Рішення

від 04.05.2023 по справі 910/2666/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

04.05.2023Справа № 910/2666/23

Господарський суд міста Києва у складі судді Гулевець О.В. розглянувши матеріали господарської справи у спрощеному позовному провадженні без проведення судового засідання

за позовом Фізичної особи-підприємця Вороніна Сергія Ігоровича

до Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОФІРМА ЛЕОН»

про стягнення 728 606, 33 грн

Без повідомлення (виклику) учасників справи

РОЗГЛЯД СПРАВИ СУДОМ

Короткий зміст і підстави позовних вимог

Фізична особа підприємець Воронін Сергій Ігорович звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОФІРМА ЛЕОН» про стягнення 728 606, 33 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору №0112 на послуги по автоперевезенню від 01 грудня 2021 року.

Процесуальні дії у справі

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.02.2023 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/2666/23 та постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання).

У відповідності до ч. 2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Частинною третьою статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, тобто не скористався наданим йому процесуальним правом, передбаченим статтею 178 Господарського процесуального кодексу України.

Про розгляд справи відповідача було повідомлено ухвалою суду від 27.02.2023, направленою на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Згідно із ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Також у відповідності до ч. 7 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України, у разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

З матеріалів справи вбачається, що ухвала суду від 27.02.2023 повернута на адресу суду поштовим відділенням зв`язку за закінченням терміну зберігання.

Зі змісту пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність відповідача за адресою місцезнаходження, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу ухвали.

Отже, у відповідності до пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України, вказана ухвала вручена відповідачу та відповідач був належним чином повідомлений про розгляд справи.

Крім того, судом враховано, що у відповідності до ч. 2 ст. 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання. Судові рішення також можуть публікуватися в друкованих виданнях із додержанням вимог цього Закону.

- автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень (ч. 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Згідно із ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.

З урахуванням наведеного відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись, зокрема, з ухвалою суду від 27.02.2023 у Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Враховуючи вище наведене, суд прийшов до висновку, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини другої статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно із частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Позиція позивача

Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на те, що на виконання умов договору №0112 на послуги по автоперевезенню від 01.12.2021 позивач надав відповідачу послуги з перевезення на загальну суму 1 488 261,60 грн, що підтверджується підписаними та скріпленими печатками сторін Актами надання послуг: № 300 від 28 грудня 2021 року на загальну суму 370 316,50 грн, № 5 від 06 січня 2022 року на загальну суму 274 046,60 грн, № 6 від 31 січня 2022 року загальну суму 265 121,00 грн, №9 від 10 лютого 2022 року на загальну суму 218 916,00 грн, №12 від 23 лютого 2022 року на загальну суму 48060,50 грн, № 16 від 28 лютого 2022 року на загальну суму 88557,50 грн, №17 від 28 лютого 2022 року на загальну суму 223 243,50 грн.

Відповідачем частково сплачено на користь позивача надані послуги у розмірі 909483,80 грн, у зв`язку з чим у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем у розмірі 578 777,80 грн.

Звертаючись до суду з позовом, позивач посилається також на прострочення відповідачем грошового зобов`язання за договором №0112 на послуги по автоперевезенню від 01.12.2021, у зв`язку із чим позивачем нараховані 3% річних у сумі 16 649,76 грн, інфляційних втрат у сумі 133 178,77 грн.

Позиція відповідача

Відповідач у строк, встановлений в ухвалі про відкриття провадження у справі, не подав до суду відзив на позов.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

01.12.2021 між Фізичною особою-підприємцем Вороніним Сергієм Ігоровичем (автоперевізник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «АГРОФІРМА ЛЕОН» (клієнт, відповідач) укладений договір № 0112 на послуги по автоперевезенню (далі - договір), відповідно до умов клієнт доручає, а автоперевізник зобов`язуємся за плату і за рахунок клієнта виконати послуги, пов`язані з систематичним перевезенням вантажів на умовах даного договору (п. 1.1. договору).

Відповідно до п. 3.17. договору клієнт зобов`язується сплатити, у порядку передбаченому статтею 4 цього договору, належну плату автоперевізнику, а також відшкодувати документально підтверджені витрати, понесені автоперевізником в інтересах клієнта, в цілях виконання даного договору.

Пунктом 4.2. договору, розрахунок за надані автоперевізником послуги проводиться після виконання послуг і підписання акту виконаних робіт протягом трьох банківських днів після пред`явлення автоперевізником наступних документів: рахунку-фактури; розрахунку витрат автоперевізника за виконання взятих на себе зобов`язань (акт виконаних робіт, ТТН, реєстр, п/н); документів, що підтверджують додаткові витрати автоперевізника.

Договір набирає чинності з моменту підписання та діє до 31.12.2022. Якщо жодна із сторін не заявить про намір припинити дію договору, шляхом укладення додаткової угоди, не пізніше ніж за місяць до закінчення строку дії договору, договір буде вважатися пролонгованим на кожен наступний календарний рік на тих же самих умовах (п. 8.1. договору).

Позивачем виставлено відповідачу на загальну суму 1 488 261,60 грн рахунки на оплату: № 287 від 28.12.2021 року, № 6 від 27.01.2022 року, № 7 від 31 січня 2022 року, № 10 від 10 лютого 2022 року, № 13 від 23 лютого 2022 року, № 18 від 28 лютого 2022 року, № 17 від 28.02.2022 року.

В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на те, що на виконання умов договору №0112 на послуги по автоперевезенню від 01.12.2021, позивач надав відповідачу послуги з перевезення на загальну суму 1 488 261,60 грн, що підтверджується підписаними та скріпленими печатками сторін Актами надання послуг: № 300 від 28 грудня 2021 року на загальну суму 370 316,50 грн, № 5 від 06 січня 2022 року на загальну суму 274 046,60 грн, № 6 від 31 січня 2022 року загальну суму 265 121,00 грн, №9 від 10 лютого 2022 року на загальну суму 218 916,00 грн, №12 від 23 лютого 2022 року на загальну суму 48060,50 грн, № 16 від 28 лютого 2022 року на загальну суму 88557,50 грн, №17 від 28 лютого 2022 року на загальну суму 223 243,50 грн.

Відповідачем здійснено часткову оплату наданих відповідачем послуг перевезення у розмірі 909483,80 грн згідно рахунків на оплату, що підтверджується платіжними дорученнями: від 30.12.2021 № 355 на суму 308596,78 грн; від 18.01.2022 № 400 на суму 61719,42 грн; від 09.02.2022 № 457 на суму 274046,60 грн; від 10.02.2022 № 483 на суму 265121,00 грн.

У зв`язку із частковою оплатою заборгованості, залишок боргу за надані позивачем послуги з перевезення становить 578 777,80 грн.

21.10.2022 позивач надіслав на адресу відповідача, документи що підтверджують надання транспортних послуг та рахунок на оплату таких послуг, що підтверджується експрес-накладною №5900038368697. Вказане відправлення було отримане відповідачем 07.12.2018, що підтверджується відомостями про відстеження поштового відправлення.

22.02.2019 позивач звернувся до відповідача із претензією вих. №3 від 21.10.2022 про сплату заборгованості за договором №0112 на послуги по автоперевезенню від 01.12.2021 у сумі 578 777,80 грн.

Матеріали справи не містять доказів відповіді відповідача на претензію позивача чи сплати заборгованості.

У зв`язку із неналежними виконанням відповідачем зобов`язань за договором позивач звернувся до суду з даними позовом про стягнення основного боргу у сумі 578 777,80 грн, а також нарахованих внаслідок прострочення грошового зобов`язання 3 % річних у сумі 16 649,76 грн, інфляційних втрат у сумі 133 178,77 грн.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА. ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату (ч. 1 ст. 909 Цивільного кодексу України).

Надання позивачем послуг відповідачу на виконання умов договору №0112 на послуги по автоперевезенню від 01.12.2021 підтверджується підписаними та скріпленими печатками сторін Актами надання послуг: № 300 від 28 грудня 2021 року на загальну суму 370 316,50 грн, № 5 від 06 січня 2022 року на загальну суму 274 046,60 грн, № 6 від 31 січня 2022 року загальну суму 265 121,00 грн, №9 від 10 лютого 2022 року на загальну суму 218 916,00 грн, №12 від 23 лютого 2022 року на загальну суму 48060,50 грн, № 16 від 28 лютого 2022 року на загальну суму 88557,50 грн, №17 від 28 лютого 2022 року на загальну суму 223 243,50 грн.

У відповідності до ч. 1 ст. 916 Цивільного кодексу України, за перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами. Якщо розмір провізної плати не визначений, стягується розумна плата.

Позивачем виставлено відповідачу на загальну суму 1 488 261,60 грн рахунки на оплату: № 287 від 28.12.2021 року, № 6 від 27.01.2022 року, № 7 від 31 січня 2022 року, № 10 від 10 лютого 2022 року, № 13 від 23 лютого 2022 року, № 18 від 28 лютого 2022 року, № 17 від 28.02.2022 року.

Відповідачем здійснено часткову оплату наданих відповідачем послуг перевезення у розмірі 909483,80 грн згідно рахунків на оплату, що підтверджується платіжними дорученнями: від 30.12.2021 № 355 на суму 308596,78 грн; від 18.01.2022 № 400 на суму 61719,42 грн; від 09.02.2022 № 457 на суму 274046,60 грн; від 10.02.2022 № 483 на суму 265121,00 грн.

Нормами частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до п. 4.2. договору сторони погодили, що розрахунок за надані автоперевізником послуги проводиться після виконання послуг і підписання акту виконаних робіт протягом трьох банківських днів після пред`явлення автоперевізником наступних документів: рахунку-фактури; розрахунку витрат автоперевізника за виконання взятих на себе зобов`язань (акт виконаних робіт, ТТН, реєстр, п/н); документів, що підтверджують додаткові витрати автоперевізника.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічна правова норма передбачена частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Враховуючи наведене, оскільки відповідач оплату послуг з перевезення у повному обсязі та у строки встановлені договором не здійснив, а матеріалами справи підтверджується невиконане зобов`язання за договором у сумі 578 777,80 грн, суд прийшов до висновку про обґрунтованість вимоги позивача про стягнення 578 777,80 грн заборгованості.

У пункті 1.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" визначено, що з урахуванням приписів статті 549, частини другої статті 625 ЦК України та статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" правовими наслідками порушення грошового зобов`язання, тобто зобов`язання сплатити гроші, є обов`язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

У зв`язку із простроченням відповідачем грошового зобов`язання позивачем за період з 04.03.2022 по 16.02.2023 нараховані: 3 % річних у сумі 16 649,76 грн, інфляційних втрат у сумі 133 178,77 грн.

Частиною 2 статті 625 Цивільного Кодексу України передбачено, що за прострочення виконання грошового зобов`язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачені вищевказаними нормами законодавства наслідки прострочення виконання боржником грошового зобов`язання у вигляді відшкодування інфляційних втрат та 3% річних, що нараховуються на суму основного боргу не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті та отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (постанова Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань").

Розрахунок 3% річних у сумі 16 649,76 грн є арифметично вірним, а тому вимоги у цій частині суд задовольняє повністю.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п. п. 3.2 п. 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань").

Тобто, базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).

При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.

Невиконання грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць, поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" у наступному місяці.

Якщо прострочення відповідачем виконання зобов`язання з оплати становить менше місяця, то в такому випадку виключається застосування до відповідача відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, у вигляді стягнення інфляційних втрат за такий місяць.

Перевіривши розрахунок судом встановлено, що розмір інфляційних втрат становить 138 874,42 грн, що є більшою ніж сума, яка нарахована позивачем у розмірі 133178,77 грн, при цьому, враховуючи приписи ч. 2 ст. 237 ГПК України, при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог, а тому вимоги щодо стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 133178,77 грн підлягають задоволенню.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

У відповідності до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обставин наведених позивачем у позові відповідач належними та достатніми доказами не спростував.

Приписами ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

ВИСНОВКИ СУДУ

Враховуючи встановлені вище обставини, оскільки вимоги позивача є обґрунтованими, суд задовольняє повністю позовні вимоги Фізичної особи-підприємця Вороніна Сергія Ігоровича до Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОФІРМА ЛЕОН».

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ

Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. 129 ГПК України покладається на відповідача.

Керуючись статтями 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 242 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОФІРМА ЛЕОН» (03189, місто Київ, вул. Вільямса Академіка, будинок 2Б, ідентифікаційний код 41193465) на користь Фізичної особи-підприємця Вороніна Сергія Ігоровича ( АДРЕСА_1 ; дентифікаційний код НОМЕР_1 ) основний борг у сумі 578 777,80 грн, 3% річних у сумі 16 649,76 грн, інфляційні втрати у сумі 133 178,77 грн та судовий збір у розмірі 10929,09 грн.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено у порядку і строк, встановлені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано: 04.05.2023.

Суддя О.В. Гулевець