Постанова від 04.05.2023 по справі 420/14819/20

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 травня 2023 року

м. Київ

справа № 420/14819/20

адміністративне провадження № К/9901/48323/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Юрченко В.П.,

суддів: Ханової Р.Ф., Блажівської Н.Є.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 17 травня 2021 року (суддя Бутенко А.В.) та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 30 листопада 2021 року (головуючий суддя Ступакова І.Г., судді: Бітов А.І., Лук`янчук О.В.) у справі №420/14819/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕДІС Україна" до Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, Державної податкової служби України, про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Тедіс Україна» звернулося до Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової служби України, Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, в якому просило суд:

-визнати протиправним та скасувати рішення комісії Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації №901259/30622532 від 31 серпня 2018 року; №815129/30622532 від 25 червня 2018 року; №815132/30622532 від 25 червня 2018 року; №901260/30622532 від 31 серпня 2018 року; №901241/30622532 від 31 серпня 2018 року; №815128/30622532 від 25 червня 2018 року; №815133/30622532 від 25 червня 2018 року; №854439/30622532 від 25 липня 2018 року; №815127/30622532 від 25 червня 2018 року; №815126/30622532 від 25 червня 2018 року; №854438/30622532 від 25 липня 2018 року; №901263/30622532 від 31 серпня 2018 року; №901235/30622532 від 31 серпня 2018 року; №918366/30622532 від 17 вересня 2018 року; №901254/30622532 від 31 серпня 2018 року; №901246/30622532 від 31 серпня 2018 року; №854241/30622532 від 25 липня 2018 року; №854110/30622532 від 25 липня 2018 року; №815131/30622532 від 25 червня 2018 року; №815125/30622532 від 25 червня 2018 року; №854427/30622532 від 25 липня 2018 року; №815146/30622532 від 25 червня 2018 року; №851697/30622532 від 24 липня 2018 року; №851695/30622532 від 24 липня 2018 року; №851698/30622532 від 24 липня 2018 року; №851704/30622532 від 24 липня 2018 року; №851699/30622532 від 24 липня 2018 року; №851849/30622532 від 24 липня 2018 року; №853746/30622532 від 25 липня 2018 року; №853756/30622532 від 25 липня 2018 року; №851725/30622532 від 24 липня 2018 року; №851728/30622532 від 24 липня 2018 року; №815185/30622532 від 25 червня 2018 року; №851735/30622532 від 24 липня 2018 року; №851730/30622532 від 24 липня 2018 року; №851731/30622532 від 24 липня 2018 року; №851855/30622532 від 24 липня 2018 року; №851853/30622532 від 24 липня 2018 року; №851738/30622532 від 24 липня 2018 року; №851737/30622532 від 24 липня 2018 року; №851734/30622532 від 24 липня 2018 року; №851856/30622532 від 24 липня 2018 року; №851736/30622532 від 24 липня 2018 року; №854414/30622532 від 25 липня 2018 року; №815147/30622532 від 25 червня 2018 року; №851858/30622532 від 24 липня 2018 року; №853999/30622532 від 25 липня 2018 року; №853774/30622532 від 25 липня 2018 року; №851976/30622532 від 24 липня 2018 року; №851739/30622532 від 24 липня 2018 року; №851860/30622532 від 24 липня 2018 року; №808447/30622532 від 21 червня 2018 року; №808446/30622532 від 21 червня 2018 року; №808451/30622532 від 21 червня 2018 року; №808452/30622532 від 21 червня 2018 року; №808453/30622532 від 21 червня 2018 року; №906344/30622532 від 5 вересня 2018 року; №815195/30622532 від 25 червня 2018 року; №815186/30622532 від 25 червня 2018 року; №815196/30622532 від 25 червня 2018 року; №815183/30622532 від 25 червня 2018 року; №815184/30622532 від 25 червня 2018 року; №808454/30622532 від 21 червня 2018 року; №808455/30622532 від 21 червня 2018 року; №906359/30622532 від 5 вересня 2018 року; №906328/30622532 від 5 вересня 2018 року; №906321/30622532 від 5 вересня 2018 року; №815194/30622532 від 25 червня 2018 року; №815177/30622532 від 25 червня 2018 року; №906325/30622532 від 5 вересня 2018 року; №906326/30622532 від 5 вересня 2018 року; №808404/30622532 від 21 червня 2018 року; №808414/30622532 від 21 червня 2018 року; №808413/30622532 від 21 червня 2018 року; №808408/30622532 від 21 червня 2018 року; №808417/30622532 від 21 червня 2018 року; №815171/30622532 від 25 червня 2018 року; №815187/30622532 від 25 червня 2018 року; №808418/30622532 від 21 червня 2018 року; №808416/30622532 від 21 червня 2018 року; №808419/30622532 від 21 червня 2018 року; №808420/30622532 від 21 червня 2018 року; №808421/30622532 від 21 червня 2018 року; №808424/30622532 від 21 червня 2018 року; №808426/30622532 від 21 червня 2018 року; №808423/30622532 від 21 червня 2018 року; №808428/30622532 від 21 червня 2018 року; №906355/30622532 від 5 вересня 2018 року; №808422/30622532 від 21 червня 2018 року; №808429/30622532 від 21 червня 2018 року; №808425/30622532 від 21 червня 2018 року; №906360/30622532 від 5 вересня 2018 року; №853773/30622532 від 25 липня 2018 року; №906358/30622532 від 5 вересня 2018 року; №808430/30622532 від 21 червня 2018 року; №906345/30622532 від 5 вересня 2018 року; №808433/30622532 від 21 червня 2018 року; №808431/30622532 від 21 червня 2018 року; №815166/30622532 від 25 червня 2018 року; №815180/30622532 від 25 червня 2018 року; №815176/30622532 від 25 червня 2018 року; №808434/30622532 від 21 червня 2018 року; №808439/30622532 від 21 червня 2018 року; №808443/30622532 від 21 червня 2018 року; №808435/30622532 від 21 червня 2018 року; №808436/30622532 від 21 червня 2018 року; №808438/30622532 від 21 червня 2018 року; №808441/30622532 від 21 червня 2018 року; №808440/30622532 від 21 червня 2018 року; №906357/30622532 від 5 вересня 2018 року; №906329/30622532 від 5 вересня 2018 року; №906352/30622532 від 5 вересня 2018 року; №808442/30622532 від 21 червня 2018 року; №808445/30622532 від 21 червня 2018 року; №815155/30622532 від 25 червня 2018 року; №808449/30622532 від 21 червня 2018 року; №808444/30622532 від 21 червня 2018 року; №808448/30622532 від 21 червня 2018 року; №906340/30622532 від 5 вересня 2018 року; №815197/30622532 від 25 червня 2018 року; №815202/30622532 від 25 червня 2018 року;

-зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати податкові накладні складені та подані на реєстрацію товариством з обмеженою відповідальністю «Тедіс Україна» в Єдиному реєстрі податкових накладних датами їх подачі на реєстрацію.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 17 травня 2021 року, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 30 листопада 2021 року позовні вимоги задоволено.

Задовольняючи позовні вимоги, суди виходили з обґрунтованості і доведеності позовних вимог вмотивовані тим, що у контролюючого органу не було достатніх правових підстав для відмови позивачу у реєстрації поданих ним податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, оскільки у квитанціях про зупинення реєстрації податкових накладних податковим органом не вказаний конкретний перелік документів, який платник податків має надати для прийняття обґрунтованого рішення щодо реєстрації податкових накладних в ЄРПН.

Суд, при вирішенні питання щодо поважності пропуску строку позивачем, посилаючись на постанову Верховного Суду від 30 березня 2020 року у справі № 826/10808/18, дійшов висновку, що зміна судової практики в комплексі з іншими обставинами визнається поважною причиною пропуску процесуальних строків.

Не погодившись із зазначеними судовими рішеннями судів попередніх інстанцій, Південне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків подало касаційну скаргу, в якій просить скасувати зазначені рішення, залишивши без розгляду позов згідно п.8 ч.1 ст.240 КАС України. Обґрунтовуючи касаційну скаргу, скаржник зазначає про те, що судами попередніх інстанцій порушено норми процесуального права, зокрема, не враховано практику Верховного Суду від 11 жовтня 2019 року у справі №640/20468/18, ухвалену у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду, де визначено, що строк для звернення платника податків із позовом до адміністративного суду про визнання протиправним та скасування рішення ро відмову в реєстрації податкової накладної, у разі, коли платником податків не використовувалася процедура адміністративного оскарження таких рішень як досудового порядку вирішення спору, визначається частиною першою статті 122 КАС України і становить шість місяців з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення прав, свобод та інтересів.

У відзиві на касаційну скаргу позивач просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - залишити без змін. Позивач посилається на те, що відповідно до статті 56.18 статті 56 ПК України та статті 102 ПК України будь-яке рішення контролюючого органу може бути оскаржено до суду в межах 1095 днів. На переконання позивача, висновок Верховного Суду, сформульований у постанові від 11 жовтня 2019 року у справі № 640/20468/18, стосується виключно строків звернення до суду з позовом у разі попереднього використання позивачем досудового порядку вирішення спору. Натомість, у цій справі позивачем не використовувався досудовий порядок вирішення спору, що на переконання позивача впливає на строк звернення до суду.

Ухвалою від 18 січня 2022 року Верховний Суд відкрив касаційне провадження у цій справі за касаційною скаргою Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на підставі пункту 1 частини 4 статті 328 КАС України.

Верховний Суд, переглянувши рішення судів попередніх інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Вирішуючи спір, суди першої та апеляційної інстанцій установили, що основним видом економічної діяльності ТОВ «Тедіс Україна» є оптова торгівля тютюновими виробами» (код КВЕД 46.35).

Між ТОВ «Тедіс Україна» та ТОВ «ГЕРМЕС ГРАНД ВОЛМОР» укладено договір поставки №64-КЕ/17/КК від 20 листопада 2017 року, на виконання умов якого позивач, як Постачальник, зобов`язався поставляти Покупцю товар, а останній, в свою чергу, взяв на себе зобов`язання оплачувати поставлений товар на умовах, визначених у Договорі.

На виконання умов Договору ТОВ «Тедіс Україна» у період з 31 березня 2018 року по 14 квітня 2018 року здійснило ряд поставок товару Покупцю на загальну суму 32 509 339,88 грн, в тому числі ПДВ 5 418 223,33 грн.

За вказаними господарськими операціями з поставки тютюнових виробів ТОВ «Тедіс Україна» складено та направлено на реєстрацію в ЄРПН 121 податкові накладні.

У період з 13 квітня 2018 року по 27 квітня 2018 року на адресу ТОВ «Тедіс Україна» з Автоматизованої системи «Єдине вікно подання електронних документів» ДФС України надійшли Квитанції №1 про реєстрацію податкових накладних/розрахунків коригування кількісних і вартісних показників до податкових накладних в ЄРПН, згідно яких податкові накладні доставлено до центрального рівня ДПС України. Документ прийнято. Реєстрацію зупинено. Зокрема, зазначено, що «відповідно до п.201.16 ст.201 ПКУ реєстрація ПК/РК в Єдиному реєстрі податкових накладних зупинена. ПН/РК відповідає вимогам п.п.1.6 п.1 «Критеріїв ризиковості платника податку». Пропонуємо надати пояснення та/або копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН.»

ТОВ «Тедіс Україна» надало пояснення та копії документів щодо податкових накладних/розрахунків коригування, реєстрацію яких зупинено за поданими податковими накладними.

За результатами розгляду наданих товариством пояснень та копій первинних документів, які складалися в ході здійснення господарських операцій з поставки тютюнових виробів ТОВ «ГЕРМЕС ГРАНД ВОЛМОР» Комісією, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, прийнято рішення про відмову в реєстрації податкових накладних.

В обґрунтування підстав для відмови в реєстрації податкових накладних у вказаних рішеннях було зазначено: «Неподання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/розрахунку коригування, реєстрація яких зупинена. Наявність в органах ДФС інформації, що свідчить про здійснення платником ризикових операцій.» або «Надання платником податків копій документів, які складені з порушенням законодавства. Наявність в органах ДФС інформації, що свідчить про здійснення платником ризикових операцій.»

Не погодившись із правомірністю зазначених рішень контролюючого органу про відмову в реєстрації податкових накладних в ЄРНП ТОВ «Тедіс Україна» оскаржило їх в судовому порядку.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Пунктом 201.16 статті 201 Податкового кодексу України встановлено, що реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, у разі відповідності такої податкової накладної/розрахунку коригування сукупності критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, встановлених відповідно до пункту 74.2 статті 74 цього Кодексу.

На виконання цієї норми постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2010 року № 1246 затверджено Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних (далі - Порядок № 1246, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Пунктом дванадцятим Порядку № 1246 передбачено здійснення в автоматичному режимі розшифрування та проведення перевірки поданих податкових накладних, серед іншого, на відповідність критеріям оцінки ступеня ризиків, достатнім для зупинення їх реєстрації відповідно до пункту 201.16 статті 201 Кодексу.

За результатами перевірок, визначених пунктом дванадцятим Порядку № 1246, податковим органом формується квитанція про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування (далі - квитанція). Така квитанція надсилається платнику податку в автоматичному режимі (в електронному вигляді у текстовому форматі) протягом операційного дня і є підтвердженням зупинення такої реєстрації.

Положення підпункту 201.16.1 пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України визначають, що у квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної зазначаються: а) порядковий номер та дата складення податкової накладної б)визначення критерію(їв) оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, на підставі яких було здійснено зупинення реєстрації податкової накладної; в) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та/або копії документів (за вичерпним переліком), достатніх для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Критерії оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та Вичерпний перелік документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних затверджені наказом Міністерства фінансів України від 13 червня 2017 року №567 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) (далі - Критерії оцінки, Перелік документів).

Пунктом шостим Критеріїв оцінки визначено два критерії для проведення Моніторингу податкової накладної, при цьому за змістом пункту першого Переліку документів для кожного із критеріїв законодавцем визначено специфічний (окремий) перелік документів, які платник податків може подати податковому органу для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної.

Письмові пояснення та копії документів, зазначені у Переліку документів, платник податку подає до ДФС в електронному вигляді засобами електронного зв`язку, визначеними ДФС, з урахуванням вимог Законів України "Про електронний цифровий підпис", "Про електронні документи та електронний документообіг" та нормативно-правового акта щодо порядку обміну електронними документами з контролюючими органами.

Порядок прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної або відмову у такій реєстрації, у періоді, протягом якого реалізовувалися спірні правовідносини, було регламентовано постановою Кабінету Міністрів України від 29 березня 2017 року № 190 "Про встановлення підстав для прийняття рішення комісією Державної фіскальної служби про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або про відмову в такій реєстрації" (далі - Постанова № 190) та постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 117 "Про затвердження порядків з питань зупинення реєстрації податкової накладної розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних" (далі - Постанова 117).

Пунктом другим Постанови №117 встановлено, що платники податку на додану вартість, у яких до 1 грудня 2017 року зупинено реєстрацію податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних відповідно до пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України, що діяв до набрання чинності Законом України від 7 грудня 2017 року № 2245-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2018 році", та які станом на 1 грудня 2017 року не подали пояснень і копій документів до таких податкових накладних мають право протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов`язання, відображеного у такій податковій накладній, подати пояснення і копії документів до таких податкових накладних на розгляд комісій, які приймають рішення про реєстрацію податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, порядок роботи яких затверджується цією постановою.

Пунктами 19-21 Постанови № 117 визначено, що Комісії контролюючих органів складаються з комісій регіонального рівня (комісії головних управлінь ДФС в областях, м. Києві та Офісу великих платників ДФС) та комісії центрального рівня (ДФС). Зазначені комісії приймають рішення, серед іншого, про реєстрацію податкової накладної в Реєстрі або відмову у реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі.

Абзацом сьомим пункту 201.16.3 пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України платнику податків надано можливість оскаржити Рішення про відмову у реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних в адміністративному або судовому порядку.

Підставами для прийняття комісіями контролюючих органів рішення про відмову в реєстрації податкової накладної є: ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній, реєстрацію яких зупинено; ненадання платником податку копій документів відповідно до підпункту 4 пункту 13 цього Порядку (за Переліком документів); надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства.

Виходячи з системного тлумачення норм права, наведених вище, наявність повноважень - це одна з обставин, які входять до предмета доказування у справах цієї категорії, але не єдина. Надання податковому органу відповідних повноважень - це лише передумова подальшої реалізації його управлінських функцій, результатом реалізації чого, у цій справі, є прийняття рішень, законність яких обґрунтовано перевірена судами попередніх інстанцій.

Загальними вимогами, які висуваються до акта індивідуальної дії, як акта правозастосування, є його обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення податковим органом конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття.

Можливість надання платником податків вичерпного переліку документів на підтвердження правомірності формування та подання податкової накладної прямо залежить від чіткого визначення фіскальним органом конкретного виду критерію оцінки ступеня ризиків. Вживання податковим органом загального посилання на пункт шостий Критеріїв оцінки, без наведення відповідного підпункту, є неконкретизованим та призводить до необґрунтованого обмеження права платника податків бути повідомленим про необхідність надання документів за вичерпним переліком, відповідно до критерію зупинення реєстрації податкової накладної, а не будь-яких на власний розсуд.

Відтак, невиконання податковим органом законодавчо встановлених вимог щодо змісту, форми, обґрунтованості та вмотивованості акта індивідуальної дії призводить до його протиправності.

З огляду на неконкретність вимоги контролюючого органу про надання документів, рішення про відмову в реєстрації податкових накладних не відповідає критерію обґрунтованості.

Аналогічне правозастосування викладене у постановах Верховного Суду від 16 квітня 2019 року у справі №826/10649/17, від 28 жовтня 2019 у справі №640/983/19 та ін.

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що відповідачем не доведено обґрунтованості підстав для зупинення реєстрації і відмови у реєстрації податкових накладних та судами не встановлено обставин, які б перешкоджали прийняттю рішень про реєстрацію податкових накладних.

Надаючи у аспектів доводів касаційної скарги оцінку висновкам судів попередніх інстанцій про поважність причин пропуску позивачем строку звернення до суду, Суд враховує, що поняття поважних причин пропуску процесуальних строків є оціночним, а його вирішення покладається на розсуд судді, суду.

Питання поважності причин пропуску строку звернення до суду є оціночним та залежить від доказів, якими підтверджуються обставини та підстави такого пропуску.

Причина пропуску строку звернення до суду може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина (кілька обставин), яка безпосередньо унеможливлювала або ускладнювала можливість вчинення процесуальної дії у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

Поважними причинами слід розуміти лише ті обставини, які були об`єктивно непереборними, тобто не залежали від волевиявлення особи, що звернулася із адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

При вирішенні питання щодо поновлення строку звернення до адміністративного суду в разі, коли особа посилається на те, що строк був пропущений внаслідок зміни судової практики щодо застосування норм, якими встановлені відповідні строки, істотне значення мають, зокрема такі обставини: строк, який сплинув після зміни судової практики і до моменту звернення до суду з позовом; причини, які заважали звернутися до суду з позовом у максимально короткий термін після зміни судової практики; чи є підставі вважати, що зі сторони позивача було необґрунтоване зволікання щодо звернення з позовом.

Так, позивач, обґрунтовуючи підстави, які зумовили пропуск ним строку звернення до суду, зазначає що він керувався строками звернення до суду, визначеними пунктом 56.18 статті 56, статтею 102 Податкового кодексу України (1095 днів). Позивач доводить, що оскільки він не скористався правом на адміністративне оскарження вище зазначених рішень, висновок Верховного Суду у постанові від 11 жовтня 2019 року у справі №640/20468/18 щодо застосування скорочених строків для оскарження рішень про відмову в реєстрації податкових накладних, за умови попереднього використання досудового порядку вирішення спору (застосування процедури адміністративного оскарження), не підлягав застосуванню до спірних правовідносин. Позивач доводить, що саме зміна судової практики Верховного Суду щодо правозастосування норм Податкового кодексу України та КАС для визначення строків звернення до суду при оскарженні рішень контролюючого органу, й стала обставиною, яка обумовила пропуск ним строку для звернення до суду з цим позовом.

Позивач акцентує увагу на обставини, які його об`єктивно позбавляли можливості звернутися до суду з позовом у більш стислий строк, зокрема, що впродовж березня-квітня 2018 року контролюючим органом була зупинена реєстрація більше ніж 30 тисяч податкових накладних, направлених на реєстрацію ТОВ «Тедіс Україна», що потребувало тривалого часу для підготовки позовних заяв.

Значна частина позовних заяв про визнання протиправними та скасування понад 2000 рішень про відмову в реєстрацію податкових накладних, вже розглянуто судами першої інстанції, частина яких вже переглянута судами апеляційної та касаційної інстанцій, зокрема у справах №420/6041/19, 420/5100/19, 420/3198/19, 420/6040/19, 420/2379/19 та ін.

Отже, суд апеляційної інстанції, визначаючись з питанням щодо поважності пропуску строку до суду та відхиляючи доводи відповідача про залишення позову без розгляду, надав відповідну оцінку доводам сторін, зокрема щодо складнощів технічного характеру при підготовці позовної заяви з урахуванням обсягу матеріалу, який для цього необхідно було опрацювати, та встановив в контексті існування для позивача перешкоди для своєчасного звернення до суду з адміністративним позовом.

За приписами частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до частин першої-третьої статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам оскаржувані судові рішення у цій справі відповідають, а доводи відповідача, викладені у касаційній скарзі, не спростовують правильність висновків судів попередніх інстанцій.

В обсязі встановлених в цій справі фактичних обставин колегія суддів вважає, що висновки судів є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.

Відповідно до частини третьою статті 343 КАС України суд касаційної інстанції, здійснивши попередній розгляд справи, залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Згідно з частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 17 травня 2021 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 30 листопада 2021 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає..

СуддіВ.П. Юрченко Р.Ф. Ханова Н.Є. Блажівська