Постанова

від 02.05.2023 по справі 328/1121/21

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Дата документу 02.05.2023 Справа № 328/1121/21

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 22-ц/807/28/23 Головуючий у 1-й інстанції: Коваленко П.Л.

Є.У.№ 328/1121//21 Суддя-доповідач: Кочеткова І.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 травня 2023 року м. Запоріжжя

Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з цивільних справ:

головуючого: Кочеткової І.В.,

суддів: Дашковської А.В.,

Маловічко С.В.,

секретар: Рикун А.В.,

розглянувши увідкритому судовомузасіданні цивільнусправу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Виконавчого комітету Роздольської сільської ради Михайлівського району у Запорізькій області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_3 , про скасування рішення про державну реєстрацію речового права на нерухоме майно та витребування земельних ділянок з чужого незаконного володіння та користування,

за апеляційноюскаргоюОСОБА_2 в особі адвоката Гришко І.І. на рішення Токмацького районного суду Запорізької області від 22 вересня 2021 року,

В С Т А Н О В И В:

У квітня2021року ОСОБА_1 звернулася досуду з позовом до ОСОБА_2 та виконавчого комітету Роздольської сільської ради Михайлівського району Запорізької області про скасування рішення про державну реєстрацію речового права на нерухоме майно та витребування земельних ділянок з чужого незаконного володіння та користування.

Зазначала, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її батько ОСОБА_4 , після смерті якого залишилася земельна ділянка з кадастровим номером 2325283600:09:002:0058, розташована на території Остриківської сільської ради Пологівського (Токмацького) району Запорізької області, загальною площею 6,3571 га, та земельна ділянка з кадастровим номером 2325284000:09:002:0023, розташована там же, загальною площею 1,3600 га. Спадкоємцями першої черги крім неї є ОСОБА_3 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 . Після смерті батька вона прийняла спадщину за законом та 27.02.2021 отримала свідоцтва про право на спадщину за законом на 3/4 частки вказаних земельних ділянок, оскільки ОСОБА_5 та ОСОБА_6 відмовилися від спадщини на її користь.

Свідоцтво про право на спадщину на інші 1/4 частки ОСОБА_3 ще не видані.

Після оформлення права власності на нерухоме майно 11.03.2021 позивач отримала інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо земельних ділянок з кадастровими номерами 2325284000:09:002:0023 та 2325283600:09:002:0058, з якої дізналася про державну реєстрацію іншого речового права, а саме те, що 16.10.2020 державним реєстратором виконавчого комітету Роздольської сільської ради Михайлівського району Запорізької області Губієм В.Д. було здійснено реєстрацію договорів про право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (договір емфітевзису) від 05.10.2017, які були укладені між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 щодо земельної ділянки з кадастровим номером 2325284000:09:002:0023 та щодо земельної ділянки з кадастровим номером 2325283600:09:002:0058.

Державна реєстрація вказаних договорів про право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (договір емфітевзису) від 05.10.2017, які були укладені між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 щодо земельної ділянки з кадастровим номером 2325284000:09:002:0023 та щодо земельної ділянки з кадастровим номером 2325283600:09:002:0058 була вчинена після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 та на час реєстрації договорів емфітевзісу він втратив свої права та обов`язки у зв`язку зі своєю смертю та припиненням своєї цивільної правоздатності.

Оскільки цивільна правоздатність ОСОБА_4 припинилася у момент його смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 , державна реєстрація договорів про право користування земельними ділянками для сільськогосподарських потреб (договір емфітевзису) від 05.10.2017 між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 щодо земельної ділянки з кадастровим номером 2325284000:09:002:0023 та щодо земельної ділянки з кадастровим номером 2325283600:09:002:0058, вчинена державним реєстратором після смерті спадкодавця, що свідчить про незаконність рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 54654820 від 20.10.2020 та рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 54655146 від 20.10.2020.

Окрім того, вказані земельні ділянки з кадастровим номером 2325284000:09:002:0023 та 2325283600:09:002:0058 з 2020 року за договорами про право користування земельними ділянками для сільськогосподарських потреб (договір емфітевзису) від 05.10.2017 перебувають у користуванні та володінні у відповідача ОСОБА_2 , тому підлягають витребування з чужого незаконного володіння та користування.

Через неможливість у позасудовому порядку вирішити питання про повернення земельних ділянок та безперешкодного користування своєю власністю, позивач вимушена звернутися до суду з вказаним позовом.

Рішенням Токмацького районного суду Запорізької області від 22 вересня 2021 року позовні вимоги задоволено частково.

Скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за індексним номером 54655146 від 20.10.2020 про право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) власник ОСОБА_4 , правокористувач, емфітевт ОСОБА_2 , прийняте державним реєстратором виконавчого комітету Роздольської сільської ради Михайлівського району Запорізької області Губієм В.Д. (номер запису про інше речове право: 38732580, дата та час держаної реєстрації 16.10.2020 10:14:13).

Скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за індексним номером 54654820 від 20.10.2020 про право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) власник ОСОБА_4 , правокористувач, емфітевт ОСОБА_2 , прийняте державним реєстратором виконавчого комітету Роздольської сільської ради Михайлівського району Запорізької області Губієм В.Д. (номер запису про інше речове право: 38732341, дата та час держаної реєстрації 16.10.2020 10:18:07).

Зобов`язано ОСОБА_2 повернути ОСОБА_1 земельну ділянку загальною площею 1,36 га, цільове призначення для ведення особистого селянського господарства, що розташована на території Остриківської сільської ради Токмацького району Запорізької області, кадастровий номер 2325284000:09:002:0023.

Зобов`язано ОСОБА_2 повернути ОСОБА_1 земельну ділянку загальною площею 6,3571 га, цільове призначення для ведення фермерського господарства, що розташована на території Остриківської сільської ради Токмацького району Запорізької області, кадастровий номер 2325283600:09:002:0058.

Стягнуто з ОСОБА_2 в дохід держави судовий збір у розмірі 3632,00 грн.

Не погоджуючисьз рішеннямсуду,ОСОБА_2 в особіадвоката ГришкаІ.І. подала апеляційнускаргу,в якій,посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить оскаржуване рішення суду скасувати, ухвалити нове, яким відмовити у задоволені позу.

Узагальненими доводами апеляційної скарги є те, що під час ухвалення рішення, суд першої інстанції дійшов до помилкових висновків, оскільки державна реєстрація правочину не є державною реєстрацією речового права, не звернув уваги на норми статті 182 ЦК України та статей 3,4,19 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». Таким чином у спірних правовідносинах відсутність державної реєстрації емфітевтичного права щодо відповідних земельних ділянок впливає лише на подальше розпорядження цим правом. Відтак висновки суду першої інстанції в частині необхідності державної реєстрації договору емфітевзису не відповідають наведеним приписам матеріального права, а отже є помилковими.

У відзиві на апеляційну скаргу представник позивачки адвокат Майсак В.О. зазначила, що оскаржуване рішення є законним і обґрунтованим, а доводи апеляційної скарги неспроможними. Вважає правильними висновки суду першої інстанції про те, що на момент смерті власника земельної сіянки договір про право користування земельною ділянкою не набув чинності, а тому державний реєстратор не мав права здійснювати його державну реєстрацію, а відтак відповідач неправомірно утримує спірні земельні ділянки.

В засідання апеляційного суду позивачка і її представник адвокат Майсак В.О. не з`явилися.

За даними Мінсоцполітики України ОСОБА_1 з 27.04.2022 є внутрішньо переміщеною особою із тимчасово окупованого м. Токмака, Запорізької обл.. Адреса листування та фактичного проживання АДРЕСА_1 (т.2, а.с.66).

Відповідно до інформації, отриманої від Державної прикордонної служби України 17.03.2023 ОСОБА_1 виїхала за межі України (т.2, а.с.64).

Адресу свого місця проживання і перебування суду не повідомила.

Повістка про виклик у судове засідання, направлена за зареєстрованою адресою для листування та фактичного проживання позивачки, повідомленою Мінсоцполітики, повернулася до суду не врученою із позначкою «адресат відсутній за вказаною адресою».

Інформація про час і місце розгляду справи була оприлюднена на офіційному вебсайті апеляційного суду.

Представник позивачки адвокат Майсак В.І. була повідомлена про час і місце розгляду справи через її електронний кабінет. В судове засідання не зявилася, причини неявки суду не повідомила, клопотання про відкладення розгляду справи не заявляла.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, пояснення представника ОСОБА_2 адвоката Гришка І.І., перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вказаним вимогам оскаржуване рішення суду першої інстанції не відповідає.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_3 помер батько позивачки ОСОБА_4 , після смерті якого залишилося дві земельні ділянки, розташовані на території Остриківської сільської ради Пологівського (Токмацького) району Запорізької області: земельну ділянку з кадастровим номером 2325283600:09:002:0058, загальною площею 6,3571 га, та земельну ділянку з кадастровим номером 2325284000:09:002:0023, загальною площею 1,3600 га.

За життя ОСОБА_4 на випадок своєї смерті заповіт не складав. Позивачка є спадкоємцем першої черги та відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом вона набула право власності на частки спадкового майна.

Свідоцтво про право на спадщину на інші частки спірних земельних ділянок спадкоємиці ОСОБА_3 ще не видані.

11.03.2021 позивачка отримала інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо земельних ділянок з кадастровими номерами 2325284000:09:002:0023 та 2325283600:09:002:0058, із якої дізналася про державну реєстрацію іншого речового права, а саме: 16.10.2020 державним реєстратором виконавчого комітету Роздольської сільської ради Михайлівського району Запорізької області Губієм В.Д. було здійснено реєстрацію договорів про право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (договір емфітевзису) від 05.10.2017, які були укладені між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 щодо земельної ділянки з кадастровим номером 2325284000:09:002:0023 та щодо земельної ділянки з кадастровим номером 2325283600:09:002:0058.

Того ж дня відбулася фактична передача спірних земельних ділянок від їх власника до емфітевта ОСОБА_2 , що підтверджується актом приймання-передачі земельної ділянки .

Державна реєстрація вказаних договорів про право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (договір емфітевзису) від 05.10.2017, які були укладені між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 щодо земельної ділянки з кадастровим номером 2325284000:09:002:0023 та щодо земельної ділянки з кадастровим номером 2325283600:09:002:0058, була вчинена після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки речові права на спірні земельні ділянки оформлено в порушення вимог закону, то відповідно право користування на спірні земельні ділянки підлягає припиненню як набуте неправомірно, а державна реєстрація цього права скасуванню, оскільки це порушує право позивача на отримання земельної ділянки у користування та розпорядження своєю власністю.

Колегія суддів не погоджується із вказаними висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Згідно з частиною першою та п`ятою статті 102-1ЗК України право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) і право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій) виникають на підставі договору між власником земельної ділянки та особою, яка виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою для таких потреб, відповідно до ЦК України. Укладення договорів про надання права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб або для забудови здійснюється відповідно до ЦК України з урахуванням вимог цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 407ЦК України право користування чужою земельною ділянкою встановлюється договором між власником земельної ділянки і особою, яка виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб.

Відповідно до статті 626ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 627ЦК України визначено свободу договору, а саме: відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частини першої статті 628 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 638ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо вже сам договір передбачає передання майна або інші дії, він вважається укладеним з моменту вчинення відповідної дії (частини перша, друга статті 640 ЦК України).

З огляду на наведені приписи не можна вважати неукладеним договір після його повного або часткового виконання сторонами.

Подібні висновки містяться у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18) та у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палатиКасаційного цивільного суду від 10 квітня 2019 року у справі № 309/34/17 (провадження № 61-22315сво18).

Згідно із частиною першою статті 182ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Відповідно до статті 4Закону України«Про державнуреєстрацію речовихправ нанерухоме майнота їхобтяжень» державній реєстрації прав підлягають речові права, похідні від права власності: право користування (сервітут); право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис); право забудови земельної ділянки (суперфіцій); право господарського відання; право оперативного управління; право постійного користування та право оренди (суборенди) земельної ділянки; та інші передбачені Законом.

Право емфітевзису частиною першою статті 395ЦК України віднесено до речового права на чуже майно. Це означає, що для його виникнення потрібно не лише укласти відповідний договір, а й зареєструвати це право в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Саме з моменту такої реєстрації власник земельної ділянки вважатиметься таким, що передав право емфітевзису емфітевтові, а емфітевт його набув.

Відповідно до підпункту 1 пункту 1 частини першої статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно із частиною першою статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво-чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (частина четверта цієї ж статті).

Відповідно до законодавчого визначення правочином є перш за все вольова дія суб`єктів цивільного права, що характеризує внутрішнє суб`єктивне бажання особи досягти певних цивільно-правових результатів - набути, змінити або припинити цивільні права та обов`язки. Здійснення правочину законодавством може пов`язуватися з проведенням певних підготовчих дій учасниками правочину (виготовленням документації, оцінкою майна, інвентаризацією), однак сутністю правочину є його спрямованість, наявність вольової дії, що полягає в згоді сторін взяти на себе певні обов`язки (на відміну, наприклад, від юридичних вчинків, правові наслідки яких наступають у силу закону незалежно від волі його суб`єктів). У двосторонньому правочині волевиявлення повинно бути взаємним, двостороннім і спрямованим на досягнення певної мети; породжуючи правовий наслідок, правочин - це завжди дії незалежних та рівноправних суб`єктів цивільного права.

Частиною третьою статті 203 ЦК України передбачено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Порушення вимог законодавства щодо волевиявлення учасника правочину є підставою для визнання його недійсним у силу припису частини першої статті 215 ЦК України, а також із застосуванням спеціальних правил про правочини, вчинені з дефектом волевиявлення під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості, тяжкої обставини.

Як у частині першій статті 215 ЦК України, так і у статтях 229-233 ЦК України, йдеться про недійсність вчинених правочинів, тобто у випадках, коли існує зовнішній прояв волевиявлення учасника правочину, вчинений ним у належній формі (зокрема, шляхом вчинення підпису на паперовому носії), що, однак, не відповідає фактичній внутрішній волі цього учасника правочину.

У тому ж випадку, коли сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків правочин є таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином особою не набуті, а правовідносини за ним - не виникли.

За частиною першою статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Стаття 207 ЦК України встановлює загальні вимоги до письмової форми правочину. Так, на підставі частини першої цієї статті правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Частиною ж другою цієї статті визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Статтею 210 ЦК України передбачено, що правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.

Відповідно до статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини

і не припинилися внаслідок його смерті.

За такихобставин,здійснення державноїреєстрації договорів,які булиукладені тапідписані ОСОБА_4 за життя,після йогосмерті неможе бутипідставою дляскасування такої державноїреєстрації,оскільки,укладаючи їхсторони дійшли згоди з усіх істотних умов договору, а державна реєстрація правочину цеофіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, які виникли на підставі правочинів, укладених сторонами у встановленій законом формі.

Вказаний висновок узгоджується із висновком Верховного Суду, який викладений у постанові від 02.09.2020 за №662/793/18.

Суд першої інстанції на вказане уваги не звернув у зв`язку з чим прийшов до помилкових висновків.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374ЦПКУкраїни суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право: скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Згідно з ч. 1 ст. 376ЦПКУкраїни підставамидляскасуваннясудового рішенняповністюабочастково таухваленняновогорішення увідповіднійчастиніабо змінисудовогорішенняє:неповнез`ясуванняобставин,щомаютьзначення длясправи;недоведеністьобставин,щомаютьзначення длясправи,якісудпершої інстанціївизнаввстановленими;невідповідністьвисновків,викладенихурішенні судупершоїінстанції,обставинамсправи;порушеннянормпроцесуального праваабонеправильнезастосування нормматеріального права.

Аналіз фактичних обставин справи і зібраних у справі доказів свідчить про те, що суд першої інстанції допустився неправильне застосування норм матеріального права, а тому оскаржуване рішення на підставі ст. 376 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового про відмову у задоволені позову.

Відповідно до п.п. б,в п. 4 ч. 1ст 382 ЦПК України, в резолютивній частині постанови суду апеляційної інстанції зазначається новий розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, у випадку скасування або зміни судового рішення та розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Згідно з нормами ч.13ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

За таких обставин, понесені ОСОБА_2 витрати у зв`язку з розглядом апеляційної скарги у вигляді сплати нею судового збору в сумі 1948,00 грн. підлягають компенсації за рахунок ОСОБА_1 .

Керуючись ст. ст. 374,376,381-384 ЦПК України, апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 в особі адвоката Гришко І.І. задовольнити.

Рішення Токмацького районного суду Запорізької області від 22 вересня 2021 року у цій справі скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволені позову ( залишити без змін).

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , рнокпп НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , рнокпп НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 ) судовий збір в розмірі 1948,00 грн.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту цієї постанови, лише у випадку якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Повний текст постанови складено 04 травня 2023 року.

Головуючий: І.В. Кочеткова

Судді: А.В. Дашковська

С.В.Маловічко