Рішення

від 05.05.2023 по справі 911/420/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" травня 2023 р. м. Київ

Справа № 911/420/23

Господарський суд Київської області у складі:

судді Ейвазової А.Р.,

розглянувши у спрощеному провадженні справу за позовом Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Київоблгаз» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Златібор» про стягнення 215 899,37грн, без виклику представників сторін,

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Київоблгаз» звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Златібор» (далі ТОВ «Златібор») про стягнення 215 899,37грн, з яких: 166 314,97грн - основний борг; 18 717,41грн - втрати від інфляції за період з лютого 2022 року по січень 2023 року; 1 925,15грн 3% річних за період з 11.02.2022 по 01.02.2023; 28 941,84грн пеня за період з 11.02.2022 по 01.02.2023.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на невиконання відповідачем зобов`язання з оплати послуг з розподілу природного газу за період з січня по грудень 2022 року за договором розподілу природного газу, до якого відповідач приєднався шляхом підписання 01 серпня 2016 року заяви-приєднання № 0942144FK7EP086 (а.с.1-6).

Ухвалою Господарського суду Київської області від 21.02.2023: відкрито провадження у даній справі за відповідним позовом; вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження; встановлено строки для подання учасниками заяв по суті (а.с.76-77).

Як вбачається з довідки від 21.02.2023, копія відповідної ухвали сторонам станом на 21.02.2023 в паперовій формі не направлена у зв`язку із відсутністю фінансування (а.с.78); ухвала 21.02.2023 доставлена до електронного кабінету представника позивача (а.с.79); копія ухвали відповідачу направлена поштою 03.03.2023 (а.с.77, зворот; а.с.81).

Поштове відправлення №0103283104048, яким відповідачу направлено копію ухвали від 21.02.2023, вручено відповідачу 14.03.2023 (а.с.82).

03.04.2023 до суду з дотриманням строку, встановленого ч.1 ст.251 ГПК України (здано для відправлення відділенню поштового зв`язку 29.03.2023) надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач просить відмовити в задоволенні позову в повному обсязі (а.с.83-84).

Відповідач спростовує заявлені вимоги, посилаючись на те, що протягом 2022 року товариство газом не користувалось, оскільки 24.01.2022 газопостачання припинено та не відновлено на даний час. Крім того, відповідач вказує, що навіть за наявності підстав для нарахування за послуги з розподілу природного газу з 24.02.2022 мали місце форс-мажорні обставини, які не дозволяли товариству сплачувати плату за відповідним договором та призвели до зупинення діяльності товариства.

13.04.2023 до суду, з дотриманням встановленого строку (враховуючи отримання позивачем відзиву 06.04.2023, а.с.123), надійшла відповідь на відзив (а.с.101-105).

У відповідній заяві по суті позивач зазначає, що вказані відповідачем у відзиві обставини не звільняють його від необхідності оплати вартість послуг розподілу відповідно до п. 9 глави 6 розділу VI Кодексу газорозподільних систем (далі Кодекс ГРМ). Позивач повідомив, що, надаючи послугу розподілу природного газу, враховує обсяги споживання природного газу попереднього газового року та забезпечує цілодобове надання фактичного доступу об`єктів споживача до газорозподільної системи, оскільки підтримує належний тиск у системі з урахуванням замовленої потужності приєднаних об`єктів споживача. Також, позивач вказує, що відповідач не повідомив його про настання форс-мажорних обставин всупереч умов договору, а також вказує, що перебуває не у кращому у порівнянні із відповідачем становищі внаслідок запровадження воєнного стану.

Як свідчить інформація з сайту АТ «Укрпошта» поштове відправлення №0101510187807, у якому позивачем направлено відповідачу копію відповіді на відзив з додатками вручено 19.04.2023 (а.с.122), отже, з урахуванням строку, встановленого п.6 резолютивної частини ухвали від 21.02.2023, відповідач мав можливість скористатись правом на подання заперечення до 26.04.2023. З клопотанням про продовження відповідного строку відповідач до закінчення встановленого йому строку як передбачено ч.2 ст.119 ГПК України, у даній справі не звертався.

До прийняття рішення у даній справі заперечення суд не отримав. Граничний строк розгляду відповідної справи, встановлений ст.248 ГПК України, закінчився ще 22.04.2023.

Як визначено ч.ч.1,2 ст.118 ГПК України: право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку; заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Дослідивши зібрані у справі докази, суд встановив наступні обставини.

Позивачу (далі оператор ГРМ) у справі відповідно до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі НКРҐЕКП) від 29.06.2017 №855 видано ліцензію на право провадження господарської діяльності з розподілу природного газу із визначенням території, де знаходиться газорозподільна система, що перебуває у власності, господарському віданні, користуванні чи експлуатації позивача, в т.ч. на території Київської області. (а.с.106-116).

01.08.2016 відповідач (далі - споживач) приєднався до умов типового договору розподілу природного газу, затвердженого постановою НКРЕКП від 30.09.2015 №2498 (далі - договір) (а.с. 10-23), шляхом підписання заяви-приєднання №0942144FK7EP086 (для споживача, що не є побутовим) (далі заява-приєднання) (а.с. 9).

Відповідачу наданий персональний ЕІС-код як суб`єкта ринку природного газу 56XО000144FK700R.

Згідно п. 2.1 договору оператор ГРМ зобов`язується надати споживачу послуги з розподілу природного газу, а споживач - прийняти зазначену послугу та сплатити її вартість у розмірі, строки та порядку, визначені цим договором.

Як визначено п.2.2 договору, обов`язковою умовою надання споживачу послуги з розподілу природного газу є наявність у споживача об`єкта, підключеного в установленому порядку до газорозподільної системи оператора ГРМ.

Пунктом 2.3 договору передбачено, що при вирішенні всіх питань, що не обумовлені договором, сторони зобов`язуються керуватися Законом України «Про ринок природного газу» та Кодексом ГРМ.

Як визначено п.3.1 договору, споживач має право здійснювати відбір/споживання природного газу з газорозподільної системи за умови включення його до Реєстру споживачів будь-якого постачальника у період фактичного відбору/споживання природного газу, що в установленому КТС порядку підтверджується оператором газотранспортної системи (далі оператор ГТС) до початку такого періоду. Вказаним пунктом договору також визначено, що: наявність підтвердженого обсягу природного газу споживача (його постачальника) доводиться до відома оператора ГРМ у встановленому законодавством порядку оператором ГТС, а до відома споживача його постачальником; за відсутності у споживача договору постачання природного газу та/або виділених його постачальником підтверджених обсягів для потреб споживача на відповідний календарний період споживач не має права використовувати (споживати) природний газ із газорозподільної системи.

Згідно п.п.5.1, 5.2 договору: облік ( у тому числі приладовий) природного газу, що передається оператором ГРМ та споживається споживачем на межі балансової належності об`єкта споживача, здійснюється відповідно до вимог Кодексу ГРМ; визначення об`єму розподілу та споживання природного газу по споживачу здійснюється на межі балансової належності між оператором ГРМ та споживачем на підставі даних комерційного вузла обліку (лічильника газу), визначеного у заяві-приєднання, та з урахуванням регламентних процедур, передбачених Кодексом ГРМ та договором.

В силу п.5.4 договору порядок визначення об`єму розподіленого споживачу і спожитого ним природного газу та надання звітності щодо спожитих об`ємів газу за розрахунковий період визначається відповідно до вимог Кодексу ГРМ та з урахуванням договору.

Відповідно до п. 6.1 договору оплата вартості послуги оператора ГРМ з розподілу природного газу здійснюється споживачем за тарифом, встановленим регулятором для оператора ГРМ, що сплачується як плата за річну замовлену потужність, з урахуванням вимог Кодексу ГРМ.

Тариф, встановлений згідно п.6.1 договору, є обов`язковим для сторін з дати набрання чинності постановою регулятора щодо його встановлення; до встановлення тарифів на послуги розподілу природного газу, виходячи з величини річної замовленої потужності об`єкта споживача відповідно до Кодексу ГРМ, оплата послуг здійснюється за тарифами, встановленими регулятором для оператора ГРМ, за фізичний обсяг розподілу природного газу (п.6.2 договору). При цьому, величина річної замовленої потужності об`єкта (об`єктів) споживача на розрахунковий календарний рік визначається відповідно до Кодексу ГРМ; місячна вартість послуги розподілу природного газу визначається як добуток річної замовленої потужності об`єкта (об`єктів) споживача на тариф, встановлений регулятором для відповідного оператора ГРМ із розрахунку місячної вартості одного кубічного метра замовленої потужності (п.6.3 договору).

В силу п. 6.4 договору розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць.

Пунктом 6.6 договору передбачено, що оплата вартості послуги з розподілу природного газу за цим договором здійснюється споживачем, який не є побутовим, на умовах попередньої оплати до початку розрахункового періоду на підставі рахунка оператора ГРМ; остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводиться споживачем до десятого числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акта наданих послуг з урахуванням раніше перерахованих коштів.

Згідно п. 8.2 договору, у разі порушення споживачем, що не є побутовим, строків оплати за цим договором він сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу; нарахування пені здійснюється, починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку здійснення оплати за цим договором.

Як визначено п.10.1 договору, сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання зобов`язань за договором, якщо це невиконання є наслідком непереборної сили (форс-мажорних обставин). При цьому у відповідності до п. 10.3 договору сторони зобов`язані негайно повідомити про форс-мажорні обставини та протягом чотирнадцяти днів з дня їх виникнення надати підтверджуючі документи щодо їх настання відповідно до законодавства.

Цей договір укладається на невизначений строк (п. 12.1 договору).

На виконання вимог пункту 2 глави 6 розділу VI Кодексу ГРМ у акті приймання-передачі природного газу №ОГ00078032 від 30.09.2021 позивач повідомив відповідача, що величина річної замовленої потужності на 2022 рік становить 93 017,31м3, а величина потужності, яка розрахована для щомісячної оплати споживачем у 2022 році складає 7 751,45м3 (а.с.24).

Відповідно до акту про припинення (обмеження) газопостачання та пломбування вхідної засувної арматури від 24.01.2022 відповідачу припинено газопостачання з посиланням на борг перед оператором (а.с.86).

На підтвердження виконання зобов`язань за договором позивачем надано акти надання послуг за період січень грудень 2022 року на загальну суму 166 314,97грн (а.с.26-37, 40). При цьому, акти за період січень-вересень 2022 року підписані обома сторонами (а.с.26-34), а акти наданих послуг з розподілу природного газу за період жовтень грудень 2022 року підписані одноособово позивачем та направлені відповідачу рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення, про що свідчать поштові накладні №№0960101890876, 0960101905938 та описи вкладень до відповідних відправлень, а також фіскальні чеки (а.с.38-39,41-42).

Доказів підписання відповідачем актів за жовтень-грудень 2022 року, як і доказів їх повернення позивачу із запереченнями відповідача не надано.

Як стверджує позивач, борг відповідача з оплати послуг з розподілу природного газу у період з січня по грудень 2022 року становить 166 314,97грн, що відображено позивачем у довідці-розрахунку по оплаті за розподіл природного газу за відповідним договором за період з січня 2022 року по грудень 2022 року (а.с.25).

Предметом спору у даній справі є наявність у відповідача зобов`язання оплатити вартість наданих послуг з розподілу природного газу та застосування відповідальності, встановленої договором та чинним законодавством, за порушення відповідного зобов`язання.

Заявлені позивачем вимоги є мотивованими з наступних підстав.

Укладений сторонами договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань в силу ст. ст. 173, 174, ч. 1 ст. 175 ГК України.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України, що визначено ст. 175 ГК України.

Згідно ч.1 ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Так, в силу ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як визначено ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Так, ч.1 ст.612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Отже, відповідно до умов договору, відповідач мав здійснювати розрахунки за надані послуги з розподілу природного газу у строк, визначений договором - до 10 числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акта наданих послуг.

Між тим, доказів здійснення розрахунків до прийняття рішення у даній справі відповідачем не надано, чим не спростовано посилань позивача на наявність боргу за послуги з розподілу природного газу в розмірі 166 314,97грн.

Припинення (обмеження) газопостачання відповідачу, що мало місце з 24.01.2022, не впливає на обов`язок відповідача оплачувати відповідні послуги, як він помилково вважає.

Так, у відповідності до п.1 глави 6 розділу VI Кодексу ГРМ розрахунки споживача за послугу розподілу природного газу, що надається Оператором ГРМ за договором розподілу природного газу, здійснюються виходячи з величини річної замовленої потужності об`єкта (об`єктів) споживача та оплачуються споживачем рівномірними частками протягом календарного року.

Місячна вартість послуги розподілу природного газу визначається як добуток 1/12 річної замовленої потужності об`єкта (об`єктів) споживача на тариф, встановлений Регулятором для відповідного Оператора ГРМ із розрахунку місячної вартості одного кубічного метра замовленої потужності. Відповідною нормою визначено, що річна замовлена потужність (за замовчуванням) об`єкта (об`єктів) споживача на розрахунковий календарний рік визначається Оператором ГРМ виходячи з фактичного обсягу споживання природного газу цим об`єктом за газовий рік, що передував розрахунковому календарному року, який визначається відповідно до вимог цього Кодексу, крім випадків, передбачених цією главою.

У відповідності до вищевказаного пункту, оператор ГРМ зобов`язаний до 12 жовтня щорічно за підсумками газового року проінформувати споживача про фактичний обсяг споживання природного газу всіма об`єктами споживача за попередній газовий рік та одночасно повідомити його, що зазначений обсяг споживання газу за замовчуванням споживача буде визначений як розмір річної замовленої потужності споживача на наступний календарний рік.

При цьому, відповідно до п.9 глави 6 розділу VI Кодексу ГРМ припинення або обмеження розподілу (споживання) природного газу не звільняє споживача від зобов`язання оплати вартості послуг за договором розподілу природного газу, крім випадків, передбачених цим пунктом, у тому числі розірвання цього договору або внесення змін до заяви-приєднання, що є додатком до договору розподілу природного газу, та вилучення об`єкта споживача. Зокрема, у разі розірвання договору розподілу природного газу або вилучення об`єкта споживача із заяви-приєднання оплата вартості послуги за договором розподілу природного газу здійснюється споживачем з урахуванням повного календарного місяця, у якому сталося розірвання договору або вилучено об`єкт із заяви-приєднання.

Однак, у даній справі не встановлено фактів розірвання договору розподілу природного газу сторонами або вилучення певних об`єктів споживача. Відповідач не посилається і на інші обставини, визначені Кодексом ГРМ, які б звільняли його від обов`язку оплачувати послуги з розподілу.

Посилання відповідача у відзиві на позов на неможливість виконання відповідного зобов`язання в силу форс-мажорних обставин, якими він вважає військову агресію Російської Федерації проти України, що стала підставою для ведення воєнного стану та спричинила негативні наслідки для товариства, директор якого увійшов до складу підрозділу територіальної оборони, у зв`язку з чим діяльність товариства припинилась, а також неможливість функціонування через активні бойові дії, повітряні тривоги, знищення нафтобаз, дефіцит пального, періодичну відсутність електроенергії та зв`язку, відсутність грошових коштів не можуть бути взяті до уваги з наступних причин.

За загальним правилом, визначеним ч.1 ст.614 ЦК України, особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Так, у відповідності з ч.1 ст.617 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. При цьому, такою нормою визначено, що не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Однак, як визначено ч.1 ст.625 ЦК України, яка є спеціальною, оскільки зобов`язання відповідача розрахуватись за послуги з розподілу є грошовим, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Отже, за не виконання грошового зобов`язання боржник відповідає також і за відсутності вини, у т.ч. якщо невиконання стало наслідком дії форс-мажорних обставин. Окрім того, само по собі введення воєнного стану на території України не спричиняє неможливість виконання відповідачем грошового зобов`язання, оскільки він може мати на рахунках грошові кошти, майно, від реалізації якого отримати грошові кошти тощо.

Таким чином, заявлені позивачем вимоги в частині стягнення 166 314,97грн основного боргу підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки відповідач не здійснював оплату наданих послуг з розподілу природного газу у встановлений договором строк, ним допущено порушення виконання відповідного зобов`язання, тому вимоги про стягнення з відповідача втрат від інфляції, 3% річних суд вважає мотивованими.

Так, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача 1 925,15грн - 3% річних за період з 11.02.2022 по 01.02.2023, а також 18 717,41грн втрат від інфляції за період з лютого 2022 року по січень 2023 року.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних за період з 11.02.2022 по 01.02.2023, суд зазначає, що такий розрахунок виконано позивачем арифметично вірно, а відтак вимоги про стягнення 1 925,15грн - 3% річних підлягають задоволенню у заявленому розмірі.

За розрахунком суду за заявлений позивачем період, враховуючи розмір заборгованості за кожним актом, період прострочення, втрати від інфляції складають 17 823,41 грн.

Різниця у нарахуванні втрат від інфляції пов`язана з тим, що позивач, здійснюючи розрахунок відповідних вимог, застосовує індекс інфляції за січень 2023 року у розмірі 101,3% (1,013) і з урахуванням відповідного індексу інфляції визначає також сукупний індекс інфляції за певний період. Проте за повідомленням Державної служби статистики України, індекс споживчих цін (індекс інфляції) у січні 2023 року щодо грудня 2022 року становив 100,8% (1,008).

З урахуванням зазначеного, вимоги в частині стягнення втрат від інфляції суд задовольняє у розмірі 17 823,41грн, а у задоволенні іншої частини відповідних вимог у розмірі 894 грн суд відмовляє.

Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 28 941,84 грн пені за період з 11.02.2022 по 01.02.2023.

Заявлені у відповідній частині вимоги є мотивованими, враховуючи наступне.

В силу ст. 216, ч. 1 ст. 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності у вигляді застосування господарських санкцій є вчинене учасником господарських відносин правопорушення у сфері господарювання; одним з видів господарських санкцій згідно ч.2 ст. 217 ГК України, є штрафні санкції, до яких віднесені, у т.ч. штраф та пеня (ч.1 ст.230 ГК України).

Відповідно до ч.1 ст.230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно ч. 3 ст.549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

В силу п.3 ч.1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Отже, оскільки відповідач допустив порушення зобов`язання з оплати послуг з розподілу в строк, установлений договором, за яке передбачена відповідальність у вигляді пені за порушення відповідного зобов`язання, вимоги позивача в частині стягнення відповідних штрафних санкцій є мотивованими.

Як визначено ч.2 ст. 343 ГК України, платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Аналогічне обмеження щодо розміру пені встановлено також ст.3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань».

Розмір пені, встановлений п.8.2 договору, не перевищує максимального розміру пені, визначеного відповідними нормами.

Пеня за розрахунком суду за заявлений позивачем період складає більший розмір 28 987,41грн. Різниця у розрахунках пов`язана з тим, що позивачем не взято до уваги зміну облікової ставки НБУ з 03.06.2022 (25%) та застосовано при розрахунках облікову ставку НБУ, яка діяла до відповідної дати (10%) щодо нарахування пені за послуги за лютий 2022 року (1 день 03.06.2022), березень 2022 року (1 день 03.06.2022), а також невірному визначені кількості днів у деяких періодах нарахування (наприклад, з 11.02.2022 по 02.06.2022 112 днів; з 03.06.2022 по 10.08.2022 69 днів тощо). При цьому, не зважаючи на те, що у деяких випадках у розрахунку зазначений період нарахування пені з 10 числа певного місяця, поряд з цим, фактично позивач здійснює розрахунок з 11 числа певного місяця, зважаючи на зазначену кількість днів у періоді (у розрахунку пені за послуги лютого 2022 року).

Однак, відповідно до ч.2 ст. 237 ГПК України при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог.

Отже, вимоги позивача про стягнення з відповідача пені у розмірі 28 941,84грн є мотивованими, однак, суд вважає, що наявні підстави для зменшення розміру відповідної неустойки з огляду на наступне.

Відповідно до ч.1 ст.233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Як визначено ч.2 такої статті, якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

В силу ч. 3 ст.551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Суд вважає за можливе зменшити розмір неустойки, заявлений до стягнення позивачем, враховуючи наступні обставини.

Так, у даній справі позивач не посилається на факт заподіяння йому порушенням зобов`язання відповідачем збитків та не надає доказів їх наявності у певному розмірі. Отже, підстав вважати, що вчиненим порушенням завдано збитків позивачу у певному розмірі, які б дорівнювали чи перевищували розмір нарахованої позивачем пені не має. При цьому, втрати від інфляції та інших негативних процесів компенсуються заявленими позивачем вимогами про стягнення втрат від інфляції та 3% річних, що задоволені судом за заявлений позивачем період. Суд також враховує, що строк виконання зобов`язання з оплати послуг майже усіх періодів припадав на період введення на всій території України воєнного стану внаслідок військової агресії Російської Федерації проти України з 24.02.2022, який неодноразово продовжувався і який наразі триває, що спричиняє негативні наслідки для всіх учасників, що здійснюють господарську діяльність на території України, у т.ч. сторін у справі. При цьому, додаткова сплата пені у повному обсязі, яка обрахована з урахуванням максимально можливого розміру (подвійна облікова ставка НБУ за кожен день прострочення) може стати надмірним тягарем для відповідача, враховуючи фінансові результати за 2022 рік (а.с.93-94,95).

За таких обставин, суд вважає за можливе зменшити розмір пені, який підлягає стягненню з відповідача до 2894,18 (10%).

Таким чином, з відповідача підлягає стягнення 2894,18грн, а у задоволенні вимог про стягнення 26047,66грн пені суд відмовляє.

Відповідно до п.2 ч.1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Однак, враховуючи, що пеня у заявленому розмірі обґрунтовано нарахована позивачем, однак, зменшена судом, суд обраховує розмір судового збору, що підлягає відшкодуванню позивачу за рахунок відповідача без урахуванням зменшення пені.

Таким чином, витрати на оплату позову судовим збором, понесені позивачем, підлягають відшкодуванню йому за рахунок відповідача у розмірі 3225,08грн /(166314,97+1925,15+17823,41+28941,84):100*1,5/.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 129, 232-233, 237-238, 240, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Златібор» (ідентифікаційний код 40159727; 09600, Київська обл., Білоцерківський р-н, смт Рокитне, вул. Поповича, будинок 41А) на користь Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Київоблгаз» (ідентифікаційний код 20578072; 08150, Київська обл., Фастівський р-н, м. Боярка, вул. Шевченка, буд. 178) 166 314,97грн основного боргу; 1 925,15грн 3% річних, 17 823,41грн втрат від інфляції, 2894,18грн пені, а також 3 225,08 грн в рахунок часткового відшкодування витрат, понесених на оплату позову судовим збором.

3. Відмовити у задоволенні позову в частині стягнення 849 грн втрат від інфляції та 26 047,66грн пені.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга подається протягом двадцяти днів у порядку, встановленому ст.257 ГПК України.

Суддя А.Р. Ейвазова