Рішення

від 12.04.2023 по справі 911/50/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" квітня 2023 р. м. Київ Справа № 911/50/23

Господарський суд Київської області у складі судді Колесника Р.М., за участю секретаря судового засідання Тимошенка Д.Ю., розглянувши в порядку загального позовного провадження справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю «Йе Енергія» (01010, місто Київ, вул. Острозьких Князів, будинок 32/2, код: 38863790)

до

Товариства з обмеженою відповідальністю «Журавлиське» (09432, Київська обл., Ставищенський р-н, село Журавлиха, вулиця 40-Річчя Перемоги, будинок 9, код: 30831011)

про стягнення 1728627,34 гривень,

за участю представників учасників справи:

від позивача:Тітов І.С.;

від відповідача:Холодівський В.П.;

До Господарського суду Київської області 02.01.2023 надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Йе Енергія» (надалі по тексту позивач/ТОВ «Йе Енергія») про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Журавлиське» (надалі по тексту відповідач/ТОВ «Журавлиське») заборгованості за договором постачання природного газу для потреб непобутових споживачів від 01.09.2021 № 41АР167-899-21 у загальному розмірі 1728627,34 гривень, з яких: 1100487,60 гривень основний борг, 150694,48 гривень пеня, 38796,36 гривень 3% річних, 264989,34 гривень інфляційні втрати, 164946,75 гривень штраф згідно п. 6.2.2. договору, 8712,81 гривень штраф згідно п. 6.2.3. договору.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання умов укладеного між сторонами договору, позивач передав відповідачу природний газ на загальну суму 3800487,60 гривень, що підтверджується актами приймання-передачі природного газу. Однак, відповідач в порушення своїх договірних зобов`язань за отриманий природний газ в повному обсязі не розрахувався внаслідок чого утворилася стягувана сума основної заборгованості, що стало підставою для додаткового нарахування та вимог про стягнення пені, штрафу, 3% річних та інфляційних втрат.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 05.01.2023 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 911/50/23, постановлено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання у справі на 01.02.2023.

На адресу суду 13.03.2023 від відповідача надійшов відзив на позов, за змістом якого останній заперечувє пред`явленні позовні вимоги в частині стягнення пені, штрафу, 3% річних та інфляційних втрат.

До суду 22.03.2023 від позивача надійшла відповідь на відзив, згідно якої позивач заперечує проти доводів відповідача наведених у відзиві.

Від відповідача 11.04.2023 надійшли заперечення на відповідь на відзив.

Підготовче судове засідання у справі неодноразово судом відкладалося та остаточно ухвалою суду від 22.03.2023, із занесенням до протоколу судового засідання, підготовче провадження закрито та призначено справу до розгляду по суті на 12.04.2023.

В судове засідання 12.04.2023 з`явились представники позивача та відповідача.

Представник позивача в судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд їх задовольнити, а представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечив та просив суд відмовити у задоволенні позову.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Йе Енергія» (постачальник) та ТОВ «Журавлинське» (споживач) 01.09.2021 укладено договір постачання природного газу для потреб непобутових споживачів № 41АР167-899-21 (далі по тексту договір), відповідно до умов якого постачальник зобов`язується передати у власність споживачу у 2021 році природний газ (далі газ), а споживач зобов`язується прийняти та оплатити вартість газу у розмірах, строки та порядку, що визначені договором (п. 1.1. договору).

Пунктами 1.2., 1.3. договору сторони визначили, що річний плановий обсяг постачання газу до 60000 куб м. Планові обсяги постачання газу по місяцях визначено в додатку 1, що є невід`ємною частиною цього договору.

За умовами пункту 3.1. договору погоджено, що розрахунки за поставлений споживачеві газ здійснюються за цінами, що вільно встановлюються між постачальником та споживачем. Підписуючи цей договір споживач підтверджує, що ознайомлений з тим, що протягом дії договору ціна на газ може змінюватись, про що сторони укладатимуть відповідні додаткові угоди. Підписуючи цей договір споживач підтверджує, що йому надане належне повідомлення про порядок зміни ціни газу протягом дії договору і ніяких інших повідомлень про зміну ціни газу не вимагається.

Згідно п. 3.2. договору, ціна 1 куб.м. природного газу без урахування ПДВ становить 19.00000000 грн, крім того компенсація вартості послуги доступу до потужності становить 0,13657600 грн. Ціна 1 куб.м. природного газу з урахуванням компенсації вартості послуги доступу до потужності складає 19.13657600 грн. ПДВ становить 3.82731520 грн. Всього ціна 1 куб.м. природного газу становить 22.96389120 грн.

У відповідності до п. 3.3. договору, зміна ціни узгоджується шляхом підписання додаткової угоди до цього договору.

Ціна газу, розрахована відповідно до пунктів 3.2. та 3.3. договору, застосовується сторонами при складанні актів приймання-передачі газу та розрахунках за цим договором (п. 3.4. договору).

За умовами п. 4.2. договору, оплата газу за договором здійснюється споживачем виключно грошовими коштами у національній валюті України гривні в наступному порядку: оплата в розмірі 100% за фактично переданий постачальником газ здійснюється споживачем до 10 числа місяця, наступного за звітним місяцем.

Додатком № 1 до договору сторони погодили планові обсяги постачання газу у 2021 році по місяцях.

Додатком № 2 до договору сторони визначили перелік ЕІС-код точок комерційного обліку споживача.

У зв`язку із зміною ціни на природний газ сторонами укладено ряд додаткових угод до договору: від 30.09.2021 № ДУ-1/41АР167-899-21, від 29.10.2021 № 11, від 30.11.2021 № ДУ-2/41АР167-899-21, від 30.11.2021 № 3/41АР167-899-21.

Так, на виконання умов договору позивач у період жовтень-грудень 2022 року передав, а відповідач прийняв природний газ на загальну суму 3800487,60 гривень, що підтверджується копіями підписаних та скріплених печатками обох сторін актів приймання-передачі природного газу, а саме:

- від 31.10.2021 № РГК81018461 на суму 670167,72 гривень;

- від 30.11.2021 № РГК81020013 на суму 2318104,09 гривень;

- від 31.12.2021 № РГК81022867 на суму 812215,79 гривень.

Як стверджує позивач та підтверджується долученою до матеріалів справи копією банківської виписки АБ «Кліринговий Дім» по рахунку позивача за період з 22.10.2021 по 29.03.2022, відповідач, в порушення своїх договірних зобов`язань, за отриманий природний газ розрахувався частково, сплативши 2700000 гривень та з порушенням строків, встановлених умовами договору.

Таким чином, як зазначає позивач, станом на день звернення до суду із розглядуваним позовом заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений та неоплачений природний газ становить 1100487,60 гривень.

До того ж невиконання відповідачем взятих на себе зобов`язань в частині оплати отриманого газу, стало підставою для застосування до відповідача відповідальності, встановленої чинним законодавством та умовами договору.

З огляду на що позивач нарахував та заявив до стягнення з відповідача 150694,48 гривень пені, 38796,36 гривень 3% річних, 264989,34 гривень інфляційних втрат, нарахованих за загальний період з 22.10.2021 по 15.12.2022.

Крім того, як зазначає позивач, відповідачем було порушено умови договору щодо фактичних обсягів споживання природного газу, внаслідок чого позивач нарахував відповідачу штраф у розмірі 164946,75 гривень, передбачений пунктом 6.2.2. договору, та у розмірі 8712,81 гривень, передбачений пунктом 6.2.3. договору.

Відповідач у відзиві на позов не заперечив проти споживання ним природного газу, фактичних обсягів споживання та факту наявності заборгованості перед позивачем за спожитий газ.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд дійшов наступних висновків.

За змістом ст. ст. 11, 509, 627 Цивільного Кодексу України та ст. 179 Господарського кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, зокрема, з правочинів. Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Майново-господарські зобов`язання між суб`єктами господарювання виникають на підставі договорів. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору.

У відповідності до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Укладений договір за своїм змістом є договором поставки та є належною правовою підставою для виникнення у сторін взаємних прав та обов`язків, обумовлених цим договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно положень ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки.

Приписами ст. 714 Цивільного кодексу України передбачено, що до договору поставки енергоносіїв приєднаними мережами застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 ст. 692 цього ж Кодексу передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару (ч. 1 ст. 664 Цивільного кодексу України).

Згідно ч.ч. 3, 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Матеріалами справи підтверджується та не спростовано відповідачем, факт належного виконання позивачем взятих на себе зобов`язань щодо поставки природного газу на користь відповідача на загальну суму 3800487,60 гривень, що відповідачем в перебігу розгляду справи не заперечувалось.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України закріплено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Так, умови щодо порядку здійснення оплати визначені у пункті 4.2. договору, за змістом якого оплата газу за договором здійснюється споживачем в розмірі 100% за фактично переданий постачальником газ до 10 числа місяця, наступного за звітним місяцем.

З огляду на дату складання актів приймання-передачі природного газу, наявних у матеріалах справи, строк оплати за отриманий відповідачем природний газ є таким, що настав.

Як стверджував позивач та не заперечувалось відповідачем, станом на день звернення до суду за останнім обліковувалась заборгованість за спожитий у період жовтень-грудень 2021 року природний газ на загальну суму 1100487,60 гривень.

Згідно зі статтею 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

В перебігу розгляду справи судом встановлено, що після звернення позивача до суду із розглядуваним позовом та відкриття провадження у цій справі, відповідач погасив обліковану за ним суму заборгованості у повному обсязі.

Вказана обставина підтверджується долученою позивачем до матеріалів справи довідкою АБ «Кліринговий Дім» від 16.03.2023 № 02-01/01/726, з якої вбачається, що перерахування грошових коштів здійснювалось відповідачем із призначенням платежу: «Оплата за природний газ, згідно дог. від 01.09.2021 № 41АР167-899-21».

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Закриття провадження у справі на підставі зазначеної вище норми Господарського процесуального кодексу України можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до моменту звернення до суду з позовною заявою, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не закриття провадження у справі.

Сплата відповідачем на користь позивача суми основного боргу у розмірі 1100487,60 гривень, зумовлює висновки суду про те, що між сторонами відсутній предмет спору та, оскільки, предмет спору припинив своє існування в процесі розгляду справи це є підставою для закриття провадження у справі в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 1100487,60 гривень.

В зв`язку із закриттям провадження у справі в частині стягнення суми основного боргу, суд розглядає вимоги позивача про стягнення з відповідача 150694,48 гривень пені, розрахованої за загальний період з 22.10.2021 по 11.06.2022, 38796,36 гривень 3% річних, розрахованих за загальний період з 22.10.2021 по 15.12.2022, 264989,34 гривень інфляційних втрат, розрахованих за загальний період з грудня 2021 року по листопад 2022 року, а також 164946,75 гривень штрафу нарахованого згідно п. 6.2.2. договору, 8712,81 гривень штрафу нарахованого згідно п. 6.2.3. договору.

Статтями 610, 612 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 2 статті 193, частини 1 статті 216 Господарського кодексу України порушення зобов`язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором; учасники господарських правовідносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно з п. 6.2.1. договору у разі порушення споживачем строків оплати, передбачених розділом 4 договору, споживач сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу.

Вказаний пункт договору узгоджується з положеннями ст.ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань», за змістом яких платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений ст. 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Крім того, пунктом 6.2.2. договору сторони погодили, що якщо за підсумками розрахункового періоду фактичний обсяг поставленого споживачеві газу буде перевищувати підтверджений обсяг газу на цей період (за умови, що підтверджений обсяг відповідав замовленому споживачем), споживач сплачує постачальнику штраф за перевищення обсягу постачання газу, що розраховується за формулою: В = (Vф - Vn) x Ц х K, де: Vф - обсяг фактично поставленого газу споживачу протягом розрахункового періоду за договором; Vn - підтверджений обсяг газу на розрахунковий період; Ц - вартість газу за договором; К - коефіцієнт, який дорівнює 0,1 (при цьому, якщо перевищення обсягу газу стало наслідком відмови в доступі до об`єкта споживача, у результаті чого постачальник не здійснив пломбування запірних пристроїв на газових приладах споживача, або оператор ГРМ/ГТС не здійснив обмеження (припинення) розподілу/транспортування природного газу споживачу, або коли споживач не обмежив (припинив) споживання газу на письмову вимогу постачальника, коефіцієнт дорівнює 1).

А умовами пункту 6.2.3. договору сторонами погоджено, якщо за підсумками розрахункового періоду фактичний обсяг споживання газу буде менший від підтвердженого обсягу природного газу (за умови, що підтверджений обсяг відповідав замовленому споживачем), споживач зобов`язується сплатити постачальнику штраф у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується штраф, від вартості недовикористаного обсягу газу за звітний період.

Відповідно до вимог ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з приписами ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки та відшкодування збитків.

Частиною 1 ст. 230 Господарського кодексу України визначено, що штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобов`язання.

Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов`язань передбачено ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України.

За змістом ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до ст. 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Тому період обчислення пені починається з наступного дня після дати, в якій зобов`язання з оплати мало бути виконано. При цьому, ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано, якщо інше не встановлено законом або договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, 3% річних та інфляційних втрат на предмет правильності та обґрунтованості, судом встановлено, що вірно розрахований розмір належних до стягнення з відповідача пені, 3% річних та інфляційних втрат за заявлений позивачем період становить 132641,60 гривень, 36082,83 гривень та 264989,34 гривень, відповідно.

Отже, вимоги позивача про стягнення з відповідача 150694,48 гривень пені та 38796,36 гривень 3% річних підлягають частковому задоволенню у розмірі встановленому судом, а вимоги позивача про стягнення з відповідача 264989,34 гривень інфляційних втрат є обґрунтованими та підлягають задоволенню повністю в заявленому розмірі.

Відповідач в перебігу розгляду справи контррозрахунок заявлених позивачем до стягнення пені, 3 % річних та інфляційних втрат не надав, доводи позивача в цій частині не спростував.

Також, суд, проаналізувавши зміст пунктів 6.2.2., 6.2.3. договору, дійшов висновку, що визначена сторонами у вказаних пунктах відповідальність не відноситься до штрафу.

Так, погоджені сторонами у договорі санкції, які нараховуються за певною формулою, а також у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості недовикористаного обсягу газу, за своєю правовою природою відносяться до збитків, відшкодування яких передбачено розділом VII Правил постачання природного газу, які затверджені Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 № 2496 (далі Правила постачання природного газу).

Згідно з підпунктами 1, 2 п. 1 розділом VII Правил постачання природного газу відшкодування збитків споживачем, що не є побутовим (крім споживачів, постачання яким здійснюється в рамках виконання спеціальних обов`язків, покладених Кабінетом Міністрів України на суб`єктів ринку природного газу на підставі статті 11 Закону України «Про ринок природного газу»), постачальнику здійснюється таким чином та в таких випадках:

1) якщо за підсумками розрахункового періоду фактичний об`єм (обсяг) споживання природного газу, що закуплений постачальником за договором постачання природного газу, буде менший від підтвердженого обсягу природного газу (за умови, що підтверджений обсяг відповідав замовленому споживачем), постачальник має право вимагати від споживача відшкодування збитків у розмірі не більше подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості недовикористаного обсягу газу за звітний період;

2) якщо за підсумками розрахункового періоду фактичний об`єм (обсяг) постачання природного газу споживачу його постачальником буде перевищувати підтверджений обсяг природного газу на цей період, постачальник має право вимагати від споживача відшкодування збитків за перевищення об`єму (обсягу) природного газу, що розраховується за формулою: В = (Vф - Vп) x Ц х K, де: Vф - об`єм (обсяг) природного газу, який фактично поставлений постачальником споживачу протягом розрахункового періоду за договором на постачання природного газу; Vn - підтверджений обсяг природного газу на розрахунковий період; Ц - ціна природного газу за договором постачання природного газу; К - коефіцієнт, який визначається постачальником та не може перевищувати 0,5. При цьому, якщо перевищення об`єму (обсягу) природного газу стало наслідком відмови в доступі до об`єкта споживача, у результаті чого постачальник не здійснив пломбування запірних пристроїв на газових приладах споживача, або Оператор ГРМ/ГТС не здійснив обмеження (припинення) розподілу/транспортування природного газу споживачу, або коли споживач не обмежив (припинив) споживання природного газу на письмову вимогу постачальника, коефіцієнт може бути збільшений у договорі постачання до 1.

Частиною 2 статті 224 Господарського кодексу України встановлено, що під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Статтею 225 Господарського кодексу України передбачено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Позивач, заявляючи до стягнення санкції за п.п. 6.2.2., 6.2.3. договору, які за своєю суттю є збитками, жодним чином не обґрунтував підстав заявлення таких вимог, не надав суду доказів понесених збитків (шкоди), не довів вини заподіювача шкоди та причинного зв`язку між діями заподіювача та настанням збитків.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Однак, позивачем всупереч приписів ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, не доведено тих обставин, на які він посилається, як на підставу своїх вимог про стягнення з відповідача штрафу у загальному розмірі 173659,56 гривень нарахованого позивачем на підставі пунктів 6.2.2., 6.2.3. договору за порушення відповідачем договірних величин споживання природного газу, які за своєю суттю є збитками, у зв`язку з чим позовні вимоги у вказаній частині є безпідставними, недоведеними, необґрунтованими та непідтвердженими належними і допустимими доказами, тож суд дійшов висновку про відмову в їх задоволенні.

Подібний висновок при вирішенні спору щодо стягнення передбачених Правилами постачання природного газу і договором збитків викладено в постанові Верховного Суду від 17.06.2022 у справі № 904/6994/20.

Щодо заявленого відповідачем клопотання про зменшення розміру пені, 3% річних та інфляційних втрат, суд дійшов наступних висновків.

Відповідач у відзиві на позов просить суд зменшити розмір пені на 90% від заявленої позивачем суми, а також зменшити розмір заявлених до стягнення 3% річних та інфляційних втрат, визначивши їх суму 8437,85 гривень та 49293,77 гривень відповідно.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Положенням ст. 233 Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Зі змісту зазначених норм вбачається, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи із інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначного прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (у тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Водночас, висновок суду щодо необхідності зменшення розміру пені, який підлягає стягненню з відповідача, повинен ґрунтуватися, крім викладеного, також на загальних засадах цивільного законодавства, якими є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 статті 3 Цивільного кодексу України).

Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Оскільки неустойка має на меті, в першу чергу, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може лягати непомірним тягарем для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Така правова позиція викладена і в рішенні Конституційного Суду України № 7-рп/2013 від 11.07.2013 року.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 06.11.2018 у справі № 913/89/18, від 04.12.2018 у справі № 916/65/18, від 26.03.2019 у справі № 913/284/18,від 03.07.2019 у справі № 917/791/18, від 22.10.2019 у справі № 904/5830/18, від 13.01.2020 у справі № 902/855/18, від 27.01.2020 у справі № 916/469/19, від 04.02.2020 у справі № 918/116/19, від 25.02.2020 у справі № 903/322/19, від 07.04.2020 у справі № 904/1936/19.

Реалізуючи свої дискреційні повноваження, які передбачені статтями 551 Цивільного кодексу України та 233 Господарського кодексу України щодо права зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій, суд, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 Цивільного кодексу України (справедливість, добросовісність, розумність) має забезпечити баланс інтересів сторін, та з дотриманням правил статті 86 Господарського процесуального кодексу України визначати конкретні обставини справи (як-то: ступінь вини боржника, його дії щодо намагання належним чином виконати зобов`язання, ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, дії/бездіяльність кредитора тощо), які мають юридичне значення, і з огляду на мотиви про компенсаційний, а не каральний характер заходів відповідальності з урахуванням встановлених обстави справи не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав (пункт 88 постанови Верховного Суду від 02.03.2023 у справі № 905/1409/21).

Відповідач у своїх заявах по суті справи посилається на те, що останній систематично здійснював оплату спожитого природного газу, однак у відповідача була відсутня можливість здійснити оплату спожитого газу у повному обсязі одночасно, оскільки реалізація сільськогосподарської продукції відбувалась за наявності покупців та кошти, що надходили від покупців на рахунок відповідача, у період січень-лютий 2022 року, першочергово спрямовувались на погашення заборгованості за спожитий газ. Також відповідач посилався на те, що внаслідок збройної військової агресії російської федерації проти України, починаючи з 24.02.2022, він з об`єктивних причин не міг здійснювати продаж сільськогосподарської продукції, що в свою чергу стало причиною відсутності доходу, який би відповідач міг спрямувати на розрахунки з позивачем за спожитий газ.

Дослідивши доводи відповідача та обставини справи, виходячи із загальних засад, встановлених у статті 3 Цивільного кодексу України, а саме, справедливості, добросовісності та розумності, враховуючи інтереси обох сторін, беручи до уваги те, що відповідач заборгованість перед позивачем за спожитий газ погасив у повному обсязі, що підтверджується наявними у матеріалах доказами, а також те, що позивачем не надано суду доказів понесення ним збитків, або невиконання ним своїх зобов`язань перед іншими особами через несвоєчасність оплати відповідачем вартості поставленого природного газу, або погіршення свого матеріального стану саме у зв`язку з порушенням відповідачем умов договору, аргументи відповідача щодо необхідності зменшення розміру пені, що в сукупності свідчить про можливість зменшення розміру пені на 50% від суми, що визначена судом як така, що підлягає задоволенню у відповідній частині, адже у такому випадку буде дотриманий баланс інтересів сторін у вигляді відшкодування позивачу негативних наслідків від неналежного виконання відповідачем своїх зобов`язань, а також не носитиме характер несправедливо непомірного тягаря для відповідача.

Водночас суд також враховує, що стягнення інфляційних втрат та 3% річних, також певною мірою компенсує можливі негативні наслідки, викликані простроченням сплати відповідачем суми заборгованості.

Стосовно зменшення заявленого розміру інфляційних втрат та 3% річних, суд зазначає, що сплата 3% річних від простроченої суми, так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Отже, 3 % річних та інфляційні втрати не є неустойкою (штрафною санкцією), тому у суду відсутні підстави застосовувати положення ст. 233 Господарського кодексу України та ст. 551 Цивільного кодексу України щодо зменшення розміру заявлених вимог в цій частині.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

А саме суд приймає рішення про закриття провадження у справі в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 1100487,60 гривень та про стягнення з ТОВ «Журавлинське» на користь ТОВ «Йе Енергія» 66320,80 гривень пені, 36082,83 гривень 3% річних та 264949,34 гривень інфляційних втрат.

Згідно приписів п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При цьому, судовий збір в разі зменшення судом розміру штрафних санкцій покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення такого розміру.

Отже, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає сума судового збору у розмірі 6505,71 гривень.

Крім того, за змістом п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом).

Як зазначено вище, суд дійшов висновку про закриття провадження у справі в частині вимог про стягнення суми основного боргу у розмірі 1100487,60 гривень, у зв`язку з відсутністю предмета спору.

Отже, сума судового збору у розмірі 16507,31 гривень може бути повернута позивачу з державного бюджету шляхом постановлення відповідної ухвали, після звернення позивача до суду із відповідним клопотанням.

Керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 73-80, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Провадження у справі в частині стягнення основного боргу у розмірі 1100487,60 гривень закрити.

2. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Йе Енергія» задовольнити частково.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Журавлиське» (09432, Київська обл., Ставищенський р-н, село Журавлиха, вулиця 40-Річчя Перемоги, будинок 9, код 30831011) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Йе Енергія» (01010, місто Київ, вул. Острозьких Князів, будинок 32/2, код 38863790) 66320,80 гривень пені, 36082,83 гривень 3% річних, 264949,34 гривень інфляційних втрат та 6505,71 гривень судового збору.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

5. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення у відповідності до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено та підписано 03.05.2023.

Суддя Р.М. Колесник