Рішення

від 04.05.2023 по справі 913/31/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

просп. Науки, 5, м. Харків, 61022, телефон/факс (057)702 10 79, inbox@lg.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 травня 2023 року м.Харків Справа № 913/31/23

Провадження №13/913/31/23

Господарський суд Луганської області у складі судді Яреська Б.В., при секретарі судового засідання Селіверстової Н.О. розглянувши в порядку загального позовного провадження справу за позовом:

Товариства з обмеженою відповідальністю «Лисичанська енергосервісна компанія» (юридична адреса: 79053, Львівська область, м. Львів, вул. Володимира Великого, буд. 18, каб. 24, адреса для листування: 01133, м. Київ, бул. Лесі Українки, 7-а, оф. 54)

до Державного професійно-технічного навчального закладу «Привільський професійний ліцей» (93191, Луганська область, м. Лисичанськ, м. Привілля, вул. Пушкіна, 21)

про стягнення заборгованості.

Представники сторін не прибули.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Лисичанська енергосервісна компанія» звернулось до Господарського суду Луганської області з позовом до Державного професійно-технічного навчального закладу «Привільський професійний ліцей» з вимогою про стягнення заборгованості за договором про виробництво, транспортування та постачання теплової енергії № 6 про виробництво, транспортування та постачання теплової енергії від 02.02.2022 року у розмірі 807 594 грн. 42 коп., з них основна заборгованість - 564 526,58 грн.; проценти за користування грошима (3% річних) - 15 265,42 грн.; інфляційні втрати - 129 899,59 грн. пеня - 97 902,83 грн. та судові витрати.

Ухвалою суду від 21.03.2023 р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, розгляд справи призначено до судового розгляду в підготовчому засіданні на 17.04.2023 р.

10.04.2023 р. до Господарського суду Луганської області від позивача надійшло клопотання від 10.04.2023 р. (Документ сформований в системі «Електронний суд» 10.04.2023), за яким позивач повідомив, що ані позивач, ані представник участі у судовому засіданні 17.04.2023 року взяти не зможуть, у тому числі у режимі відеоконференції, в зв`язку з чим просить суд розгляд справи №913/31/23 проводити без участі позивача та його представника.

17.04.2023 р. в судове засідання представники сторін не прибули. Суд закрив підготовче провадження та призначив розгляд справи по суті на 04.05.2023 р.

Учасники справи, належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, не направили своїх представників для участі в судовому засіданні, не повідомили суд про причини їх неявки, із заявами та клопотаннями до суду не зверталися.

Судом враховано, що згідно з інформацією, яка міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, місцезнаходження відповідача: Україна, Луганська область, м. Рубіжне, вул. Менделєєва, 1

Згідно з чч. 1,2,3 ст 12-1 Закону України Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України якщо остання відома адреса місця проживання (перебування), місцезнаходження чи місця роботи учасників справи знаходиться на тимчасово окупованій території, суд викликає або повідомляє учасників справи, які не мають офіційної електронної адреси, про дату, час і місце першого судового засідання у справі через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за двадцять днів до дати відповідного судового засідання.

Суд викликає або повідомляє таких учасників справи про дату, час і місце інших судових засідань чи про вчинення відповідної процесуальної дії через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів до дати відповідного судового засідання або вчинення відповідної процесуальної дії.

З опублікуванням такого оголошення відповідач вважається повідомленим про дату, час і місце розгляду справи.

Учасники справи, остання відома адреса місця проживання (перебування) чи місцезнаходження яких знаходиться на тимчасово окупованій території і які не мають офіційної електронної адреси, повідомляються про ухвалення відповідного судового рішення шляхом розміщення інформації на офіційному веб-порталі судової влади з посиланням на веб-адресу такого судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень або шляхом розміщення тексту відповідного судового рішення на офіційному веб-порталі судової влади України, з урахуванням вимог, визначених Законом України "Про доступ до судових рішень", у разі обмеження доступу до Єдиного державного реєстру судових рішень.

З моменту розміщення такої інформації вважається, що особа отримала судове рішення.

З огляду на те, що місцезнаходженням відповідача згідно з інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань є місто Рубіжне Луганської області, яке віднесено до тимчасово окупованих Російською Федерацією територій України, відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій №309 від 22.12.2022, повідомлення відповідача про проведення судових засідань здійснювалось шляхом розміщення повідомлень на офіційному веб-порталі судової влади з посиланням на веб-адресу такого рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України «Про доступ до судових рішень» для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України «Про доступ до судових рішень»).

Також суд враховує висновок Європейського суду з прав людини про те, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (Рішенні від 03.04.2008 у справі «Пономарьов проти України»).

Враховуючи вищевикладене, судом вчинені всі можливі заходи для належного повідомлення учасників про розгляд справи та забезпечення його процесуальних прав на подання відзиву та клопотань щодо розгляду справи у встановлені судом строки.

Враховуючи, що сторони належним чином повідомлені про час та місце судового засідання, явка їх представників у судове засідання не визнавалась обов`язковою, суд ухвалив здійснити розгляд справи за відсутності представників сторін у даному судовому засіданні..

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані докази, суд встановив такі фактичні обставини справи.

02.02.2022 року між сторонами по справі було укладено договір № 6 про виробництво, транспортування та постачання теплової енергії з додатками № 1-6.

Відповідно до п.1.1. Договору позивач зобов`язується у 2022 році виробляти, транспортувати та постачати відповідачу теплову енергію, відповідно до коду СРУ за ДК 021:2015:09320000-8 - Пара, гаряча вода та пов`язана продукція (постачання теплової енергії) в опалювальний період для опалення приміщення (будівлі) відповідача зазначені у Додатку № 1 до Договору в якому вказано перелік опалювальних об`єктів, їх об`єми, максимальне теплове навантаження (погодинне споживання тепла), за умови технічно справних систем теплозабезпечення, за що відповідач зобов`язується своєчасно проводити оплату за використану енергію для опалення за вказаними в Договорі тарифами, встановленими Лисичанською міською військово-цивільною адміністрацією Сєвєродонецького району Луганської області, та в передбачені договором терміни.

Пунктом 1.2 Договору визначено, що обсяг енергії за цим Договором визначається відповідно до розрахунків (Додатки №№ 1,2 до Договору). Орієнтований обсяг постачання теплової енергії становить 427 Гкал на рік. Обсяг закупівлі може бути зменшеним залежно від фактичного обсягу видатків відповідача.

Приєднане теплове навантаження - 3,3192 Гкал/год/рік.

Згідно Додатку № 1 до Договору тариф включає:

1) приєднане теплове навантаження - 167 863,39 грн/Гкал;

2) теплова енергія 2 834,47 грн/Гкал.

Розпорядженням керівника Лисичанської міської ВЦА від 05.11.2021 року № 1255 затверджено та встановлено позивачу тарифи на теплову енергію та на послуги з постачання теплової енергії для бюджетних установ на рівні:

- умовно-змінна частина двоставкового тарифу - 2 834,47 грн./Гкал з ПДВ;

-умовно-постійна частина двоставкового тарифу - 2 014 360,66 грн./Гкал/рік з ПДВ.

Згідно Додатку № 1 до Договору передбачено, що місячна плата за одиницю приєднаного навантаження складає: 0,2766 Гкал/год * 167 863,39 грн/1 Гкал/год = 46 431,01 грн. на місяць.

Згідно 3.1 Договору оплата за спожиту теплову енергію та плата за одиницю приєднаного теплового навантаження на опалення здійснюється на підставі наданих позивачем рахунків на оплату (далі - «Рахунок») та Акту здачі-приймання робіт (надання послуг), (далі - «Акт»), згідно з тарифами, наведеними в Додатку № 1 до Договору. Пунктом 3.6 Договору передбачено, що розрахунок місячної плати за одиницю приєднаного навантаження на опалення протягом року здійснюється згідно з Додатком № 1 до Договору. Місячна плата за одиницю приєднаного навантаження на опалення здійснюється відповідачем не пізніше 10 числа місяця, за який нарахована плата.

За спірний період позивач надав відповідачу послуги з теплопостачання на суму 984604,38 грн., які відповідач частково оплатив, а саме:

ПеріодПризначенняНараховано, грнОплата, грнБорг, грн01 2022 ОПТН46431,0146431,01001 2022 ТЕ202990,6202990,6002 2022ОПТН46431,0146431,01002 2022ТЕ124225,18124225,18003 2022ОПТН46431,01046431,0103 2022ТЕ217044,350217044,3504 2022ОПТН46431,01046431,0105 2022ОПТН46431,01046431,0106 2022ОПТН46431,01046431,0107 2022ОПТН46431,01046431,0108 2022ОПТН46431,01046431,0109 2022ОПТН46431,01046431,0110 2022ОПТН22465,16022465,16Разом 984604,38420077,8564526,58

Таким чином, заборгованість складається з боргу за поставлену у березні 2022 р. теплову енергію в сумі 217044,35 грн., та за приєднане теплове навантаження за період з березня 2022 р. по жовтень 2022 р. в сумі 347 482,23 грн.

Позивачем направлялись відповідні акти та рахунки на адресу зазначену відповідачем, але відповідач їх не повернув, заборгованість не сплатив.

Як вбачається з наданих позивачем листів відповідача № 192 від 09.09.2022 р., та № 214 від 10.10.2022 р. відповідач посилаючись на наявність форс-мажорних обставин військової агресії російської федерації та окупації м. Лисичанськ пропонував позивачу розірвати договір № 6 від 02.02.2022 р. з 01.09.2022 р. Докази розірвання договору сторонами суду не надано.

Позивач звернувся до Господарського суду Луганської області з позовом в якому просить стягнути з відповідача на свою користь борг в сумі 564 526,58 грн.; проценти за користування грошима (3% річних) - 15 265,42 грн. за період з 01.03.2022 по 23.01.2023 р.; інфляційні втрати - 129 899,59 грн. за період з 01.03.2022 по 31.12.2022 р. пеня - 97 902,83 грн. з 01.03.2022 по 30.08.2022 р. та судові витрати: судовий збір - 12 113,92 гривень; витрати на професійну правничу допомогу адвоката 42 000,00 гривень.

Відповідач відзиву на позовну заяву або доказів оплати боргу суду не надав.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У відповідності до частини 1 статті 275 Господарського кодексу України, за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Відповідно до ст. 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Основні правові, економічні та організаційні засади діяльності на об`єктах сфери теплопостачання та регулювання відносин, пов`язаних з виробництвом, транспортуванням, постачанням та використанням теплової енергії з метою забезпечення енергетичної безпеки України, підвищення енергоефективності функціонування систем теплопостачання, створення і удосконалення ринку теплової енергії та захисту прав споживачів та працівників сфери теплопостачання, визначені Законом України "Про теплопостачання".

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про теплопостачання» теплова енергія є товарною продукцією, що виробляється на об`єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських та технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу; теплогенеруюча організація визначена приписами вказаної статті закону як суб`єкт господарської діяльності, який має у своїй власності або користуванні теплогенеруюче обладнання та виробляє теплову енергію; теплопостачальна організація - суб`єкт господарської діяльності з постачання споживачам теплової енергії; споживачем теплової енергії є юридична або фізична особа, яка використовує теплову енергію на підставі договору.

Судом встановлено, що відповідачем були порушені зобов`язання за договором № 6 про виробництво, транспортування та постачання теплової енергії від 02.02.2022 року в частині повної та своєчасної оплати, внаслідок чого за період березень 2022 р. - жовтень 2022 р. утворилась заборгованість в сумі 564526 грн. 58 коп.

Відповідно до п. 6.3.2 Договору відповідач несе відповідальність у разі порушення термінів оплати за даним договором, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми невиконаних зобов`язань, за кожен день прострочення, що діє в період, за який оплачується пеня.

Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ст.ст.1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Позивачем заявлена до стягнення пеня нарахована за період з 01.03.2022 р. по 30.08.2022 р. в сумі 97902,83 грн.

Перевіривши розрахунок позивача за допомогою підсистеми «Ліга Закон» судом встановлено, що він є арифметично невірним за підрахунком суду сума пені, яка підлягає стягненню з відповідача з врахуванням періодів виникнення прострочення за умовами договору та в межах строку нарахування пені заявленому до стягнення позивачем складає 62890 грн. 93 коп.

Позивачем також заявлена до стягнення проценти за користування грошима (3% річних) - 15 265,42 грн. за період з 01.03.2022 по 23.01.2023 р.; інфляційні втрати - 129 899,59 грн. за період з 01.03.2022 по 31.12.2022 р.

Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та 3% річних в порядку статті 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши розрахунок позивача за допомогою підсистеми «Ліга Закон» судом встановлено, що він є арифметично невірним за підрахунком суду сума 3% річних та втрат від інфляції, яка підлягає стягненню з відповідача з врахуванням періодів виникнення прострочення за умовами договору та в межах строку нарахування заявленому до стягнення позивачем складає: 3% річних 11310 грн. 22 коп., втрати від інфляції 70028 грн. 46 коп.

За таких обставин позов підлягає задоволенню частково, з відповідача належить стягнути основну заборгованість - 564 526,58 грн.; проценти за користування грошима (3% річних) - 11310 грн. 22 коп.; інфляційні втрати - 70028 грн. 46 коп., пеня - 62890 грн. 93 коп. в решті вимог слід відмовити.

Згідно ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до ст. 126 ГПК України встановлено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 цього Кодексу).

Водночас за змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

У розумінні положень частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу надано суду: договір про надання правової комплексної допомоги № 07/11-ДН-АО від 07.11.2022 р., заявка 1-ДН від 07.11.2022 р., акт № 1-ДН від 24.03.2023 р. приймання юридичних послуг згідно Договору про надання правової допомоги № 07/11-ДН-АО та заявки № 1-ДН від 07.11.2022 р. на суму виконаних робіт 42000 грн. 00 коп., платіжна інструкція № 890 від 06.023.2023 р. на суму 27000 грн. 00 коп.

За приписами ч. 6 ст. 126 ГПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Тобто у розумінні цих норм процесуального права зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи. Такий висновок Верховного Суду викладений у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 року у справі № 922/445/19.

Відповідачем не подано заперечень щодо розміру, заявлених до відшкодування витрат на правову допомогу.

Таким чином, з огляду на подані позивачем докази, та не заперечені і не спростовані відповідачем обставини щодо співмірності та обґрунтованості витрат на правову допомогу, витрат понесені позивачем на правову допомогу у розмірі 42000 грн. є обґрунтованими.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати покладаються на сторін пропорційно задоволеним вимогам. За таких обставин суд покладає на відповідача наступні судові витрати по справі: судовий збір 10631 грн. 18 коп., витрати на професійну правничу допомогу 36859 грн. 20 коп.

Керуючись ст. ст. 2, 86, 91, 123, 126, 129, 232, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного професійно-технічного навчального закладу «Привільський професійний ліцей» (93191, Луганська область, м. Лисичанськ, м. Привілля, вул. Пушкіна, 21) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Лисичанська енергосервісна компанія» (79053, Львівська область, м. Львів, вул. Володимира Великого, буд. 18, каб. 24) основну заборгованість - 564 526,58 грн.; проценти за користування грошима (3% річних) - 11310 грн. 22 коп.; інфляційні втрати - 70028 грн. 46 коп., пеня - 62890 грн. 93 коп., судовий збір 10631 грн. 18 коп., витрати на професійну правничу допомогу 36859 грн. 20 коп., наказ видати.

3. В решті вимог відмовити.

У відповідності до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Східного апеляційного господарського суду у строк, встановлений ст. 256 ГПК України, та в порядку, передбаченому ст. 257 ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано 05.05.2023.

СУДДЯБогдан ЯРЕСЬКО