Рішення

від 25.04.2023 по справі 926/3469/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

58000, м. Чернівці, вул. О.Кобилянської, 14, тел. 55-09-34, е-mail: inbox@cv.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 квітня 2023 року Справа № 926/3469/22

Господарський суд Чернівецької області у складі судді Ніколаєва Михайла Ілліча, секретар судового засідання Голіней Я.І.

за участі представників:

позивача Пилип`юк О.М., адвокат

відповідача Іванович Л.Є.

розглянув матеріали справи

за позовом Громадської спілки «Асоціація футболу Чернівецької області»

до Чернівецької міської ради

про витребування майна із чужого незаконного володіння та визнання права власності.

І. Стислий виклад позицій сторін по суті позовних вимог

Громадська спілка Асоціація футболу Чернівецької області звернулася до суду з позовною заявою (з урахуванням заяви про зміну предмету позову) про:

- витребування з чужого незаконного володіння Чернівецької міської ради, код ЄДРПОУ 36068147, на користь Громадської спілки "Асоціація футболу Чернівецької області", код ЄДРПОУ 41054403, 8/100 (вісім сотих) часток будівлі, яка знаходиться за адресою: Чернівецька обл., Чернівецький р., м. Чернівці, вул. Головна, буд. 265, а саме нежитлові приміщення: 2-1 - тамбур (площею 4,60 кв.м.), 2-2 - адмінприміщення (площею 50,40 кв.м.), 2-3 - вбиральня (площею 3,90 кв.м.), 2-4 - вбиральня (площею 1,70 кв.м.), 2-5 - адмінприміщення (площею 60,80 кв.м.), 2-6 - адмінприміщення (площею 15,10 кв.м.), 2-7 - побутове приміщення (площею 13,00 кв.м.), 2-8 - комора (площею 1,80 кв.м.), 2-9 - комора (площею 4,00 кв.м.), загальною площею 155,30 кв.м., які розташовані на другому поверсі адміністративно-побутової будівлі літ. "А"

- визнання за Громадською спілкою "Асоціація футболу Чернівецької області" код ЄДРПОУ 41054403, право власності на 8/100 (вісім сотих) часток будівлі, яка знаходиться за адресою: Чернівецька обл., Чернівецький р., м. Чернівці, вул. Головна, буд. 265, а саме на нежитлові приміщення: 2-1 - тамбур (площею 4,60 кв.м.), 2-2 - адмінприміщення (площею 50,40 кв.м.), 2-3 - вбиральня (площею 3,90 кв.м.), 2-4 - вбиральня (площею 1,70 кв.м.), 2-5 - адмінприміщення (площею 60,80 кв.м.). 2-6 - адмінприміщення (площею 15,10 кв.м.), 2-7 - побутове приміщення (площею 13.00 кв.м.), 2-8 - комора (площею 1,80 кв.м.), 2-9 - комора (площею 4,00 кв.м.), загальною площею 155,30 кв.м., які розташовані на другому поверсі адміністративно-побутової будівлі літ. "А".

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що 12.07.2016 між Виконавчим комітетом Чернівецької міської ради (Сторона 1), Громадською спілкою Федерація футболу України (Сторона 2) та Крайовою спортивною громадською організацією Чернівецька обласна федерація футболу (Сторона 3) укладено Договір про співпрацю з питань розвитку та просування футболу і створення об`єктів спортивної інфраструктури (далі Договір), текст якого схвалений рішенням виконавчого комітету Чернівецької міської ради № 429/13.

Пункт 2.1.2. Договору (з врахуванням схвалених рішенням виконавчого комітету Чернівецької міської ради №473/17 змін) встановлює, що після завершення Стороною 2 виконання комплексу робіт по будівництву футбольного поля з відповідною інфраструктурою, із залученням підрядних організацій, на протязі двох тижнів після підписання останнього акту виконаних робіт, Сторона 2 зобов`язана звернутися до Сторони 1 щодо винесення на розгляд на найближчій сесії Чернівецької міської ради питання прийняття від Сторони 2 на безоплатній основі у комунальну власність майна загальною вартістю згідно актів виконаних робіт (послуг), за виключенням другого поверху адміністративно-побутової будівлі, право власності на яку набувається за Стороною 3.

На виконання умов Договору позивач замовив будівництво адміністративно-побутових приміщень, уклавши договір підряду №77 від 02.05.2018.

Проте, в порушення договірних зобов`язань, право власності на спірний об`єкт нерухомості зареєстровано за Чернівецькою міською радою, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду .

Відповідач проти позову заперечив, посилаючись на відсутність на момент державної реєстрації спірного майна за територіальною громадою підстав для відмови в державній реєстрації, що передбачені ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Відповідач зазначив, що додатковий договір на виконання рішення виконавчого комітету Чернівецької міської ради №473/17 сторони не уклали, тож на підставі рішення Чернівецької міської ради №2383 у комунальну власність територіальної громади міста Чернівці прийнято нерухоме майно в м. Чернівцях по вул. Головна, 265 загальною вартістю 9522678,62.

ІІ. Процесуальні дії у справі

Протоколом автоматичного розподілу судової справи між суддями від 19.09.2022 року позовну заяву передано судді Ніколаєву М.І.

Ухвалою суду від 21.09.2022 відкрито загальне провадження у справі та призначено підготовче судове засідання на 06.10.2022.

Ухвалою суду від 06.10.2022 за клопотанням позивача підготовче судове засідання відкладено на 27.10.2022.

Ухвалою суду від 27.10.2022 судове засідання відкладено на 14.11.2022.

14.11.2022 в підготовчому судовому засіданні оголошено перерву до 29.11.2022.

У зв`язку із відсутністю 29.11.2022 електропостачання у приміщенні суду, судове засідання не відбулося, відтак ухвалою суду від 29.11.2022 розгляд справи призначено на 12.12.2022.

Ухвалою суду від 12.12.2022 задоволено заяву про зміну предмету позову та оголошено перерву в судовому засіданні до 21.12.2022.

У зв`язку із відсутністю електропостачання в приміщенні суду судові засідання 21.12.2022 та 12.01.2023 не відбулись.

Ухвалою суду від 12.01.2023 розгляд справи у підготовчому судовому засіданні призначено на 01.02.2023.

Ухвалою суду від 01.02.2023 за клопотанням представника позивача підготовче судове засідання відкладено на 16.02.2023.

У підготовчих судових засіданнях 16.02.2023, 02.03.2023 та 09.03.2023 суд оголошував перерви.

Ухвалою суду від 15.03.2023 закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 30.03.2023.

У судовому засіданні 30.03.2023 оголошено перерву до 10.04.2023.

У судовому засіданні 10.04.2023 задоволено клопотання позивача про поновлення строку для подання додаткових доказів та долучення до матеріалів справи додаткових доказів, оголошено перерву з розгляду справи по суті до 25.04.2023.

Присутній в судовому засіданні 25.04.2023 представник позивача підтримав позовні вимоги. Представник відповідача заперечив проти задоволення позову.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.233 Господарського процесуального кодексу України ( далі - ГПК України) суди ухвалюють рішення іменем України негайно після закінчення судового розгляду.

Після виходу з нарадчої кімнати відповідно до ст.240 ГПК України у судовому засіданні 25.04.2023 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ІІІ. Фактичні обставини справи, встановлені судом

Рішенням виконавчого комітету Чернівецької міської ради №429/13 від 12.07.2016 схвалено текст договору про співпрацю з питань розвитку та просування футболу та створення об`єктів спортивної інфраструктури в м. Чернівцях.

15.08.2016 року між виконавчим комітетом Чернівецької міської ради (Сторона-1), громадською спілкою «Федерації футболу України» (Сторона-2) та крайовою спортивною громадською організацією «Чернівецька обласна федерація футболу» (Сторона-3) укладено договір про співпрацю з питань розвитку та просування футболу і створення об`єктів спортивної інфраструктури.

Згідно пункту 1.1 Договору сторони домовились про співпрацю з питань розвитку та просування футболу і створення об`єктів спортивної інфраструктури у місті Чернівцях та використання згідно з законодавством України своїх повноважень, досвіду, зусиль, технологій та можливостей, у тому числі фінансових, для досягнення основної мети - будівництва футбольного поля з відповідною інфраструктурою на земельній ділянці (кадастровий номер 7310136600:09:003:0038) за адресою: м. Чернівці, вул. Головна, 265, та подальше їх використання й експлуатацію.

Відповідно до пункту 2.1.2 істотними умовами Договору є наступне:

а) Сторона-1 визначає Замовника будівництва футбольного поля з відповідною інфраструктурою на земельній ділянці (кадастровий номер 7310136600:09:003:0038) за адресою: м. Чернівці, вул. Головна. 265, площею 0.9312 га. що перебуває в постійному користуванні Управління по фізичній культурі та спорту Чернівецької міської ради відповідно до Державного акта на право постійного користування земельною ділянкою від 11.08.2009 серії ЯЯ №350664 з цільовим призначенням: для будівництва, обслуговування та експлуатації об`єктів фізичної культури і спорту з метою проведення спортивно- оздоровчих заходів, навчально - тренувальних занять та змагань з футболу, визначений Стороною 1, Замовник виконує свої зобов`язання на суму 3 млн. гри. (три мільйони гривень 00 копійок), згідно з такими етапами :

I етап - здійснення перед проектного обговорення та обґрунтування проектних рішень, підготовка технологічного завдання;

II етап - проведення перед проектних робіт, розробка та погодження Проектної документації для будівництва, в тому числі:

-отримання вихідних даних з проектування (містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки, технічних умов, завдання на проектування);

-здійснення проектно-вишукувальних робіт;

-розробка проектно-кошторисної документації, її затвердження та погодження в порядку, що передбачений Законодавством;

-проходження державної експертизи (в частині забезпечення вимог сейсмічності, міцності, надійності, довговічності та кошторисної частини);

-проведення процедури закупівлі робіт;

-реєстрація декларації на виконання будівельних робіт;

III етап виконання будівельних робіт з улаштування підоснови футбольного поля та дренажної системи Об`єкта,

-виконання вимог згідно з отриманими технічними умовами щодо підключення до всіх необхідних комунальних мереж і комунікацій;

-виконання робіт з благоустрою прилеглої території;

-прийняття в експлуатацію;

-оформлення права власності;

б) На підставі відповідної дозвільної документації, наданої Замовником будівництва, Сторона 2 оплачує та виконує, із залученням підрядних організацій, будівельно-монтажні роботи на суму еквівалент 300 тис. євро (в гривні за офіційним курсом НБУ на момент підписання Договору) з можливістю коригування на вартість додаткових робіт, а саме: -влаштування футбольного поля зі штучним покриттям «синтетична трава»; - забезпечити комплектом воріт із закладними та сітками (дві одиниці); - стадіонним табло (одна одиниця);- влаштування огорожі; - влаштування освітлення; - спорудження трибун для глядачів; - спорудження допоміжних приміщень (роздягальні, душові, санвузли); - влаштування флагштоків; - влаштування бокових прапорців.

в) Після завершення Стороною 2 виконання комплексу робіт, вказаного у підпункті б), по будівництву футбольного поля з відповідною інфраструктурою, із залученням підрядних організацій, впродовж двох тижнів після підписання останнього акта виконаних робіт, Сторона 2 зобов`язана звернутися до Сторони 1 щодо винесення на розгляд Чернівецької міської ради питання прийняття від Сторони 2 на безоплатній основі у комунальну власність майна загальною вартістю згідно з актами виконаних робіт (послуг);

г) Сторони дійшли згоди, що після введення футбольного поля з відповідною інфраструктурою в експлуатацію та отримання на нього права власності, впродовж двох тижнів буде вирішено питання подальшої спільної його експлуатації та узгоджено порядок його обслуговування (утримання) шляхом підписання договору (угоди);

д) При необхідності виконання робіт, які було неможливо передбачити при проектуванні, ці роботи фінансуються за рахунок коштів міського бюджету в межах виділених асигнувань та коштів Сторони 3.

Пунктом 5.1 Договору передбачено, що він набуває чинності з моменту його підписання та діє до повного і належного виконання сторонами своїх зобов`язань.

Вказаний договір зареєстровано у виконавчому комітеті Чернівецької міської ради 19.09.2016 за №5068-юр.

09.02.2018 на підставі передавального акту все майно, майнові права та обов`язки Крайової спортивної громадської організації «Чернівецька обласна федерація футболу» у зв`язку з прийняттям рішення про її припинення як юридичної особи, перейшли до правонаступника - Громадської спілки «Федерація футболу Чернівецької області».

02.05.2018 між Громадською спілки «Федерація футболу Чернівецької області» (надалі Замовник» та фізичною особою-підприємцем Кердей Катериною Валеріївною (надалі Підрядник) укладено договір підряду №77.

Згідно пунктів 1.1 та 1.2 договір підряду №77 Підрядник зобов`язується виконати роботи по будівництву адміністративно-побутових приміщень за адресою вул. Головна, 265 м. Чернівці, в порядку та на умовах визначених договором.

Термін виконання робіт - до 31.12.2021(пункт 2.1 договору підряду №77).

По закінченні робіт "Підрядник» надає "Замовнику" довідку про вартість виконаних робіт по формі КБ-3, Акт приймання виконаних будівельних робіт по формі КБ-2в, які є невід`ємною частиною договору (пункт 2.2 договору підряду №77).

Відповідно до пункту 2.3 договору підряду №77 акт приймання виконаних будівельних робіт по формі КБ-28, «Замовник» зобов`язаний підписати протягом 3 (трьох) робочих днів, з дати його отримання та повернути один примірник «Підряднику», протягом даного терміну.

Листом від 08.08.2018 Генеральний секретар Громадської спілки «Федерація футболу України» повідомив секретаря Чернівецької міської ради, що з ініціативи керівництва Громадської спілки «Федерація футболу Чернівецької області» залучено інвесторів, які готові за власний рахунок профінансувати роботи по будівництву другого поверху адміністративно-побутової будівлі та передати її на безоплатній основі у власність Громадської спілки «Федерація футболу Чернівецької області».

Громадська спілка «Федерація футболу України» просить підтримати ініціативу Громадської спілки «Федерація футболу Чернівецької області» та не заперечує проти здійснення робіт по будівництву другого поверху адміністративно-побутової будівлі, якщо реалізація проекту не обмежить її права та інтереси, не створить для неї додаткові обов`язки та не потребуватиме з її сторони додаткових фінансових витрат.

Рішенням виконавчого комітету Чернівецької міської ради № 473/17 від 28.08.2018 схвалено зміни до тексту вищевказаного Договору, а саме:

« 1.1. В підпункті б) пункту 2.1.2. Договору слова «спорудження допоміжних приміщень (роздягальні, душові, санвузли)» замінити на «спорудження адміністративно-побутової будівлі».

« 1.2. Підпункт в) 2.1.2. Договору доповнити словами такого змісту «за виключенням другого поверху адміністративно-побутової будівлі, право власності на яку набувається за Стороною 3».

01.04.2019 Громадська спілка «Федерація футболу України» звернулась з листом до секретаря Чернівецької міської ради, в якому повідомила, що на виконання умов Договору Федерація футболу України оплатила та забезпечила виконання комплексу робіт по будівництву футбольного поля з відповідною інфраструктурою на земельній ділянці (кадастровий номер 7310136600:09:003:0038) в м. Чернівці по вул. Головній, 265 на загальну суму 9522678,62 грн., у т.ч.:

- влаштування футбольного поля із штучним покриттям, забезпечення комплектом воріт із закладними та сітками (дві одиниці), стадіонним табло (одна одиниця), влаштування огорожі, влаштування освітлення, спорудження трибун для глядачів, влаштування флагштоків, бокових прапорців загальною вартістю 8147678,62 грн.;

- спорудження допоміжних приміщень (роздягальні, душові, санвузли) загальною вартістю 1375000 грн.

Громадська спілка «Федерація футболу України» просить винести на розгляд найближчої сесії Чернівецької міської ради питання прийняття від неї на безоплатній основі у власність громади майна, яке перебуває на балансі Громадської спілки «Федерація футболу України», загальною вартістю 9522678,62 грн, а також уповноважити Чернівецького міського голову підписати акт приймання-передачі вказаного майна.

Спірне нерухоме майно приміщення другого поверху адміністративно-побутової будівлі, у переліку майна, побудованого за кошти Громадської спілки «Федерація футболу України», яке вона передає у власність громади м. Чернівців відсутнє.

Крім того з метою належного виконання підпункту г) пункту 2.1.2 Договору Громадська спілка «Федерація футболу України» просила повідомити про орієнтовну та/або фактичну дату введення футбольного поля із відповідною інфраструктурою в експлуатацію, отримання на нього права комунальної власності відповідно до чинного законодавства України для вирішення питання подальшої спільної експлуатації зазначеного футбольного поля та узгодження порядку його експлуатації.

Рішенням 83 сесії VII скликання Чернівецької міської ради від 16.09.2020 №2383 вирішено прийняти в комунальну власність територіальної громади м. Чернівці від Громадської спілки «Федерація футболу України» майно, яке знаходиться на об`єкті будівництва «Будівництво стадіону зі штучним покриттям нам вул. Головній, 265 в м. Чернівці» на суму 9 522 678,62 грн. і передати дане майно на баланс департаменту містобудівного комплексу та земельних відносин міської ради.

Відповідно до Переліку майна по об`єкта будівництва «Будівництво стадіону зі штучним покриттям на вул. Головній, 265 в м. Чернівці» (додаток до рішення 83 сесії VII скликання від 16.09.2020 №2383) у комунальну власність прийнято футбольне поле із штучним покриттям, комплект воріт із закладними та сітками (дві одиниці), стадіонне табло (одна одиниця), огорожі, освітлення, трибуни для глядачів, флагштоки, бокові прапорці, доріжки з тротуарної плитки, адмінбудівля на загальну суму 9 522 678,62 грн.

Відповідно до технічного паспорта Чернівецького міського комунального бюро технічної інвентаризації від 20.10.2020 загальна площа приміщень громадського будинку з господарськими будівлями та спорудами по вул. Головна 265 становить 300,30 кв.м, в тому числі 145,0 кв.м. на першому поверсі та 155,30 кв.м. на другому поверсі.

Як вбачається з довідки Чернівецького міського комунального бюро технічної інвентаризації №2261 від 23.12.2020 на земельній ділянці на вул. Головній 265 в м. Чернівцях розміщені будівлі та споруди, а саме: - Адміністративно-побутова будівля літ. A, загальною площею 300,30 кв.м; - футбольне поле I; - глядацька трибуна IІ, IIІ: - трибуна запасних гравців IV; - майданчик для контейнерів під сміття V; - підпірна стіна з сідчастою огорожею VI; - огорожа №l-3; - щогли освітлення №4; - надвірна вбиральня №5.

Нежитлові приміщення 2-1 - 2-9 загальною площею 155,30 кв.м, які розташовані на другому поверсі в будівлі літ. А та вартість яких становить 723 363. грн., складають 8/100 частин від усього майна.

Рішенням Виконавчого комітету Чернівецької міської ради №548/16 від 27.07.21 вирішено дозволити передати з балансу департаменту інфраструктури та благоустрою міської ради завершені будівництвом об`єкти на баланс Управлінню по фізичній культурі і спорту міської ради на праві оперативного управління «Будівництво стадіону зі штучним покриттям нам вул. Головній, 265 в м. Чернівці» на суму 22220648,58 грн. в тому числі кошти Громадської спілки «Українська асоціація футболу» - 9522678,62 грн., кошти Громадської Спілки «Асоціація футболу Чернівецької області» - 1723363 грн.

На виконання умов договору підряду №77 на замовлення позивача побудовані приміщення другого поверху адміністративно-побутової будівлі за адресою м. Чернівці, вул. Головна, 265 загальною вартістю 1723363 грн, що підтверджується актом приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2021 року та довідкою про вартість виконаних будівельних робіт КБ-3 за грудень 2021 року.

Відповідно до Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 20.01.2022 за Чернівецькою міською радою 12.01.2022 зареєстровано право власності на адміністративно-побутову будівлю, літ. «А», загальною площею 300,30 кв. м., футбольне поле I, глядацька трибуна II, III, трибуна запасних гравців IV, майданчик для контейнерів під сміття V, підпірна стінка з сітчастою огорожею VI, огорожа №1-3, щогли освітлення №4, навірна вбиральня №5.

ІV. Позиція суду по суті спору.

Відповідно до частини першої статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).

Аналогічний припис закріплений у частині першій статті 11 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України).

Завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави (ст.2 ГПК України).

Відповідно до частини другої статті 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ст.5 ГПК України).

У статті 3 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) зазначені загальні засади цивільного законодавства, якими є: 1) неприпустимість свавільного втручання у сферу особистого життя людини; 2) неприпустимість позбавлення права власності, крім випадків, встановлених Конституцією України та законом; 3) свобода договору; 4) свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; 5) судовий захист цивільного права та інтересу; 6) справедливість, добросовісність та розумність.

Також у вказаному нормативному акті передбачено підстави виникнення цивільних прав та обов`язків. Зокрема, у статті 11 вказано, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти. Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов`язків може бути настання або ненастання певної події.

У загальних положеннях про зобов`язання передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості (стаття 509 ЦК України).

Відповідно до статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Також наголошено про необхідність виконання зобов`язання належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (стаття 526 ЦК України).

У частині першій статті 527 ЦК України передбачено, що боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Згідно зі статтею 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За положеннями статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод» (надалі Конвенції) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Концепція «майна» в розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції має автономне значення, тобто не обмежується власністю на матеріальні речі та не залежить від формальної класифікації у внутрішньому праві: певні інші права та інтереси, що становлять активи, також можуть вважатися «правом власності», а відтак і «майном» (пункт 98 рішення ЄСПЛ щодо прийнятності заяви у справі «Броньовські проти Польщі», заява № 31443/96; пункт 22 рішення ЄСПЛ від 10 березня 2011 року у справі «Сук проти України», заява № 10972/05; пункт 74 рішення ЄСПЛ «Фон Мальтцан та інші проти Німеччини» від 02 березня 2005 року, заяви № 71916/01, 71917/01 та 10260/02).

У контексті статті 1 Першого протоколу до Конвенції об`єктами права власності можуть бути, у тому числі, «легітимні очікування» та «майнові права» (рішення ЄСПЛ від 23 жовтня 1991 року у справі «Пайн Велі Девелопмент Лтд. та інші проти Ірландії», заява № 12742/87; ухвала ЄСПЛ від 13 грудня 1984 року щодо прийнятності заяви S. v. the United Kingdom, № 10741/84).

Відповідно до пунктів 21, 24 рішення від 01 червня 2006 року у справі «Федоренко проти України» (№ 25921/02) ЄСПЛ вказав, що право власності може бути «існуючим майном» або «виправданими очікуваннями» щодо отримання можливості ефективного використання права власності чи «законними сподіваннями» отримання права власності. Аналогічна правова позиція сформульована ЄСПЛ і в справі «Стреч проти Сполучного Королівства», заява № 44277/98).

В іншій справі «Н.К.М. проти Угорщини» (NKM v. Hungary, скарга № 66529/11) у рішенні від 14 травня 2013 року ЄСПЛ зазначив, що «правомірні очікування» підлягають захисту як власне майно і майнові права.

У постанові від 30 січня 2013 року № 6-168цс12 Верховний Суд України визначив майнове право як «право очікування», яке є складовою частиною майна як об`єкта цивільних прав.

Майнове право - це обмежене речове право, за яким власник цього права наділений деякими, але не всіма правами власника майна, і яке свідчить про правомочність його власника отримати право власності на нерухоме майно або інше речове право на певне майно в майбутньому.

Визначення майнового права як права очікування та повноваження власника таких прав надано у висновках Верховного Суду України, викладених у постановах від 30 січня 2013 року у справі № 6-168цс12, від 15 травня 2013 року у справі № 6-36цс13, від 04 вересня 2013 року у справі № 6-51цс13, від 24 червня 2015 року у справі № 6-318цс15, від 04 листопада 2015 року у справі № 6-1920цс15, від 18 листопада 2015 року у справі № 6-1858цс15, від 02 грудня 2015 року у справах № 6-1502цс15 та № 6-1732цс15, від 10 лютого 2016 року у справі № 6-2124цс15, від 16 березня 2016 року у справі № 6-290цс16, від 23 березня 2016 року у справі № 6-289цс16, від 30 березня 2016 року у справах № 6-3129цс15 та № 6-265цс16, від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2994цс15, від 25 травня 2016 року у справі № 6-503цс16, від 07 грудня 2016 року у справі № 6-1111цс16.

Вказане свідчить про те, що громадяни та юридичні особи мають бути впевненими у своїх законних очікуваннях, а також у тому, що набуте ними на законних підставах право, його зміст та обсяг буде ними реалізовано.

Частиною першою статті 328 ЦК України встановлено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

У частині другій статті 331 ЦК України чітко вказано, що право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Статтею 2 Закону України від 01 липня 2004 року № 1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі - Закон № 1952-IV) визначено, що державна реєстрація прав на нерухоме майно - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Державна реєстрація права власності та інших речових прав, крім державної реєстрації права власності на об`єкт незавершеного будівництва, проводиться на підставі: рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно (пункт 9 частини першої статті 27 цього Закону).

Реєстрація права власності на нерухоме майно є лише офіційним визнанням права власності з боку держави (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 березня 2019 року у справі № 911/3594/17).

Також у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 червня 2020 року у справі № 680/214/16 та від 07 квітня 2020 року у справі № 916/2791/13 зроблено висновок про те, що державна реєстрація права власності на нерухоме майно є одним з юридичних фактів у юридичному складі, необхідному для підтвердження права власності, а самостійного значення для виникнення права власності немає. Така реєстрація визначає лише момент, з якого держава визнає та підтверджує право власності за наявності інших юридичних фактів, передбачених законом як необхідних для виникнення такого права.

За своєю правовою природою Договір про співпрацю з питань розвитку та просування футболу та створення об`єктів спортивної інфраструктури є договором про спільну діяльність.

За договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов`язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові (ст. 1130 ЦК України).

Умови договору про спільну діяльність, у тому числі координація спільних дій учасників або ведення їхніх спільних справ, правовий статус виділеного для спільної діяльності майна, покриття витрат та збитків учасників, їх участь у результатах спільних дій та інші умови визначаються за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом про окремі види спільної діяльності (ч.2 ст. 1131 ЦК України).

Умова Договору передбачено спільну мету - будівництва футбольного поля з відповідною інфраструктурою, які на безоплатній основі передаються у комунальну власність.

В подальшому, Громадська спілка «Федерація футболу України» повідомила секретаря Чернівецької міської ради, що з ініціативи керівництва Громадської спілки «Федерація футболу Чернівецької області» залучено інвесторів, які готові за власний рахунок профінансувати роботи по будівництву другого поверху адміністративно-побутової будівлі та передати її на безоплатній основі у власність Громадської спілки «Федерація футболу Чернівецької області».

Позивач уклав договір підряду №77 та виступив замовником будівництва приміщення другого поверху адміністративно-побутової будівлі.

Рішенням виконавчого комітету Чернівецької міської ради № 473/17 від 28.08.2018 схвалено зміни до тексту Договору, якими позивачу фактично надано право стати замовником будівництва другого поверху адміністративно-побутової будівлі.

Судом встановлено, що на виконання умов договору підряду №77 на замовлення позивача побудовані приміщення другого поверху адміністративно-побутової будівлі за адресою м. Чернівці, вул. Головна,265 загальною вартістю 1723363 грн, що підтверджується актом приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2021 року та довідкою про вартість виконаних будівельних робіт КБ-3 за грудень 2021 року.

Доказів іншого суду не надано.

Рішенням 83 сесії VII скликання Чернівецької міської ради від 16.09.2020 №2383 вирішено прийняти в комунальну власність територіальної громади м. Чернівці від Громадської спілки «Федерація футболу України» майно, яке знаходиться на об`єкті будівництва «Будівництво стадіону зі штучним покриттям нам вул. Головній, 265 в м. Чернівці» на суму 9 522 678,62 грн.

Спірне нерухоме майно до переліку майна, переданого у комунальну власність не увійшло, проте 12.01.2022 проведено державну реєстрацію права комунальної власності на всю адміністративно-побутову будівлю літ. «А», до складу якої увійшли приміщення, побудовані на замовлення позивача.

Суд вважає, що керуючись рішенням виконавчого комітету Чернівецької міської ради № 473/17 від 28.08.2018 та згодою Громадської спілки «Федерація футболу України», позивач замовив та прийняв роботи з будівництва другого поверху адміністративно-побутової будівлі по договору підряду №77, тож мав правомірні очікування отримати право власності на спірне нерухоме майно в майбутньому.

Право власності на нерухоме майно виникає з моменту прийняття його в експлуатацію, якщо таке передбачено законом чи договором, а повноцінним об`єктом у розумінні ЦК України такий об`єкт стає після його державної реєстрації.

Захист прав на новостворене майно, прийняте в експлуатацію, в разі невизнання відповідачем прав позивача на спірне майно здійснюється в порядку, визначеному законодавством, а якщо такий спеціальний порядок не визначений, то захист здійснюється на загальних засадах цивільного законодавства.

Здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ст.5 ГПК України).

У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Застосування будь-якого способу захисту цивільного права має бути об`єктивно виправданим та обґрунтованим, а саме: повинно реально відновлювати наявне порушене, оспорене або невизнане право, такий спосіб має відповідати характеру правопорушення та цілям судочинства та не може суперечити принципу верховенства права.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Таке право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Такий правовий висновок викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, від 02 липня 2019 року у справі № 48/340, від 19 травня 2020 року у справі № 916/1608/18.

Визнання права як універсальний спосіб захисту абсолютних та виключних прав і охоронюваних законом інтересів передбачене у статті 16 ЦК України.

У статті 392 ЦК України вказано, що власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Зі змісту статті 392 ЦК України вбачається, що вона містить дві диспозиції, за яких власник майна може звернутися з позовом про визнання права власності: 1) якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою; 2) у разі втрати власником документа, який засвідчує право власності.

Суб`єктом вимог про визнання права власності може будь-яка особа, яка вважає себе власником певного майна, однак не може належним чином реалізувати свої правомочності у зв`язку з наявністю щодо цього права сумнівів у третіх осіб або претензіями третіх осіб чи необхідністю отримати правовстановлюючі документи.

Позов про визнання права власності на майно подається власником тоді, коли в інших осіб виникають сумніви щодо належності йому цього майна, коли створюється неможливість реалізації позивачем свого права власності через наявність таких сумнівів чи внаслідок втрати правовстановлюючих документів. Позивачем у позові про визнання права власності може бути будь-який учасник цивільних відносин, який вважає себе власником певного майна, однак не може належним чином реалізувати свої правомочності у зв`язку з наявністю щодо цього права сумнівів або претензій з боку третіх осіб. Відповідачем у позові про визнання права власності виступає будь-яка особа, яка сумнівається в належності майна позивачеві, або не визнає за ним права здійснювати правомочності володіння, користування і розпорядження таким майном, або має власний інтерес у межах існуючих правовідносин.

Спосіб захисту, передбачений статтею 392 ЦК України є різновидом загального способу захисту - визнання права, а тому його може бути використано в зобов`язальних відносинах за відсутності іншого, окрім судового, шляху відновлення порушеного права.

Тобто зазначений спосіб захисту як різновид загального способу захисту - визнання права може бути використаний не тільки в речово-правових відносинах, але й у зобов`язально-правових, так як сам по собі факт перебування осіб у тих чи інших відносинах, у тому числі договірних, не може перешкоджати застосуванню до цих відносин норм інститутів загальної частини цивільного права.

Способи захисту права, обрані позивачем та застосовані судом, повинні найбільш ефективно поновлювати порушені права, а специфіка інвестування в об`єкти будівництва та визначення новоствореного майна як об`єкта захисту права, відмінного від майнових прав на етапі укладення договорів про інвестування в будівництво, які мають різні назви, повинні тлумачитися на користь тієї особи, права якої порушено.

Практика визнання права власності на об`єкти нерухомості, розміщені у введених в експлуатацію будинках та спорудах, з огляду на відсутність у позивачів можливості оформити право власності в позасудовому порядку як ефективного способу захисту порушених прав підтримується й Великою Палатою Верховного Суду в постановах від 27 лютого 2019 року у справі № 761/32696/13-ц (провадження № 14-606цс18), від 03 квітня 2019 року у справі № 1609/6643/12 (провадження № 14-107цс19), від 15 травня 2019 року у справі № 522/102/13-ц (провадження № 14-38цс19), від 29 травня 2019 року у справі № 1609/6645/12 (провадження № 14-220цс19), від 26 червня 2019 року у справі № 761/3428/15-ц (провадження № 14-268цс19).

Отже, враховуючи встановлені судом обставини справи, у випадку оспорювання чи невизнання первісного права власності на новостворений об`єкт нерухомості, введений в експлуатацію, ефективним способом захисту такого права є визнання права власності на підставі статті 392 ЦК України.

Позивач мав обґрунтовані та законні сподівання на реалізацію свого майнового права - отримання новозбудованого приміщення у власність, тож даний позов спрямований на захист його права власності, яке не визнається відповідачем. Способом захисту позивач обрав визнання за ним такого права, що відповідає положенням статті 16 ЦК України.

Віндикація у вказаній ситуації не буде належним способом захисту порушених, невизнаних чи оспорюваних прав, оскільки за змістом статей 387, 388 ЦК України позов про витребування майна пред`являється власником до володільця спірного майна.

Метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно (принцип реєстраційного підтвердження володіння нерухомістю) (пункт 142 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (провадження № 14-2цс21) зроблено висновки про те, що з урахуванням специфіки обороту нерухомого майна володіння ним досягається без його фізичного утримання або зайняття, а державна реєстрація права власності на нерухоме майно підтверджує фактичне володіння ним. Тобто суб`єкт, за яким зареєстроване право власності, визнається фактичним володільцем нерухомого майна. При цьому державна реєстрація права власності на нерухоме майно створює спростовувану презумпцію наявності в суб`єкта і права володіння цим майном (як складової права власності). Отже, особа, за якою зареєстроване право власності на нерухоме майно, є його володільцем. У випадку незаконного, без відповідної правової підстави, заволодіння нею таким майном право власності (включаючи права володіння, користування та розпорядження) насправді і далі належатиме іншій особі - власникові. Останній має право витребувати це майно з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності. Тому заволодіння нерухомим майном шляхом державної реєстрації права власності на нього ще не означає, що такий володілець набув право власності (права володіння, користування та розпорядження) на це майно. Власник, якого незаконно, без відповідної правової підстави, позбавили володіння нерухомим майном шляхом державної реєстрації права власності на це майно за іншою особою, не втрачає право володіння нерухомим майном. Така інша особа внаслідок державної реєстрації за нею права власності на нерухоме майно стає його фактичним володільцем (бо про неї є відповідний запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно). Але не набуває право володіння на відповідне майно, бо воно, будучи складовою права власності, і далі належить власникові. Саме тому він має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави, ним заволоділа.

З огляду на те, що у випадку набуття права власності на новостворене нерухоме майно саме позивач повинен був набути первинне право власності, на яке раніше не було і не могло бути зареєстроване право власності інших осіб, віндикація не може бути застосована. Ефективним та належним способом захисту прав позивача у такому випадку буде визнання права власності на підставі статті 392 ЦК України.

Відповідно до закріпленого у статті 387 ЦК України загального правила власник має необмежене право витребувати майно із чужого незаконного володіння. Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору.

У свою чергу, між сторонами існували договірні відносини, що унеможливлює звернення позивача до суду з позовом про витребування майна з чужого незаконного володіння.

Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові. Такий висновок сформульований, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19 (провадження № 12-80гс20, пункт 6.21), від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19 (провадження № 12-52гс20, пункт 52), від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18 (провадження № 14-125цс20, пункт 76).

Враховуючи вищевикладене позовні вимоги в частині визнання права власності слід задовольнити, в решті позову - відмовити.

Судовий збір слід залишити за позивачем, який не заявив вимог щодо розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 2, 12, 129, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати за Громадською спілкою Асоціація футболу Чернівецької області» право власності на 8/100 (вісім сотих) часток будівлі, яка знаходиться за адресою: Чернівецька обл., Чернівецький р. м. Чернівці, вул. Головна буд. 265, а саме: нежитлові приміщення: 2-1 - тамбур (площею 4,60 кв.м.), 2-2 - адмінприміщення (площею 50,40 кв.м.), 2-3 - вбиральня (площею 3,90 кв.м.). 2-4 - вбиральня (площею 1,70 кв.м.), 2-5 - адмінприміщення (площею 60,80 кв.м.), 2-6 - адмінприміщення (площею 15,10 кв.м.), 2-7 - побутове приміщення (площею 13.00 кв.м.), 2-8 - комора (площею 1,80 кв.м.), 2-9 - комора (площею 4.00 кв.м.). загальною площею 155,30 кв.м., які розташовані на другому поверсі адміністративно-побутової будівлі літ. «А».

3. У решті позову відмовити.

Повний текст рішення складено та підписано 04.05.2023.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів до Західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://cv.arbitr.gov.ua/sud5027/

Суддя М.І. Ніколаєв