Рішення

від 04.05.2023 по справі 910/13566/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

04.05.2023Справа № 910/13566/22

Господарський суд міста Києва у складі судді Маринченка Я.В. розглянувши матеріали справи

за позовом Приватного акціонерного товариства «Укравторесурс»

до Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго»

про стягнення 573068,79 грн

Без виклику представників сторін.

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2022 року Приватне акціонерне товариство «Укравторесурс» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» про стягнення 573068,79 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що по закінченню опалювального періоду 2021 - 2022 років по взаєморозрахунках в рамках укладеного між сторонами Договору №1532726 від 14.03.2019 у позивача виникла переплата за теплову енергію в розмірі 515645,90 грн, яку позивач просить суд стягнути. Крім того, позивачем заявлено до стягнення інфляційні втрати у розмірі 49667,01 грн та 3% річних у розмірі 7755,88 грн.

Відповідач заперечив проти позову, вказавши, що відповідачем у травні 2022 здійснено коригування обсягів теплової енергії та проведено зміну розміру нарахувань за теплову енергію за лютий 2022, внаслідок чого станом на 01.06.2022 у позивача була відсутня переплата у розмірі 515645,90 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.12.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 14.03.2019 між Комунальним підприємством Виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» (далі - Енергопостачальна організація) та Приватним акціонерним товариством «Укравторесурс» (далі - Абонент) було укладено Договір №1532726 на постачання теплової енергії у гарячій воді (далі - Договір).

Предметом цього Договору є постачання, користування та своєчасна сплата в повному обсязі спожитої теплової енергії у гарячій воді, на умовах, передбачених цим Договором. (п.1.1. Договору)

Відповідно до п.8.2. Договору сторони домовились про те, що дія цього Договору поширюється на взаємовідносини, які фактично виникли між Сторонами з 01.05.2018.

Договір припиняє свою дію в випадках: закінчення строк, на який він був укладений; за взаємною згодою Сторін; прийняття рішення господарським судом; передбачених п.6.4.1. Договору; ліквідації Сторін.

Додатком №1 до Договору сторони визначили обсяги постачання теплової енергії «Абоненту».

Додатком №3 до Договору сторони визначили тарифи на теплову енергію.

Додатком №4 до Договору визначено порядок розрахунків за теплову енергію.

Відповідно до п.1. та п.2. Додатку №4 розрахунки за теплову енергію, що споживається, проводяться виключно у грошовій формі. Абонент до початку розрахункового періоду (місяця) сплачує «Енергопостачальній організації» вартість заявленої у Договір кількості теплової енергії на розрахунковий період, з урахуванням сальдо розрахунків на початок місяця.

Статтею 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають, зокрема, з договорів. Аналогічні положення встановлені і статтями 173-175 Господарського кодексу України.

За ч. ч. 1, 2 статті 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Згідно ст.275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

За статтею 628 ЦК України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 статті 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем за період з листопада 2021 по березень 2022 було поставлену теплову енергію на загальну суму 3319141,21 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи Актами приймання-передавання товарної продукції №11/2021-1532726 від 30.11.2021 на суму 265327,81 грн; №12/2021-1532726 від 31.12.2021 на суму 500127,79 грн; №1/2022-1532726 від 31.01.2022 на суму 1126774,38 грн; №2/2022-1532726 від 28.02.2022 на суму 599987,64 грн; №3/2022-1532726 від 31.03.2022 на суму 826923,59 грн.

Позивачем на виконання умов Договору, за поставлену теплову енергію за період з листопада 2021 по березень 2022 було сплачено 3319141,21 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями №1177 від 03.11.2021 на суму 64877,76 грн; №1178 від 10.11.2021 на суму 38909,76 грн; №1200 від 24.12.2021 на суму 161540,29 грн; №1199 від 24.12.2021 на суму 259468,80 грн; №1201 від 24.12.2021 на суму 262063,49 грн; №1212 від 18.01.2022 на суму 240658,99 грн; №1228 від 10.02.2022 на суму 602647,40 грн; №1213 від 18.01.2022 на суму 262063,49 грн; №1229 від 10.02.2022 на суму 731157,12 грн; №1230 від 10.02.2022 на суму 262063,49 грн; №1256 від 14.04.2022 на суму 433690,62 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, 30.04.2022 між сторонами було складено та підписано Акт звіряння розрахунків за теплову енергію станом на 01.05.2022 з якого вбачається наявність переплати позивача у розмірі 515645,90 грн.

Позивач звертався до відповідача з листом №1-1905/22-1 від 19.05.2022 у якому просив відповідача повернути грошові кошти у розмірі 515645,90 грн згідно підписано Акту звіряння розрахунків.

У своїй відповіді №30/6/1/7196 від 17.06.2022 відповідач вказав на те, що станом на 01.06.2022 переплата за теплову енергію становить 146645,59 грн та у зв`язку з продовженням договірних відносин, переплачена сума коштів зарахована, як передоплата за теплову енергію наступних розрахункових періодів.

Листом №30/5/3/10994 від 16.09.2022 про припинення дії Договору відповідач повідомив позивача про те, що відповідно до п.8.3. Договору, а саме за взаємною згодою сторін, Договір №1532726 від 14.03.2018 є таким, що втратив чинність в частині здійснення теплової енергії.

27.09.2022 позивач звернувся до відповідача з претензією №1-2109/22/УАР від 21.09.2022 у якій вимагав повернути надмірно сплачені ним грошові кошти у розмірі 515645,90 грн до 10.10.2022.

Стосовно наданого позивачем Акту звіряння розрахунків за теплову енергію від 30.04.2022 станом на 01.05.2022, суд зазначає, що акт звірки може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема в підтвердження наявності заборгованості суб`єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо, однак, за умови, що інформація, відображена в акті підтверджена первинними документами та акт містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб.

Проте, в даному випадку спірний акт звіряння розрахунків за теплову енергію від 30.04.2022 станом на 01.05.2022 не є доказом, який би підтверджував наявність заборгованості відповідача перед позивачем, оскільки з наданих позивачем документів, вбачається, що за поставлену теплову енергію у період з листопада 2021 по березень 2022 у сторін відсутня заборгованість та/або переплата за Договором.

Щодо проведеної позивачем оплати за квітень 2022 у розмірі 103787,52 грн, відповідно до платіжного доручення №1268 від 29.04.2022, суд зазначає таке.

Згідно наявних в матеріалах справи документів, відповідачем за квітень 2022 року було виставлено Акт №4/2022-1532726 від 30.04.2022, з якого вбачається від`ємна вартість за поставлену теплову енергію, а саме: «- 411858,38 грн» та кількість товарної продукції, зокрема, «-125.96785 Гкал», що унеможливлює встановлення судом дійсних обсягів теплової енергії, які було поставлено відповідачем у вказаному розрахунковому періоду та їх вартість, а також не можливо визначити, яким чином та на підставі чого обраховується вказана від`ємна вартість за поставлену теплову енергію по Акту №4/2022-1532726 від 30.04.2022 за квітень 2022 року.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами у справі, спірний Договір діяв з 14.03.2019 та по 16.09.2022 (дата надання відповідачем письмової згоди на припинення Договору), тобто договір був чинним до вересня 2022 року та мав виконуватися сторонами.

Разом з тим, матеріали справи не містять документів, з яких можливо було б встановити весь обсяг поставленої теплової енергії відповідачем за період з квітня 2022 по вересень 2022 року та її вартість, так само як і відсутні докази, які б підтверджували оплату поставленої теплової енергії позивачем у вказаний період та її зарахування відповідачем у відповідні розрахункові періоди, внаслідок чого, суд позбавлений можливості перевірити та встановити наявність або відсутність переплати позивача за поставлену теплову енергію по Договору.

З огляду на вищевикладене, у суду відсутні підстави для задоволення позовних вимог, як щодо стягнення суми основного боргу, так і відносно нарахувань, здійснених позивачем (інфляційних втрат та 3% річних), які є похідними від суми основного боргу.

Згідно із ч.2-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Частиною 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч.1 ст.77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч.1 ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на позивача в повному обсязі.

Керуючись ст.ст.13, 73, 74, 76, 77, 86, 129, ст.ст.232, 233, 237, 238, 240, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено: 04.05.2023

Суддя Я.В. Маринченко