Постанова

від 04.05.2023 по справі 686/3184/21

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 травня 2023 року

м. Хмельницький

Справа № 686/3184/21

Провадження № 22-ц/4820/919/23

Хмельницький апеляційний суд у складі колегії

суддів судової палати з розгляду цивільних справ

Грох Л.М. (суддя-доповідач), Янчук Т.О., Ярмолюка О.І.,

розглянув у порядку письмового провадження цивільну справу № 686/3184/21 за позовом ОСОБА_1 до Держави Україна, представник Головне управління Національної поліції в Хмельницькій області про відшкодування шкоди, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області в складі судді Приступи Д.І. від 21 лютого 2023 року.

Заслухавши доповідача, ознайомившись з доводами апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, суд, -

в с т а н о в и в:

У лютому 2021 року ОСОБА_1 , звертаючись в суд з цим позовом до держави в особі ГУНП у Хмельницькій області, вказував, що 28.03.2020 року начальником СП ПЗВП Хмельницького міського відділу поліції ГУНПв Хмельницькій областіщодо нього складено протокол про вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ст.173 КУпАП.

Постановою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 21.05.2020 року та 22.07.2020 року справа поверталася до ПЗВП Хмельницького міського відділу поліції на доопрацювання.

ПостановоюХмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 07.12.2020 року провадження в адміністративній справі закрито на підставі положень п.7 ч.1 ст.247 КУпАП за закінченням строків накладення адміністративного стягнення.

Постановою Хмельницького апеляційного суду від 22.01.2021 року постанову Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 07.12.2020 року скасовано, а провадження у справі закрито на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в його діях складу інкримінованого адміністративного правопорушення.

Отже,під слідствомі судом ОСОБА_1 перебував 10місяців,тому згідноп.1.ч.1.ст.1,п.4ч.1ст.2Закону України №266/94-ВР «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» (далі Закон №266/94-ВР) підлягає відшкодуванню за цим законом завдана йому моральна шкода.

З урахуванням ст. 13 цього Закону відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом проводиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом, тому розмір моральної шкоди ОСОБА_1 оцінює в 60000 грн. Також в цій справі про адмінправопорушення позивач поніс витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10000 грн., сплативши ці кошти адвокату Латюку П.Я.

З цих підстав ОСОБА_1 просив стягнути з Державного бюджету України шляхом списання з відповідного рахунку 60000 грн. моральної шкоди та 10000 грн. витрат на правову допомогу.

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 21.02.2023 року в позові ОСОБА_1 до Держави Україна, представник Головне управління Національної поліції в Хмельницькій області про стягнення моральної шкоди, відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду як незаконне та необґрунтоване, та задовольнити позов. На його думку, суд першої інстанції не врахував, що за Законом №266/94-ВР право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом виникає у випадку закриття справи про адміністративне правопорушення (п.4 ч. 1 ст. 2). У наведених в ст. 1 цього Закону випадках громадянинові відшкодовуються суми сплачені ним у зв`язку з наданням йому юридичної допомоги (п.4 ч. 1 ст. 3 Закону) та моральна шкода (п.5 ч. 1 ст. 3). За санкцією ст. 173 КУпАП України справа за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні цього правопорушення за суттю була кримінальною, з усіма гарантіями ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та відповідно й ст. 2 Протоколу №7 до цієї Конвенції. Незаконним притягненням його до адміністративної відповідальності йому завдано моральної шкоди, яка проявилася у стражданнях через порушення звичних для нього життєвих зв`язків, необхідності докладати додаткових зусиль для організації свого життя, зокрема, захищатися від обвинувачень та доводити свою невинуватість у вчиненні інкримінованого правопорушення. Суд не врахував положення ст. 13 вказаного Закону про те, що відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом проводиться виходячи з розмірі не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом. Водночас, згідно ч. 2 ст. 296 КУпАП України відшкодування шкоди, заподіяної громадянинові незаконним накладенням адміністративного стягнення у вигляді адміністративного арешту або виправних робіт, провадиться в порядку, встановленому законом, яким є Закон України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду».

У відзиві Головне управління Національної поліції в Хмельницькій області просить апеляційну скаргу залишити без задоволення як безпідставну. Позивачем не доведено неправомірності дій відповідача та заподіяння йому відповідачем моральної шкоди у вигляді моральних чи фізичних страждань, погіршення стану здоров`я, порушення життєвих зв`язків. Протокол про адміністративне правопорушення є лише фіксацією порушення, яке виявлено працівником поліції і як доказ підлягає оцінці при розгляді уповноваженою особою справи про адміністративне правопорушення.

Апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Встановлено, що 28.03.2020 року начальником СП ПЗВП Хмельницького міського відділу поліції ГУНПв Хмельницькій областіщодо ОСОБА_1 складено протокол про вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ст.173 КУпАП.

Постановою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 21.05.2020 року та 22.07.2020 року справа поверталася до ПЗВП Хмельницького міського відділу поліції ГУНПв Хмельницькій області на доопрацювання.

ПостановоюХмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 07.12.2020 року провадження у адміністративній справі закрито на підставі п.7 ч.1 ст.247 КУпАП за закінченням строків накладення адміністративних стягнень.

Постановою Хмельницького апеляційного суду від 22.01.2021 року постанову Хмельницького міськрайонного суду від 07.12.2020 року скасовано, а провадження у справі закрито на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.173 КУпАП.

Наведене підтверджується матеріалами справи.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не довів достатніми та допустимими доказами склад цивільного правопорушення - факт заподіяння йому шкоди та її розмір, неправомірність дій чи бездіяльності органу державної влади, а також причинний зв`язок між ними.

Доводи апеляційної скарги відповідача щодо помилковості цих висновків суду та наявності підстав для задоволення позову є необґрунтованими.

Так, за змістомст.ст. 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частиною 1статті 56 Конституції Українивстановлено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до ч.ч. 1, 2ст. 23 ЦК Україниособа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, в тому числі, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

За змістом ч. 1ст. 1167 ЦК Україниморальна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури та суду, визначеніст. 1176 ЦК України.

Так, шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється ч. 1ст. 1176 ЦК України, - у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.

Аналогічну норму містить ч.1 ст. 1 Закону №266/94-ВР - відповідно до положень цього Закону підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок:

1) незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян;

2) незаконного застосування адміністративного арешту чи виправних робіт, незаконної конфіскації майна, незаконного накладення штрафу;

3) незаконного проведення оперативно-розшукових заходів, передбачених законами України"Про оперативно-розшукову діяльність","Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю"та іншими актами законодавства.

Згідно з пунктом 4 ч.1 ст.2 Закону №266/94-ВР право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, дійсно виникає у випадку закриття справи про адміністративне правопорушення, проте лише у разі заподіяння особі шкоди з підстав, визначених частиною 1 статті 1 цього Закону, - внаслідок незаконного застосування адміністративного арешту чи виправних робіт, незаконної конфіскації майна, незаконного накладення штрафу.

Проте до апелянта не застосовувалися адміністративні стягнення у виді незаконного застосування адміністративного арешту чи виправних робіт, незаконної конфіскації майна, незаконного накладення штрафу. ОСОБА_1 також не доведено вчинення щодо нього інших процесуальних дій, що обмежують права громадян.

При цьому конструкція частини 1статті 1176 ЦК Українита статей 1, 2 Закону №266/94-ВР свідчить про те, що відшкодування шкоди на підставі зазначеного Закону № 266/94-ВРможе мати місце лише у разі незаконного притягнення особи до адміністративної відповідальності у вигляді накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт, а тому посилання позивача на наявність підстав для відшкодування моральної шкоди відповідно до вказаних норм законодавства є безпідставним.

Закон №266/94-ВР не врегульовує спірні правовідносини і його норми, на порушення яких посилався апелянт, не підлягають застосуванню.

За відсутності підстав для застосування ч. 1ст. 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини 6 ст.1176 ЦК - Шкода, завдана фізичній або юридичній особі внаслідок іншої незаконної дії або бездіяльності чи незаконного рішення органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується на загальних підставах.

Відшкодування шкоди на загальних підставах, тобто, виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами, врегульовано ст.ст.1173,1174цьогоКодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи (ст. 1174 ЦК України).

Отже, в деліктних правовідносинах юридичною підставою відповідальності, яка виникає внаслідок заподіяння шкоди, є склад цивільного правопорушення. До його елементів належать протиправна поведінка завдавача шкоди, настання шкоди, причинно-наслідковий зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою завдавача шкоди, вина останнього.

При цьому саме на потерпілого (позивача) покладається обов`язок довести факт неправомірної поведінки відповідача, заподіяння ним шкоди та її розмір, а також причинно-наслідковий зв`язок між протиправною поведінкою завдавача шкоди та негативними наслідками. У свою чергу, відповідач має довести відсутність своєї вини у спричиненні шкоди потерпілому (позивачу).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 вересня 2019 року у справі № 916/1423/17 вказано, що застосовуючи статті1173,1174 ЦК України, суд має встановити: по-перше, невідповідність рішення, дії чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування чи відповідно їх посадової або службової особи вимогам закону чи іншого нормативного акта; по-друге, факт заподіяння цим рішенням, дією чи бездіяльністю шкоди фізичній або юридичній особі. За наявності цих умов є підстави покласти цивільну відповідальність за завдану шкоду саме на державу, Автономну Республіку Крим або орган місцевого самоврядування.

Аналогічний висновок містить постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 березня 2019 року у справі № 920/715/17.

Так, постановою Хмельницького апеляційного суду від 22.01.2021 року дійсно постанову Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 07.12.2020 року в частині закриття провадження у справі щодо ОСОБА_1 у зв`язку з закінченям строків накладення адміністративного стягнення скасовано, а провадження у справі щодо ОСОБА_1 закрито на підставі п.1 ст. 247 КУпАП за відсутності в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП.

Як вбачається із змісту зазначеної постанови 28.03.2020 року начальником СП ПЗВП ХВП ГУНП в Хмельницькій області капітаном поліції Рожнятовським С.П. складено протокол про те, що 23.11.2019 року близько 15 год. ОСОБА_1 , знаходячись на речовому ринку «Поділля-«2» м. Хмельницького по вул. Львівське шосе, висловлювався на адресу ОСОБА_2 словами нецензурної лайки, чим порушив громадський спокій та вчинив адміністративне правопорушення.

Закриваючи провадження у справі щодо ОСОБА_1 , апеляційний суд виходив з того, що з відеозапису нагрудної камери працівника поліції не вбачається, що ОСОБА_1 , у зазначений в протоколі день і час, вчиняв дії, які б вказували на порушення ним вимог ст. 173 КУпАП. В справі відсутні докази порушення ОСОБА_1 громадського порядку і спокою.

Водночас вказаною постановою не встановлено, що при складанні протоколу про адміністративне правопорушення дії працівника поліції щодо позивача не відповідали вимогам закону - вчинені поза межами наданих йому повноважень чи в не передбачений законом спосіб.

Протокол про адміністративне правопорушення є лише фіксацією порушення, яке виявлено працівником поліції та відповідно достатті 251 КУпАПє одним із видів доказів, що перелічені у цій статті. Протокол як доказ підлягає оцінці при розгляді уповноваженою особою (органом) справи про адміністративне правопорушення і не може бути скасований.

При цьому сам факт закриттясправи про адміністративне правопорушення нетягне обов`язковий наслідок цивільно-правового характеру і не може бути доказом того, що дії та бездіяльність відповідача заподіяли позивачу моральної шкоди.

Такий висновок цілком узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 21.10.2020 року у справі №312/262/18.

З врахуванням наведеного, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що ОСОБА_1 не довів склад цивільного правопорушення, - в чому полягала незаконність дій органу Нацполіції, що є юридичною підставою відповідальності відповідача перед ним, тому позов є необґрунтованим.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду.

Рішення суду ґрунтується на повно і всебічно досліджених обставинах справи та ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 21 лютого 2023 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 04 травня 2023 року.

Судді Л.М. Грох

Т.О. Янчук

О.І. Ярмолюк