Ухвала

від 02.05.2023 по справі 755/5376/23

ДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа №:755/5376/23

Провадження №: 2-о/755/213/23

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

про відмову у відкритті провадження

"02" травня 2023 р. м.Київ

Суддя Дніпровського районного суду м. Києва Коваленко І.В., розглянувши заяву ОСОБА_1 за участю заінтересованої особи: Десята Київська нотаріальна контора про встановлення факту, що має юридичне значення, -

в с т а н о в и в :

заявник звернулась до суду із заявою в порядку окремого провадження за участю заінтересованої особи Десятої Київської нотаріальної контори про встановлення факту, що має юридичне значення, відповідно до якої просить:

«1. Встановити факт набуття ОСОБА_2 права власності на корпоративні права ТОВ «Компанія «Авторемпостач» (ЄДРПОУ 31291416) в розмірі 352 000,00 грн., що становить 86% статутного капіталу та корпоративні права ТОВ «ВКП «Авторемпостач» (ЄДРПОУ 32640181) в розмірі 189 000,00 грн. (сто вісімдесят дев`ять тисяч грн. 00 коп.), що становить 54% статутного капіталу під час шлюбу ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .

2. Встановити факт, що корпоративні права ТОВ «Компанія «Авторемпостач» (ЄДРПОУ 31291416) в розмірі 352 000,00 грн., що становить 86% статутного капіталу та корпоративні права ТОВ «ВКП «Авторемпостач» (ЄДРПОУ 32640181) в розмірі 315 000,00 грн., що становить 90% статутного капіталу є спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .»

Вивчивши заяву і додані до неї документи на предмет дотримання вимог цивільного процесуального законодавства, суддя приходить до наступних висновків.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ч. 1 ст. 5 Цивільного процесуального кодексу України).

Окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Перелік справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення визначено в ст.315 Цивільного процесуального кодексу України.

Суд розглядає справи про встановлення факту: родинних відносин між фізичними особами; перебування фізичної особи на утриманні; каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу; належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

За нормою частини другої ст.315 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Справи про встановлення юридичних фактів можуть бути предметом розгляду суду в порядку окремого провадження за таких умов: факти, які підлягають встановленню, повинні мати юридичний характер, тобто відповідно до закону викликати юридичні наслідки: виникнення, зміну або припинення особистих чи майнових прав громадян або організацій. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету, для якої необхідне його встановлення. Один і той самий факт для певних осіб і для певної мети може мати юридичне значення, а для інших осіб та для іншої мети - ні.

Отже, в порядку окремого провадження розглядаються справи за заявою фізичних осіб про встановлення фактів, якщо встановлення фактів не пов`язується з наступним вирішенням спору про право, і чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення.

Під спором про право необхідно розуміти певний стан суб`єктивного права; спір є суть суперечності, конфлікт сторін, спір поділяється на матеріальний і процесуальний. Таким чином, виключається під час розгляду справ у порядку окремого провадження існування спору про право, який пов`язаний з порушенням, оспорюванням або невизнанням, а також не доведенням суб`єктивного права за умов, що є конкретні особи, які перешкоджають в реалізації такого права.

Обґрунтовуючи підстави звернення до суду з заявою в порядку окремого провадження про встановлення факту, що має юридичне значення, заявниця посилається на постанову державного нотаріуса Десятої київської державної нотаріальної контори Сабадаш О.В. від 29.01.2022 року про відмову у вчиненні нотаріальної дії, відповідно до якої заявниці відмовлено у видачі свідоцтва про право власності на майно, набуте під час шлюбу, після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 її чоловіка ОСОБА_2 , а саме: частки у Статутному фонді ТОВ «Компанія «Авторемпостач» у розмірі 180000,00 грн., та частки у Статутному фонді ТОВ «Виробничо-комерційне підприємство «Авторемпостач» у розмірі 157 500,00 грн.

Як убачається зі змісту постанови державного нотаріуса підставою для відмови у видачі свідоцтва про право власності на майно слугувало те, що спадкоємицею не надано документів, що підтверджують набуття частки у Статутному фонді ТОВ «Компанія «Авторемпостач» у розмірі 360 000,00 грн., та частки у Статутному фонді ТОВ «Виробничо-комерційне підприємство «Авторемпостач» у розмірі 315 000,00 грн., на ім`я померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 її чоловіка ОСОБА_2 під час шлюбу, і що це майно є спільною сумісною власністю подружжя.

Згідно абз.2 та 3 п.23 постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 30.05.2008 «Про судову практику у справах про спадкування», свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Зазначені заявником обставини дають обґрунтовані підстави вважати, що вимога заявника зводиться не тільки до встановлення факту, але й про право на спадщину, у зв`язку зі смертю спадкодавця.

Окрім того, суд звертає увагу заявника на наступне.

Згідно ст. 23 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» , у разі смерті або припинення учасника товариства його частка переходить до його спадкоємця чи правонаступника без згоди учасників товариства. У разі смерті, оголошення судом безвісно відсутнім або померлим учасника - фізичної особи чи припинення учасника - юридичної особи, частка якого у статутному капіталі товариства становить менше 50 відсотків, та якщо протягом року з дня закінчення строку для прийняття спадщини, встановленого законодавством, спадкоємці (правонаступники) такого учасника не подали заяву про вступ до товариства відповідно до закону, товариство може виключити учасника з товариства. Таке рішення приймається без врахування голосів учасника, який виключається. Якщо частка такого учасника у статутному капіталі товариства становить 50 відсотків або більше, товариство може приймати рішення, пов`язані з ліквідацією товариства, без врахування голосів цього учасника.

Згідно ст. 55 Закону України «Про господарські товариства» при реорганізації юридичної особи, учасника товариства, або у зв`язку із смертю громадянина, учасника товариства, правонаступники (спадкоємці) мають переважне право вступу до цього товариства. При відмові правонаступника (спадкоємця) від вступу до товариства з обмеженою відповідальністю або відмові товариства у прийнятті до нього правонаступника (спадкоємця) йому видається у грошовій або натуральній формі частка у майні, яка належала реорганізованій або ліквідованій юридичній особі (спадкодавцю), вартість якої визначається на день реорганізації або ліквідації (смерті) учасника. У цих випадках розмір статутного капіталу товариства підлягає зменшенню.

Згідно роз`яснень п. 30 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008 року № 13 «Про практику розгляду судами корпоративних спорів» прийняття рішення про вступ спадкоємця (правонаступника) учасника до ТОВ (ТДВ) належить до компетенції загальних зборів учасників товариства. При визначенні порядку і способу обчислення вартості частини майна товариства та частини прибутку, яку має право отримати учасник при виході (виключенні) з ТОВ (ТДВ), а також порядку і строків їх виплати господарські суди мають застосовувати відповідні положення установчих документів товариства.

Відповідно до частини п`ятої статті 147 ЦК аналогічно визначається вартість частини майна ТОВ (ТДВ), яка підлягає видачі або виплаті правонаступнику юридичної особи-учасника товариства або спадкоємцю фізичної особи-учасника у випадку відмови правонаступника (спадкоємця) від вступу до товариства або відмови у прийнятті до товариства. Її вартість визначається на день реорганізації або ліквідації (смерті) учасника (стаття 55 Закону про господарські товариства).

Виходячи з наведеного, спадкоємець учасника ТОВ «Компанія «Авторемпостач» та ТОВ «Виробничо-комерційне підприємство «Авторемпостач» може бути визнаний учасником товариства лише після надання згоди учасників товариства на його прийняття учасником товариства, а при відсутності згоди учасників на прийняття в члени товариства частка спадкоємця підлягає виплаті в порядку, передбаченому Статутом. В цих випадках спадкоємець не набуває ніяких прав учасника фірми. Такі повноваження належать до виключної компетенції загальних зборів учасників товариства.

Суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду (ч.4 ст.315 Цивільного процесуального кодексу України).

Отже, оскільки, у вимозі, з якою заявник звернулася до суду про встановлення факту, що має юридичне значення, є наявний спір про право, тому суд приходить висновку про відмову у відкритті провадження у цивільний справі за заявою ОСОБА_1 за участю заінтересованої особи: Десята Київська нотаріальна контора про встановлення факту, що має юридичне значення.

З урахуванням викладеного та керуючись ст.ст. 258 - 260, 315, 353, 354 ЦПК України, суд,

п о с т а н о в и в :

Відмовити у відкритті провадження у цивільній справі за заявою ОСОБА_1 за участю заінтересованої особи: Десята Київська нотаріальна контора про встановлення факту, що має юридичне значення.

Ухвала може бути оскаржена протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення шляхом подачі апеляційної скарги до Київського апеляційного суду через Дніпровський районний суд м. Києва. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена в день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Ухвала суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 261 ЦПК України.

Суддя: І.В.Коваленко