Рішення

від 24.04.2023 по справі 914/196/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.04.2023 Справа № 914/196/23

За позовом: Приватного підприємства "Дім", смт. Розділ Львівської області

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Спеціалізоване управління - 27", смт. Розділ Львівської області

про стягнення 3 579 663, 00 грн.

Суддя Манюк П.Т.

За участю секретаря Лазаренко С.В.

Представники:

від позивача: Держицький Іван Романович - адвокат,

від відповідача: Давидович Микола Іванович - директор.

У провадженні Господарського суду Львівської області перебуває справа № 914/196/23 за позовом Приватного підприємства "Дім" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Спеціалізоване управління - 27" про стягнення 3 579 663, 00 грн.

Ухвалою суду від 13.01.2023 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та підготовче судове засідання призначено на 06.02.2023. Ухвалою суду від 06.02.2023 підготовче засідання відкладено на 13.03.2023. В підготовчих засіданнях 13.03.2023 та 20.03.2023 судом були оголошені перерви. Ухвалою суду від 03.04.2023 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті у судовому засіданні на 24.04.2023.

В судове засідання, яке відбулося 24.04.2023, представник позивача з`явився, позовні вимоги підтримав, просив їх задоволити з підстав викладених у позовній заяві та додаткових поясненнях.

В судове засідання, 24.04.2023, керівник відповідача з`явився, у відзиві на позовну заяву позовні вимоги визнав.

Враховуючи те, що зібраних в матеріалах справи доказів достатньо для з`ясування обставин справи і прийняття судового рішення, в судовому засіданні 24.04.2023 справу розглянуто по суті, оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення у справі.

Позиція позивача.

Приватне підприємство "Дім" звернулося в господарський суд з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Спеціалізоване управління - 27" про стягнення матеріальних збитків у вигляді неотриманого прибутку (упущена вигода) у розмірі 3 579 663, 00 грн.

В обґрунтування своїх позовних вимог, позивач посилається на те, що 28 грудня 2020 року між Приватним підприємством "Дім" (надалі позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Спеціалізоване управління - 27" (надалі відповідач, субпідрядник) був укладений договір на виконання робіт (субпідряду).

Згідно п.1.1 вказаного договору позивач (замовник) доручає, а відповідач (субпідрядник) приймає на себе зобов`язання протягом дії цього договору, відповідно до його умов, виконати роботи з виготовлення металоконструкцій для проведення підготовчих робіт з будівництва логістично-технічних складів за адресою: м. Львів, вул. Б. Хмельницького, що належить замовнику, відповідно до потреб та вказівок замовника.

Свої зобов`язання згідно договору щодо виготовлення металоконструкцій для проведення підготовчих робіт з будівництва логістично-технічних складів за адресою: м. Львів, вул. Б. Хмельницького відповідач не виконав, металоконструкції для проведення підготовчих робіт з будівництва логістичних складів виготовлені не були.

Металоконструкції, які повинен був виготовити відповідач необхідні були для будівництва позивачем на підставі укладеного між ПП "Дім" та ТОВ "Паралакс" договору підряду від 21.12.2020 № 12, згідно якого позивач зобов`язувався виконати роботи з будівництва логістично-технічних складів за адресою: м. Львів, вул. Б. Хмельницького протягом 12 місяців до 31.12.2021.

Відповідно до п. 3 договору підряду № 12, ТОВ "Паралакс" (замовник) здійснює оплату щомісячно шляхом перерахування суми вартості вказаних в актах виконаних робіт по формі КБ-2в та КБ-3 на розрахункові рахунки генпідрядника. Замовник здійснює першу оплату генпідряднику після виконання підготовчих робіт і поставки 25 % необхідних металоконструкцій на будівельний майданчик.

25.01.2021 на адресу позивача від ТОВ "Паралакс" (замовник) надійшов лист № 25/01-1, в якому замовник наголошував про неналежне виконання взятих договірних зобов`язань позивачем та вимагав в найкоротші терміни виготовити металоконструкції та приступити для проведення підготовчих робіт.

30.01.2021 на адресу позивача від ТОВ "Паралакс" (замовник) надійшов повторний лист № 30/01-1, в якому останній вимагав надати відповідні пояснення та причини не поставки перших партій металоконструкцій згідно умов договору підряду № 12.

Позивач неодноразово звертався усно та в письмовій формі до відповідача щодо не поставки перших партій металоконструкцій, оскільки до позивача з боку ТОВ "Паралакс" можуть бути застосовані штрафні санкції за неналежне виконання договірних зобов`язань.

10.03.2021 від відповідача надійшов лист № 86 із змісту якого вбачається, що у відповідача відсутні фінансові ресурси для виготовлення необхідної кількості металоконструкцій, і ним вирішується питання щодо кредитного фінансування.

08.04.2021 від відповідача на адресу позивача надійшов повторний лист № 96 із змісту якого вбачається, що відповідача відключено від послуг електропостачання у зв`язку із неоплатою заборгованості за послуги електропостачання. Відповідно, відповідач повідомив, що немає змоги виконати свої договірні зобов`язання щодо поставок металоконструкцій на об`єкт замовника. Після відновлення електропостачання, останній зобов`язується здійснити поставки металоконструкцій.

В результаті невиконання відповідачем своїх зобов`язань по договору щодо виготовлення та поставки металоконструкцій на об`єкт замовника, позивач поніс матеріальні збитки у вигляді неотриманого прибутку, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення збитків у вигляді неотриманого прибутку (упущена вигода) в розмірі 3 579 663,00 грн.

Позиція відповідача.

Керівник відповідача в судові засідання з`явився, позовні вимоги визнав в повному обсязі. У відзиві на позовну заяву керівник відповідача зазначив, що свої зобов`язання згідно договору з виготовлення металоконструкцій останній не виконав, металоконструкції для проведення підготовчих робіт для будівництва логістичних складів не були виготовлені, відповідно акти здачі-приймання виконаних робіт не були підписані. Причиною невиконання відповідачем своїх зобов`язань перед ПП "Дім" згідно договору стала відсутність фінансових ресурсів для виготовлення необхідної кількості металоконструкцій для проведення підготовчих робіт з будівництва логістично-технічних складів за адресою: м. Львів, вул. Б. Хмельницького та відключення відповідача 06.04.2021 від послуг електропостачання у зв`язку із неоплатою заборгованості за послуги електропостачання.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд вважає, що в задоволенні позовних вимог слід відмовити виходячи із таких мотивів.

Згідно зі ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Відповідно до абзацу 2 п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 837 Цивільного кодексу України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові (ч. 2 ст. 837 Цивільного кодексу України).

Згідно статті 838 Цивільного кодексу України, підрядник має право, якщо інше не встановлено договором, залучити до виконання роботи інших осіб (субпідрядників), залишаючись відповідальним перед замовником за результат їхньої роботи. У цьому разі підрядник виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядником - як замовник. Генеральний підрядник відповідає перед субпідрядником за невиконання або неналежне виконання замовником своїх обов`язків за договором підряду, а перед замовником - за порушення субпідрядником свого обов`язку.

Статтею 844 Цивільного кодексу України встановлено, що ціна у договорі підряду може бути визначена у кошторисі.

За приписами ст. 846 Цивільного кодексу України, строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду. Якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов`язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов`язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту.

Згідно з ч. 1 ст. 854 Цивільного кодексу України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Відповідно до ст. 875 Цивільного кодексу України, за договором будівельного підряду підрядник зобов`язується збудувати і здати у встановлений строк об`єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов`язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов`язок не покладається на підрядника, прийняти об`єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх. До договору будівельного підряду застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.

Частиною 4 ст. 882 Цивільного кодексу України встановлено, що передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами.

Як вбачається з матеріалів справи, 28 грудня 2020 року між Приватним підприємством "Дім" (позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Спеціалізоване управління - 27" (відповідач) був укладений договір на виконання робіт (субпідряду), надалі - договір.

Згідно п.1.1 договору, замовник (позивач) доручає, а субпідрядник (відповідач) приймає на себе зобов`язання протягом дії цього договору, відповідно до його умов, виконати роботи по виготовленню металоконструкцій для проведення підготовчих робіт по будівництву логістично-технічних складів за адресою: м. Львів, вул. Б. Хмельницького, що належить замовнику, відповідно до потреб та вказівок замовника.

Відповідно до п.2.1 договору, субпідрядник зобов`язується виконати роботи, що вказані в п.1.1 договору в строк до 31.12.2021.

Згідно п.3.1 договору, загальна сума договору становить 32 704 096, 18 (тридцять два мільйони сімсот чотири тисячі дев`яносто шість грн. 18 коп.) грн.

Відповідно п. 3.3 договору, замовник перераховує субпідряднику кошти за окремо виконані ремонтні роботи в наступному порядку:

- 25 % вартості виконаних будівельних робіт протягом 15 банківських днів з дня виконання цих робіт та підписання сторонами кожного окремого акту здачі-приймання виконаних робіт.

- подальші оплати здійснюються щомісячно на підставі актів здачі-приймання виконаних робіт по формі КБ-2в та КБ-3 протягом 4 (чотирьох) днів на поточний рахунок Підрядника в розмірі 95,0 % суми зазначеної в акті КБ-3.

Вартість металоконструкцій, детальна характеристика, види окремих ремонтних робіт визначені між позивачем та відповідачем у проектно-кошторисній документації.

Відповідно до п.п. 4.1, 4.2 договору, факт виконання та вартість виконаних робіт підтверджується підписанням сторонами актів здачі-приймання виконаних робіт, які субпідрядник подає для розгляду замовникові. Прийняття виконаних робіт здійснюється замовником за умови належного виконання робіт та надання субпідрядником документів, що підтверджують якість матеріальних ресурсів, використаних при виконанні робіт (якщо наявність сертифікатів, протоколів є обов`язковою згідно з чинним законодавством України) протягом 5-ти днів з дати отримання відповідного акта.

Свої зобов`язання згідно договору щодо виготовлення металоконструкцій для проведення підготовчих робіт з будівництва логістично-технічних складів за адресою: м. Львів, вул. Б. Хмельницького відповідач не виконав, металоконструкції для проведення підготовчих робіт для будівництва логістичних складів не були виготовлені.

Металоконструкції, які повинен був виготовити відповідач необхідні були для будівництва позивачем логістично-технічних складів на підставі укладеного між ПП "Дім" (генпідрядник) та ТОВ "Паралакс" (замовник) договору підряду від 21.12.2020 № 12, надалі - договір підряду № 12.

Згідно договору підряду № 12, позивач зобов`язується виконати роботи з будівництва логістично-технічних складів за адресою: м. Львів, вул. Б. Хмельницького протягом 12 місяців до 31.12.2021. Вартість робіт становить суму 117 821 023, 00 грн.

Відповідно до п. 3 договору підряду № 12, замовник здійснює оплату щомісячно шляхом перерахування суми вартості вказаних в актах виконаних робіт по формі КБ-2в та КБ-3 на розрахункові рахунки генпідрядника. Замовник здійснює першу оплату генпідряднику після виконання підготовчих робіт і поставки 25 % необхідних металоконструкцій на будівельний майданчик.

Як вказує позивач, 25.01.2021 на його адресу від ТОВ "Паралакс" (замовник) надійшов лист № 25/01-1, в якому замовник наголошує про неналежне виконання взятих договірних зобов`язань позивачем та вимагав в найкоротші терміни виготовити металоконструкції та приступити для проведення підготовчих робіт. 30.01.2021 на адресу позивача від ТОВ "Паралакс" (замовник) надійшов повторний лист № 30/01-1, в якому останній вимагав надати відповідні пояснення про причини не поставки перших партій металоконструкцій згідно умов договору підряду № 12 та оперативних нарад.

Позивач неодноразово звертався усно та в письмовій формі до відповідача щодо не поставки перших партій металоконструкцій, оскільки для позивача можуть бути з боку ТОВ "Паралакс" застосовані штрафні санкції за неналежне виконання договірних зобов`язань, зокрема щодо графіків постачання.

10.03.2021 від відповідача надійшов лист № 86 із змісту якого вбачається, що у відповідача відсутні фінансові ресурси для виготовлення необхідної кількості металоконструкцій, і ним вирішується питання щодо кредитного фінансування за здійснення поставок металопрокату.

08.04.2021 від відповідача надійшов повторний лист № 96 із змісту якого вбачається, що відповідача відключено від послуг електропостачання у зв`язку із неоплатою заборгованості за послуги електропостачання. Відповідно, відповідач повідомив, що немає змоги виконати свої договірні зобов`язання щодо поставок металоконструкцій на об`єкт замовника. Після відновлення електропостачання, останній зобов`язується здійснити поставки металоконструкцій.

Відповідачем так і не було розпочато виконання умов договору від 28.12.2020, укладеного з позивачем, що в свою чергу зумовило неможливість виконання позивачем умов договору підряду від 21.12.2020 № 12, укладеного з ТОВ "Паралакс".

Укладаючи договір підряду від 21.12.2020 № 12 з ТОВ "Паралакс", позивач розраховував і повинен був, згідно з проектно-кошторисною документацією, отримати прибуток у розмірі 3 579 663, 00 грн, і тільки неправомірні дії відповідача (неналежне виконання договірних зобов`язань) стали єдиною і достатньою, на думку позивача, причиною, яка позбавила його можливості отримати даний прибуток.

Відтак позивач просить стягнути з відповідача матеріальні збитки у вигляді неотриманого прибутку (упущена вигода) у розмірі 3 579 663, 00 грн.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків.

Частиною 2 ст. 22 Цивільного кодексу України встановлено, що збитками визнаються втрати, яких особа зазнала у зв`язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права, а також доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене.

Відповідно до приписів ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом (ч. 1 ст. 225 Господарського кодексу України).

Відшкодуванню підлягають збитки, що стали безпосереднім, і що особливо важливо, невідворотним наслідком порушення боржником зобов`язання чи завдання шкоди. Такі збитки є прямими. Збитки, настання яких можливо було уникнути, які не мають прямого причинно-наслідкового зв`язку є опосередкованими та не підлягають відшкодуванню.

Отже збитки - це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує його інтереси як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також у не одержаних кредитором доходах, які б він одержав, якби зобов`язання було виконано боржником.

Упущена вигода - це доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене.

Вимагаючи відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди, особа повинна довести, що за звичайних обставин вона мала реальні підстави розраховувати на одержання певного доходу.

Натомість наявність теоретичного обґрунтування можливості отримання доходу не є підставою для його стягнення.

Суд зауважує, що вимоги про відшкодування упущеної вигоди не можуть обґрунтовуватися гіпотетично та базуватися на прогнозах, а повинні мати чітке документальне обґрунтування. Наявність теоретичного обґрунтування можливості отримання доходу ще не є достатньою підставою для його стягнення.

Таким чином, незважаючи на те, що неодержаний прибуток - це результат, який не наступив, вимоги про відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди також мають бути належним чином обґрунтовані, підтверджені конкретними підрахунками і доказами про реальну можливість отримання позивачем відповідних доходів, але не отриманих через винні дії відповідача (аналогічний висновок викладений у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 07.11.2018 у справі № 127/16524/16-ц (провадження № 61-22106св18)).

У вигляді упущеної вигоди відшкодовуються тільки ті збитки у розмірі доходів, які б могли бути реально отримані. Пред`явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на кредитора обов`язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані. Позивач повинен довести також, що він міг і повинен був отримати визначені доходи, і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати прибуток (наведену правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.05.2018 у справі № 750/8676/15-ц і постанові Верховного Суду від 18.11.2019 у справі № 902/761/18 зі спору про відшкодування збитків, що виник з подібних правовідносин).

Згідно ст. 623 Цивільного кодексу України, боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов`язання, доказується кредитором. При визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.

Неодержаний дохід (упущена вигода) - це розрахункова величина втрат очікуваного приросту в майні, що базується на документах, які беззастережно підтверджують реальну можливість отримання потерпілим суб`єктом господарювання грошових сум (чи інших цінностей), якби учасник відносин у сфері господарювання не допустив правопорушення. Якщо ж кредитор не вжив достатніх заходів, щоб запобігти виникненню збитків чи зменшити їх, шкода з боржника не стягується.

За змістом статі 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України).

Згідно ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Розрахунок упущеної вигоди у формі неотриманого прибутку в розмірі 3 579 663,00 грн позивачем обґрунтований лише з посиланням на договірну ціну згідно з договором підряду № 12, що був укладений 21.12.2020 між позивачем та ТОВ "Паралакс".

В той же час позивачем не надано жодних доказів вчинення ним дій та заходів, щоб запобігти виникненню збитків чи зменшити їх, зокрема щодо розірвання договору субпідряду з відповідачем та укладення договору з іншим субпідрядником, чи виконання умов договору підряду № 12, укладеного з ТОВ "Паралакс" самостійно.

Варто зауважити, що предметом договору від 28.12.2020 укладеного між позивачем та відповідачем є виконання робіт лише на загальну суму 32 704 096, 18 грн, в той же час згідно умов договору підряду № 12, укладеного між позивачем та ТОВ "Паралакс", позивач мав виконати роботи на загальну суму 117 821 023, 00 грн та лише за результатами виконання всього обсягу робіт міг гіпотетично отримати прибуток у розмірі 3 579 663, 00 грн.

У поданому відзиві, що підписаний директором відповідача Давидовичем Миколою Івановичем, відповідач визнав позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідно до ч.ч. 4, 5 ст. 191 ГПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судових розгляд. Суд не приймає відмову позивача від позову, визнання позову відповідачем у справі, в якій особу представляє її законний представник, якщо її дії суперечать інтересам особи, яку він представляє.

Зважаючи на викладене вище, суд не вбачав достатніх правових підстав для прийняття визнання відповідачем позову та задоволення позову, враховуючи також долучені позивачем до справи докази (інформацію з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань), відповідно до яких на час звернення позивача з даним позовом до господарського суду, директор відповідача (Товариства з обмеженою відповідальністю "Спеціалізоване управління - 27") ОСОБА_1 є засновником, бенефіціарним власником цього товариства із часткою статутного капіталу 100 % та одночасно є засновником, бенефіціарним власником позивача (Приватного підприємства "Дім") із часткою 97, 5338 %.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог повністю.

Відшкодування витрат, пов`язаних зі сплатою судового збору, відповідно до ст. 129 ГПК України, покладається на позивача.

Керуючись ст.ст. 2, 13, 74, 76, 77, 79, 86, 129, 191, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

вирішив:

1. У задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

2. Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 241 ГПК України, та може бути оскаржено до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки, визначені статтями 256, 257 ГПК України.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.

Повний текст рішення складено 04 травня 2023 року.

Суддя Манюк П.Т.