Рішення

від 11.04.2023 по справі 759/2120/22

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ун. № 759/2120/22

пр. № 2/759/563/23

11 квітня 2023 року м.Київ

Святошинський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Єросової І.Ю.,

при секретарі Овдій В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовом приватного акціонерного товариства «Реалізаційна база» (м. Київ, вул. Миру, 19) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ), ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ), ОСОБА_3 в особі її законних представників ОСОБА_1 та ОСОБА_4 ( АДРЕСА_1 ), третя особа: ОСОБА_4 , Орган опіки та піклування Святошинської районної у м. Києві державної адміністрації (м. Київ, просп. Перемоги, 97), Служба у справах дітей та сім`ї Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації (03148, м. Київ, вул. Гната Юри, 9) про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням,

ВСТАНОВИВ :

03.02.2022 р. засобами поштого зв`язку ОСОБА_5 , який представляє інтереси позивача звернувся до Святошинського районного суду м. Києва з вищезазначеним позовом у якому просить визнати відповідачів такими, що втратили право користування квартирою за адресою АДРЕСА_1 . Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між позивачем та ОСОБА_1 було укладено строковий договір оренди житлового приміщення на період роботи на підприємстві, за умовами якого надання в оренду кімнати не є підставою для реєстрації орендаря та членів його родини за місцем тимчасового проживання. Проте всупереч договору ОСОБА_1 зареєструвала себе та двох доньок у вказаному житловому приміщенні. Разом із цим відповідач із дітьми звільнила кімнату у листопаді 2018 р., тобто вони не проживають в цьому житлі понад рік. У зв`язку із неможливістю добровільного зняття з реєстраційного обліку, права позивача щодо користування та розпорядження майном порушені.

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 09.02.2022 р. позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 17.02.2022 р. відкрито провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 16.05.2022 р. залучено до участі у справі, як третю особу Орган опіки та піклування Святошинської районної у м. Києві державної адміністрації, доручено надати письмовий висновок щодо доцільності виселення ОСОБА_3 із ІНФОРМАЦІЯ_1 із житлового приміщення за адресою АДРЕСА_1 .

07.11.2022 р. від Служби у справах сім`ї та дітей Святошинської районної у м. Києві державної адміністрації надійшов висновок про недоцільність визнання неповнолітньої ОСОБА_3 із ІНФОРМАЦІЯ_1 такою, що втратила право користування житловим приміщенням.

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 02.12.2022 р. здійснено перехід з розгляду цивільної справи, яка розглядається в порядку спрощеного провадження без виклику (повідомлення) сторін до розгляду справи в порядку спрощеного провадження з викликом (повідомленням) сторін.

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 14.03.2023 р. залучено до участі у справі як третю особу Службу у справах дітей та сім`ї Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації.

Відповідачі не скористались правом подачі відзиву.

Позивач у судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, подав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності.

Відповідачі у судове засідання не з`явились, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про причини неявки в судове засідання суд не повідомив.

Відповідно до ч.1 ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані у справі докази, суд доходить наступного висновку.

Відповідно до ст. 41 Конституції України "... кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.... Право приватної власності є непорушним. "

При цьому право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом; ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності; право приватної власності є непорушним.

Непорушність права власності проголошена і в низці міжнародних документів (ст. 17 Загальної декларації прав людини (ООН,10.12.48 року), ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 1950).

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Аналізуючи право особи на мирне володіння своїм майном, Європейський суд з прав людини дійшов висновків, згідно з якими визнанням права кожного на мирне володіння своїм майном, по суті, гарантовано право власності; право розпорядження є традиційним і фундаментальним аспектом права власності (рішення Суду у справі "Маркс проти Бельгії" від 27.04.79 року, п. 63).

Відповідно до ст. 127 ЖК України, для проживання робітників, службовців, студентів, учнів, а також інших громадян у період роботи або навчання можуть використовуватись гуртожитки.

Службові жилі приміщення за приписами ст. 118 ЖК УРСР - призначаються для заселення громадянами, які у зв`язку з характером їх трудових відносин повинні проживати за місцем роботи або поблизу від нього. Жиле приміщення включається до числа службових - рішенням виконавчого комітету районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів. Під службові жилі приміщення виділяються, як правило, окремі квартири.

Згідно з частинами першою, другою та третьою статті 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово. Фізична особа, яка досягла чотирнадцяти років, вільно обирає собі місце проживання, за винятком обмежень, які встановлюються законом. Місцем проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я тощо, в якому вона проживає, якщо інше місце проживання не встановлено за згодою між дитиною та батьками (усиновлювачами, опікуном) або організацією, яка виконує щодо неї функції опікуна.

Відповідно до п. 1 ст. 132 ЖК України, сезонні, тимчасові працівники і особи, що працювали за строковим трудовим договором, які припинили роботу, а також особи, що вчились у навчальних закладах і вибули з них, підлягають виселенню без надання іншого жилого приміщення з гуртожитку, який їм було надано у зв`язку з роботою чи навчанням.

Відповідно до ст. 124 ЖК України, робітники і службовці, що припинили трудові відносини з підприємством, установою, організацією, а також громадяни, які виключені з членів колгоспу або вийшли з колгоспу за власним бажанням, підлягають виселенню з службового жилого приміщення з усіма особами, які з ними проживають, без надання іншого жилого приміщення.

Відповідно до ст. 72 ЖК України, визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.

У п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України за N 2 від 12 квітня 1985 року "Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України" роз`яснено, що у справах про визнання наймача або члена його сім`ї таким, що втратив право користування жилим приміщенням (ст. 71 ЖК України), необхідно з`ясовувати причини відсутності відповідача понад встановлені строки.

Вичерпного переліку таких поважних причин житлове законодавство не встановлює, у зв`язку з чим вказане питання вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням конкретних обставин справи.

Таким чином, під час вирішення питання про втрату членом сім`ї наймача права на користування жилим приміщенням з`ясуванню підлягають термін його відсутності та поважність причин такої відсутності.

Відповідно до ст. 383 ЦК України власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім`ї, інших осіб.

Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (ст. 391 ЦК України).

Судом встановлено, що з 25.04.2020 р. приватне акціонерне товариство «Реалізаційна база» є правонаступником орендного підприємства «Київська реалізаційна база», якому на підставі наказу Фонду державного майна України по м. Києву від 08.05.1997 р. №575 передано до Статутного фонду 5-ти поверховий гуртожиток за адресою: АДРЕСА_2 .

Згідно додатку №1 до наказу від 08.05.1997 р. №575 РВ ФДМУ по місту Києву затверджено перелік об`єктів, які передаються до статуного фонду ВАТ «Київська реалізаційна база», у тому числі гуртожиток за адресою: АДРЕСА_2 , інвентарний номер 389.

01.01.2016 р. між приватним акціонерним товариством «Реалізаційна база» в особі голови правління Крилова В.В. та ОСОБА_1 укладено договір №б/н оренди житлового приміщення строком дії до 30.06.2016 р. В подальшому такі ж договори переукладались, зокрема останній 01.01.2018 року, який діяв до 30.06.2018 року.

Відповідно до умов п. 1 договору регулюються відносини, пов`язані із передачею орендодавцем орендарю у платне користування житлове приміщення, а саме кімната АДРЕСА_3 . Сторони передбачили, що надання в оренду кімнати не є підставою для реєстрації орендаря та членів його родини за місцем тимчасового проживання.

Згідно п. 2 договору, орендоване житло є відомчим і надається в користування на період роботи на підприємстві.

В разі звільнення з роботи орендар зобов`язаний звільнити та здати помешкання протягом 1 дня та знятись з реєстраційного обліку за даним місцем проживання (п. 6.8 Договору).

На підставі заяви від 05.09.2018 року ОСОБА_1 звільнена з роботи за власним бажанням , що підтверджується копією наказу про звільнення від 10.09.2018 р. №37-к.

Згідно витягу з Реєстру територіальної громади м. Києва про зареєстрованих осіб у житловому приміщенні за адресою: АДРЕСА_1 значаться ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 .

Відповідно до актів про не проживання особи за місцем реєстрації від 27.10.2021 р. засвідчено факт фактичного не проживання ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1 з 01.12.2018 року.

Листом №10/127 від 27.10.2021 р. повідомлено ОСОБА_1 про необхідність знятись із реєстраційного обліку разом із своєю родиною за адресою: АДРЕСА_1 в строк до 03.11.2021 р.

Таким чином, відповідач в порушення умов договору оренди житлового приміщення зареєструвала себе та членів родини за вищезгаданою службовою адресою, після звільнення з роботи службове приміщення звільнила, але з реєстрації себе та членів родини не зняла, чим порушила законні права та інтереси позивача, а відтак позов підлягає до задоволення в повному обсязі.

За таких обставинах, враховуючи, що житлове приміщення в гуртожитку відповідачу надавалася на період роботи, а на даний час відповідач не перебуває з позивачем у трудових відносинах, крім того, враховуючи відсутність відповідачів за місцем реєстрації понад 1 рік, не сплату квартплати та комунальних платежів, суд вважає доведеними доводи позивача, а тому відповідачів необхідно визнати такими, що втратили право користування житловою приміщенням - кімнатою АДРЕСА_3 .

На підставі вище викладеного та керуючись ст. ст. 316,317,319,321,391,405 ЦК України, ст. ст. 6-13,18,19,71-79,89,141,259,263,264,265,268,273,274,279,354,355 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов приватного акціонерного товариства «Реалізаційна база» (м. Київ, вул. Миру, 19) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ), ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ), ОСОБА_3 в особі її законних представників ОСОБА_1 та ОСОБА_4 ( АДРЕСА_1 ), третя особа: ОСОБА_4 , Орган опіки та піклування Святошинської районної у м. Києві державної адміністрації (м. Київ, просп. Перемоги, 97), Служба у справах дітей та сім`ї Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації (03148, м. Київ, вул. Гната Юри, 9) про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням, задовольнити.

Визнати ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 такими, що втратили право користування службовим жилим приміщенням - кімнатою АДРЕСА_3 .

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 , ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3 , (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь приватного акціонерного товариства «Реалізаційна база», код ЄДРПОУ: 05472092 (м. Київ, вул. Миру, 19) судовий збір у розмірі 7443,00 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі розгляду справи (вирішення питання ) без повідомлення сторін зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасники справи якому рішення не було вручене у день його складення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до апеляційного суду м. Києва, при цьому відповідно до п. п. 15.5 п. 15Перехідних положень ЦПК України в редакції Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» № 2147-VIII від 03.10.2017 року до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією кодексу.

Суддя І.Ю.Єросова