Рішення

від 03.04.2023 по справі 334/1229/23

ЛЕНІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЗАПОРІЖЖЯ

Дата документу 03.04.2023

Справа № 334/1229/23

Провадження № 2-о/334/105/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 березня 2023 року м. Запоріжжя

Ленінський районний суд м. Запоріжжя в складі:

головуючого судді - ГнатюкаО.М.,

при секретарі -Алєйніковій О.В.,

за участі представника заявника ОСОБА_1 ,

представника зацікавленої особи Кіпи О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку окремого провадження справу за заявою ОСОБА_2 , в особі представника адвоката Шевченко Катерини Олександрівни, про встановлення факту спільного проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу, заінтересована особа: районна адміністрація Запорізької міської ради по Дніпровському району,

ВСТАНОВИВ:

Заявниця звернулася до суду із заявою, в якій просить встановити факт її проживання однією сім`єю з ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , як чоловіка та жінки без шлюбу з березня 2008 року по день смерті ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1 .

Заява обґрунтована тим, що заявниця проживала з покійним ОСОБА_3 з березня 2008 року по день його смерті - ІНФОРМАЦІЯ_1 , однією сім`єю без реєстрації шлюбу за адресою: АДРЕСА_1 . З померлим чоловіком вони вели спільне господарство, мали спільний сімейний бюджет, спільно оплачувати дорогі операції та лікування, вели подружнє життя, планували укласти шлюб офіційно, проте у зв`язку з його смертю через хворобу не встигли здійснити. При житті чоловік заявниці мав у власності квартиру, земельну ділянку, автомобіль, інше майно, яке померлий заповів своїй доньці від першого шлюбу, про що нотаріально було складено заповіт. Заявниця не має претензій щодо отримання спадщини після померлого, проте поки його спадкоємиця перебуває за межами території України у зв`язку із військовими діями, ОСОБА_2 має намір зберігати, доглядати та утримувати спадкове майно, проте нотаріусом останній було повідомлено про неможливість вказаних дій через відсутність факту шлюбних відносин між особами.

Заявниця в судове засідання не з`явилася, її представник у судовому засіданні заяву підтримала, вказала, що ОСОБА_2 немає наміру отримати спадщину після померлого ОСОБА_3 .

Заінтересована особа у судовому засіданні просила вирішити справу на розсуд суду.

Дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, суд дійшов висновку, що позов задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , через злоякісне новоутворення висхідної ободової кишки, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданого 14.09.2022 року Олександрівським відділом ДРАЦС у місті Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) за актовим записом № 1911 та довідкою про причину смерті до форми №106/о № 522.

Відповідно до довідки на одержання та під поховання праху за № 7639, виданої КП «Спеціалізоване підприємство комунально-побутового обслуговування «Одеській крематорій» Чепур О.А., встановлено, що тіло померлого ОСОБА_3 було креміровано 17.09.2022 року.

Згідно до довідки від 19.12.2022 року, виданої ОСОБА_2 керівником садового товариства «Автоматика», зазначено, що остання проживала однією сім`єю разом зі своїм цивільним чоловіком ОСОБА_3 з 2008 року на території вказаного садового товариства у будинку, який належить на праві приватної власності ОСОБА_3 , останні вели спільне господарство, були пов`язані спільним побутом та мали взаємні права та обов`язки, спільно сплачували членські внески до вересня місяця 2022 року. На теперішній час ОСОБА_2 продовжує проживати у зазначеному будинку та утримує його в належному стані.

Матеріали справи містять письмові пояснення ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 щодо підтвердження проживання у цивільному шлюбі ОСОБА_2 та померлого ОСОБА_3 з 2008 року.

Згідно з ч.1 ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

У ст.4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч.1,2 ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Ст.315 ЦПК України називає окремі категорії справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення. Це справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

Поряд з цим, такий перелік не є вичерпним та відповідно до частини другої вказаної статті у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10.04.2019 у справі № 320/948/18 зазначала, що справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов:

- факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету встановлення;

- встановлення факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов`язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах;

- заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред`явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо);

- чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.

Відповідно до частин другої та четвертої статті 3 СК України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права й обов`язки. Сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

Згідно із частиною першою статті 36 цього Кодексу шлюб є підставою для виникнення прав та обов`язків подружжя.

Відповідно до частин першої та другої статті 21 СК України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов`язків подружжя.

Згідно з роз`ясненнями Верховного суду України від 01 січня 2012 року, викладеними у судовій практиці щодо розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення, відповідно до пункту 5 частини першої статті 315 ЦПК України суд вправі розглядати справи про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу за таких умов:

-має місце спільне проживання чоловіка та жінки однією сім`єю, термін спільного проживання (не менше п`яти років);

-мета встановлення факту (розподіл спільно набутого майна, спадкування за законом);

-відсутній спір про право.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 554/8023/15-ц (провадження № 14-130цс19) зроблено висновок, що вирішуючи питання про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, суд має установити факти: спільного проживання однією сім`єю; спільний побут; взаємні права та обов`язки (статті 3, 74 СК України).

Обов`язковою умовою для визнання чоловіка та жінки такими, що перебувають у фактичних шлюбних відносинах, крім власне факту спільного проживання, є наявність спільного бюджету, спільного харчування, купівлі майна для спільного користування, участі у спільних витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин.

Для встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу потрібно враховувати у сукупності всі ознаки, що притаманні наведеному визначенню.

Так, при встановленні факту наявності у осіб спільного побуту доцільно враховувати ознаки, визначені у понятті домогосподарства.

Домогосподарством є сукупність осіб, які спільно проживають в одному житловому приміщенні або його частині, забезпечують себе всім необхідним для життя, ведуть спільне господарство, повністю або частково об`єднують та витрачають кошти.

Взаємність прав та обов`язків передбачає наявність як у жінки, так і у чоловіка особистих немайнових і майнових прав та обов`язків, які можуть випливати, зокрема, із нормативно-правових актів, договорів, укладених між ними, звичаїв. Для встановлення цього факту важливе значення має з`ясування місця і часу такого проживання.

Відповідно до постанови Верховного суду від 15 серпня 2019 року у справі № 588/350/15-ц, факт спільного відпочинку сторін, спільна присутність на святкуванні свят, пересилання відповідачем коштів на рахунок позивачки, самі по собі, без доведення факту ведення спільного господарства, наявності спільного бюджету та взаємних прав і обов`язків, притаманних подружжю, не можуть свідчити про те, що між сторонами склались та мали місце, протягом вказаного періоду часу, усталені відносини, які притаманні подружжю).

Згідно частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Закон не визначає, які конкретно докази визнаються беззаперечним підтвердженням факту спільного проживання, тому вирішення питання про належність і допустимість таких доказів є обов`язком суду при їх оцінці.

Належними та допустимими доказами проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без реєстрації шлюбу є, зокрема докази: спільного проживання, ведення спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання майна в інтересах сім`ї, наявності між сторонами подружніх взаємних прав та обов`язків, інших доказів які вказують на наявність встановлених між сторонами відносин притаманних подружжю.

Обов`язок доказування певних обставин лежить на стороні, яка посилається на них як на підставу своїх вимог та заперечень.

Наведене узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 06 жовтня 2021 року у справі № 521/21655/19 (провадження № 61-5847св21).

Присутні в матеріалах справи письмові пояснення ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 судом не беруться до уваги, оскільки відповідно до принципу безпосередності дослідження судом доказів, суд допитує особу як свідка в судовому засіданні, перед цим обов`язково попереджає про кримінальну відповідальність за відмову від надання свідчень чи за завідомо неправдиві свідчення, та приводить його до присяги, а довідка щодо одержання та під поховання праху не може свідчити про усталенні відносини, які притаманні подружжю.

Крім того, суд зазначає, що в заяві про встановлення факту спільного проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу, повинно бути зазначено, зокрема, який факт заявник просить установити та з якою метою.

Під час розгляду заяви у судовому засіданні представником заявника зазначено про те, що встановлення даного факту заявнику необхідно лише для зберігання та утримання майна померлого до прийняття спадкодавцями спадщини, проте не обґрунтовано, що дійсно цей факт є юридичним і тягне за собою правові наслідки, що в свою чергу дає підстави стверджувати про відсутність мети встановлення юридичного факту.

За вказаних обставин суд зазначає, що відсутні підстави для задоволення заяви ОСОБА_2 , яка діє в особі представника адвоката Шевченко Катерини Олександрівни, про встановлення факту спільного проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 76, 81, 83, 89, 258, 259, 263-265, 268, 273, 315, 319 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

В задоволенні заяви ОСОБА_2 , в особі представника адвоката Шевченко Катерини Олександрівни, про встановлення факту спільного проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу, заінтересована особа: районна адміністрація Запорізької міської ради по Дніпровському району - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Запорізького апеляційного суду шляхом подачі в тридцятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. В разі проголошення вступної та резолютивної частини або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, в той же строк з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 03.04.2023 року.

Суддя О.М. Гнатюк