ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м. Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Київ
03.05.2023Справа № 910/2271/23За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Регно Італія Уа" (м. Львів)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Антаріс Сервіс" (м. Київ)
про стягнення 45.756,78 грн,
Суддя Ващенко Т.М.
Секретар судового засідання Шаповалов А.М.
Представники учасників судового процесу: не викликались
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Регно Італія Уа" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Антаріс Сервіс" про стягнення 45.756,78 грн, з яких 27.964,28 грн заборгованості за поставлений позивачем товар за договором поставки №044/200122/1 від 20.01.2022, 11.185,71 грн штрафу, 5.833,07 грн інфляційних втрат та 773,72 грн 3 % річних.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.02.2023 відкрито провадження у справі №910/2271/23 та постановлено її розгляд здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, встановлено процесуальні строки для подання відзиву, відповіді на відзив, заяв та клопотань.
Згідно з п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Оскільки до суду повернувся конверт з поштовим відправленням, яким відповідачу направлялась копія ухвали від 20.02.2023, з відміткою про відсутність адресата, ТОВ "Антаріс Сервіс" про розгляд даної справи повідомлене належним чином.
У встановлений судом строк письмового відзиву на позов відповідачем не подано, доказів на обґрунтування своєї правової позиції у справі не надано.
У разі неподання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч. 9 ст. 165 ГПК України).
При цьому з моменту відкриття провадження у справі сплив достатній строк (з урахуванням воєнного стану на території України), для подання всіма учасниками справи своїх доводів, заперечень, відзивів, доказів тощо, у зв`язку з чим суд вважає за можливе здійснити розгляд даної справи по суті заявлених вимог.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України).
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
ВСТАНОВИВ:
20.01.2022 між позивачем, як Постачальником, та відповідачем, як Покупцем, було укладено договір поставки №044/200122/1 (надалі - Договір), відповідно до умов якого Постачальник зобов`язався в порядку та на умовах, визначених умовами цього Договору, та у відповідності із замовленням Покупця, поставити Товар, якість та комплектність якого відповідає державним стандартам та діючим нормам законодавства, а Покупець в порядку та на умовах, визначених умовами цього Договору, прийняти Товар і оплатити його вартість, за цінами зазначеними в накладній.
У пункті 4. Спеціальної частини Договору сторони погодили, що Покупець здійснює оплату в безготівковій формі, шляхом перерахування грошового переказу в гривнях на банківський рахунок Постачальника з відстроченням платежу на 14 календарних днів з моменту передачі Товару у власність Покупця.
На виконання Договору, Постачальник здійснив поставку Покупцю Товару, на підтвердження чого надав до матеріалів справи копії відповідних видаткових та товарно-транспортних накладних.
Однак, у порушення вимог Договору, відповідач лише частково виконав зобов`язання по оплаті поставленого Товару, та допустив наявність заборгованості перед позивачем у розмірі 27.964,28 грн.
За змістом ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
За приписами ст. ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають, зокрема, з договору.
Згідно зі ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Відповідно до ст. ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
З огляду на встановлений ст. 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги Договір як належну підставу, у розумінні норм ст. 11 названого Кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов`язків.
Статтею 712 ЦК України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
У частині 2 статті 712 ЦК України зазначено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Статтею 655 ЦК України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з ч. 1 ст. 662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Статтею 663 Цивільного Кодексу України передбачено, що продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
У відповідності до ст. 664 Цивільного кодексу України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.
Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов`язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв`язку для доставки покупцеві.
Частиною першою статті 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Судом встановлено, що відповідачем грошове зобов`язання зі сплати позивачу грошових коштів у розмірі 27.964,28 грн у погоджений сторонами строк не виконано.
Крім суми основного боргу, позивачем пред`явлено позовні вимоги про стягнення з відповідача також 11.185,71 грн штрафу, 5.833,07 грн інфляційних втрат та 773,72 грн 3 % річних.
Пунктом 8.3. Договору передбачено що у випадку несвоєчасної оплати за Товар, Покупець протягом 2 (двох) банківських днів з моменту отримання вимоги Постачальника, зобов`язаний сплатити штраф у розмірі 10 % від суми заборгованості.
Пунктом 8.4. Договору сторони домовились, що у випадку прострочення оплати за Товар більше як на 20 календарних днів, Покупець протягом 2 (двох) банківських днів з моменту отримання вимоги Постачальника, зобов`язаний сплатити штраф у розмірі 30 % від суми заборгованості.
Частиною 1 ст. 546 ЦК України встановлено, що виконання зобов`язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.
Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання (ч. 1 ст. 550 ЦК України).
Частиною 1 ст. 552 ЦК України встановлено, що сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов`язку в натурі.
Приписами ст. 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.
За змістом ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.
Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу та можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов`язань надано сторонам частинами другою та четвертою статті 231 ГК України. В інших випадках порушення виконання господарських зобов`язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується зі свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, а також приписами статті 546 ЦК України та статті 231 ГК України.
Умовами Договору сторони погодили штраф у розмірі 10 % від суми заборгованості у випадку несвоєчасної оплати за Товар, та додатково штраф у розмірі 30 % від суми заборгованості у випадку прострочення оплати за Товар більше як на 20 календарних днів.
Однак стягнення штрафу за прострочення виконання зобов`язання та штрафу за прострочення виконання зобов`язання на строк понад 20 календарних днів є подвійною відповідальністю за порушення зобов`язання, оскільки, з матеріалів справи вбачається, що відповідач вчинив єдине порушення, яке полягає в простроченні оплати за поставлений позивачем товару за Договором підряду на строк понад 20 календарних днів, і вказаний строк охоплює порушення зобов`язання щодо несвоєчасної оплати за Товар.
Одночасне стягнення штрафу за прострочення виконання зобов`язання та штрафу за прострочення виконання зобов`язання на строк понад 20 календарних днів є подвійним стягненням штрафу за несвоєчасне виконання зобов`язання, що не узгоджується з приписами статті 61 Конституції України, згідно з якою ніхто не може бути двічі притягнутий до відповідальності одного виду.
Аналогічна правова позиція з даного питання висловлювалась і Великою Палатою Верховного Суду, зокрема, у постанові від 01.06.2021 у справі №910/12876/19
Відтак суд дійшов висновку про те, що є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, є позовні вимоги про стягнення з відповідача штрафу прострочення оплати за Товар більше як на 20 календарних днів у розмірі 30 % від суми заборгованості, що складає 8.389,28 грн. У задоволенні решти вимог про стягнення штрафу слід відмовити.
За ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Перевіривши надані позивачем розрахунки 3 % річних та інфляційних втрат, суд встановив їх правильність та арифметичну вірність.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. (ч. ч. 1, 2 ст. 73 ГПК України).
Згідно з ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. ст. 76, 77 ГПК України).
Відповідача своїм правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався, доводів позивача у встановленому законом порядку не спростував.
Положеннями ст. 86 ГПК України унормовано наступне. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
З огляду на вказане в сукупності суд дійшов висновку про часткове задоволення та стягнення з відповідача на користь позивача 27.964,28 грн заборгованості, 8.389,28 грн штрафу, 5.833,07 грн інфляційних втрат та 773,72 грн 3 % річних. В іншій частині в позові належить відмовити.
Відповідно до ст. 129 ГПК України понесені позивачем витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-80, 86, 129, 165, 219, 232, 233, 236-238, 240, 241, 252 ГПК України, Господарський суд міста Києва
ВИРІШИВ:
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Антаріс Сервіс" (01033, місто Київ, вул. Руставелі Шота, будинок 33-Б, 27; ідентифікаційний код 41566203) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Регно Італія Уа" (79057, Львівська обл., місто Львів, вулиця Княгині Ольги, будинок 8; ідентифікаційний код 39200881) 27.964 (двадцять сім тисяч дев`ятсот шістдесят чотири) грн 28 коп. заборгованості, 8.389 (вісім тисяч триста вісімдесят дев`ять) грн 28 коп. штрафу, 5.833 (п`ять тисяч вісімсот тридцять три) грн 07 коп. інфляційних втрат, 773 (сімсот сімдесят три) грн 72 коп. 3 % річних та 2.519 (дві тисячі п`ятсот дев`ятнадцять) грн 97 коп. судового збору.
3. В іншій частині в позові відмовити.
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили у відповідності до приписів ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст. ст. 253, 254, 256-259 ГПК України.
Суддя Т.М. Ващенко
Суд | Господарський суд міста Києва |
Дата ухвалення рішення | 03.05.2023 |
Оприлюднено | 05.05.2023 |
Номер документу | 110625822 |
Судочинство | Господарське |
Категорія | Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів Невиконання або неналежне виконання зобов’язань купівлі-продажу поставки товарів, робіт, послуг |
Господарське
Господарський суд міста Києва
Ващенко Т.М.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні