РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Р І Ш Е Н Н Я
і м е н е м У к р а ї н и
03 травня 2023 року м. Рівне№460/1453/23
Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Комшелюк Т.О., розглянувши позовну заяву Головного управління ДПС у Рівненській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Макані" про стягнення податкового боргу,
В С Т А Н О В И В:
Головне управління ДПС у Рівненській області (далі - позивач) звернулося до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Макані" (далі - відповідач) про стягнення податкового боргу у сумі 37099,20грн, накладення арешту на кошти відповідача на рахунках, відкритих у банківських (фінансових) установах у межах суми податкового боргу у сумі 37099,20грн. В обґрунтування позовних вимог вказує, що за відповідачем обліковується податкова заборгованість в сумі 37099,20грн. Дана заборгованість виникла на підставі самостійно визначених та не сплачених податкових зобов`язань. Відповідачем самостійно у встановлені законом терміни суми грошових зобов`язань у повному обсязі сплачені не були, надіслана податкова вимога не виконана, а тому податковий орган звернувся про стягнення податкового боргу в судовому порядку. За наведених обставин, позивач просив позов задовольнити в повному обсязі.
Ухвалою суду від 14 лютого 2023 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі, розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Дана ухвала надсилалась судом за зареєстрованою адресою відповідача: 35600, Рівненська область, м. Дубно, вул. Канторська, буд. 27. Вказана адреса відповідає податковій адресі платника податків відповідача, наявній у податкового органу. Проте, до суду повернулося поштове відправлення без вручення із зазначенням причини "адресат відсутній за вказаною адресою".
Згідно з ч.4 ст.124 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) у разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх поштової адреси судовий виклик або судове повідомлення надсилаються: юридичним особам та фізичним особам - підприємцям - за адресою місцезнаходження (місця проживання), що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та громадських формувань; фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку.
У разі відсутності учасників справи за такою адресою вважається, що судовий виклик або судове повідомлення вручено їм належним чином.
Також суд зазначає, що відповідно до п.11 ст.126 КАС України, у разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.
Відповідно до п.5 ч.6 ст.251 КАС України днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Тобто, з огляду на зазначені положення КАС України, кореспонденція вважається надісланою та врученою відповідачеві належним чином.
Відповідачем в ході розгляду справи не надано суду відзиву на позовну заяву чи інших заяв по суті справи, з яких можливо встановити його ставлення до заявлених позовних вимог.
Відповідно до ч.6 ст.162 КАС України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
З`ясувавши всі обставини справи, необхідні для вирішення даного спору, дослідивши подані докази, суд враховує наступне.
Обставини справи:
Матеріалами справи стверджується, що за відповідачем рахується податкова заборгованість по орендній платі з юридичних осіб на загальну суму 37099,2грн.
Дана заборгованість виникла на підставі самостійно визначених та не сплачених податкових зобов`язань відповідно до податкової декларації №11025247 від 22.02.2021 року.
Оскільки відповідач суму податкового боргу в добровільному порядку не сплатив, тому позивач звернувся до суду з вказаним позовом.
Вирішуючи даний спір та надаючи правову оцінку встановленим обставинам, суд виходить з такого.
Згідно зістаттею 67 Конституції Україникожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відповідно підпункту16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК Україниплатник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Згідно з пунктом54.1 статті 54 ПК Україникрім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом.
За змістом пункту57.1 статті 57 ПК України, платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з пунктом56.11 статті 56 ПК Україниподаткове зобов`язання, самостійно визначене платником податків, не підлягає оскарженню.
Таким чином, грошові зобов`язання, визначенні відповідачем у податкових деклараціях, вважаються узгодженими та підлягали сплаті останнім у встановленийПК Українистрок.
Разом з тим, відповідачем узгоджені суми грошових зобов`язань у встановлений строк сплачені не були.
Відповідно до підпункту14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК Україниподатковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання.
В силу вимогстатті 59 ПК України, у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Податкова вимога може надсилатися (вручатися) контролюючим органом за місцем обліку платника податків, в якому обліковується податковий борг платника податків.
Позивачем було сформовано та направлено відповідачу податкову вимогу форми "Ю" №53362-52 від 16 вересня 2020 року. Вказана вимога у встановленому законом порядку останнім не оскаржувалася. Протилежного судом не встановлено. Докази на підтвердження протилежного учасниками справи суду не надані.
Пунктом59.5 статті 59 ПК Українивстановлено, що у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.
Згідно з підпунктом41.1.1 пункту 41.1 статті 41 ПК Україниконтролюючими органами є органи доходів і зборів - центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, його територіальні органи.
Підпунктом20.1.34 пункту 20.1 статті 20 ПК Українивстановлено право контролюючих органів звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.
Відповідно до пункту95.3 статті 95 ПК Українистягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.
Суд звертає увагу на те, що відповідно до частини першоїстатті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно з частиною першоюстатті 90 вказаного Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.
На момент вирішення даної справи, у суду відсутні докази сплати відповідачем податкового боргу в сумі 37099,20грн.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, підтверджуються наявними у справі доказами та підлягають до задоволення.
Щодо позовних вимог в частині накладення арешту на кошти відповідача на рахунках, відкритих у банківських (фінансових) установах, у межах суми податкового боргу в сумі 37099,20грн, варто зазначити наступне.
У пп.20.1.34 п.20.1 ст.20 ПК України визначено право контролюючого органу звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.
В матеріалах справи наявні відомості про відкриті рахунки, що обліковуються за відповідачем.
Відповідно до п.95.3. ст.95 ПК України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.
Крім того, контролюючий орган на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків. Стягнення готівкових коштів здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України (п.95.4 ст.94 ПК України).
Право податкового органу на звернення до суду з вимогою про накладення арешту на кошти та інші цінності такого платника податків, що знаходяться в банку, у разі, якщо у платника податків, який має податковий борг, відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу, передбачено пп. 20.1.33 п. 20.1 ст. 20 ПК України.
Суд зазначає, що підстави для застосування як адміністративного арешту майна, так і арешту коштів на рахунках платника податків, визначені пунктом 94.2 статті 94 ПК України. Обидва види арешту, за загальним правилом, застосовуються з однакових підстав, але розрізняються процедурою застосування - або за рішенням керівника податкового органу (щодо майна, відмінного від коштів), або за рішенням суду (арешт коштів).
Зазначене випливає із системного тлумачення правових норм, які містяться у статті 94 ПК України. Ці норми регулюють як правовідносини, що виникають при накладенні адміністративного арешту майна, так і арешту коштів платника податків, причому зміст правового регулювання викладається в єдиному контексті.
Додаткові випадки накладення арешту на кошти платника податків, крім тих, що визначені статтею 94 цього Кодексу, визначені пп. 20.1.33 п.20.1 ст.20 ПК України.
Наведена законодавча норма встановлює одночасно як право податкового органу на звернення до суду з вимогою про накладення арешту на кошти платника податків, так і підстави для реалізації цього повноваження. Такими підставами є: 1) відсутність майна, за рахунок якого може бути погашений податковий борг; 2) недостатність такого майна для погашення суми податкового боргу через те, що балансова вартість цього майна менша за відповідну суму податкового боргу; 3) майно не може бути джерелом погашення податкового боргу у відповідній сумі.
Відсутність підстав для застосування арешту коштів платника податків, передбачених п.20.1.33 ст.20 ПК України, серед підстав для застосування адміністративного арешту, що входять до переліку, встановленого п.94.2 ст.94 ПК України (сформульованого як вичерпний), не може розглядатися як перешкода для застосування арешту коштів на рахунках платника податків у відповідних випадках.
Наведене пояснюється тим, що норма п.20.1.33 ст.20 ПК України є імперативною і обов`язковою до виконання, зміст її є самостійним, чітким і зрозумілим. Норми п.20.1.33 ст.20 та п.94.2 ст.94 ПК України не заперечують за змістом одна одну, оскільки регулюють різні правовідносини.
Так, норми п.94.2 ПК України визначають загальні підстави для застосування арешту як майна, так і коштів платника податків. Натомість пункт 20.1.33 статті 20 ПК України регулює інше коло суспільних відносин, а саме питання накладення арешту виключно на кошти платника податків та інші цінності, що знаходяться у банках, причому в специфічній ситуації за відсутності достатнього для погашення податкового боргу майна.
Згідно з відомостями, наданими Регіональним сервісним центром МВС в Рівненській області та Головним управлінням Держпродспоживслужби в Рівненській області на запит позивача, відсутня інформація про зареєстровані транспортні засоби за відповідачем.
Отже, у відповідача відсутнє майно, яке могло б бути джерелом погашення податкового боргу.
Разом з цим, як встановлено судом, товариство має відкриті рахунки в установах банків.
Враховуючи наведене, суд зазначає, що у відповідача відсутнє інше майно, крім грошових коштів на рахунку у банку, для погашення податкового боргу в сумі 37099,20 грн.
Відповідно до пункту 1 Розділу VII «Особливості застосування арешту коштів на рахунку платника податків» Порядку застосування адміністративного арешту майна платника податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 14.07.2017 №632 (Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 02 серпня 2017 р. за №948/30816) (даліПорядок №632), арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду у разі звернення контролюючого органу до суду.
Для застосування арешту коштів на рахунку платника податків контролюючий орган подає до суду позовну заяву в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України, у день прийняття рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків (пункт 3 Розділу VII Порядку №632).
При цьому, згідно з пунктом 7.3 цього Порядку для застосування арешту коштів на рахунку платника податків орган державної податкової служби подає до суду позовну заяву в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України, у день прийняття рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків.
Правило, передбачене нормою підзаконного нормативно-правового акта, застосовується в тому разі, якщо податковим органом визнано за необхідне застосувати адміністративний арешт як майна платника податків, відмінного від коштів, так і коштів на рахунку такого платника податків.
Арешт майна та арешт коштів на рахунках платника податку за процедурою, визначеною пунктом 7.3 вказаного Порядку, накладається з підстав, зокрема, передбачених пунктом 94.2 статті 94 ПК України.
Таким чином, позовна вимога про застосування арешту коштів платника податків підлягає до задоволення.
Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
За наведених обставин, позовні вимоги підтверджені належними та допустимими доказами.
Тому, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення повністю.
Відповідно до вимог ст.139 КАС України підстави для стягнення судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 241-246, 255, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
В И Р І Ш И В :
Позовну заяву задовольнити повністю.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Макані" до відповідного бюджету податковий борг в сумі 37099,20грн(тридцять сім тисяч дев`яносто дев`ять гривень, 20коп).
Накласти арешт на кошти Товариства з обмеженою відповідальністю "Макані" на рахунках, відкритих у банківських установах, в межах суми стягнення у розмірі 37099,20 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повний текст рішення складений 03 травня 2023 року
Учасники справи:
Позивач - Головне управління ДПС у Рівненській області (вул. Відінська, буд. 12, м. Рівне, Рівненська обл., 33023, ЄДРПОУ/РНОКПП 44070166)
Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Макані" (вул. Канторська, буд.27, м. Дубно, Рівненська область, 35600, ЄДРПОУ/РНОКПП 41168580)
Суддя Т.О. Комшелюк
Суд | Рівненський окружний адміністративний суд |
Дата ухвалення рішення | 03.05.2023 |
Оприлюднено | 08.05.2023 |
Номер документу | 110637233 |
Судочинство | Адміністративне |
Категорія | Справи з приводу адміністрування податків, зборів, платежів, а також контролю за дотриманням вимог податкового законодавства, зокрема щодо погашення податкового боргу, з них стягнення податкового боргу |
Адміністративне
Рівненський окружний адміністративний суд
Т.О. Комшелюк
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні