Рішення

від 04.05.2023 по справі 911/203/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" травня 2023 р. м. Київ Справа № 911/203/23

Господарський суд Київської області у складі судді Бабкіної В.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Українська сірникова фабрика (34600, Рівненська обл., Рівненський р-н, м. Березне, вул. Андріївська, 112)

до Товариства з обмеженою відповідальністю ПРАКТІК ПРОМО НВП (08132, Київська обл., Бучанський р-н, м. Вишневе, вул. Машинобудівників, буд. 17-А)

про стягнення 300000,00 грн. заборгованості за договором поставки № 224 від 08.12.2022 р.,

Без виклику представників сторін

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю Українська сірникова фабрика (далі ТОВ Українська сірникова фабрика, позивач) звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю ПРАКТІК ПРОМО НВП (далі ТОВ ПРАКТІК ПРОМО НВП, відповідач) про стягнення 300000,00 грн. заборгованості за договором поставки № 224 від 08.12.2022 р.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на не поставлення відповідачем оплаченого позивачем товару згідно укладеного договору поставки № 224 від 08.12.2022 р. та виставленого відповідачем рахунку на оплату на загальну суму 300000,00 грн., у зв`язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача вартість оплаченого, але не поставленого товару у загальному розмірі 300000,00 грн., а також витрати зі сплати судового збору.

Беручи до уваги характер спірних правовідносин, предмет, підстави позову і обраний позивачем спосіб захисту, категорію та складність справи, обсяг та характер доказів у справі, зважаючи на заявлену позивачем у даному спорі ціну позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, суд дійшов висновку, що справа за поданою Товариством з обмеженою відповідальністю Українська сірникова фабрика позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю ПРАКТІК ПРОМО НВП про стягнення 300000,00 грн. заборгованості за договором поставки № 224 від 08.12.2022 р. підлягає розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 01.03.2023 р. було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи № 911/203/23 постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).

Ухвалу суду про відкриття провадження у даній справі було направлено на адресу місцезнаходження відповідача, проте, вручення поштового відправлення 0103283310560 не відбулося, і конверт повернувся на адресу суду з відміткою адресат відсутній за вказаною адресою.

Згідно з ч. 10 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України судові рішення вручаються шляхом надсилання (видачі) відповідній особі копії (тексту) повного або скороченого судового рішення, що містить інформацію про веб-адресу такого рішення у Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 232 ГПК України, ухвала є судовим рішенням.

Поряд з цим, п. 99 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 270 від 05.03.2009 р., встановлено, що рекомендовані поштові відправлення (крім рекомендованих листів з позначкою Судова повістка), рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень, поштових переказів, адресовані фізичним особам, під час доставки за зазначеною адресою або під час видачі у приміщенні об`єкта поштового зв`язку вручаються адресату, а у разі його відсутності - будь-кому з повнолітніх членів сім`ї, який проживає разом з ним. У разі відсутності адресата або повнолітніх членів його сім`ї до абонентської поштової скриньки адресата вкладається повідомлення про надходження зазначеного реєстрованого поштового відправлення, поштового переказу, рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, поштового переказу.

Частиною 6 ст. 242 ГПК України передбачено, що днем вручення судового рішення, зокрема, є: день вручення судового рішення під розписку; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

В силу положення пункту 5 частини 6 статті 242 ГПК України, день невдалої спроби вручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження відповідача, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу ухвали суду про відкриття провадження у справі.

Слід також зазначити, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі ГПК, не зобов`язує й сторону у справі, зокрема, позивача з`ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Поряд з тим суд зазначає, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку - суду. Аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 р. у справі № 800/547/17, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 р. у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 р. у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 р. у справі № 24/260-23/52-б, від 19.05.2021 р. у справі № 910/16033/20.

Суд також зазначає, що у відповідності до ч. 2 ст. 2 Закону України "Про доступ до судових рішень", усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" судові рішення, внесені до Єдиного державного реєстру судових рішень, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.

З урахуванням наведеного, сторони не були позбавлені можливості ознайомитись з ухвалою Господарського суду Київської області від 01.03.2023 р. у справі № 911/203/23 в Єдиному державному реєстрі судових рішень, яка опублікована та доступна до вільного перегляду.

Відповідно до ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Згідно з приписами ч. 2 ст. 161 ГПК України до заяв по суті справи належать відзив на позовну заяву, відповідь на відзив, заперечення на відповідь на відзив.

Відзиву на позов чи інших пояснень або заперечень щодо позовних вимог відповідачем до матеріалів справи не подано.

З огляду на зазначене, у відповідності з приписами ч. 5 ст. 252 ГПК України суд розглядає дану справу за наявними в ній на час ухвалення рішення матеріалами.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

Як слідує з позову, з метою придбання дизельної електростанції, ТОВ «Українська сірникова фабрика» було здійснено переговори з ТОВ ПРАКТІК ПРОМО НВП. Після досягнення згоди щодо ціни та умов поставки дизельної електростанції, директором ТОВ «ПРАКТІК ПРОМО НВП» було направлено позивачу проект договору поставки № 224 від 08.12.2022 р. та специфікації до нього, а також рахунок на оплату № 22/12 від 08.12.2022 р. ТОВ «Українська сірникова фабрика» було підписано зі своєї сторони договір поставки № 224 від 08.12.2022 р. та специфікацію до договору поставки № 224 від 08.12.2022 р.

Також позивачем було здійснено оплату в розмірі 300000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 3119 від 08.12.2022 р. з призначенням платежу «Дизельна електростанція зг.дог. № 224 від 08.12.2022 по рах. № 22/12 від 08.12.2022 (0%) Без ПДВ».

Однак, після отримання повної суми попередньої оплати відповідач не виконав свого зобов`язання щодо поставки товару.

ТОВ «Українська сірникова фабрика» було направлено ТОВ «ПРАКТІК ПРОМО НВП» вимоги № 23 від 23.12.2022 р. та № 426 від 29.12.2022 р. з проханням повернути грошові кошти в розмірі 300000,00 грн.

Відповіді отримано не було, товар не поставлено, кошти не повернуто.

Оскільки оплачений товар відповідачем поставлений не був і сплачені позивачем грошові кошти не були повернуті, останній і звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи оцінку наявним у матеріалах справи доказам та обставинам щодо укладення між сторонами договору поставки № 224 від 08.12.2022 р., суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Стаття 181 Господарського кодексу України визначає загальний порядок укладання господарських договорів, зокрема, у частині 1 цієї статті йдеться, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Частиною першою статті 205 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Водночас, слід зазначити, що договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії (ч.ч. 1, 2 статті 640 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною 2 статті 642 Цивільного кодексу України, якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

У разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна зі сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України (частина восьма статті 181 Господарського кодексу України).

З огляду на вказані приписи законодавства не можна вважати неукладеним договір після його повного чи часткового виконання сторонами.

Зазначена позиція наведена у постанові Верховного Суду від 16.07.2020 р. у справі № 923/831/18.

Позивач вказує, що ТОВ «ПРАКТІК ПРОМО НВП» вчинило юридично значиму дію - виставило рахунок на оплату товару № 22/12 від 08.12.2022 р., який ідентично вказаний у специфікації до договору № 224 від 08.12.2022 р. (яку, як і сам договір, з боку відповідача не підписано), у зв`язку з чим, на переконання позивача, договір поставки № 224 від 08.12.2022 р. вважається укладеним.

Проте, зазначене вище твердження позивача щодо укладеності вказаного договору суд оцінює критично, оскільки в долученому до матеріалів справи рахунку на оплату № 22/12 від 08.12.2022 р. відсутнє посилання на договір.

При цьому, ані доказів направлення саме відповідачем позивачу наданого останнім до суду проекту договору поставки № 224 від 08.12.2022 р., ані доказів погодження його умов зі сторони ТОВ «ПРАКТІК ПРОМО НВП» матеріали справи не містять, у зв`язку з чим підстави вважати укладеним договір поставки № 224 від 08.12.2022 р. є відсутніми.

Водночас, оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що заявлені у даній справі позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно приписів статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зазначена норма кореспондується з приписами статті 193 Господарського кодексу України.

Так, у відповідності до ч. 1 статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ч. 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно з ч. 7 статті 193 Господарського кодексу України не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язання, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Приписами статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Водночас, як зазначено у ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 цього ж Кодексу боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з ч. 2 ст. 693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Зі змісту зазначеної норми права вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов`язання зі своєчасного передання товару покупцю. У разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Можливість обрання певного визначеного варіанта правової поведінки боржника є правом покупця, а не продавця.

Дослідивши обставини справи та долучені до її матеріалів докази, суд встановив, що позивачем на підставі виставленого відповідачем рахунку було перераховано відповідачу 300000,00 грн. в якості попередньої оплати за товар, що підтверджується платіжним дорученням № 3119 від 08.12.2022 р. з відміткою банківської установи. У зв`язку з невиконанням відповідачем свого обов`язку щодо поставки товару позивач звертався до останнього із вимогами від 23.12.2022 р. та 29.12.2022 р. про повернення коштів попередньої оплати.

З викладеного вище вбачається, що між позивачем та відповідачем було укладено договір поставки товару у спрощений спосіб шляхом виставлення рахунку на оплату дизельної електростанції та здійснення його оплати покупцем.

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Поряд з цим, приписами статей 73, 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статей 76-79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 ГПК України).

Як слідує з матеріалів справи, відповідач, всупереч вимогам статей 13, 74 ГПК України, доводів позивача не спростував.

Суд зазначає, що відповідачем не надано жодних доказів у підтвердження поставки товару у власність позивача чи відмови покупця від отримання товару. Також матеріали справи не містять доказів повернення відповідачем на користь позивача суми попередньої оплати, здійсненої останнім.

Таким чином, суд дійшов висновку, що вимоги позивача щодо стягнення з відповідача суми попередньої оплати в розмірі 300000,00 грн. є правомірними та обгрунтованими, підтверджені матеріалами справи, не спростовані відповідачем та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Судові витрати зі сплати судового збору відповідно до п. 2 ч. 1, п. 1 ч. 4, ч. 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 76-80, 123, 129, 232, 233, 236-238, 240, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Українська сірникова фабрика задовольнити повністю.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ПРАКТІК ПРОМО НВП (08132, Київська обл., Бучанський р-н, м. Вишневе, вул. Машинобудівників, буд. 17-А, код 44787743) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Українська сірникова фабрика (34600, Рівненська обл., Рівненський р-н, м. Березне, вул. Андріївська, 112, код 32413704) 300000 (триста тисяч) грн. 00 коп. основного боргу, 4500 (чотири тисячі п`ятсот) грн. 00 коп. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Згідно з приписами ч.ч. 1, 2 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України.

Повне рішення складене 04.05.2023 р.

Суддя В.М. Бабкіна