Рішення

від 05.05.2023 по справі 341/192/23

ГАЛИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний номер 341/192/23

Номер провадження 2/341/181/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

05 травня 2023 року місто Галич

Галицький районний суд Івано-Франківської області у складі головуючого судді Мергеля М. Р. розглянув заочно у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Орган опіки та піклування виконавчого комітету Галицької міської ради Івано-Франківської області, про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів.

встановив:

Представниця ОСОБА_3 в інтересах позивачки ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа: Орган опіки та піклування виконавчого комітету Галицької міської ради Івано-Франківської області, про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів.

В обґрунтування позовних вимог зазначила, що позивачка перебувала у шлюбі з відповідачем. Від шлюбу є неповнолітній син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає з позивачкою. Шлюб між сторонами розірваний. Позивачка одна бере участь у вихованні сина, фізичному та духовному розвитку дитини, матеріально утримує його. Відповідач з 2017 року не цікавиться життям сина, його розвитком, вихованням, не відвідує його, не телефонує дитині, не допомагає матеріально, хоча має можливісь це робити, так як є працездатним. Просить позбавити батьківських прав ОСОБА_2 стосовно неповнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та стягувати з відповідача аліменти на користь позивачки на утримання сина у твердій грошовій сумі у розмірі по 3000,0 грн на дитину щомісячно, але не менше, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення сином повноліття.

Ухвалою суду від 13 лютого 2023 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 24 лютого 2022 року, яке відкладене у зв`язку з неявкою сторін на 10 березня 2023 року.

Ухвалою суду від 30 березня 2023 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 28 квітня 2023 року.

У судове засідання 28 квітня 2023 року сторони не з`явились.

Представниця позивачки ОСОБА_3 28 квітня 2023 року через канцелярію суду подала заяву, в якій просить позовні вимоги задовольнити, справу розглянути без участі позивачки та її представниці, не заперечує щодо заочного розгляду справи.

Відповідач в судове засідання не з`явився, хоч про день, час та місце розгляду справи повідомлений, шляхом оголошення про виклик особи на офіційному веб-сайті судової влади України відповідно до ч. 11 ст. 128 ЦПК України.

Відзив не подав, заяв чи клопотань не надсилав.

Представник третьої особи 28 квітня 2023 року подала до суду заяву, у якій просить справу розглядати без участі представника Органу опіки та піклування виконавчого комітету Галицької міської ради Івано-Франківської області. Не заперечує щодо задоволення позову (а. с. 79)

Положеннями частини першої статті 223 ЦПК України передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки ( пункт 1 частини третьої статті 223 ЦПК України).

Таким чином, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи за відсутності сторін оскільки такі повідомлені належним чином про судове засідання, заяв чи клопотань про відкладення судового засідання не подавали.

Ухвалою суду від 28 квітня 2023 року вирішено здійснювати розгляд справи в заочному порядку.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Згідно з ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

З огляду на викладені обставини та строки розгляду справи, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи та ухвалення рішення без участі сторін на підставі наявних матеріалів.

Надавши належну правову оцінку наявним у справі письмовим доказам, суд установив наступні фактичні обставини справи.

Відповідно до змісту наявної у матеріалах справи копії свідоцтва про народження ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , його батьком є ОСОБА_2 - відповідач у справі, а позивачка - матір`ю (а. с. 11).

Заочним рішенням Галицького районного суду Івано-Франківської області від 08 травня 2020 року шлюб між сторонами розірваний. Малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , залишено проживати з матір`ю (а. с. 9-10).

Відповідно до довідки від 27 січня 2023 року № 58 про зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб, яка видана Галицькою міською радою Івано-Франківської області, підтверджується, що за адресою по АДРЕСА_1 зареєстровані: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а. с. 14).

Згідно зі змістом характеристики ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1, від 24 січня 2023 року, яка видана директором Тустанського ліцею М. Шемелюк, підтверджується, що ОСОБА_4 навчається у Тустанському ліцеї з 2 класу. За час навчання зарекомендував себе як старанний, здібний відповідальний учень. Пам`ять розвинена, увага стійка, до уроків готується систематично та старанно. Проявляє високий інтерес до навчання. Має схильність до предметів математичного циклу. Мати приділяє належну увагу вихованню сина. Цікавиться його навчанням та відповідально ставиться до його виховання. Відкликається на прохання класного керівника, регулярно відвідує ліцей (а. с. 12).

Відповідно до висновку комісії з питань захисту прав дитини Галицької міської ради Івано-Франківської від 26 квітня 2023 року № 02.1-18/787 щодо можливості та доцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 стосовно малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , комісія з питань захисту прав дитини Галицької міської ради Івано-Франківської області рекомендує за можливе і доцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_2 стосовно малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

ОСОБА_2 на засідання комісії не з`явився. Зі слів ОСОБА_1 ОСОБА_2 проживає на непідконтрольній території в Автономній Республіці Крим. Зв`язку та контакту з ним немає (а. с. 77).

Відповідно до відповіді від 30 березня 2023 року № 8409 з Єдиного державного демографічного реєстру підтверджується, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 (а. с. 69).

Надаючи правову оцінку наявним у справі матеріалам, суд виходить з такого.

Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з приписами статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно зі статтею 8 Закону України "Про охорону дитинства" кожна дитина має право на рівень життя, достатній для фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Відповідно до статті 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Нормами статті 165 СК України передбачено, що право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені батьківських прав, якщо вони ухиляються від виконання своїх батьківських обов`язків по вихованню дитини.

Позбавлення батьківських прав - це насамперед спосіб захисту прав та інтересів дитини. Тому, у кожному випадку треба виявити і оцінити позитивний результат у долі дитини, який має настати.

Позбавлення батьківських прав - це водночас і санкція за протиправну винну поведінку матері або батька, яку можна вважати юридичною відповідальністю.

Конвенцією про права дитини, ратифікованою Постановою Верховної Ради УРСР № 798 від 27 лютого 1991 року визначено, що батьки несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дітей та несуть відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Стаття 18 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, що ратифікована постановою Верховної Ради від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ, встановлює принцип загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Передбачено, що батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини і предметом їх основного піклування є найкращі інтереси дитини.

Відповідно до статті 3 Конвенції про права дитини в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Частиною другою статті 27 Конвенції передбачено, що батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Відповідно до приписів статті 150 Сімейного кодексу України батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини, батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.

За приписом частини першої статті 12 Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистостей дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Згідно з частиною четвертою статті 155 СК України ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладання на них відповідальності, встановленої законом.

Позбавлення батьківських прав є заходом відповідальності батьків за невиконання або неналежне виконання ними своїх батьківських обов`язків. Головною метою такого заходу є захист інтересів малолітніх та неповнолітніх дітей і стимулювання батьків щодо належного виконання своїх обов`язків. Ухилення батьків від виховання дитини, як підстава до позбавлення батьківських прав можлива лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Відповідно до пункту 16 Постанови Пленуму Верховного суду України № 3 від 30 березня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування своїми обов`язками.

Не можна позбавити батьківських прав особу, яка не виконує своїх батьківських обов`язків унаслідок душевної хвороби, недоумства чи іншого тяжкого захворювання (крім хронічного алкоголізму чи наркоманії) або з інших не залежних від неї причин.

Отже, позбавлення батьківських прав є крайнім заходом і може мати місце при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише, коли змінити поведінку батьків в кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини в діях батьків.

Матеріали справи містять належні та допустимі докази на підтвердження того, що відповідач байдуже ставиться до сина, не спілкується з ним, не допомагає матеріально.

Позивачка довела ті обставини, що відповідач самоусунувся від виховання сина, не піклується про фізичний і духовний розвиток дитини, підготовкою до самостійного життя, не сприяє у забезпеченні необхідного харчування, одягу, медичного лікування.

Відповідач не надав суду жодного доказу на підтвердження неможливості виконувати свої батьківські обов`язки щодо виховання дитини, а також прояву з його боку щонайменшої батьківської турботи.

Під час розгляду справи не встановлені об`єктивні перешкоди для відповідача у належному вихованні сина, що свідчить про свідоме нехтування відповідачем своїми батьківськими обов`язками.

Емоційний зв`язок між відповідачем та сином фактично відсутній, відповідач не виявляє до свого сина батьківського піклування, не цікавиться його долею, не відвідує його та не бере участі у його вихованні.

У матеріалах справи відсутні будь-які дані, які б свідчили про прояви інтересу ОСОБА_2 до виховання та утримання дитини.

Отже, встановлені обставини вказують на злісне ухилення відповідача від виконання своїх батьківських обов`язків з виховання й матеріального утримання сина.

Нормами статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до частини першої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За таких обставин, аналізуючи надані докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що свідоме і тривале нехтування відповідачем, як батьком дитини, своїми батьківськими обов`язками щодо неповнолітнього сина є наслідком винної поведінки відповідача та є підставою для позбавлення його батьківських прав, а тому позовна вимога про позбавлення відповідача батьківських прав є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Крім того, суд вважає за необхідне роз`яснити сторонам у справі, що відповідно до статті 169 СК України мати, батько, позбавлені батьківських прав, мають право на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав у разі зміни поведінки особи, позбавленої батьківських прав, та обставин, що були підставою для позбавлення батьківських прав.

Що стосується вимоги позивачки про стягнення з відповідача аліментів, суд зазначає наступне.

Відповідно до частин другої та третьої статті 166 СК України особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов`язку щодо утримання дитини. При задоволенні позову щодо позбавлення батьківських прав суд одночасно приймає рішення про стягнення аліментів на дитину.

Згідно з частинами другою та третьою статті 51 Конституції України батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття. Сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Відповідно до статті 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Пунктом 2 частини першої статті 182 СК України передбачено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів.

Згідно з частиною третьою статті 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Відповідно до статті 7 Закону України «Про державний бюджет на 2023 рік» установлено у 2023 році прожитковий мінімум для дітей віком від 6 до 18 років - 2833 гривні.

Згідно з частиною другою статті 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Оскільки відповідач у судове засідання не з`явився, позовні вимоги щодо стягнення з нього аліментів на утримання дитини не спростував, не надав доказів щодо свого матеріального становища, суд, виходячи із закріплених частиною дев`ятою статті сьомої СК України принципів справедливості, добросовісності та розумності, відповідності моральним засадам суспільства, вважає за необхідне стягувати з відповідача щомісячно аліменти на утримання неповнолітньої дитини у твердій грошовій сумі у розмірі по 3000 (три тисячі) гривень щомісяця, але не менше 50 % прожиткового мінімуму, встановленого для дитини відповідного віку, до досягнення дитиною повноліття.

За таких обставин, аналізуючи надані докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Позивачка звільнена від сплати судового збору згідно з пункту 3 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» від 08 липня 2011 року № 3674-VІ.

Відповідно до статті 141 ЦПК України суд стягує судовий збір з відповідача.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

Оскільки сторони у судове засідання не з`явились, суд, з дотриманням положень частини шостої статті 259, частин четвертої та п`ятої статті 268 ЦПК України, відклав складення повного рішення суду на строк не більше десяти днів та зазначив датою ухвалення рішення дату його складання. На виконання вимог частини четвертої статті 268 ЦПК України підписав судове рішення без його проголошення.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 76-81, 141, 223, 258, 263, 265, 268, 280, 352, 354, 355, 430 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Орган опіки та піклування виконавчого комітету Галицької міської ради Івано-Франківської області, про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів задовольнити повністю.

Позбавити батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , стосовно неповнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Стягувати з ОСОБА_2 аліменти на користь ОСОБА_1 на утримання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі у розмірі по 3000 (три тисячі) гривень щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму, встановленого для дитини відповідного віку, до досягнення дитиною повноліття.

Стягнення розпочати з 03 лютого 2023 року і здійснювати до досягнення дитиною повноліття.

Рішення в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць допустити до негайного виконання.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави 1073,60 гривень судового збору.

Апеляційна скарга подається учасниками справи до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення суду.

Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Повний текст рішення складено 05 травня 2023 року.

Учасники справи:

позивачка - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ІПН: НОМЕР_1 , місце реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 ;

відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , останнє фактичне місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 ;

третя особа - Орган опіки та піклування виконавчого комітету Галицької міської ради Івано-Франківської області: місцезнаходження за адресою: Площа Волі, 1, м. Галич, Івано-Франківський район, Івано-Франківська область, код ЄДРПОУ 44299676.

СуддяМикола МЕРГЕЛЬ