частку (пай) основним документом, що посвідчуєтаке право, є сертифікат про право на земельну частку (пай). Якщо спадкодавець мав право на земельну частку (пай) або помилково не був включений(безпідставно виключений)до списку, доданого до державного актапро колективну власність на землю відповідного сільськогосподарського підприємства, товариства тощо, при вирішенні спору про право спадкування на земельну частку (пай) суд застосовує положення чинного на час існування відповідних правовідносин Земельного кодексу України, Указу Президента України від 08.08.1995 року №720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям».

Аналізуючи правові підстави набуття земельної частки (паю) у приватну власність, слід зазначити про неможливість наділення особи цим правомпісля її смерті.

Підстави та процедура набуття права власності на земельну ділянку на час відкриття спадщини після смерті ОСОБА_6 регулювалися Земельним кодексом України 1990 року.

Відповідно до положень ст.17 ЗК України (1990 року) передача земельних ділянок у приватну власність провадиться Радами народних депутатів, на території яких розташовані земельні ділянки.

Згідно з ч. 3 і 4 ст.17 цього Кодексу громадяни, заінтересовані у передачі їм у власність земельних ділянок із земель запасу, подають заяву про це до відповідної ради за місцем розташування земельної ділянки, яка розглядає заяву і у разі згоди передати земельну ділянку у власність громадянину замовляє землевпорядній організації розробку проекту її відведення. Проект відведення земельної ділянки погоджується з сільською (селищною) Радою народних депутатів, з районними (міськими) землевпорядним, природоохоронним і санітарним органами, органом архітектури і подається до районної (міської) Ради народних депутатів для прийняття рішення про передачу громадянину земельної ділянки у власність.

Відповідно до ч.7 ст.17 цього Кодексу Ради народних депутатів розглядають у місячний строк зазначені заяви і матеріали та приймають відповідні рішення.

Згідно зі ст.22 вказаного Кодексу право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після встановлення меж ділянки в натурі та одержання документа, що посвідчує право власності чи право користування.

Згідно зі ст.23 цього Кодексу право власності чи право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються сільськими, селищними, міськими, районними радами.

З огляду на викладене, право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування (зі збереженням її цільового призначення) при підтвердженні цього права спадкодавця державним актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом.

Набуття права власності на земельну ділянку та перехід права власності на земельну ділянку в порядку спадкування має місце за наявності відповідних юридичних фактів у їх сукупності, зокрема, ухвалення рішення компетентного органу про передачу у власність земельної ділянки спадкодавцю, укладення спадкодавцем правочинів щодо набуття права власності на земельні ділянки; виготовлення технічної документації на земельні ділянки; визначення меж земельної ділянки в натурі; погодження із суміжними землевласниками та землекористувачами; одержання у встановленому порядку державного акта на землю; реєстрація права власності на земельну ділянку.

Такі ж висновки щодо підстав для спадкування земельної ділянки сформульовано у постанові Верховного Суду від 18 березня 2019 року у справі № 343/1048/17, де Верховний Суд залишив без змін судові рішення, якими відмовлено у задоволенні вимог про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування з тих підстав, що спадкодавець за життя не оформив у встановленому законом порядку право власності на спірні земельні ділянки, тому вони не є об`єктом спадкування і не входять до спадкової маси.

Державний акт, виданий після смерті спадкодавця, може свідчити про набуття ним права власності на земельну ділянку лише за умови прийняття уповноваженим органом відповідного рішення про передачу у власність земельної ділянки за життя спадкодавця.

Відповідно до частин 1, 5, 6 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до частини першої, другоїстатті 89 ЦПК Українисуд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Звертаючись до суду із позовом, позивач посилався на те, що після смерті його батька, якому на підставі відповідного свідоцтва про право на спадщину належала земельна частка (пай) розміром 25,6 в умовних кадастрових гектарах, відкрилась спадщина за заповітом.

Частиною першоюстатті 76 ЦПК Українипередбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

В даній справі судом встановлено, що ОСОБА_6 (матері батька позивача), яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , земельна частка (пай) у землі, розміром 25,6 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості) належала на підставі сертифіката серії ІФ 07-34 № 035082, виданого 10.09.1999 року (про що вказано в свідоцтві про право на спадщину від 02.03.2000 року, виданому ОСОБА_2 ). При цьому державний акт на право приватної власності на землю ОСОБА_6 зареєстрований в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю 08.08.2002 року, площею 0,8000 га на підставі рішення Раківчицької сільської ради від 20.12.2001 року, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, тобто за життя ОСОБА_6 не отримувала відповідного сертифікату на право на земельну частку (пай), чи державного акту та відповідного рішення уповноваженого органу про передачу у власність земельної ділянки за життя.

Вказаний сертифікат, як і державний акт та рішення Раківчицької сільської ради видані після смерті ОСОБА_6 і не породжують у померлої жодних прав, оскільки відповідно до ст.9 ЦК УРСР 1963 року правоздатність громадянина, тобто здатність набувати цивільні права і обов`язки, виникає в момент його народження і припиняється зі смертю. У зв`язку зі смертю ОСОБА_6 15.12.1996 року її здатність набувати цивільні права і обов`язки припинилася.

На підставі вищенаведеного, враховуючи, що матеріали справи не містять доказів, що ОСОБА_6 за життя набула у встановленому законом порядку права на зазначену позивачем земельну частку (пай), як і не набув такого права батько позивача ОСОБА_2 , суд дійшов висновку про те, що право на спірну земельну частку (пай) не є об`єктом спадкування і не входить до спадкової маси на момент смерті спадкодавця. При цьому, слід врахувати, що позивачу нотаріусом відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину на земельну ділянку площею 0,8000 га, призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що знаходиться на території Раківчицької сільської ради Коломийського району Івано-Франківської області, а не на право на земельну частку ( пай ).

Поряд з тим, слід зазначити також, що після видачі 02.03.2000 року свідоцтва про право на спадщину батьку позивача (доказів щодо відповідної реєстрації якого матеріали справи також не містять), 08.08.2002 року ОСОБА_6 на підставі рішення від 20.12.2001 року видано державний акт на право приватної власності на землю площею 0,8000 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, а 28.10.2003 року видано дублікат сертифікату на право на земельну частку (пай).

Тому в задоволенні позову слід відмовити у зв`язку з безпідставністю позовних вимог.

На підставі наведеного, ст. ст. 9, 548, 549 ЦК УРСР (в редакції 1963 року), ст. ст. 1216, 1218 ЦК України, та, керуючись ст. ст. 12,13,76-81,89, ч.2 ст. 247, ст.ст. 263 - 265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

в задоволенні позову ОСОБА_1 до Коломийської районної державної адміністрації Івано-Франківської області, Коломийської міської ради Івано-Франківської області про визнання права на земельну частку ( пай ), - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його ухвалення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Найменування сторін:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженець та житель АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_7 .

Відповідачі:

Коломийська районна державна адміністрація, 78203, м. Коломия, вул. Верещинського, 17, Івано-Франківської області, код ЄДРПОУ 23806257;

Коломийська міська рада, 78200, м. Коломия, пр. Грушевського, 1, Івано-Франківської області, код ЄДРПОУ 04054334.

Повний текст рішення складено 04 травня 2023 року.

Суддя Яремин М. П.