Постанова

від 03.05.2023 по справі 508/334/21

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/2439/23

Справа № 508/334/21

Головуючий у першій інстанції Горобець В. Л.

Доповідач Дришлюк А. І.

Категорія 19

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙСУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.05.2023 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Дришлюка А.І., суддів Громіка Р.Д., Драгомерецького М.М.,

при секретарі судового засідання Нечитайло А.Ю.,

розглянувши увідкритому судовомузасіданні ум.Одесі справуза апеляційноюскаргою представникаСільськогосподарського товаристваз обмеженоювідповідальністю «ІНТЕРАГРО»-Ковтун КатериниВолодимирівни нарішення Миколаївськогорайонного судуОдеської областівід 08грудня 2021року усправі запозовом ОСОБА_1 до Сільськогосподарськоготовариства зобмеженою відповідальністю«ІНТЕРАГРО» простягнення заборгованостіпо оренднійплаті тарозірвання договоруоренди землі,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до Миколаївського районного суду Одеської області з позовом до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРАГРО» про стягнення заборгованості по орендній платі та розірвання договору оренди землі. В обґрунтуванні своїх позовних вимог позивач посилається на те, що він є власником земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 10,119 га, розташованої на території Миколаївської селищної ради, Миколаївського району, Одеської області, кадастровий номер 5123555100:01:004:0238, про що свідчить витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, індексний номер витягу 145413821 від 15 листопада 2018 року. Зазначену земельну ділянку позивач успадкував за заповітом після смерті свого батька ОСОБА_2 , 1964 року народження, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . 20 серпня 2016 року між батьком позивача та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРАГРО» в особі директора Кривенка Олександра Сергійовича було укладено договір оренди землі та згідно з Актом приймання-передачі від 20 серпня 2016 року відповідачу було передано в оренду земельну ділянку кадастровий номер 5123555100:01:004:0238. У листопаді 2018 року, тобто відразу ж після оформлення права власності на вищевказану земельну ділянку, позивач, як спадкоємець, відразу ж звернувся до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕР-АГРО» та повідомив про перехід права власності до нього на земельну ділянку, кадастровий номер 5123555100:01:004:0238, що належала його батьку. За користування земельною ділянкою, кадастровий номер 5123555100:01:004:0238, за 2018 рік відповідач виплатив позивачу орендну плату в грошовій формі через касу підприємства згідно з договором оренди землі. Позивач зазначає, що у розділі «Реквізити сторін» договору оренди землі, відповідач вказав, що знаходиться за адресою: 67004, Одеська область, Миколаївський район, с. Ставкове, Виробничо-складська база, однак змінив своє місцезнаходження, про що позивача не повідомив. Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, отриманий через безкоштовний запит Міністерства юстиції України позивач дізнався місцезнаходження юридичної особи - відповідача, а саме: АДРЕСА_1 . 23 березня 2021 року ОСОБА_1 направив відповідачу лист з вимогою щодо проведення розрахунку орендної плати за земельну ділянку. Однак, його вимога залишилась без відповіді та реагування. Позивач вважає, що фактично за користування земельною ділянкою, кадастровий номер 5123555100:01:004:0238, відповідач повинен сплатити: за 2019 рік 5816,83 грн, за 2020 рік 5816,83 грн, а також з урахуванням положень ст. 625 Цивільного кодексу України, відповідач зобов`язаний сплатити за прострочку виконання грошового зобов`язання 3 проценти річних від простроченої суми, а саме: 348,91 грн (11633,66 грн х 3%) та сплатити пеню в розмірі 351,48 грн. Тому, позивач звернувся до суду із позовом та просив стягнути заборгованість по орендній платі та розірвати договір оренди землі (а.с. 2-10).

08 грудня 2021 року рішенням Миколаївського районного суду Одеської області позовну заяву ОСОБА_1 до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРАГРО» про стягнення заборгованості по орендній платі та розірвання договору оренди землі задоволено. Вирішено розірвати Договір оренди землі, земельної ділянки, площею 10,1 га, кадастровий номер 5123555100:01:004:0238, укладений 20 серпня 2016 року між ОСОБА_2 і Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРАГРО», про що у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно внесено запис від 03.12.2016 року центром надання адміністративних послуг при Татарбунарській районній державній адміністрації Одеської області та скасувати його реєстрацію; стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРАГРО», заборгованість з орендної плати за 2019 - 2020 роки в сумі 12331 гривню 05 копійок, яка складається з орендної плати - 11633,66 гривень, пені - 351,48 гривень та 3 % річних від простроченої суми - 348,91 гривень на користь ОСОБА_1 ; стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРАГРО» судові витрати зі сплати судового збору в сумі 1816,00 гривень на користь ОСОБА_1 (а.с. 62-68).

24 грудня 2021 року канцелярією Одеського апеляційного суду зареєстровано апеляційну скаргу представника Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРАГРО» - Ковтун Катерини Володимирівни на рішення Миколаївського районного суду Одеської області від 08 грудня 2021 року. Представник апелянта не погоджується з оскаржуваним рішення, вважає його незаконним, необґрунтованим та таким, що ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права. Так, представник апелянта зазначила, що судом першої інстанції порушені процесуальні права відповідача на участь у судовому процесі, а саме, що позовна заява з доданими до неї додатками не була надіслана на офіційну адресу відповідача, а отримана в судовому засіданні, про яке відповідач дізнався з офіційного сайту «Судова влада». Представник апелянта вказала на те, що згідно з п. 9 Договору оренди орендна плата сплачується з 01 серпня по 31 грудня року, за який вноситься оплата, виплата проводиться через касу підприємства або шляхом перерахування на банківську карту орендодавця. Представник апелянта повідомила, що в 2018 році позивач успадкував земельну ділянку та звернувся до підприємства з повідомленням про оформлення спадкових прав, одночасно отримавши орендну плату через касу підприємства. Також, представник апелянта зазначила, що вимога про сплату заборгованості, яка датована 22.03.2021 року на адресу підприємства не надходила, апелянт (відповідач) вимоги від позивача на свою адресу не отримував, більше того, наголошує представник апелянта, в матеріалах справи відсутнє повідомлення про отримання/повернення поштового відправлення, що, на думку представника апелянта, доводить той факт, що відповідач не отримував лист-вимогу. При цьому, представник апелянта зазначає, що відповідач (апелянт) у своєму відзиві погодився із задоволенням вимог, що стосуються виплати орендної плати, однак заперечує проти розірвання договору оренди. З огляду на викладене, представник апелянта просила скасувати рішення Миколаївського районного суду Одеської області від 08 грудня 2021 року та ухвалити нове, яким позовні вимоги щодо стягнення заборгованості за договором оренди задовольнити, а у задоволенні позовної вимоги щодо розірвання договору оренду відмовити (а.с. 74-83).

Відзив на апеляційну скаргу до апеляційної скарги не надходив.

З врахуванням недостатньої кількості суддів в Одеському апеляційному суді (з 2013 року кількість суддів в цивільній палаті зменшилася з 48 до 12, які фактично здійснюють судочинство), щодо яких здійснюється автоматизований розподіл справ (без урахування суддів, які хворіють, перебувають у відрядженні, знаходяться у відпустці, тимчасово відряджені до Одеського апеляційного суду), що створює надмірне навантаження та виключає можливість розгляду справи в строки, передбачені національним законодавством, судом апеляційної інстанції було здійснено розгляд справи з врахуванням поточного навантаження, яке обумовило збільшення строку розгляду справи по незалежним від суду причинам.

У судове засідання 27 квітня 2023 року сторони не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, клопотання про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції до суду не подавали. Так, з матеріалів справи вбачається, що судова повістка на 27 квітня 2023 року, яка була направлена за адресою СТОВ «Інтер-Агро»: 56100, Миколаївська область, Баштанський район, с. Баштанка, вул. Ювілейна, 77, тобто за тією адресою, що вказана в апеляційній скарзі (а.с.74), повернулася до Одеського апеляційного суду із відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».

Згідно з ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

Крім того, відповідно до п. 1.2.3 Правил організації ефективного цивільного судочинства (далі Правила), затверджених рішенням Ради суддів України № 14 від 28.02.2020 (https://oda.court.gov.ua/sud4813/inshe/1/) суд повідомляє сторони та їх представників шляхом надіслання судової повістки, смс-повідомлення, листом, телефоном, факсом чи електронною поштою. Крім того, суд має право визнати сторону повідомленою з використанням електронного списку судових справ, призначених до розгляду на офіційному сайті суду у разі, якщо за обставинами справи вказана сторона ініціювала відповідну стадію процесу (подавала позов, апеляційну скаргу), або була присутня в судовому засіданні, або не була присутня в судовому засіданні, проте достеменно знала про його призначення, зокрема, подавала клопотання про його відкладення. Коли суд приймає рішення щодо сповіщення учасників справи, за потреби він також встановлює, яка саме сторона повинна виконати ту чи іншу процесуальну дію, та визначає строк, у який вона повинна це зробити.

Зважаючи на те, що апелянт є ініціаторами процесу на даній стадії, що покладає на нього відповідний обсяг процесуальних обов`язків та процесуальних ризиків у випадку вчинення чи не вчинення відповідних процесуальних дій, враховуючи наявні матеріали справи та положення ч. 2 ст. 372 ЦПК України (неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи), апеляційний суд ухвалив провести розгляд справи за відсутності сторін.

За ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши матеріали цивільної справи, доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Приймаючи оскаржуване рішення та задовольняючи у повному обсязі позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що сам факт систематичного порушення договору оренди земельної ділянки щодо виплати орендної плати є самостійною та достатньою підставою для розірвання такого договору, незважаючи на те, чи виплачена в подальшому заборгованість, і не має правового значення для вирішення позовних вимог про розірвання договору оренди. Щодо вимоги про стягнення орендної плати, суд першої інстанції зазначив, що в договорі оренди землі сторонами визначено розмір орендної плати на рівні не менше 3% від нормативно-грошової оцінки земельної ділянки за один рік користування, а також, визначена відповідальність орендаря в разі прострочення грошового зобов`язання. Відповідач жодного обґрунтованого розрахунку чи доказу на спростування розрахунку позивача не надав, а тому суд першої інстанції вирішив, що вимоги позивача в цій частині підлягають задоволенню (а.с. 66-67).

Апеляційний суд, відхиляючи апеляційну скаргу, вважає за потрібне зазначити наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Обставини справи та оцінка апеляційного суду.

ОСОБА_1 , є власником земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 10,119 га, розташованої на території Миколаївської селищної ради, Миколаївського району, Одеської області, кадастровий номер 5123555100:01:004:0238, про що свідчить витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, індексний номер витягу 145413821 від 15 листопада 2018 року (а.с. 14).

Зазначену земельну ділянку позивач успадкував за заповітом після смерті свого батька ОСОБА_2 , 1964 року народження, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 15).

20 серпня 2016 року між батьком позивача ОСОБА_2 та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю «ІНТЕР АГРО» в особі директора Кривенка Олександра Сергійовича було укладено договір оренди землі, а саме земельної ділянки, кадастровий номер 5123555100:01:004:0238 (а.с. 19-20), що підтверджується витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-5116076272021 від 23 лютого 2021 року (а.с. 16-18).

Згідно з актом приймання-передачі об`єкта оренди від 20 серпня 2016 року Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «ІНТЕР-АГРО» прийняли, а ОСОБА_2 , передав в строкове платне користування земельну ділянку загальною площею 10,119 га (а.с. 21).

Відповідно до п. 9 Договору, орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі в розмірі не менше 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки. За згодою сторін розрахунок може бути проведено у натуральній формі або у відробітковому вигляді. Орендна плата вноситься щорічно з 01 серпня по 31 грудня поточного року, за який вноситься орендна плата (а.с. 19).

Звертаючись до суду із позовом, ОСОБА_1 зазначав, що станом на день звернення до суду відповідачем не сплачено жодних грошових коштів за користування належною йому на праві приватної власності земельною ділянкою за 2019-2020 роки, ніяких послуг в рахунок оплати за оренду за вказаний період від відповідача також не отримував, у зв`язку з чим просив розірвати договір оренди землі та стягнути заборгованість по орендній платі (а.с. 5-9).

Відповідно до ст.ст. 1, 2 Закону України «Про оренду землі» оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності. Відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Згідно зі ст.ст. 13, 15 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); дата укладення та строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату. За згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови. Договір оренди може передбачати надання в оренду декількох земельних ділянок, що перебувають у власності одного орендодавця.

Статтею 21 вищезгаданого Закону передбачено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Відповідно до ч. 1 ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Одним із обов`язків землекористувача відповідно до п. в ч. 1 ст. 96 ЗК України та ст. 25 Закону України «Про оренду землі» є, зокрема, своєчасна сплата орендної плати.

Відповідно до ст. 32 Закону України «Про оренду землі» на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Статтею 141 ЗК України передбачено таку підставу припинення права користування земельною ділянкою, як систематична несплата земельного податку або орендної плати.

В апеляційній скарзі відповідач зазначив, що у своєму відзиві на позовну заяву він погодився із задоволенням позовних вимог, що стосуються виплати орендної плати, однак проти розірвання договору оренди відповідач заперечує (а.с.75). Так, у відзиві на позовну заяву відповідач посилався на п. 38 договору оренди землі, згідно з яким розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається (а.с.51). Разом з тим, відповідачем-апелянтом не враховано, що відповідно до п. 37 вказаного договору його дія припиняється шляхом йогорозірвання зарішенням судуна вимогуоднієї зісторін внаслідокгрубого невиконаннядругою стороноюсвоїх обов`язків,передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом (а.с. 20 зворот).

За ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Застосування такого правового наслідку, як розірвання договору судом, саме з підстави істотності допущеного порушення договору, визначеної через іншу оціночну категорію - значну міру позбавлення того, на що особа розраховувала при укладенні договору, - відповідає загальним засадам цивільного законодавства, до яких за пунктом 6 частини першої статті 3 ЦК України належать, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2018 року в справі № 912/1385/17).

Оскільки у справі встановлено факт систематичної несплати орендної плати, а умовами договору були передбачені строки та розмір орендної плати, то відповідно до частини першої статті 32 Закону України «Про оренду землі», пункту «д» частини першої статті 141 ЗК України, статті 651 ЦК України та умов договору суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для розірвання оспорюваного договору.

Інші доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та не спростовують висновків суду першої інстанції. При цьому, апеляційний суд зазначає, що Європейський суд з прав людини неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення у справі Ruiz Torija v. Spain, серія А, №303-А, параграфи 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною. Більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій без того, щоб повторювати їх (пункт 2 рішення ЄСПЛ від 27 вересня 2001 року у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії»).

Таким чином, оскільки доводи апеляційної скарги не спростували правильних висновків суду першої інстанції, апеляційний суд на підставі ст. 375 ЦПК України, відхиляючи апеляційну скаргу, залишає рішення суду першої інстанції без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Одеський апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу представника Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕР АГРО» - Ковтун Катерини Володимирівни залишити без задоволення.

Рішення Миколаївського районного суду Одеської області від 08 грудня 2021 року залишити без змін.

Постанова Одеського апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Судді Одеського апеляційного суду А.І. Дришлюк

М.М. Драгомерецький

Р.Д. Громік