Рішення

від 13.04.2023 по справі 206/187/23

САМАРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

САМАРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа №206/187/23

2/206/325/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(ЗАОЧНЕ)

13.04.2023 року Самарський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого судді Румянцева О.П.

при секретарі Мовшовичі Р.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Дніпро в порядку загального позовного провадження матеріали цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Товарна біржа «Універсал» та державний нотаріус Шостої дніпровської державної нотаріальної контори Єремеєва Анастасія Володимирівна про визнання дійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна та визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за заповітом,

ВСТАНОВИВ:

18 січня 2023 року позивач звернувся до Самарського районного суду м. Дніпропетровська з позовом до ОСОБА_2 , треті особи: Товарна біржа «Універсал» та державний нотаріус Шостої дніпровської державної нотаріальної контори Єремеєва А.В. про визнання дійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна та визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за заповітом. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 28 березня 1998 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна, а саме 13/50 частки домоволодіння, що знаходиться у АДРЕСА_1 , який зареєстрований 28 березня 1998 року на товарній біржі «Універсал» за №33-Н та 28 березня 1998 року зареєстрований в КП «ДМБТІ» за №9144 в реєстровій книзі №590. Зазначена в договорі купівлі-продажу частка будинку АДРЕСА_1 належала продавцю на підставі договору купівлі-продажу від 8.09.90р., посвідченого восьмою Дніпропетровською державною нотаріальною конторою за реєстром №389-22 про що зазначено у п.2 договору. При укладенні договору, покупцем ОСОБА_3 та продавцем ОСОБА_2 було виконано всі істотні умови договору купівлі-продажу нерухомого майна, а саме: покупець прийняв майно та сплатив за нього продавцю належну за договором грошову суму, а продавець передав ОСОБА_3 вищезазначену частку будинку та звільнив частку будинку відразу після оформлення договору. Даний договір зареєстрований на товарній біржі «Універсал» та не потребував нотаріального посвідчення, про що зазначено в самому договорі та скріплено підписом сторін та генеральним директором ТБ «Універсал». На момент укладення договору законодавством України не було заборонено укладати та реєструвати договори купівлі-продажу нерухомості на біржі. На даний час нотаріальне посвідчення договору неможливе. З моменту укладання договору відповідач ОСОБА_4 не мешкала у зазначеній частці будинку вже більше 24 років ніхто не звертався до нього та покупця ОСОБА_3 щодо невизнання належного останньому права власності на дану частку будинку АДРЕСА_1 . ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його брат ОСОБА_3 . Він своєчасно, а саме 07 липня 2022 року звернувся до державного нотаріуса Шостої дніпровської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини за заповітом після померлого брата та 07 липня 2022 року заведена спадкова справа №403/2022. Постановою державного нотаріуса Шостої дніпровської державної нотаріальної контори від 05 грудня 2022 року відмовлено йому у здійсненні нотаріальної дії видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті брата ОСОБА_3 з підстав того, що ним не надано документ, що засвідчує право власності на нерухоме майно. Також, у постанові про відмову здійснити нотаріальну дію зазначено, що згідно листа КП «ДМБТ» №4996 від 14.07.2022 року, станом на 31.12.2012 року в інвентаризаційній справі за адресою: АДРЕСА_1 , містяться відомості про право власності на 13/50 часток за ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу, зареєстрованого 28.03.1998 року на товарній біржі «Універсал» за реєстровим номером 33-Н, зареєстрованого в КП «ДМБТІ» за №590-91. Однак, як зазначено у постанові нотаріуса про відмову вчинити нотаріальну дію, згідно ст.227 ЦК УРСР, який діяв на день укладення правочину, договір купівлі-продажу жилого будинку повинен бути нотаріально посвідченим, якщо хоча б однією з сторін є громадянин. Недодержання цієї умови тягне не дійсність договору. Відсутність нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу частки будинку перешкоджає йому в оформленні свідоцтва про право на спадщину за заповітом та здійсненні права розпорядження спадковим майном. Просить визнати за ним ОСОБА_1 право власності на 13/50 частини домоволодіння, що знаходиться за адресою в АДРЕСА_1 , розташованого на земельній ділянці 1350 кв.м. в порядку спадкування за заповітом після смерті брата ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Судові витрати залишити за ним.

10 лютого 2023 року ухвалою Самарського районного суду м. Дніпропетровська було відкрито провадження по справі в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання та витребувано докази.

21 березня 2023 року ухвалою Самарського районного суду м. Дніпропетровська закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Позивач ОСОБА_1 в позовні заяві просить суд розглядати справу без його участі та не заперечує проти ухвалення заочного рішення.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилася, повідомлялася про дату, час та місце розгляду справи, причини неявки суду невідомі.

Від відповідача відзиву на позовну заяву на адресу суду не надходило, у зв`язку з чим суддя вважає можливим застосувати положення ст.280 ЦПК України та розглянути справу заочно.

Представник третьої особи Товарна біржа «Універсал» в судове засідання не з`явився, повідомлялася про дату, час та місце розгляду справи, причини неявки суду невідомі.

Від представника третьої особи Шостої дніпровської державної нотаріальної контори надійшла заява з проханням розглядати справу за відсутності представника.

Дослідивши письмові матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з огляду на наступні підстави.

Судом встановлено, що 28 березня 1998 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було укладено договір купівлі-продажу нерухомості, а саме 13/50 частини домоволодіння, що знаходиться в АДРЕСА_1 , на земельній ділянці 1350 кв.м., який було зареєстровано на Товарній біржі «Універсал» 28 березня 1998 року за №33-Н та зареєстровано в ДМБТІ 28 березня 1998 року в КП «ДМБТІ» за №9144 в реєстровій книзі №590.

Зазначена в договорі купівлі-продажу частка будинку АДРЕСА_1 належала продавцю на підставі договору купівлі-продажу від 8.09.90р., посвідченого восьмою Дніпропетровською державною нотаріальною конторою за реєстром №389-22 про що зазначено у п.2 договору (а.с.11).

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер брат позивача ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 (а.с.17).

Після смерті ОСОБА_3 відкрилась спадщина на належне йому майно, а саме на 13/50 часток житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 та належав спадкодавцю на підставі договору купівлі-продажу, зареєстрованого 28.03.1998 року на товарній біржі «Універсал» за реєстровим №33-Н, зареєстрованого в КП «ДМБТІ» за №590-91.

Як вбачається із наданої спадкової справи, ОСОБА_1 є єдиним спадкоємцем після смерті брата ОСОБА_3 за заповітом (а.с.40-61).

ОСОБА_1 після смерті брата звернувся із заявою про прийняття спадщини до державного нотаріуса Шостої дніпровської державної нотаріальної контори Єремеєвої А.В., однак згідно постанови від 05 грудня 2022 року нотаріус відмовив йому у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на 13/50 часток житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , після померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 , з підстав відсутності правовстановлюючих документів та державної реєстрації права власності на спадкове майно (а.с.20).

Згідно звіту про оцінку майна №20221208, вартість 13/50 часток, які складаються з кв. АДРЕСА_2 становить 94200 грн. (а.с.22-29).

Задовольняючи позовні вимоги суд виходив з наступних висновків.

Статтями 16, 328ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути в тому числі і визнання права; право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.

Згідно зі ст.58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Пунктом 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» №9 від 06.11.2009 року встановлено, що відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

На момент переходу права власності правовідносини підлягали регулюванню за нормами ЦК УРСР.

Згідно зі ст.153 ЦК України (в редакції 1963 року), який діяв на момент укладення правочину та підлягає застосуванню до спірних правовідносин, договір є укладеним, якщо сторонами досягнуто згоди за всіма істотними умовами. Істотними є ті умови договору, які визнані такими за законом або необхідні для договорів даного виду, а також всі ті умови, щодо яких за заявою однієї з сторін повинно бути досягнуто згоди.

Відповідно дост.224ЦК УРСР(вредакції 1963року)за договоромкупівлі-продажупродавець зобов`язуєтьсяпередати майноу власність покупцеві, а покупець зобов`язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст.227 ЦК УРСР 1963 року, що діяв на час укладення договору купівлі-продажу від 20.07.2001 року, договір купівлі-продажу жилого будинку повинен бути нотаріально посвідчений, якщо хоча б однією з сторін є громадянин. Недодержання цієї вимоги тягне недійсність договору (стаття 47 цього Кодексу).

Відповідно до ст.47 ЦК УРСР (в редакції 1963 року) нотаріальне посвідчення угод обов`язкове лише у випадках, зазначених у законі. Недодержання в цих випадках нотаріальної форми тягне за собою недійсність угоди з наслідками, передбаченими ч.2 ст.48 цього Кодексу.

Якщо одна зі сторін повністю або частково виконала угоду, що потребує нотаріального посвідчення, а друга сторона ухиляється від нотаріального оформлення угоди, суд вправі за вимогою сторони, яка виконала угоду, визнати угоду дійсною. В цьому разі наступне нотаріальне оформлення угоди не вимагається.

У пункті 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 28 квітня 1978 року №3 «Про судову практику в справах про визнання угод недійсними» (зі змінами та доповненнями) роз`яснено, що з підстав недодержання нотаріальної форми визнаються недійсними тільки угоди, які відповідно до чинного законодавства підлягають обов`язковому нотаріальному посвідченню, зокрема договори довічного утримання; застави, купівлі-продажу (у тому числі при придбанні на біржових торгах). Щоб не допустити неправильного визнання дійсними угод на підставі ч.2 ст.47 ЦК УРСР, суд повинен перевірити, чи підлягала виконана угода нотаріальному посвідченню, чому вона не була нотаріально посвідчена і чи не містить вона протизаконних умов.

Відповідно дост.15Закону України«Про товарнубіржу» вредакції,що діялана часукладення договорукупівлі-продажу,біржовою операцієювизнається угода,що відповідаєсукупності зазначенихнижче умов: якщо вонаявляє собоюкупівлю-продаж,поставку таобмін товарів,допущених дообігу натоварній біржі; якщо їїучасниками єчлени біржі; якщо вонаподана дореєстрації тазареєстрована набіржі непізніше наступногоза здійсненнямугоди дня.Угоди,зареєстровані набіржі,не підлягаютьнотаріальному посвідченню. Зміст біржовоїугоди (завинятком найменуваннятовару,кількості,ціни,місця істроку виконання)не підлягаєрозголошенню.Цю інформаціюможе бути наданотільки написьмову вимогусудам,органам прокуратури,служби безпеки,внутрішніх справ,арбітражному судута аудиторськиморганізаціям увипадках,передбачених законодавствомУкраїни. Угода вважається укладеною з моменту її реєстрації на біржі.

Згідно ст.1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (ст.1217 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно зіст.1223 ЦК Україниправо на спадкування мають особи, визначені у заповіті; у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені устаттях 1261-1265 цього Кодексу; право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті (ст.1233 ЦК України).

Відповідно до ст.ст.1234, 1235 ЦК Україниправо на заповіт має фізична особа з повною цивільною дієздатністю; право на заповіт здійснюється особисто; заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин.

За приписамист.1236 ЦК України, заповідач має право охопити заповітом права та обов`язки, які йому належать на момент складення заповіту, а також ті права та обов`язки, які можуть йому належати у майбутньому. Заповідач має право скласти заповіт щодо усієї спадщини або її частини.

В силу ч.1 ст.1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно до нотаріуса, який відповідно до вимог статті 68 Закону України «Про нотаріат» при видачі свідоцтва про право на спадщину за законом перевіряє факт смерті спадкодавця, час і місце відкриття спадщини, наявність підстав для закликання до спадкоємства за законом осіб, які подали заяву про видачу свідоцтва та склад спадкового майна.

У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину, особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження. Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення у нотаріальному порядку (правова позиція Верховного Суду у постанові від 22 вересня 2021 року у справі №227/3750/19).

В силуст.41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Відповідно ч.1 ст.321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

За приписами ст.392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Зі змісту договору купівлі-продажу нерухомого майна від 28.03.1998 року вбачається, що даний договір укладений у відповідності до вимог ст.15 Закону України «Про товарну біржу», зареєстрований на Товарній біржі «Універсал», подальшому нотаріальному посвідченню не підлягає. У відповідності до вимог ст.227 ЦК України підлягає реєстрації в БТІ за місцем знаходження нерухомості.

Оскільки на час укладання договору, правочини зареєстровані на біржі не підлягали подальшому нотаріальному посвідченню, вказаний договір купівлі-продажу нотаріально посвідчений не був.

Враховуючи вищенаведене та встановлені в судовому засіданні обставини, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, обставини, викладені у позовній заяві знайшли своє підтвердження в судовому засіданні, а тому вважає за необхідне їх задовольнити та визнати за ОСОБА_1 право власності на 13/50 частини домоволодіння, що знаходиться в АДРЕСА_1 , розташованого на земельній ділянці 1350 кв.м. в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Враховуючи вищенаведене та керуючись ст.ст.41, 58 Конституції України, ст.15 ЗУ «Про товарну біржу», ст.ст.47, 153, 224, 227 ЦК України (в редакції 1963 року), ст.ст.16, 321, 328, 392, 1216-1218, 1223, 1233-1236, 1297 ЦК України, ст.ст. 6-13, 33-34, 76-81, 83, 84, 89, 133, 141, 223, 258-259, 263-265, 268, 272, 273, 280-284 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ), треті особи: Товарна біржа «Універсал» (м. Дніпро, вул. Червона, буд.20, кв.18, код ЄДРПОУ 24998368) та державний нотаріус Шостої дніпровської державної нотаріальної контори Єремеєва Анастасія Володимирівна (м. Дніпро, пр. Слобожанський, буд.15) про визнання дійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна та визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за заповітом задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 13/50 частини домоволодіння, що знаходиться за адресою в АДРЕСА_1 , розташованого на земельній ділянці 1350 кв.м. в порядку спадкування за заповітом після смерті брата ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не було скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя О.П.Румянцев