Рішення

від 20.04.2023 по справі 925/534/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 квітня 2023 року м. Черкаси Справа № 925/534/22

Господарський суд Черкаської області в складі головуючого судді Чевгуза О.В., з секретарем судового засідання Брус Л.П., за участю представників:

від позивача не з`явився,

від відповідача не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Господарського суду Черкаської області у місті Черкаси справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю КОМПАНІЯ МЕТАЛ ІНВЕСТ, м. Черкаси

до приватного акціонерного товариства АВДІЇВСЬКИЙ ЗАВОД МЕТАЛЕВИХ КОНСТРУКЦІЙ, м. Авдіївка, Донецька область

про стягнення 3 269 781,60 грн,

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду Черкаської області звернулося товариство з обмеженою відповідальністю КОМПАНІЯ МЕТАЛ ІНВЕСТ (18000, м. Черкаси, просп. Хіміків, 74, ідентифікаційний код 36584037) з позовом до приватного акціонерного товариства АВДІЇВСЬКИЙ ЗАВОД МЕТАЛЕВИХ КОНСТРУКЦІЙ (86060, Донецька область, м. Авдіївка, вул. Маяковського, будинок 94, ідентифікаційний код 00130636) про стягнення заборгованості за договором № 02/02-18 про надання послуг від 06.02.2018 - 2 600 599, 81 грн основного боргу, 187955,68 грн неустойки, 246103,39 грн інфляційне збільшення боргу, 235122,72 грн 25% річних, судові витрати.

Позовні вимоги обґрунтовані положеннями ст.193 Господарського кодексу України (ГК України), ст. 526, 530, 629, 901, 903 Цивільного кодексу України (ЦК України) та умовами договору.

В обґрунтування позову позивач вказав на неналежне виконання відповідачем грошових зобов`язань за укладеним між сторонами договором № 02/02-18 про надання послуг від 06.02.2018 щодо своєчасної та повної оплати виконаних позивачем відповідно до умов цього договору послуг з проведення антикорозійного покриття металевих конструкцій належних відповідачу методом гарячого цинкування.

Господарський суд Черкаської області ухвалою від 29.06.2022 передав матеріали позовної заяви товариства з обмеженою відповідальністю КОМПАНІЯ МЕТАЛ ІНВЕСТ до приватного акціонерного товариства АВДІЇВСЬКИЙ ЗАВОД МЕТАЛЕВИХ КОНСТРУКЦІЙ про стягнення 3269781,60 грн за територіальною юрисдикцією (підсудністю) до Господарського суду Донецької області.

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 25.07.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 925/534/22 за правилами загального позовного провадження.

Не погодившись з ухвалою Господарського суду Черкаської області від 29.06.2022, представник позивача Товариства з обмеженою відповідальністю КОМПАНІЯ МЕТАЛ ІНВЕСТ, 14 липня 2022 року подав апеляційну скаргу, в якій просив ухвалу Господарського суду Черкаської області від 29.06.2022 скасувати, та справу направити до Господарського суду Черкаської області для продовження розгляду.

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 12.08.2022 зупинено провадження у справі №925/534/22 до закінчення перегляду Північним апеляційним господарським судом апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю КОМПАНІЯ МЕТАЛ ІНВЕСТ на ухвалу Господарського суду Черкаської області від 29.06.2022 та до повернення матеріалів справи № 925/534/22 до Господарського суду Донецької області.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 17.11.2022 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю КОМПАНІЯ МЕТАЛ ІНВЕСТ на ухвалу Господарського суду Черкаської області від 29.06.2022 у справі № 925/534/22 задоволено; ухвалу Господарського суду Черкаської області від 29.06.2022 у справі № 925/534/22 скасовано; справу № 925/534/22 передано до Господарського суду Черкаської області для продовження розгляду.

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 01.02.2023 справу № 925/534/22 прийнято суддею Чевгузом О.В. до свого провадження для розгляду її за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 02.03.2023 розгляд справи у підготовчому судовому засіданні відкладено на 10 год. 00 хв. 23.03.2023.

Ухвалою від 23 березня 2023 року Господарський суд Черкаської області закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті у судовому засіданні на 20 квітня 2023 року.

18 квітня 2023 року відповідач через підсистему "Електронний суд" направив: відзив на позов, клопотання про поновлення строку подачі відзиву, заява про зменшення розміру штрафних санкцій, клопотання про розгляд справи без участі відповідача.

В обґрунтування клопотання про поновлення строку подачі відзиву відповідач зазначає, що з перших днів початку російської військової агресії проти України завод знаходиться в районні ведення бойових дій, зазнав значних руйнувань та припинив свою діяльність, через активні бойові дії відсутня належна можливість використання засобів електронної комунікації.

Дослідивши клопотання відповідача про поновлення строку подачі відзиву суд зазначає.

Згідно ч. 8 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дозволить відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив не пізніше першого підготовчого засідання у справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 119 Господарського процесуального кодексу України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Суд, беручи до уваги викладені відповідачем обставини, з метою дотримання процесуальних прав сторін, повного та всебічного з`ясування обставин справи, дійшов висновку про доцільність поновлення процесуального строку для подання відзиву на позовну заяву, відповідно приєднанню до матеріалів справи поданий відповідачем відзив.

У відзиві на позовну заяву відповідач визнає заборгованість в розмірі 2600599, 81 грн, проте не погоджується з розміром нарахованих позивачем штрафних санкцій, оскільки вважає, що позивачем застосовано помилкову методику розрахунку штрафних санкцій. Також просить відмовити у задоволенні позовних вимог в частині стягнення 25% річних, оскільки для відповідача вона є некоректною.

Відповідачем подано заяву про зменшення розміру штрафних санкцій в якій він просить застосувати право суду, передбачене ст. 551 Цивільного кодексу України та 233 Господарського кодексу України, щодо зменшення розміру штрафних санкцій. В обґрунтування заяви відповідач зазначив, що стягнення з останнього повного обсягу штрафних санкцій перетвориться на непомірний тягар для відповідача, унеможливить виконання певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та заборгованості іншим кредиторам , стане ще одним чинником , який наблизить відповідача до банкрутства. Просить суд врахувати те, що з перших днів початку російської військової агресії проти України завод знаходиться в районні ведення бойових дій, зазнав значних руйнувань та припинив господарську діяльність через активні бойові дії на території міста Авдіївка, тому фінансовий стан відповідача є критичним.

20 квітня 2023 року від представника позивача до суду надійшло клопотання про розгляд справи без її участі, де також зазначено, що позивач позов підтримує та просить задовольнити його в повному обсязі.

Відповідно до ст. 219 Господарського процесуального кодексу України рішення у справі прийнято у нарадчій кімнаті.

Після виходу суду з нарадчої кімнати вступна та резолютивна частина рішення долучена до матеріалів справи без її проголошення.

Відомості про вказані процесуальні дії занесені до протоколу судового засідання.

Відповідно до частини першої статті 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Дослідивши наявні у справі докази в їх сукупності, суд встановив такі обставини.

06 лютого 2018 року між товариством з обмеженою відповідальністю «КОМПАНІЯ «МЕТАЛ ІНВЕСТ» (виконавець, позивач по справі) та приватним акціонерним товариством «АВДІЇВСЬКИЙ ЗАВОД МЕТАЛЕВИХ КОНСТРУКЦІЙ» (замовник, відповідач по справі) було укладено договір № 02/02-18 про надання послуг (далі - Договір), у відповідності до п. 1.1 Виконавець зобов`язується протягом дії даного Договору, надавати послуги з проведення антикорозійного покриття металевих конструкцій належних Замовнику методом гарячого цинкування, партіями в об`ємах та за цінами, що остаточно погоджуються сторонами в рахунках до даного Договору, а замовник зобов`язаний сплачувати плату за послуги та приймати надані послуги на умовах даного Договору.

Відповідно до п. 2.3 та п. 2.4 Договору оплата за послуги здійснюється протягом 1 банківського дня з моменту виставлення рахунку шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок виконавця.

Пунктом 4.4 Договору передбачено, що всі металоконструкції, які передаються Замовником для надання Виконавцем послуг згідно даного Договору повинні відповідати вимогам до виробів (Додаток № 1 до даного Договору, що є невід`ємною частиною даного Договору). Огляд поставлених металевих конструкцій проводиться уповноваженими особами виконавця після поставки конструкцій на склад виконавця.

Відповідно до п. 4.8. Договору доставка металоконструкція на склад виконавця здійснюється силами та за рахунок замовника автотранспортом замовника (або з використанням послуг перевізників за рахунок замовника).

Пунктами 4.9, 4.10, 4.12 Договору передбачено, що вивіз конструкцій після цинкування зі складу виконавця здійснюється силами та за рахунок замовника автотранспортом замовника. Розвантаження металоконструкцій на складі виконавця, та навантаження конструкцій після цинкування на автотранспорт замовника здійснюється силами та за рахунок виконавця. Після попередження, згідно п. 4.11 даного Договору, замовника про готовність металоконструкцій до відвантаження, замовник зобов`язаний вивезти металоконструкції зі складу Виконавця протягом 2 (двох) календарних днів.

Відповідно до п. 6.1 Договору приймання конструкцій для надання послуг здійснюється на складі Виконавця з обов`язковою присутністю представника Виконавця, за бажанням Сторін із складанням відповідного акту, який складається після фактичної поставки металоконструкцій на територію Виконавця. Акт приймання конструкцій дійсний в разу присутності уповноважених осіб обох Сторін при прийманні конструкцій на складі Виконавця та підписання його уповноваженими представниками обох Сторін І скріплення його печатками обох Сторін.

Відповідно до п. 6.2 Договору приймання замовником та передача виконавцем наданих послуг згідно даного Договору в кількості та якості здійснюється шляхом підписання Акту здачі прийняття наданих послуг.

Відповідно до п. 6.4 та п. 6.5 Договору при виявленні замовником якісних недоліків у наданих послугах, що не могли бути виявлені в процесі звичайного приймання-передачі протягом встановленого виконавцем гарантійного строку замовник має право заявити виконавцеві відповідну претензію (рекламацію). Відповідна претензія (рекламація) повинна бути складена замовником та направлена виконавцю не пізніше 10 робочих днів з моменту виявлення таких недоліків.

Відповідно до п. 7.2 Договору за порушення строків оплати більше, ніж на 3 банківських дні, замовник зобов`язаний сплатити виконавцю неустойку у розмірі 0,5% від суми боргу за кожен день прострочення.

Пунктом 7.9 Договору встановлено, що у відповідності до ст. 625 ЦК України замовник у разі прострочення ним виконання грошового зобов`язання, на вимогу виконавця зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 25% річних від простроченої суми.

Договір підписаний представниками сторін, підписи посвідчені їх печатками.

За період з 06.02.18 по 08.06.2022 сторонами були підписані акти здачі-приймання робіт (надання послуг), складені на підставі Договору від 06.02.18 № 02/02-18. Сторони підтвердили відсутність один до одного будь яких претензій щодо наданих послуг.

Відповідно до актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) на виконання умов Договору позивач надав, а відповідач прийняв послуги з підготовки до покриття та здійснення антикорозійного покриття металевих конструкцій методом гарячого цинкування у кількості 3 217 984, 55 кг загальною вартістю 52 161 344, 36 грн.

В порушення п. 2.3 та п. 2.4 Договору відповідач належним чином не виконував свої зобов`язання щодо оплати наданих належним чином послуг виконавцем, позивач в позовній заяві стверджує, що відповідач постійно здійснював оплату лише частково, а не у повному обсязі, що підтверджується витягом з виписки по рахунку позивача за період з 26.04.2018 по 24.12.2021.

25.03.2021 позивач звертався до відповідача з претензійною вимогою № 247 про сплату суми боргу з урахуванням штрафних санкцій, яка становила станом на 24.03.2021 - 4 833 470, 94 грн, з яких основна сума боргу становила - 3 086 196,51 грн.

У відповідь на вказану вище претензійну вимогу відповідач надав лист від 25.04.2021 вих. № 97, в якому визнав, що дійсно згідно бухгалтерського обліку відповідача станом на 31.01.2021 наявна заборгованість за Договором у розмірі 3 088 355,51 грн., а також гарантував провести розрахунки за надані послуги протягом року, починаючи з червня 2021 року у розмірі 257 362,90 грн. щомісяця, та додав графік повернення суми заборгованості, відповідно до якого останній платіж мав би бути здійснений у травні 2022 року.

25.05.2021 позивач направив відповідачу лист № 2505-01юр, в якому повідомив, що пропозиція відповідача категорично не влаштовує позивача, оскільки запропонований відповідачем графік повернення заборгованості не враховує сплату всіх санкцій, які передбачені Договором. Позивач вимагав від відповідача розрахунку за надані ним послуги в повному обсязі.

У визначені домовленостями сторін строки відповідач повний розрахунок за отримані послуги не провів, чим порушив права позивача, з чого і виник спір.

Частиною 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

За своєю правовою природою між сторонами склалися правовідносини з надання послуги, які регулюються, зокрема, главою 63 ЦК України.

Так, у відповідно до положень ст. 901-903 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Виконавець повинен надати послугу особисто. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (стаття 626 ЦК України).

Частиною 1 статті 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з статтею 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За змістом статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту.

Статтею 530 ЦК України встановлено, що у разі, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За змістом ст. 599, 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання, яке припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до вимог ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 202 ГК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Судом встановлено, що на виконання умов Договору позивач надав, а відповідач прийняв послуги з підготовки до покриття та здійснення антикорозійного покриття металевих конструкцій методом гарячого цинкування у кількості 3 217 984, 55 кг загальною вартістю 52 161 344, 36 грн, що підтверджується підписаними сторонами актами виконання робіт (надання послуг) за період з 06.02.18 по 08.06.2022, складені на підставі Договору від 06.02.18 № 02/02-18, якими сторони підтвердили відсутність один до одного будь яких претензій щодо наданих послуг.

Враховуючи вище зазначені положення Договору, підписання відповідачем без зауважень актів виконання робіт (надання послуг) та відсутність будь-яких претензій щодо наданих позивачем послуг, суд доходить до висновку, що позивач надав послуги належним чином та виконав свої зобов`язання за Договором, водночас відповідач отримав послуги на загальну суму 52 161 344, 36 грн.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується, що позивачем на виконання вимог Договору надані послуги на загальну суму 52 161 344,36 грн, проте відповідач, в порушення прийнятих на себе зобов`язань за Договором, сплатив лише 49 560 744,55 грн, заборгувавши позивачу 2 600 599,81 грн.

Строк виконання зобов`язання у відповідача по оплаті виконаних послуг за Договором на час вирішення спору є таким, що настав.

Оцінивши фактичні обставини справи та приписи наведеного вище законодавства, суд дійшов висновку, що належними та допустимими доказами відповідно до норм ст. 74, 76-79, 86 ГПК України доведено, що сторони уклали договір про надання послуг, позивач на виконання умов договору надав послуги, відповідач не здійснив повну оплату, отже позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості у сумі 2600599,81 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про стягнення 187955,68 грн неустойки, 246103,39 грн інфляційне збільшення боргу, 235122,72 грн 25% річних.

Відповідно до п. 7.2 Договору за порушення строків оплати більше, ніж на 3 банківських дні, відповідач зобов`язаний сплатити позивачу неустойку у розмірі 0,5% від суми боргу за кожен день прострочення.

Пунктом 7.9 Договору встановлено, що у відповідності до ст. 625 ЦК України відповідач у разі прострочення ним виконання грошового зобов`язання, на вимогу позивача зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 25% річних від простроченої суми.

Відповідно до п. 2.3 Договору оплата за послуги згідно даного Договору здійснюється протягом 1 банківського дня з моменту виставлення відповідного рахунку.

Судом встановлено, що 29 грудня 2021 року позивач надіслав повторно відповідачеві всі рахунки на загальну суму 52 161 344, 36 грн. (том 1, а.с. 27-32), однак дане поштове відправлення повернулося позивачеві за закінченням строку зберігання, який сплив 18.01.2022 відповідно до копії роздруківки даних з пошукової системи Укрпошти щодо поштового відправлення № 1802807448431.

Відповідно до п. 1.7 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 р. № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань» днем пред`явлення вимоги кредитором слід вважати день, у який боржник одержав надіслану йому вимогу, а в разі якщо вимогу надіслано засобами поштового зв`язку і підприємством зв`язку здійснено повідомлення про неможливість вручення поштового відправлення, то днем пред`явлення вимоги є дата оформлення названим підприємством цього повідомлення.

Частиною 2 ст. 530 ЦК України встановлено, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Оскільки згаданою статтею цивільного законодавства не визначена форма пред`явлення вимоги кредитором, останній може здійснити своє право як шляхом надіслання платіжної вимоги-доручення, так і шляхом звернення до боржника з листом, телеграмою, надіслання йому рахунка (рахунка-фактури) тощо. При цьому, якщо боржник (відповідач) заперечує одержання ним такої вимоги, кредитор (позивач) зобов`язаний подати господарському суду докази її надіслання боржникові. Останній, зі свого боку, не позбавлений права подати докази неодержання ним вимоги кредитора (наприклад, довідку підприємства зв`язку про ненадходження на адресу боржника відповідного рекомендованого поштового відправлення). Ухилення боржника від одержання на підприємстві зв`язку листа, що містив вимогу (відмова від його прийняття, нез`явлення на зазначене підприємство після одержання його повідомлення про надходження рекомендованого або цінного листа) не дає підстав вважати вимогу непред`явленою.

Аналогічної позиції дотримується і Вищий господарський суд у постанові від 10.10.2017 у справі № 910/9222/16, Північний апеляційний господарський суд у постановах від 22.02.2021 р. у справі № 910/10196/20, від 21.10.2020 р. у справі № 910/4013/20.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

З урахуванням вищевикладеного, суд доходить до висновку про те, що відповідач зобов`язаний був виконати свої грошові зобов`язання до 19.01.2022 включно, а прострочення виконання грошового зобов`язання починається з 20.01.2022, оскільки надіслані позивачем рахунки повернуті відділенням поштового зв`язку з повідомленням про неможливість вручення, а дата оформлення підприємством цього повідомлення є 18.01.2022, тоді як відповідно до п. 2.3 Договору оплата здійснюється протягом 1 банківського дня з моменту виставлення рахунків.

Позивачем розрахунок неустойки, 25% річних та суми боргу з індексом інфляції за порушення відповідачем строків оплати наданих послуг здійснено за період з 20 січня 2022 року по 31 травня 2022 року.

Таким чином, заперечення відповідача щодо визначеного позивачем періоду для нарахування штрафних санкцій судом оцінюються критично, оскільки вони спростовуються належними доказами, що знаходяться в матеріалах справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно з ст. 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Штрафними санкціями згідно ч. 1 ст. 230 ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 ЦК України).

З урахуванням підтвердженого факту прострочення відповідачем зобов`язання з оплати послуг, вимоги про нарахування пені, річних та інфляційних заявлені позивачем правомірно.

Щодо заяви відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій суд зазначає таке. Обгрунтування заяви відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій суд оцінює критично, оскільки всі вимоги позовної заяви відповідають умовам погодженого та підписаного сторонами договору про надання послуг № 02/02-18, узгоджуються з нормами діючого законодавства України. Заявлені до стягнення штрафні санкції не є надмірно великими порівняно із збитками кредитора та не перевищують розмір збитків, суд не вбачає обґрунтованих підстав для зменшення розміру штрафних санкцій, тому в задоволенні заяви відмовляє.

Таким чином, позивач в порядку захисту своїх порушених прав вправі вимагати від відповідача виконання своїх зобов`язань шляхом стягнення з нього на свою користь пені, а відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України та п. 7.9 Договору інфляційних і 25% річних, нарахованих на суму боргу за період прострочення з 20 січня 2022 року по 31 травня 2022 року.

Стягувані суми пені, інфляційних та 25% річних нараховані позивачем у відповідності з умовами договору № 02/02-18 про надання послуг від 06.02.2018, фактичними обставинами виконання сторонами цього договору та вимогами чинного законодавства, тобто нараховані правильно.

Здійснивши перевірку правильності розрахунку пені, інфляційних і 25% річних за допомогою калькулятора штрафних санкцій апаратного комплексу Еліт: Ліга Закон судом встановлено, що розрахунки пені та 25% здійснено позивачем вірно. Нарахування позивачем інфляційних за визначений ним період зроблено невірно, однак, беручи до уваги, що інфляційні нараховані в меншому розмірі, інфляційні підлягають до задоволення у заявленому обсязі.

Згідно із ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. За приписом статті 86 цього кодексу Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши докази у справі в їх сукупності, керуючись своїм внутрішнім переконанням, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають до задоволення.

Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 238 ГПК України у резолютивній частині рішення зазначаються відомості про розподіл судових витрат.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з приватного акціонерного товариства АВДІЇВСЬКИЙ ЗАВОД МЕТАЛЕВИХ КОНСТРУКЦІЙ (86060, Донецька область, м. Авдіївка, вул. Маяковського, будинок 94, ідентифікаційний код 00130636) на користь товариства з обмеженою відповідальністю КОМПАНІЯ МЕТАЛ ІНВЕСТ (18000, м. Черкаси, просп. Хіміків, 74, ідентифікаційний код 36584037) - 2600599,81 грн основного боргу, 187955,68 грн неустойки, 246103,39 грн інфляційних, 235122,72 грн 25% річних, 49046, 72 грн витрат зі сплати судового збору.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги на рішення, рішення набирає законної сили після прийняття судом апеляційної інстанції судового рішення.

Рішення може бути оскаржене до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене та підписане 03 травня 2023 року.

Суддя О.В. Чевгуз