Рішення

від 05.05.2023 по справі 911/532/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032,тел.(044)235-95-51,е-mail:inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" травня 2023 р. м. Київ Справа № 911/532/23

Суддя Господарського суду Київської області Подоляк Ю.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельний двір»до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-постачальна компанія «Саме Та»про стягнення 31515,12 грн. без повідомлення (виклику) сторін

суть спору:

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельний двір» (далі позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-постачальна компанія «Саме Та» (далі відповідач) про стягнення 31515,12 грн. заборгованості.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань щодо здійснення розрахунку за поставлений товар згідно видаткових накладних від 06.12.2021 № 612-053, від 10.12.2021 № 1012-032.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 23.02.2023 у даній справі прийнято вказану позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено розгляд справи здійснювати у порядку спрощеного позовного провадження та встановлено відповідачу строк до 28.03.2023 для подачі відзиву на позовну заяву та інші документи, що підтверджують заперечення проти позову. Встановлено позивачу строк для подачі відповіді на відзив до 11.04.2023 та встановлено відповідачу строк до 21.04.2023 для подачі заперечення на відповідь на відзив. Запропоновано відповідачу надати суду у строк встановлений для подання відзиву докази належного виконання своїх зобов`язань щодо здійснення розрахунку за поставлений товар згідно видаткових накладних від 06.12.2021 № 612-053, від 10.12.2021 № 1012-032.

Відповідач повідомлений про відкриття провадження у даній справі у порядку встановленому ч. 5 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України з додержанням вимог частин 3, 4 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України, шляхом направлення на адресу його місцезнаходження, належним чином завіреної копії ухвали, рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

У встановлений судом строк відповідач своїм правом на подачу відзиву на позовну заяву не скористався, відзиву на позовну заяву та інших документів до суду не надав.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

Позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 31515,12 грн. згідно видаткових накладних: від 06.12.2021 № 612-053 на суму 15782,40 грн., від 10.12.2021 № 1012-032 на суму 15732,72 грн., які підписані в двосторонньому порядку повноваженими представниками сторін, підписи яких завірені печатками товариств, завірені копії яких залучені до матеріалів справи.

Таким чином, між сторонами у справі було укладено у спрощений спосіб договір купівлі-продажу.

Відповідач своїх зобов`язань щодо здійснення розрахунку по переліченим вище видатковим накладним не виконав, у зв`язку з чим, позивач надіслав на адресу відповідача лист-вимогу від 09.01.2023 № 1-23, в якій просив здійснити оплату поставленого товару в сумі 31515,12 грн. Надіслання вказаної кореспонденції на адресу відповідача підтверджується описом вкладення у цінний лист від 13.01.2023 № 0220606205228, фіскальним чеком «Укрпошта» від 13.01.2023 № 0220606205228, накладною «Укрпошта» від 13.01.2023 № 0220606205228. Завірені копії перелічених документів залучені до матеріалів справи.

Разом з тим, відповідач вказану вимогу залишив без відповіді та задоволення, своїх зобов`язань щодо здійснення розрахунку за поставлений товар згідно перелічених вище видаткових накладних не виконав, у зв`язку з чим, за ним рахується борг в розмірі 31515,12 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з приписами статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до положень ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Приписами пункту 2 статті 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Проте, всупереч згаданих приписів закону, відповідач не виконав своїх зобов`язань щодо здійснення розрахунку за поставлений товар, в зв`язку з чим, за ним на час розгляду справи рахується борг в розмірі 31515,12 грн. Доказів сплати вказаного боргу відповідач суду не надав.

Згідно з вимогами ст. 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Таким чином, суд вважає, що позивачем правомірно заявлено позов про стягнення 31515,12 грн. заборгованості.

З огляду на зазначене та враховуючи, що борг відповідача в розмірі 31515,12 грн. перед позивачем на час прийняття рішення не погашений, його розмір підтверджується наявними матеріалами справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 31515,12 грн. заборгованості є доведеними, обґрунтованими, відповідачем не спростовані, а відтак підлягають задоволенню.

Позивач в прохальній частині позовної заяви просить суд стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10000 грн.

Згідно положень ст. 16 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно з ч. 3 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частиною 5 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Частиною 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні, а також порядок і умови надання правової допомоги, права й обов`язки адвокатів визначаються Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Згідно з ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Судом встановлено, що між позивачем (далі клієнт) та адвокатом Топтій Сергієм Миколайовичем (далі адвокат) укладено угоду про надання правової допомоги від 04.01.2023 № 5-12/22 (далі угода про надання правової допомоги), відповідно до умов якого клієнт доручає, а АДВОКАТ приймає на себе надання правової допомоги Клієнту на умовах, передбачених цією Угодою, у відповідності до Закону України «Про адвокатуру» та адвокатську діяльність. АДВОКАТ на умовах цієї Угоди надає наступні види правової допомоги: аналіз та вивчення первинних бухгалтерських документів ТОВ «Будівельний двір» на предмет можливості стягнення заборгованості товариства з обмеженою відповідальністю ТОВ «БУДІВЕЛЬНО-ПОСТАЧАЛЬНА КОМПАНІЯ «САМЕ ТА» в судовому порядку; здійснення представництва інтересів ТОВ «Будівельний двір» в державних органах, установах, організаціях з питань стягнення заборгованості з товариства з обмеженою відповідальністю ТОВ «БУДІВЕЛЬНО-ПОСТАЧАЛЬНА КОМПАНІЯ «САМЕ ТА»; підготовка та направлення поштових відправлень. Зокрема листів, претензій вимог до товариства з обмеженою відповідальністю ТОВ «БУДІВЕЛЬНО-ПОСТАЧАЛЬНА КОМПАНІЯ «САМЕ ТА», щодо стягнення заборгованості на користь ТОВ «Будівельний двір»; підготовка та подача позовних заяв до Господарського суду та інших судових установ, що стосуються стягнення заборгованості з товариства з обмеженою відповідальністю ТОВ «БУДІВЕЛЬНО-ПОСТАЧАЛЬНА КОМПАНІЯ «САМЕ ТА», в тому числі копіювання документів для направлення сторонам та суду; здійснення представництва інтересів ТОВ «Будівельний двір» у Господарському суді, під час розгляду справи за позовом ТОВ «Будівельний двір» до ТОВ «БУДІВЕЛЬНО- ПОСТАЧАЛЬНА КОМПАНІЯ «САМЕ ТА» про стягнення заборгованості за договором поставки (п. 1.1 угоди про надання правової допомоги).

Відповідно до п. 3.1 угоди про надання правової допомоги гонорар адвоката за надання правової допомоги становить 10000 грн. та сплачується клієнтом готівкою адвокату або вноситься на розрахунковий рахунок адвоката у повному обсязі до початку розгляду справи за позовом ТОВ «Будівельний двір» Господарським судом.

Ця угода набирає чинності у момент її підписання сторонами і діє до винесення судового рішення по спору клієнта та набрання вказаним рішенням законної сили (п. 5.2 угоди про надання правової допомоги).

На виконання умов угоди про надання правової допомоги адвокат надав позивачу передбачені договором послуги за спірними правовідносинами по даній господарській справі на суму 10000 грн., що підтверджується актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 14.03.2023 на суму 10000 грн., який підписаний в двосторонньому порядку повноваженими представниками сторін позивача та адвокатом.

Позивач оплатив надані адвокатом послуги в сумі 10000 грн., що підтверджується прибутковим касовим ордером від 14.02.2023 № 1/19 та квитанцією до прибуткового касового ордера, завірені копії яких залучені до матеріалів справи.

Витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (аналогічний висновок викладено в постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, постанові Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 15.06.2021 у справі № 159/583/19).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (такий висновок міститься в п. 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц , в п. 5.40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, п. 24 додаткової постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.02.2022 у справі № 903/326/21).

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23.01.2014 (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Правовідносини суду з кожним учасником процесу підпорядковані досягненню головної мети - ухвалення законного та обґрунтованого рішення, а також створення особам, що беруть участь у справі, процесуальних умов для забезпечення захисту їх прав, а також прав та інтересів інших осіб.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою - сьомою та дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу (такий висновок міститься в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного суду від 12 січня 2023 року у cправі № 911/272/21, від 12.01.2023 у справі № 910/8342/21, від 20 грудня 2022 року у cправі № 910/6310/21).

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Отже, при оцінці наданого стороною розміру гонорару адвоката, суд застосовує ряд критеріїв (дійсність, обґрунтованість, розумність, реальність, пропорційності, співмірність) та факти на підтвердження таких критерії (складність справи, значення справи для сторін, фінансовий стан сторін, ринкові ціни адвокатських послуг і т.п.).

Критерій розумної необхідності витрат на професійну правничу допомогу є оціночною категорією, яка у кожному конкретному випадку (у кожній конкретній справі) оцінюється судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні доказів, зокрема наданих у підтвердження обставин понесення таких витрат, надання послуг з професійної правничої допомоги, їх обсягу, вартості з урахуванням складності справи та витраченого адвокатом часу тощо.

Таким чином, з урахуванням конкретних обставин, суд може обмежити заявлений до стягнення розмір витрат на професійну правничу допомогу з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Виходячи з критеріїв, які визначені у ч. 4 ст. 126 ГПК України, суд дійшов висновку, що заявлені до стягнення позивачем з відповідача витрати в розмірі 6848 грн., які позивач поніс у зв`язку з розглядом справи, не відповідають вказаним критеріям, оскільки не мають характеру необхідних, є неспівмірними з виконаною адвокатом роботою, не містять обґрунтування обсягу фактичних дій представника позивача, а їх відшкодування матиме надмірний характер для відповідача, що не узгоджується із принципом розподілу таких витрат а тому, з урахуванням зазначеного заявлені позивачем до стягнення витрати в розмірі 6848 грн. є необґрунтованими та нерозумними.

У зв`язку з чим, суд дійшов висновку про відсутність підстав покладення заявлених позивачем до стягнення витрати в розмірі 6848 грн. на відповідача.

Решта витрат на професійну правничу допомогу пов`язаних із розглядом справи у розмірі 3152 грн. підлягають розподілу відповідно до вимог ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову на відповідача; у разі відмови в позові на позивача; у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що позовні вимоги позивача задоволенні в повному обсязі, то відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу сторонами у справі покладається судом на відповідача.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відшкодування витрат по сплаті судового збору відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладається судом на відповідача.

Керуючись ст. 1291 Конституції України, ст. 13, 74, 123, 126, 129, 232-233, 236-238, 240, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельний двір» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-постачальна компанія «Саме Та» про стягнення 31515,12 грн. заборгованості задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-постачальна компанія «Саме Та» (вул. Набережна, 14, с. Юрівка, Києво-Святошинський р-н, Київська обл., 08174, ідентифікаційний код 43224699) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельний двір» (вул. Якуба Коласа, 2, кв. 24, м. Київ, 03146, ідентифікаційний код 32773973) 31515 (тридцять одну тисячу п`ятсот п`ятнадцять) грн. 12 коп. заборгованості, 3152 (три тисячі сто п`ятдесят дві) грн. витрат на професійну правничу допомогу адвоката, 2684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн. витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Дане рішення Господарського суду Київської області набирає законної сили у строк та порядку передбаченому ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено у строк визначений ст. 256 ГПК України, в порядку передбаченому ст. 257 ГПК України з врахуванням пп. 17.5 п. 17 ч. 1 розділу ХІ «Перехідні положення» ГПК України.

Дата складання та підписання повного тексту рішення 05.05.2023.

Суддя Ю.В. Подоляк