Постанова

від 04.05.2023 по справі 320/6688/21

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 320/6688/21 Суддя (судді) першої інстанції: Колеснікова І.С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 травня 2023 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого судді - Лічевецького І.О., суддів - Мельничука В.П., Оксененка О.М., при секретарі - Рейтаровській О.С., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті на рішення Київського окружного адміністративного суду від 06 грудня 2022 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Буд-Гарант» до Північного міжрегіонального управління Укртрасбезпеки про визнання протиправною та скасування постанови,

ВСТАНОВИВ

До Київського окружного адміністративного суду звернулося ТОВ «Буд-Гарант» з позовом, у якому просило суд визнати протиправною та скасувати постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №220565 від 27.10.2020 року, винесену Північним міжрегіональним управлінням Укртрансбезпеки, якою постановлено стягнути з ПП «Буд-Гарант» адміністративно-господарський штраф у сумі 8 500,00 грн.

На обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що посадовими особами відповідача під час проведення габаритно-вагового контролю не було враховано властивості вантажу, що перевозився, який є сипучим, що зумовлює можливість його переміщення по всім осям під час руху транспортного засобу та, відповідно, впливає на осьове навантаження.

Також зазначав, що на момент проведення габаритно-вагового контролю була відсутня методика зважування сипучих вантажів, що унеможливлює встановлення факту порушення вагових параметрів при перевезенні сипучого вантажу. Звернув увагу, що оскаржувана постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу прийнята передчасно, без повідомлення суб`єкта господарювання про час та місце розгляду справи та без врахування усіх обставин, що мають значення для її винесення.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 06 грудня 2022 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій скаржник просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити.

На думку апелянта, суд першої інстанції, ухвалюючи оскаржуване рішення порушив норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Апелянт, зокрема щодо порушення судом норм процесуального права зазначає, що ним не було взято до уваги всі докази під час прийняття рішення у справі. Суд не надав оцінку долученому відповідачем до відзиву листу від 05.10.2020 року №76838/18-1/24-20, яким позивача було викликано для розгляду справи про порушення законодавства та направлено 13.10.2020 року засобами поштового зв`язку.

В обґрунтування своїх доводів зазначає, що водій, який здійснює вантажні перевезення, зокрема, подільного вантажу великогабаритним автомобільним транспортом, зобов`язаний дотримуватись встановлених правил, з метою уникнення порушень законодавства про автомобільний транспорт.

Звертає увагу, що Укртрансбезпека діяла в межах повноважень відповідно до вимог Закону України «Про автомобільний транспорт».

Таким чином, оскаржувана позивачем постанова прийнята відповідачем правомірно і скасована судом першої інстанції безпідставно.

Від позивача відзив на апеляційну скаргу не надходив, що не перешкоджає розгляду справи за наявними у ній матеріалами.

Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 19.09.2020 на автодорозі М-01 (Київ-Чернігів-Нові Яриловичі) 124 км, посадовими особами Управління Укртрансбезпеки у Чернігівській області було зупинено автомобіль DAFXF 95-480, державний номерний знак НОМЕР_1 із спеціалізованим напівпричіпом VAN НООІ SK-301-27 державний номерний знак НОМЕР_2 , що належать відповідно до свідоцтв про реєстрацію серії НОМЕР_3 та НОМЕР_4 ОСОБА_1 .

Згідно договору оренди вантажного автомобіля з напівпричіпом № 8 від 22.07.20ZU року, автомобіль DAF, державний номерний знак НОМЕР_5 із спеціалізованим напівпричіпом VAN НООІ SK-301-27, державний номерний знак НОМЕР_2 , перебувають в оренді ПП «Буд-Гарант».

Посадовими особами Управління Укртрансбезпеки у Чернігівській області під час здійснення габаритно-вагового контролю за результатами зважувань автомобіля із напівпричіпом, що перебувають в оренді ПП «БУД-ГАРАНТ» було виявлено перевищення вагових параметрів. Навантаження на строєну вісь склало 23.15т., при нормативно допустимій 22 т., що на 5,23% більше ніж є допустимим.

У зв`язку з чим, посадовими особами Управління Укртансбезпеки у Чернігівській області складено акт № 220879 проведення перевірки додержання законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 19.09.2020 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів.

Згідно зазначеного акту встановлено порушенням перевезення вантажу (пшениці) автомобільним транспортом згідно ТТН № 10 від 19.09.2020 року з порушенням вагових обмежень на строєну вісь на 5,23 % (23,15 т.), недооформлення перевізником документів, визначених ст.48 ЗУ «Про автомобільний транспорт»», за що передбачено відповідальність статтею 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», абзац 14 п.1, перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 5% до 10% включно при перевезенні вантажу без відповідного дозволу.

Окрім цього, зі змісту акту № 0005362 від 19.09.2020 року про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів та довідки № 042415 від 19.09.2020 року про результати здійснення габаритно-вагового контролю встановлено, що нормативно-допустимими навантаженнями на осі автомобіля є осьові навантаження в 11,00,11,00,7,33, 7,33,7,33 тон.

При зважуванні автомобіля з причіпом позивача за даними талона зважування № 2529 від 19.09.2020 року що проводилось о 14 годині 33 хвилини було виявлено навантаження в 6,95, 9,35, 7,70, 7,75,7,70 тон., при цьому на строєну вісь було виявлено навантаження в 23,15 тони (7,70+7,75+7,70).

Тобто, невідповідність встановленим нормам було виявлено в строєній вісі з перевищенням на 1,15 тони, на що вказує талон зважування № 2529 від 19.09.2020 року.

Не погоджуючись із результатами зважування з підстав неврахування працівниками Укртрансбезпеки властивостей вантажу, який був сипучим (подільним) вантажем, водій позивача згідно талону зважування № 2531 від 19.09.2020 року о 14 годині 47 хвилин, тобто через 14 хвилин після першого зважування, заїхав на повторне зважування. Результати повторного зважування вказали на те, що навантаження на строєну вісь склала (7.38+7.85+7.10)=22.33 т.

На підставі акту № 220879 від 19.09.2020 року, Акту № 0005362 від 19.09.2020 року про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів, Довідки № 042415 від 19.09.2020 року про результати здійснення габаритно-вагового контролю, чеків зважування, талону № 2529 від 19.09.2020 року та талону № 2531 від 19.09.2020 року, розрахунку плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування до акту № 0005362 від 19.09.2020 року, відповідачем 27.10.2020 року було винесену постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу № 220565 у розмірі - 8500 грн.00 коп.

Вважаючи вказану постанову про застосування адміністративно-господарських санкцій протиправною, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

В силу вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спірні правовідносини врегульовані нормами Закону України Про автомобільний транспорт (далі - Закон №2344), Наказом Міністерства транспорту та зв`язку України 24.06.2010 р. №385, затверджено Інструкцію з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті (Інструкція №385), Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затверджене наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 07.06.2010 р. №340 (далі - Положення №340).

Відповідно до пункту 1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 № 103 (далі - Положення) Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті (крім сфери безпеки мореплавства суден флоту рибного господарства).

Згідно підпункту 1 пункту 4 Положення основними завданнями Укртрансбезпеки є: реалізація державної політики з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування, міському електричному, залізничному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті.

Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань: здійснює габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування; здійснює нарахування плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю (підпункти 15, 27 пункту 5 Положення).

З наведеного вбачається, що відповідач виконує функції габаритно-вагового контролю транспортних засобів та нараховує відповідну плату за перевищення нормативів допустимої ваги транспортного засобу.

Отже, положеннями чинного законодавства визначені повноваження Укртрансбезпеки щодо контролю за рухом транспортних засобів з перевищенням габаритно-вагових параметрів, а також порядок здійснення такого контролю.

Щодо доводів апелянта про те, що позивач був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт, колегія суддів зазначає наступне.

Процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб`єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту, вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, норм міжнародних договорів про міжнародне автомобільне сполучення, виконанням умов перевезень, визначених дозволом на перевезення на міжобласних автобусних маршрутах, вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення, дотриманням габаритно-вагових параметрів, наявністю дозвільних документів на виконання перевезень та відповідністю виду перевезень, відповідних ліцензій, внесенням перевізниками-нерезидентами платежів за проїзд автомобільними дорогами визначено Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.07.2006 р. №1567 (далі за текстом - Порядок №1567).

Згідно із пунктом 25 Порядку № 1567 справа про порушення розглядається в органі державного контролю за місцезнаходженням суб`єкта господарювання або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи суб`єкта господарювання) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення.

Пунктом 26 Порядку № 1567 передбачено, що справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи суб`єкта господарювання.

Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа суб`єкта господарювання повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням.

З матеріалів справи встановлено, що повідомленням від 05.10.2010 № 76838/18-1/24-20 позивача було викликано для розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт на 27.10.2020.

Зазначене повідомлення направлено позивачу 13.10.2020 року, що підтверджується наявним в матеріалах справи списком рекомендованих відправлень №6367 та квитанцією АТ «Укрпошти».

Однак, як зазначає позивач у позовній заяві, про постанову про застосування адміністративного-господарського штрафу №220565 від 27.10.2020 року дізнався із листа, надісланого Ставнищенським районним відділом ДВС ЦМУ МЮ про відкриття виконавчого провадження. Будь-яких повідомлень про виклик, про час та про місце розгляду справи про порушення вимог законодавства не отримував.

Колегія суддів зазначає, що в матеріалах справи міститься лист АТ «Укрпошта» від 01.02.2021 року, в якому зазначено, що позивачем до пересувного відділення поштового зв`язку №67 Ставище не була надана заява або довіреність, в якій були б зазначені уповноважені особи на одержання кореспонденції, що надходить на адресу ПП «Буд-Гарант». За відсутності цих документів листоноша взагалі не мала права здійснювати доставку кореспонденції на вказану адресу. Згідно інформації, наданої начальником ПВПЗ №67 Ставище, рекомендований лист №0308300685255 був вручений 03.11.2020 року матері - ОСОБА_2 .

З цього приводу колегія суддів зазначає, що вказане свідчить, що позивач мав можливість отримати дане повідомлення з 13.10.2020, проте вказаним правом не скористався.

Пунктом 27 Порядку № 1567 передбачено, що у разі неявки уповноваженої особи суб`єкта господарювання справа про порушення розглядається без її участі.

За наявності підстав керівник органу державного контролю або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно з додатком 5.

Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що відповідач належним чином повідомив позивача про час і місце розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт, а у зв`язку із неявкою уповноваженої особи суб`єкта господарювання, правомірно розглянув справу без її участі.

Щодо порушень, встановлених актом перевірки № 220879, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

За встановленими обставинами, посадовими особами Укртрансбезпеки виявлено порушення позивачем законодавства про автомобільний транспорт, а саме: перевезення вантажу з перевищенням встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 5% до 10%.

Транспортний засіб позивача здійснював перевезення з перевищенням навантаження на строєну вісь в 23,15 т., дозволена маса на яку 22 т.

Щодо доводів позивача про те, що працівниками Укртрансбезпеки при складенні акту проведення перевірки не було враховано властивості вантажу, що перевозився (насіння пшениці насипом), суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

В силу статті 34 Закону України «Про автомобільний транспорт» автомобільний перевізник повинен: виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів.

Колегія суддів зазначає, що перевізник зобов`язаний дотримуватись технічних характеристик, не навантажувати на автомобіль більше його технічних можливостей і не допускати перевантаження транспортного засобу.

Крім того, навіть у випадку доведення можливості переміщення вантажу, ця обставина не спростовує встановленого під час зважування перевищення допустимого осьового навантаження. Наведеними вище нормативними актами не передбачається можливості звільнення перевізника від відповідальності за порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень вантажів автомобільним транспортом у випадку переміщення вантажу у вантажному відсіку автомобіля.

Так, згідно чинного законодавства та жодними вітчизняним чи міжнародним нормативним документом не передбачені виключення з Правил дорожнього руху України щодо правильності розміщення та кріплення вантажу при перевезенні подільних (в тому разі сипучих) вантажів.

Переміщення ватажу під час руху не є припустимим, оскільки його переміщення спричиняє збільшення динамічної маси транспортного засобу при гальмуванні, а також порушує стійкість транспортного засобу. Вказані негативні переміщення вантажу під час руху можуть призвести до непередбачуваних катастрофічних наслідків та є загрозою для безпеки дорожнього руху.

При цьому, законодавцем чітко передбачено критичну похибку в розмірі 2%, що дозволяє враховувати специфіку вантажу, в тому числі й подільного, який під час транспортування здатний зсуватися (перемішуватися).

Окрім цього, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що враховуючи відсутність на час проведення габаритно-вагового контролю методики визначення параметрів фактичної маси та навантаження на вісь щодо рідних та сипучих вантажів, можна стверджувати про відсутність на час проведення зазначеного габаритно-вагомого контролю правових підстав визначення перевищення нормативних вагових параметрів транспортного засобу та відповідно складання розрахунку плати за проїзд і застосування адміністративно-господарського штрафу за перевищення вагових параметрів.

Дійсно, на момент виникнення спірних правовідносин відсутня затверджена Мінекономрозвитком методика виконання вимірювань поосьових навантажень на маси вантажних транспортних засобів у русі, якою мали б керуватися органи Укртрансбезпеки під час проведення габаритно-вагового контролю.

Водночас, оскільки за змістом статей 4 і 29 Закону України № 3353-ХІІ, статті 33 Закону №2862-IV, визначення порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування віднесено до компетенції Кабінету Міністрів України, і такий механізм здійснення габаритно-вагового контролю великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів визначено Порядком № 879, яким керувався відповідач, суд вважає, що відповідачем правомірно проведений габаритно-ваговий контроль транспортного засобу.

При цьому, відсутність методичних рекомендацій для зважування сипучих вантажів сама по собі не може бути підставою для незастосування до перевізника відповідальності, у зв`язку із порушенням ним законодавства про автомобільний транспорт, за умови підтвердження, у даному випадку вказаною вище довідкою про результати здійснення габаритно-вагового контролю, факту перевищення транспортним засобом вагових параметрів.

Так, згідно приписів п. 2.3 Правила дорожнього руху водій зобов`язаний контролювати навантаження транспортного засобу та здійснювати контроль переміщення вантажу (в тому числі технічними засобами) під час руху транспортного засобу.

Колегія суддів висновує, що відсутність методики проведення габаритно-вагового контролю саме сипучого вантажу не є підставою, яка звільняє перевізників від відповідальності за перевищення вагових та габаритних параметрів транспортного засобу та від обов`язку по внесенню плати за таке перевищення.

Даний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду, викладеною у постановах від 22 грудня 2021 року у справі № 420/3371/21, від 09 серпня 2019 року у справі №817/1051/16 та від 08 серпня 2018 року, 03 липня 2019 року у справі №819/1381/16, від 02 серпня 2018 року у справі №820/1420/17.

На підставі вищенаведеного, колегія суддів вважає, що невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального права, неправильне тлумачення закону, призвели до неправильного вирішення справи, у зв`язку з чим рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню повністю з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову.

Частиною першою статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Відповідно до пункту другого частини першої статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

За змістом частини першої статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про необхідність скасування рішення першої інстанції та прийняття нового рішення.

Керуючись статтями 315, 317, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті задовольнити.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 06 грудня 2022 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Головуючий суддя І.О.Лічевецький

суддя В.П.Мельничук

суддя О.М.Оксененко