Рішення

від 26.04.2023 по справі 914/248/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.04.2023 Справа № 914/248/23

Господарський суд Львівської області у складі судді Долінської О.З., за участю секретаря судового засідання Муравець О.М.,

розглянувши матеріали справи за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Сман", м. Львів

до відповідача: Публічного акціонерного товариства Національної акціонерної страхової компанії "Оранта", м. Київ

про відшкодування шкоди в розмірі 25 049,86 грн.

Представники сторін:

від позивача: Михалевський Ю.Р. - адвокат, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 023 від 31.10.2013 р., ордер на надання правничої (правової) допомоги серії ВС № 11152967 від 11.01.2023 р.

від відповідача: Гулька Н. О. - представник згідно повноважень, які містяться в матеріалах справи

ВСТАНОВИВ:

На розгляд Господарського суду Львівської області поступила позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Сман" до відповідача: Публічного акціонерного товариства Національної акціонерної страхової компанії "Оранта" про відшкодування шкоди в розмірі 31 159,29 грн., з них: 24 955,50 грн. - майнова шкода, 3 203,79 грн. - пеня, 3 000,00 грн. - витрати на проведення судової транспортно-товарознавчої екпертизи та судові витрати.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.01.2023 р., справу № 914/248/22 розподілено судді Долінській О.З.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 17.01.2023 р., прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Судом постановлено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження. Підготовче судове засідання призначено на 15.02.2023 р.

23.01.2023 р. представником позивача подано на адресу суду клопотання про долучення доказів до матеріалів справи з додатком за вх. № 1545/23.

15.02.2023 р. представником позивача подано на адресу суду в систему "Електронний суд" заяву щодо розміру позовних вимог за вх. № 644/23, відповідно до якої позивач просить суд стягнути з відповідача відшкодування шкоди в розмірі 23 825,24 грн., з них: 16 254,03 грн. - майнова шкода, 4 571,21 грн. - пеня, 3 000,00 грн. - витрати на проведення судової транспортно-товарознавчої екпертизи та судові витрати.

Протокольною ухвалою суду від 15.02.2023 р., прийнято до розгляду заяву позивача щодо розміру позовних вимог за вх. № 644/23 від 15.02.2023 р., яку суд розцінив як заяву про зменшення розміру позовних вимог та вирішено подальший розгляд справи № 914/248/23 здійснювати з її врахуванням.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 15.02.2023 р., підготовче засідання призначено на 08.03.2023 р.

08.03.2023 р. представником позивача подано на адресу суду в систему "Електронний суд" заяву про збільшення розміру позовних вимог за вх. № 920/23, відповідно до якої позивач просив суд стягнути з відповідача відшкодування шкоди в розмірі 24 748,25 грн., з них: 16 254,03 грн. - майнова шкода, 5 494,22 грн. - пеня, 3 000,00 грн. - витрати на проведення судової транспортно-товарознавчої екпертизи та судові витрати.

Протокольною ухвалою суду від 08.03.2023 р., прийнято до розгляду заяву позивача про збільшення розміру позовних вимог за вх. № 920/23 від 08.03.2023 р. та вирішено подальший розгляд справи № 914/248/23 здійснювати з її врахуванням.

Крім того, протокольною ухвалою суду від 08.03.2023 р., продовжено строк підготовчого провадження у справі № 914/248/23 на тридцять днів у відповідності до ч. 3 ст. 177 ГПК України, за клопотанням представника відповідача.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 08.03.2023 р., підготовче засідання призначено на 05.04.2023 р.

05.04.2023 р. представником позивача подано на адресу суду в систему "Електронний суд" заяву про збільшення розміру позовних вимог за вх. № 1385/23, відповідно до якої позивач просить суд стягнути з відповідача відшкодування шкоди в розмірі 25 049,86 грн., з них: 16 254,03 грн. - майнова шкода, 5 795,83 грн. - пеня, 3 000,00 грн. - витрати на проведення судової транспортно-товарознавчої екпертизи та судові витрати.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 46 ГПК України, позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Протокольною ухвалою суду від 05.04.2023 р., прийнято до розгляду заяву позивача про збільшення розміру позовних вимог за вх. № 1385/23 від 05.04.2023 р. та вирішено подальший розгляд справи № 914/248/23 здійснювати з її врахуванням.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 05.04.2023 р., закрито підготовче провадження та призначено справу № 914/248/23 до судового розгляду по суті в судовому засіданні на 26.04.2023 р.

26.04.2023 р. представником позивача подано на адресу суду в систему «Електронний суд» клопотання щодо стягнення судових витрат з додатками за вх. № 10219/23, відповідно до якого позивач просить суд стягнути з відповідача 13 500,00 грн. витрат на професійну-правничу допомогу та 2 684,00 грн. понесених витрат на сплату судового збору.

26.04.2023 р. представник позивача в судове засідання з розгляду справи по суті з`явився, позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві та з врахуванням поданої заяви про збільшення розміру позовних вимог за вх. № 1385/23 від 05.04.2023 р. та поясненнях, наданих в судових засіданнях.

26.04.2023 р. представник відповідача в судове засідання з розгляду справи по суті з`явився, проти позову заперечив, просив суд у задоволенні позову відмовити, проте письмового відзиву на адресу суду не подав.

Згідно ч. 2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Беручи до уваги те, що відповідач, не скористався своїм правом на подання відзиву, справа розглядається за наявними матеріалами, у відповідності до приписів ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Стаття 43 ГПК України зобов`язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Враховуючи вищенаведене, судом, згідно вимог ГПК України, надавалась в повному обсязі можливість учасникам справи щодо обґрунтування їх правової позиції по суті справи та подання доказів.

Враховуючи те, що норми ст.81 ГПК України щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом учасників справи подавати докази, а п.4 ч.3 ст.129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства - свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, господарським судом створені належні умови для надання сторонами доказів в обґрунтування своєї правової позиції у справі.

Отже, судом було забезпечено принцип змагальності сторін, рівність сторін, що полягає у наданні їм однакових можливостей для реалізації ними своїх процесуальних прав, з огляду на сплив строків для подання доказів, з метою дотримання прав позивача на своєчасне вирішення спору.

В силу приписів ст. 2 ГПК України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Одним із основних принципів (засад) господарського судочинства є, зокрема, розумність строків розгляду справи.

Крім того, суд враховує, що пунктом 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справ упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Порушення права на розгляд справи упродовж розумного строку було неодноразово предметом розгляду Європейського суду з прав людини у справах проти України.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи порушенням частини першої статті 6 згаданої Конвенції (рішення Європейського суд з прав людини від 08.11.2005 у справі Смірнова проти України).

Водночас, необґрунтоване відкладення розгляду справи призводить до затягування строків її розгляду і перебування в стані невизначеності учасників процесу, що може призвести до порушення положень ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка покладає на національні суди обов`язок здійснити швидкий та ефективний розгляд справ упродовж розумного строку.

Враховуючи те, що подані сторонами у цій справі докази, дозволяють суду встановити та оцінити конкретні обставини (факти), які мають суттєве значення для вирішення цього спору, а отже, розглянути та вирішити спір по суті й здійснити розподіл судових витрат у цій справі, що в свою чергу, вказує на можливість виконання завдань господарського судочинства та з урахуванням необхідності дотримання розумних строків розгляду справи, суд вважає, що в матеріалах справи доказів достатньо для з`ясування обставин справи і прийняття судового рішення у справі № 914/248/23.

В судовому засіданні 26.04.2023 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Позиція позивача.

Позовні вимоги позивача обгрунтовано тим, що 23.04.2022 року відбулось ДТП за участю автомобілів «Subaru Forester» (р.н.з. НОМЕР_1 ) під керуванням водія ОСОБА_1 та «Тоуоta Camry» (р.н.з. НОМЕР_2 ) під керуванням ОСОБА_2 . Внаслідок ДТП автомобілі отримали механічні ушкодження.

Керуючись п.33.2 ст. 33 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», водіями транспортних засобів було складено спільне повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду (Європротокол), у якому ОСОБА_1 зробив запис про визнання своєї вини у спричиненні ДТП.

Згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії « НОМЕР_3 , автомобіль «Тоуоta Camry» (р.н.з. НОМЕР_2 ) належить ТОВ «СМАН» на праві приватної власності.

Позивач зазначає, що у зв`язку із пошкодженням автомобіля «Тоуоta Camry» (р.н.з. НОМЕР_2 ) власник зазначеного транспортного засобу - ТОВ «СМАН», має право на отримання відшкодування шкоди.

На момент ДТП, автомобіль «Subaru Forester» (р.н.з. НОМЕР_1 ), був забезпечений договором (полісом) ОСЦПВ №207310345, виданим ПАТ «НАСК «ОРАНТА».

Позивач вважає, що на ПАТ «НАСК «ОРАНТА» покладається обов`язок виплатити власнику автомобіля «Тоуоta Camry» (р.н.з. НОМЕР_2 ) страхове відшкодування.

В серпні 2022 року ТОВ «Сервісний центр Діамант» повідомило позивача про надходження 15.08.2022 від ПАТ «НАСК «ОРАНТА» страхового відшкодування у розмірі 8 701, 47 грн. для ремонту автомобіля «Тоуоta Camry» (р.н.з. НОМЕР_2 ).

Доставивши автомобіль «Тоуоta Camry» (р.н.з. НОМЕР_2 ) до ТОВ «Сервісний центр Діамант», представником останнього було повідомлено про те, що зазначеної суми відшкодування недостатньо для відновлювального ремонту.

У зв`язку із цим, ТОВ «СМАН» звернулось до ПАТ «НАСК «ОРАНТА» із вимогою про повторний розрахунок страхового відкшодування.

Позивач зазначає, що 10.12.2022 року на електрону адресу ПАТ «НАСК «ОРАНТА», представником Позивача було надіслано вимогу про виплату страхового відшкодування із супутніми витратами. Листом консультанта з питань врегулювання збитків ПАТ «НАСК «ОРАНТА» Ткаченка Микити №09-02-17/ від 20.12.2022, було повідомлено про відсутність підстав для перегляду прийнятого рішення по страховій справі №76427. А також додатково проінформовано про те, що ПАТ «НАСК «ОРАНТА» листом повідомило ТОВ «Сервісний центр «Діамант» про необхідність повернення сплаченого страхового відшкодування для подальшого перерахування його на рахунок Потерпілої особи.

Однак, як зазначає позивач, на момент подання даного позову, грошові кошти, які були перераховані на рахунок ТОВ «Сервісний центр «Діамант», стороні Позивача перераховані не були.

Відповідач перерахував позивачу 8 701,47 грн. тільки 09.02.2023 р., тобто частину коштів, яку відповідач визначив до відшкодування позивачу внаслідок ДТП.

У зв`язку з тим, що сторони не могли дійти згоди щодо розміру страхового відшкодування, позивач звернувся до судового експерта про проведення судової транспортно-товарознавчої екпертизи.

Представник відповідача запрошувався для огляду автомобіля, однак не з`явився.

Вартість проведеної екпертизи становить 3 000,00 грн., що підтверджується доказами, які містяться в матеріалах справи.

Згідно висновку судової транспортно-товарознавчої експертизи від 21.12.2022 р., вартість матеріального збитку внаслідок даного ДТП, становить 25 022,65 грн.

На підставі наведеного, позивач просить суд стягнути з відповідача, з врахуванням поданої заяви про збільшення розміру позовних вимог за вх. № 1385/23 від 05.04.2023 р., відшкодування шкоди в розмірі 25 049,86 грн., з них: 16 254,03 грн. - майнова шкода, 5 795,83 грн. - пеня, 3 000,00 грн. - витрати на проведення судової транспортно-товарознавчої екпертизи. Крім того, 26.04.2023 р. представником позивача подано на адресу суду в систему «Електронний суд» клопотання щодо стягнення судових витрат з додатками за вх. № 10219/23, відповідно до якого позивач просить суд стягнути з відповідача 13 500,00 грн. витрат на професійну-правничу допомогу та 2 684,00 грн. понесених витрат на сплату судового збору.

Позиція відповідача.

26.04.2023 р. представник відповідача в судове засідання з розгляду справи по суті з`явився, проти позову заперечив, просив суд у задоволенні позову відмовити, проте письмового відзиву на адресу суду не подав.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані суду докази, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, заслухавши пояснення представників сторін, здійснивши огляд документів, суд встановив наступне.

23.04.2022 року відбулось ДТП за участю автомобілів «Subaru Forester» (р.н.з. НОМЕР_1 ) під керуванням водія ОСОБА_1 та «Тоуоta Camry» (р.н.з. НОМЕР_2 ) під керуванням ОСОБА_2 . Внаслідок ДТП автомобілі отримали механічні ушкодження.

Керуючись п.33.2 ст. 33 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», водіями транспортних засобів було складено спільне повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду (Європротокол), у якому ОСОБА_1 зробив запис про визнання своєї вини у спричиненні ДТП.

Згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії « НОМЕР_3 , автомобіль «Тоуоta Camry» (р.н.з. НОМЕР_2 ) належить ТОВ «СМАН» на праві приватної власності.

На момент ДТП, автомобіль «Subaru Forester» (р.н.з. НОМЕР_1 ), був забезпечений договором (полісом) ОСЦПВ №207310345, виданим ПАТ «НАСК «ОРАНТА».

15.08.2022 року ТОВ «Сервісний центр Діамант» отримало від ПАТ «НАСК «ОРАНТА» страхове відшкодування у розмірі 8 701, 47 грн. для ремонту автомобіля «Тоуоta Camry» (р.н.з. НОМЕР_2 ).

ТОВ «Сервісний центр Діамант» повідомив позивача про те, що зазначеної суми відшкодування недостатньо для відновлювального ремонту автомобіля «Тоуоta Camry» (р.н.з. НОМЕР_2 ).

У зв`язку із цим, ТОВ «СМАН» звернулось до ПАТ «НАСК «ОРАНТА» із вимогою про повторний розрахунок страхового відшкодування.

Публічне акціонерне товариство Національна акціонерна страхова компанія «ОРАНТА» повідомило водія автомобіля «Тоуоta Camry» (р.н.з. НОМЕР_2 ) ОСОБА_2 листом за вих. № 09-02-17 від 29.09.2022 про відсутність підстав для перегляду прийнятого рішення по страховій справі.

Згідно акту виконаних робіт №130724 від 17.11.2022, виданого ТОВ «Сервісний центр Діамант», вартість фактично проведеного відновлювального ремонту становить 24 955, 50 грн.

27.10.2022 ТОВ «СМАН» було перераховано на банківський рахунок ТОВ «Сервісний центр Діамант» грошові кошти у розмірі 24 955, 50 грн., що підтверджується платіжною інструкцією № 87 від 27.10.2022 р. на суму 24 955, 50 грн., яка долучена позивачем до матеріалів справи.

Оскільки ТОВ «СМАН» не погодилося із визначеним розміром страхового відшкодування в розмірі 8 701, 47 грн., позивач звернувся до судового експерта з метою проведення автотоварознавчої експертизи.

Згідно із висновком судової транспортно-товарознавчої експертизи від 21.11.2022 року, який позивачем долучено до матеріалів справи, вартість матеріального збитку, заподіяного власнику автомобіля «Тоуоta Camry» (р.н.з. НОМЕР_2 ), внаслідок його пошкодження у ДТП 23.04.2022, станом на момент огляду, становить 25 022, 65 грн.

Відповідно до рахунку-фактури №ДМ00039685 від 18.10.2022, загальна вартість відновлювального ремонту становить 24 955, 50 грн.

Згідно акту виконаних робіт №130724 від 17.11.2022, загальна сума за виконані роботи автомобіля «Тоуоta Camry» (р.н.з. НОМЕР_2 ) становить 24 955, 50 грн.

Оплата за виконані роботи, яка була проведена позивачем, підтверджується платіжною інструкцією №87 від 27.10.2022 р. на суму 24 955, 50 грн., яка долучена позивачем до матеріалів справи.

Позивач звернувся до судового експерта ФОП Онишко Р.М. з метою проведення судової транспортно-товарознавчої експертизи.

Згідно рахунку №58 від 18.10.2022 та акту виконаних робіт №58 від 18.10.2022, вартість послуг експерта становить 3000,00 грн.

Оплата позивачем експертних послуг підтверджується платіжною інструкцією №74 від 20.10.2022 р. на суму 3000,00 грн., яка долучена позивачем до матеріалів справи.

10.12.2022 року на електрону адресу ПАТ «НАСК «ОРАНТА», представником позивача було надіслано вимогу про виплату страхового відшкодування із супутніми витратами. ПАТ «НАСК «ОРАНТА» листом за вих. №09-02-17/ від 20.12.2022 р. повідомило позивача про відсутність підстав для перегляду прийнятого рішення по страховій справі №76427. А також додатково проінформовано про те, що ПАТ «НАСК «ОРАНТА» листом повідомило ТОВ «Сервісний центр «Діамант» про необхідність повернення сплаченого страхового відшкодування для подальшого перерахування його на рахунок Потерпілої особи.

Однак, як зазначає позивач, на момент подання позову, грошові кошти, які були перераховані на рахунок ТОВ «Сервісний центр «Діамант», стороні позивача перераховані не були, що і слугувало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

09.02.2023 р., тобто після відкриття провадження у даній справі, відповідачем оплачено позивачу 8 701,47 грн. страхового відшкодування згідно Договору № 207310345 від 17.12.2021 р., що підтверджується платіжною інструкцією № 7099 від 09.02.2023 р. на суму 8 701,47 грн., яка долучена позивачем до матеріалів справи.

Уже із врахуванням оплачених відповідачем 09.02.2023 року коштів, 05.04.2023 р. представником позивача подано на адресу суду в систему "Електронний суд" заяву про збільшення розміру позовних вимог за вх. № 1385/23, відповідно до якої позивач просить суд стягнути з відповідача відшкодування шкоди в розмірі 25 049,86 грн., з них: 16 254,03 грн. (24 955,50-8 701,47) - майнова шкода, 5 795,83 грн. - пеня згідно долученого розрахунку, 3 000,00 грн. - витрати на проведення судової транспортно-товарознавчої екпертизи та судові витрати.

Протокольною ухвалою суду від 05.04.2023 р., прийнято до розгляду заяву позивача про збільшення розміру позовних вимог за вх. № 1385/23 від 05.04.2023 р. та вирішено подальший розгляд справи № 914/248/23 здійснювати з її врахуванням.

Оцінка суду.

Згідно з частиною 1 статті 16 Закону України "Про страхування" договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов`язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору. Дана норма кореспондується із статтею 979 Цивільного кодексу України, якою визначено, що за договором страхування страховик зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити страхувальникові або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Відповідно до частини 1 статті 1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з частиною 2 статті 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

До сфери обов`язкового страхування відповідальності належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно зі спеціальним Законом України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

Метою здійснення обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності Закон України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (стаття 3) визначає забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок ДТП, а також захист майнових інтересів страхувальників. Об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (стаття 5).

Згідно зі статтею 6 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховим випадком є ДТП, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

За змістом Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (статті 9, 22- 31, 35, 36), настання страхового випадку (скоєння ДТП) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми. Страховим відшкодуванням у цих межах покривається оцінена шкода, заподіяна внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи, в тому числі й шкода, пов`язана зі смертю потерпілого.

Для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, подає страховику заяву про страхове відшкодування. Таке відшкодування повинно відповідати розміру оціненої шкоди, але якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.

У зв`язку із пошкодженням автомобіля «Тоуоta Camry» (р.н.з. НОМЕР_2 ), власник зазначеного транспортного засобу - ТОВ «СМАН», має право на отримання відшкодування шкоди.

Згідно п.1 ч.1 ст.1188 ЦК України, шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: 1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.20 Закону України «Про страхування», страховик зобов`язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.

Згідно із висновком Великої Палати Верховного Суду викладеному в постанові від 04.07.2018 р. у справі 755/18006/15-ц, уклавши договір обов`язкового страхування цивільно- правової відповідальності, страховик на випадок виникнення деліктного зобов`язання бере на себе у межах суми страхового відшкодування виконання обов`язку страхувальника, який завдав шкоди. А тому страховик, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, згідно зі статтями 3 і 5 вказаного Закону реалізує право вимоги, передбачене статтями 993 ЦК України та 27 Закону України "Про страхування", шляхом звернення з позовом до страховика, в якого завдавач шкоди застрахував свою цивільно- правову відповідальність.

Відповідно п.22.1 ст.22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно- правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Судом встановлено, що на момент ДТП, автомобіль «Subaru Forester» (р.н.з. НОМЕР_1 ), був забезпечений договором (полісом) ОСЦПВ №207310345, виданим ПАТ «НАСК «ОРАНТА».

Таким чином, на відповідача покладається обов`язок виплатити власнику автомобіля «Тоуоta Camry» (р.н.з. НОМЕР_2 ) страхове відшкодування.

Згідно із ст. 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно- правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Суд встановлено, що згідно акту виконаних робіт №130724 від 17.11.2022, виданого ТОВ «Сервісний центр Діамант», вартість фактично проведеного відновлювального ремонту автомобіля «Тоуоta Camry» (р.н.з. НОМЕР_2 ) становить 24 955, 50 грн.

27.10.2022 позивачем було перераховано на банківський рахунок ТОВ «Сервісний центр Діамант» грошові кошти у розмірі 24 955, 50 грн., що підтверджується платіжною інструкцією № 87 від 27.10.2022 р. на суму 24 955, 50 грн.

Оскільки, ТзОВ «Сман» не погодилося із визначеним розміром страхового відшкодування, позивач звернувся до судового експерта ФОП Онишко Р.М., з метою проведення судової транспортно-товарознавчої експертизи.

Згідно рахунку №58 від 18.10.2022 та акту виконаних робіт №58 від 18.10.2022, вартість послуг експерта становить 3000,00 грн.

Оплата позивачем експертних послуг підтверджується платіжною інструкцією №74 від 20.10.2022 р. , яка долучена позивачем до матеріалів справи.

Оплата за виконані роботи підтверджується платіжною інструкцією №87 від 27.10.2022 р. на суму 3000,00 грн.

Судом встановлено, що 09.02.2023 р., тобто після відкриття провадження у даній справі, відповідачем оплачено позивачу 8 701,47 грн. страхового відшкодування згідно Договору № 207310345 від 17.12.2021 р., що підтверджується платіжною інструкцією № 7099 від 09.02.2023 р. на суму 8 701,47 грн. і не заперечується сторонами.

У відповідності до п.1 ч.2 ст.22 ЦК України, збитками є:1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Згідно абз.2 ч.1 ст. 1192 ЦК України, розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Відтак, на відповідача покладається обов`язок виплатити позивачу страхове відшкодування майнової шкоди в розмірі 16 254,03 грн. (24 955,50-8 701,47) та 3 000,00 грн. - відшкодування витрат на проведення судової транспортно-товарознавчої експертизи, які є обгрунтовані та підтверджені долученими до матеріалів справи доказами.

Щодо стягнення з відповідача пені в розмірі 5 795,83 грн. згідно долученого розрахунку, суд зазначає наступне. Пеня розрахована позивачем за наступні періоди: з 16.08.2022 р. по 20.12.2022 р., сума невиконаного зобов`язання становить 16 254,03 грн., розмір пені - 2 827,75 грн.; розрахунок пені за період з 21.12.2022 р. по 09.02.2023 р., сума невиконаного зобов`язання становить 24 955,50 грн., розмір пені - 1 743,46 грн.; розрахунок пені за період з 10.02.2023 р. по 05.04.2023 р., сума невиконаного зобов`язання становить 16 254,03 грн., розмір пені - 1 224,62 грн. (тобто, беручи до розрахунку суми та дати перерахування відповідачем коштів: в розмірі 8 701,47 грн. 15.08.2022 р. на ТОВ «Сервісний центр Діамант», відповіді відповідача від 20.12.2022 р. на лист представника позивача з вимогою оплатити відшкодування та перерахованої відповідачем суми 8 701,47 грн. позивачу 09.02.2023 р.).

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

У відповідності п. 36.5 ст. 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.

Перевіривши розрахунок розміру пені, який позивачем долучено до матеріалів справи, суд встановив, що такий проведений вірно, а позовні вимоги в цій частині підлягають до задоволення і стягненню з відповідача на користь позивача пені в розмірі 5 795,83 грн.

Станом на день ухвалення рішення у даній справі, доказів оплати відповідачем позивачу зазначених вище сум, а також доказів в спростування наведених обставин, відповідачем, суду не надано.

Відповідач не спростував доводів позовної заяви, не надав суду належних та допустимих доказів про наявність інших обставин ніж ті, які досліджені в ході судового розгляду, а судом не виявлено на підставі наявних документів у справі інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до вимог частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до статті 76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту статті 77 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно статті 78 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

У відповідності до статті 79 Господарського процесуального кодексу України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Стандарт доказування "вірогідності доказів" на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу. Вказане узгоджується з правовою позицією викладеною у постанові Верховного суду у справі № 904/2357/20 від 21.08.2020.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи наведені норми законодавства та встановлені судом обставини, перевіривши розрахунок позовних вимог, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 16 254,03 грн. відшкодування майнової шкоди, 5 795,83 грн. пені та 3 000,00 грн. - відшкодування витрат на проведення судової транспортно-товарознавчої експертизи, є обгрунтованими та підтверджені матеріалами справи, не спростовані відповідачем, а тому підлягають до задоволення в даному розмірі і стягненню з відповідача на користь позивача.

Судові витрати.

Відповідно до ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір в розмірі 2 684,00 грн., що підтверджується платіжною інструкцією № 153 від 11.01.2023 р.

На підставі положень ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір необхідно покласти на відповідача в сумі 2 684,00 грн.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частини 1 статті 16 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Згідно з частиною 1 та пунктом 1 частини 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст. 124 ГПК України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Як вбачається з матеріалів справи, у позовній заяві від 11.01.2023 р., позивачем зазначено, що орієнтовний розмір витрат на професійну правничу допомогу, які він планує понести становить 15 000,00 грн.

26.04.2023 р. представником позивача подано на адресу суду в систему «Електронний суд» клопотання щодо стягнення судових витрат з додатками за вх. № 10219/23. У вказаному клопотанні представник позивача просить суд стягнути з відповідача 13 500,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу та 2 684,00 грн. понесених витрат на сплату судового збору.

Представником позивача на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 13 500,00 грн., долучено до матеріалів справи наступні документи, а саме: детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом від 08.04.2023 р. на суму 13 500,00 грн.; акт виконаних робіт № 06/04/2023 від 06.04.2023 р. на загальну суму 13 500,00 грн.; договір про надання правової допомоги від 23.11.2022 року, який укладений між ТзОВ "Сман" та Адвокатським об`єднанням «Танасишин, Михалевський і Партнери»; свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 023 від 31.10.2013 р., яке видано адвокату Михалевському Ю.Р.; ордер на надання правничої (правової) допомоги серії ВС № 11152967 від 11.01.2023 р., виданий адвокату Михалевському Ю.Р.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу, з метою розподілу судових витрат, учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Як вбачається з матеріалів справи, інтереси позивача в судових засіданнях у справі № 914/248/23 представляв адвокат Михалевський Ю.Р.

Повноваження адвоката Михалевського Ю.Р. підтверджені копією свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 023 від 31.10.2013 р., ордером на надання правничої (правової) допомоги серії ВС № 11152967 від 11.01.2023 р., що виписаний на підставі договору про надання правової допомоги від 23.11.2022 року, які містяться в матеріалах справи.

Згідно статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення, тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Враховуючи статтю 28 Правил адвокатської етики (затверджені звітно-виборним з`їздом адвокатів України 09.06.2017), необхідно дотримуватись принципу "розумного обґрунтування" розміру оплати юридичної допомоги. Цей принцип набуває конкретних рис через перелік певних факторів, що мають братись до уваги при визначенні розміру оплати: обсяг часу і роботи, що вимагається для адвоката, його кваліфікацію та адвокатський досвід, науково-теоретична підготовка.

Так, 23.11.2022 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Сман" (за договором - клієнт) та Адвокатським об`єднанням «Танасишин, Михалевський і Партнери» (за договором - виконавець), укладено договір про надання правової допомоги.

Відповідно до п. 1.1. договору від 23.11.2022 р., виконавець зобов`язується надати клієнту правову допомогу на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

У пункті 3.1 договору від 23.11.2022 р. сторони погодили, що правова допомога, передбачена предметом цього Договору, оплачується в розмірі 1 500,00 грн. за 1 год. роботи Виконавця.

У акті виконаних робіт № 06/04/2023 від 06.04.2023 р. зазначено, що надана правова допомога включає наступне: консультація щодо відшкодування шкоди - 0,5 год.; складення позовної заяви про відшкодування шкоди - 5 год.; складення клопотання щодо розміру позовних вимог від 15.02.2023 р. та клопотання про збільшення розміру позовних вимог від 04.04.2023 р. - 2 год.; підготовка до судових засідань - 0,5 год.; участь в судових засіданнях - 1 год. Всього - 9 годин на загальну суму 13 500,00 грн.

Вирішуючи питання про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу, суд виходить з того, що, як вбачається з матеріалів справи, подана позовна заява від 11.01.2023 р. підписана представником позивача - адвокатом Михалевським Ю.Р., представник позивача - адвокат Михалевський Ю.Р. брав участь в судових засіданнях у даній справі, подавав на адресу суду клопотання та заяви. Відтак, вказане підтверджує наявність фактичного надання адвокатських послуг представником позивача адвокатом Михалевським Ю.Р. у даній справі.

Стосовно витрат на професійну-правничу допомогу на загальну суму 13 500,00 грн., суд зазначає наступне.

Обсяг виконаної роботи та час, витрачений адвокатом які зазначені в детальному описі робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом від 08.04.2023 р. та акті виконаних робіт № 06/04/2023 від 06.04.2023 р. є частково необґрунтованими, оскільки кількість годин, яка зазначена і необхідна була адвокату для вчинення відповідних дій, на думку суду є завищеною.

Крім того, суд зазначає, що при винесенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема у рішеннях у справах: "East/West Alliance Limited" проти України зазначено, що заявник має право на компенсацію судових витрат та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обгрунтованим; "Лавенто проти Латвії" від 28.11.2002 р. зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Верховний Суд у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду в своїй постанові від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 дотримується позиції, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 ГПК України. Водночас у частині п`ятій наведеної норми встановлено критерії, за якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від зазначеного загального правила під час вирішення питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Відповідно до частини п`ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Отже, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, визначеними частинами п`ятою - сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку, суд, керуючись частинами п`ятою - сьомою, дев`ятою статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні здійснених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та, відповідно, не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду Верховного Суду від 18.03.2021 у справі №910/15621/19.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним, суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, постанова Касаційного господарського суду Верховного Суду від 01.06.2018 у справі N 904/8478/16).

Як зазначено в постановах Касаційного господарського суду Верховного Суду від 20.11.2018 у справі № 910/23210/17, від 13.02.2019 у справі № 911/739/15, від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, для включення всієї суми гонорару до відшкодування за рахунок позивача має бути встановлено, що його позов не підлягає задоволенню, а за наявності заперечень позивача щодо співмірності заявленої суми компенсації, також має бути обґрунтовано, що такі витрати відповідача були необхідними, а їх розмір є розумним і виправданим. Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені до відшкодування, з урахуванням того, чи були такі витрати здійснені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 зауважено, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений і у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі N 904/4507/18.

На думку суду, надані представником позивача докази про надання правової (професійної правничої) допомоги, не є безумовною підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у зазначеному розмірі (13 500,00 грн.) з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

Суд враховує позицію Верховного Суду викладену у постанові по справі №905/1795/18 від 07.11.2019 року, згідно якої суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, суд не вправі втручатись в ці правовідносини.

Разом з тим, чинне процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

В цілому нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.

Відтак, з врахуванням вищенаведеного, взявши до уваги характер спірних правовідносин у даній справі, зокрема, значення справи для сторін, категорію складності справи, обсяг доказів, предмет та ціну позову, через призму критеріїв, встановлених частиною четвертою статті 126 та частиною п`ятою статті 129 ГПК України, та враховуючи обсяг виконаних адвокатом робіт, суд дійшов висновку в порядку ч.5 ст. 129 ГПК України, зменшити розмір витрат представника позивача на професійну правничу допомогу до 7 000,00 грн., і на переконання суду, є достатнім у даній справі.

Суд звертає увагу, що не втручається в договірні відносини позивача з його адвокатом. Водночас процесуальне законодавство не передбачає повного та безумовного відшкодування витрат на правничу допомогу, понесених стороною у справі, на користь якої ухвалено рішення, і надає можливість стороні, яка повинна відшкодувати судові витрати, піддати сумніву їх розмір та довести, що витрати на професійну правничу допомогу є неспівмірними, враховуючи визначені законодавцем критерії.

Зменшуючи розмір витрат на професійну правничу допомогу суд не змінює їх суму та не втручається у правовідносини адвоката та його клієнта, а використовує право на зменшення розміру цих витрат, надане суду частиною 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Враховуючи положення ч. 1 ст. 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 року №475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7, 11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 року №3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Так, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015р., пунктах 34-36 рішення у справі "Гімайдуліна і інших проти України" від 10.12.2009р., пункті 80 рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006р., пункті 88 рішення у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004р., пункті 268 рішення у справі "East/WestAllianceLimited" проти України" від 02.06.2014р., заява N 19336/04, заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Оцінивши наявні матеріали справи, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем до стягнення з відповідача витрати на професійну правничу допомогу підлягають до задоволення частково в розмірі 7 000,00 грн. У задоволенні решти суми витрат представника позивача на професійну-правничу допомогу, суд відмовляє.

Керуючись ст. ст. 2, 13, 43, 46, 74, ст. ст. 76-79, 86, 123, 129, ч. 9 ст. 165, ч.2 ст. 178, ст.ст. 236-241, 242, 327 ГПК України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з відповідача: Публічного акціонерного товариства Національної акціонерної страхової компанії "Оранта" (02081, м. Київ, вул. Здолбунівська, 7Д; код ЄДРПОУ №00034186) на користь позивача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Сман" (79009, м. Львів, вул. Липинського, 3/76; код ЄДРПОУ № 39858047) 16 254,03 грн. відшкодування майнової шкоди, 5 795,83 грн. пені, 3 000,00 грн. - відшкодування витрат на проведення судової транспортно-товарознавчої експертизи, 7 000,00 грн. витрат на професійну-правничу допомогу та 2 684,00 грн. понесених витрат на сплату судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили відповідно до ст. 327 ГПК України.

4. Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.

Повний текст рішення складено 04.05.2023 р.

Суддя Долінська О.З.