Рішення

від 04.05.2023 по справі 160/5129/23

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 травня 2023 року Справа № 160/5129/23

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Рябчук О.С.

розглянувши у м. Дніпрі в порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Юнайтед Табако» до Одеської митниці про визнання протиправним та скасування рішення, -

УСТАНОВИВ:

16.03.2023 року засобами поштового зв`язку до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнайтед Табако" до Одеської митниці, в якому позивач просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів №UA 500420/2022/000028/2 від 10.09.2022 р. та картку відмови N UA 500420/2022/000166 в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення;

- визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів №UA 500420/2022/000029/2 від 10.09.2022 р. та картку відмови N UA 500420/2022/000167 в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що з метою митного оформлення товару, придбаного за умовами Контракту №1-2021 від 01 червня 2021 року, укладеного між позивачем/покупцем та іноземною компанією Edonia GmbH, позивач подав 10.09.2022 року до Одеської митниці електронні митні декларації №UA500420/2022/004264, №UA500420/2022/004265, а також всі передбачені митним законодавством обов`язкові документи.

Митна вартість придбаного товару визначена позивачем за основним методом, передбаченимМитним кодексом України, а саме - за ціною договору.

Проте, відповідач відмовив у митному оформленні товару за заявленою позивачем митною вартістю та виніс рішення №UA500420/2022/000028/2 та №UA500420/2022/000029/2 від 10.09.2022 про її коригування, за яким митну вартість товару визначено за резервним методом.

Також, позивач додатково зазначив про те, що оскаржувані рішення Одеської митниці є протиправними, оскільки вони прийняті з порушенням зазначеного законом порядку, без дотримання основних принципів митного регулювання: законності та визнання рівності і правомірності інтересів усіх суб`єктів господарювання. А тому такі рішення підлягають скасуванню.

Вважаючи, що ним було подано всі необхідні документи для визначення митної вартості товару, позивач не погоджується з винесеними рішеннями про коригування митної вартості товару та просить їх скасувати, про що звернувся з цим позовом до суду.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.03.2023 р. справу № 160/5129/23 прийнято до провадження та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Цією ж ухвалою відповідачу надано п`ятнадцятиденний строк на подання відзиву на позовну заяву.

05.04.2023 року за допомогою підсистеми «Електронний суд» до Дніпропетровського окружного адміністративного суду від Одеської митниці надійшов відзив проти позову.Відповідач проти позову заперечує в повному обсязі, вказує, що на виконання вимог статті 54 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI під час здійснення Одеською митницею митного контролю правильності визначення митної вартості товарів, які надійшли на адресу позивача та перевірки документів, поданих до митниці для підтвердження митної вартості товарів декларантом разом з митними деклараціями (МД) № UA500420/2022/004264 від 10.09.2022, № UA500420/2022/004265 від 10.09.2022 було встановлено, що в поданих документах містяться розбіжності, також надані позивачем документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, про що повідомлено декларанту та обґрунтовано у графі 33 Рішення про коригування митної вартості товарів № UA500420/2022/000028/2 від 10.09.2022, № UA500420/2022/000029/2 від 10.09.2022, а саме:

По МД № UA500420/2022/004264 від 10.09.2022:

1) відповідно до ч. 10 ст. 58 Митного кодексу України (далі МКУ) при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті додається така складова митної вартості, як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням; витрати на навантаження оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до місця ввезення на митну територію України. У наданих до митного оформлення документах відсутні дані щодо таких складових митної вартості товару та інших витрат, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару;

2) відповідно до ч.10 ст.58 МКУ при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються, зокрема, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, витрати на страхування цих товарів. Відповідно з інформацією у графі 20 митної декларації поставка товару здійснюється на умовах CPT Орлівка. Дана вартість не включає вартість страхування товару. Інформація щодо здійснення/не здійснення страхування та його вартість у разі здійснення відсутня, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару;

3) відповідно п.5.1.2 договору (контракту) від 01.06.2021 №1-2021 продавець зобов`язаний передати оригінали документів, в точу числі митну декларацію, але до митного оформлення даний документ не надавався.

По МД № UA500420/2022/004265 від 10.09.2022:

1) відповідно до ч. 10 ст. 58 Митного кодексу України (далі МКУ) при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті додається така складова митної вартості, як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням; витрати на навантаження оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до місця ввезення на митну територію України. У наданих до митного оформлення документах відсутні дані щодо таких складових митної вартості товару та інших витрат, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару;

2) відповідно до ч.10 ст.58 МКУ при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються, зокрема, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, витрати на страхування цих товарів. Відповідно з інформацією у графі 20 митної декларації поставка товару здійснюється на умовах CPT Орлівка. Дана вартість не включає вартість страхування товару. Інформація щодо здійснення/не здійснення страхування та його вартість у разі здійснення відсутня, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару;

3) відповідно п.5.1.2 договору (контракту) від 01.06.2021 №1-2021 продавець зобов`язаний передати оригінали документів, в точу числі митну декларацію, але до митного оформлення даний документ не надавався.

Отже, оскільки в документах, які надані позивачем до Одеської митниці разом з митними деклараціями (МД) № UA500420/2022/004264 від 10.09.2022, № UA500420/2022/004265 від 10.09.2022 містились розбіжності та були відсутні всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а також декларантом не подані витребувані митницею додаткові документи, які підтверджують митну вартість товарів.

Разом з тим, митним органом проведено порівняння рівня заявленої митної вартості з рівнями митної вартості ідентичних, подібних (аналогічних) товарів та з довідковою інформацією, та встановлено заниження заявленого рівня митної вартості, що суперечить поняттю дійсної вартості товару у розумінні статті VII Генеральної угоди з тарифів та торгівлі (ГАТТ 1947). За результатами проведеного порівняння встановлено, що у митного органу наявна інформація щодо рівня митної вартості ідентичних товарів за вищими рівнями митної вартості. Вищевикладені обставини слугували підставою для прийняття рішень про коригування митної вартості товару та з огляду на викладене відповідач просить відмовити в задоволенні позовних вимог.

11.04.2023р. від Товариства з обмеженою відповідальністю «Юнайтед Табако» надійшла відповідь на відзив, в якій позивачем вказується про необґрунтованість заперечень проти позову. Позивач наголошує на протиправності винесених Одеською митницею рішень та просить задовольнити позовні вимоги.

Відповідно до ч.1ст. 257 Кодексу адміністративного судочинства Україниза правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

Частиною 4статті 243 Кодексу адміністративного Українивстановлено, що судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Згідно з ч.5ст.250 Кодексу адміністративного судочинства Українидатою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Зважаючи на наведене та відповідно до вимог ст.ст.257,262 Кодексу адміністративного судочинства України, справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.

Згідно з 8ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства Українипри розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив такі обставини.

01.06.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Юнайтед Табако» (Покупець) та іноземною компанією Edonia GmbH (Австрія, Продавець) укладено зовнішньоекономічний Контракт №1-2021.

Згідно з умовами цього Контракту: Продавець продає, а Покупець купує такі групи товарів: сировину і матеріали для виробництва тютюнової продукції (далі по тексту Товар). Конкретний асортимент Товару, його кількість і вартість вказані у Специфікаціях, що складаються на кожну поставлену партію та є невід`ємною частиною цього Договору. Ціна Товару, за взаємною згодою сторін, встановлюється у Євро чи в доларах США, яка зазначається у рахунку чи проформі - рахунку. Поставка товару здійснюється на умовах поставки , зазначених у відповідних Специфікаціях до Контракту ( Інкотермс 2010р.). Оплата поставленого товару здійснюється в Євро чи доларах США, що визначається в Специфікації, банківським переказом на зазначений в Контракті рахунок Продавця, Сторони погодили, що валюта ціни може відрізнятись від валюти платежу. Оплата за цим Контрактом здійснюєься на умовах відстрочки платежу на строк до 365 календарних днів з моменту поставки Товару, на підставі виставленого Продавцем товару.

Специфікаціями № UT 202209-011 та № UT 202209-012 до Контракту на закупівлю №1-2021 від 01.06.2021 поставлено тютюн необроблений Virginia TF5 стріпсований (урожай 2021 року) на загальну вартість 45441.00 доларів США. Оплата за цим конкрактом здійснюється на умовах відстрочки платежу на строк до 365 календарних днів з моменту поставки товару.

Відповідно рахунків №202209-011 від 08.09.2022р. та №202209-012 від 08.09.2022р., які знаходяться в матеріалах справи, встановлено, що у вересні 2022 року за наведеним Контрактом на адресу позивача, на умовах поставки CРТ, Орлівка, Україна, надійшли товари назва яких, кількість, ціна та інші умови обумовлено сторонами в товаросупроводжуючих документах до зазначеного Контракту.

Для здійснення митного оформлення товару та з метою підтвердження заявленої у митній декларації митної вартості, позивачем до відповідача (Митниці - митний пост «Орлівка» Одеської митниці) було подано електронну митну декларацію від 10 вересня 2022 року № UA500420/2022/004264, до якої долучені документи, які надавались на підтвердження заявленої митної вартості, відповідно до ч. 2 ст. 53 МКУ, а саме:

-декларація митної вартості до МД № UA500420/2022/004264 від 10.09.2022 р., визначеної декларантом за основним методом - за ціною контракту щодо товару, який імпортується;

-контракт №1-2021 від 01.06.2021 р., Специфікація №UT202209-011 від 08.09.2022 р. до Контракту;

-рахунок Edonia GmbH до TOB «Юнайтед Табако» №202209-011 від 08.09.2022 р.;

-інвойс відправника №1000000359 від 05.09.2022 р.;

-ліцензія на виробництво тютюнових виробів №077047 від 07.06.2017 р. та листи позивача щодо дії ліцензії від 30.05.2022 за №01-08/311, 03.06.2022 р. за №01- 08/323, від 08.09.2022 р. за №01-08/592 - для виробництва тютюнових виробів;

Також позивачем було надано до митного органу пакувальний лист, сертифікат якості від 27.07.2022 р., сертифікат походження №0000198436, сертифікат фумігації від 17.07.2022 р., фітосанітарний сертифікат №EU/BG/0200073, автотранспортна накладна (CMR) від 08.09.2022.

Факт подання декларантом перелічених документів підтверджується відповідними скріншотами, які позивачем долучено до позовної заяви.

Під час проведення контролю правильності визначення митної вартості товарів було вивчено документи подані декларантом для здійснення митного оформлення, та встановлено, що вони містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а саме: 1) відповідно до ч.10 ст. 58 Митного кодексу України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті додається така складова митної вартості, що була фактично сплачена або підлягає сплаті додається така складова митної вартості, як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням, витрати на навантаження оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до місця ввезення на митну територію України. У наданих до митного оформлення документах відсутні дані щодо таких складових митної вартості товару та інших витрат, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару; 2) відповідно до ч.10 ст. 58 МКУ при визначенні митної вартості товару до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються, зокрема, якщо вони не влючались до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, витрати на страхування цих товарів. Відповідно з інформацією у графі 20 митної декларації поставка товару здійснюється на умовах CРТ Орлівка. Дана вартість не включає вартість страхування товару. Інформація щодо здійснення/ не здійснення страхування та його вартість у разі здійснення відсутня, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості товару; 3)відповідно п.5.1.2 договору ( контракту) від 01.06.2021 № 1-2021 продавець зобов`язаний передати оригінали документів, в тому числі митну декларацію, але до митного оформлення даний документ не надавався.

У зв`язку з тим, що документи, які були надані декларантом для здійснення митного оформлення та для підтвердження заявленої митної вартості, не містять усіх необхідних відомостей стосовно складової митної вартості, відповідач запропонував декларанту надати наступні додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 5) виписку з бухгалтерської документації; 6) прейскуранти (прайс-листи),каталоги - виробника товару; 7) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини; 8) копію митної декларації країни відправлення з перекладом на українську мову згідно до ст. 254 Митного кодексу України.

На вимогу відповідача декларантом надано повідомлення від 10.09.2022 № 01-8/598 про відсутність можливості подання інших додаткових документів.

За наявності зазначеної відповіді та відповідно до приписів ч. 6ст. 54 МК Українивідповідач прийняв рішення про відмову у митному оформленні товарів за митною вартістю, заявленою декларантом. Так, відповідач виніс рішення про коригування митної вартості товарів: №UA500420/2022/000028/2 від 10.09.2022 відповідно достатті 64 МК України.

У якості джерела інформації стосовно визначення митної вартості товару відповідач провів аналіз баз даних ЄАІС Держмитслужби, з урахуванням вимог частини третьої статті 64 МКУ, та встановлено, що рівень митної вартості товарів у максимально наближений до митного оформлення час є більшим, а саме по товару №1 -4,5789 дол.США/кг (митна декларація №UA408020/2022/29471 від 05.08.2022) ніж заявлено декларантом 2,55 дол.США/кг. Враховуючи вищезазначене, митну вартість товару №1 скориговано до рівня 4,5789 дол.США/кг.

Для здійснення митного оформлення товару та з метою підтвердження заявленої у митній декларації митної вартості, позивачем до відповідача (Митниці - митний пост «Орлівка» Одеської митниці) було подано електронну митну декларацію від 10.09.2022 року № UA500420/2022/004265, до якої долучені документи, які надавались на підтвердження заявленої митної вартості, відповідно до ч. 2 ст. 53 МКУ, а саме:

- декларація митної вартості до МД № UA500420/2022/004265 від 10.09.2022 р., визначеної декларантом за основним методом - за ціною контракту щодо товару, який імпортується

-контракт №1-2021 від 01.06.2021 р., Специфікація №UT202209-012 від 08.09.2022 р. до Контракту;

-рахунок Edonia GmbH до TOB «Юнайтед Табако» №202209-012 від 08.09.2022 р.;

-інвойс відправника №1000000360 від 05.09.2022 р.;

-ліцензія на виробництво тютюнових виробів №077047 від 07.06.2017 р. та листи Позивача щодо дії ліцензії від 30.05.2022 за №01-08/311, 03.06.2022 р. за №01- 08/323, від 08.09.2022 р. за №01-08/593 - для виробництва тютюнових виробів.

Також Позивачем було надано до митного органу пакувальний лист, сертифікат якості від 27.07.2022 р., сертифікат походження №0000198437, сертифікат фумігації від 17.07.2022 р., фітосанітарний сертифікат №EU/BG/0200074, автотранспортна накладна (CMR) від 08.09.2022.

Факт подання декларантом перелічених документів підтверджується відповідними скріншотами, які позивачем долучено до позовної заяви.

Під час проведення контролю правильності визначення митної вартості товарів було вивчено документи подані декларантом для здійснення митного оформлення, та встановлено, що вони містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а саме: 1) відповідно до ч.10 ст. 58 Митного кодексу України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті додається така складова митної вартості, що була фактично сплачена або підлягає сплаті додається така складова митної вартості, як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням, витрати на навантаження оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до місця ввезення на митну територію України. У наданих до митного оформлення документах відсутні дані щодо таких складових митної вартості товару та інших витрат, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару; 2) відповідно до ч.10 ст. 58 МКУ при визначенні митної вартості товару до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються, зокрема, якщо вони не влючались до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, витрати на страхування цих товарів. Відповідно з інформацією у графі 20 митної декларації поставка товару здійснюється на умовах CРТ Орлівка. Дана вартість не включає вартість страхування товару. Інформація щодо здійснення/ не здійснення страхування та його вартість у разі здійснення відсутня, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості товару; 3)відповідно п.5.1.2 договору ( контракту) від 01.06.2021 № 1-2021 продавець зобов`язаний передати оригінали документів, в тому числі митну декларацію, але до митного оформлення даний документ не надавався.

У зв`язку з тим, що документи, які були надані декларантом для здійснення митного оформлення та для підтвердження заявленої митної вартості, не містять усіх необхідних відомостей стосовно складової митної вартості, відповідач запропонував декларанту надати наступні додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 5) виписку з бухгалтерської документації; 6) прейскуранти (прас - листи), каталоги - виробника товару; 7) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини; 8) копію митної декларації країни відправлення з перекладом на українську мову згідно до ст. 254 Митного кодексу України.

На вимогу відповідача декларантом надано повідомлення від 10.09.2022 № 01-8/599 про відсутність можливості подання інших додаткових документів.

За наявності зазначеної відповіді та відповідно до приписів ч. 6ст. 54 МК Українивідповідач прийняв рішення про відмову у митному оформленні товарів за митною вартістю, заявленою декларантом. Так, відповідач виніс рішення про коригування митної вартості товарів: №UA500420/2022/000029/2 від 10.09.2022 відповідно достатті 64 МК України.

У якості джерела інформації стосовно визначення митної вартості товару відповідач провів аналіз баз даних ЄАІС Держмитслужби, з урахуванням вимог частини третьої статті 64 МКУ, та встановлено, що рівень митної вартості товарів у максимально наближений до митного оформлення час є більшим, а саме по товару №1 -4,5789 дол.США/кг (митна декларація №UA408020/2022/29471 від 05.08.2022) ніж заявлено декларантом 2,55 дол.США/кг. Враховуючи вищезазначене, митну вартість товару №1 скориговано до рівня 4,5789 дол.США/кг.

Не погоджуючись із вказаними рішеннями про коригування митної вартості товарів, позивач звернуся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1ст. 382 Господарського кодексу України, суб`єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право укладати будь-які зовнішньоекономічні договори (контракти), крім тих, укладення яких заборонено законодавством України.

Відповідно до ч. 2ст. 382 Господарського кодексу Україниформа і порядок укладення зовнішньоекономічного договору (контракту), права та обов`язки його сторін регулюються Законом України Про міжнародне приватне право та іншими законами.

Законом України Про зовнішньоекономічну діяльність від 16 квітня 1991 року №959-XII передбачено, що зовнішньоекономічний договір (контракт) - домовленість двох або більше суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності та їх іноземних контрагентів, спрямована на встановлення, зміну або припинення їх взаємних прав та обов`язків у зовнішньоекономічній діяльності.

Порядок та методи визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, встановленірозділом III Митного кодексу України(надалі -МК України) і базуються на положеннях Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі.

Відповідно до Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі за митними органами зберігається право перевіряти інформацію імпортерів щодо визначення митної вартості з точки зору її повноти і прав (стаття 17 та додаток III, параграф 6 Угоди).

Згідно з статтею VII ГАТТ оцінка ввезеного товару для митних повинна ґрунтуватися на дійсній вартості ввезеного товару або вартості аналогічного товару.

Відповідно до ч. 1ст. 49 Митного кодексу Українимитною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Як передбачено ч.1ст.50 Митного кодексу Українивідомості про митну вартість товарів використовуються для: 1) нарахування митних платежів; 2) застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; 3) ведення митної статистики; 4) розрахунку податкового зобов`язання, визначеного за результатами документальної перевірки.

Згідно з ч. ч. 1, 2ст. 51 Митного кодексу Українимитна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цьогоКодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно доглави 9 цього Кодексу.

Відповідно до ч.ч.1, 2ст.52 Митного кодексу Українизаявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленомурозділом VIII цього Кодексута цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Згідно з ч.1ст.53 Митного кодексу Україниу випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Суд зазначає, що ч.2ст.53 Митного кодексу Українимістить вичерпний перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення. До них відносяться: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостійстатті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

За правилами ч.3ст.53 Митного кодексу України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Таким чином, право митного органу на витребування додаткових документів не є абсолютним, а виникає за наявності хоча б однієї з таких підстав: надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Така ж позиція знайшла своє відображення у постанові пленуму Вищого адміністративного суду України від 13.03.2017 №2 Про Довідку щодо узагальнення практики застосування адміністративними судами положеньМитного кодексу Українив редакції від 13 березня 2012 року .

З наведеним висновком кореспондуються положення п. 2 ч. 5ст. 54 Митного кодексу України, за змістом якої відповідач має право письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості лише у випадках, встановлених цим Кодексом.

Статтею 54 Митного кодексу Українипередбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом.

Відповідно до ч.3ст.54 Митного кодексу Україниза результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положеньстатті 55 цього Кодексу.

Згідно з ч.6ст.54 Митного кодексу Українимитний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертійстатті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним углаві 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Відповідно до ч.1ст.55 Митного кодексу Українирішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостоюстатті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Згідно з ч. 1ст. 57 Митного кодексу Українивизначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Відповідно до ч.ч.2-8ст.57 Митного кодексу Україниосновним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цьогоКодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей59і60цьогоКодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей59і60цьогоКодексуза основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно достатті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно достатті 63 цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановленихстаттею 64 цього Кодексу.

Частиною 7ст. 54 Митного кодексу Українипередбачено, що у разі, якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Як вже зазначалося судом, відповідач під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів, заявлених за електронними митними деклараціями, встановив, що в наданих позивачем документах є розбіжності: декларантом не подано достовірних відомостей щодо включення до ціни товару всіх складових митної вартості, необхідних при її обчисленні. Відповідач посилається те, що не подано достовірних відомостей щодо включення до ціни товару на умовах поставки СРТ, пов`язаних з транспортуванням, завантаженням та вивантаженням товарів до названого місця призначення.

Зауваження, що викладені відповідачем, суд вважає помилковими, оскільки їх не можна віднести до таких, які можуть слугувати підставою для відмови у визначенні митної вартості товарів за ціною договору (контракту).

Адже, за умовами Контракту: Конкретний асортимент Товару, його кількість і вартість вказані у Специфікаціях, що складаються на кожну поставлену партію та є невід`ємною частиною цього Договору. Ціна Товару, за взаємною згодою сторін, встановлюється у Євро чи в доларах США, яка зазначається у рахунку чи проформі - рахунку. Поставка товару здійснюється на умовах поставки , зазначених у відповідних Специфікаціях до Контракту ( Інкотермс 2010р.). Оплата поставленого товару здійснюється в Євро чи доларах США, що визначається в Специфікації, банківським переказом на зазначений в Контракті рахунок Продавця, Сторони погодили, що валюта ціни може відрізнятись від валюти платежу. Оплата за цим Контрактом здійснюєься на умовах відстрочки платежу на строк до 365 календарних днів з моменту поставки Товару, на підставі виставленого Продавцем товару.

Згідно з інвойсами, що знаходяться у матеріалах справи, за наведеним Контрактом на адресу позивача надійшли товари, на умовах поставки СРТ Орлівка.

Слід вказати, що згідно тлумачення умов поставки СРТ згідно Правил Інкотермс, чітко видно, що Продавець здійснює поставку товару шляхом його передання перевізнику, призначеному ним самим. Додатково до цього, продавець зобов`язаний оплатити витрати перевезення товару до названого місця призначення.

Це означає, що покупець приймає на себе всі ризики та будь-які інші витрати, що можуть виникнути після здійснення поставки товару у вищезазначений спосіб.

Державна митна служба України листом від 29.12.2010 року №11/2-10.16/17217-ЕПЩодо Інкотермс 2010, інформувала начальників усіх митниць, про те, що Міжнародною торговою палатою прийняті Правила використання внутрішніх та міжнародних торгових термінів Інкотермс 2010, які вводяться в дію МТП з 01.01.2011. Інкотермс 2010 передбачено використання 11 торгових термінів. При цьому розподіл витрат між продавцем та покупцем на здійснення поставки товару на умовах EXW, FCA, FAS, FOB, СРТ, СІР, CFR, CIF, DDP Інкотермс 2010 відповідає розподілу зазначених витрат при аналогічних умовах поставки згідно зІнкотермс 2000.

Відповідно до правил Інкотермс 2000 розділу А6 Розподілу витрат на умовах поставки СРТ відповідно правил Інкотермс 2000, продавець, зобов`язаний:

- нести усі витрати, пов`язані з товаром, до моменту здійснення його поставки у відповідності зі статтею А.4, а також сплатити ціну фрахту та всі інші витрати, що випливають із статті А.3 "а", включаючи витрати щодо завантаження товару та будь-які платежі за розвантаження його в місці призначення, покладені на продавця відповідно до договору перевезення;

- сплатити, коли це належить, витрати експортних митних процедур, а також усі мита, податки та інші збори, що підлягають сплаті при експорті товару та які потребуються для його транзитного перевезення через будь-яку країну у випадках, коли вони відповідно до договору перевезення покладаються на продавця.

Згідно розділу А9 продавець зобов`язаний нести витрати, пов`язані з діями щодо перевірки товару (такими як перевірка якості, розмірів, ваги, кількості), необхідними для здійснення поставки товару у відповідності зі статтею А.4. продавець зобов`язаний за власний рахунок забезпечити пакування товару, необхідне для перевезення товару, яке він організує (за винятком випадків, коли в даній галузі торгівлі прийнято звичайно відправляти товари з такими ж характеристиками, що обумовлені договором, без упаковки). Упаковка повинна містити належне маркування.

Наведене вище, свідчить про те, що погоджуючи саме обрані умови поставки СРТ, сторони виходили з того, що продажна ціна вже включає в себе вартість товару та транспортні витрати, маркування, пакування та інші.

Відтак, додаткові витрати на транспортування товару позивачем понесено не було.

Також, слід зазначити, що згідно положеньМитного кодексу України, якими визначена необхідність надання транспортних (перевізних) документів, а також документів, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, для підтвердження витрат на транспортування, які повинні надаватись за певних умов, зокрема якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару.

Враховуючи наведене, доводи митного органу щодо того, що відсутні відомості про складові вартості товару, а саме: вартість упаковки та пакувальних матеріалів, навантаження, витрати пов`язані з транспортуванням до місця ввезення на митну територію України, є передчасними, оскільки товариством підтверджено зазначені складові митної вартості, зазначивши відповідні умови поставки у Специфікації.

Щодо доводів відповідача про відсутність інформації щодо здійснення/не здійснення страхування та його вартість у разі здійснення, відсутності даних про страхування.

Встановлено, що ТОВ «ЮНАЙТЕД ТАБАКО», Компанія Edonia GmbH, не страхували товар, поставлений на умовах Контракту 1-2021 від 01.06.2021 року, оскільки відповідно до базису поставки СРТ, Орлівка, Україна, відповідно до Правил Інкотермс 2010, жодна із сторін зовнішньоекономічної операції не мають зобов`язань з обов`язкового страхування.

Так, у п.п b) Розділу Б3Договір перевезення та страхуванняПравил Інкотермс 2000, який відповідає при аналогічних умовах поставки Правилам Інкотермс 2010, відповідно до листа від 29.12.2010 p. № 11/2-10.16/17217-ЕПЩодо Інкотермс 2010зазначено, що у покупця немає обов`язку перед продавцем по укладенню договору страхування.

Згідно Розділу А6Розподіл витратПравил Інкотермс 2000, зазначено:Продавець зобов`язаний нести усі витрати, пов`язані з товаром, до моменту здійснення його поставки на борт судна в порту відвантаження.

УРозділі A3Договори перевезення та страхуванняПравил Інкотермс 2000 у пунктібвідсутнє зобов`язання із страхування.

Обов`язку щодо страхування товару зазначені умови поставки не містять.

Отже, згідно наведеного, слід дійти до висновку, щострахувати чи ні товар вирішував продавець, оскільки він несе всі ризики втрати чи пошкодження товару до моменту переходу товару через поручні судна в порту відвантаження.

Відповідно до умов поставки СРТ зазначені витрати несе продавець, а отже ціна погоджена сторонами включає в себе такі витрати.

Твердження відповідача щодо того, що митна вартість, заявлена позивачем, не включає в себе витрати на страхування є передчасними та спростовуються наведеними вище обставинними.

Правові висновки щодо застосування умов поставки товарів СРТ в частині страхування товару викладені Верховним Судом у постанові від 26.03.2019р. у справі №814/921/17, зокрема Верховний Суд зазначив, що за офіційними правилами тлумачення торговельних правил ІНКОТЕРМС у редакції 2010 року термін СРТ означає, що продавець здійснює поставку покупцю у вказане місце призначення. Відповідно до умов СРТ у покупця немає обов`язку перед продавцем щодо укладення договору страхування. При цьому страхування може бути здійснено продавцем, покупцем, ними двома, або зовсім не здійснюватися. Отже, термін СРТ передбачає можливість, а не обов`язок страхування товару.

Страхування вантажу за поданими до митного органу митною декларацією не здійснювалось, отже, доводи митного органущодо ненадання декларантом відомостей про відсутність чи наявність факту страхування товару є неналежними.

Щодо ненадання до митного оформлення митної декларації, передбаченої п.5 договору (контракту) від 01.06.2021 року №1-2021.

Відповідно до ст. 1 Закону УкраїниПро зовнішньоекономічну діяльність, зовнішньоекономічний договір (контракт) - домовленість двох або більше суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності та їх іноземних контрагентів, спрямована на встановлення, зміну або припинення їх взаємних прав та обов`язків у зовнішньоекономічній діяльності.

Перелік документів, які мають надаватись продавцем покупцю, зазначений у п. 5 Контракту є виключно домовленістю між Сторонами, залежить від конкретних умов поставки, та не має жодного відношення до визначення митної вартості, митного органу та будь-яких третіх сторін.

Уч.2ст. 53 МК Українине передбачено надання декларантом на підтвердження митної вартості документів, які зазначаються сторонами у зовнішньоекономічній угоді.

Таким чином, зазначення відповідачем в оскаржуваному рішенні, як підстави для його прийняття: ненадання документів передбачених Контрактом, суперечить положеннямчинного законодавства України.

У зв`язку з наведеним, суд вважає, що доводи, які зазначені відповідачем у рішеннях про коригування митної вартості, не є підставою для коригування митної вартості товару, оскільки в документах відсутні розбіжності, або явні ознаки підробки.

Відповідач не надав суду доказів того, що документи, які подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації. Натомість надані позивачем до митного оформлення документи містять всі необхідні реквізити та відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, відомостей щодо ціни, що була сплачена за ці товари.

Таким чином, суд робить висновок про те, що у відповідача були в наявності всі документи, які давали можливість встановити дійсну митну вартість товару за ціною договору.

Суд звертає увагу, що факт неподання декларантом додаткових документів без належного обґрунтування відповідачем, що вони можуть усунути сумніви спірних відомостей, не може слугувати підставою для відмови в митному оформленні товару.

У постановах від 31.03.2015 року та 02.06.2015 року (справи №№ 21-127а15, 21-498а15 відповідно) Верховний Суд України висловлював позицію, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з цим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбаченіст.53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Згідно з постановою пленуму Вищого адміністративного суду України від 13.03.2017 №2 Про Довідку щодо узагальнення практики застосування адміністративними судами положеньМитного кодексу Українив редакції від 13 березня 2012 року, у митних процедурах вимоги до доказів законом не врегульовано, тому до процедур митного контролю можуть бути за аналогією застосовані відповідні правила з адміністративного судочинства. Вимога належності доказів означає, що суб`єкт, який вирішує справу по суті, повинен брати до уваги лише ті докази, які стосуються предмета доказування. У процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. Декларант не зобов`язаний (звільнений від обов`язку) доводити правильність заявленої ним митної вартості: його твердження про розмір митної вартості вважається правомірним, поки протилежне не буде доведено (п.п.2.1 п.2).

Суд також звертає увагу, що приписами ч. 6ст. 54 Митного кодексу Українивстановлено правило, за яким митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю, виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів.

Відповідно до ч. 3ст. 53 Митного кодексу Україниу разі якщо документи, подані для підтвердження митної вартості товару, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: для підтвердження митної вартості товару.

На підставі аналізу наведених норм, суд робить висновок, що законом чітко встановлено умови, за наявності яких у відповідача виникає право на застосування таких повноважень, як витребування додаткових документів та відмова у митному оформленні за заявленою декларантом митною вартістю товарів.

Такою імперативною умовою є наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів.

На думку законодавця, сумніви є обґрунтованими, якщо документи: містять розбіжності; наявні ознаки підробки; не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відтак, приписи вказаних статей зобов`язують відповідача зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, відповідач повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Проте, відповідачем не вказано, які саме підстави дають обґрунтовану можливість вважати, що заявлено неповні чи/або недостовірні відомості до митної вартості товару, зокрема не вказано які саме складові митної вартості є непідтвердженими, а також не зазначено чому саме з документів, які було подано декларантом, неможливим є встановлення цих складових.

Крім того, як встановлено судом, в оскаржуваних рішеннях про коригування митної вартості товарів відповідач вказав про те, що визначена ним митна вартість товару ґрунтується на митній вартості товару за декларацією №UA408020/2022/29471 від 05.08.2022 по товару №1 - 4,5789 дол.США/кг.

При цьому, відповідач не зазначив, яким саме за якісними характеристиками (подібним чи аналогічним) є товар, митне оформлення якого вже здійснене.

Суд зазначає, що формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення невизначеного товару не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості, і не є перешкодою для застосування основного методу визначення митної вартості товару, а також не може бути достатньою підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за основним методом визначення його митної вартості.

Згідно з положеннями ст. 6 Закону України Про зовнішньоекономічну діяльність зовнішньоекономічний договір (контракт) складається відповідно до цього та інших законів України з урахуванням міжнародних договорів України. Суб`єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право укладати будь-які види зовнішньоекономічних договорів (контрактів), крім тих, які прямо та у виключній формі заборонені законами України.

Відповідно до ч. 1ст. 6 Господарського кодексу Українизагальними принципами господарювання в Україні є: забезпечення економічної багатоманітності та рівний захист державою усіх суб`єктів господарювання; свобода підприємницької діяльності у межах, визначених законом; вільний рух капіталів, товарів та послуг на території України; обмеження державного регулювання економічних процесів у зв`язку з необхідністю забезпечення соціальної спрямованості економіки, добросовісної конкуренції у підприємництві, екологічного захисту населення, захисту прав споживачів та безпеки суспільства і держави; захист національного товаровиробника; заборона незаконного втручання органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб у господарські відносини.

Згідно з положеннями ст. ст.179,189,190 Господарського кодексу Українипри укладенні господарських договорів сторони можуть визначити зміст договору на основі вільного волевиявлення; суб`єкти господарювання можуть використовувати у господарській діяльності вільні ціни; ціни у зовнішньоекономічних договорах (контрактах) можуть визначатися в іноземній валюті за згодою сторін; вільні ціни визначаються суб`єктами господарювання самостійно за згодою сторін, а у внутрішньогосподарських відносинах - також за рішенням суб`єкта господарювання.

Отже, під час розгляду справи відповідач не підтвердив належними та допустимими доказами, а також аргументованими доводами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутності всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари.

Так, правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об`єктивна можливість застосування першого методу не були спростовані відповідачем.

Відповідно до ч. 3ст. 318 Митного кодексу Українимитний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.

Ця норма також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно ізЗаконом України від 15.02.2011 №3018-VIПро внесення змін до Закону України Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур , якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Крім того, це узгоджується з проголошеними уст.8 Митного кодексу Українипринципами здійснення державної митної справи на засадах законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі, заохочення доброчесності та інших.

З урахуванням зазначеного, суд робить висновок, що митний орган не навів доказів того, що документи подані декларантом є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, невідповідності обраного позивачем методу визначення митної вартості товарів. У поданих при митному оформленні товарів документах відсутні розбіжності, оскільки вони містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару та щодо ціни, що підлягала сплаті за цей товар.

Суд бере до уваги те, що відсутність у позивача витребуваних відповідачем додаткових документів жодним чином не впливає на правильність визначення позивачем (декларантом) митної вартості товарів за основним методом, що підтверджується наданими до митного оформлення документами. А наявність однієї лише вказівки відповідача на перелічені ним розбіжності та недоліки у поданих позивачем документах, без роз`яснення, в чому такі розбіжності полягають, який їхній вплив на митну вартість оцінюваного товару і чому без їх усунення заявлена митна вартість не може бути визнана, не є достатньою для висновку про неможливість застосування основного методу визначення митної вартості. У зв`язку з цим неподання позивачем (декларантом) запитуваних (витребуваних) відповідачем додаткових документів з об`єктивних причин, зокрема з причин їх невизначеності та відсутності, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом, не може бути достатнім для висновку щодо наявності підстав для застосування відповідачем іншого методу визначення митної вартості, а також не може бути підставою для прийняття оскаржуваного рішення та здійснення коригування митної вартості.

За таких обставин, рішення про коригування митної вартості товарів №UA500420/2022/000028/2 та №UA500420/2022/000029/2 від 10.09.2022 є протиправним та підлягають скасуванню.

Статтею 19 Конституції Українивстановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.

Відповідно дост. 2 Кодексу адміністративного судочинства Українизавданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно з ч. ч. 1, 2ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства Українисуд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до положеньст. 9 Конституції Українита ст. 17, ч. 5 ст. 19 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди та органи державної влади повинні дотримуватись положеньЄвропейської конвенції з прав людинита її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.

Європейський Суд підкреслює особливу важливість принципу належного урядування. Він передбачає, що в разі коли йдеться про питання загального інтересу, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах Беєлер проти Італії [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява № 33202/96, п. 120, ECHR 2000, Онер`їлдіз проти Туреччини [ВП] (Oneryэldэz v. Turkey [GC]), заява № 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, Megadat.com S.r.l. проти Молдови (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява № 21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і Москаль проти Польщі (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року). Також на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах Лелас проти Хорватії (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, п. 74, від 20.05.2010 року, і Тошкуце та інші проти Румунії (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, п. 37, від 25.11.2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах.

Крім того, ЄСПЛ у своєму рішенні у справі Yvonne van Duyn v.Home Office зазначив, що принцип юридичної визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов`язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов`язання містяться в законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії . З огляду на принцип юридичної визначеності, держава не може посилатись на відсутність певного нормативного акта, який би визначав механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених уконституціїчи інших актах. Така дія названого принципу пов`язана з іншим принципом - відповідальності держави, який полягає в тому, що держава не може посилатися на власне порушення зобов`язань для запобігання відповідальності. Захист принципу обґрунтованих сподівань та юридичної визначеності є досить важливим у сфері державного управління та соціального захисту. Так, якщо держава чи орган публічної влади схвалили певну концепцію своєї політики чи поведінки, така держава чи такий орган вважатимуться такими, що діють протиправно, якщо вони відступлять від такої політики чи поведінки щодо фізичних та юридичних осіб на власний розсуд та без завчасного повідомлення про зміни у такій політиці чи поведінці, позаяк схвалення названої політики чи поведінки дало підстави для виникнення обґрунтованих сподівань у названих осіб стосовно додержання державою чи органом публічної влади такої політики чи поведінки.

Згідно з ч. 5ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства Українипри виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до ч. 2ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства Українив адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд зазначає, що відповідач як суб`єкт владних повноважень, не довів правомірності своїх рішень. Натомість, позивачем доведено та підтверджено належними доказами обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.

У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

Відповідно до п. 58 рішення Європейського суду з прав людини у справі Серявін та інші проти України від 10.02.2010, заява 4909/04, Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 09.12.1994, серія A, N 303-A, п.29).

Виходячи із меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд робить висновок, що позовна заява є обґрунтованою та підлягає задоволенню повністю.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з наступного.

Частиною 1статті 139 Кодексу адміністративного судочинства Українипередбачено, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цьогоКодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З огляду на викладене, сплачений позивачем судовий збір за подачу даного позову до суду в сумі 13 776,80 грн. підлягає стягненню з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань.

Керуючись ст. ст.139,242-246,250,262 Кодексу адміністративного судочинства України, -

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНАЙТЕД ТАБАКО» (код ЄДРПОУ 40930346, адреса: вул. Гагаріна, буд. 40/35, м. Жовті Води, 52200) до Одеської митниці (код ЄДРПОУ 44005631, адреса: вул. Лип Івана та Юрія, 21-А, м.Одеса, 65078) про визнання протиправними та скасування рішень, карток відмови - задовольнити в повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів №UA 500420/2022/000028/2 від 10.09.2022 р. та картку відмови № UA 500420/2022/000166 в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

Визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів №UA 500420/2022/000029/2 від 10.09.2022 р. та картку відмови № UA 500420/2022/000167 в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці (код ЄДРПОУ 44005631, адреса: вул. Лип Івана та Юрія, 21-А, м.Одеса, 65078) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНАЙТЕД ТАБАКО» (код ЄДРПОУ 40930346, адреса: вул. Гагаріна, буд. 40/35, м. Жовті Води, 52200) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 13 776,80 (тринадцять тисяч сімсот сімдесят шість) грн. 80 коп.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.С. Рябчук