Рішення

від 01.05.2023 по справі 914/288/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.05.2023 Справа № 914/288/23

м. Львів

За позовом: Державного підприємства «Магерівський військовий лісгосп», смт. Магерів, Жовківського району Львівської області,

до відповідача: Приватного підприємства «Вестром», с. Наварія, Пустомитівського району Львівської області

про стягнення 18380,18 грн

Суддя Олена ЩИГЕЛЬСЬКА

Представники сторін не викликались

Заяв про відвід судді не надходило. У відповідності до ст.222 ГПК України, фіксування судового процесу за допомогою підсистеми відеоконференцзв`язку vkz.court.gov.ua. не здійснювалося.

1. ІСТОРІЯ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ

1.1 Державне підприємство «Магерівський військовий лісгосп» (надалі - позивач, ДП «Магерівський військовий лісгосп») звернулось до Господарського суду Львівської області з позовом до Приватного підприємства «Вестром» (надалі - відповідач, ПП «Вестром) про стягнення 18380,18 грн заборгованості.

1.2. Ухвалою суду від 23.01.2022 позовну заяву залишено без руху, встановлено позивачу строк на усунення недоліків позовної заяви 10 (десять) днів з дня вручення ухвали. 03.02.2022 в системі документообігу суду за вх.№2611/23 зареєстровано заяву про усунення недоліків позовної заяви.

1.3 Ухвалою суду від 06.02.2023 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судових засідань та повідомлення (виклику) сторін. Ухвала суду отримана сторонами, у тому числі відповідачем 14.02.2023 року (трек номер відстеження 7901414734289).

1.4. Заперечень від сторін проти розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження не надходило.

1.5 Відповідно до ч. 4 ст. 13 ГПК України, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Згідно з ч. 9 ст. 165, ч. 2 ст. 178 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу та має право вирішити спір за наявними матеріалами.

1.6 Відповідач, повідомлений належним чином про відкриття даного судового провадження, стосовно заявлених вимог не заперечив, доказів на спростування викладених позивачем обставин, відзиву чи письмових пояснень не подав. Оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, справа розглядається за наявними матеріалами у відповідності до приписів ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України.

2. АРГУМЕНТИ СТОРІН

2.1. Аргументи позивача

Позивач вказує, що 23.01.2020 року між ДП «Магерівський військовий лісгосп» та ПП «Вестром» укладено Договір №14/011. Однак, відповідач порушив умови Договору, не оплатив в повному обсязі поставлений товар.

Предметом позову є стягнення 11 291,28 грн суми основного боргу, 1077,86 грн пені, 1007,86 грн 3 % річних та 5073,18 грн індексу інфляції.

В заяві про усунення недоліків позивач зазначив, що після подання позовної заяви до суду відповідач здійснив часткову оплату боргу в сумі 5000,00 грн.

2.2. Аргументи відповідача

Відповідач заперечень та/або відзиву на позовну заяву не подав.

3. ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

3.1. Матеріали справи містять копію Договору №14/01/1 від 23.01.2020 року, за яким «Продавець» (ДП «Магерівський військовий лісгосп») зобов`язався передати у власність, а «Покупець» (ПП «Вестром») зобов`язався прийняти та оплатити продукцію відповідно до переліку, який зазначений в п. 1.1. Договору.

3.2. Договір підписаний директором позивача - ДП «Магерівський військовий лісгосп» та скріплений печаткою юридичної особи, проте не містись підпису відповідача.

3.3. З товарно-транспортних накладних при перевезенні деревини автомобільним транспортом (ТТН-ліс) та Додатків до ТТН-ліс встановлено, що позивач здійснив відвантаження лісоматеріалів відповідачу на загальну суму 20 464,25 грн, зокрема:

- 23.01.2020 року відвантажено деревини на суму 19 335,43 грн з ПДВ (ТТН серія МОА №560119 від 23.01.2020, вантажоодержувач - ПП «Вестром»);

- 23.01.2020 року відвантажено деревини на суму 1 128,82 грн з ПДВ (ТТН серія МОА №560200 від 23.01.2020, вантажоодержувач - ПП «Вестром»).

3.4. З матеріалів справи встановлено, що відповідач здійснив платежі на користь позивача, зокрема:

- 14.02.2020 року сплачено 7000,00 грн, призначення платежу «оплата за лісоматеріали згідно договору №01/04 від 02.04.2019р. У сумі 5833,33 грн, ПДВ - 20% 1166,67 грн.», що підтверджується копією заключної виписки АТ КБ «Приватбанк» за період з 14.02.2020 по 14.02.2020;

- 22.11.2021 року сплачено 4950,00 грн, призначення платежу «за лісопродукцію; ПП Вестром» ч/з ОСОБА_1 », що підтверджується копією платіжної інструкції №25673882SB;

- 16.01.2023 року сплачено 5000,00 грн, призначення платежу «переказ прийнятого платежу для поповнення р/р оплата за пиломатеріали_пп вестром через ханас т.й.», що підтверджується копією платіжної інструкції №PS17683846.

3.5. 31.08.2022 року позивач надіслав на адресу відповідача Претензію №275 від 29.09.2022 року, якою вимагав перерахувати суму заборгованості в розмірі 11 291,28 грн та Акт звірки взаєморозрахунків. З долучених копій опису вкладення у цінний лист, фіскального чеку ПАТ «Укрпошта» від 31.08.2022 року та рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, виплату поштового переказу встановлено що Претензію та Акт звірки отримано відповідачем 06.09.2022 року.

3.6. До матеріалів справи долучено Акт звірки взаємних розрахунків по стану за період з 01.01.2020 по 29.01.2023 року між сторонами, відповідно до якого станом на 29.01.2023 заборгованість на користь ДП «Магерівський військовий лісгосп» становить 6291,48 грн. Акт підписаний представником позивача та скріплений печаткою.

3.7. Відповіді на Претензію чи доказів сплати за поставлену деревину в повному обсязі матеріали справи не містять.

4. ОЦІНКА СУДУ

4.1. Згідно ст.509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

4.2. Відповідно до ст.11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов`язань, є зокрема договори та інші правочини. Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

4.3. За загальним правилом відповідно до ст. 208 ЦК України правочини між юридичними особами належить вчиняти у письмовій формі. При цьому, відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

4.4. Відповідно до ч. 2 ст. 184 ГК України, укладення договору на основі вільного волевиявлення сторін може відбуватися у спрощений спосіб або у формі єдиного документа, з додержанням загального порядку укладення договорів, встановленого статтею 181 цього Кодексу.

4.5. Відповідно до ст. 174 ГК України господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

4.6. Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

4.7. Враховуючи викладене, зважаючи на зміст спірних правовідносин, оскільки Договір №14/01/1 від 23.01.2020 року не підписаний відповідачем, суд дійшов висновку, що між сторонами виникли господарські правовідносини з поставки товару, шляхом укладення договору поставки у спрощений спосіб, а такі конклюдентні дії сторін щодо поставки товару позивачем та його прийняття відповідачем та здійснення часткової оплати, засвідчують їх волю для настання відповідних правових наслідків.

4.8. Як вище встановлено господарським судом на підставі укладеного між сторонами у спрощений спосіб договору поставки та поданих позивачем доказів, у відповідача виник обов`язок щодо оплати деревини, яка поставлена позивачем на суму 20 464,25 грн.

4.9. Суд вказує, що обставини поставки товару позивачем відповідачу на загальну суму 20 464,25 грн підтверджуються матеріалами справи та не спростовані відповідачем.

4.10. Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

4.11. Згідно ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

4.12. Аналогічні положення містяться в ч. ч. 1,7 ст. 193 ГК України, в яких визначено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

4.13. Статтею 599 ЦК України визначено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

4.14. Відповідно до ч. 1 ст. 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями.

4.15. ДП «Магерівський військовий лісгосп» вказує, що поставлений товар відповідач оплатив частково, у зв`язку з чим у нього виникла заборгованість в сумі 11 291,28 грн. В заяві про усунення недоліків позивач зазначив, що після подання позовної заяви до суду відповідач здійснив часткову оплату боргу в сумі 5000,00 грн.

4.16. Суд зазначає, що Верховний суд у своїх постановах неодноразово вказував, що до дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов`язку, з урахуванням конкретних обставин справи, також можуть належати: визнання пред`явленої претензії; зміна договору, з якої вбачається, що боржник визнає існування боргу, а так само прохання боржника про таку зміну договору; письмове прохання відстрочити сплату боргу; підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звіряння взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір; письмове звернення боржника до кредитора щодо гарантування стати суми боргу; часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій. (Постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 09.11.2018 у справі №911/3685/17 та від 10.09.2019 у справі №916/2403/18).

4.17. Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що відповідачу відомо про заборгованість, зокрема ним було здійснено часткові оплати боргу, що свідчать про визнання такого.

4.18. Щодо оплати в розмірі 5000,00 грн, яка була здійснена після подання позовної заяви до суду, провадження у справі в цій частині слід закрити на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України у зв`язку з відсутністю предмета спору.

4.19. Ураховуючи встановлене вище, суд дійшов висновку, що ПП «Вестром» оплату поставленої деревини в повному обсязі не здійснило, внаслідок чого утворилась заборгованість перед ДП «Магерівський військовий лісгосп», здійснивши відповідний перерахунок суд вказує, що до задоволення підлягає 6 291,28 грн основного боргу.

4.20. Щодо стягнення 3 % річних та індексу інфляції, суд зазначає, що згідно ст.625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

4.21. За змістом ч.2 ст.625 ЦК України нарахування інфляційних втрат та трьох відсотків річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу кредитора, який полягає у відшкодування матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

4.22. За змістом статей 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов`язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати. Ці висновки узгоджуються з позицією Великої Палати Верховного Суду, висловленою у постанові від 11 квітня 2018 року у справі № 758/1303/15-ц.

4.23. Перевіривши правильність розрахунків за заявлені позивачем періоди, суд вказує, що розрахунок 3% річних проведено вірно, відтак до стягнення належить 1007,86 грн 3% річних.

4.24. Вимога про стягнення 5073,18 грн індексу інфляції обґрунтована та підлягає до задоволення, оскільки фактичний розмір інфляційних втрат за відповідний період перевищує суму, заявлену позивачем до стягнення.

4.25. Щодо позовної вимоги про стягнення пені, суд зазначає, що відповідно до ч.1 ст.230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

4.26. Згідно з ст.ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

4.27. На відміну від індексу інфляції та процентів річних, нарахування яких на суму невиконаного грошового зобов`язання відбувається на основі закону, незалежно від того чи містить укладений між сторонами договір відповідні положення, то пеня є договірною санкцією. Якщо у вчиненому сторонами правочині розмір та базу нарахування пені не визначено або вміщено умову (пункт) про те, що пеня нараховується відповідно до чинного законодавства, суму пені може бути стягнуто лише в разі, якщо обов`язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом.

4.28. Оскільки між сторонами виникли господарські правовідносини з поставки товару, шляхом укладення договору у спрощений спосіб, при цьому жодним законодавчим актом не визначено обов`язку та умов сплати пені у вказаних правовідносинах, позовні вимоги про стягнення пені є необґрунтованими і не підлягають задоволенню.

4.29. Статтею 13 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

4.30. У відповідності з п.4 ч.3 ст.129 Конституції України та ч.1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

4.31. Відповідно до ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

4.32. Згідно зі ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Відповідно до ст.77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

4.33. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст.79 ГПК України).

4.34. Стандарт доказування "вірогідності доказів", який на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу. На суд покладено обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були. Вказаної позиції дотримується Верховний Суд, зокрема у постанові від 21 серпня 2020 року у справі №904/2357/20.

4.35. У відповідності до ч.ч. 1,2 ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

4.36. Враховуючи те, що позивачем подано достатньо об`єктивних, допустимих та переконливих доказів в підтвердження своїх позовних вимог, які відповідачем не спростовані, всебічно і повно перевіривши обставини справи в їх сукупності, дослідивши представлені докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ДП «Магерівський військовий лісгосп» до ПП «Вестром» підлягають до задоволення частково, а саме 6 291,28 грн основного боргу, 1007,86 грн 3% річних та 5073,18 грн індексу інфляції. В частині стягнення 5000 грн основного боргу провадження слід закрити. В задоволенні решти вимог відмовити.

5. СУДОВІ ВИТРАТИ

5.1. Відповідно до положень ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

5.2. Частина 9 вказаної статті визначає, що у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

5.3. Враховуючи вказані положення суд приходить до висновку, що судовий збір в розмірі 1806,60 грн покладається на відповідача, в решті залишається за позивачем.

Керуючись ст. ст. 13, 74, 76, 77, 78, 86, 129, 233-241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства «Вестром» (81105, Львівська обл., Пустомитівський р-н, село Наварія, вулиця Львівська, будинок 154; ідентифікаційний код 42626535) на користь Державного підприємства «Магерівський військовий лісгосп» (80327, Львівська обл., Львівський р-н, селище міського типу Магерів, вулиця Біла, будинок 3; ідентифікаційний код 43254126) 6 291,28 грн основного боргу, 1007,86 грн 3% річних, 5073,18 грн індексу інфляції та 1806,60 судового збору.

3. В частині стягнення 5000,00 грн основного боргу закрити.

4. В частині стягнення 1007,86 грн пені відмовити.

5. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили в порядку ст. 327 ГПК України.

Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 241 ГПК України, та може бути оскаржено до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки, визначені статтями 256, 257 ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано 02.05.23р.

Суддя Щигельська О.І.