Рішення

від 04.05.2023 по справі 922/732/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" травня 2023 р.м. ХарківСправа № 922/732/23

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Аюпової Р.М.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Донецькі енергетичні послуги" (вул. Моссаковського Володимира, 7, м. Дніпро, 49044); до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПП Конс" (вул. Потьомкіна, 18-А, смт. Солоницівка, Харківська обл., 62370). про стягнення коштів у розмірі 204 062, 90 грнбез виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Донецькі енергетичні послуги", м. Дніпро, звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "ПП Конс", смт. Солоницівка, про стягнення заборгованості за договором про постачання електричної енергії споживачу від 15.12.2021 № 370Ха, додатком до якого є комерційна пропозиція «Піврічна аванс 50%» постачальника електричної енергії ТОВ «Донецькі енергетичні послуги», в розмірі 204 062, 90 грн, з яких: основний борг за період травень - червень 2022 - 154 747,75 грн, пеня - 37 709,49 грн, 3% річних - 2 318,85 грн, інфляційна складова боргу - 9 286,81 грн. Також просить суд покласти на відповідача понесені витрати зі сплати судового збору. Підставою звернення до суду стало порушення відповідачем умов укладеного договору в частині вчасної та в повному обсязі оплати за спожиту електричну енергію.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 28.02.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 922/732/23. Розгляд справи № 922/732/23 призначено за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення (виклику) сторін.

27.03.2023 відповідачем надано до господарського суду відзив на позов (вх. № 7369), в якому, заперечуючи проти заявлених позовних вимог, посилається на те, що за звітні періоди лютий 2022 року та березень 2022 року, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на початку введення воєнного стану в Україні, особа відповідальна за електричне господарство ТОВ «ПП Конс» не мала можливості безпосередньо перевірити показники лічильників. В свою чергу, ТОВ «ПП Конс» продовжувало виконувати свої зобов`язання по договору про постачання електричної енергії № 370Ха від 15.12.2021 і здійснювало оплату за лютий 2022 року та березень 2022 року згідно рахунків, які виставлялись ТОВ «Донецькі енергетичні послуги». Таким чином, як вказує відповідач, за термін дії договору № 370Ха від 15.12.2021 між ТОВ «Донецькі енергетичні послуги» та ТОВ «ПП Конс» у нього відсутня заборгованість за цим договором. Також вказує на те, що ТОВ «Донецькі енергетичні послуги» не надало до позову акт звірки між ТОВ «Донецькі енергетичні послуги» і ТОВ «ПП Конс», який був повинен укладений в кінці дії Договору про постачання електричної енергії № 370Ха від 15.12.2021, тобто в кінці червня 2022 року, що на думку відповідача підтверджує факт відсутності заборгованості перед позивачем.

02.04.2023 позивачем надано до суду відповідь на відзив на позов (вх. № 7958), в якій позивач вказує на те, що в обґрунтування своїх заперечень відповідачем до відзиву не додано жодного доказу щодо відсутності заборгованості за спожиту електричну енергію, тому вважає заявлені позовні вимоги обгрунтованими, правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

Заперечень на відповідь на відзив на позов відповідачем до суду надано не було.

Враховуючи положення ст. ст. 13,74 ГПК України, якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав, а тому вважає за можливе розглядати справу по суті.

Відповідно до ч. 1 ст. 252 ГПК України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Згідно ч. 2 ст. 252 ГПК України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

На адресу суду від учасників справи не надходило належно оформленого клопотання про розгляд справи у судовому засіданні, з повідомленням сторін, відповідно до ст. 252 ГПК України.

Згідно із ч. 4 ст. 240 ГПК України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно перевіривши матеріали справи, суд встановив наступне.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Донецькі енергетичні послуги» (позивач, постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ПП Конс» (відповідач, споживач) укладено договір про постачання електричної енергії споживачу від 15.12.2021 № 370Ха (договір), додатком до якого є Комерційна пропозиція «Піврічна аванс 50%» постачальника електричної енергії ТОВ «Донецькі енергетичні послуги» (Комерційна пропозиція).

Договір про постачання електричної енергії споживачу є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови постачання електричної енергії, як товарної продукції споживачу постачальником та укладається з урахуванням ст. 633, 634, 641, 642 ЦК України, шляхом приєднання споживача до цього договору, згідно із заявою-приєднанням, яка є додатком до цього договору.

Відповідно до п. 2.1 договору постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами договору.

Згідно з п. 5.1 договору споживач розраховується з постачальником за електричну енергію за цінами, що визначаються відповідно до механізму визначення ціни електричної енергії, згідно з обраною споживачем комерційною пропозицією.

П. 5.5 договору передбачено, що розрахунковим періодом за договором є календарний місяць.

Відповідно до п. 5 Комерційної пропозиції розрахунок (оплата) за фактично спожиту електричну енергію має здійснюватися споживачем у строк не більше 10 робочий день після закінчення розрахункового періоду, не залежно від отримання рахунку.

Рахунок за фактичне споживання формується споживачем самостійно в сервісі «Особистий кабінет». У разі не отримання споживачем рахунку, споживач здійснює оплату за спожиту електричну енергію в установлені даним розділом строки за платіжним документом, самостійно оформленим споживачем.

Позивачем формувалися та видавалися рахунки на оплату фактично спожитої електричної енергії відповідно до даних комерційного обліку (інформація про обсяги споживання), які надавалися оператором системи розподілу АТ «Харківобленерго», у відповідності до вимог п. 4.3, 4.12, пп. 31 п. 5.1.2 Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 312, (далі ПРРЕЕ), та п. п. 9.14 розділу IХ, п. 12.4 розділу ХІІ Кодексу комерційного обліку електричної енергії, затвердженого постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 311.

Дана інформація додатково підтверджена у додатку № 1 до листа АТ «Харківобленерго» № 36К-01/04-707 від 17.02.2023.

На підставі отриманих даних про спожиті відповідачем обсяги електроенергії, позивачем сформовано та видано рахунки за розрахункові періоди «травень 2022», «червень 2022» на загальну суму 248 099, 36 грн:

- від 09.06.2022 № 370Ха на суму 172 156, 20 грн;

- від 08.07.2022 № 370Ха на суму 75 943,16 грн (у рахунку сума за місяць зазначається без ПДВ, а сума ПДВ нараховується на загальну суму нарахувань).

Як вказує позивач, відповідач не в повному обсязі виконав свої зобов`язання зі сплати вартості спожитої електричної енергії. Зокрема, в рахунок описаних вище нарахувань не здійснено жодної оплати з чітким призначенням платежів.

Разом з тим, відповідно до абз. 2 п. 4.24 ПРРЕЕ у разі відсутності графіка погашення заборгованості та при відсутності у платіжному документі у реквізиті призначення платежу посилань на період, за який здійснюється оплата або перевищення суми платежу, необхідної для цього періоду, ці кошти, перераховані споживачем за електричну енергію, електропостачальник має право зарахувати як погашення існуючої заборгованості цього споживача з найдавнішим терміном її виникнення.

З урахуванням зазначеного, після погашення нарахувань за попередні розрахункові періоди (які не увійшли до позовного), в рахунок погашення нарахувань за розрахунковий період «травень 2022» зараховано надлишок оплати від 15.03.2022 на суму 185 245,11 грн у розмірі 93 351,61 грн.

Таким чином, за період 01.05.2022 - 30.06.2022 відповідачу нараховано 248 099, 36 грн, а сплачено 93 351,61 грн, що підтверджується розрахунком ціни позову.

Станом на дату подачі позовної заяви заборгованість відповідача за договором становить 154 747,75 грн, зокрема, залишились несплаченими:

- частина нарахування за розрахунковий період «травень 2022» у розмірі 78 804, 59 грн;

- нарахування за розрахунковий період «червень 2022» у повному обсязі.

Зазначені обставини і стали підставою для звернення позивача з даним позовом до Господарського суду Харківської області за захистом свого порушеного права.

Надаючи правову кваліфікацію доказам, які надані сторонами та викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Згідно з ст. 509 ЦК України, ст. 173 ГК України в силу господарського зобов`язання, яке виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Ст. 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються Цивільним кодексом України та Господарським кодексом України, Законом України «Про ринок електричної енергії». Порядок постачання електричної енергії та взаємовідносин зі споживачами усіх форм власності регулюється спеціальним законодавством, що передбачає здійснення постачання (продаж) електричної енергії споживачу за договором про постачання електричної енергії.

Ст. 4 Закону України «Про ринок електричної енергії» учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Універсальні послуги надаються постачальником таких послуг виключно побутовим та малим непобутовим споживачам (ч. 1 ст. 63 вказаного Закону).

Відповідно до ст. 275 ГК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Окремим видом договору енергопостачання є договір про постачання електричної енергії споживачу.

Згідно з ст. 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Ст. 691 ЦК України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до ст. 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Відповідно до вимог ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Ч. 6, 7 ст. 276 ГК України визначено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених/визначених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору.

Ч. 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Отже, однією із основних умовою виконання зобов`язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов`язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов`язання. Строк (термін) виконання зобов`язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Ст. 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Факт наявності у відповідача заборгованості за договором про постачання електричної енергії споживачу від 15.12.2021 № 370Ха за період травень - червень 2022 року у сумі 154 747,75 грн підтверджується наданими позивачем до матеріалів справи: копією листа АТ Харківобленерго від 17.02.2023 _36К-0104-707; копіями рахунку 370Ха від 08.07.2022, рахунку 370Ха від 09.06.2022, копією виписки по банківському рахунку від 15.03.2022.

Доказів неналежного виконання позивачем свого зобов`язання щодо постачання електричної енергії відповідачем суду надано не було. Факт отримання електричної енергії за договором відповідачем не спростовано.

Щодо заперечень відповідача щодо некоректності нарахувань заборгованості за спожиту електричну енергію, оскільки в лютому та березні 2022 від спожитих відповідачем обсягів не відмінусований обсяг, спожитий третьою особою, та у зв`язку з тим, що при формуванні позовної вимоги позивачем не врахована кредиторська заборгованість, яка, на думку відповідача, покриває нарахування за спірний період травень 2022 - червень 2022, суд зазначає про таке.

Відповідно до п. 2.3.11 Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 312, (далі ПРРЕЕ) комерційний облік на роздрібному ринку електричної енергії організовується адміністратором комерційного обліку (далі АКО) та здійснюється постачальниками послуг комерційного обліку відповідно до вимог Закону України «Про ринок електричної енергії», Кодексу комерційного обліку електричної енергії та ПРРЕЕ.

Пунктом 4.12 ПРРЕЕ визначено, що розрахунки між споживачем та електропостачальником здійснюються згідно з даними, отриманими від АКО в порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку електричної енергії, про обсяги поставленої, розподіленої (переданої) та купленої електричної енергії.

Згідно з п. 4.3 ПРРЕЕ дані, необхідні для формування платіжних документів, у тому числі щодо обсягів електричної енергії, надаються учасникам роздрібного ринку АКО в порядку, встановленому Кодексом комерційного обліку електричної енергії.

Відповідно до п. 10 Постанови НКРЕКП від 14.03.2018 № 312 до запуску електронної платформи Датахаб адміністратора комерційного обліку функції адміністратора комерційного обліку на роздрібному ринку електричної енергії виконує відповідний оператор системи розподілу (далі ОСР).

Згідно з п. 9.14.1 ККОЕЕ адміністратор комерційного обліку (далі АКО) має передавати адміністратору розрахунків та учасникам ринку сертифіковані дані комерційного обліку в обсязі необхідному та достатньому для проведення ними розрахунків та виставлення рахунків своїм контрагентам.

Відповідно до п. 12.4.4 ККОЕЕ до дати запуску інформаційного обміну між учасниками ринку через Датахаб функції щодо ведення реєстрів точок комерційного обліку, а також приймання результатів вимірювання (показів лічильників) від учасників ринку та/або ППКО, обробки, формування, профілювання, валідації, агрегації та передачі даних комерційного обліку для розрахунків на ринку виконують оператори системи за місцем провадження ними господарської діяльності з розподілу/передачі електричної енергії.

Згідно з ч. 3 п. 3.1.6 ПРРЕЕ постачання електричної енергії споживачу здійснюється лише за умови, якщо споживач є стороною діючого договору про надання послуг з розподілу електричної енергії.

При здійсненні нарахувань позивач використовує інформацію про спожиті відповідачем обсяги електричної енергії, яку надає ОСР, дані від якого є пріоритетними згідно галузевого законодавства, а саме п. 8.6.15 ККОЕЕ встановлено, що дані, отримані від споживача, при проведенні процедур їх перевірки та в розрахунках мають менший пріоритет ніж виміряні дані з контрольних лічильників або дані, отримані безпосередньо оператором системи або ППКО.

Отже, обсяги спожитої електричної енергії визначає виключно ОСР на підставі власного переліку точок обліку (далі ТКО) відповідача. Позивач здійснює нарахування на увесь обсяг електричної енергії, який йому передав ОСР.

Інформація щодо обсягів споживання електричної енергії відповідачем у спірний період підтверджена у додатку № 1 до листа АТ «Харківобленерго» № 36К-01/04-707 від 17.02.2023.

Як вказує позивач, відповідно до абз. 2 п. 4.24 ПРРЕЕ позивачем в рахунок погашення нарахувань за розрахунковий період травень 2022 зараховано надлишок оплати від 15.03.2022 на суму 185 245,11 грн у розмірі 93 351,61 грн, а зазначені відповідачем у відзиві пояснення щодо періодів нарахувань лютий 2022, березень 2022 не приймаються судом до уваги, так як не входять до предмету позовних вимог.

Отже, нарахування за спожиту електричну енергію, які були здійснені відповідачеві, є належними, оскільки вони здійснені на підставі даних, отриманих від оператора системи розподілу, АТ «Харківобленерго», як адміністратора комерційного обліку.

Щодо тверджень відповідача, що ТОВ «Донецькі енергетичні послуги» не надало до позову акт звірки між ТОВ «Донецькі енергетичні послуги» і ТОВ «ПП Конс», який був повинен укладений в кінці дії договору про постачання електричної енергії № 370Ха від 15.12.2021, тобто в кінці червня 2022 року, що на думку відповідача підтверджує факт відсутності заборгованості перед позивачем, суд зазначає про таке.

Відповідно до Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995, господарські операції господарюючих суб`єктів фіксуються та підтверджуються первинними документами, складеними та оформленими відповідно до вимог зазначеного Положення.

Відповідно до ст. 9 ЗУ "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити:

назву документа (форми);

дату і місце складання;

назву підприємства, від імені якого складено документ;

зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;

посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;

особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Так суд зазначає, що акт звірки не є первинним документом, в розумінні ст. 9 ЗУ "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", оскільки не містить всі необхідні реквізити, а, отже, його відсутність, на яку посилається відповідач, не спростовує факт наявності заборгованості за договором.

Таким чином, суд вважає, що заперечення відповідача, викладені у відзиві на позов, спростовуються нормами чинного законодавства та доказами, наявними у справі, а тому відхиляються судом.

Отже відповідачем не надано до суду належних доказів щодо відсутності заборгованості за спожиту електричну енергію за договором про постачання електричної енергії від 15.12.2021 № 370Ха.

Доказів сплати суми заборгованості за даним договором за період травень - червень 2022 року у сумі 154 747,75 грн, відповідачем суду також надано не було.

Враховуючи, що відповідно до ст. 526 ЦК України, ст. ст. 193, 198 Господарського кодексу України, зобов`язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно з вимогами закону, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, приймаючи до уваги викладені обставини, та враховуючи те, що відповідач не надав суду доказів на підтвердження сплати суму боргу за договором про постачання електричної енергії споживачу від 15.12.2021 № 370Ха за період травень - червень 2022 року у сумі 154 747, 75 грн, суд визнає вимогу позивача щодо стягнення з відповідача даної суми заборгованості належно обґрунтованою, доведеною матеріалами справи та такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 статті 548 ЦК України виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено законом або договором.

Відповідно до ст.ст. 230, 231 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Законом щодо окремих видів зобов`язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

У відповідності до ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно зі ст.ст. 610, 611 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно п. 4.17. ПРРЕЕ за несвоєчасну оплату передбачених договором (комерційною пропозицією) платежів понад обумовлений термін споживач сплачує неустойку (пеню) та інші платежі згідно з законодавством та договором.

Пунктом 6 Комерційної пропозиції передбачено, що у разі внесення платежів з порушенням термінів, визначених Комерційною пропозицією, споживач сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу, нарахованої протягом всього періоду прострочення зобов`язання та 3% річних від суми боргу. Сума боргу сплачується споживачем з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення.

Згідно ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

У відповідності до ст. 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань розмір пені, передбачений ст. 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

В ч. 2 ст. 343 ГК України прямо зазначається, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін господарських договорів, але її розмір не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши здійснені позивачем розрахунки, які не заперечуються відповідачем, суд визнав позовні вимоги про стягнення з відповідача пені у сумі 37 709, 49 грн, 3 % річних у сумі 2 318, 85 грн, інфляційних втрат у сумі 9 286, 81 грн, законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно з ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За приписом ст. 76 ГПК України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України).

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент: Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обгрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі Суомінен проти Фінляндії (Suominen v. Finland), №37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", ст. 11 ГПК України, суд, застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав та основоположних свобод 1959 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.

Враховуючи вищевикладене, відсутність у матеріалах справи доказів, які б спростовували наявність заборгованості відповідача перед позивачем, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. 61, 124, 129 Конституції України, ст. 4, 11, 12, 13, 73, 74, 76, 77, 79, 86, 129, 165, 232, 233, 236, 238, 240, 241, 242, 247, 252, 256 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ПП Конс» (62370, Харківська область, смт. Солоницівка, вул. Потьомкіна, буд. 18- А; код ЄДРПОУ 24347932) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Донецькі енергетичні послуги» (49044, м. Дніпро, вул. Моссаковського Володимира, 7, код ЄДРПОУ 42086719) суму основного боргу за травень - червень 2022 року у розмірі 154 747, 75 грн, пеню у розмірі 37 709, 49 грн, 3% річних у розмірі 2 318, 85 грн, інфляційну складову боргу у розмірі 9 286, 81 грн та витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 448,76 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно ст.ст. 256, 257 ГПК України, рішення може бути оскаржене до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Донецькі енергетичні послуги» (49044, м. Дніпро, вул. Моссаковського Володимира, 7, код ЄДРПОУ 42086719);

Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «ПП Конс» (62370, Харківська область, смт. Солоницівка, вул. Потьомкіна, буд. 18- А; код ЄДРПОУ 24347932).

Повне рішення складено 04.05.2023

СуддяР.М. Аюпова

справа № 922/732/23