Рішення

від 04.05.2023 по справі 320/5145/23

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 травня 2023 року м.Київ № 320/5145/23

Суддя Київського окружного адміністративного суду Лисенко В.І., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Першого заступника керівника Київської міської прокуратури в інтересах держави в особі Департаменту охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "АМЕЛІН-30" про зобов`язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся Перший заступник керівника Київської міської прокуратури в інтересах держави в особі Департаменту охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "АМЕЛІН-30", у якому просить суд зобов`язати ТОВ «Амелін-30» протягом одного місяця з дати набрання рішенням суду законної сили укласти з Департаментом охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) охоронний договір на щойно виявлений об`єкт культурної спадщини «Особняк Баккалинського», розташований по вул. Іллєнка, 30 у місті Києві, на умовах і в порядку, визначеним постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2001 № 1768.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що ТОВ "АМЕЛІН-30" є власником нерухомого майна - об`єктом культурної спадщини, який в силу Закону України ''Про охорону культурної спадщини'' зобов`язаний укласти охоронний договір з з Департаментом охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), проте, незважаючи на звернення Департаменту до відповідача охоронний договір так і не укладений. Не укладення охоронного договору може привести до знищення пам`ятки культури, а відтак вказане може призвести до порушення інтересів територіальної громади.

Ухвалою суду від 07.03.2023 року відкрито провадження у цій адміністративній справі та вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Відповідач, належним чином повідомлений про розгляд справи, відзив до суду не подав, з клопотанням та іншими заявами до суду не звертався.

Копія ухвали про відкриття спрощеного провадження надсилалась відповідачеві засобами поштового зв`язку за адресою, що вказана у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, але відправлення не вручене під час доставки з незалежних від суду причин.

Суд зазначає, що відповідно до положень частини 11 статті 126 КАС України у разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.

Суд також бере до уваги, що на виконання Закону України «Про доступ до судових рішень» від 22.12.2005 №3262-ІV, ухвала суду від 07.03.2023 була оприлюднено також і в Єдиному державному реєстрі судових рішень. Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.

Отже, ухвала Київського окружного адміністративного суду про відкриття провадження у даній справі вважається врученою відповідачу.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

Як зазначає у позовній заяві прокурор, у ЗМІ набула суспільного резонансу інформація про загрозу знищення щойно виявленого об`єкту культурної спадщини - Особняка Баккалинського по вул. Іллєнка, 30 у місті Києві внаслідок передачі рішенням Київської міської ради від 22.04.2021 № 910/958 ТОВ «Амелін-30» земельної ділянки за вказаною адресою для будівництва, експлуатації та обслуговування багатофункціональної адміністративної будівлі, для благоустрою території та паркінгу.

Як убачається з матеріалів справи, наказом Департаменту охорони культурної спадщини виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) (далі - Департамент) від 27.04.2021 № 29 за поданням Громадської організації «Мапа Реновації» Особняк Баккалинського (далі - Особняк) внесено до Переліку об`єктів культурної спадщини міста Києва як щойно виявлений об`єкт культурної спадщини.

Особняк зведений в 1901 році в стилі історизм із рисами неоренесансу. Він був у складі садиби, яка належала підполковнику у відставці ОСОБА_1 (1835 - 1908), учаснику російсько-турецької війни на Балканах 1877-1878 років. Його могила має статус пам`ятки історії та перебуває під охороною держави (розпорядження Київської міської державної адміністрації від 07.05.1997 № 591). У радянські часи особняк націоналізували, там містилися різні установи. До відселення на початку 2010-х років будівлю, займав один із підрозділів Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації.

Особняк площею 184,4 кв.м є цінним зразком житлової забудови Лук`янівки початку 20 століття. Останній збережений зразок одноповерхової житлової забудови колишньої Великої Дорогожицької вулиці (нині вул. Ю. Іллєнка). Будинок одноповерховий з дерев`яним мезоніном з боку подвір`я, цегляний, у плані Т-подібний. Весь пишний декор виконано в цеглі. Центр композиції симетричного головного фасаду - портал, фланкований безордерними пілястрами та енергійно прокресленим архівольтом. Такі самі пілястри на флангах фасаду. Обабіч входу з напівциркульною перемичкою - по три прямокутні вікна, обрамлені класицистичними лиштвами з високими прямими сандриками. Вище проходить фриз з кронштейнами, які підтримують карниз. Підвіконний гурт, фільонки (вертикальні у простінках та горизонтальні під вікнами) доповнюють насичену пластику фасаду. Вісь симетрії підкреслено також люкарною з трикутним фронтончиком та невеликим парапетом обабіч, розташованим вздовж краю двосхилого даху.

Особняк зберіг оригінальне архітектурне оздоблення фасаду, історичні нашарування, не зазнав змін об`ємно-просторової структури.

Особняк стоїть на червоній лінії забудови вулиці. Від вуличного хідника відокремлений вузьким газоном, обмеженим невисокою підпірною стіною, в якій влаштовано сходи до парадного входу.

Згідно з даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вказаний Особняк на підставі договору купівлі-продажу з 16.11.2018 належить ТОВ «Амелін-30».

Рішенням Київської міської ради від 22.04.2021 № 917/958 товариству надано земельну ділянку за вказаною адресою для будівництва, експлуатації та обслуговування багатофункціональної адміністративної будівлі, для благоустрою території та паркінгу.

Відповідно до інформації Департаменту від 29.12.2021, на підставі листа Громадської організації «Мапа Реновації» від 26.04.2021 та поданих нею, визначених Порядком обліку об`єктів культурної спадщини, затвердженого наказом Міністерства культури України від 11.03.2013 № 158 (у редакції наказу Міністерства культури України від 27.06.2019 № 501), Департаментом 27.04.2021прийнято наказ про занесення Особняку до Переліку об`єктів культурної спадщини міста Києва.

За інформаціями Департаменту від 02.02.2022 та від 21.11.2021, останній листом від 28.04.2021 повідомив ТОВ «Амелін-30» як власника Особняка по вул. Іллєнка, 30 про занесення його до Переліку об`єктів культурної спадщини та надав належним чином завірену копію наказу від 27.04.2021 № 29.

У подальшому, у зв`язку з тим, що ТОВ «Амелін-30» укладення охоронного договору на щойно виявлений об`єкт культурної спадщини впродовж майже дев`яти місяців з моменту інформування його про необхідність вчинення таких дій, не ініціювало, Департаментом на адресу товариства 14.01.2022 направлено припис щодо необхідності укладення в десятиденний термін з дня отримання цього припису відповідного охоронного договору.

Як зазначено у позовній заяві, до цього часу ТОВ «Амелін-30» охоронний договір на об`єкт культурної спадщини за вказаною адресою не укладено, жодних дій, спрямованих на його укладення, не вчинено, а отже товариство умисно ухиляється від виконання покладених на нього законодавством обов`язків.

Прокурор вважаючи, що відповідач у відповідності до статті 23 Закону України «Про охорону культурної спадщини» зобов`язані були у місячний строк укласти з відповідним органом охорони культурної спадщини охоронний договір, однак не виконав вказаного обов`язку, тому прокурор звернувся до суду із цим позовом в інтересах держави.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає, що відповідно до ст. 131-1 Конституції України на прокуратуру України покладається представництво інтересів держави в суді.

Пунктом 3 частини першої статті 131-1 Конституції України передбачено, що в Україні діє прокуратура, яка здійснює: представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно з частинами першою, третьою статті 23 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 №1697-VII (далі - Закон №1697-VII) представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Як передбачено пунктом 1 частини шостої статті 23 Закону №1697-VII, під час здійснення представництва інтересів громадянина або держави у суді прокурор має право в порядку, передбаченому процесуальним законом та законом, що регулює виконавче провадження: звертатися до суду з позовом (заявою, поданням).

За приписами частин третьої - п`ятої статті 53 КАС України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, вступає за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, визначених статтею 169 цього Кодексу. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача.

Департамент охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради листом від 28.04.2021 повідомив ТОВ «Амелін-30» як власника Особняка по вул. Іллєнка, 30 про занесення його до Переліку об`єктів культурної спадщини та надав належним чином завірену копію наказу від 27.04.2021 № 29.

У зв`язку з тим, що ТОВ «Амелін-30» укладення охоронного договору на щойно виявлений об`єкт культурної спадщини впродовж майже дев`яти місяців з моменту інформування його про необхідність вчинення таких дій, не ініціювало, Департаментом на адресу товариства 14.01.2022 направлено припис щодо необхідності укладення в десятиденний термін з дня отримання цього припису відповідного охоронного договору.

Як зауважив Верховний Суд у постанові від 19.06.2018 у справі № 464/2638/17 триваюче правопорушення - це проступок, пов`язаний з тривалим, неперервним невиконанням обов`язків, передбачених законом. Тобто, триваючі правопорушення характеризуються тим, що особа, яка вчинила певні дії чи бездіяльність, перебуває надалі у стані безперервного продовження цих дій (бездіяльності). Ці дії безперервно порушують закон протягом якогось часу. Іноді такий стан продовжується значний час і увесь час винний безперервно вчиняє правопорушення у вигляді невиконання покладених на нього обов`язків. Триваюче правопорушення припиняється лише у випадку усунення стану за якого об`єктивно існує цей обов`язок, виконанням обов`язку відповідним суб`єктом або припиненням дії відповідної норми закону.

Отже, на дату звернення прокурора до суду з позовом порушення вимог закону з боку відповідача порушення не припинило існувати, що дає підстави для звернення до суду.

У рішенні Конституційного Суду України від 14.12.2011 № 19-рп/2011 зазначено, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (ч. 2 ст. З Конституції України); для здійснення такої діяльності органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії.

У постанові від 15.07.2019 у справі № 420/5625/18 Верховний Суд дійшов висновку, що під судовим захистом прав розуміється передбачений законодавством засіб, за допомогою якого може бути досягнуте припинення, запобігання, усунення порушення права, його відновлення і (або) компенсація витрат, викликаних порушенням права; обраний спосіб захисту має безпосередньо втілювати мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту, тобто мати наслідком повне припинення порушення його прав та охоронюваних законом інтересів.

Право суспільства на збереження історичних пам`яток та інших об`єктів, що становлять культурну цінність, гарантоване ст. 54 Конституції України.

У даному спорі приватне право (інтерес) відповідача ТОВ "Амелін-30" протиставляється публічному інтересу, який виражається у збереженні та охороні історико-культурної спадщини.

Відтак, забезпечення справедливого балансу приватного та публічного інтересів у даній справі полягає у необхідності дотримання відповідачем вимог законодавства про охорону культурної спадщини, визначених, зокрема, Законом України "Про охорону культурної спадщини".

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 21.08.2019 у справі № 826/12524/18.

Отже, державний інтерес у цій справі полягає у зупиненні порушень відповідачем пам`яткоохоронного законодавства шляхом укладення ним охоронного договору на щойно виявлений об`єкт культурної спадщини ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 , з метою встановлення режиму використання пам`ятки та відповідальності відповідача за порушення такого режиму.

На думку суду, звертаючись до суду в інтересах держави, у позовній заяві позивач обґрунтував, в чому полягає порушення інтересів держави та необхідність їх захисту та дотримався строку звернення до суду з даним позовом.

Щодо суті позовних вимог суд зазначає таке.

Правові, організаційні, соціальні та економічні відносини у сфері охорони культурної спадщини з метою її збереження, використання об`єктів культурної спадщини у суспільному житті, захисту традиційного характеру середовища в інтересах нинішнього і майбутніх поколінь регулюються Законом України «Про охорону культурної спадщини». Охорона об`єктів культурної спадщини визнається одним із пріоритетних завдань органів державної влади та органів місцевого самоврядування.

Отже, держава в особі її органів зобов`язана забезпечувати на своїй території охорону об`єктів культурної та історичної спадщини, вживати заходи для здійснення обліку таких об`єктів, запобіганню руйнуванню або заподіянню шкоди, забезпечувати їх захист, збереження та утримання, що, головним чином, спрямовано на захист суспільного (публічного) інтересу.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 24 Закону України «Про охорону культурної спадщини» власник або уповноважений ним орган, користувач зобов`язані утримувати пам`ятку в належному стані, своєчасно провадити ремонт, захищати від пошкодження, руйнування або знищення відповідно до цього Закону та охоронного договору. Використання пам`ятки повинно здійснюватися відповідно до режимів використання, встановлених органами охорони культурної спадщини, у спосіб, що потребує як найменших змін і доповнень пам`ятки та забезпечує збереження її матеріальної автентичності, просторової композиції, а також елементів обладнання, упорядження, оздоби тощо.

Статтею 23 Закону України «Про охорону культурної спадщини» передбачено, що усі власники пам`яток, щойно виявлених об`єктів культурної спадщини чи їх частин або уповноважені ними органи (особи) незалежно від форм власності на пі об`єкти зобов`язані укласти з відповідним органом охорони культурної спадщини охоронний договір.

Таким чином, охоронний договір є актом за участю суб`єкта владних повноважень та співвласника пам`ятки культурної спадщини, має форму договору, визначає взаємні права та обов`язки його учасників у публічно-правовій сфері (реалізація державного управління охороною культурної спадщини) і укладається на підставі ст. 23 Закону України «Про охорону культурної спадщини». Укладання такого договору відбувається замість видання індивідуального акта органу охорони культурної спадщини, яким покладається на власника зобов`язання щодо забезпечення збереження пам`ятки, щойно виявленого об`єкта культурної спадщини чи її (його) частини.

Укладання охоронних договорів спрямоване на реалізацію державної політики у сфері охорони культурної спадщини. Такими договорами не вирішується питання власності на об`єкт культурної спадщини, а встановлюється режим використання пам`яток та відповідальність за порушення такого режиму.

Законом передбачається обов`язкове укладення власником пам`ятки чи її частини охоронного договору з відповідним органом культурної спадщини вже після переходу права власності.

Отже, охоронний договір, укладений на підставі ст. 23 Закону України «Про охорону культурної спадщини», є адміністративним договором.

Такий висновок викладений у постанові Верховного Суд від 23.12.2019 у справі №806/1536/18.

Згідно з ч. 3 ст. 179 Господарського кодексу України укладення господарського договору є обов`язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов`язком для суб`єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов`язковості укладення договору для певних категорій суб`єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

Частиною 3 ст. 23 Закону України «Про охорону культурної спадщини» передбачено, що порядок укладання охоронних договорів та їхні типові форми затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 2 Порядку укладення охоронних договорів на пам`ятки культурної спадщини, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2001 №1768 (далі Порядок №1768) власник пам`ятки чи її частини або уповноважений ним орган (особа) зобов`язаний не пізніше ніж через один місяць з моменту отримання пам`ятки чи її частини у власність або у користування укласти охоронний договір з відповідним органом охорони культурної спадщини.

Пунктом 5 Порядку №1768 зафіксовано, що в охоронному договорі, складеному за зразком згідно з додатком, зазначаються особливості режиму використання пам`ятки, види і терміни виконання реставраційних, консерваційних, ремонтних робіт, робіт з упорядження її території, інших пам`яткоохоронних заходів, необхідність яких визначається відповідним органом охорони культурної спадщини.

Відповідно до пункту 6 Порядку №1768 до охоронного договору додаються: 1) акт технічного стану пам`ятки (форма якого затверджується центральним органом виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини) на момент укладення охоронного договору. Для ансамблів (комплексів) складається окремий акт на кожний їх об`єкт. Акт технічного стану поновлюється не рідше ніж раз на 5 років. Якщо стан пам`ятки значно змінився (після проведення ремонтних, реставраційних та інших робіт чи внаслідок дії чинників, що призвели до руйнування або пошкодження), - у п`ятиденний термін після його зміни; 2) опис культурних цінностей і предметів, які належать до пам`ятки, знаходяться на її території чи пов`язані з нею і становлять історичну, наукову, художню цінність, з визначенням місця і умов зберігання та використання; 3) план поверхів пам`яток-будівель і споруд (у масштабі 1:100); 4) план інженерних комунікацій та зовнішніх мереж (за наявності); 5) генеральний план земельної ділянки, на якій розташована пам`ятка (у масштабі 1: 50, 1:100, 1:500, 1:1000 або 1:2000); 6) паспорт пам`ятки.

Таким чином, юридичні або фізичні особи, у власності або користуванні яких перебувають об`єкти культурної спадщини чи їх частини, зобов`язані укласти з відповідним органом охорони культурної спадщини охоронний договір встановленого зразка до якого мають бути додані додаткові документи.

Згідно з даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно Особняк на підставі договору купівлі-продажу з 16.11.2018 належить ТОВ «Амелін-30» .

Рішенням Київської міської ради від 22.04.2021 № 917/958 товариству надано земельну ділянку за вказаною адресою для будівництва, експлуатації та обслуговування багатофункціональної адміністративної будівлі, для благоустрою території та паркінгу.

Нерухоме майно Особняк Баккалинського за адресою: м. Києві, вул. Іллєнка, 30, є щойно виявленим об`єктом культурної спадщини. Наказом Департаменту охорони культурної спадщини виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) від 27.04.2021 № 29 за поданням Громадської організації «Мапа Реновації» Особняк Баккалинського внесено до Переліку об`єктів культурної спадщини міста Києва як щойно виявлений об`єкт культурної спадщини.

Відповідно до інформації Департамент охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради листом від 28.04.2021 повідомив ТОВ «Амелін-30» як власника Особняка по вул. Іллєнка, 30 про занесення його до Переліку об`єктів культурної спадщини та надав належним чином завірену копію наказу від 27.04.2021 № 29.

Оскільки станом на час розгляду цієї адміністративної справи охоронний договір на вищезазначену пам`ятку архітектури не укладено, а власник будинку з відповідною заявою до Департамент охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради не звертався, тому суд дійшов висновку про зобов`язання ТОВ "Амелін-30" протягом одного місяця з дати набрання рішенням суду законної сили укласти з Департаментом охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) охоронний договір на щойно виявлений об`єкт культурної спадщини «Особняк Баккалинського», розташований по вул. Іллєнка, 30 у місті Києві, на умовах і в порядку, визначеним постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2001 № 1768.

За таких обставин, суд, за правилами, встановленими ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши наявні у справі докази, вважає заявлені позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають до повного задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Позов задовольнити повністю.

Зобов`язати ТОВ «Амелін-30» протягом одного місяця з дати набрання рішенням суду законної сили укласти з Департаментом охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) охоронний договір на щойно виявлений об`єкт культурної спадщини «Особняк Баккалинського», розташований по вул. Іллєнка, 30 у місті Києві, на умовах і в порядку, визначеним постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2001 № 1768.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Лисенко В.І.