Рішення

від 02.05.2023 по справі 501/2771/22

ІЛЛІЧІВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Дата документу 02.05.2023

Справа № 501/2771/22

2/501/118/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 травня 2023 року м. Чорноморськ Одеської області

Іллічівський міський суд Одеської області у складі:

Головуючого судді Смирнова В.В.,

при секретарі судового засідання Кочкіної О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в місті Чорноморськ цивільну справу № 501/2771/22

за позовом ОСОБА_1 , місце реєстрації за адресою: АДРЕСА_1

до

відповідача: Публічного акціонерного товариства «Акціонерний банк «Південний», місцезнаходження: 65059, м. Одеса, вул. Краснова 6/1,

третя особа: ОСОБА_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_2

предмет тапідстави позову: про стягнення банківського вкладу,

Сторони в судове засідання не з`явились

негайно після закінчення судового розгляду, перебуваючи в нарадчій кімнаті, ухвалив рішення про наступне:

ВСТАНОВИВ:

І. виклад позиції позивача та відповідача.

15.09.2022 року 06.10.2022 року ОСОБА_1 (позивач) звернулась з позовом до ПАТ «Акціонерний банк «Південний» (далі відповідач), третя особа ОСОБА_2 , про стягнення 15000 доларів США. Позов мотивовано тим, що позивачка є єдиною спадкоємицею після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 . За життя спадкодавці належав вклад на рахунку Банку в розмірі 15 000 доларів США. 11 квітня 2018 року вказаний вклад було знято на підставі підробленої довіреності від імені ОСОБА_3 на ім`я ОСОБА_2 , датованої 24.03.2018 року. Посилаючись на невиконання Банком зобов`язань за договором банківського вкладу, та з огляду на зазначене, позивач змушений звернутись до суду за захистом своїх прав, та просить суд:

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Акціонерний банк «Південний» на користь ОСОБА_1 15000 доларів США.

Судові витрати, пов`язані із розглядом цієї справи покласти на Відповідача, та витрати на правову допомогу в розмірі 21000, 000 грн. (двадцять одна тисяча гривень 00 копійок).

Представник відповідача заперечує позовні вимоги, посилаючись на те, що кошти отримані довіреною особою вкладника, а відтак зобов`язання відповідача з повернення грошових коштів ОСОБА_3 за договором банківського рахунку є виконаними в повному обсязі (а.с. 167-170).

ІІ. Заяви (клопотання) учасників справи.

Представник позивача ОСОБА_1 ОСОБА_4 від 02.11.2022 року надав до суду заяву про проведення слухання без їх участі та розгляд клопотання про витребування доказів (а.с. 73-74).

28.11.2022 року до суду надано витребувані докази (а.с. 84-90).

Представник позивача ОСОБА_1 ОСОБА_4 від 15.12.2022 року надав до суду заяву про неможливість закриття підготовчого засідання (а.с. 95-96).

27.12.2022 року до суду надано витребувані докази (а.с. 102-110).

17.01.2023 року до суду надано витребувані докази (а.с. 116-120).

Представник відповідача ПАТ АБ «Південний» від 09.01.2023 року та 27.01.2023 року надав до суду заяву про слухання справи в режимі відеоконференції (а.с. 126-151).

Представник відповідача ПАТ АБ «Південний» від 01.02.2023 року надав до суду заяву про слухання справи в режимі відеоконференції (а.с. 152-153).

Представник відповідача ПАТ АБ «Південний» від 27.02.2023 року надав до суду заяву про відкладення слухання справи (а.с. 159-161).

Представник відповідача ПАТ АБ «Південний» від 16.03.2023 року надав до суду відзив по справі, заперечував проти заявлених вимог, просив суд відмовити (а.с. 167-185).

Представник позивача ОСОБА_1 ОСОБА_4 від 27.03.2023 року надав до суду заяву про проведення підготовчого слухання без їх участі, та доручення доказів по справі (а.с.186-189).

ІІІ. Інші процесуальні дії у справі.

Ухвалою Іллічівського міського суду Одеської області від 19.10.2022 року відкрито провадження по справі (а.с. 70).

Ухвалою Іллічівського міського суду Одеської області від 02.11.2022 року було задоволено клопотання про витребування доказів та продовжено підготовче судове засідання по справі (а.с. 76).

Ухвалою Іллічівського міського суду Одеської області від 22.11.2022 року повторно витребувано докази по справі (а.с. 81).

Ухвалою Іллічівського міського суду Одеської області від 01.02.2023 року було відмовлено у задоволенні клопотання про відеоконференцію (а.с. 156).

Ухвалою Іллічівського міського суду Одеської області від 27.02.2023 року було продовжено строк проведення підготовчого провадження по справі (а.с. 163).

Ухвалою Іллічівського міського суду Одеської області від 27.03.2023 року було закрито підготовче провадження по справі та призначено до слухання (а.с. 191).

Судом на підставі ч. 2 ст.247ЦПК України, у зв`язку із неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

ІV. Фактичні обставини, встановлені Судом та зміст правовідносин.

Судом встановлено, що 31.07.2017 року між відповідачем ПАТ АБ «Південний» та ОСОБА_3 було укладено Заяву-договір банківського вкладу №220486/2005 (далі договір банківського вкладу), відповідно до умов якого ПАТ АБ «Південний» відкрито ОСОБА_3 депозитний рахунок № НОМЕР_1 у доларах США. Відповідно до умов даного договору було визначено, що сума вкладу складає 15000,00 дол. США, строк залучення вкладу 6 місяців, процентна ставка 4,25% річних, дата повернення вкладу 31.01.2018 року (а.с. 22-23).

31.07.2017 року між Відповідачем ПАТ АБ «Південний» з ОСОБА_3 укладено заяву-Договір банківського рахунку №26208011279409/8440. Даний рахунок було відкрито з метою зарахування вкладу, відкритого відповідно до Заяви-договору банківського вкладу №220486/2005, умовами якого було передбачено, що поточним рахунком для зарахування суми вкладу після закінчення строку залучення вкладу є рахунок № НОМЕР_2 (а.с. 20-21).

Згідно руху коштів пор рахунку, станом з 31.07.2017 р. по 23.03.2018 р. поповнення депозитного рахунку № НОМЕР_1 було здійснено на суму 15000,00 дол. США, які надійшли 31.07.2017 року з поточного рахунку ОСОБА_3 (а.с. 27).

Відповідно до умов договору банківського вкладу, у зв`язку з закінченням строку дії депозиту, 31.01.2018 року грошові кошти, що знаходились на депозитному рахунку № НОМЕР_1 у сумі 15000,00 дол. США були перераховані на поточний рахунок вкладника № НОМЕР_2 .

11.04.2018 року грошові кошти у сумі 15000 доларів США було з поточного рахунку вкладника № НОМЕР_2 були видані ОСОБА_2 на підстав наданої ним довіреності від імені ОСОБА_3 на його ім`я, посвідченої приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Київської області Романовським Б.П. у м. Київі 24 березня 2018 року на нотаріальному бланку серії НМХ 453846,зареєстровано в реєстрі за №389.

Вказані обставини підтверджуються наданими сторонами копіями документів (а.с.42-48) та визнаються представником відповідача у письмовому відзиві на позовну заяву ( а.с.171-175).

Згідно виписки із медичної карти амбулаторного хворого психіатричного кабінету поліклініки ГУ «ІББ на ВТ МЗО України» №002463, виданої лікарем-психіатром Ільїним В., слідує, що ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ), була оглянута психіатром 13.09.2017 року в квартирі її родичів по АДРЕСА_3 , та повторно 30 травня 2018 року, діагностовано «помірну артеріосклеротичну деменцію зі значним зниженням функцій самообслуговування» (а.с. 30).

Відповідно рішення Іллічівського міського суду від 19 листопада 2019 року встановлено факт того, що ОСОБА_1 є племінницею померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 . Цим же рішенням встановлено, що батько ОСОБА_1 ОСОБА_5 , помер ІНФОРМАЦІЯ_3 . (а.с. 31-33)

Згідно свідоцтва про смерть, серії НОМЕР_3 від 04.05.2019 року зазначено, що ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) померла (а.с. 34).

Відповідно листа приватного нотаріуса Чорноморського нотаріального округу Одеської області від 20.12.2019 року слідує, що на підставі заяви ОСОБА_1 про прийняття спадщини, 30.10.2019 року відкрита спадкова справа №20/2019 після померлої ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_3 . Станом на 20.12.2019 року інші особи щодо прийняття спадщини після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 до приватного нотаріуса не звертались (а.с. 35).

Ухвалою слідчого судді Іллічівсього міського суду Семенова О.А. від 22.07.2020 року було задоволено частково скаргу ОСОБА_1 щодо бездіяльності Іллічівської місцевої прокуратури Одеської області та зобов`язано останню внести до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань відомості про вчинення злочину (злочинів) згідно звернення ОСОБА_1 від 31.05.2020 року в частині: - заволодіння ОСОБА_6 за участі ОСОБА_7 та інших осіб шляхом обману та зловживання довірою майном ОСОБА_3 у виді житлового будинку та земельної ділянки по АДРЕСА_4 , що містить ознаки злочину, передбаченого ч.4 сит.190 КК України; - заволодіння грошовими коштами з банківського рахунку ОСОБА_3 в сумі 15 000 дол. США, шляхом обману та зловживання довірою, що містить ознаки злочину, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України.

В мотивувальній частині ухвали слідчого судді також зазначалось, що на підставі ухвали слідчого судді від 06.04.2018 року про бездіяльність прокурора за заявою ОСОБА_1 та інших про притягнення ОСОБА_8 та ОСОБА_7 до кримінальної відповідальності за ознаками правопорушення, передбаченого ст.ст. 357, 383 ч. 2 КК було відкрито кримінальне провадження №42181611600000022 від 19.04.2018 року за попередньою кваліфікацією по ч. 3 ст. 367 КК за фактом заволодіння паспортом ОСОБА_3 . Жодної слідчої (розшукової) дії у справі не вчинено. Постановою слідчого від 22.04.2019 року провадження у справі закрито за відсутності події злочину з посиланням на те, що відносини між особами мають цивільно-правовий характер. ( а.с. 40).

Згідно листа першого заступника керівника Іллічівської місцевої прокуратури від 29.10.2020 року на ім`я ОСОБА_1 та доданого до листа витягу із ЄРДР слідує, що 29.10.2029 року відкрито кримінальне провадження №42020161160000092 за ознаками ст.190 ч.1 КК України на підставі ухвали слідчого судді про зобов`язання внести відомості за заявою ОСОБА_1 за фактом можливого заволодіння майном шахрайським шляхом (а.с. 42).

Відповідно листа старшого слідчого СВ ВП №1 ОРУП №2 ГУНП в Одеській області О.В. Гершуна від 27.03.2023 року слідує, що на даний час в кримінальному провадженні №42020161160000092 від 21.10.2020 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 190 КК України, підозру нікому не оголошувалось, по кримінальному провадженню проводиться досудове розслідування, направлене на встановлення винної особи.(а.с. 43).

На виконання ухвали суду від 02.11.2022 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Романовським Б.П. листом від 26.11.2022 року №03-01-16 повідомлено, що ним не посвідчувалась довіреність на бланку НМХ 453846 від 24 березня 2018 року від імені ОСОБА_3 .. Згідно доданих до вказаного листа: Інформаційної довідки з Єдиного реєстру спеціальних бланків нотаріальних документів слідує, що бланк НМХ 453846 отримано 08 листопада 2017 року та витрачено 24 березня 2018 року приватним нотаріусом Слюніним О.М., АДРЕСА_5 , тел.. НОМЕР_4 (а.с. 85-90) .

Згідно відомостей, наданих приватним нотаріусом Чугуївського районного нотаріального округу Харківської області Слюніним О.М. на виконання ухвали суду від 02.11.2022 року надав копію довіреності, посвідченої ним 24.03.2018 року за реєстровим №239, за якою ОСОБА_9 уповноважив ОСОБА_10 на вчинення юридично значимих дій щодо транспортного засобу, а також надав Інформаційну довідку з Єдиного реєстру спеціальних бланків нотаріальних документів та Витяг про реєстрацію в Єдиному реєстрі довіреностей, аналогічні за формою та змістом документам, що надані приватним нотаріусом Романовським Б.П. (а.с.102-110, 116-120).

Відповідно копії паспорта ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , належить паспорт Серії НОМЕР_5 (а.с. 171-173).

Згідно довіреності від 24.03.2018 року ОСОБА_3 , довірила бути її представником в ПАТ АБ «ПІВДЕННИЙ» Чернікова Є.В. (а.с. 174-175).

V. Оцінка Суду.

У відповідності до ч. 3 ст. 1266 ЦК України племінники спадкодавця спадкують ту частину , яка б належала за законом їхнім матері, батькові (сестрі , братові спадкодавця), якби вони були живими на час відкриття спадщини. Отже, позивачка є єдиною спадкоємницею померлої ОСОБА_3 та правонаступником її прав та обов`язків, які не припинилися у зв`язку з її смертю.

Згідно ч. 5 ст. 1266 ЦК незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

У відповідності до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно ч. 3 ст. 1296 ЦК України відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину. Позивачка позбавлена можливості отримати свідоцтво про право на грошові кошти в порядку спадкування, оскільки на день смерті спадкодавці грошові кошти на її рахунку були відсутніми.

У зв`язку з тим, що відповідно до умов договору банківського вкладу, у зв`язку з закінченням строку дії договору, 31.01.2018 року грошові кошти, що знаходились на депозитному рахунку № НОМЕР_6 у сумі 15000,00 дол. США, були перераховані на поточний рахунок вкладника № НОМЕР_2 , то взаємовідносини клієнта та Банку мають регулюватись главою 72 ЦК України «Банківський рахунок». Посилання позивача на норми права, що регулюють відносини банківського вкладу, не є перешкодою застосування судом норм права, що регулюють відносини банківського рахунку у відповідності до викладених в позові обставин.

Згідно ст. 1066 ЦК України за договором банківського рахунку банк зобов`язаний приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка) грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодного розпорядження цими коштами.

Відповідно ч. 3 ст. 1068 ЦК банк зобов`язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа.

Згідно до ст. 1071 ЦК України банк може списати грошові кошти з рахунка клієнта на підставі його розпорядження. Грошові кошти можуть бути списані з рахунка клієнта без його розпорядження на підставі рішення суду, а також у випадках, встановлених законом, договором міжбанком і клієнтом або умовами обтяження, предметом якого є майнові права на грошові кошти, що знаходяться на банківському рахунку.

Ст.526ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до п.п. 7.1, 7.2 «Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах», затвердженої постановою Правління НБУ від 12 листопада 2003 року N 492 (надалі «Інструкція») , в редакції, чинній на час спірних відносин, видаткові операції за поточними рахунками фізичних осіб здійснюються за розпорядженням власника або за його дорученням на підставі довіреності (копії довіреності), засвідченої нотаріально, а у випадках, визначених законодавством України - іншими уповноваженими на це особами. Довіреність може бути засвідчена уповноваженим працівником банку, якщо вона складається в банку (у присутності власника рахунку та довірених осіб). Така довіреність додаткового засвідчення не потребує. Якщо в процесі обслуговування поточного рахунку його власник - фізична особа надає право розпорядження рахунком іншій фізичній особі, то довірена особа під час першого звернення до банку з метою використання рахунку має пред`явити паспорт або інший документ, що посвідчує особу, і підтвердити свої повноваження щодо розпорядження рахунком. Фізична особа-резидент додатково має пред`явити документ, виданий контролюючим органом, що засвідчує її реєстрацію в Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків. На підставі цих документів уповноважений працівник банку здійснює ідентифікацію та верифікацію довіреної особи. Документ, що підтверджує право розпорядження рахунком довіреною особою (довіреність або копія довіреності, засвідчена нотаріально), а також копії документів, які підтверджують здійснення банком ідентифікації довіреної особи, зберігаються в справі з юридичного оформлення рахунку.

Посилаючись на дотримання Відповідачем вищевказаних вимог, представник відповідача стверджує, що відповідач діяв правомірно та не порушив своїх зобов`язань перед клієнтом і не є відповідальною особою перед ним.

Однак встановивши, що ОСОБА_3 не підписувала та не надавала довіреності на розпорядження своїм рахунком, така довіреність не посвідчувалась нотаріусом, надана Банку «довіреність» від імені ОСОБА_3 на ім`я ОСОБА_2 не відповідає дійсності - суд доходить висновку, що ризики наслідків надання банку недостовірних документів в якості підстави для розпорядження грошовими коштами покладаються на Відповідача, а не на клієнта Банку, з рахунку якого неправомірно зняті грошові кошти.

Твердження представника відповідача про те, що приписами чинного законодавства не передбачено обов`язку банку здійснювати будь-які перевірки довіреності, не звільняє Банк від відповідальності за наслідки надання йому недостовірних документів та не звільняє Банк від зобов`язань за договором банківського рахунку про повернення грошових коштів клієнту.

Подібний висновок щодо застосування норм права про відповідальність банків за вкладами викладені у постанові Верховного Суду України від 06 квітня 2016 у справі N 6-352цс16, згідно якому договір банківського вкладу має своїм наслідком ту обставину, що готівкові гроші вкладника передаються останнім у власність банку, а безготівкові гроші - в повне розпорядження банку. Відповідні дії вкладника є необхідною умовою виникнення зобов`язання за договором банківського вкладу, згідно з яким на боці вкладника з`являється право вимагати від банку видачі суми вкладу і виплати відсотків на неї, а на стороні банку - відповідний обов`язок. З договору банківського вкладу, укладення якого обумовлено передачею коштів вкладника у власність банку, можуть виникнути лише зобов`язальні правовідносини за участю вкладника (кредитора) і банку (боржника). Верховний Суд України вказав, що при розгляді цієї справи суди дійшли помилкового висновку щодо спричинення шкоди діями працівника банку вкладнику, адже з моменту передачі грошових коштів уповноваженій особі банку саме банк є їх власником, а тому саме банку спричинена шкода вищезазначеним злочином. Вкладник має право вимоги до банку про повернення вкладу за договором банківського вкладу з урахуванням нарахованих процентів згідно умов укладеного договору та застосуванням наслідків, передбачених договором та законом, у разі порушення банком своїх зобов`язань за договором.

Постановою Великої Палати Верховного Суду від 08.06.2021 у справі № 662/397/15-ц, зазначено про відсутність підстав для відступу від правової позиції, викладеної в постанові Верховного Суду України від 06 квітня 2016 у справі N 6-352цс16 та ще раз наголошено на те, що відносини між клієнтом та банком з приводу банківського вкладу варто розглядати через призму договірних і в тому разі, якщо грошовими коштами , що передані вкладником банку, неправомірно заволоділи в подальшому працівники банку.

Відмінність в обставинах справ, що викладені в постанові Верховного Суду України від 06 квітня 2016 у справі N 6-352цс16 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.06.2021 у справі № 662/397/15-ц (неправомірне заволодіння коштами здійснено службовими особами банку) з обставинами у даній справі (неправомірне заволодіння коштами здійснено третіми особами на підставі недійсної довіреності) не змінює обов`язковість висновків Верховного Суду, оскільки визначальним в подібності відносин у даних справах є передача грошових коштів у власність банку та відповідальність банку перед клієнтом у разі неправомірного заволодіння грошовими коштами третіми особами.

Згідно п. 7 глави 4 розділу II «Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України» ,затвердженого наказом Мінюсту України 22.02.2012 № 296/5, посвідчені нотаріусами довіреності підлягають обов`язковій реєстрації в Єдиному реєстрі довіреностей у порядку, установленому Положенням про Єдиний реєстр довіреностей, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 28.12.2006 № 111/5. Згідно п. 2.13 вказаного Положення для підтвердження факту внесення інформації до Єдиного реєстру Реєстратор виготовляє витяг про внесення реєстраційного запису до Єдиного реєстру у двох примірниках, один з яких залишається у Реєстратора, а другий - надається (надсилається) особі, яка видала довіреність (за її бажанням), або нотаріусу, який надав (надіслав) заяву про внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру.

Адміністратор Єдиного реєстру - державне підприємство "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України здійснює заходи надання доступу до Єдиного реєстру, видає скорочені витяги з Єдиного реєстру на запит будь-яких фізичних та юридичних осіб (п.1.4) Скорочені витяги містять інформацію про:

реєстраційний номер і дату реєстрації довіреності (її дубліката) в Єдиному реєстрі;

номери та серії спеціальних бланків нотаріальних документів, на яких викладено текст довіреності (її дубліката) - для довіреностей, посвідчених у нотаріальному порядку;

дату посвідчення довіреності (дата видачі її дубліката);

строк дії довіреності;

номер запису в реєстрі для реєстрації нотаріальних дій, за яким посвідчено довіреність (видано дублікат довіреності);

відомості про особу, яка посвідчила довіреність (видала дублікат довіреності);

відомості про посвідчення довіреності в порядку передоручення або відомості про припинення дії довіреності (п.3.1.1.)

Скорочені витяги з Єдиного реєстру видаються Реєстратором та Адміністратором на письмовий запит будь-яких фізичних та юридичних осіб, складений за формою, наведеною у додатку 3 до цього Положення (п. 3.2).

Отже, відповідач, скориставшись існуючими у нього можливостями отримання скороченого витягу з Єдиного реєстру довіреностей, яка містить відомості про особу, яка посвідчила довіреність та номер запису в реєстрі для реєстрації нотаріальних дій, за яким посвідчено довіреність, міг пересвідчитись в недійсності наданої йому довіреності.

Судом відхиляються аргументи представника відповідача про те, що правомірність довіреності не спростована. У справі достовірно встановлено, що ОСОБА_3 не підписувала довіреності, а остання не посвідчувалась нотаріусом.

Згідно ч. 3 ст. 244 ЦК України довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. За своїм змістом довіреність є одностороннім правочином, вольовою дією однієї особи.

Відповідно чинного на час спірних відносин п. 7.1 Інструкції видаткові операції за поточними рахунками фізичних осіб здійснюються за розпорядженням власника або за його дорученням на підставі довіреності (копії довіреності), засвідченої нотаріально.

Згідно ч. 1 ст. 219 ЦК України у разі недодержання вимоги закону про нотаріальне посвідчення одностороннього правочину такий правочин є нікчемним.

Положеннями ч. 2 ст.207ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Отже, підпис є обов`язковим реквізитом правочину, вчиненого в письмовій формі. Наявність підпису підтверджує наміри та волю й фіксує волевиявлення учасника (-ів) правочину, забезпечує їх ідентифікацію та цілісність документу, в якому втілюється правочин. Внаслідок цього підписання правочину здійснюється стороною (сторонами) або ж уповноваженими особами.

Буквальне тлумачення положень абзацу 1 ч. 1 ст. 218, ч. 1 ст. 219, ч. 1 ст. 220, ч. 3 ст. 244 ЦК України свідчить, що коли правочин (довіреність) не підписувався фізичною особою, яка вказана в ньому як сторона, він може кваліфікуватися як: (а) нікчемний (якщо такий наслідок недотримання письмової форми встановлений законом); (б) неукладений (у тих випадках, коли недійсність за недотримання форми не встановлено, але відповідний договір повинен вчинятися в письмовій формі).

У пункті 8 постанови ПленумуВерховного СудуУкраїни «Просудову практикурозгляду цивільнихсправ провизнання правочинівнедійсними» від06листопада 2009року №9 вказано що «не може бути визнаний недійсним правочин, який не вчинено. Зокрема, не є укладеними правочини (договори) , у яких відсутні встановлені законодавством умови, необхідні для їх укладення (відсутня згода за всіма істотними умовами договору; не отримано акцепт стороною, що направила оферту; не передано майно, якщо відповідно до законодавства для вчинення правочину потрібна його передача тощо). Встановивши ці обставини, суд відмовляє в задоволені позову про визнання правочину недійсним. Наслідки недійсності правочину не застосовуються до правочину, який не вчинено. Вимога про визнання правочину (договору) неукладеним не відповідає можливим способам захисту цивільних прав та інтересів, передбачених законом. Суди мають відмовляти в позові з такою вимогою. У цьому разі можуть заявлятися лише вимоги , передбачені главою 83 книги п`ятої ЦК».

Норми щодо недійсності правочину можуть бути застосовані тільки до вчиненого правочину, тобто, коли особа виявляє волю на укладення певного договору, втім така воля має певні вади. Якщо ж відповідна фізична особа, яка вказана як сторона правочину, його не підписувала, то, звісно, відсутнє її волевиявлення на укладення договору і він є неукладеним. Відповідно такий договір не може кваліфікуватися як недійсний (нікчемний чи оспорюваний).

Постановою Великої Палати Верховного Суду від 04 червня 2019 року у справі № 916/3156/17 (провадження № 12-304гс18) викладено висновок, що визнання нікчемного правочину недійсним за вимогою його сторони не є належним способом захисту прав, оскільки не призведе до реального відновлення порушених прав позивача, адже нікчемний правочин є недійсним у силу закону. За наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та вмотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину.

У цій постанові Велика Палата Верховного Суду не погодилась з висновками, викладеними в постановах Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 577/5321/17, від 03 жовтня 2018 року у справі № 369/2770/16, від 07 листопада 2018 року у справі № 357/3394/16-ц та у постанові Верховного Суду України від 02березня 2016 року у справі № 6-308цс16, у частині застосування таких способів захисту прав та інтересів, як визнання нікчемного правочину недійсним і встановлення нікчемності правочину. У зв`язку з цим Велика Палата Верховного Суду відступила від правових висновків Верховного Суду та Верховного Суду України у цій частині.

Дослідивши матеріали справи суд дійшов висновку про задоволення позову в повному обсязі.

Згідно ч.3ст.22Закону України«Про захистправ споживачів»споживачі звільняютьсявід сплати судового збору за позовами, що пов`язані з порушенням їх прав.

В постанові від15.05.2019р.у справіN817/777/16 Великою Палатою Верховного Суду викладена правова позиція, згідно якої вкладник за договором депозиту є споживачем фінансових послуг, а банк - їх виконавцем, який несе відповідальність за неналежне надання цих послуг, а тому вкладник, звертаючись до суду з позовом, що пов`язаний з порушенням його прав за договором банківського вкладу, звільнений від сплати судового збору на підставі ч. 3 ст. 22 Закону N 1023-XII.

Крім того, у постанові від21березня 2018року усправі N761/24881/16-ц Велика Палата Верховного Суду встановила, що при зверненні до суду з позовом про стягнення з Фонду майнової відповідальності за договором банківського вкладу позивач, як споживач фінансових послуг, звільнений від сплати судового збору зач. 3 ст. 22 Закону N 1023-XIIне тільки при поданні позовної заяви, а й на наступних стадіях цивільного процесу.

Таким чином, вкладник (споживач фінансових послуг), звертаючись до суду з позовом до банку (виконавця фінансових послуг) за захистом його порушених прав звільнений від сплати судового збору на підставі ч.3ст.22Закону N1023-XII «Про захист прав споживачів». Подання позову спадкоємцем вкладника не змінює характер правовідносин між банком та позивачем як споживчих.

Позивачем заявлено вимогу про стягнення судових витрат у справі в розмірі 21000,00 грн. за надання професійної правничої допомоги, які підлягають сплаті позивачкою за договором від 24.09.2022 року адвокатом Ф.І. Котиком.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 137 ЦПК розмір витрат на правничу допомогу адвоката, пов`язану зі справою, включаючи підготовку її до розгляду, збір доказів тощо, визначаються згідно уз умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.

Згідно п.4.1 наданого позивачкою договору від 24.09.2022 року, позивачка зобов`язана сплатити гонорар у фіксованому розмірі 21000,00 грн. За умовами договору факт виконання робіт підтверджується виготовленими та наданими до суду адвокатом процесуальними документами у справі, його участю в судових засіданнях тощо, та не потребує складення окремого акту приймання-передачі виконаних робіт. Вказана сума підлягає сплаті в безготівковому порядку на банківський рахунок виконавця послуг на протязі 90 діб з дня набрання чинності рішенням суду (а.с. 58).

З метою розподілу судових витрат представник позивачки надав до суду детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (а.с. 200-212).

Згідно ч. 4 ст. 137 ЦПК розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути спів мірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт ( наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт ( надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони.

Згідно ч. 5 ст. 137 ЦПК у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Від представника відповідача не надходило клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Виходячи з обставин справи, складності справи, часу затраченого адвокатом, ціни позову та наданих доказів, суд вважає, що вимоги позивачки про стягнення судових витрат у розмірі 21000 грн.(двадцять одна тисяча гривень 00 копійок) підлягають задоволенню.

З цих підстав, керуючись статтями 2, 5, 10-13, 18, 258, 259, 263 265, 352 Цивільного процесуального кодексу України, Суд,

У Х В А Л И В :

Позовні вимоги ОСОБА_12 доПублічного акціонерноготовариства «Акціонернийбанк «Південний»,третя особа: ОСОБА_2 простягнення банківськоговкладу задовольнити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Акціонерний банк «Південний» (Код ЄДРПОУ 20953647, місцезнаходження за адресою: 65059, м. Одеса, вул. Краснова, буд., 6/1) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_7 , ІПН: НОМЕР_7 ) грошові кошти в розмірі15000 доларів США (п`ятнадцять тисяч доларів США 00 центів).

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Акціонерний банк «Південний» на користь ОСОБА_1 ) витрати на правову допомогу в розмірі 21000,00 грн. (двадцять одна тисяча гривень 00 копійок).

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Акціонерний банк «Південний» на користь держави судовий збір в розмірі 2 684,00 грн. (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири гривні 00 копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Одеського апеляційного суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Суддя Іллічівського міського суду

Одеської області В.В. Смирнов.