Рішення

від 01.05.2023 по справі 162/175/22

ЛЮБЕШІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 162/175/22

Провадження № 2/162/6/2023

ЛЮБЕШІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 травня 2023 року смт Любешів

Любешівський районний суд Волинської області в складі:

головуючого судді Савича А.С.,

з участю секретаря судових засідань - Гичук О.М.,

позивача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління гуманітарної політики Любешівської селищної ради Волинської області, Ветлівського закладу дошкільної освіти «Дитячий садочок «Малятко» Управління гуманітарної політики Любешівської селищної ради Волинської області про визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення від роботи, відновлення виконання працівником своїх трудових обов`язків, стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до Управління гуманітарної політики Любешівської селищної ради Волинської області, Ветлівського закладу дошкільної освіти «Дитячий садочок «Малятко» Управління гуманітарної політики Любешівської селищної ради Волинської області про визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення від роботи, відновлення виконання працівником своїх трудових обов`язків, стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу. Свої вимоги обґрунтувала тим, що вона працює вихователем Ветлівського закладу дошкільної освіти «Дитячий садочок «Малятко» Управління гуманітарної політики Любешівської селищної ради Волинської області та перебуває в трудових відносинах з відповідачем. Починаючи з 05.11.2021 вона стикнулась із порушенням її конституційного права на працю з боку директора Ветлівського закладу дошкільної освіти «Дитячий садочок «Малятко» Управління гуманітарної політики Любешівської селищної ради, яка виразилась у відстороненні її роботи з 08.11.2021 без збереження заробітної плати у зв`язку із тим, що вона начебто відмовилась вакцинуватись проти коронавірусної інфекції, викликаної SARS-CoV-2. Зокрема, 05.11.2021 під підпис їй доведено наказ від 08.11.2021 № 1-к «Про відсторонення від роботи ОСОБА_1 », яким заборонено виконувати свої трудові обов`язки за місцем роботи. Проте, що стало підставою такого наказу в ньому не аргументовано як і не вказано строки такого відсторонення. Крім того, звертає увагу суду на те, що вказаний наказ був виданий раніше та доведений їй під підпис ще до настання дати його видачі, що є протиправним. Проаналізувавши норми чинного законодавства України, міжнародні договори, що ратифіковано Україною та є обов`язковими до застосування, з урахуванням всіх фактичних обставин, що склалися, вона вважає дії відповідача неправомірними, а сам наказ від 08.11.2021 № 1-к, яким фактично відсторонено її від роботи з невідомих їй підстав незаконним і таким, що підлягає скасуванню судом. Наголошує суду, що будь-якого письмового попередження щодо обов`язковості проведення профілактичних щеплень від гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 у зв`язку із введенням карантину відповідно до Конституції України, їй під підпис не доведено. Так само, як і будь-якої немотивованої відмови від обов`язкових щеплень, визначених ст. 12 Законом України «Про захист населення від інфекційних хвороб», вона не надавала. А тому вважає, що у керівництва Ветлівського закладу дошкільної освіти «Дитячий садочок «Малятко» Управління гуманітарної політики Любешівської селищної ради не було законних підстав для винесення наказу № 1-к від 08.11.2021 та відсторонення її від роботи. Окрім того, зазначений наказ приймався на виконання незаконних нормативних актів КМ України та МОЗ України, що вважає ще раз підтверджує його незаконність. Зазначає, що забороняється вимагати та надавати за місцем роботи або навчання інформацію про діагноз та методи лікування пацієнта. Як зазначає, що в спірному наказі за №1-к від 08.11.2021 «Про відсторонення від роботи ОСОБА_1 », підставою про відсторонення є причини, які зумовили це відсторонення. Однак, не зазначено чи це медичні протипокази чи якісь інші причини. Отже вважає, що посадові особи державної санітарно-епідеміологічної служби зобов`язані вносити подання про відсторонення працівників від роботи у визначений законодавством спосіб. Відповідно вказаному, за відсутності у роботодавця належним чином оформленого подання відповідної посадової особи державної санітарно-епідеміологічної служби, відсторонення ним від роботи працівника, який відмовляється або ухиляється від профілактичних щеплень, вбачається неправомірними. Відтак в оскаржуваному наказі про її відсторонення від 08.11.2021 № 1-к не зазначено підстав такого відсторонення на строк такого відсторонення, що аргументовано свідчить про протиправність цього наказу. Посилаючись на зазначені обставини, ОСОБА_1 просила суд визнати незаконним та скасувати наказ Ветлівського закладу дошкільної освіти «Дитячий садочок «Малятко» Управління гуманітарної політики Любешівської селищної ради Волинської області від 08.11.2021 № 1-к «Про відсторонення ОСОБА_1 »; зобов`язати Управління гуманітарної політики Любешівської селищної ради Волинської області, Ветлівський заклад дошкільної освіти «Дитячий садочок «Малятко» Управління гуманітарної політики Любешівської селищної ради Волинської області відновити виконання ОСОБА_1 своїх трудових обов`язків на посаді вихователя Ветлівського закладу дошкільної освіти «Дитячий садочок «Малятко» Управління гуманітарної політики Любешівської селищної ради Волинської області; зобов`язати стягнути з Управління гуманітарної політики Любешівської селищної ради Волинської області середню заробітну плату за час вимушеного прогулу з 08.11.2021 по дату набрання рішенням законної сили; стягнути із відповідачів на користь позивача судові витрати.

Ухвалою судді Любешівського районного суду Волинської області від 06.04.2022 прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи постановлено проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін (а.с.22).

Представник відповідача Управління гуманітарної політики Любешівської селищної ради Волинської області В. Кух 27.04.2022 подав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що позовні вимоги ОСОБА_1 є не обґрунтованими, такими, що не підлягають задоволенню. Також вважає, що є безпідставними вимоги ОСОБА_1 щодо визнання незаконним наказу про відсторонення її від роботи та скасування наказу. Твердження позивачки щодо протиправності відсторонення її від роботи є необґрунтовані. Роботодавцем 08.11.2021 видано наказ № 1-к, яким відсторонено позивачку від роботи на посаді вихователя. Із наказом позивачка ознайомлена 05.11.2021. Вважає, що вона була ознайомлена з наказом у встановлений строк та відповідно до вимог чинного законодавства. У випадку відсторонення від роботи ОСОБА_1 держава в особі роботодавця реалізує свій обов`язок щодо забезпечення безпеки життя і здоров`я не тільки дітей і працівників дошкільного закладу, а й захищає таким чином і саму позивачку, яка не отримала щеплення. Разом з тим, позивачка не була позбавлена права вибору між тим, бути вакцинованою або відсторонитись від роботи. Крім того, позивачка не надала пояснень роботодавцю про причини відмови від проходження нею обов`язкової вакцинації або ж поважність таких причин. Не обґрунтованими вважають позовні вимоги ОСОБА_1 щодо зобов`язання відновити виконання трудових обов`язків на посаді вихователя, а також стягнення з відповідачів середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу з 08.11.2021 по дату набрання рішення законної сили, оскільки ОСОБА_1 на підставі Наказу МОЗ № 380 від 25.02.2022 приступила до виконання своїх трудових обов`язків 01.03.2023 (була відсторонена від роботи з 08.11.2021 по 28.02.2022). Просив у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити повністю, а судові витрати покласти на позивача (а.с.30-33).

Позивач ОСОБА_1 11.05.2022 подала до суду відповідь на відзив, у якому вважає, що твердження представника відповідача у відзиві є необґрунтованими, повністю спростованими та такими, що на увагу не заслуговують (а.с.39-43).

Ухвалою Любешівського районного суду Волинської області від 11.05.2022 зупинено провадження у цій справі до набрання законної сили судовим рішенням в адміністративній справі № 640/31674/21 Окружного адміністративного суду міста Києва за позовом Київської міської організації Профспілки працівників освіти і науки до Міністерства охорони здоров`я України про визнання протиправним і скасування пункту 3 Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я України № 2153 від 04.10.2021 (а.с.107).

Ухвалою Любешівського районного суду Волинської області від 10.03.2023 поновлено провадження у цій справі. Призначено судове засідання на 15 год 00 хв 03.04.2023 для розгляду справи по суті у приміщенні Любешівського районного суду Волинської області (а.с.124-125).

На адресу суду від директора Ветлівського ЗДО «Дитячий садок «Малятко» Г.Гриневич 28.03.2023 надійшов до суду відзив на позовну заяву, у якому вона просить у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовити повністю. Вважає, що позивачка була відсторонена від роботи на підставі вимог закону, судової практики Верховного Суду, а також Європейського Суду з прав людини. Звертає увагу, що за статистикою в середньому у 2021 році від COVID-19 в Україні помирало 7168 осіб на місяць, тому держава була змушена вживати певні обмежувальні заходи, пов`язані зокрема із втручанням у право на повагу до приватного життя та захисту здоров`я населення від хвороби, яка становила серйозну небезпеку для життя та здоров`я людей, в тому числі і дітей. Таким чином, відповідно до п.2 ст.8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, мета відсторонення позивачки від роботи у зв`язку з відмовою від щеплення проти COVID-19 є легітимною (а.с. 131-136).

У відповіді на даний відзив позивачка заперечила доводи Ветлівського ЗДО «Дитячий садок «Малятко». Звернула увагу, що даний відзив поданий з порушенням строків, визначених ухвалою суду від 06.04.2022, а тому не може бути належним та допустимим доказом і не заслуговує на увагу. Додатково зазначила, що відстороненні її від роботи відбулось з порушенням вимог чинного законодавства (а.с. 143-147).

У зв`язку з клопотанням представника відповідача Управління гуманітарної політики Любешівської селищної ради Волинської області, розгляд справи, який призначено на 15 год 00 хв 03.04.2023, відкладено на 15 год 00 хв 01.05.2023, про що належним чином повідомлено всіх учасників судового провадження.

Представники Управління гуманітарної політики Любешівської селищної ради Волинської області та Ветлівського закладу дошкільної освіти «Дитячий садочок «Малятко» Управління гуманітарної політики Любешівської селищної ради Волинської області у вищевказане судове засідання не прибули. Жодних заяв чи клопотань до суду не подали.

У судовому засіданні 11.05.2022 позивач ОСОБА_1 пояснила, що у зв`язку з воєнним станом в Україні, на підставі Наказу МОЗ України від 25.02.2022, вона з 01.03.2022 була допущена до роботи вихователя Ветлівського закладу дошкільної освіти «Дитячий садочок «Малятко». У зв`язку з цим, уточнила свою позовну вимогу № 3, а саме просила стягнути середню заробітну плату за час вимушеного прогулу з 08.11.2021 по 01.03.2022, замість періоду з 08.11.2021 по дату набрання рішення законної сили, який вказано у її позові. В іншій частині свій позов підтримала в повному обсязі, вважала, що відсторонення її від роботи відбулось всупереч вимогам чинного законодавства. Свій підпис про ознайомлення з наказом від 08.11.2021 № 1-к вона ставила 05.11.2021, тобто фактично про необхідність вакцинації від гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, вона була письмово повідомлена лише цього дня. Разом з тим, пояснила, що усно від свого керівництва була повідомлена про необхідність такої вакцинації від коронавірусної інфекції раніше, приблизно з 01 листопада 2021 року, в іншому випадку вона буде відсторонена від роботи. Про дану обставину вона також дізналась і від своїх колег у цей час. Звернула увагу, що не порушувала своїх посадових обов`язків, що було б наслідком для відсторонена її від роботи. Протягом 2021 2022 років вона не хворіла на COVID-19.

У судовому засіданні 01.05.2023 позивач ОСОБА_1 підтримала свій позов (з уточненнями) та просила його задовольнити. Вважає, що наказ директора Ветлівського ЗДО «Дитячий садок «Малятко» від 08.11.2021 про відсторонення позивача від роботи виданий з порушеннями норм законодавства України. Вона дійсно ставила свій підпис на цьому наказі про ознайомлення з ним саме 05.11.2021 і це не є опискою. Офіційно її ніхто раніше письмово не попереджав про необхідність вакцинації, в іншому випадку це буде наслідком відсторонення її від роботи. Хоч усно про це попереджали. В той час в неї були проблеми зі здоров`ям, а саме з органами дихання, однак щодо отримання довідки про наявність протипоказань від щеплення вона в лікаря не отримувала та не надавала роботодавцю. Звернула увагу, що в садочку всього виховується 32 дитини, безпосередньо вихователем 16 дітей вона є згідно своїх професійних обов`язків. У той час ніхто з працівників не хворів на COVID-19.

Заслухавши пояснення позивача ОСОБА_1 , дослідивши докази у справі в їх сукупності, суд доходить такого висновку.

Позивачка ОСОБА_1 працює вихователем у Ветлівському ЗДО «Дитячий садок «Малятко» Управління гуманітарної політики Любешівської селищної ради (а.с.12,13).

Директором вищевказаного закладу дошкільної освіти 08.11.2021 видано наказ № 1-к «Про відсторонення від роботи ОСОБА_1 », яким ОСОБА_1 , вихователя Ветлівського ЗДО, відсторонено від роботи з 08 листопада 2021 р до усунення причин, що її зумовили, без збереження заробітної плати (а.с.11).

Наказ виданий відповідно до ст.46 КЗпП України, ч.2 ст.12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», Постанови КМУ від 09.12.2020 № 1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», Наказу Міністерства охорони здоров`я України від 04.10.2021 № 2153 «Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням».

Із проєктом цього наказу позивач ОСОБА_1 ознайомлена під підпис 05.11.2021. Однак, як вбачається з пояснень позивачки у судовому засіданні, приблизно з 1 листопада 2021 року від керівництва закладу, а також від своїх колег, вона дізналась про необхідність щеплення від хвороби COVID-19 працівників закладу, чи надання довідки про наявність протипоказань щодо цього, в іншому випадку позивачка буде відсторонена від роботи.

Предметом спору в справі є законність Наказу директора Ветлівського закладу дошкільної освіти «Дитячий садочок «Малятко» Управління гуманітарної політики Любешівської селищної ради Волинської області від 08.11.2021 № 1-к про відсторонення позивача від роботи.

Згідно з ч.1 ст.3 КЗпП України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Відповідно до ст. 4 КЗпП України законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

Частиною 1 статті 46 КЗпП України передбачено, що відсторонення працівників від роботи власником або уповноваженим ним органом допускається у разі:

- появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння;

- відмови або ухилення від обов`язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони;

- в інших випадках, передбачених законодавством.

У визначенні поняття «законодавством» суд враховує Рішення Конституційного Суду України від 09.07.1998 № 12-рп/09 (справа про тлумачення терміну «законодавство»).

Конституційний Суд України дійшов висновку, що термін «законодавство», що вживається у частині третій статті 21 Кодексу законів про працю України, треба розуміти так, що ним охоплюються закони України, чинні міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також постанови Верховної Ради України, укази Президента України, декрети і постанови Кабінету Міністрів України, прийняті в межах їх повноважень та відповідно до Конституції України і законів України.

При видачі Наказу, що оспорюється, відповідач, окрім ст.46 КЗпП України, керувався ч.2 ст.12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», Постановою КМУ від 09.12.2020 № 1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», наказом Міністерства охорони здоров`я України від 04.10.2021 № 2153 «Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням».

Відповідно до преамбули Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я» кожна людина має природне невід`ємне і непорушне право на охорону здоров`я. Суспільство і держава відповідальні перед сучасним і майбутніми поколіннями за рівень здоров`я і збереження генофонду народу України, забезпечують пріоритетність охорони здоров`я в діяльності держави, поліпшення умов праці, навчання, побуту і відпочинку населення, розв`язання екологічних проблем, вдосконалення медичної допомоги і запровадження здорового способу життя. Основи законодавства України про охорону здоров`я визначають правові, організаційні, економічні та соціальні засади охорони здоров`я в Україні, регулюють суспільні відносини у цій сфері з метою забезпечення гармонійного розвитку фізичних і духовних сил, високої працездатності і довголітнього активного життя громадян, усунення факторів, що шкідливо впливають на їх здоров`я, попередження і зниження захворюваності, інвалідності та смертності, поліпшення спадковості.

Законодавство України про охорону здоров`я базується на Конституції України і складається з цих Основ та інших прийнятих відповідно до них актів законодавства, що регулюють суспільні відносини у сфері охорони здоров`я (ст.1 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я»).

Згідно з ст.5, 10 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я» державні, громадські або інші органи, підприємства, установи, організації, посадові особи та громадяни зобов`язані забезпечити пріоритетність охорони здоров`я у власній діяльності, не завдавати шкоди здоров`ю населення і окремих осіб, у межах своєї компетенції надавати допомогу хворим, особам з інвалідністю та потерпілим від нещасних випадків, сприяти працівникам органів і закладів охорони здоров`я в їх діяльності, а також виконувати інші обов`язки, передбачені законодавством про охорону здоров`я. Громадяни України зобов`язані у передбачених законодавством випадках проходити профілактичні медичні огляди і робити щеплення; виконувати інші обов`язки, передбачені законодавством про охорону здоров`я.

Відповідно до ч.1 ст.12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» профілактичні щеплення проти дифтерії, кашлюка, кору, поліомієліту, правця, туберкульозу є обов`язковими і включаються до календаря щеплень.

Згідно з ч.2 ст.12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» працівники окремих професій, виробництв та організацій, діяльність яких може призвести до зараження цих працівників та (або) поширення ними інфекційних хвороб, підлягають обов`язковим профілактичним щепленням також проти інших відповідних інфекційних хвороб. У разі відмови або ухилення від обов`язкових профілактичних щеплень у порядку, встановленому законом, ці працівники відсторонюються від виконання зазначених видів робіт. Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням проти інших відповідних інфекційних хвороб, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я.

Згідно із затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2015 № 267 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 24.01.2020 № 90) Положенням про Міністерство охорони здоров`я України головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров`я, є Міністерство охорони здоров`я України (далі МОЗ).

Відповідно до пункту 8 цього Положення МОЗ у межах повноважень, передбачених законом, на основі і на виконання Конституції та законів України, актів Президента України і постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, актів Кабінету Міністрів України видає накази, організовує та контролює їх виконання.

Накази МОЗ, які відповідно до закону є регуляторними актами, розробляються, розглядаються, приймаються та оприлюднюються з урахуванням вимог Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності».

Нормативно-правові акти МОЗ підлягають державній реєстрації в установленому законодавством порядку.

Накази МОЗ, видані в межах повноважень, передбачених законом, є обов`язковими до виконання центральними органами виконавчої влади, їх територіальними органами, місцевими держадміністраціями, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності та громадянами.

Наказом МОЗ від 04.10.2021 № 2153 затверджено Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням (далі Перелік № 2153).

Цей перелік доповнено наказом МОЗ № 2393 від 01.11.2021.

Відповідно до Переліку № 2153 з доповненнями обов`язковим профілактичним щепленням проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19,спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, підлягають працівники:

1. центральних органів виконавчої влади та їх територіальних органів;

2. місцевих державних адміністрацій та їх структурних підрозділів;

3. закладів вищої, післядипломної, фахової передвищої, професійної (професійно-технічної), загальної середньої, у тому числі спеціальних, дошкільної, позашкільної освіти, закладів спеціалізованої освіти та наукових установ незалежно від типу та форми власності;

4. підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління центральних органів виконавчої влади.

5. установ і закладів, що надають соціальні послуги, закладів соціального захисту для дітей, реабілітаційних закладів;

6. підприємств, установ та організацій, включених до Переліку об`єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2015 № 83.

Відповідно до примітки до Переліку № 2153 обов`язкове профілактичне щеплення проводиться в разі відсутності у працівника абсолютних протипоказань до проведення профілактичних щеплень, відповідно до Переліку медичних протипоказань та застережень до проведення профілактичних щеплень, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я України від 16.09.2011 № 595, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10.10.2011 за № 1161/19899 (у редакції наказу Міністерства охорони здоров`я України від 11.10.2019 № 2070).

Постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 № 1236 (з подальшими змінами і доповненнями станом на дату прийняття оспорюваного наказу) встановлено з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі - COVID-19), з 19.12.2020 до 31.12.2021 на території України діє карантин, продовживши дію карантину, встановленого постановами Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211, від 20.05.2020 № 392 та від 22.07.2020 № 641.

Пунктом 41-6 указаної постанови, який введений в дію з 08.11.2021, визначено керівникам державних органів (державної служби), керівникам підприємств, установ та організацій забезпечити:

1) контроль за проведенням обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 працівниками та державними службовцями, обов`язковість профілактичних щеплень яких передбачена переліком професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням, затвердженим наказом Міністерства охорони здоров`я від 04.10.2021 № 2153 (далі - перелік);

2) відсторонення від роботи (виконання робіт) працівників та державних службовців, обов`язковість профілактичних щеплень проти COVID-19 яких визначена переліком та які відмовляються або ухиляються від проведення таких обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 відповідно до статті 46 Кодексу законів про працю України, частини другої статті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» та частини третьої статті 5 Закону України «Про державну службу», крім тих, які мають абсолютні протипоказання до проведення таких профілактичних щеплень проти COVID-19 та надали медичний висновок про наявність протипоказань до вакцинації проти COVID-19, виданий закладом охорони здоров`я;

3) взяття до відома, що:

- на час такого відсторонення оплата праці працівників та державних службовців здійснюється з урахуванням частини першої статті 94 Кодексу законів про працю України, частини першої статті 1 Закону України «Про оплату праці» та частини третьої статті 5 Закону України «Про державну службу»;

- відсторонення працівників та державних службовців здійснюється шляхом видання наказу або розпорядження керівника державного органу (державної служби) або підприємства, установи, організації з обов`язковим доведенням його до відома особам, які відсторонюються;

- строк відсторонення встановлюється до усунення причин, що його зумовили.

Положення цього пункту не застосовуються на період воєнного стану (зазначеним абзацом доповнено пункт 41-6 згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 26 березня 2022 року № 372).

Отже, на думку суду, системний аналіз вищенаведених норм законодавства дає підстави для висновку, що відмова або ухилення від профілактичних щеплень працівників професій, виробництва та організацій, для яких таке щеплення є обов`язковим, як підстава для відсторонення працівника від роботи у відповідності до ч.1 ст.46 КЗпП України відноситься до інших випадках, передбачених законодавством.

Відсторонення працівника від роботи один із передбачених законодавством випадків призупинення трудових правовідносин, яке полягає в тимчасовому увільненні працівника від обов`язку виконувати роботу за укладеним трудовим договором і тимчасовому увільненні роботодавця від обов`язку забезпечувати працівника роботою або створювати умови для її виконання.

Тимчасове увільнення працівника від виконання його трудових обов`язків в порядку відсторонення від роботи на умовах та з підстав, встановлених законодавством, по суті не є дисциплінарним стягненням, а є особливим запобіжним заходом, який застосовується у виняткових випадках і має на меті запобігання негативним наслідкам.

У справі встановлено, що на працівників Ветлівського закладу дошкільної освіти «Дитячий садочок «Малятко» Управління гуманітарної політики Любешівської селищної ради Волинської області поширюється дія Переліку № 2153, тому директор закладу дошкільної освіти, видавши оспорюваний наказ, як керівник виконувала вимоги постанови КМ України від 09.12.2020 № 1236 і правомірно застосувала до позивача відсторонення від роботи, оскільки це прямо передбачено законодавством.

Крім цього, позивачка не надала доказів щодо наявності у неї абсолютних протипоказань до проведення вище вказаного профілактичного щеплення. Як зазначила позивач у судовому засіданні, вона офіційно і не зверталась до медичної установи з таким питанням.

Також суд зазначає, що усі вище наведені законодавчі акти були чинними та у встановленому порядку не скасовувались і не визнавалися недійсними.

Тому відсторонення позивачки від роботи ґрунтувалось на вимогах законодавства, в цілому здійснено в спосіб, передбачений законом та з існуванням правових та фактичних підстав.

Щодо посилань позивачки на ту обставину, що відсторонення від роботи суперечить Конституції України, порушує її право на працю, є дискримінацією, суд зазначає таке.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) дотримується послідовної практики, за якою будь-які втручання та обмеження прав особи мають бути виправданими, здійснюватися виключно відповідно до закону і мати на меті законні цілі, виправдані у демократичному суспільстві.

У справі "Соломахін проти України" у рішенні від 15.03.2012 ЄСПЛ сформулював правовий висновок, за змістом якого примусова вакцинація як примусове медичне лікування означає втручання в право на повагу до приватного життя, що включає фізичну та психологічну недоторканність особи. Втручання у фізичну недоторканність заявника можна вважати виправданим міркуваннями охорони здоров`я населення та необхідністю контролювати поширення інфекційних захворювань у регіоні.

Отже, такі втручання є цілком припустимі.

Верховний Суд в постанові від 17.04.2019 року у справі №682/1692/17 дійшов висновку, що вимога про обов`язкову вакцинацію населення проти особливо небезпечних хвороб з огляду на потребу охорони громадського здоров`я, а також здоров`я заінтересованих осіб є виправданою. Принцип важливості суспільних інтересів превалює над особистими правами особи, однак лише тоді, коли таке втручання має об`єктивні підстави, та є виправданим.

Окрім того, Верховний Суд у своїй Постанові від 10.03.2021 у справі № 331/5291/19 зазначив, що згідно зі статтею 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Тобто не освіта, а саме життя, здоров`я і безпека людини визначаються найвищою соціальною цінністю. Отже, вирішуючи питання про співвідношення норм статей 3 та 53 Конституції України, не можна не визнати пріоритетність забезпечення безпеки життя, здоров`я і безпеки людини над правом на освіту. Інтереси однієї особи не можуть домінувати над інтересами держави в питанні забезпечення безпеки життя і здоров`я його громадян. Держава, встановивши правило про те, що без щеплень дитина не може бути допущеною до занять, реалізує свій обов`язок щодо забезпечення безпеки життя і здоров`я не тільки всіх учнів і працівників школи або дитячого садка, а й захищає таким чином саму дитину, яка не отримала профілактичні щеплення. З огляду на суспільні інтереси, тимчасове відсторонення (до проведення щеплення, отримання позитивного висновку лікарсько-консультативної комісії) дитини від занять не призвело до порушення конституційного права дитини на освіту, яку вона може отримати в інших формах.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.12.2022 у справі № 130/3548/21 (провадження № 14-82цс22) при розгляді справи із подібними правовідносинами висловлено певні правові позиції, зокрема:

«нагальна необхідність ужиття державою у 2021 році заходів для захисту здоров`я населення (зокрема, для попередження поширення коронавірусу SARS-CoV-2, мінімізації ризиків ускладнень і смертності у хворих на COVID-19) не викликає сумнівів. Проте слід з`ясувати, чи було нагально необхідним відсторонення позивачки від роботи та наскільки саме таке відсторонення сприяло досягненню зазначеної легітимної мети.

За змістом Переліку № 2153 обов`язковим профілактичним щепленням проти COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, підлягають усі працівники визначених цим документом органів, закладів, підприємств, установ, організацій у разі відсутності абсолютних протипоказань до проведення профілактичних щеплень, відповідно до Переліку медичних протипоказань та застережень до проведення профілактичних щеплень, затвердженого наказом МОЗ від 16 вересня 2011 року № 595. Отже, Перелік № 2153 передбачав низку винятків, пов`язаних зі станом здоров`я конкретної людини, із загального правила про обов`язкову вакцинацію зазначених груп працівників незалежно від того, чи є в них об`єктивна необхідність контактувати на роботі з іншими людьми та з якою саме їх кількістю, тобто чи мають підвищений ризик інфікуватися коронавірусом SARS-CoV-2 та/або сприяти його подальшому поширенню. Критеріїв вибору підприємств, установ та організацій для включення до Переліку № 2153 останній не містить.

Велика Палата Верховного Суду вважає, що відсторонення особи від роботи, що може мати наслідком позбавлення її в такий спосіб заробітку без індивідуальної оцінки поведінки цієї особи, лише на тій підставі, що вона працює на певному підприємстві, у закладі, установі, іншій організації, може бути виправданим за наявності дуже переконливих підстав. У кожному випадку слід перевіряти, чи була можливість досягнути поставленої легітимної мети шляхом застосування менш суворих, ніж відсторонення працівника від роботи, заходів після проведення індивідуальної оцінки виконуваних ним трудових обов`язків, зокрема, оцінки об`єктивної необхідності під час їхнього виконання особисто контактувати з іншими людьми, можливості організації дистанційної чи надомної роботи тощо.

[…]Велика Палата Верховного Суду зауважує, що в кожному конкретному випадку для вирішення питання про наявність підстав для обов`язкового щеплення працівника проти COVID-19 і, відповідно, для відсторонення працівника від роботи, слід виходити не тільки з Переліку № 2153, але й оцінки загрози, яку потенційно на роботі може нести невакцинований працівник. Зокрема, слід враховувати і такі обставини, як:

- кількість соціальних контактів працівника на робочому місці (прямих/непрямих);

- форму організації праці (дистанційна/надомна), у тому числі можливість встановлення такої форми роботи для працівника, який не був щепленим;

- умови праці, у яких перебуває працівник і які збільшують вірогідність зараження COVID-19, зокрема потребу відбувати у внутрішні та закордонні відрядження;

- контакт працівника з продукцією, яка буде використовуватися (споживатися) населенням.

Визначаючи об`єктивну необхідність щеплення працівника і перевіряючи законність його відсторонення від роботи для протидії зараженню COVID-19, необхідно з`ясовувати наявність наведених вище та інших факторів. Однак апеляційний суд залишив указані обставини поза увагою та не врахував, що відповідач не обґрунтовував необхідність відсторонення позивачки тим, що вона, працюючи черговою по переїзду, створювала загрози, які б вимагали вжиття такого суворого заходу втручання у право на повагу до приватного життя, який позбавляв позивачку заробітку».

Вказана правова позиція Великої Палати Верховного Суду підлягає врахуванню при розгляді цієї справи, з обставин якої вбачається про наявність умов для відсторонення позивачки від роботи, які визначені у вказаній постанові Великої Палати Верховного Суду.

А саме, загальновідомою обставиною є те, що вихователь дитячого садочка за характером своєї роботи має прямі соціальні контакти із малолітніми дітьми, які є вразливою категорією осіб. Вихователь змушений безпосередньо контактувати з малолітніми дітьми, без прямого соціального контакту з ними, виконувати посадові обов`язки вихователя неможливо. З пояснень позивачки у судовому засіданні вбачається, що у дитячому садочку, де вона працює, всього виховуються 32 дитини. Вихователем 16 дітей вона безпосередньо є згідно своїх професійних обов`язків.

За своєю посадою вихователь також взаємодіє з директором закладу, іншими працівниками, батьками та родичами дітей, що також передбачає наявність значної кількості соціальних контактів. Очевидно, що виконувати обов`язки вихователя в дитячому садку неможливо дистанційно (надомно).

Ураховуючи викладені обставини, у зв`язку з відмовою позивачки від проходження щеплення від COVID-19, вона підлягала відстороненню від роботи. В цій ситуації, на думку суду, виконуються умови для відсторонення позивачки від роботи, встановлені у вищевказаній постанові Великої Палати Верховного Суду.

З огляду на викладені правові позиції Великої Палати Верховного Суду наявні підстави вважати, що втручання у вигляді обов`язковості певних щеплень ґрунтується на законодавстві, має законну мету, є пропорційним для досягнення такої мети та цілком необхідним у демократичному суспільстві.

У пунктах а, б статті 10 Закону України "Основи законодавства України про охорону здоров`я" встановлено обов`язки громадян у сфері охорони здоров`я, зокрема, піклуватись про своє здоров`я та здоров`я дітей, не шкодити здоров`ю інших громадян; у передбачених законодавством випадках проходити профілактичні медичні огляди і робити щеплення.

Отже, недотримання загальних правових обов`язків, спрямованих на охорону здоров`я людей, по своїй суті має на меті застосування захисних, а не каральних заходів.

Таким захисним заходом законодавством визначено відсторонення від роботи.

Відсторонення від роботи має наслідком втрату заробітної плати, відповідно, позбавлення позивача засобів для існування, проте це було прямим наслідком її рішення свідомо обрати саме такий шлях для себе особисто, відмовитися від виконання юридичного обов`язку, метою якого є захист здоров`я.

Право на медичну таємницю закріплене в Основах законодавства України про охорону здоров`я.

Забороняється вимагати та надавати за місцем роботи інформацію про діагноз та методи лікування пацієнта. Право на таємницю про стан здоров`я, закріплене у статті 286 ЦК України.

Разом з тим, інформації про COVID-сертифікат та щеплення в переліку документів, що підпадають під медичну таємницю, в українському законодавстві немає. Відтак, COVID-сертифікат не є медичною таємницею, як про це стверджує позивачка.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, відповідно до якої пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Проніна проти України" від 18.07.2006).

Таким чином, на підставі досліджених у справі доказів та норм чинного законодавства, суд доходить висновку, що відсторонення позивача від роботи було здійснено відповідачем у відповідності до норм чинного законодавства.

Статтею 46 Конституції України передбачено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу (ч.1 ст. 1 Закону України «Про оплату праці»).

Оскільки позивач правомірно була відсторонена від роботи, у період з 08.11.2021 по 01.03.2023, у зазначений період трудових обов`язків не виконувала, тому відсутні підстави для стягнення невиплаченої зарплати за період її відсторонення від роботи.

Згідно зі статтею 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Зважаючи на це, не право на працю, а саме життя, здоров`я і безпека людини, визнаються найвищою соціальною цінністю в Україні.

Отже, вирішуючи питання про співвідношення норм статей 3 та 43 Конституції України, не можна не визнати пріоритетність забезпечення безпеки життя, здоров`я і безпеки людини над правом на працю.

Інтереси однієї особи не можуть домінувати над інтересами держави в питанні забезпечення безпеки життя і здоров`я її громадян.

Індивідуальне право працівника відмовитися від щеплення протиставляється загальному праву інших працівників, які зробили щеплення, з метою досягнення загального блага у формі права на охорону здоров`я.

Отже, держава, встановивши правило про те, що працівники які відмовляються або ухиляються від проведення обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 відстороняються від роботи, реалізує свій обов`язок щодо забезпечення безпеки життя і здоров`я не тільки всіх вихованців і працівників дитячого садка, а й захищає таким чином самого працівника, який не отримав щеплення.

Щодо посилання позивачки на порушення її конституційного права на працю слід зазначити, що відсторонення від роботи не є дисциплінарним стягненням, за позивачкою зберігається її робоче місце, а таке обмеження є тимчасовим.

Отже, у задоволенні позову слід відмовити в повному обсязі.

У зв`язку із таким рішенням на підставі п.2 ч.2 ст. 141 ЦПК України понесені позивачем судові витрати відшкодуванню не підлягають.

На підставі наведеного, керуючись статтями 2, 10, 12, 77, 78, 263 - 265, 268 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Управління гуманітарної політики Любешівської селищної ради Волинської області, Ветлівського закладу дошкільної освіти «Дитячий садочок «Малятко» Управління гуманітарної політики Любешівської селищної ради Волинської області про визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення від роботи, відновлення виконання працівником своїх трудових обов`язків, стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу відмовити повністю.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Волинського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , паспорт серії НОМЕР_1 .

Відповідач: Ветлівський заклад дошкільної освіти «Дитячий садочок «Малятко» Любешівської селищної ради Волинської області, адреса місцезнаходження с. Ветли, вул. Шкільна, 26, Камінь-Каширський район Волинська область, код ЄДРПОУ 34873083.

Відповідач:Управління гуманітарноїполітики Любешівськоїселищної радиВолинської області адреса місця знаходження вул. Незалежності, 53, смт Любешів Камінь-Каширського району Волинської області, код ЄДРПОУ 42043220.

Повний текст рішення складено 04.05.2023.

Суддя Любешівського районного суду

Волинської області А.С. Савич