Постанова

від 04.04.2023 по справі 495/2713/19

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/1945/23

Справа № 495/2713/19

Головуючий у першій інстанції Прийомова О. Ю.

Доповідач Драгомерецький М. М.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.04.2023 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді: Драгомерецького М.М.,

суддів колегії: Громіка Р.Д., Дришлюк А.І.,

при секретарі: Павлючук Ю.В.,

переглянув у відкритому у судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою адвоката ГулиАндрія Сергійовичав інтересах ОСОБА_1 , відімені якогодіє законнийпредставник ОСОБА_2 на рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 23 липня 2021 року по справі за позовом ОСОБА_1 від імені якого діє законний представник ОСОБА_2 до державного реєстратора Державного підприємства «Агенція з державної реєстрації» Дунай Христини Богданівни, Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Укрфінанс Груп», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, ОСОБА_3 , служба у справах дітей Білгород-Дністровської міської ради, про оскарження рішення про реєстрацію права власності на нерухоме майно за іпотекодержателем, -

В С Т А Н О В И В:

29 березня 2019 року ОСОБА_1 , від імені якого діє законний представник ОСОБА_2 , звернулася до суду з позовом до державного реєстратора Державного підприємства «Агенція з державної реєстрації» Дунай Христини Богданівни, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору ТОВ «Фінансова компанія «Укрфінанс Груп», служба у справах дітей Білгород - Дністровської міської ради, про оскарження рішення про реєстрацію права власності на нерухоме майно, та з урахуванням зміни предмету позову просив суд:

-визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора Дунай Х.Б., індексний №46052678 від 20.03.2019 та рішення індексний №46050419 від 20.03.2019;

-припинити право власності ТОВ «ФК «Укрфінанс груп» на садовий будинок, зареєстроване записом про право власності №30783666 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, який був внесений на підставі рішення 46052678 від 20.03.2019 та на земельну ділянку кадастровий номер 5110300000:02:025:0105, зареєстроване записом про право власності №30781610 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, який був внесений на підставі рішення 46050419 від 20.03.2019;

-усунути перешкоди у здійсненні ОСОБА_1 права володіння та користування садовим будинком, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 та земельною ділянкою, кадастровий номер 5110300000:02:025:0105, шляхом зобов`язання ТОВ «Фінансова компанія «Укрфінанс груп» звільнити їх;

-стягнути з відповідача судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 20.07.2006 між його дідом ОСОБА_4 та Акціонерним поштово-пенсійним банком «Аваль» було укладено кредитний договір №014/0076/74/60584 про надання споживчого кредиту в розмірі 105 000 доларів США для придбання нерухомого майна садового будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 та земельної ділянки, на якій він розташований.

01 серпня 2006 року між ОСОБА_4 як іпотекодателем та банком «Аваль» як іпотекодержателем було укладено договір іпотеки, яким забезпечувались вимоги за вищезазначеним кредитним договором.

08 червня 2010 року ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» (правонаступник Акціонерного поштово-пенсійного банку «Аваль») звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 та ОСОБА_3 (поручителя за кредитним договором) про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором на загальну суму 135 016,80 доларів США.

Під час розгляду справи в суді, ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер.

19 вересня 2013 року дружина померлого відмовилась від прийняття спадщини на користь онуків ОСОБА_1 та ОСОБА_5 .

На підставі зазначено ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області було змінено первісного відповідача ОСОБА_4 на його правонаступників ОСОБА_5 та ОСОБА_1 ..

Рішенням суду першої інстанції позов було залишено без задоволення. Проте, рішенням апеляційного суду Одеської області від 02 жовтня 2014 року, рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нове, яким позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_5 та ОСОБА_1 на користь банку заборгованість за кредитним договором в розмірі 1 070 075,65 грн в межах вартості майна, одержаного у спадщину та в рівних частках. В позовних вимогах до ОСОБА_3 як поручителя відмовлено.

Виконавче провадження за вказаним судовим рішенням не відкривалось, однак, 27 березня 2019 року за результатами звернення до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно встановлено факт державної реєстрації права власності на садовий будинок та земельну ділянку, кадастровий номер 5110300000:02:025:0105, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 за ТОВ «Фінансова компанія «Укрфінанс груп» в розмірі цілої частки права приватної власності.

В позовній заяві законний представник позивача переконаний, що рішення про реєстрацію права власності за ТОВ «Фінансова компанія «Укрфінанс груп» на нерухоме майно, що є предметом іпотеки не відповідають вимогам чинного законодавства та прямо порушують його права з підстав: 1) неналежного визначення вартості предмета іпотеки без погодження з її власником, 2) невірним визначенням основного зобов`язання в направленій новим іпотекодержателем письмовій вимозі, 3) направлення її за неналежною адресою у зв`язку із невиконанням свого попереднього обов`язку повідомити про відступлення права вимоги, який забезпечив би можливість обміну інформацією між сторонами; 4) неотримання таких вимог спадкоємцями первісного боржника з тієї ж причини, 5) використання державним реєстратором неналежним чином оформлених рекомендованих повідомлень про вручення в якості підстави для державної реєстрації прав, що призвело до неправомірного набуття права власності за співвідповідачем в порушення порядку, встановленого для цього чинним законодавством.

Представник відповідача ТОВ «Фінансова компанія «Укрфінанс груп» 22 липня 2019 року надав відзив на позовну заяву, відповідно до якого зазначив на правомірності реєстрації за ним садового будинку та земельної ділянки, що були предметом іпотеки.Вказував, що 30 березня 2017 року між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ПАТ «Комерційний індустріальний банк» був укладений договір відступлення прав вимоги №114/7-4419 та договір відступлення прав за договорами іпотеки від 30.03.2017. Відповідно до зазначених договір первісний кредитор передав (відступив), а ПАТ «КІБ» прийняв всі права вимоги до боржників за кредитними договорами та договорами іпотеки, у т.ч. й до ОСОБА_4 ..

В подальшому між ПАТ «КІБ» та ТОВ «Фінансова компанія «Укрфінанс груп» було укладено договір відступлення права вимоги від 30.03.2017, згідно до умов якого ПАТ «КІБ» передав (відступив), а новий кредитор прийняв всі права вимоги до боржників за кредитним портфелем, в тому числі й до ОСОБА_4 .

Також, ПАТ «КІБ» та ТОВ «ФК «Укрфінанс груп» уклали окремий правочин договір про відступлення прав за договорами іпотеки від 03.04.2017.

Таким чином, ТОВ «ФК «Укрфінанс груп» набув статус нового кредитора та права іпотекодержателя за договором іпотеки від 01.08.2006.

Вказує, що згідно із п. 8.6 договору іпотеки від 01.08.2006, «відступлення прав за цим договором здійснюється Іпотекодержателем без необхідності отримання згоди Іпотекодавця, за умови, що одночасно здійснюється відступлення права вимоги за кредитним договором».

Також, відповідач посилався на п. 5.1. договору іпотеки, згідно якого у разі порушення основного зобов`язання, умов кредитного договору або умов договору іпотеки іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю письмову вимогу про усунення порушення.

Якщо після тридцатиденого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки, що і було зроблено.

Вважає ствердження позивача на те, що обов`язок встановлення адреси нової сторони, тобто правонаступників іпотекодавця, покладається на іпотекодержателя - помилковим, з огляду на п. 5.4. кредитного договору від 20.07.2006, у якому зазначено обов`язок позичальника письмово повідомляти кредитора про зміну фактичної адреси не пізніше 5 днів з часу настання такої зміни.

Таким чином, у зв`язку з невиконанням боржником письмових вимог іпотекодержателя від 21.06.2017 про усунення порушених зобов`язань за кредитним договором та погашення заборгованості, ТОВ «ФК «Укрфінанс груп» задовольнило свої вимоги за рахунок іпотечного майна та зареєструвало 20.03.2019 року право власності на садовий будинок та земельну ділянку, а тому вважає, що ТОВ «ФК «Укрфінанс груп» набуло право власності на іпотечну нерухомість правомірно, а отже у задоволені позову ОСОБА_1 , від імені якого діє ОСОБА_2 просить відмовити.

30 липня 2019 року від позивача до суду надійшла відповідь на відзив, у якій він наполягав на помилковості та незаконності зроблених відповідачем висновків у відзиві. Так, вказує, що у повідомленнях про вручення поштового відправлення №6770300439073 та №6770300439065 відсутнє зазначення відомостей про прізвище отримувача на кожному з них, а також прізвище повнолітнього члена сім`ї та його родинних зв`язків з адресатами, що полягає у прямій невідповідності їх змісту вимогам нормативно-правових актів, на підставі яких вони мають оформлюватись.

Щодо посилання на договірний обов`язок позичальника повідомляти про зміну фактичної адреси зазначено, що приймаючи до уваги факт заміни боржника в кредитному та відповідно забезпечувальному зобов`язаннях, його правонаступники для виконання такого обов`язку мають володіти тим самим об`єктом відомостей про кредитора, що й первісний боржник.

При цьому, слід зважати, що в даних правовідносинах попередньо відбулась заміна кредитора в тих самих зобов`язаннях у зв`язку з переведенням прав вимоги за кредитним договором та договором іпотеки.

Вказує, що відповідач не виконав свій обов`язок щодо повідомлення про факт відступлення прав за таким договором правонаступникам іпотекодавця, згідно із п. 8.6 договору та ч. 2 ст. 24 ЗУ «Про іпотеку», що і стало причиною відсутності інформації в останніх з приводу відомостей про нового іпотекодержателя.

Також позивач вказав, що відповідачу було достеменно відомо про існування судового провадження та рішення суду апеляційної інстанції від 02.10.2014, де в матеріалах судової справи присутні викопіювання, надані завідувачем міськдержнотконтори зі спадкової справи ОСОБА_4 , позичальника за кредитним договором з банк «Аваль».

У доданій до матеріалів справи копії заяви про прийняття спадщини прямо зазначається місце проживання неповнолітнього ОСОБА_1 більш того, позивач зазначає, що у вимозі в якості розміру порушеного зобов`язання у грошовому еквіваленті було використано не встановлену рішенням суду заборгованість за кредитним договором, а розмір ринкової вартості предмета іпотеки, яка перевищує її більше як на 230 000 грн.

За таких обставин, позивач наполягає на задоволенні його вимог.

27 вересня 2019 року від відповідача ТОВ «ФК «Укрфінанс груп» надійшли письмові заперечення, у яких відповідач вказав, що поштові відправлення, які надсилались ТОВ «ФК «Укрфінанс груп» не містили позначок «Вручити особисто» та «Судова повістка», а отже на відповідних поштових відправленнях, у яких одержувач не розписався та не зазначив особисто прізвища нормативними актами й не визначено такого обов`язку. Також зазначив, що при повторному ознайомленні з матеріалами справи №2-789/11 підтвердився факт, що у ній відсутня будь-яка інша адреса спадкоємців іпотекодавця або їх законних представників.

По справі, на яку посилається позивач інтереси неповнолітнього ОСОБА_1 представляв його батько ОСОБА_6 та у матеріалах справи (у копії паспорту з місцем реєстрації, в довіреності, у клопотаннях та заявах суду) наявна тільки вищевказана адреса АДРЕСА_2 .

Вказує, що товариством були надані усі необхідні документи для державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки: копія письмової вимоги про усунення порушень, надісланої іпотекодержателем іпотекодавцеві /правонаступникам/; документ, що підтверджує наявність факту завершення тридцяти денного строку з моменту отримання іпотекодавцем /правонаступниками/ письмової вимоги іпотеко держателя.

Отже, немає підстав для визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора щодо державної реєстрації прав та скасування записів, вказаних у позові.

Рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 23 липня 2021 року у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 , від імені якого діє законний представник ОСОБА_2 відмовлено.

В апеляційній скарзі адвокат ГулаА.С.в інтересах ОСОБА_1 , від імені якого діє законний представник ОСОБА_2 просить скасувати рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 23 липня 2021 року та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

03 квітня 2023 року від служби у справах дітей Білгород-Дністровської міської ради надійшло клопотання про розгляд справи без участі їх представника, за наявними матеріалами у справі з урахуванням прав та інтересів дитини.

ОСОБА_2 та відповідач державний реєстратор ДП «Агенція з державної реєстрації» Дунай Х.Б. неодноразово належним чином та завчасно сповіщалися, за відомими суду адресами місця їх проживання та перебування, однак поштова кореспонденція разом із судовою повісткою про виклик до суду поверталась до суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».

Відповідно до ч. 1 ст.131ЦПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місце знаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси та за відсутності сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає або не знаходиться.

Згідно зі ст. ст. 13, 43 ЦПК України особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми процесуальними правами на власний розсуд. Особи, які беруть участь у справі, зобов`язані добросовісно здійснювати свої процесуальні права та виконувати процесуальні обов`язки.

На осіб, які беруть участь у справі, також покладається обов`язок не допускати свідомих маніпуляцій та ухилень від отримання інформації про рух справи.

Крім того, судова повістка була направлена адвокату ОСОБА_2 Гулі А.С., на вказану ним електронну адресу.

Відповідно до ч. 6 ст. 128 ЦПК України судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур`єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи. Стороні чи її представникові за їхньою згодою можуть бути видані судові повістки для вручення відповідним учасникам судового процесу. Судова повістка може бути вручена безпосередньо в суді, а у разі відкладення розгляду справи про дату, час і місце наступного засідання може бути повідомлено під розписку.

Отже, для вручення повісток закон передбачає альтернативні способи комунікації.

Верховний Суд в постанові від 30.11.2022 по справі №759/14068/19 вказав, що якщо учасник надав суду електронну адресу (хоча міг цього і не робити), зазначивши їх у заяві (скарзі), то слід припустити, що учасник бажає, принаймні не заперечує, щоб ці засоби комунікації використовувалися судом. Це, в свою чергу, покладає на учасника справи обов`язок отримувати повідомлення і відповідати на них.

З огляду на це, суд, який комунікує з учасником справи з допомогою повідомлених ним засобів комунікації, діє правомірно і добросовісно. Тому слід виходити з «презумпції обізнаності»: особа, якій адресовано повідомлення суду через такі засоби комунікації, знає або принаймні повинна була дізнатися про повідомлення.

Таким чином, оскільки судова повістка була направлена адвокату ОСОБА_2 Гулі А.С., на вказану ним електронну адресу, а відповідач державний реєстратор ДП «Агенція з державної реєстрації» Дунай Х.Б. не надала відомостей про зміну свого місця проживання або місцезнаходження під час провадження справи, апеляційний суд виконав обов`язок щодо повідомлення учасників справи про дату, час та місце розгляду справи.

Відповідно до приписів ст. 367 ЦПК України апеляційний суд переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів і вимог апеляційної скарги.

Статтею 372 ЦПК України передбачено, що апеляційний суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано поважними.

Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Таким чином, враховуючи строки розгляду справи, баланс інтересів сторін у якнайскорішому розгляді справи, усвідомленість її учасників про розгляд справи, достатньої наявності у справі матеріалів для її розгляду та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, колегія суддів керуючись вимогами ч. 2 ст. 372 ЦПК України вважає можливим розглянути справу за відсутності належним чином повідомлених про дату судового засідання учасників справи.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, та відзиві на неї, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, за наступних підстав.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (ст. 2 ЦПК України).

Частиною 1 ст.4ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статтями 11, 15 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, можуть бути: договори та інші правочини; інші юридичні факти. Порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Відповідно до частини другої статті 19Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд ухвалюєрішення іменемУкраїни.Судове рішенняє обов`язковимдо виконання. Державазабезпечує виконаннясудового рішенняу визначеномузаконом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд (стаття 129-1 Конституції України).

Зазначені конституційні положення відображено також в статті 18 ЦПК України, згідно із якою судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, яка є обов`язковою для застосування судами відповідно до частини четвертої статті 10 ЦПК України і Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду,що передбаченостаттею 6Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свобод1950року (РішенняECHRу справі«Хорнсбі протиГреції» («Hornsbyv.Greece») від 19 березня 1997 року (п. 40)). У Рішенні ECHR у справі «Войтенко проти України» («Voytenko v. Ukraine») від 29 червня 2004 року Європейський суд з прав людини нагадує свою практику, що неможливість для заявника домогтися виконання судового рішення, винесеного на його чи її користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, що викладене у першому реченні пункту першого статті 1 Протоколу №1.

Згідно зі ст. ст. 526, 611 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до вимог ст. 572 ЦК України, ст. ст. 1, 33Закону України«Про іпотеку» в силу застави (іпотеки) кредитор має право у разі невиконання боржником зобов`язання, забезпеченого заставою (іпотекою), одержати задоволення за рахунок заставленого майна.

Частиною 5 ст.3Закону України«Про іпотеку» передбачено, що іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

Згідно із ч. 1 ст. 33 Закону України «Про іпотеку», у разі невиконання або неналежного виконання іпотекодавцем основного зобов`язання, а також в інших випадках, іпотекодержатель набуває право звернути стягнення на предмет іпотеки.

У статті 12Закону України«Про іпотеку» вказано, що в разі порушення іпотекодавцем обов`язків, установлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов`язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом.

Стаття 33вказаного Закону передбачає, що в разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель має право задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, установлених статтею 12 цього Закону.

Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Тобто, законом передбачено чітко визначені способи звернення стягнення на предмет іпотеки в разі невиконання чи неналежного виконання забезпеченого іпотекою зобов`язання.

Згідно зі статтею 36 Закону України «Про іпотеку», сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем та іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону.

Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати: передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання в порядку, встановленомустаттею 37 Закону України «Про іпотеку»; право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу в порядку, встановленомустаттею 38 цього Закону.

Згідно з правовою позицією, викладеною у постанові Великої палати Верховного Суду від 21 березня 2018 року у справі №760/14438/15-ц, передача іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки відповідно до статей 36, 37Закону України«Про іпотеку» є способом позасудового врегулювання, який здійснюється за згодою сторін без звернення до суду.

Застереження у договорі про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом визнання права власності на предмет іпотеки - це виключно позасудовий спосіб врегулювання спору, який сторони встановлюють самостійно у договорі.

Реалізація іпотекодержателем права на звернення стягнення шляхом набуття права власності на предмет іпотеки передбачена в статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», у якій визначено, що загальними засадами державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень(далі державна реєстрація прав) є: 1) гарантування державою об`єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження; 2) обов`язковість державної реєстрації прав у Державному реєстрі прав; 3) публічність державної реєстрації прав; 4) внесення відомостей до Державного реєстру прав виключно на підставах та в порядку, визначених цим Законом; 5) відкритість та доступність відомостей Державного реєстру прав.

Речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Статтею 18 вказаного Закону передбачений порядок проведення державної реєстрації прав. Так, перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, та процедура державної реєстрації прав визначаються Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі Порядок). Державні реєстратори зобов`язані надавати до відома заявників інформацію про перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав.

Згідно із пунктами 6, 9, 12, 18, 19, 57 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року №1127, державна реєстрація прав проводиться за заявою шляхом звернення до суб`єкта державної реєстрації прав або нотаріуса, крім випадків, передбачених цим Порядком.

Разом із заявою заявник подає оригінали документів, необхідних для відповідної реєстрації, та документи, що підтверджують сплату адміністративного збору та/або внесення плати за надання інформації з Державного реєстру прав.

Розгляд заяви та документів, поданих для державної реєстрації прав, здійснюється державним реєстратором, який установлює черговість розгляду заяв, що зареєстровані в базі даних заяв на це саме майно, а також відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства та відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами та їх обтяженнями.

За результатом розгляду заяви та документів, поданих для державної реєстрації прав, державний реєстратор приймає рішення щодо державної реєстрації прав або щодо відмови в такій реєстрації.

Державний реєстратор за результатом прийнятого рішення щодо державної реєстрації прав відкриває та/або закриває розділи в Державному реєстрі прав, вносить до відкритого розділу або спеціального розділу Державного реєстру прав відповідні відомості про речові права та їх обтяження, про об`єкти та суб`єктів цих прав.

Для державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, також подаються: 1) копія письмової вимоги про усунення порушень, надісланої іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця; 2) документ, що підтверджує наявність факту завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя в разі, коли більш тривалий строк не зазначений у відповідній письмовій вимозі; 3) заставна (якщо іпотечним договором передбачено її видачу).

Наявність зареєстрованої заборони відчуження майна, накладеної нотаріусом під час посвідчення договору іпотеки, на підставі якого набувається право власності на предмет іпотеки іпотекодержателем, а також зареєстрованих після державної реєстрації іпотеки інших речових прав, у тому числі іпотеки, на передане в іпотеку майно не є підставою для відмови в державній реєстрації права власності за іпотекодержателем.

Тобто для реалізації іпотекодержателем позасудового способу звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності на нього за загальним правилом необхідні тільки воля іпотекодержателя та вчинення ним дій, передбачених законом.

Матеріалами справи встановлено, що 20 липня 2006 року між Акціонерним поштово-пенсійним банком «Аваль» та ОСОБА_4 був укладений кредитний договір №014/0076/74/60584, за умовами якого банк надав позичальнику ОСОБА_4 кредит у вигляді невідновлювальної кредитної лінії з лімітом 105 000 доларів США. Кредит надавався на 168 місяців з 20 липня 2006 року по 20 липня 2020 року (т. 1 а.с. 19-20).

01 серпня 2006 року між Акціонерним поштово-пенсійним банком «Аваль» та ОСОБА_4 був укладений договір іпотеки, згідно п. 1.2 якого предметом іпотеки виступало нерухоме майно: садовий будинок, загальною площею 155,2 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що належить іпотекодацю на підставі договору купівлі-продажу садового будинку, посвідченого приватним нотаріусом Ливіцькою О.В. Білгород-Дністровського міського нотаріального округу 01.08.2006 за реєстровим №2803, та земельна ділянка, що розташована за тією з адресою, площею 0,009 га, що належить іпотекодавцю на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Ливіцькою О.В. Білгород-Дністровського міського нотаріального округу 01.08.2006 за реєстровим №2809 (т. 1 а.с. 21-23).

08 червня 2010 року ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» в особі Одеської обласної дирекції «Райффайзен банк Аваль» звернувся до Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області з позовом до ОСОБА_4 та ОСОБА_3 (поручителя) про стягнення заборгованості.

Під час розгляду справи, ІНФОРМАЦІЯ_1 помер відповідач ОСОБА_4 , що підтверджується відповідною копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 (т. 1 а.с. 13).

Згідно листа №2995/01-16 від 01.11.2013 з Білгород-Дністровської міської державної нотаріальної контори повідомлено, що згідно Спадкового реєстру спадкової справи до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 заведена Білгород-Дністровською міською державною нотаріальною конторою 19.09.2013 за заявами про прийняття спадщини малолітніми онуками померлого ОСОБА_5 та ОСОБА_1 .

19 вересня 2013 року до нотаріальної контори надійшли заяви про відмову від прийняття спадщини дружини померлого ОСОБА_3 , матері померлого ОСОБА_7 та дітей померлого ОСОБА_6 та ОСОБА_5 (т. 1 а.с. 16).

Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 26 грудня 2013 року замінено первісного відповідача ОСОБА_4 у справі за позовом ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_4 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитом на належних відповідачів ОСОБА_5 та ОСОБА_1 (т. 1 а.с.18).

Рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 26.02.2014 у задоволенні позову ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» в особі Одеської обласної дирекції «Райффайзен банк Аваль» відмовлено.

Згідно рішення апеляційного суду Одеської області від 02 жовтня 2014 року апеляційну скаргу ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» задоволено частково, рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 26.02.2014 скасовано й ухвалено нове, яким позов ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» в особі Одеської обласної дирекції «Райффайзен банк Аваль» до ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , від імені та в інтересах якої діє представник ОСОБА_8 , ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє законний представник ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за кредитним договором зі спадкоємців боржника задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_5 та ОСОБА_9 на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» в особі Одеської обласної дирекції «Райффайзен банк Аваль» заборгованість за договором про надання споживчого кредиту в розмірі 1070 075,65 грн, в межах вартості майна, одержаного у спадщину в рівних частках (т. 1 а.с. 24-27).

Позивач вказує, що з Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна виявлено власника садового будинку, загальною площею 102,9 кв.м, за адресою: АДРЕСА_1 та земельної ділянки площею 0,0094 га за адресою: АДРЕСА_1 ТОВ «Фінансова компанія «Укрфінанс груп». Дата державної реєстрації 20.03.2019. Підстава виникнення права власності: вимога, серія та номер: 21-06/2017, виданий 21.06.2017, видавник: ТОВ «ФК «Укрфінанс груп»; рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, виплату поштового переказу, серія та номер 6770300439065, виданий 21.08.2017, видавник: Укрпошта; вимога, серія та номер: 21-06/2017/2, виданий 21.06.2017, видавник: ТОВ «ФК «Укрфінанс груп»; рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, виплату поштового переказу, серія та номер 6770300439073, виданий 21.08.2017, видавник: Укрпошта; договір про відступлення прав за договорами іпотеки, серія та номер:1159, виданий 30.03.2017, видавник приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Данич О.Ф., дублікат договору про відступлення прав вимоги за договорами іпотеки № 1167 від 03.04.2017, серія та номер: 1884, виданий 30.07.2018, видавник приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Данич О.Ф.; договір іпотеки, серія та номер: 2812, виданий 01.08.2006 року, видавник: приватний нотаріус Білгород-Дністровського міського нотаріального округу Ливіцька О.В. (т. 1 а.с. 28-30).

У позовних вимогах вказано, що письмові вимоги серія та номер: 21-06/2017/2, виданий 21.06.2017 та 21-06/2017, виданий 21.06.2017, видавник: ТОВ «ФК «Укрфінанс груп» були надіслані не за адресою реєстрації правонаступника, спадкоємця боржника ОСОБА_4 , а за адресою померлого іпотекодавця.

В якості обґрунтування вказаного порушення приєднав до матеріалів справи довідку про склад сім`ї №705, виданої КП «ЖЕО №1», з якої вбачається, що малолітній ОСОБА_1 проживає разом з матір`ю за адресою: АДРЕСА_3 (т. 1 а.с. 15).

Місце реєстрації малолітнього підтверджується і копією домової книги для прописки громадян, проживаючих в будинку АДРЕСА_3 (т. 1 а.с. 31-32).

Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 02.04.2019, за клопотанням законного представника ОСОБА_2 , яка діє в інтересах ОСОБА_1 , витребувано та зобов`язано державного реєстратора Дунай Христини Богданівни, ДП «Агенція з державної реєстрації» надати суду наступні докази: вимога, серія та номер 21-06/2017, видана 21.06.2017, видавник ТОВ «ФК «Укрфінанс Груп»; рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, виплату поштового переказу, серія та номер 6770300439065, видане 21 серпня 2017 року, видавник: Укрпошта; вимога, серія та номер 21-06/2017/2, видана 21.06.2017, видавник ТОВ «ФК «Укрфінанс Груп»; рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, виплату поштового переказу, серія та номер 6770300439073, видане 21 серпня 2017 року, видавник: Укрпошта; договір про відступлення прав за договорами іпотеки, серія та номер: 1159, виданий 30 березня 2017 року, видавник приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Данич О.Ф. (т. 1 а.с. 45-48).

ТОВ «ФК «Укрфінанс груп» надав підстави набуття права вимоги до боржника ОСОБА_4 , а саме договір відступлення права вимоги №114/7-4419 від 30.03.2017, за яким ПАТ «Райффайзен банк Аваль» передав своє право вимоги ПАТ «Комерційний Індустріальний Банк», в т.ч. за договором іпотеки посвідченим приватним нотаріусом Білгород-Дністровського міського нотаріального округу Ливіцькою О.В. від 01.08.2006 до ОСОБА_4 , а згодом згідно укладеного договору відступлення права вимоги від 30.03.2017 ПАТ «Комерційний Індустріальний Банк» передав своє право вимоги ТОВ «Фінансова компанія «Укрфінанс груп» за актом приймання передачі від 30.03.2017 до ОСОБА_4 ..

Матеріали справи містять також вимоги №21-06/2017 від 21.06.2017 та №21-06/2017/2 від 21.06.2017, з яких вбачається необхідність спадкоємців боржника ОСОБА_5 законний представник ОСОБА_8 , та ОСОБА_1 законний представник ОСОБА_6 здійснити погашення заборгованості в сумі 1/2 частини від оціночної вартості іпотечного майна, одержаного у спадщину в розмірі 652 028,01 грн протягом 30-денного строку із дня отримання даної вимоги. Вказані вимоги направлялись за адресою: АДРЕСА_2 .

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що не вбачається порушення процедури державної реєстрації права власності на садовий будинок та земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 , садівниче товариство «Южанка» за ТОВ «ФК «Укрфінанс груп», оскільки для її проведення відповідачем надані державному реєстратору, а державним реєстратором перевірені усі необхідні документи, а саме: копія письмових вимог про усунення порушень, надісланих іпотекодержателем іпотекодавцеві; документ, що підтверджує наявність факту завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем письмової вимоги іпотекодержателя, тобто додержані вимоги визначені чинним законодавством та вимоги самого договору іпотеки від 01.08.2006.

Статтями 263-264ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим, тобто ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права, на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Рішення Білгород-Дністровськогоміськрайонного судуОдеської областівід 23липня 2021року є законним, обґрунтованим, та таким що ухвалено відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права та на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які позивач посилається як на підставу заявлених ним вимог.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що вартість предмета іпотеки була визначена без участі позивача, є порушенням вимог ч. 6 ст. 5 Закону України «Про іпотеку», апеляційний суд не приймає до уваги, з огляду на наступне.

Згідно вимог ст. 5 Закону України «Про іпотеку», вартість предмета іпотеки визначається за згодою між іпотекодавцем і іпотекодержателем або шляхом проведення оцінки предмета іпотеки відповідним суб`єктом оціночної діяльності у випадках, встановлених законом або договором.

Іпотека - вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном (неподільним об`єктом незавершеного будівництва, майбутнім об`єктом нерухомості), що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання задовольнити свої вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами такого боржника у порядку, встановленому цим Законом. Іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. Іпотекою може бути забезпечене виконання дійсного зобов`язання або задоволення вимоги, яка може виникнути в майбутньому на підставі договору, що набрав чинності (ст. ст. 1, 3 Закону України «Про іпотеку»).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (п. 1 ст. 626 ЦК України).

Згідно із п. 1.3 договору іпотеки від 01.08.2006, сторони визначили, що вартість предмета іпотеки (майна) складає 604793 грн.

Вказане свідчить про те, що іпотекодавець та іпотекодержатель разом дійшли згоди щодо визначення вартості предмету іпотеки в момент укладання іпотечного договору.

Так, вказаний висновків дійшов Верховний Суд в постанові від 03 квітня 2018 року в справі №911/2798/16: «Разом з тим, вирішуючи зазначені питання, суди повинні виходити з того, що ціна предмета іпотеки встановлюється в самому договорі - відповідно до частини шостої статті 5 Закону України «Про іпотеку» вартість предмета іпотеки визначається за згодою між іпотекодавцем і іпотекодержателем або шляхом проведення оцінки предмета іпотеки відповідним суб`єктом оціночної діяльності у випадках, встановлених законом або договором. Якщо під час розгляду справи сторони з такою оцінкою погоджуються, то суд не має підстав її не брати до уваги, оскільки вона є умовою договору. Якщо між сторонами виникає спір щодо такої оцінки, то залежно від того, яка сторона її оспорює, ця сторона зобов`язана за змістом частини третьої статті 10, статей 11 та 60 ЦПК України довести інший розмір, зокрема заявити клопотання про призначення та проведення відповідної судової експертизи».

Щодо посилань в апеляційній скарзі на те, що іпотекодержатель набув право власності на предмет іпотеки на підставі оцінки, визначеної не на момент такого набуття, а більш як півтори роки до цього, що є порушенням вимог ч. 5 ст. 37 Закону України «Про іпотеку», слід зазначити наступне.

Відповідно до п. 61 постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року №1127 «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (у відповідності на момент реєстрації права власності за ТОВ «ФК «Укрфінанс Груп» вказується, що для державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, також подаються:

1) копія письмової вимоги про усунення порушень, надісланої іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця;

2) документ, що підтверджує наявність факту завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя у разі, коли більш тривалий строк не зазначений у відповідній письмовій вимозі;

3) заставна (якщо іпотечним договором передбачено її видачу).

Надання інших документів для здійснення державної реєстрації права власності за іпотекодержателем ТОВ «ФК «Укрфінанс Груп» на час цієї реєстрації діючим законодавством передбачено не було.

Згідно із ч. 5 ст. 37 Закону України «Про іпотеку», іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб`єктом оціночної діяльності.

Для забезпечення своїх вимог іпотекодежатель ТОВ «ФК «Укрфінанс Груп» було здійснено ряд інших дій щодо визначення вартості предмета іпотеки, а саме:

1.Для визначення вартості майна на момент надсилання вимоги у відповідності до ст. 35 Закону України «Про іпотеку»: Звіт про оцінку майна №AS00-170612-005 від 12.06.2017, а саме садовий будинок загальною площею 102,9 кв.м, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , ринкова вартість об`єкта оцінки складає 1058530,14 грн;

Звіт про експертну грошову оцінку земельної ділянки №AS00-170612-004 від 12.06.2017, а саме земельна ділянка кадастровий номер 5110300000:02:025:0105, загальною площею 0,0094 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , ринкова вартість об`єкта оцінки складає 245525,89 грн;

2.Для визначенні вартості майна на момент реєстрації права власності та прийняття на баланс предмета іпотеки: звіт про незалежну оцінку майна від 18.03.2019, а саме земельна ділянка кадастровий номер 5110300000:02:025:0105, загальною площею 0,0094 га, та садовий будинок загальною площею 102,9 кв.м, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 . Загальна ринкова вартість об`єкта оціночної діяльності складає: 1231901 грн: в тому числі вартість земельної ділянки 231598 грн, садового будинку 1006303 грн.

3.Для визначення вартості майна на момент звернення боржників з метою врегулювання спору: звіт про оцінку майна №AR210702-006 від 02.07.2021, а саме земельна ділянка кадастровий номер 5110300000:02:025:0105, загальною площею 0,0094 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , ринкова вартість об`єкта оцінка складає 384700 грн; звіт про оцінку майна №AR210702-005 від 02.07.2021, а саме садовий будинок загальною площею 102,9 кв.м, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , ринкова вартість об`єкта оцінка складає 428400 грн.

Таким чином, апеляційний суд погоджується із доводами відповідача про те, що твердження позивача, що ТОВ «ФК «Укрфінанс Груп» не забезпечив здійснення суб`єктом оціночної діяльності проведення оцінки предмету іпотеки станом на дату звернення стягнення на предмет іпотеки, оскільки ТОВ «ФК «Укрфінанс Груп» було зроблено звіт про оцінку майна від 18.03.2019 для реєстрації за ним права власності на іпотечне майно, яка відбулась 20.03.2019.

Щодо посилань в апеляційній скарзі на те, що позивач не отримував письмової вимоги іпотекодержателя про виконання основного зобов`язання з попередженням про звернення стягнення на предмет іпотеки, як то вимагається положеннями ст. 35 Закону України «Про іпотеку» та пунктом 5.1 договору, слід вказати наступне.

Договором іпотеки від 01.08.2006, передбачено, що сторони обумовили у п. 5.1 , що у разі порушення основного зобов`язання, умов кредитного договору або умов цього договору, Іпотекодержатель надсилає Іпотекодавцю письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцяти денний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки.

Згідно вимогст.35Закону України«Про іпотеку», в разі порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

Визначена у частині першій статті 35 Закону України «Про іпотеку» процедура подання іпотекодержателем вимоги про усунення порушення основного зобов`язання та (або) умов іпотечного договору передує прийняттю іпотекодержателем рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки у позасудовий спосіб на підставі договору (постанова Великої Палати Верховного Суду від 02 червня 2019 року у справі №205/578/14-ц, провадження №14-48цс19).

Наведені норми спрямовані на забезпечення фактичного повідомлення боржника, аби надати йому можливість усунути порушення, і цим запобігти зверненню стягнення на майно боржника. Тому повідомлення боржника потрібно вважати здійсненим належним чином за умови, що він одержав або мав одержати повідомлення, але не одержав його з власної вини. Доказом належного здійснення повідомлення може бути, зокрема, повідомлення про вручення поштового відправлення з описом вкладення.

Аналогічний висновок зроблено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 23 червня 2020 року у справі №645/1979/15-ц (провадження №14-706цс19).

У постанові від 29 вересня 2020 року у справі №757/13243/17 (провадження №14-711цс19) Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що належним дотриманням іпотекодержателем процедури повідомлення іпотекодавця та боржника, якщо він є відмінним від іпотекодавця, про вимогу стосовно усунення порушення також потрібно вважати таке повідомлення, що було надіслане належним чином, проте не отримане внаслідок недбалості або ухилення від отримання.

Направлення такої вимоги іпотекодавцю про усунення порушень основного зобов`язання обґрунтовується саме тим, що іпотекодавець має право замість боржника усунути порушення основного зобов`язання і тим самим убезпечити себе від звернення стягнення на належний йому предмет іпотеки.

У разі дотримання іпотекодержателем порядку належного надсилання вимоги про усунення порушення основного зобов`язання діє презумпція належного повідомлення іпотекодержателя про необхідність усунення порушень основного зобов`язання, яка може бути спростована іпотекодавцем в загальному порядку.

За відсутності такого належного надсилання вимоги відповідно до частини першої статті 35 Закону України «Про іпотеку» іпотекодавець не набуває права звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання.

Недотримання вимог частини першої статті 35 Закону України «Про іпотеку» щодо належного надсилання іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, вимоги про усунення порушення основного зобов`язання унеможливлює застосовування позасудового способу задоволення вимог іпотекодержателя.

При цьому, метою повідомлення іпотекодержателем іпотекодавця та інших осіб є доведення до їх відома наміру іпотекодержателя звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання. Тому іпотекодержатель набуває право звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання лише за умови належного надсилання вимоги, коли іпотекодавець фактично отримав таку вимогу або мав її отримати, але не отримав внаслідок власної недбалості чи ухилення від такого отримання.

Метою повідомлення іпотекодержателем іпотекодавця та інших осіб є доведення до їх відома наміру іпотекодержателя звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання. Іпотекодержатель набуває право звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання лише за умови належного надсилання вимоги, коли іпотекодавець фактично отримав таку вимогу або мав її отримати, але не отримав внаслідок власної недбалості чи ухилення від такого отримання.

Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 19 січня 2022 року в справі №607/1588/20.

Так, 21 червня 2017 року на адресу ОСОБА_8 , яка діє в інтересах ОСОБА_5 та на адресу ОСОБА_6 , який діє в інтересах ОСОБА_1 , ТОВ «ФК «Укрфінанс Груп» були направлені вимоги за №21-06/2017 та №21-06/2017/2, із додатками, про повернення заборгованості за кредитним договором, в сумі 1/2 частини від оціночної вартості іпотечного майна, одержаного в спадщину, а саме в розмірі 652028,01 грн, протягом 30-денного строку із дня отримання даної вимоги. Вимоги були направлені на адресу: АДРЕСА_4 (т. 1 а.с. 100-103).

Отримання адресатами вищезазначених вимог за №21-06/2017 та №21-06/2017/2, із додатками підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення №6770300439073 та №6770300439065, із відмітками «вручено особисто», та які підписані працівником поштового зв`язку (т. 1 а.с. 104).

Таким чином, колегія суддів апеляційного суду визнає належним та допустимими доказами рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення №6770300439073, №6770300439065, на підтвердження отримання вимог ОСОБА_8 , яка діє в інтересах ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , який діє в інтересах ОСОБА_1 , оскільки вказані рекомендовані повідомлення повернулись на адресу ТОВ «ФК «Укрфінанс Груп» підписані працівником поштового зв`язку, та із відмітками «вручено особисто».

Отже, ТОВ «ФК «Укрфінанс Груп» в повній мірі виконало вимоги ст. 35 Закону України «Про іпотеку» та п. 5.1 договору іпотеки щодо належного надсилання вимоги позивачу, та отримавши рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення №6770300439073, №6770300439065 із відмітками «вручено особисто», мало право розраховувати, що ОСОБА_8 , яка діє в інтересах ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , який діє в інтересах ОСОБА_1 , отримали вміст поштового відправлення (вимоги), незважаючи на не зазначення працівником поштового зв`язку прізвища отримувача та/або прізвища повнолітнього члена сім`ї, а також його родинних зв`язків з адресатом, та дати вручення.

Так, в разі дотримання іпотекодержателем порядку належного надсилання вимоги про усунення порушення основного зобов`язання діє презумпція належного повідомлення іпотекодавця про необхідність усунення порушень основного зобов`язання.

Апеляційний суд також погоджується із висновками суду першої інстанції про те, що направлення ТОВ «ФК «Укрфінанс Груп» вимог правонаступникам боржника саме на адресу: АДРЕСА_2 , є законим, оскільки спадкоємцем ОСОБА_4 встановлено ОСОБА_5 законний представник якої є ОСОБА_8 та ОСОБА_1 законний представник якого в судових провадженнях виступав ОСОБА_9 ..

Рішенням апеляційного суду Одеської області від 02 жовтня 2014 року саме на цих законних представників покладено обов`язок відшкодування заборгованості за договором про надання споживчого кредиту, в межах вартості майна одержаного у спадщину в рівних частках. В якому також зазначено місце проживання ОСОБА_1 : АДРЕСА_2 .

Згідно довідки №7 з місця реєстрації, про склад сім`ї та прописки, видану КП «ЖЕО №1» зареєстрована адреса проживання ОСОБА_6 , з вересня 2013 року - АДРЕСА_2 .

Крім того, відповідно п. 5.4 кредитного договору №014/0076/74/60584 від 20.07.2006, саме на позичальника, в даному випадку правонаступників, покладається обов`язок письмово повідомляти кредитора про фактичну адресу.

Інші доводи апеляційної скарги також не є суттєвими, були предметом дослідження в суді першої інстанції, та не дають підстав для висновку про неправильність застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи, та фактично зводяться до незгоди із мотивами судових рішення, які встановлені у справі.

При цьому, Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у держава-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00 § 23, ЄСПЛ від 18 липня 2006 року. Оскаржувані судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення.

У п. 54 Рішення у справі Трофимчук проти України (заява №4241/03) від 28.10.2010, остаточне 28 січня 2011 року, Європейський суд з прав людини зазначив, що, «беручи до уваги свої висновки за статтею 11Конвенції(див. вищепункти 42-45), Суд не бачить жодних ознак несправедливості або свавільності у відмові судів детально розглянути доводи заявниці про переслідування її роботодавцем, оскільки суди чітко зазначили, що ці доводи були повністю необґрунтованими. У зв`язку з цим Суд повторює, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (див. рішення у справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява №30544/96, п. 26, ECHR 1999-1)».

На підставі вищевикладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, перевіривши доводи позивача, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності та надавши їм належну оцінку у відповідності до вимог ст. ст. 12, 80-89 ЦПК України, дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374 ч. 1 п. 1, 375, 382384 ЦПК України, Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу адвоката ГулиАндрія Сергійовичав інтересах ОСОБА_1 , відімені якогодіє законнийпредставник ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 23 липня 2021 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст судового рішення складено: 24 квітня 2023 року.

Судді Одеського апеляційного суду: М.М. Драгомерецький

Р.Д. Громік

А.І. Дришлюк