Ухвала

від 13.03.2023 по справі 758/2495/23

ПОДІЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Подільський районний суд міста Києва

Справа № 758/2495/23

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 березня 2023 року м. Київ

Подільський районний суд міста Києва в складі

слідчого судді ОСОБА_1 ,

за участі секретаря ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

представника власника майна адвоката ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Києва клопотання прокурора Подільської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_3 про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні № 42021102070000169 від 02.08.2021 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 191 КК України, -

В С Т А Н О В И В :

Прокурор Подільської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_3 , звернувся до суду з клопотанням про арешт майна в рамках кримінального провадження №42021102070000169 від 02.08.2021 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 191 КК України, в якому просить накласти арешт на тимчасово вилучене майно під час обшуку, а саме, на мобільний телефон Redmi Note 10 pro, IMEI: НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , який належить та перебуває у користуванні директора ТОВ «Промпостач люкс», ОСОБА_5 ..

Клопотання обґрунтовано тим, що слідчим відділом Подільського УП ГУНП в м. Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42021102070000169, відомості щодо якого внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 02.08.2021 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.191 КК України.

Процесуальне керівництво по вказаному кримінальному провадженню здійснюється Подільською окружною прокуратурою міста Києва.

Досудове розслідування проводиться за фактом неправомірних дії службових та посадових осіб ТОВ «Управляюча компанія «Оселя», ТОВ «Промпостач люкс» та ТОВ «ВБК Центр», які за попередньою змовою з невстановленими особами АТ «Укрзалізниця» здійснюють привласнення коштів державного підприємства АТ «Укрзалізниця» під час постачання продукції, а саме: високовольтних електронагрівачів російського виробництва під виглядом товару українського виробництва.

Досудовим розслідуванням встановлено, що колишній співробітник філії «Пасажирська компанія» АТ «Укрзалізниця» ОСОБА_6 за сприянням невстановлених службових осіб АТ «Укрзалізниця» організував перемогу підконтрольному йому підприємству ТОВ «Управляюча компанія «Оселя» (код ЄДРПОУ 44695663) в одержанні державного замовлення на постачання високовольтних електронагрівачів для потреб АТ «Укрзалізниця».

В подальшому ОСОБА_6 мав забезпечити проведення вхідного контролю та приймання на баланс продукції російського виробництва, яка не відповідала тендерній документації.

В той же час, встановлено, що власником ТОВ «Промпостач люкс»(код ЄДРПОУ 38866371) та керівником ТОВ «ВБК Центр»(код ЄДРПОУ 33806480) є ОСОБА_5 який, відповідає за постачання електронагрівачів російського виробництва під виглядом товару українського виробництва.

Так, 17.11.2022 філією «Пасажирська компанія» АТ «Укрзалізниця» оголошено про проведення відкритих торгів UA-2022-11-17-008311-a на предмет закупівлі високовольтних електронагрівачів у кількості 1900 шт.

Тендерною документацією, визначено, що на підтвердження відповідності продукції, що пропонується до постачання переможець повинен надати документ, що підтверджує якість та походження продукції, а на продукцію, яка виготовлена та походить з території російської федерації, керуватися Постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2015 № 1147 «Про заборону ввезення на митну територію України товарів, що походять з російської федерації».

За результатами торгів переможцем визначено ТОВ «Управляюча компанія «Оселя» (рішення уповноваженої особи № 9-1-01/12-22) з наміром постачати продукцію українського виробника - ТОВ «Промпостач люкс» та ціновою пропозицією - 5,256 млн грн., та 16.12.2022 укладено відповідний договір ПК/МТЗ/22536/Ю.

В подальшому, ОСОБА_5 , на підставі листа-рознарядки на поставку партії товару № пк-7/2088 від 30.12.2022 філії «Пасажирська компанія» АТ «Укрзалізниця» 19.01.2023 здійснив постачання високовольтних електронагрівачів, підтверджуючи документально, що виробником являється ТОВ «Промпостач люкс» (Україна) у кількості 300 шт. на адресу виробничого підрозділу «Дніпровське пасажирське вагонне депо» філії «Пасажирська компанія» АТ «Укрзалізниця», яке знаходиться за адресою: м. Дніпро, пр. Нігояна Сергія, буд. 42б.

Однак, в ході проведення вхідного контролю співробітниками депо встановлено, що поставлена продукція не відповідає тендерним вимогам, а саме на товарах присутнє маркування російського виробника ООО «Нижегородский ТЭН» (російська федерація, м. нижній новгород), що свідчить про російське походження продукції.

У подальшому, 03.03.2023, в період часу з 07.19 год. по 08.40 год., на підставі ухвали слідчого Подільського районного суду м. Києва № 758/1673/23 від 16.02.2023 за адресою: АДРЕСА_1, за місцем проживання ОСОБА_5 проведено обшук в ході якого вилучено мобільний телефон Redmi Note 10 pro, IMEI: НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , який належить та перебуває у користуванні директора ТОВ «Промпостач люкс», ОСОБА_5 , в якому міститься переписка щодо постачання електронагрівачів російського виробництва.

У судовому засіданні прокурор підтримав клопотання з підстав, які у ньому зазначені.

Представник власника майна проти задоволення клопотання заперечував, пояснив, що в клопотанні прокурора належним чином не було встановлено правової підстави для накладення арешту на майно ОСОБА_5 ..

Вивчивши клопотання та документи додані до клопотання суд прийшов до наступного висновку.

Судом встановлено, що 03.03.2023, в період часу з 07.19 год. по 08.40 год., на підставі ухвали слідчого Подільського районного суду м. Києва № 758/1673/23 від 16.02.2023 за адресою: АДРЕСА_1, за місцем проживання ОСОБА_5 проведено обшук в ході якого вилучено мобільний телефон Redmi Note 10 pro, IMEI: НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , який належить та перебуває у користуванні директора ТОВ «Промпостач люкс», ОСОБА_5 , в якому міститься переписка щодо постачання електронагрівачів російського виробництва.

Пунктом 7 ч. 1 ст. 131 КПК України передбачено, що заходами забезпечення кримінального провадження є арешт майна.

Згідно з ч. 1 ст. 131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 170 КПК України передбачено, що арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.

Згідно з ч. 1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

У випадку, передбаченому пунктом 1 частини 2 ст. 170 КПК України, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу (ч. 3 ст. 170 КПК України).

Відповідно до ч. 10 ст. 170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку, зокрема, на рухоме майно. Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.

Згідно з ч. 1 ст. 17 КПК України особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили.

Статтею 16 КПК України визначено, що позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Відповідно до ч. 3 ст. 132 КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, дізнавач, прокурор не доведе, що: існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, дізнавача, прокурора; може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, дізнавач, прокурор звертається із клопотанням.

Для оцінки потреб досудового розслідування слідчий суддя або суд зобов`язаний врахувати можливість без застосованого заходу забезпечення кримінального провадження отримати речі і документи, які можуть бути використані під час судового розгляду для встановлення обставин у кримінальному провадженні (ч. 4 ст. 132 КПК України).

Згідно з ч. 5 ст. 132 КПК України під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді або суду докази обставин, на які вони посилаються.

Доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню (ст. 84 КПК України).

Частиною 1 ст. 92 КПК України визначено, що обов`язок доказування обставин, передбачених статтею 91 цього Кодексу, за винятком випадків, передбачених частиною другою цієї статті, покладається на слідчого, прокурора та, в установлених цим Кодексом випадках, - на потерпілого.

Згідно з ч. 11 ст. 170 КПК України заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.

Відповідно до статті 173 КПК України слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.

При вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

У разі задоволення клопотання слідчий суддя, суд застосовує найменш обтяжливий спосіб арешту майна. Слідчий суддя, суд зобов`язаний застосувати такий спосіб арешту майна, який не призведе до зупинення або надмірного обмеження правомірної підприємницької діяльності особи, або інших наслідків, які суттєво позначаються на інтересах інших осіб (ч. 4 статті 173 КПК України).

Крім цього, згідно з вимогами ч. 2 ст. 171 КПК України у клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинні бути зазначена, зокрема, достатня, належна, допустима, достовірна сукупність доказів, що майно, щодо якого здійснюється клопотання, є предметом, засобом чи знаряддям його вчинення, доказом злочину, набуте злочинним шляхом, доходом від вчиненого кримінального правопорушення, отримане за рахунок доходів від вчиненого злочину.

Оцінюючи в сукупності надані стороною кримінального провадження докази, беручи до уваги можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні, наслідки арешту майна для власника та третіх осіб, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, застосування такого виду заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна є передчасним.

Крім цього, суд зазначає, що майно вилучене в ході обшуку.

Згідно з ч. 1 ст. 167 КПК України тимчасовим вилученням майна є фактичне позбавлення підозрюваного або осіб, у володінні яких перебуває зазначене у частині другій цієї статті майно, можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним майном до вирішення питання про арешт майна або його повернення, або його спеціальну конфіскацію в порядку, встановленому законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 169 КПК України 1. Тимчасово вилучене майно повертається особі, у якої воно було вилучено: 1) за постановою прокурора, якщо він визнає таке вилучення майна безпідставним; 2) за ухвалою слідчого судді чи суду, у разі відмови у задоволенні клопотання прокурора про арешт цього майна; 3) у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 171, частиною шостою статті 173 цього Кодексу; 4) у разі скасування арешту; 5) за вироком суду в кримінальному провадженні щодо кримінального проступку.

Згідно з ч. 5 ст. 171 КПК України клопотання слідчого, прокурора про арешт тимчасово вилученого майна повинно бути подано не пізніше наступного робочого дня після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, у якої його було вилучено. У разі тимчасового вилучення майна під час обшуку, огляду, здійснюваних на підставі ухвали слідчого судді, передбаченої статтею 235 цього Кодексу, клопотання про арешт такого майна повинно бути подано слідчим, прокурором протягом 48 годин після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, в якої його було вилучено.

Зважаючи на те, що до клопотання прокурора надана недостатня кількість доказів необхідності накладення арешту, суд не вбачає достатніми та обґрунтованими підстави для задоволення даного клопотання, оскільки документи додані до клопотання не свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою забезпечення збереження речових доказів, до того ж, будь-яких негативних наслідків, які можуть негативно позначитися на інтересах слідства, власника майна та інших осіб від не вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження, слідчим суддею не встановлено.

Керуючись ст. ст. 98, 131, 132, 170 - 173, 175, 309 КПК України, слідчий суддя -

П О С Т А Н О В И В :

У задоволенні клопотання прокурора Подільської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_3 про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні № 42021102070000169 від 02.08.2021 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 191 КК України - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення. Порядок оскарження ухвали визначено ст. 392, 395 КПК України.

Повний текст проголошено 14.03.2023 року о 12.30 год.

Cлідчий суддя Подільського районного суду м. Києва ОСОБА_1